Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Поділка кутоміра, її суть, залежність між поділкою кутоміру та градусною системою. Визначення залежності між кутовими і лінійними величинами. Формула тисячної. П’ятивідсоткова поправка, її суть, умови і порядок її врахування.
Поділкою кутоміра називають центральний кут, що опирається на дугу, рівну 1/6000 частини довжини кола.
Центральний кут, який опирається на дугу, що дорівнює 1/1000 радіуса даного кола, тобто поділка кутоміра, називається тисячною:
На практиці застосовують такі поняття, як великі та малі поділки кутоміру: 60 початкових центральних кутів називають великими поділками кутоміру, кожна велика поділка кутоміру складається зі 100 однакових центральних кутів, що називаються малими поділками кутоміру.
Малою поділкою кутоміру називають одну поділку кутоміру (одну тисячну). Великою поділкою кутоміру називають кут в 100 малих поділок кутоміру:
1 ВПК = 100 МПК = 1-00.
Для зручного усного передавання кута в поділках кутоміру сотні поділок вимовляють окремо від десятків та одиниць. Цей засіб, тобто відокремлення, використовують і для запису для чого сотні поділок кутоміру відділяють від десятків і одиниць рискою.
Встановимо співвідношення градусів /хвилин/ з поділками кутоміра:
Коло містить 3600 або 21600',
Для переводу значень кутів, виражених в поділках кутоміра, в значення, виражені в градусах та хвилинах /і навпаки/ користуються співвідношеннями:
В артилерії радіус кола R прирівнюється з дальністю спостерігання. Довжина частки кола, на яку опирається центральний кут.
Або В=0,001Д
Тоді приблизно можна вважати, що якщо предмет спостерігається під кутом 0-01, то його лінійне значення дорівнює 0,001 дальності спостереження.
Д×У=В×1000
Д- дальність спостереження;
У- кут,під яким спостерігається ціль(предмет);
В- лінійні розміри цілі(предмету): довжина,ширина,висота.
При рішенні практичних задач за допомогою тисячної ми робимо два припущення:
При точних розрахунках необхідно враховувати ці припущення, тобто вводити відповідну поправку.
Величину цієї поправки визначають, виходячи з відносної величини систематичної помилки, яка дорівнює 5%.
Висновок: при рішенні задач за формулою тисячної В (лінійний розмір) збільшується на 5 %, а кутова величина У зменшується на 5 %.
1.Визначення лінійного розміру цілі:
2.Визначення кутової велечини:
У=В×1000 -5%(×0,95)
Д
2.Траєкторія та ії елементи. Деривація.
ТРАЄКТОРІЯ- це шлях, який описує центр маси снаряду в просторі після вильоту з каналу ствола.
При вивченні руху снаряду в повітрі застосовуються наступні визначення і позначення:
А. Траєкторія.
Шлях центру ваги снаряду можна вивчати по:
дослідній траєкторії, побудованій по дослідним точкам, отриманим при стрільбі, теоретично розрахованій траєкторії.
Б. Елементи траєкторії біля точки вильоту
Точка вильоту Г – положення центру ваги снаряду в момент проходження дна снаряду крізь дульний зріз ствола. На практиці в якості точки вильоту приймають центр дульного зрізу гармати.
Момент вильоту – момент під час якого припиняється механічний зв’язок снаряда зі стволом. Момент вильоту являється початком відліку часу руху снаряда.
Початкова швидкість Vо – швидкість снаряду в точці вильоту.
Горизонт гармати ГС – горизонтальна площина яка проходить через точку вильоту.
Лінія пострілу ГА – напрямок вісі каналу ствола наведеної гармати або вісі направляючої у наведеної бойової машини.
Лінія цілі ГЦ – пряма, яка проходить через точку вильоту і ціль.
Лінія кидання ГБ - напрямок вісі каналу ствола в момент вильоту снаряда.
Площина цілі – вертикальна площина яка проходить через лінію цілі.
Площина кидання - вертикальна площина яка проходить через лінію кидання.
Кут прицілювання - кут між лінією цілі і лінією пострілу (між проекціями цих ліній на площину стрільби). Він завжди позитивний.
Кут місця цілі - кут, утворений горизонтом гармати і лінією цілі. Він позитивний коли ціль вище горизонту і від’ємний коли ціль нижче горизонту гармати.
Кут підвищення φ – кут утворений горизонтом гармати і лінією пострілу.
Кут кидання θо – кут складений лінією кидання з горизонтом гармати.
Кут вильоту γ – кут між лінією кидання і лінією пострілу.
В. Елементи любої точки траєкторії.
Час польоту t – проміжок часу від моменту вильоту до моменту досягнення снарядом точки траєкторії, яку ми розглядаємо.
Кут нахилу дотичної θ – гострий кут, складений дотичною до траєкторії в заданій точці, яку ми розглядаємо та горизонтом гармати.
Горизонтальна дальність Х – абсциса точки траєкторії чи відстань по горизонту гармати в площині кидання від точки вильоту до точки траєкторії, яку ми розглядаємо.
Вершина траєкторії S – точка траєкторії, яка має найбільшу ординату (найвища точка траєкторії над горизонтом гармати).
Висота траєкторії Ys – ордината вершини траєкторії (відстань від вершини траєкторії до горизонту гармати).
Деривація Z – величина бокового відхилення снаряду від площини кидання, яка виникає внаслідок обертального руху продовгуватого снаряду при його польоті в повітрі.
Г. Елементи в точці падіння і в точці зустрічі.
Точка падіння С – точка перетину траєкторії з горизонтом гармати.
Кут падіння θс – кут нахилу дотичної до траєкторії в точці падіння.
Кінцева швидкість Vс – швидкість снаряду в точці падіння.
Повна горизонтальна дальність Х або хС - відстань від точки вильоту до точки падіння, або абсциса точки падіння.
Похила дальність Дε – відстань по лінії цілі від точки вильоту до цілі.
Топографічна дальність Дт – проекція похилої дальності на горизонт гармати.
Повна деривація Z - деривація в точці падіння.
Повний час польоту tС –час польоту снаряда від точки вильоту до точки падіння.
Точка зустрічі Ц – точка зустрічі снаряду з ціллю.
Кут зустрічі µ - кут між дотичною до траєкторії і площиною, дотичною до поверхні цілі в тій же точці.
Д. Атмосфера.
1. Щільність повітря (П) виміряють вагою 1 м3 в кг. Щільність повітря на поверхні землі позначають через По, а щільність повітря при нормальних атмосферних умовах через Пн.
Нормальні атмосферні умови – температура повітря +15о С, тиск 750 мм, відносна волгість 50% та безвітряно.
2. Опір повітря вимірюють в кг.
Є. Снаряд.
ДЕРІВАЦІЯ.
Обертальний рух снаряду придається ведучим пояском на снаряді і нарізами в каналі ствола. При цьому снаряд під дією порохових газів рухається поступально вперед і водночас обертається навколо своєї осі. Так снаряд одержує властивості гіроскопічної стійкості. Ця властивість проявляється в тому, що снаряд зберігає в просторі напрямок своєї осі обертання, а при дії зовнішніх сил, які хочуть змінити цей напрямок (перекинути), вісь відхиляється не по площині перекидання, а перпендикулярно їй, і в сторону обертання снаряду. Для визначення напрямку відхилення осі снаряду використовують правило „Бурвчика”
Від поштовху вісь снаряду відхилиться в бік, куди прийде точка прикладення сили через 3/4 оберту по ходу обертання. Аналогічно міркуючи, можна визначити напрямок відхилення вісі обертання снаряду при зміні точок прикладення зовнішніх сил.
Приклад: при прикладенні поштовху зліва – вісь відхилиться вниз, зверху – вліво, справа – вгору. Але на снаряд постійно діють сили і його повздовжня вісь буде відпрацьовувати конічний рух в бік обертання вправо (права нарізка) снаряду, відносно дотичної до траєкторії. Відхилення повздовжньої вісі снаряду від вектору швидкості буде виконуватися на невеликі кути. Ці висновки справедливі по криволінійній траєкторії (V – постійно знижується). Додаткове зниження вектора швидкості приводить до збільшення кута нутації в вертикальній площині і цим самим збільшує при цьому перекидаючий момент.
Таким чином, снаряд виконує складні обертальні рухи - відносно дотичної до траєкторії і разом з дотичною відносно осі динамічної рівноваги.
