Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ТВАРИН
Суми - 2007
Кафедра анатомії, нормальної та патологічної фізіології
ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ТВАРИН
для студентів 2-3 курсу спеціальності “ Ветеринарна медицина” денної форми навчання і спеціалістів ветеринарної медицини.
Укладачі: Коваленко Л.М., к.в.н., доцент кафедри анатомії, нормальної та патологічної фізіології
Коваленко О.І., к.в.н., доцент кафедри анатомії, нормальної та патологічної фізіології
Патологічна фізіологія наука про життєдіяльність хворого організму, яка розкриває механізми розладу функції окремих органів і систем організму. Кожний окремий розділ курсу “Патофізіологія тварин” потребує конкретного підходу до його вивчення. Наочний посібник „Термінологічний Словник” призначений для студентів та спеціалістів факультету ветеринарної медицини вищих навчальних закладів. Термінологічний фонд Словника значно доповнює грецькі і латинські прийменники і представки та багато інших елементів. Надає можливість проаналізувати матеріал під час вивчення питань пов’язаних з порушенням функцій органів та систем. „Термінологічний Словник” включає коротке пояснення сучасних термінів і понять, які застосовують в учбовій, виробничій і науковій літературі спеціалісти ветеринарної медицини.
Рецензенти: Зон Г.А., професор, к.в.н. кафедри вірусології, патанатомії та хвороб птиці Сумського національного аграрного університету.
Приходько Ю.О., д. в. н., професор, завідувач кафедри паразитології ХДЗВА
Відповідальний за випуск : Міланко О.Я., д.в.н., професор кафедри епізоотології та ОЕВС
Рекомендовано до видання методичною радою Сумського національного аграрного університету. Протокол № ------- від ”_----------“____ ------------- 2007
@ Сумський національний аграрний університет, 2007
ПЕРЕДМОВА
Терміноелементи є неодємною часткою для лікаря ветеринарної медицини. Вивчення клінічних дисциплін за спеціальнісю наполягає на дільш досконалому розкритті терміну за його походженням.
Терміни у словнику розташовані у алфавітному порядку і представлені після коми у латинській транскрипції.Іменники приведені, головним чином у називному відмінку, поряд надається закінчення родового відмінку і вказаний рід: m, (чоловічий), f (жіночий), n (середній), прикметники показані із родовими закінченнями.
При нез’ясованій основі грецького або латинського слова поряд поставлена форма родового відмінку, яка виявляє основу, наприклад: keras, keratos.
Складові частини складного терміну майже усі з’єднані (+). У медичній термінології спостерігається процес скорочення термінів шляхом пропуска складових їх елементів, наприклад: лейкопенія замість лейкоцитопенія. Випадання з’єднуючих голосних ” о”, „е” у похідних і складових словах між голосними буквами, наприклад: лімфаденіт замість лімфоаденіт. Тако ж , випадання з’єднуючих голосних, які знаходяться між голосними звуками з’єднуючих терміноелементів, наприклад: кардіаорта замість кардіоаорта. Такі скорочення найкоротші і більш зрозумілі.
Словник розрахований для повного вивчення курсу ” Патофізіологія тварин”.
Терміни
А-Авітаминоз, A-avitaminosis, is, f, — хроніч. хвороба тварин на ґрунті недостатності або відсутності у кормах каротину (провітаміну А). Хворіє молодняк, рідше —дорослі тварини.
Абдомінальний, abdominalis, e (від лат. abdomen черево) — черевний.
Абомазит, abomasitis, tidis (лат. abomasum сичуг + rp.-itis запалення), запалення сичуга— уражується слизова оболонка і інші шари сичуга. Перебіг гострий і хронічний.
