Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Кафедра управління
Обов’язкове домашнє завдання
з дисципліни «Адміністративний менеджмент»
на тему: «Формування і особливості економічної еліти країн Європи і СНД»
Виконав студент групи М-01
Жук М.С.
Перевірив викладач
Глівенко С.В.
Суми – 2013 р.
Зміст
Вступ 3
П’ятифакторна модель розвитку економічної еліти 4
Економічна еліта країн Європи та СНД 6
Висновки 13
Список використаної літератури 14
Термін "еліта" (від фр. elite - кращий, відбірний) ввійшов у наукову термінологію на рубежі ХІХ-ХХ ст. У широкому соціологічному контексті ним позначається вищий, відносно замкнутий за чисельністю прошарок суспільства, контролюючий його основні економічні, політичні і культурні ресурси.
Еліта – це група людей, яка завдяки своєму інтелекту, нестандартному мисленню і неординарності дій, завдяки своєму культурному – духовному розвитку і високим моральним якостям, стає «обраною» у різних сферах суспільного життя (політиці, мистецтві, науці, бізнесі, спорті).
Економічна еліта - група людей, яка контролює головні економічні ресурси суспільства: великі власники, можновладці і провідні менеджери фінансово-промислових корпорацій тощо. Вони виступають найбільш відчутною групою тиску на владу, використовуючи для цього як безпосередні контакти з політиками, так і підконтрольні собі ЗМІ і гроші, направлені на фінансування партій і виборчих компаній.
Загальні питання формування еліти в контексті розвитку світової економіки розглянуто в роботах іноземнихавторів: В. Парето, Г. Моска, Л. Бодена, А. Тойнбі, Г. Лассуела, Г. Ашина, Е. Тофлера, Ф. Фукуями, Д. Бела, Дж. Гелбрейта, Л. Едвінсона, Р. Лейна, П. Друкера, Д. Белла, Р. Арона, та вітчизняних – М. Пірен, В. Білецького, С. Вовканича, Х. Копистянської, К. Баранцевої, О. Габовича, О. Куценко, В. Кузнєцова, А. Данилюка, В. Кушерця, М. Вед-медєва, О. Кортунова, А. Чугунова, В. Базилевич, А. Чухно,
О. Бутнік-Сіверського та ін.
Загальновідомо, що основу трансформації економічної системи до постіндустріального суспільства складають інновації, реалізація яких може бути здійснена за рахунок внутрішніх та зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів належить освітній, науково - технічний та інноваційний потенціал, який забезпечує конкурентоспроможність несировинних секторів економіки. До зовнішніх факторів – рівень високих наукових технологій, що є результатом праці у науково-технічному секторі економіки. Це означає, що саме економічна еліта стає тією домінантною рушійною силою, що забезпечує розвиток економіки, а знання – основним фактором, що лежить в основі такого розвитку. З метою визначення основних чинників, що сприяють розвитку економічної еліти, необхідно визначитись із дефініцією останньої. Можна визначити її як енергійну та ініціативну, найбільш професійну і цілеспрямовану в частині впровадження міжнародного економічного досвіду, соціально активну частину суспільства, яка відчуває його потреби і реалізує їх найбільш ефективним чином.
Поклавши в основу розвитку дві основні теорії – теорію раціональної поведінки, що передбачає максимізацію корисності будь-якого суб’єкта господарської діяльності, та теорію еліт як умову ефективного функціонування суспільства, – можна визначити п’ятифакторну модель розвитку економічної еліти. В основі такої моделі слід покласти два основних трикутника – знань та влади. Такий розподіл обумовлений двома основними факторами.
По-перше, у сучасному постіндустріальному суспільстві для отримання статусу еліти необхідне правильне використання інтелектуального потенціалу, який досягається за рахунок трьох основних складових: 1) знань як рушійної сили розвитку конкурентоспроможності економіки, що забезпечують якість людського розвитку та соціалізацію економіки, з одного боку, та можливість для отримання інтелектуальної ренти – з іншого; 2) досліджень як способу для використання знань, що забезпечують інноваційний продуктивний розвиток за рахунок використання креативного людського капіталу; 3) інновацій як необхідності адаптації економічної еліти до постійних змін, що відбуваються в сучасному просторі за рахунок використання знань та інформації в процесі діяльності.
А по-друге, статус елітарності передбачає отримання певної економічної влади, що в контексті з теорією Е. Тоффлера характеризується трьома основними чинниками: 1) знаннями як найдемократичнішим джерелом влади, що в умовах формування та розвитку постіндустріального
суспільства досягається за рахунок монополізму знань; 2) силою як засобом, що змушує діяти людей певним чином. Цей фактор із точки зору розвитку економічної еліти слід розглядати як ступінь монополізації ринку; 3) багатством як навмисною владою над людьми, що у контексті розвитку теорії людського капіталу слід розглядати як покращення рівня та якості життя.