Внаслідок обертання відносно динамічної осі, яке відбувається в вертикальній площині, вісь динамічної рівноваги відхиляється вправо. Внаслідок цього відхилення відбувається перерозподіл (лобового) опору повітря на дві складові частини: Rх-повздовжню і Rz-бокову.
Бокова складова буде відхиляти центр ваги (ЦВ) вправо.
Таким чином, траєкторія буде мати вигляд, показаний на малюнку:
Бокове відхилення снаряду від площини кидання внаслідок обертального руху снаряду в повітрі називається деривацією.
Кутова деривація – одна із поправок таблиць стрільби, які вводяться при підготовці установок для стрільби. Величина деривації залежить від дальності стрільби і висоти траєкторії. Якщо подивитися у ТС, можна побачити, що при збільшенні дальності стрільби поправка в напрямок на деривацію збільшується. Це збільшення пояснюється тим, що час дії на снаряд сили опору повітря збільшується із-за збільшення часу польоту снаряда. Поправка на деривацію значно збільшується при мортирній стрільбі.
3.Суть розсіювання снарядів. Середня траєкторія.
Явище розкидання точок падіння снарядів під час стрільби із однієї і тієї ж гармати в можливо однакових умовах називається розсіюванням снарядів.
При стрільбі на поразку цілі з однієї і тієї ж гармати (міномета) в можливо однакових умовах (однакові заряди і снаряди, одна і та ж установка прицільних пристроїв і т.і.)можно помітити що розриви снарядів проходять не в одній точці, а розсіюються на деякій площі, яка називається площею розсіювання. Ця площа обмежена еліпсом, який називається еліпсом розсіювання.
Причини розсіювання снарядів:
Розсіювання снарядів залежить від багатьох причин. Всі причини розсіювання можна розбити на три групи:
1. Різноманітність початкових швидкостей;
2. Різноманітність кутів кидання і напрямків стрільби.
3. Різноманітність умов польоту снаряда після вильоту з канала ствола гармати.
Сноп траєкторій.
Траєкторією польоту снарядів називають шлях, який описує центр, ваги снаряду у просторі після вильоту його з каналу ствола.
Сукупність усіх траєкторій, які можуть бути отримані при стрільбі з даної гармати в даних умовах, називається снопом траєкторій.
Уявна траєкторія, яка проходить в середині снопа траєкторій, називається середньою траєкторією.
Точка перетину середньої траєкторії з горизонтом гармати називається середньою точкою падіння або центром розсіювання снарядів і позначається буквою С.
Траєкторія польоту снаряда – це шлях, який описує центр ваги снаряда у просторі після вильоту його із каналу ствола гармати.
Як ми з Вами простежили, після вильоту із каналу ствола гармати із-за різноманітності початкових швидкостей снарядів, із-за різноманітностей кутів кидання і напрямків стрільби, із-за різноманітності умов польоту снаряда після вильоту із гармати кожен снаряд летить по своїй індивідуальній траєкторії, яка відрізняється від траєкторій інших снарядів. Одні снаряди летять ближче, інші далі, одні правіше, інші лівіше.
Сукупність усіх траєкторій, які можуть бути отримані під час стрільби із даної гармати в даних умовах, називається снопом траєкторій.
Умовна траєкторія, яка проходить в середині снопа траєкторій називається середньою траєкторією.
Точка перетину середньої траєкторії з горизонтом гармати називається середньою точкою падіння або центром розсіювання снарядів ( ЦРС ) і позначається буквою С.
Сукупність усіх траєкторій, які можуть бути отримані під час стрільби із даної гармати в даних умовах, називається снопом траєкторій.
4.Заходи по зменшенню розсіювання.
1. Гармата повинна бути технічно справна : всі механізми повинні бути відрегульовані відповідно до вимог інструкції по експлуатації.
2. Гармату потрібно встановлювати на горизонтальній площині і надійно закріпляти на ґрунті.
3. Треба вибирати точку наводки достатньо віддалену, стійку, яка добре спостерігається. Навідники повинні однообразно і ретельно проводити установку прицілу, рівня і кутоміру, одноманітно і ретельно проводити наводку, відновлювати її перед кожним пострілом і усовувати вплив мертвих ходів механізмів.
4.Заряджаючі повинні одноманітно досилати снаряди.
5. Не держати гармату довго зарядженою.
6. Проводити сортування зарядів по партіям. Сортування зарядів по партіям має більш важливе значення ніж сортування снарядів по партіям та ваговим знакам. Тому вогневі завдання треба виконувати зарядами однієї партії і бажано снарядами однієї партії з одними і тими ж ваговими знаками.
7. Заряди необхідно зберігати в герметичній укупорці та однакових температурних умовах (не допускати нагріву зарядів прямими сонячними променями).
8. Проводити сортування снарядів по партіям і ваговим знакам відхилення маси, ретельно вичищати снаряди від мастил.
9. Додержувати встановлений режим вогню.
5.Характеристики розсіювання.
Багато причин, які визивають розсіювання снарядів, пов'язані з випадковими помилками різного роду вимірювань. Деякі з причин пов'язані з вимірюваннями (підстрибування гармати, неоднаковий хімічний склад заряду і т.д.) Вплив їх також випадковий. Відхилення кожної точки падіння снарядів від ЦРС випадкове і може бути представлене як результат дій великої кількості елементарних помилок. Кожна елементарна помилка дуже мала в порівнянні з сумарною величиною відхилення цієї точки падіння снарядів. Тому можна заключити, що розсіювання снарядів підлягає нормальному закону.
Цей закон виражає залежність між величиною відхилення снаряду від центру розсіювання і можливістю цього відхилення і характеризується трьома властивостями :
1. Розподіл точок падіння снарядів проходить на площині яка обмежена замкнутою кривою, форма якої нагадує еліпс.
2. Розподіл нерівномірний, найбільша щільність точок падіння спостерігається в центрі еліпсу і найменша - на його кордонах.
Розподіл симетричний відносно головних осей еліпса, який окреслений площиною розсіювання.
Іншими словами закон розсіювання:
1. Обмежений площею еліпса.
2. Нерівномірний.
3. Симетричний.
На практиці розсіювання снарядів розглядається в горизонтальній і вертикальній площині: горизонтальна площина проходить через гармату, а вертикальна - перпендикулярно напрямку стрільби (мал.1).
Якщо провести велику кількість пострілів і врахувати, що розсіювання снарядів підлягає нормальному закону, можна переконатися в тому, що всі точки падіння, як в вертикальній, так і в горизонтальній площині, розташовуються на площі в формі еліпса. Цей еліпс називається повним еліпсом розсіювання. Характеристикою повного еліпса розсіювання є одиночний еліпс. Головні піввісі одиночного еліпса рівняються одній серединній помилці (1Ед, 1Еz).
В межах одиночного еліпса розсіювання вважається рівномірним.
У вертикальній площині розсіювання точок падіння відносно ЦРС, (точка "С") складається з розсіювання цих точок по висоті вздовж лінії ВВ і бокового розсіювання вздовж лінії ББ .
В горизонтальній площині розсіювання точок падіння відносно ЦРС (точка "С") складається з розсіювання по дальності вздовж лінії ДД і бокового розсіювання вздовж лінії Б1Б1 (мал. 1).
За міру розсіювання в артилерійській практиці приймають величину, яка називається серединним відхиленням.
Розсіювання снарядів по відповідному напрямку характеризується:
- серединним відхиленням по дальності (Вд);
- серединним відхиленням по висоті (Вв);
- серединним боковим відхиленням (Вб).
6.Зміст підготовки стрільби і управління вогнем.
Підготовка стрільби і управління вогнем (СіУВ) дивізіону (батареї) є комплекс заходів, які здійснюють до початку бою та в ході бойових дій, з метою безперервного підтримання артилерійських підрозділів у стані постійної готовності до найбільш ефективного виконання вогневих завдань.
Підготовка СіУВ включає:
Розвідка і визначення координат цілей
Розвідка в дивізіоні (батареї) ведеться безперервно вдень і вночі офіцерами дивізіону (батареї), особовим складом відділень розвідки (обслугою командирських машин управління вогнем), а також доданими підрозділами артилерійської розвідки з метою отримання достовірних розвідувальних даних по цілях для їх ураження.
Розвідувальні дані про цілі командир дивізіону (батареї) отримує від штатних підрозділів артилерійської розвідки, старшого командира (начальника) або його штабу, а також від загальновійськового командира (штабу).
Розвідувальні дані включають:
Завданням топогеодезичної підготовки в дивізіоні (батареї) є:
1.Визначення координат та абсолютних висот вогневих позицій, спостережних (командно-спостережних) пунктів, постів (позицій) засобів артилерійської розвідки;
2.Визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків для наведення гармат (мінометів) і орієнтування приладів.
