Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 8. Організація обліку та аналізу витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.
Тема 8.1. Організація обліку та аналізу витрат підприємства.
1. Загальні підходи до організації обліку витрат: принципи та основні завдання.
2. Особливості організації обліку витрат виробництва.
3. Визнання та класифікація витрат діяльності як об’єктів організації обліку.
4. Організація обліку витрат діяльності підприємства.
1. Загальні підходи до організації обліку витрат: принципи та основні завдання
Методологічні основи організації обліку витрат підприємства викладені в П(С)БО 16 «Витрати».
За згаданим стандартом витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Такі витрати носять назву витрат діяльності підприємства або витрат звітного періоду.
Разом з тим існує поняття витрат виробництва, визначення яких відсутнє в діючих П(С)БО. Витрати виробництва за економічним змістом не є зменшенням економічних вигод підприємства. Це – витрати (затрати) на створення нових активів у вигляді запасів, якими є незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція.
Отже, за включенням до собівартості продукції підприємства витрати поділяються на дві важливі групи: складові собівартості продукції підприємства та витрати діяльності підприємства.
Тому в організації обліку витрат слід виділити два основні напрями:
1) організація обліку витрат виробництва;
2) організація обліку витрат діяльності.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку витрат діяльності підприємства є забезпечення:
- правильного визначення та достовірної оцінки витрат діяльності;
- правильного і повного документального оформлення та своєчасного відображення в регістрах обліку витрат діяльності;
- надання повної, достовірної і неупередженої інформації про витрати діяльності для потреб управління.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку процесу виробництва є:
- облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості і виконання плану за цими показниками;
- облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат;
- калькуляція собівартості продукції І контроль за виконанням плану собівартості;
- виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку і простоями.
В наказі про облікову політику має бути розділ про облік витрат, що передбачає:
1) умови (критерії) визнання витрат;
2) розмежування витрат за кожною класифікаційною групою витрат діяльності;
3) класи рахунків, які використовуються для обліку витрат діяльності;
4) об’єкти обліку витрат;
5) перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;
6) базу розподілу загальновиробничих витрат;
7) нормальну потужність підприємства.
2. Особливості організації обліку витрат виробництва.
Організація обліку витрат виробництва передбачає різноманітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції і визначається рядом факторів, які можна звести в дві групи:
1) галузеві особливості;
2) організаційні передумови.
Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг; характеру виробництва; технології, яка застосовується.
Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію обліку, вибір об'єктів витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції.
Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат:
- показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими і нормативними показниками;
- документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів І оплати праці;
- всі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;
- всі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об'єктами обліку витрат і статтями витрат;
- собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання.
Виділяють наступні організаційні передумови: .
1) рівень розвитку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підприємства. В залежності від деталізації обліку за місцями. виникнення витрат, центрами відповідальності, його .поглибленням (доведенням до бригад і робочих місць) змінюється і ступінь аналітичності обліку витрат;
2) прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю. На багатьох підприємствах застосовується прогресивний спосіб документування відхилень від діючих норм в ході виробництва, що дозволяє оперативно виявити причини відхилень і впливати на них з метою попередження негативних наслідків; .
3) ступінь забезпеченості адміністрації, .власників, засновників та акціонерів інформацією для прийняття рішень. Повнота цієї інформації, скорочення періоду її представлення, забезпечення інформацією необхідних рівнів управління розширюють можливості управлінського впливу на процес формування собівартості продукції. Але водночас зменшуються або підвищуються ступінь деталізації виробничого обліку та його трудомісткість. Це, як правило, погіршує контроль за витратами в процесі виробництва продукції і знижує вплив управління на собівартість продукції (робіт, послуг).
На організацію обліку виробничих витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є:
1) види діяльності;
2) характер виробництва і продукції, яка виробляється,
3) структура управління підприємства;
4) розміри підприємства,
5) особливості технології та організації виробництва.
Розглянемо класифікацію виробництв з точки зору їх впливу на організацію обліку витрат виробництва. Всі виробництва в залежності від характеру технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні і переробні.