Абсцес, abscessus, us, m (от лат. abscedo, abscessum нагноюватися; гр. apostema, atis , гнійник) — порожнина, яка заповнена гноєм, утворена в результаті вогнищевого гнійного запалення, яке викликане гноєрідними бактеріями, а також проникненням у тканини інфікованих тіл, нестерильних або подразнюючих речовин. А. розвивається при деяких інфекційних захворюваннях (мит, бруцельоз, актиномікоз). А. можуть бути поверхневими і глибокими, а глибокі А. — паренхіматозними, навкісними, внутрішньо кістковими. А. асептичний (A. asepticus стерильний) — внаслідок потрапляння у тканини речовин, властивих викликати нагноєння без участі збудників гнійної інфекції. А. гангренозний (A. gangraenosus) — А., утримуючий гнилісний гній і секвестри або детрит. А. гангренозний газовий (A. gangraenosus омертвлений, gaseus газовий ) — А., утримуючий газ, утворений внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів. - А. геморагічний (A. haemorrhagicus) — А., у вмісті якого знаходяться залишки крові; розвивається при інфікуванні та нагноєнні гематоми або в результаті крововиливів у порожнину А.
А. гарячий (A. calidus) — застарілий. А. зачеревний (A. retroperitonealis)—розвивається на ґрунті запалення сімяного канатику. А. кістки (A. ossis) — А. у компактній речовині кістки; виникає при хронічному остеомієліті. А. легень (A. pulmonis) — А., який розвивається у легеневій тканині як ускладнення пневмонії, рідше — в ре зультаті заносу збудників гнійної інфекції гематогенним, лімфогеним шляхом. А. метастатичний (A. metastaticus) —виникає в результаті гематогенного або лімфогеного переносу збудників гнійної інфекції від віддаленого вогнища або при септикопіємії.
А. метастатичний піємічний (A. metastaticus pyaemi-cus) — найчастіше буває багато чисельний, який виникає при піємії та септикопіємії ; А. м. п. — загальний прояв гнійної інфекції.
А. гострий (A. acutus) — швидко розвиваючийся А., супроводжується різко вираженим і запалювальними процесами, порушенням загального стану. А. холодний (A. frigidus) — хроніч. А., характеризується слабо вираженою місцевою реакцією запалення.
А. хронічний (A. chronicus) —А., уповільнений, при слабо виражених ознаках гнійного запалення; спостерігається при актиномікозі, туберкульозі або після проникнення мало вірулентних збудників гнійної інфекції.
Абсцессотомія, abscessotomia, ae, f (лат. abscessus f + гр. tome — розріз, розсічення) — хірургічна операція розтину абсцесу.
Авітаміноз, avitaminosis, is, f (от гр. а- відсутність + лат. vita життя + aminum амін + гр. -osis хвороба), — хвороба, яка викликана відсутністю або недостатком у раціоні одного вітаміну, носить назу моновітаміноз (гр. monos один), а при недостатку декількох вітамінів носить назву поліавітаміноз (гр. poly багато). Патологічний стан, який викликаний надходженням вітамінів менше добової потреби, носить назву гіповітаміноз (гр. hypo- зменшення). А. найчастіше реєструється у молодняку, вагітних і лактуючих маток, у хворих тварин.
Агамаглобулінемія, agammaglobulinaemia, ae, f (від гр. а- + gamma-globulinum білкова фракція сироватки крові + hai та кров) —стан, при якому в сироватці крові різко знижені або відсутні гама глобуліни і організм більш сприйнятливий до інфекцій.
Агенезія, agenesia, ae, f (от гр. а- \ + genesis народження ), спотворення плоду — вроджена відсутність або недорозвиток органу, або частини тіла.
Агонія, agonia, ae, f (гр. agonia боротьба) — передсмертний стан. Буває А. короткочасна (хвилина) і продовжена (доба).
Агранулоцит, agranulocytus, i, m (от гр. а- + лат. granu-lum зернятко + гр. kytos порожнина,—клітина); агранулоцити — лейкоцити, які не утримують у своїй цитоплазмі зернистості. До А. відносяться лімфоцити і м о н о ц и т и.
Агранулоцитоз, agranulocytosis, is, f (от !гр. a- f + лат. granulum зернятко + гр. kytos, лат. cytus клітина) —різке зменшення числа зернистих лейкоцитів у периферичній крові або відсутність їх. А. алергічний — А., у патогенезі якого основну роль відіграють алергічні механізми. А. імунний — А., який виникає внаслідок прискореної загибелі гранулоцитів під впливом антилейкоцитарних антитіл.