Завданням балістичної підготовки є визначення балістичних умов, які враховують під час стрільби.
Балістична підготовка в дивізіоні (батареї) здійснюється силами та засобами підрозділів за участю служби артилерійського озброєння.
Завданням технічної підготовки є:
Підготовка гармат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, установок ПТРК), командирських машин та рухомих спостережних пунктів, ЕОМ, приладів розвідки та управління вогнем, артилерійської балістичної станції та приладів метеорологічного поста, а також боєприпасів до стрільби (бойової роботи).
Технічна підготовка в дивізіоні (батареї) здійснюється силами підрозділів за участю служби ракетно-артилерійського озброєння.
Внаслідок виконання заходів технічної підготовки визначають поправки прицільних пристроїв та приладів, які враховуються під час стрільби та бойової роботи.
Організація визначення установок для стрільби здійснюється командиром дивізіону (батареї).
Вона включає:
6. - визначення поправок на відхилення умов стрільби від табличних та побудова графіків розрахованих поправок і коефіцієнта стрільби, а за необхідності і передачу поправок у батареї;
7. - підготовку засобів визначення установок для стрільби і контроль точності їх підготовки.
Організація управління вогнем - комплекс заходів, що проводяться командиром дивізіону (батареї) і офіцерами штабу дивізіону для забезпечення надійного функціонування системи управління артилерійськими підрозділами під час підготовки і виконання вогневих завдань з високою ефективністю.
Управління вогнем дивізіону (батареї) – цілеспрямована діяльність командира (начальника штабу) дивізіону і командирів батарей щодо керівництва підрозділами під час підготовки і виконання ними вогневих завдань. Воно є найважливішою складовою частиною управління артилерійськими підрозділами в бою і повинно забезпечувати своєчасне і ефективне виконання вогневих завдань.
Організація управління вогнем дивізіону (батареї) складається з:
7.Завдання метеорологічної підготовки стрільби артилерії.
Завданням метеорологічної підготовки є визначення відхилень метеорологічних умов, які враховуються під час стрільби. Визначення метеорологічних умов здійснюють метеорологічні станції, та метеорологічні пости дивізіонів.
Метеорологічна підготовка в дивізіоні організовується командиром (начальником штабу) дивізіону відповідно до розпорядження старшого артилерійського командира (начальника).
Вона включає:
Метеорологічна підготовка в батареї організовується відповідно до вказівок командира (начальника штабу) дивізіону.
Вона включає:
8.Основні метеорологічні елементи. Табличні умови стрільби.
Основні метеорологічні елементи:
- наземний тиск;
- віртуальна температура повітря;
- вітер у межах траєкторії.
Ці три метеоелемента складають систему яка характеризує метеоумови стрільби, які прийняті в артилерії.В данній системі метеоумов формально три елемента, фактично іх чотирі. Через віртуальну температуру повітря одночасно враховуеться вплив на політ снаряду температури і вологості повітря.
У якості табличних метеорологічних умов прийняті параметри «нормальної артилерійської атмосфери» (НАА), яка була розроблена професором артилерійської академії Д.О.Вентцелем у 1927р. Нормальна артилерійська атмосфера характерізуеться наступними значеннями метеоелементів.
1.Атмосфера нерухома (вітер на всіх висотах відсутній) т.т.Wx(z)=0.
2.На горізонті гармати при hб≤ 250м:
- тиск атмосфери НoN =750мм рт ст.;
- віртуальна температура повітря to=+15,9 С, або to=288,9 К.
3.Розподіл метеорологічних елементів по висоті:
- для тропосфери (висота до 9,3км) – рівномірне пониження температури на 6,328° С на кожен км. висоти;
- для тропопаузи (від 9,3 до 12,0км) – поступове зменшення температурного градієнту до 0° С;
- для нижньої стратосфери (від 12 до31км) – постійна температура(ізотермія) tvn=-51,5 °С.
9.Метеорологічний бюлетень “МЕТЕОСЕРЕДНІЙ” і його зміст.
За допомогою метеорологічного бюлетеня „Метеосередній” можна визначити середні значення відхилення температури повітря, відхилення щільності повітря (дані для використання при стрільбі зенітної артилерії), напрямок та швидкість середнього вітру у шарі атмосфери від поверхні землі до стандартних висот бюлетеня Yб.
Метеорологічні станції передають бюлетені по радіо у встановлений час за принципом циркулярних радіограм. Для скорочення радіограм використовується спеціальний артилерійський метеорологічний код. Закодовані бюлетені складаються тільки з цифр. Цифри розташовані по групах таким чином, щоб значення кожної цифри визначалося її місцем в групі і місцем групи в бюлетені. Групи відділяються одна від іншої знаком тире.
Для даних, що містяться в бюлетені, відводиться по коду визначена кількість цифр. Якщо дані мають фактично меншу кількість цифр, то місця які залишились заповнюють нулями.
Приклад: Висота розташування метеостанції( для якої в бюлетені відведено 4 цифри) дорівнюється 60м. Записують 0060.
Знак “мінус”, який показує від’ємне значення тих чи інших даних, в бюлетені не поміщують. Для позначення від’ємних значень будь-яких даних до першої цифри, із відведених для них в групі бюлетеня, додається умовне число 5.
Приклад: Наземне відхилення тиску атмосфери, для якого відведено в бюлетені 3 цифри, дорівнюється -8мм.рт.ст., позначається в бюлетені 508.
Від’ємне відхилення температури повітря -50°С і нижче поміщуються в бюлетень без умовного числа
Метеорологічний бюлетень має наступний вигляд:
„Метео 1106 – 24093 – 0060 – 50681 – 0211 – 785807 – 0411 – 755708 – 0808 – 715609 – 1207 – 695610 – 1606 – 675610 – 2005 – 665510 – 2405 – 655511 – 3005 – 655411 – 4005 – 665312 – 5006 – 675212 – 6006 – 685213 – 8005 – 685013 – 1003 – 674814 – 12 – 674715 – 14 – 664615 – 18 – 65ф4517 – 22 – 654418 – 26 – 644620 – 30 – 634718 – 3030”.
Значення літер та цифр в бюлетені визначається місцем в кожної групі і місцем самої групи.
Метео11 №№ Метео 11
(Метео 1106) - умовне позначення бюлетеня „Метеосередній”;
№№ (06) умовний номер метеорологічної станції (№ 6);
ЧЧГГХ ЧЧ - число місяця (ЧЧ) складання бюлетеня (24 число);
(24093) ГГХ години (ГГ) та десятки хвилин (Х) закінчення зондування атмосфери (9 годин 30 хвилин);
ВВВВ ВВВВ (0060 висота розташування метеорологічної станції над рівнем моря в метрах (+60 м);
БББТ0Т0 БББ (50681) відхилення наземного тиску атмосфери від табличного на рівні метеорологічної станції на момент закінчення зондування в мм.рт.ст. (– 6 мм.рт.ст.);
Т0Т0 відхилення наземної температури повітря від табличного на рівні метеорологічної станції на момент закінчення зондування в градусах (-310С);
02ПП 02 стандартна висота в сотнях метрів (200 м);
(0211) ПП середнє відхилення щільності повітря від табличної в шарі атмосфери від поверхні землі до стандартної висоти у відсотках (+ 11%);
ТТННШШ ТТ (785807) середнє відхилення температури повітря від табличної в шарі атмосфери від поверхні землі до стандартної висоти у градусах (– 280С);
НН дирекційний кут напрямку середнього вітру в шарі атмосфери від поверхні землі до стандартної висоти у великих поділках кутоміру (58-00);
ШШ швидкість середнього вітру у цьому ж шарі в метрах за секунду (7 м/с);
ВтВт ВвВв ВтВт ВвВв досягнута висота температурного (ВтВт) і вітрового (ВвВв) зондування атмосфери в кілометрах.
10.Задачі балістичної підготовки. Визначення температури зарядів. Розподіл боєприпасів в батареї.
Завданням балістичної підготовки є визначення балістичних умов, які враховують під час стрільби.
Основними завданнями балістичної підготовки являються:
Відхилення початкової швидкості снарядів це зміна величини дійсної швидкості снаряда від табличного значення. Воно буває додатнім і від’ємним. Додатне „+” – коли початкова швидкість снаряду більше табличної і від’ємним „-” коли початкова швидкість снаряду менше табличної.