До галузей видобувної промисловості відносять виробництва з видобутку з надр землі, з води і лісів мінеральних та органічних ресурсів для наступної їх переробки і використання. Найбільш характерними представниками цієї групи є підприємства по видобутку вугілля, нафти, газу, руди, лову риби, заготівлі лісу тощо. Вони характеризуються, як правило, масовістю виробництва і відносно простою технологією.
Галузі переробної промисловості являють собою групу виробництв, яка характеризується великою різноманітністю. За технологічною ознакою створення продукту вони, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи.
Перша з них охоплює виробництва, в яких кінцевий продукт утворюється шляхом послідовної переробки вихідної сировини. Технологічний процес в цих виробництвах характеризується рядом переділів, процесів (фаз). Продукт кожного переділу, який називається напівфабрикатом, передається на наступний переділ. В ряді випадків він може бути використаний і в інших виробництвах. Прикладом виробництва цієї підгрупи є металургійний завод з повним циклом виготовлення продукції, текстильна фабрика.
Другу підгрупу утворюють виробництва, в різних цехах яких створюються окремі деталі, які збираються в проміжні вузли, які в кінці з'єднуються в завершений виріб. Найбільш характерним прикладом такого типу виробництва є машинобудівний завод, швейна фабрика.
На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються наодиничні, серійні і масові.
Одиничним називається виробництво окремих видів продукції. Прикладом такого типу виробництв можуть бути кораблебудівні заводи, заводи важкого машинобудування, продукція яких, як правило, не повторюється. визначених партій (серій) продукції. Організація виробництва по цьому типу найбільш часто зустрічається у верстато- і приладобудуванні, інструментальному виробництві.
Масове виробництво являє собою найбільш досконалий тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в інших виробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. В масовому виробництві випускається безперервно однотипна продукція при відносно обмеженій номенклатурі. До нього, як правило, відносяться видобувні виробництва. В оброблювальних галузях масове виробництво характерно для ряду галузей машинобудування (автомобільної, тракторної промисловості), легкої і харчової промисловості.
Великі і середні виробничі підприємства в свою чергу поділяються на цехи, ділянки або інші структурні підрозділи. На підприємстві, як правило, створюються дві групи таких підрозділів (виробництв), як: основні, призначені для виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг, для випуску чи виконання яких створено підприємство, і допоміжні, що створюються для обслуговування основного виробництва ( хоча частина їх продукції може реалізовуватись на сторону), і в промисловості до них відносять цехи з виробництва різних видів енергії, виготовлення інструментів, проведення ремонтів.
Використовуються також інші класифікації витрат виробництва, зокрема: по відношенню до виробничого процесу витрати поділяються на основні і накладні витрати; за способом віднесення на собівартість окремих об’єктів витрат розрізняють прямі і непрямі витрати, а за єдністю складу – одноелементні та комплексні витрати. По відношенню до обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні, за доцільністю їх здійснення – на продуктивні і непродуктивні. Витрати групуються за їх видами - за економічними елементами та за статтями калькуляції, та за календарним періодом – поточні і одноразові.
Так, основні витрати – це ті, що безпосередньо пов'язані з технологією виготовлення продукції: на сировину, матеріали, паливо, енергію на технологічні цілі; витрати на основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи; витрати на утримання та експлуатацію обладнання, освоєння нових видів продукції, а накладними є витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва, необхідні для його нормального функціонування. Останні поділяються на загальновиробничі (цехові) і адміністративні (збираються по підприємству в цілому). Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством
Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо), в той час, як комплексні витрати складаються з сукупності різнорідних витрат. Наприклад, витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання включають амортизацію обладнання і транспортних засобів, витрати на експлуатацію обладнання, внутрішньозаводські переміщення вантажів, знос малоцінних та швидкозношуваних інструментів і пристосувань, а також інші витрати.