Крім того, слід зазначити, що максимізація влади в ринковому середовищі може відбуватися двома основними шляхами : 1) шляхом рентної максимізації прибутків, що виражається у зменшенні цін на одиниці ресурсів, які використовуються у виробництві. Оскільки даний шлях передбачає і зниження витрат на робочу силу, то з позиції використання інтелектуального капіталу не принесе довгоочікуваних результатів; 2) шляхом монополізації новаторської діяльності, тобто технологічно-інноваційним шляхом, що пов’язаний із певними ризиками інвестування в науково-дослідні розробки, з одного боку, а з іншого – надає можливості для отримання додаткової ренти за рахунок використання монопольного становища.
Як можна побачити, основним компонентом, що об’єднує ці два трикутника, є знання. Об’єднання цих двох основних трикутників розвитку надає можливості визначити п’ять основних параметрів розвитку сучасної економічної еліти – знання, дослідження та інновації, сила та багатство, – що знаходяться в тісному взаємозв’язку.
Розвиток та особливості формування економічної еліти в країні можна побачити, прослідивши на прикладі етапи становлення від звичайної людини до бізнес-особи у даній державі.
При розгляді даного питання в мене одразу ж з’явилася думка прослідити становлення найуспішнішої людини моєї держави. Зрозуміло, що поняття «успіх» пов’язано не тільки з матеріальною складовою, але й з такими термінами як «повага», «статус» і т.п. Але все ж таки в даній роботі ми розглядаємо становлення бізнес-еліти, а для них, на мою думку, на першому місці стоять гроші. Тому в якості прикладу для розгляду даної теми я взяла найбагатшу людину України Ахметова Рината Леонідовича. Дамо коротку характеристику його життя та діяльності.
Ахметов Р.Л. народився у Донецьку в родині шахтаря. У 2001 р. закінчив Донецький національний університет по спеціальності «маркетинг».
Як і багато інші члени бізнес-еліти, Ринат Леонідович у своїх інтерв’ю чітко не пояснює, звідки і як він заробив свій перший стартовий капітал та перший мільйон, він лише пояснює, що зміг розбагатіти через те, що не боявся йти на підприємницькі ризики в перші роки після розпаду СРСР. Популярність прийшла до бізнесмена в середині 90-х. Він стояв у витоків створення «Донгорбанку» (1995 рік), а 11 жовтня 1996 став президентом футбольного клубу «Шахтар».
Наприкінці 90-х Р.Ахметов став найвпливовішою людиною Донбасу. У 2000 році він заснував групу компаній «Систем Кепітал Менеджмент», консолідовані активи якої (на кінець 2009 року) року склали $ 18,539 млрд.
Ахметова Р. Л. вважають найбагатшою людиною в Україні. Керуюча компанія (100% акцій якої належать Ахметову) прямо або побічно контролює більше ста підприємств. Серед них - меткомбінат «Азовсталь», Харцизький трубний завод, «Перший український міжнародний банк» (ПУМБ), «Донгорбанк», Страхова компанія «АСКА», медіа-бізнес: (ЗАТ «Сьогодні Мультимедіа», ТРК «Україна» та ін ), ТОВ «Астеліт» (мобільний оператор life :)), мережа АЗС «Гефест» і пр. На підприємствах, контрольованих СКМ, працює до 170 тис. чоловік.
На думку журналу «Форбс», стан Р. Ахметова на 2011 рік оцінюється в $ 16 млрд. Журнал «Кореспондент» приводить свою цифру - $ 25,6 млрд. (за деякими даними, протягом кризового 2008 року вартість активів магната впала з 7,3 млрд. доларів США до 1,8 млрд., проте втрати були швидко відновлені).
Довгий час олігарх тримався осторонь від політики. Ситуація змінилася в 2004 році напередодні Помаранчевої революції. На думку ряду експертів, передвиборна кампанія кандидата в Президенти Віктора Януковича фінансувалася за рахунок донецького бізнесмена. У 2006 році Ахметов увійшов до виборчого списку «Партії регіонів» на парламентських виборах і під № 7 у виборчому списку прийшов в український парламент. Р.Ахметов був і поки залишається одним із основних спонсорів Партії регіонів
Звання та нагороди Ахметова Р. Л.:
(2002).
медаллю Чемпіонату України з футболу (2002, 2005, 2006, 2008, 2010, 2011 рр..)
«Зіркою Пакистану» (2007).
громадянин Донецька».
Виходячи з опису, наведеного вище, можна сказати, що в Україні бізнес-елітою стали ті, хто зміг вчасно скористатися ситуацією, яка склалися у 90-і рр. Також не новиною є й те, що в нашій державі бізнес – особи та політична еліта - це одні й ті ж самі люди.