Визначається за допомогою АБС і виражається в %.
Різнобій – неспівпадання центру групи точок падіння снарядів при стрільбі із кількох гармат по одній і тій-же цілі на однакових установках прицілу і рівня із-за різниці індивідуальних балістичних характеристик гармат.
Сумарне відхилення початкової швидкості снаряду – це відхилення початкової швидкості яке включає в себе відхилення початкової швидкості снарядів із-за зносу каналу ствола гармати і відхилення початкової швидкості із-за індивідуальних властивостей партій зарядів.
Тобто : Δvо сум = Δvо гр +Δvо зар
Балістичні характеристики боєприпасів це основні дані, які визначають закономірність розвитку процесу руху снаряду (міни) в каналі ствола (внутрішньо балістичний) або на траєкторії (зовнішньо балістичний).
Основні внутрішньо балістичні характеристики:
До основних зовнішньо балістичних характеристик відносяться:
Температуру зарядів для систем ствольної артилерії визначають безпосередньо на ВП за допомогою батарейного термометра (ТБ-15). Відхилення температури зарядів від табличної визначають за формулою: ∆Тз= Тз - 15ºС
де Тз – температура зарядів, яку визначають за допомогою батарейного термометра.
Для визначення температури зарядів необхідно:
Розподіл боєприпасів в батареї
Боєприпаси у дивізіоні розподіляють між батареями так, щоб у кожній батареї були боєприпаси переважно однієї партії зарядів. У батареї боєприпаси однієї партії зарядів розподіляють між гарматами рівномірно з урахуванням особливостей виконання майбутніх вогневих завдань. При цьому для кожної гармати по можливості виділяють снаряди з однаковими знаками відхилення маси.
При розподілі боєприпасів прагнуть до того, щоб одне вогневе завдання не залежно від кількості вогневих нальотів виконувалось зарядами однієї партії.
11.Розрахунок поправок на відхилення метеорологічних і балістичних умов стрільби від табличних за допомогою таблиць стрільби.
Відхилення температури заряду ∆Тз для 2А65 враховується через відхилення початкової швидкості ∆Vo, за допомогою таблиці
“ Залежності зміни початкової швидкості від температури заряду ”. Таблиця знаходиться в таблицях стрільби 2А65. За допомогою таблиці визначається, як змінюється початкова швидкість снаряду зі зміною температури заряду ∆Vотз в процентах початкової швидкості.
Отримані із даної таблиці значення ∆Vотз суммується з величинами відхилення початкової швидкості із-за зносу каналу ствола і властивості заряду. Поправка в дальність вводиться на суммарне відхилення початкової швидкості.
∆Vo = ∆Vo сум+ ∆Vотз
Сумарна поправка дальності на відхилення метеорологічних і балістичних умов стрільби від табличних значень буде дорівнювати:
ΔДСУМ = ΔДW + ΔДН + ΔДТ + ΔДтЗ + ΔДVo
ΔДтЗ – поправка дальності на відхилення температури заряду:
ΔДтЗ = 0,1 ΔХтЗ *ΔТЗ
ΔТЗ – відхилення температури заряду;
0,1 ΔХтЗ – поправка дальності на зміну температури заряду на 1˚С;
ΔДVo – поправка дальності на сумарне відхилення початкової швидкості снарядів:
ΔДVo = ΔХVo *ΔV0сум
ΔV0сум – сумарне відхилення початкової швидкості снарядів;
ΔХVo – поправка дальності на відхилення початкової швидкості снарядів на 1%;
До поправок на відхилення метеорологічних умов стрільби від табличних значень відносяться:
Поправки дальності:
ΔДW – поправка дальності на повздовжню складову балістичного вітру:
ΔДW = 0,1 ΔХW *WX
ΔДн – поправка дальності на відхилення наземного тиску атмосфери:
ΔДн= 0,1 ΔХн * ΔНВП
ΔДт – поправка дальності на балістичне відхилення температури повітря:
ΔДТ = 0,1 ΔХТ *ΔТВ
Поправки напрямку:
Δ∂W - на бокову складову балістичного вітру
Δ∂W = 0.1*ΔZW*WZ
WZ – значення бокової складової балістичного вітру;
0.1 ΔZW – таблична поправка напрямку на боковий вітер швидкістю 1 м/с.
12.Побудова графіка розрахованих поправок (ГРП) на аркуші паперу
Для побудови графіка розрахованих поправок на аркуші паперу в клітинку або міліметрового паперу, відкладають по горизонтальній осі топографічні дальності, а по вертикальній осі - значення поправок дальності в масштабі.
Визначають топографічні дальності для побудови ГРП шляхом віднімання сумарних поправок дальності (з урахуванням їх знаків) від опорних дальностей, для яких вони розраховувались.
Д = До – (∆Дсум)
На перехрещенні топографічних дальностей із відповідними поправками ставлять точку. Так поступають для всіх опорних дальностей.
Значення поправок напрямку надписують над лініями поправок дальності.
Масштаб графіка вибирають відповідно до розрахованих значень поправок таким чином, щоб поправку дальності можна було зняти з графіка з точністю до 40 м, поправку напрямку - з точністю 0-01.
13.Зміст і завдання розвідка і визначення координат цілей
Розвідка в дивізіоні (батареї) ведеться безперервно вдень і вночі офіцерами дивізіону (батареї), особовим складом відділень розвідки (обслугою командирських машин управління вогнем), а також доданими підрозділами артилерійської розвідки з метою отримання достовірних розвідувальних даних по цілях для їх ураження.
Розвідувальні дані про цілі командир дивізіону (батареї) отримує від штатних підрозділів артилерійської розвідки, старшого командира (начальника) або його штабу, а також від загальновійськового командира (штабу).
Розвідувальні дані включають:
14.Зміст і завданням топогеодезичної підготовки
Завданням топогеодезичної підготовки в дивізіоні (батареї) є:
1. Визначення координат та абсолютних висот вогневих позицій, спостережних (командно-спостережних) пунктів, постів (позицій) засобів артилерійської розвідки;
2. Визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків для наведення гармат (мінометів) і орієнтування приладів.
15. Зміст і завданням технічної підготовки
Завданням технічної підготовки є
Підготовка гармат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, установок ПТРК), командирських машин та рухомих спостережних пунктів, ЕОМ, приладів розвідки та управління вогнем, артилерійської балістичної станції та приладів метеорологічного поста, а також боєприпасів до стрільби (бойової роботи).
Технічна підготовка в дивізіоні (батареї) здійснюється силами підрозділів за участю служби ракетно-артилерійського озброєння.
Внаслідок виконання заходів технічної підготовки визначають поправки прицільних пристроїв та приладів, які враховуються під час стрільби та бойової роботи.
16. Зміст і завдання організації визначення установок для стрільби.
Організація визначення установок для стрільби здійснюється командиром дивізіону (батареї).
Вона включає:
- з'ясування бойового завдання загальновійськового підрозділу (частини) та вогневих завдань, поставлених загальновійськовим командиром і старшим артилерійським командиром (начальником);
- призначення (з'ясування) основного напрямку стрільби;
- вибір (з'ясування) способу визначення та оновлення установок для стрільби;
- визначення кількості реперів (залежно від розмірів району цілей), які необхідно створити (пристріляти);
- уточнення даних щодо підрозділів та умов стрільби, які необхідні для визначення установок;
- визначення поправок на відхилення умов стрільби від табличних та побудова графіків розрахованих поправок і коефіцієнта стрільби, а за необхідності і передачу поправок у батареї;
- підготовку засобів визначення установок для стрільби і контроль точності їх підготовки.
17. Зміст і завдання організації управління вогнем
Організація управління вогнем - комплекс заходів, що проводяться командиром дивізіону (батареї) і офіцерами штабу дивізіону для забезпечення надійного функціонування системи управління артилерійськими підрозділами під час підготовки і виконання вогневих завдань з високою ефективністю.
Управління вогнем дивізіону (батареї) – цілеспрямована діяльність командира (начальника штабу) дивізіону і командирів батарей щодо керівництва підрозділами під час підготовки і виконання ними вогневих завдань. Воно є найважливішою складовою частиною управління артилерійськими підрозділами в бою і повинно забезпечувати своєчасне і ефективне виконання вогневих завдань.
Організація управління вогнем дивізіону (батареї) складається з:
- організації роботи на командно-спостережних (спостережних) пунктах, пункті управління вогнем дивізіону та на вогневих позиціях батарей;
- організації зв'язку;
- організації взаємодії з підрозділами артилерійської розвідки, що додаються дивізіону або призначаються для обслуговування стрільби, із загальновійськовими частинами (підрозділами);
- контролю готовності до виконання поставлених завдань.