А. променевий — мієлотоксичний А., обумовлений подавленням мієлопоеза при радіоактивному ураженні орга нізму.
А. лікарський —імунний або алергічний, який виникає внаслідок прийому лікарських речовин. А. мієлотоксичний — А., обумовлений пригніченням мієлопоеза у кістковому мозку в результаті впливу фізичних і хіміч. факторів, які володіють цитотоксичним впливом.
Адамса — Стокса синдром ( Моргань—Едемса —Стокса симптомокомплекс) — при порушенні передсердно – шлуночкової провідності або при різкій анемії мозку настає стан з порушенням дихання ( Чейна — Стокса дихання) і приступами судом.
Адаптаційний синдром, syndromum adaptatione (от лат. adaptatio пристосування, гр. syndrome зливання) — сукупність захисних реакцій організму у відповідь на холод і м’язові перенапруження, інтоксикацію та інші подразники.
Адаптація, adaptatio, onis, f (лат. пристосування) — пристосування організму, органів відчуття до навколишніх умов, напр. А. ока (сітка). Адаптація фізіологічна, adaptatio physiologica (адап тація f , лат. physiologicus нормальний). Внаслідок А. ф. підвищується стійкість організму до низької та високої температурам середовища, деяким отрутами, недостатності кисню, води і освітлення. В результаті продовженої дії зовнішніх факторів. А. ф. може бути більш або менш стійкою. Повернення організму до вихідного стану носить назву дезадаптація.
Аденіт, adenitis, tidis, f (от гр. aden залоза + -itisf ) — запалення лімфатичного вузла. Друга назва лімфаденіт.
Аденокарцинома, adenocarcinoma, atis, n (гр. aden f + kar-kinos рак + -oma пухлина) — залозний рак, який розвивається із циліндричного епітелію.
Аденоліпома, adenolipoma, atis, n (гр. aden, + lipos жир + -oma пухлина) — ліпома, яка утримує залозні елементи.
Аденома, adenoma, atis, n (гр. aden f + -oma) — залозна пухлина, в більшості обмежена, доброякісна.
Адинамія, adynamia, ae, f (гр. знесилення) — зменшення або припинення рухової активності окремого органу або організму.
Адипозний, adiposus, a, urn (лат.) — жирний, ожирівший, жировий.
Азотемія, azotaemia, ae, f (франц. azote азот + гр. haima кров) — залишкове накопичення у крові азотутримуючих продуктів білкового обміну (сечової кислоти, креатиніну, індикану). Розрізняють ретенційну(затримуючу) і продукційну А.
Акумуляція, accumulatio, onis, f (від лат. ac-cumulare на копичувати)—накопичення, зосередження, напр. лікарських речовин в організмі.
Акромегалія, acromegalia, ae, f (от гр. akron край, кінцівка + megas, megale великий, -а), гігантизм — хвороба, яка проявляється значним збільшенням окремих часток голови, кінцівок і внутрішніх органів.
Акропахія, acropachia, ae, f (от гр. akron кінцівка -f pachys товстий), хвороба П”єр–Марі–Бам-бергера — розповсюджене гіпер -пластичне запалення надкісниці, яке проявляється разлитим, щільним без болючим, симетричним збільшенням на передніх або задніх кінцівках, або одночасно на тих і інших з деформацією біля зап’ясткових і заплюсневих суглобів.
Актиномікома, actinomycoma, atis, n (от гр. aktis \ + mykes + -oma пухлина) — щільна сполучнотканинна пухлина (гранулема),яка утворюється при актиномікозі. У відкритих А. виникають тріщини, з яких виділяється жовтуватий гній, який утримує жовтувато-сірі, величиною з просяне зерно частки — друзи грибка.
Алиментарная анемія, anaemia alitnentaria (от rp. anaemia малокров”я, лат. alimentarius викликаний кормом) — хвороба, яка обумовлена порушенням функції кровотворних органів у тварин в результаті недоотримання ними необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, біл ків, ліпоїдів. А. а. найчастіше хворіє молодняк, особливо поросята.