За своєю цілісністю витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні. Продуктивні витрати залежать від характеру господарської діяльності підприємства і передбачаються кошторисом витрат на виробництво та планом економічного і соціального розвитку і до них відносять більшу частину витрат, які утворюють собівартість продукції. Непродуктивні ж витрати (втрати) утворюються через недоліки в технології та організації виробництва (втрати від браку, простоїв тощо).
Порядок організації обліку виробничих витрат наступний.
1. Організація обліку витрат на виробництво передбачає:
а) облік формування елементів витрат за центрами первинного використання ресурсів;
б) облік розподілу та перерозподілу елементів витрат за напрямками відповідно до характеру технології та організації виробництва;
в) облік ведення витрат за центрами і відповідними особами;
г) облік сукупної собівартості продукції, випущеної з виробництва;
д) облік собівартості окремих видів продукції.
2. Витрати на виробництво відображаються в групувальних відомостях (матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших витрат) і здійснюється їх аналітичний облік за видами виробництва, за статтями витрат, за видами продукції.
3. Групувальні відомості є основою для записів в регістри синтетичного обліку, а з останніх здійснюються записи в Головній книзі, що використовується для складання фінансової звітності.
4. Аналітичний облік витрат виробництва є основою для оприбуткування готової продукції та подальшої її реалізації, реалізації наданих послуг, виконаних робіт.
Виробнича собівартість визначається за даними рахунка 23 "Виробництво", по дебету якого відображаються прямі виробничі витрати і розподілені загальновиробничі витрати, по кредиту - суми фактичної виробничої собівартості готової продукції. Сальдо цього рахунка показує суму витрат, що відносяться до не закінченої виробництвом готової продукції.
В центральній бухгалтерії підприємства облік витрат на виробництво в більшості випадків веде виробничий відділ, до складу якого входять не менше 2-х осіб. Лише на невеликих підприємствах облік виробничої діяльності може бути поєднано з обліком матеріальних цінностей (матеріальним відділом). У цьому випадку відділ може називатися матеріально-виробничим.
За умов, що виробничий відділ центральної бухгалтерії складається з однієї особи, індивідуальний графік роботи цього співробітника може бути одночасно і структурним графіком робіт цього відділу.
У встановлені графіком документообігу дні документи з обліку витрат надходять до бухгалтерії підприємства, де їх відображають в журналі 5. Підсумкові дані з журналу 5 переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей - до виробничого звіту.
У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порівнюють із нормативами, перерахованими на фактично вироблену продукцію, з визначенням економії та перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти підприємства використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану виходу продукції.
3. Визнання та класифікація витрат діяльності як об’єктів організації обліку
За П(С)БО 16 “Витрати” визнання витрат здійснюється за наступних умов:
1. Відображення в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
2. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення внаслідок його вилучення або розподілу власниками).
3. Можливість бути достовірно оціненими.
4. Визнання витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а при неможливості прямо пов'язати з доходом певного періоду - відображення у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості цими періодами.
В той же час не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати ряд сум, оговорених в П(С)БО 16:
1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг
3. Погашення одержаних позик
4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО
Суттєвим є те, що залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу, в складі витрат, що виникають в процесі звичайної діяльності можна виділити витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.
У складі операційних витрат перш за все виділяється собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.
Зауважимо, що собівартість реалізації формується за переліченими об’єктами по-різному. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається П(С)БО 16 і складається з:
- виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;
- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
- наднормативних виробничих витрат.
Відомо, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Інші прямі витрати об’єднують всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію, втрати від браку тощо.
Загальновиробничі витрати є непрямими витратами. Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Вони поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо ), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), включають адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Адміністративні витрати – це загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
Склад адміністративних витрат визначений в П(С)БО 16. До адміністративних відносяться такі загальновиробничі витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством:
загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних збрів, представницькі витрати тощо);
витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
витрати на врегулювання спорів у судових органах;
податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
інші витрати загальногосподарського призначення.
Бухгалтерський облік адміністративних витрат ведеться на рахунку 92 “Адміністративні витрати”, де відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
За дебетом рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.
До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов’язкових платежів).
Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.