18. Суть і зміст повної підготовки.
Повна підготовка є головний спосіб визначення установок для стрільби на поразку. Вона забезпечує швидкість та раптовість відкриття вогню на поразку. Ії застосування не залежить від погодних умов і умов спостереження.
Під повною підготовкою розуміють такий спосіб визначення установок, при якому установки для стрільби визначають - розрахунком на основі повних відомостей про умови стрільби.
При ПП, завчасно до отримання вогневої задачі визначають відхилення умов стрільби від табличних, координати ВП, КСП, орієнтирів і цілей, готують до стрільби боєприпаси, а також розраховують поправки дальності, напрямку на відхилення балістичних і метеорологічних умов стрільби від табличних. Вся ця робота відноситься до попередньої підготовки стрільби.
Умови застосування повної підготовки
Установки для стрільби вважаються визначеними способом повної підготовки, якщо:
- сумарне відхилення початкової швидкості снарядів (мін) для основних гармат батарей і контрольної гармати дивізіону визначено за допомогою БС, якщо не можливе його визначення за допомогою БС, для основних гармат батарей з врахуванням різнобою основних гармат батарей відносно контрольної, визначеного за допомогою БС;
- температура зарядів визначена за допомогою термометра;
- балістичні характеристики боєприпасів відомі;
19. Визначення топографічних даних аналітично за допомогою таблиць Кравченко
На практиці топографічні дані визначаються за спеціальною таблицею Кравченка /додаток 5 ПС і УВ арт.. стор. 228-233/ із застосуванням формул. В таблиці приведені значення коефіцієнта напрямку Кн і коефіцієнта дальності Кд позначені буквами Н і Д.
Топографічні дані розраховують у наступному порядку:
1. Розрахувати різницю координат:
ΔХ = Хц - Хвп ΔУ = Уц - Увп
2. Розрахувати коефіцієнт напрямку:
Кн = МРК : БРК
3. По значенню Кн і відношенню різниць координат, за таблицею для розрахунку топоданих визначають значення коефіцієнта дальності Кд і αцт .
4. Розрахувати топографічну дальність:
Дцт = БРК ∙ Кд
5. Розрахувати топографічний доворот:
∂цт = αцт – αон
6. Розрахувати перевищення цілі (Δh ) і кут місця цілі (ε цт ) відносно вогневої позиції:
Δh = hц – hвп
7. Розрахувати рівень:
Рівень = 30-00 + (±ε цт )
8. Побудувати графік розрахованих поправок
9. По дальності цілі топографічній (Дцт ) з ГРП визначити поправку в дальності цілі вираховану (ΔД цв) і поправку в доворот цілі вирахований (Δ∂цв ).
10. Розрахувати дальність і довород по цілі вираховані:
Д цв = Дцт + ΔДцв (з графіка)
∂цв = ∂цт + Δ∂цв (з графіка)
20. Суть та зміст скороченої підготовки.
Скорочена підготовка установок для стрільби - це такий спосіб визначення установок, при якому відхилення умов стрільби від табличних враховується не повністю або наближено.
Установки для стрільби вважаються визначеними способом скороченої підготовки, якщо має місце хоча б одне відхилення від вимог ст. 57. Вона використовується тоді, коли за умовами обставин не можливо виконати всі заходи по підготовці стрільби або коли деякі елементи підготовки виконуються з недостатньою точністю.
При скороченій підготовці необхідно, як правило, проведення пристрілювання цілі.
Установки, розраховані способом скороченої підготовки, дозволяється використовувати для стрільби на подавлення без пристрілювання тільки при веденні вогню дивізіоном по групових цілях у тих випадках, якщо координати цілі визначені згідно таблиці 1, але має відступ від вимог, передбачених для повної підготовки, одночасно не більш ніж по двох умовах. Ці відступи не повинні виходити за наступні межі:
- координати ВП визначені по карті масштабу не менш 1:100 000 за допомогою приладів або навігаційної апаратури;
- абсолютні висоти ВП визначені за допомогою карти 1:100 000;
- дирекційні кути орієнтовних напрямків визначені за допомогою гірокурсопокажчика автономної навігаційної апаратури або за допомогою магнітної стрілки бусолі;
- метеорологічні умови визначені за бюлетенем “Метеосередній” давністю до 8 годин, за бюлетенем “Метеосередній СВЗ” з давністю не більше 1 години при висоті входу в бюлетень до 5000 м або за наближеним бюлетенем “Метеосередній” за давністю не більше 1 години при висоті входу до 1600 м;
- відхилення початкової швидкості снарядів враховано тільки за зношенням каналу ствола основної гармати батареї, в такому випадку враховуються поправки на відхилення всіх балістичних характеристик боєприпасів, передбачених таблицями стрільби (на ковпачок підривника, на вогнегас, на непофарбованість снарядів (мін) та інше).
Таким чином, скорочена підготовка відрізається від повної підготовки головним чином точністю визначення установок для стрільби. Що стосується порядку і правил визначення установок для стрільби способом скороченої підготовки, то вони в основному такі ж, як і при повній підготовці.
21. Визначення топографічних даних по карті за допомогою АК-3 і МПЛ-50
Доводжу координати цілі та пояснюю порядок нанесення цілі на карту і визначення топографічних даних.
Ціль 1-ша Х = 43053 У = 92248 h = 150 м
1. За допомогою АК-3 нанести координати цілі на карту, поставити точку і обвести її квадратом (якщо ціль окрема), або прямокутником площею 6 га (якщо ціль групова).
2. Установити центр круга АК-3 на точку ВП закріпити його вколювачем і направити “НУЛЬ” круга АК-3 на лінію ОН.
3. Встановити лінійку згідно масштабу і сумістити її з точкою цілі.
4. Проти точки цілі по лінійці дальності зняти значення дальності топографічної.
5. По кутомірній шкалі АК-3 зняти значення довороту від основного напрямку починаючи з нульової відмітки. Вліво від нуля – “лівіше 0-00” запис “- 0-00”, вправо від нуля – “правіше 0-00” запис “+ 0-00”.
6. Щоб знайти значення ПЗ (поправки на зміщення - ), необхідно центр АК-3 встановити на точку цілі потім сумістити нульове значення кутоміру на АК-3 з точкою КСП, а зріз МПЛ-50 сполучити з точкою ВП. По шкалам на АК-3 зняти значення ПЗ.
Груповим методом визначити то подані по цілям, якщо координати прямокутні і полярні.
22. Визначення вирахованих установок для стрільби.
Зміст і послідовність роботи при визначенні вирахованих установок для стрільби з використанням ГРП.
а) До отримання вогневого завдання:
- нанести на ПУВ (карту) 6ойовий порядок (Хб, Уб, hб; Хcп, Уcп, hcп; αон);
- розрахувати поправки на відхилення умов стріль6и від та6личних на опорні дальності (∆Дсум; ∆∂сум);
- побудувати ГРП;
б) Після отримання вогневого завдання:
- нанести ціль на ПУВ (карту) за полярними (αц, Дц, Мц) або прямокутними координатами (Хц, Уц, hц);
- визначити Д , ¶ , ∆hц;
- по Д з використанням ГРП визначити поправки дальності і напрямку по цілі ∆Д , ;
- визначити вираховані дані по цілі Д ,
Д = Д + ∆Д
- обрати заряд для стрільби і визначити
в ТС Заряд Д Пр ,
в ТС Заряд Д (Пр ), eц ∆αε
- поправку на перевищення цілі визначають як суму кута місця цілі eц і поправки кута прицілу на кут місця цілі Δφ = eц + ∆αε
додають її (з урахуванням знака) в рівень і отримують вираховану установку рівня Рв = 30-00+(±Δφ).
- подати команду на відкриття вогню
Послідовність роботи при визначенні вирахованих установок по карті.
За допомогою АК-3 нанести бойовий порядок на карту та провести лінію основного напрямку.
1. За допомогою АК-3 за поляними (αц, Дц, Мц), або прямокутними (Хц, Уц, hц) координатами нанести точку цілі на карту, поставити точку і обвести її квадратом (якщо ціль окрема), або прямокутником площею 6 га (якщо ціль групова).
2. Установити центр круга АК-3 на точку ВП закріпити його вколювачем і направити “НУЛЬ” круга АК-3 на лінію ОН.
3. Встановити лінійку згідно масштабу і сумістити її з точкою цілі.