Наступним прикладом для розгляду даного питання буде Ян Кульчик (народився у 1950 р., Бидгощ) – польський підприємець, власник фірми ( «Kulczyk Holding» з офісом у Варшаві та міжнародної інвестиційної групи компаній «Kulczyk Investments» з головним офісом у Люксембурзі та представництвами у Дубай, Лондоні та Києві.
Станом на квітень 2013 року Ян Кульчик є найбагатшим поляком за версією тижневика «Wprost»зі статком у 9,7 мільярдів злотих, та займає 384 місце у рейтингу найбагатших людей світу журналу «Форбс».
Підприємницька жилка передалася Яну від батька — Генріка, який після війни заснував три торгові фірми, які незабаром виявилися націоналізовані. Сім'я Кульчиків емігрувала з Польщі до Німеччини, де Генрік по-справжньому розбагатів і подарував синові в 1981-му році мільйон доларів на розвиток власної справи. Так у Польщі виникла торговельна мережа «Interkulpol», а в 1991 році з'явилася група «Kulczyk Holding».
Ян закінчив юридичний факультет в університеті ім. Адама Міцкевича та факультет зовнішньої торгівлі в економічному університеті в Познані. Кульчик має ступінь доктора міжнародного права (1975).
Бізнесмен зараз в основному займається інвестиціями в наступні галузі: енергетика, нафта і газ, інфраструктура, нерухомість. Його нова компанія «Kulczyk Investments» (колишня «Kulczyk Investments House») має 40% частку в «Neconde Energy Limited»— компанії, що займається видобутком сирої нафти в Нігерії; 4,7% компанії «San Leon Energy» (займається розвідкою і оцінкою запасів нафти і природного газу); 39% акцій «Loon Energy Corporation» (власник концесії на розвідку і видобуток нафти в Колумбії і Перу); 49,99% акцій «Kulczyk Oil Ventures» (займається розвідкою нафти і газу в Брунеї, Сирії та Україні), а також 10,2% акцій компанії «Ophir Energy» (власник концесії у нафтоносних районах Африки).
Історія його бізнес- кар'єри - це шлях успішного лобіста та інвестора, який зумів отриманий у спадок від батька мільйон доларів примножити в дві тисячі разів завдяки вдалим інвестиціям у рітейл і нафтотрейдерський бізнес. У Польщі, в країні переможного середнього і дрібного бізнесу, мільярдер Ян Кульчик - «чужий серед своїх». Кілька років тому - після приходу братів Качинських до влади - через політичний преса і звинувачень у корупції йому довелося емігрувати за кордон. Втім, після цього його стан почав рости ще більшими темпами, а найрозкішніший у світі реактивний міні-літак «Golfstreem – 550» в лічені години доставляє свого власника в ключові профіт-центри його бізнес-імперії - Варшаву, Дубай і Київ. Він будує найвищий будинок континентальної Європи , видобуває вугілля в Мозамбіку, залізну руду в Конго, нафту по всьому світу і газ в Брунеї і Україні. При цьому Ян Кульчик щиро вважає , що найбільша удача в бізнесі у нього ще попереду.
Ілан Миронович Шор (народився у 1987 р.) - один з найбільших підприємців Молдови. Ілан народився в Тель-Авіве (Ізраїль), але у віці двох років переїхав до Кишинева, і з тих пір живе і працює в Молдові. Він займається бізнесом з 15 років. Підприємницька діяльність:
1. Генеральний директор компанії «Dufremol», основного оператора безмитної торгівлі в Республіці Молдова, Голова Ради Директорів;
2. Президент Асоціації зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій «Prosperarea Moldovei»;
3. Президент Міжнародного Молдо-Ізраїльського Центру з економічних відносин і освіти.
Громадська діяльність:
1. 2005 р. Член Ради Директорів Світового ОРТ, Президент ОРТ-Молдова (Міжнародна Організація «Освітні Ресурси та Технологічний тренінг»).
2. 2010 р. Президент футбольного клубу «Мілсамі».
Наступним яскравим прикладом бізнес-еліти стане людина, яка вкотре очолила рейтинг журнала «Форбс» найбагатших бізнесменів Росії, - Алішер Усманов. На мою думку, дуже цікаво дізнатися про біографію такої людини.
Алішер Бурханович Усманов народився 9 вересня 1953 року в Узбецькій РСР, в місті Чуст Наманганской області. Його батько - Бурхан Усманов був прокурором міста Ташкента. Таким чином, Алішера Усманова можна вважати представником радянської золотої молоді.