Витратами на збут є витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.
Склад витрат на збут визначений П(С)БО 16. Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані із реалізацією (збутом) товарів, продукції і послуг:
витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
витрати на ремонт тари;
оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
витрати на перепродажну підготовку товарів;
витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Витрати, зв’язані зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг обліковуються на рахунку 93 “Витрати на збут”.
За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.
До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.
Інші операційні витрати – це останній вид витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, облік і склад яких є загальним для всіх підприємств і визначений П(С)БО 16.
Інші операційні витрати відображають собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).
До інших операційних витрат включаються:
витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”;
собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;
собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);
втрати від знецінення запасів;
нестачі й втрати від псування цінностей;
визнані штрафи, пеня, неустойка;
витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
інші витрати операційної діяльності.
На рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.
Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності” має такі субрахунки:
941 “Витрати на дослідження і розробки”
942 “Собівартість реалізованої іноземної валюти”
943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”
944 “Сумнівні та безнадійні борги”
945 “Втрати від операційної курсової різниці”
946 “Втрати від знецінення запасів”
947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”
948 “Визнані штрафи, пені, неустойки”
949 “Інші витрати операційної діяльності”
За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.
На субрахунку 941 “Витрати на дослідження і розробки” ведеться облік витрат, пов’язаних з дослідженням та розробками, що здійснює підприємство, якщо такі дослідження та розробки відповідають Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”.
На субрахунку 942 “Собівартість реалізованої іноземної валюти” відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації.
На субрахунку 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів” ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо).
На субрахунку 944 “Сумнівні та безнадійні борги” узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, за реалізовану продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною та утворення якої не було пов’язано з реалізацією продукції, товарів і послуг.
На субрахунку 945 “Втрати від операційної курсової різниці” ведеться облік втрат за активами й зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.
На субрахунку 946 “Втрати від знецінення запасів” ведеться облік втрат, пов’язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.
На субрахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження та реалізації, якщо на час установлення нестачі винуватця не встановлено. Одночасно зі списанням цінностей, винних у нестачі яки не встановлено, на витрати балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 “Списані активи”.
На субрахунку 948 “Визнані штрафи, пені, неустойки” ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.
На субрахунку 949 “Інші витрати операційної діяльності” узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”, зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо.
В кінці звітного періоду для заповнення Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
матеріальні затрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати.
До складу елемент “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
сировини й основних матеріалів;
купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
палива й енергії;
будівельних матеріалів;
запасних частин;
тари й тарних матеріалів;
допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються ті, витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вище згадуваних елементів. Це, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо
Витрати іншої звичайної діяльності підприємства включають:
фінансові витрати. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
втрати від участі в капіталі, що є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі;
інші витрати, куди включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:
- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);
- собівартість реалізованих майнових комплексів;
- втрати від неопераційних курсових різниць;
- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);
- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;
- інші витрати звичайної діяльності.
Крім того, визнаються витратами податки на прибуток згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".
Надзвичайні витрати відображають невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій тощо.
У кінці року сальдо рахунків класу 9 списується на рахунок 79 “Фінансовий результат діяльності”, за даними якого визначається прибуток або збиток від основної діяльності.
Тема 8.2. Організація обліку та аналізу доходів і результатів діяльності підприємства.
1. Основні завдання та нормативна база організації обліку доходів
2. Визнання, оцінка та класифікація доходів
3. Організація обліку доходів за їх видами
4. Організація обліку фінансових результатів
1. Основні завдання та нормативна база організації обліку доходів
Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові результати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 "Дохід” та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", норми яких поширюються на підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).
Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Основними завданнями організації обліку і контролю доходів діяльності підприємства є забезпечення:
- правильного визначення та достовірної оцінки доходів підприємства;
- правильного і повного документального оформлення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів та результатів діяльності;
- контроль за виконанням договорів по реалізації продукції;
- контроль за правильним визначенням фінансового результату від звичайної діяльності з метою оподаткування;
- своєчасне одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;
- контролерці за рухом та наявністю прибутку на підприємстві;
- узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.