4. Проти точки цілі по лінійці дальності зняти значення дальності топографічної (Д );
5. По кутомірній шкалі АК-3 зняти значення довороту від основного напрямку () починаючи з нульової відмітки. Вліво від нуля – “ОН лівіше 0-00” запис “ОН - 0-00”, вправо від нуля – “ОН правіше 0-00” запис “ОН + 0-00”.
6. Визначити кут місця цілі.
7. Щоб знайти значення ПЗ (поправки на зміщення - ), необхідно центр АК-3 встановити на точку цілі потім сумістити нульове значення кутоміру на АК-3 з точкою КСП, а зріз МПЛ-50 сполучити з точкою ВП. По шкалам на АК-3 зняти значення ПЗ.
8. По Д з використанням ГРП визначити поправки дальності і напрямку по цілі ∆Д , ∆;
9. Визначити вираховані дані по цілі Д ,
Д = Д + ∆Д = +∆
10. Обрати заряд для стрільби і визначити
в ТС Заряд Д Пр,
в ТС Заряд Д (Пр), ц ∆αε
- поправку на перевищення цілі визначають як суму кута місця цілі ц і поправки кута прицілу на кут місця цілі Δφ = ц + ∆αε
додають її (з урахуванням знака) в рівень і отримують вираховану установку рівня Рв = 30-00+(Δφ).
- подати команду на відкриття вогню
23. Коефіцієнт віддалення (Кв), крок кутоміра (Кк). Їх застосування.
Визначаючи коректури розрахунком, застосовують коефіцієнт віддалення Кв та крок кутоміра Кк.
Коректури вводять з точністю, яку дозволяють прицільні пристрої.
Коефіцієнт віддалення розраховують з точністю до 0,1 за формулою:
Кв=Дк/Дцт
Дк – дальність від спостережного пункту до цілі
Дцт – топографічна дальність від вогневої позиції до цілі.
Визначаючи коректури напрямку, для виведення розривів на лінію спостереження бокове відхилення розриву (центру групи розривів), взяте з протилежним знаком, множать на коефіцієнт віддалення.
Крок кутоміра призначений для утримання розривів на лінії спостереження під час зміни дальності стрільби.
Крок кутоміра, який відповідає зміні дальності на 100 м, розраховують з точністю до 0-01 за формулою:
Кк=ПЗ/0,01Дцт
ПЗ – поправка на зміщення,
Дцт – топографічна дальність від вогневої позиції до цілі.
Для визначення довороту на крок кутоміра, що відповідає коректурі дальності, одну соту коректури дальності множать на крок кутоміра.
Доворот на крок кутоміра виконують у бік спостережного пункту, якщо дальність зменшується, та в протилежний бік, якщо дальність збільшується.
24. Порядок визначення топографічних даних та вирахуваних установок
Доводжу координати цілі та пояснюю порядок нанесення цілі на карту і визначення топографічних даних.
Ціль 1-ша Х = 47400 У = 08525 h = 153 м
( αцк = 5-00, Дцк = 3000, цк = -0-03 )
(αл =12-87, Дл = 2980, л = -0-01)
1. За допомогою АК-3 нанести координати цілі на карту, поставити точку і обвести її квадратом (якщо ціль окрема), або прямокутником площею 6 га (якщо ціль групова).
2. Установити центр круга АК-3 на точку ВП закріпити його вколювачем і направити “НУЛЬ” круга АК-3 на лінію ОН.
3. Встановити лінійку згідно масштабу і сумістити її з точкою цілі.
4. Проти точки цілі по лінійці дальності зняти значення дальності топографічної.
5. По кутомірній шкалі АК-3 зняти значення довороту від основного напрямку починаючи з нульової відмітки. Вліво від нуля – “лівіше 0-00” запис “- 0-00”, вправо від нуля – “правіше 0-00” запис “+ 0-00”.
6. Щоб знайти значення ПЗ (поправки на зміщення - ), необхідно центр АК-3 встановити на точку цілі потім сумістити нульове значення кутоміру на АК-3 з точкою КСП, а зріз МПЛ-50 сполучити з точкою ВП. По шкалам на АК-3 зняти значення ПЗ.
Груповим методом визначити то подані по цілям, якщо координати прямокутні і полярні.
Порядок роботи при визначенні топоданих та вирахуваних установок.
а) До отримання вогневого завдання:
- нанести на ПУВ (карту) 6ойовий порядок (Хб, Уб, hб; Хcп, Уcп, hcп; αон);
- розрахувати поправки на відхилення умов стріль6и від та6личних на опорні дальності (∆Дсум; ∆∂сум);
- побудувати ГРП;
б) Після отримання вогневого завдання:
- нанести ціль на ПУВ (карту) за полярними (αц, Дц, Мц) або прямокутними координатами (Хц, Уц, hц);
- визначити Д , , ∆hц;
- по Д з використанням ГРП визначити поправки дальності і напрямку по цілі ∆Д , ∆;
- визначити вираховані дані по цілі Д = Д + ∆Д = +∆
- обрати заряд для стрільби і визначити
- поправку на перевищення цілі визначають як суму кута місця цілі ц і поправки кута прицілу на кут місця цілі Δφ = ц + ∆αε
додають її (з урахуванням знака) в рівень і отримують вираховану установку рівня Рв = 30-00+(Δφ).
- подати команду на відкриття вогню
25. Порядок використання Кв і Кк.
Пристрілку цілі ведуть з урахуванням положення розриву снаряда щодо цілі. Пристрілювання цілі полягає у визначенні відхилення розривів від цілі і введенням коректур дальності і напряму наблизити центр розсіювання снарядів до цілі. Найбільш простим способом визначення коректур є вирахуваний спосіб за допомогою коефіцієнта видалення Кв і кроку кутоміра Кк.
Коефіцієнт Ку називають коефіцієнтом видалення, його розраховують в ході визначення установок для стрільби, з точністю до 0,1.
Змірявши відхилення розриву від цілі по напряму, умножають його на наперед розрахований Кв і отримують першу складову коректури напряму, яку вводять в протилежну сторону відхиленню розриву. Допустимий Кв=0,4. Розрив відхилився «Управо 15», коректура рівна «Лівіше 0-06». Необхідно звернути увагу на різницю доповіді відхилень «Управо», «вліво» і команди коректури «лівіші», «правіше». Крім того, при доповіді величину відхилення розриву указують числом малих ділень без нулів попереду, а в команді перед велечезною коректури указують (якщо потрібно) нуль великих ділень.
Для того, щоб розрив залишився на лінії спостереження після введення коректури дальності, додатково вводять коректуру напряму, відповідну величині коректури дальності.
Величину Кк розраховують в ході визначення установок з точністю до 0-01. На практиці достатньо складним буває визначення знаку коректури на крок кутоміра (0,01ДДШу), оскільки він залежить від взаємного положення СП і ВП і знаку коректури дальності показана ця залежність
Визначення знаку коректури на Кк на практиці приходить з досвідом. Якщо вогняна позиція праворуч від СП, то праву руку повертають долонею вгору. При зменшенні дальності стрільби стискають кулак: чотири пальці показують зменшення дальності «на себе», а великий палець – напрям коректури на Кк, то ж «на себе» - "лівіше". При збільшенні дальності стрільби розтискали кулак: чотири пальці показують збільшення дальності «від себе», а великий палець – напрям коректури на Кк, то ж «від себе» - "правіше". Якщо ВП відносно СП зліва, то такі ж рухи роблять лівою рукою.
У міру накопичення досвіду переходять від «правил правої (лівою) руки», до словесних правил «дальність на себе, напрям від себе».
Розрахунковий спосіб визначення коректур застосовують при поправці на зміщення менше 5-00. При великому зміщення ПЗ коректури визначають за допомогою приладів.
26. Зміст і порядок пристрілювання із СЗР
Умови застосування пристрілювання із СЗР
Пристрілювання із спостереженням за знаками розривів застосовують, коли пристрілювання за виміряними відхиленнями за допомогою далекоміра або спряженого спостереження ускладнене (туман, дощ, сніг та ін.), а за допомогою інших технічних засобів неможливе.
Для пристрілювання призначають той же вид стрільби, снаряд, тип підривника, номер та партію зарядів, що і для стрільби на ураження.
б) Суть пристрілювання із СЗР
Пристрілюванням відшукують найвигідніші установки для стрільби на поразку і суть його полягає в тому, що ЦРС наближають до цілі (центру цілі) , вводячи коректури по дальності, які визначені по результатам оцінки знаків розривів відносно цілі, шляхом послідовного половинення вилки дальності.