У 1976 році закінчив найпрестижніший інститут СРСР - МДІМВ за фахом «міжнародне право». По закінченні інституту поступив на роботу до Академії наук СРСР на посаду молодшого наукового співробітника. Також він був старшим референтом комуністичного союзу молоді Узбекистану, а пізніше зайняв посаду генерального директора Зовнішньоекономічної асоціації Радянського комітету захисту миру.
У 1980 році 27-річного Усманова разом з його приятелем , сином високопоставленого чиновника КДБ, заарештували. Усманову пред'явили звинувачення у вимаганні, розкраданні і шахрайстві і призначили покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Після чого його батька зняли з прокурорської посади.
У 1986 році Алішер Бурханович був умовно - достроково звільнений з місць ув'язнення. Пізніше Усманов заявив, що піддався політичним репресіям. У 2000 році Алішер Усманов був повністю реабілітований Верховним судом республіки Узбекистан. Кримінальну справу було визнано сфабрикованою.
Після звільнення Алішер Усманов вирішив зайнятися бізнесом. Спочатку він заснував компанію, яка займалася організацією турів для багатих іноземців, які бажали пополювати в горах Паміру. Без зв'язків тут не обійшлося.
Пізніше Усманов переїхав до Росії . Тут першим його бізнесом був цех з випуску поліетиленової продукції Раменського заводу пластмас. Крім цього він займався поставками тютюну до Росії.
З 1990 по 1998 роки був перший заступником гендиректора ЗАТ « Інтеркросс » - виробника телекомунікаційного устаткування.
У грудні 1992 року заснував ТОО Фірму « Барс».
З червня 1993 Усманов зайняв посаду керівника фінансово -інвестиційної компанії АТЗТ « ПРНБ -Інвест».
У тому ж році став членом ради директорів «Першого російського незалежного банку». Його стали сприймати як серйозну фігуру в російському бізнесі.
У серпні 1993 року Усманов стає співзасновником МАПО – банку.
З 1994 по 1995 роки працював на посаді радника гендиректора Московського авіаційного виробничого об'єднання.
З 1995 по 1997 - першим заступником правління МАПО - банку.
З 1995 року по 1998 рік обіймав посаду генерального директора Міжбанківської інвестиційно - фінансової компанії « Інтерфін -сервіс».
У 1997 році закінчив навчання у Фінансовій академії при уряді Росії за спеціальністю «Банківська справа».
З 1997 по 2000 роки - працював заступником генерального директора ЗАТ «Газпромінвестхолдінг», а з лютого 2000 року сам став генеральним директором.
З 1997 по 2001 роки був членом ради директорів ВАТ «Архангельскгеолдобича».
У 1999 році Усманов входить до складу ради директорів ЗАТ «Архангельські алмази». З листопада 2000 року по липень 2001 був радником правління ВАТ «Газпром».
У 2005 році Алішер Бурханович став одним із власників ЗАТ " Металоінвест" , яка раніше була керуючою компанією Михайлівського ГЗК.
У серпні 2006 року стає власником видавничого дому «Коммерсант». Усманов придбав у Бадрі Патаркацишвілі і Бориса Березовського 100 % акцій. У 2006 році Усмановим були придбані 75 % акцій телеканалу « Муз-ТВ » і 50 % акцій телекомпанії «7ТВ».
У 2007 придбав акції Лондонського футбольного клубу « Арсенал», ставши його співвласником.
У серпні 2008 став акціонером інвестиційної компанії «Digital Sky Technologies». У 2008 році Алішер Усманов придбав у юриста - данця Джеффрі Гальмонда частину акцій російського оператора стільникового зв'язку « Мегафон».
За даними журналу «Forbes» статки Усманова на 2013 рік оцінено в 17,6 млрд. дол. У рейтингу найбагатших людей світу він посів 34- е місце і перше місце в Росії.
Проаналізовані біографії відомих бізнесменів світу говорять про те, що, на жаль, теорія про становлення бізнес-еліти та приклади практики зовсім не співпадають. Так, зрозуміло, що наведена в роботі бізнес-еліта відрізняється від інших людей своїми знаннями, неординарним мислення, інтуїцією, вмінням швидко та ефективно приймати рішення і т.п. Але також наведені приклади бізнесменів говорять і про те, що без наявного стартового капіталу, без зв’язків людині дуже важко (а я б навіть сказала майже неможливо) досягти високої планки у бізнесі (попасти в перелік журналу «Форбс» топ-100 найбагатших людей світу). Які причини такої ситуації? Якщо чесно, дуже важко сказати. До причин можуть належати і сучасний стан економіки, і рівень освіти, моралі і т.п. Але, я вважаю, що потрібно сприйняти світ таким, яким він став, і все ж таки намагатися досягти всього, чого ви бажаєте, власними зусиллями. Все це необхідно, щоб наприкінці свого життя ви сміливо могли собі сказати: «Я зробив все, що міг! Навіть більше.».
К., 2013 – 7 с.