Правильність обліку на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов'язковому порядку повинен містити розділ про облік доходів і результатів діяльності, в якому зазначаються основні принципи організації обліку доходів і результатів діяльності на підприємстві:
- критерії оцінки доходів
- поділ доходу за кожною класифікаційною групою доходів від звичайної діяльності
- спосіб вивчення ступеня завершеності робіт, послуг,
- дохід від використання і надання яких визначається за ступенем завершеності
- інших активів)
- облік доходів від реалізації продукції (товарів, інших активів
2. Визнання, оцінка та класифікація доходів
Критеріями визнання доходу за П(С)БО 15 є:
1. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);
2. Оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в П(С)БО 15, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.
В той же час, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
2) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
3) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
4) сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
5) сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
6) надходження, що належать іншим особам.
Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
б) інші операційні доходи;
в) фінансові доходи;
г) інші доходи.
Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати":
1. Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" - загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);
2. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - сума за вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо;
3. Інші операційні доходи - суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо;
4. Доход від участі в капіталі - доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі;
5. Інші фінансові доходи - дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). При цьому за П(С)БО 15:
проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству;
роялті - платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо);
дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
6. Інші доходи - доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;
7. Надзвичайні доходи – доходи від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо); включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.
В П(С)БО 15 “Доходи” приведено додатково умови визнання окремих вид1в доход1в.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
1) покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
2) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
3) сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
4) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
В той же час, дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.
Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
В свою чергу, результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:
- можливості достовірної оцінки доходу;
- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;
- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.
Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:
1) вивченням виконаної роботи;
2) визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
3) визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.
Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).
Коли ж дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.
У випадку, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.
Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".
Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів. Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків), яких вже зазнало підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов'язаних із цим витрат, визнається доходом того періоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням.
Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:
- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;
- дохід може бути достовірно оцінений.
Такий дохід має визнаватися у такому порядку:
1) проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;
2) роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;
3) дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
Оцінка доходу зд1йснюеться наступним чином.
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.
Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.
3. Організація обліку доходів за їх видами
Розглянемо, як відображаються доходи на рахунках бухгалтерського обліку. Для їх відображення застосовуються рахунки класу 7 “Доходи і результати діяльності”.
Рахунки класу 7 (за винятком рахунка 79 “Фінансові результати”) – це рахунки, на яких відображаються доходи від різних видів діяльності.
По кредиту рахунка 70 “Доходи від реалізації” у кореспонденції з дебетом рахунків 30 “Каса”, 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” та іншими відображається дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, тобто загальний дохід без вираховування наданих знижок, повернення проданих товарів, ПДВ, акцизу та інших податків із продажу.
Потім по дебету рахунка 70 у кореспонденції з рахунком 64 “Розрахунки по податках і платежах” відображаються нараховані з продажу суми ПДВ, акцизу тощо. По дебету рахунка 70 у кореспонденції з рахунками 30 “Каса” і іншими відображаються суми, що підлягають вираховуванню з доходу, зокрема повернення проданої продукції, товарів. Причому, якщо у підприємства зустрічаються такі операції, краще відкрити окремий субрахунок, як це і передбачено Планом рахунків (субрахунок 704 “Відрахування з доходу”).
У кінці звітного періоду, або в кінці року рахунок 70 закривається і сальдо списується на фінансовий результат записом по дебету рахунка 70 і кредиту рахунка 79.
Слід сказати, що крім доходів від основної діяльності підприємство може отримувати доходи і від іншої діяльності.
У кредит рахунка 71 “Інший операційний дохід” списуються суми іншого доходу, отриманого від операційної діяльності підприємства. Це, зокрема, дохід від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, дохід від операційної оренди активів, від операційної курсової різниці по операціях в іноземній валюті, відшкодування раніше списаних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності, і тому подібне.
У кредит рахунка 72 “Дохід від участі в капіталі” списуються суми доходу від інвестицій, які здійснені в асоційовані, спільні або дочірні підприємства і облік яких ведеться за методом участі в капіталі.