Залежно від відхилення розриву від цілі в дальності величина першої вилки може бути зменшена або збільшена.
Коректури напрямку визначають за загальними правилами.
Коректури дальності й напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ або розрахунком.
1. Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахованих установках.
2. Якщо після першого розриву виміряне тільки бокове відхилення розриву, виводять розрив на лінію спостереження, приймаючи відхилення за дальністю рівним нулю, використовуючи коефіцієнт віддалення за формулою:
β = - α · Кв , де
α – бокове відхилення розриву від цілі з КСП
і призначають ще один постріл
3. Отримавши знак, приймають розрив перельотним (недольотним) по лінії спостереження на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розриву в напрямку і призначають наступний постріл.
Коректури визначають за формулами:
-в дальності:
4. Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку.
Після чого вводять коректури, приймаючи відхилення розриву по лінії спостереження вдвічі меншим від прийнятого попереднього відхилення, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.
27. Умови закінчення пристрілювання на СЗР і перехід до стрільби на ураження
До стрільби на ураження переходять після введення коректури на прийняте відхилення розривів по лінії спостереження, яке дорівнює:
50 м – для стрільби по цілях глибиною менше 100 м;
100 м – для стрільби по цілях глибиною 100 м та більше.
До стрільби на ураження переходять також, якщо під час пристрілювання було визначене влучення в ціль. При влученні в групову ціль переходять до стрільби на ураження після введення коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів у напрямку та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив снаряда відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймаючи розрив відповідно перельотним або недольотним на величину, яка дорівнює 1/2 глибини цілі.
До стрільби на ураження переходять:
- на середині вилки, що дорівнює 100 м, – якщо глибина цілі менше 100 м;
- на середині вилки, що дорівнює 200 м, – якщо глибина цілі 100 м і більше;
- при влучені в ціль, керуються вказівками ст. 110.
28. Зміст і порядок пристрілювання із СЗР
Умови застосування пристрілювання із СЗР
Пристрілювання із спостереженням за знаками розривів застосовують, коли пристрілювання за виміряними відхиленнями за допомогою далекоміра або спряженого спостереження ускладнене (туман, дощ, сніг та ін.), а за допомогою інших технічних засобів неможливе.
Для пристрілювання призначають той же вид стрільби, снаряд, тип підривника, номер та партію зарядів, що і для стрільби на ураження.
б) Суть пристрілювання із СЗР
Пристрілюванням відшукують найвигідніші установки для стрільби на поразку і суть його полягає в тому, що ЦРС наближають до цілі (центру цілі) , вводячи коректури по дальності, які визначені по результатам оцінки знаків розривів відносно цілі, шляхом послідовного половинення вилки дальності.
Залежно від відхилення розриву від
цілі в дальності величина першої вилки може бути зменшена або збільшена.
Коректури напрямку визначають за загальними правилами.
Коректури дальності й напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ або розрахунком.
1. Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахованих установках.
2. Якщо після першого розриву виміряне тільки бокове відхилення розриву, виводять розрив на лінію спостереження, приймаючи відхилення за дальністю рівним нулю, використовуючи коефіцієнт віддалення за формулою:
β = - α · Кв , де
α – бокове відхилення розриву від цілі з КСП
і призначають ще один постріл
3. Отримавши знак, приймають розрив перельотним (недольотним) по лінії спостереження на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розриву в напрямку і призначають наступний постріл.
Коректури визначають за формулами:
-в дальності:
4. Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку.
Після чого вводять коректури, приймаючи відхилення розриву по лінії спостереження вдвічі меншим від прийнятого попереднього відхилення, якщо потрібно, продовжують пристрілювання.
29. Визначення коректур на ПРК-69 під час пристрілювання на СЗР
30.Віяло розривів його ширина і інтервал.
Віяло розривів – це сукупність розривів снарядів (мін) батарейної (взводної) черги або залпу, які отримані на одному куті підвищення. Віяло розривів може бути скупченим або по ширині цілі.
Скупченим віялом розривів називають віяло, при якому середні траєкторії усіх гармат батареї направлені в одну точку.
Віяло розривів по ширині цілі – віяло, ширина якого відповідає фронту цілі.
Шириною віяла розривів називається відстань по фронту між центрами розсіювання снарядів крайніх гармат батареї (взводу).
Для побудови віяла по ширині цілі розраховують інтервал віяла.
Інтервал віяла – це відстань по фронту між точками прицілювання сусідніх гармат. Розрахований інтервал віяла передають на вогневу позицію командою (наприклад): “Віяло 0-05“.
Інтервал віяла розраховується в поділках кутоміру за формулами:
А. Якщо фронт цілі визначений в метрах:
ІВ = ,де
ФЦ – фронт цілі в метрах;
n – кількість гармат в батареї (взводі), які залучаються до стрільби;
Д – топографічна дальність до цілі.
31.Призначення віяла для стрільби на поразку, коректування віяла.
Стрільбу на поразку окремих спостережених цілей ведуть батареєю (взводом) серіями швидкого вогню по 2...4 снаряди на гармату на одній установці прицілу і скупченому віялі до виконання вогневого завдання.
Для ефективної поразки відкрито розташованих неброньованих цілей інтервал віяла не повинен перевищувати 50 м, а укритих і броньованих цілей – 25 м. Якщо інтервал віяла перевищує ці допустимі значення, то стрільбу ведуть на двох установках кутоміру.
Стрільбу на поразку ведуть серіями швидкого вогню. Спостерігаючи відхилення розривів, вимірюють значення фронту віяла розривів і відхилення центра віяла розривів від центру цілі, оцінюють розподіл розривів по фронту цілі і вихід їх за межі цілі. В проміжках між серіями швидкого вогню віяло коректують шляхом з’єднання або роз’єднання вогню.
Для ефективної поразки широкої цілі розриви снарядів повинні рівномірно розподілятись по її фронту. З цією метою середину віяла розривів сполучають з центром цілі.
Часто виникає необхідність коректування віяла розривів під час стрільби на поразку. Це буває тоді, коли частина розривів виходить за межі фронту цілі, або вражається не вся ціль.
32.Корегування під час стрільби на ураження спостережних цілей глибиною до 100 м.
33. Корегування під час стрільби на ураження спостережних цілей глибиною 100 метрів і більше.
34.Суть і умови застосування пристрілювання з далекоміра. Формули для розрахунку коректур.
Суть пристрілювання за допомогою далекоміра полягає в тому, що вимірюють значення відхилення розриву від цілі по дальності і по напрямку і використовуючи ці відхилення визначають коректури.
Умови пристрілювання ведуть на дальностях спостереження, що не перевищують:
Формули для розрахунку коректур
Коректура в дальності:
ΔД= Др - Дц
∆Д – коректура дальності;
Дц – дальність цілі командира;
Др – дальність до розриву командира.
Коректура в приціл:
∆П=-(∆Д)/ ∆Хт
Коректура в напрямок:
Β= -α Ку + ΔД/100 Кк
α- відхилення по напрямку;
35.Організація пристрілювання за допомогою пристрілювання.
Постановка завдання далекомірнику на засічку цілі і обслуговування стрільби.
Далекомірник визначає і доповідає дальність та дирекційний кут по центру (указаній точці) цілі, а під час пристрілювання - по кожному розриву.
Для засічки цілей і обслуговування стрільби (пристрілювання) далекомірнику дається цілевказівка:
36.Визначення коректур під час пристрілювання за допомогою далекоміра.
Під час самостійної стрільби батареї та під час ведення зосередженого вогню дивізіоном з розподілом ділянок цілі (груп цілей) між батареями коректування вогню проводять командири батарей за залпом батареї.
Під час стрільби дивізіоном вогонь коректує командир дивізіону, як правило, за залпом дивізіону (підручної батареї), проведеним між серіями швидкого вогню (вогневими нальотами).
Для коректування вогню за допомогою далекоміра коректури визначають так само, як і під час пристрілювання цілі. Коректування вогню за допомогою далекоміра проводять, якщо є можливість надійного визначення центра групи розривів (залпу).
37.Умови закінчення пристрілювання за допомогою далекоміру.
Стрільба на ураження здійснюються за загальними правилами.
Окремі спостережені наземні цілі за неможливістю їх ураження прямою наводкою і високоточними боєприпасами, як правило, знищують вогнем батареї (взводу) серіями швидкого вогню по 2...4 снаряди на гармату на одній установці прицілу та скупченому віялі до виконання вогневого завдання. У проміжках між серіями швидкого вогню оцінюють стан цілі, визначають і вводять коректури.
Групові спостережені наземні цілі (крім взводних опорних пунктів) залежно від їх характеру важливості та умов обстановки подавляють або знищують вогнем дивізіону чи батареї на одній або трьох установках прицілу, одній або двох установках кутоміра з віялом по ширині серіями швидкого вогню, призначаючи по 2... 4 снаряди на гармату-установку виконання вогневого завдання. У проміжках між серіями швидкого вогню оцінюють стан цілі,
визначають і вводять коректури.
Під час ураження спостережених цілей визначають і вводять коректури дальності, напрямку, віяла, висоти розривів та стрибка прицілу.
38.Порядок пристрілювання за допомогою далекоміра.
Пристрілювання починають поодиноким пострілом основної гармати на вирахуваних установках.
За виміряним відхиленням розриву від цілі визначають коректури в дальності і напрямку і на виправлених установках призначають три постріли з темпом, який забезпечує надійну засічку кожного розриву( 20-40 сек).
В другому питанні ми розглянемо правила поразки групових цілей глибиною менше 100 метрів.
Групові цілі в залежності від їх характеру, важливості та обставин подавляють або знищують вогнем дивізіону або батареї. Спосіб обстрілу призначають виходячи з її реальних розмірів, які не повинні перевищувати максимальних. Віяло розривів призначають за шириною цілі. Стрільбу ведуть одним або кількома вогневими нальотами до виконання вогневого завдання.
Поразку групових цілей глибиною менше 100 метрів здійснюють за правилами поразки окремих цілей. В залежності від значення фронту та від характеру цілі стрільбу ведуть на одній або двох установках кутоміра.
Поразку групових цілей глибиною менше 100 метрів ведуть серіями швидкого вогню по 2-4 снаряди на гармату.
Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі, виміряних далекоміром.
Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).
40.Поразка групових цілей глибиною більше 100 метрів.
Під час відпрацювання питання довести особовому складу, що при стрільбі на одній установці прицілу по цілі глибиною 100 метрів і більше поразка цілі по глибині буде нерівномірною: частина цілі, яка накривається краями еліпсу розсіювання розривів буде уражатися менше, ніж та частина цілі, яка накривається центральною частиною еліпсу розсіювання розривів, або зовсім не буде уражатися, або буде уражатися випадковими осколками. Для накриття цілі областю розривів і рівномірної поразки всієї цілі по глибині необхідно ввести спеціальне розсіювання, тобто вести стрільбу на декількох установках прицілу. Розрахунки та досліди проведення бойових стрільб показують, що в цьому випадку, як і при веденні вогню по неспостереженій цілі, стрільбу необхідно вести на трьох установках прицілу зі стрибком, рівним 1/3 глибині цілі, що і записано в Правилах стрільби і управління вогнем артилерії.
Стрільбу на поразку спостережених групових цілей вигідніше вести при віялі, побудованому за шириною цілі. В цьому випадку одночасно буде уражатися вся ціль. Але при малих розмірах цілі не завжди можливо побудувати віяло по ширині цілі; наприклад, при стрільбі шести гарматною батареєю на дальність 8 км по цілі з розмірами по фронту 25 метрів інтервал віяла буде менше 1-ї поділки кутоміра. Тому стрільбу в цих умовах необхідно вести при скупченому віялі. Крім того необхідно мати на увазі, що при скупченому віялі розриви снарядів відбудуться не в одній точці, так як присутнє розсіювання снарядів та помилки побудови віяла батареї. Тому снаряди будуть розподілятися на деякому фронті.
Розрахунки показують, що при стрільбі взводом (батареєю)нарізних гармат при скупченому віялі фронт поразки дорівнюватиме в середньому приблизно 50 метрів. Тому при стрільбі по цілям розмірами по фронту до 50 метрів можна призначати скупчене віяло, а інших випадках – віяло по ширині цілі.
В подальшому пояснити особовому складу порядок поразки групових цілей, розташованих у взводних опорних пунктах. Випадок, коли під час пристрілювання окрема або групова ціль стає не спостереженою пояснити і практично відпрацювати на практичних заняттях.
41.Суть та умови пристрілювання за допомогою СС.
Суть пристрілювання полягає в тому, що по відхиленням розриву від цілі, виміряним з правого ( П ) і лівого ( Л ) пунктів, визначаються коректури дальності (ΔД) та напрямку (β). На рисунку це є положення розриву відносно осі ЦХ та осі ЦZ, зв’язаних з площиною стрільби.
Умови
Пристрілювання за допомогою спряженого спостереження застосовують при куті засічці 1-00, що забезпечує ведення пристрілювання цілі на любу дальність спостереження.
У всіх випадках доцільно пункти спряженого спостереження розташовувати так, щоб була можливість забезпечити якомога більший кут засічки і завдяки цьому отримувати найбільшу точність пристрілювання.
При пристрілюванні за допомогою спряженого спостереження пункти розташовують так, щоб поправка на зміщення на одному з них була менша 5-00. При незабезпеченні цієї умови не буде забезпечена необхідна точність визначення коректур.
43.Формули для розрахунку коректур дальності та напрямку,способи визначення коректур.
Дальності
Начальник спряженого спостереження розраховує дальність до цілі і розриву для основного пункту спряженого спостереження. Розраховані дальності та виміряні дирекційні кути він доповідає командиру батареї.
∆Д= Дл · Л – Дп ·П
γ γ
γ- кут засічки;
Дл і Дп – дальності до цілі в метрах з лівого і правого спостережних пунктів;
Л і П – бокові відхилення розривів від цілі відповідно для лівого і правого спостережних пунктів з їх знаками ( вправо – “плюс”, вліво – “мінус”) в поділках кутоміру.
Кл=Дл Кп=Дп формула має вигляд ∆Д = Кл·Л – Кп·П
γ γ
Коректури напрямку визначають по формулі:
В=-L*Kв + дельтаД/100*Кк
Кв і Кк розраховані для КСП командира батареї або для менш зміщеного пункту (в умовах, коли ПЗ для більш зміщеного пункту велика)
Формулами розрахунку дальності і напрямку користуються при поправці на зміщення менше 5-00.
44.Визначення коректур розрахунковим способом при пристрілюванні СС.
45.Організація пристрілювання за допомогою СС.
Спряжене спостереження організують, як правило, в дивізіоні. Один із пунктів спряженого спостереження розташовують на КСП командира дивізіону. Його називають основним. Другий пункт спряженого спостереження розташовують справа або зліва від основного на такому віддаленні, на якому кут засічки буде не менше 1-00.
До пристрілювання командиру, який виконує вогневе завдання, доводять координати пунктів спряженого спостереження. При постановці завдання на обслуговування пристрілювання зі спряженим спостереженням начальнику спряженого спостереження, а це є командир взводу управління або командир відділення розвідки, указують координати цілі, кількість снарядів (розривів, залпів) і темп стрільби, а також передають усі команди “Вогонь” і доповіді про проведених пострілах.
46.Порядок пристрілювання за допомогою СС та умови закінчення пристрілювання.
До стрільби на ураження переходять:
47.Репер, види реперів.
Репери бувають дійсними або фіктивними.
Дійсний репер - це добре спостережений місцевий предмет, координати якого відомі (визначені).
Фіктивний репер (наземний, надводний, повітряний і звуковий) - це центр групи розривів, координати яких визначені за допомогою технічних засобів розвідки.
Дійсний репер пристрілюється, а фіктивний – створюється.
48.Створення наземного фіктивного реперу.
Суть створення наземного фіктивного репера полягає в тому, що на вирахуваних установках по наміченій точці призначають групу пострілів, визначають координати кожного розриву за допомогою технічних засобів розвідки (точка репера) і центру групи розривів (чотири розриви) визначають топографічні дані.
Фіктивний репер створюють за допомогою:
49.Визначення пристріляних поправок дальності і напрямку за результатами створення реперів.
. ДRт = ___________ , Δ∂Rт = _________
3.
4. α Rп = φ Rп - ε R = _______ - _________ = ________
|
8. К = |
Δ ДRп |
= |
≈ _____ |
|
|
0,01ДRт |
50.Зміст доповіді в штаб дивізіону про результати створення реперу.
Зміст доповіді
Командир (старший офіцер) батареї, закінчивши пристрілювання (створення) репера, доповідає командиру (на пункт управління вогнем) дивізіону такі данні:
пристріляну дальність до репера, пристріляні поправки дальності та напрямку.