У кредит рахунка 73 “Інші фінансові доходи” списуються суми доходів від фінансової діяльності підприємства: дивіденди, належні від інших підприємств, винагорода за здані у фінансову оренду основні засоби тощо.
У кредит рахунку 74 “Інші доходи” списуються суми доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності підприємства і які не пов’язані з операційною і фінансовою діяльністю: дохід від реалізації необоротних активів, дохід від неопераційних курсових різниць, дохід від безоплатно отриманих активів та інших.
У кредит рахунку 75 “Надзвичайні доходи” списуються суми доходів, що виникли від надзвичайних подій: відшкодування втрат від надзвичайних подій (наприклад, визнана страховою організацією сума), а також суми відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.
Слід зазначити, що по дебету рахунків доходів (71 і 74) відображаються суми непрямих податків.
У кінці звітного періоду зазначені рахунки також закриваються записами по дебету рахунків 71-75 і кредиту рахунку 79.
У кінці року сальдо рахунку 79 закривається на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Слід звернути увагу на те, прибуток може бути використаний тільки на виплату дивідендів, збільшення статутного фонду і створення відповідно до чинного законодавства і засновницьких документів резервного фонду підприємства.
4. Організація обліку фінансових результатів
Ф1нансовими результатами діяльності підприємства за П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” являються показники:
1. Валовий прибуток (збиток) - як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
2. Прибуток (збиток) від операційної діяльності - алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;
3. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, який визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків);
4. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.
5. Чистий прибуток (збиток), що розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Для визначення фінансового результату діяльності за звітний період необхідно дотримуватися принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування; відповідності, періодичності.
Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли відбувається господарська операція, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів, оскільки не завжди оплата грошових коштів збігається по звітних періодах з моментом здійснення господарської операції.
Принцип нарахування застосовується в поєднанні з принципом відповідності, який полягає у порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погоджені із цим доходом.
Наприклад, якщо підприємство визнало дохід від реалізації готової продукції в момент відвантаження її покупцям, то одночасно необхідно визнати собівартість реалізованої продукції. У даному випадку дохід визнається в момент збільшення активу - дебіторської заборгованості, а витрати - одночасно зі зменшенням активів (товарів).
Для визначення фінансового результату, виходячи з принципу періодичності, доходи та витрати підприємства розподіляється по звітних періодах.
Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій на підприємствах призначено рахунок 79 "Фінансові результати". Це рахунок пасивний, використовується для обліку результатів за всіма видами діяльності підприємства.
По кредиту рахунку 79 "Фінансові результати" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.
Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".
Рахунок 79 "Фінансові результати" має субрахунки (таблиця 1).
Таблиця 1. Характеристика субрахунків рахунку 79 "Фінансові результати"
|
№ субрахунку
|
Назва субрахунку
|
Характеристика
|
|
1
|
2
|
3
|
|
791
|
Фінансовий результат від основної діяльності
|
Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від основної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів під реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід"), а по дебету субрахунку відображається сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності")
|
|
792
|
Результат від фінансових операцій
|
Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від фінансових операцій підприємства По кредиту субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, а по дебету - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі" |
|
793
|
Результат від іншої звичайної діяльності
|
Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від іншої звичайної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, а по дебету - списання витрат з рахунку 97 "Інші витрати"
|
|
794
|
Результат від надзвичайних подій
|
Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від надзвичайних подій. По кредиту субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, а по дебету - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати" |
Зіставлення дебетового і кредитового оборотів по рахунку 79 "Фінансові результати" за звітний період показує кінцевий результат -чистий прибуток (збиток).
Якщо кредитовий оборот по рахунку 79 буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року.
Якщо дебетове сальдо по рахунку 79 більше кредитового сальдо по рахунку 79, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, це означає, що підприємство понесло збитки поточного року.
Сюди ж у кінці звітного періоду списуються показники рахунків витрат, тобто всі рахунки витрат закриваються і роблять записи по дебету рахунка 79 і кредиту рахунків 90,92-99.