Алімфоцитоз, alymphocytosis, is, f (от гр. а- + lympho-cytus лімфоцит) — зникання лімфоцитів із крові.
Алкаптонурія, alcaptonuria, ae, f (алкаптон + гр. uron сеча) —наявність у сечі алкаптона (суміш уролейцина і гомогентизинової к-ти). А. — наслідок порушення обмі ну амінокислот (тирозину і фенілаланіну).
Альбінізм, albinismus, i, m (от лат. albus білий + гр. -ismos ненормальний стан) — вроджена відсутність пігменту (в шкірі, шерсті, пір’ї).
Альбумозурія, albumosuria, ae, f — виділення з сечею альбумоз (продуктів розщеплення білків). А. спостерігається при лихоманках, гнійно-некротичних процесах.
Альтеративне запалення (від. altero, змінюю) — патол. процес з пере -важністю дистрофічних некротичних змін у тканинах при ледве вираженій
ексудації та проліферації клітинних елементів. Найчастіше визначається у серцевому м’язі, печінці, нирках у зв’язку з інтоксикацією або порушенням трофічної функції нервової системи.
Альтерація, alteratio, onis, i (від лат. alterare змінювати, пошкоджувати) — зміна структури клітин, тканин і органів з порушенням їх діяльності.
Амавроз, amaurosis, is , f (від гр. amauros сліпий), сліпо та — втрата зору на один або обидва ока.
Амілоїдоз, amyloidosis, is, f (от гр. amylon крахмаль +eidos вид) — порушення білкового обміну, яке проявляється відкладанням амілоїду в між тканинних щілинах, по ходу і у стінках судин, а також у селезінці, печінці, нирках і кишках.
Аналгезія, analgesia, ae, f; analgia, ae, i (від гр. an- негатив + algos біль), аналгія — усунення або відсутність відчуття болю.
Анасарка, anasarca, ae, f (від гр. ana- на, під, зверху + sarx, sarkos м’ясо) — розповсюджений набряк шкіри і підшкірної клітковини.
Анастомоз, anastomosis, is, i (від гр. anastomosis звуження) —
з’єднання між двома судинами, нервами або м’язами, між двома каналами або двома порожнистими органами.
Анафілаксія, anaphylaxia, ae, f (від гр. ana- зворотна дія + phylaxis захист), одна із форм алер гії — стан підвищеною чутливості тваринного організму до повторного введення чужорідного білка (антигену).
Анафілактичний шок (франц. shoe удар) — зміна загального стану організму тварин, яка викликана введенням йому дози антигену.
Анафілактоген (анафілаксія \ + гр. -genes породжений) — алерген, який викликає анафілаксію.
Ангидремія, anhydraemia, ae, f (від гр. an- \ + hydor вода + haima кров) — згущенність крові, зменшення водних і сольових складових її частин, яка обумовлена крововтратами, проносом.
Ангіома, angioma, atis, n (гр. angeion f судина + -оma пухлина) — доброякісна пухлина, яка розвивається з кровоносних (гемангіома) або лімфатичних (лімфангіома) судин.
*Ангірексис, *angirrhexis, is, f (від гр. angeion судина + rhexis розрив) — розрив кровоносних або лімфа тичних судин.
*Ангіррафія, *angirrhaphia, ae, f (від гр. angeion f + rhaphe шов) — судиний шов, накладання шва на великі кровоносні судини.
*Ангіспазм, *angispasmus, i, m (від гр. angeion + spasmos судорога) — звуження дрібних артерій, артеріол і капілярів, найчастіше неврогенного походження.
*Ангіспастична (констрикційна) анемія (від лат. angispasmus f , constrictio звуження, гр. аn - негатив + haima кров) —можлива внаслідок подразнення м’язів або судинорухаючих центрів холодом, адреналіном, ерготином. А. а. один з видів місцевих анемій.
*Ангістомія, *angistomia, ae, f (від гр. angeion \ + stoma рот, отвір), вазостомія (лат. vas, vasis судина) — метод накладання конюль (фістул) на глибоко-лежачі кровоносні судини.
Аневризма, aneurysma, atis, n (від гр. aneuryno розширюю) — обмежене або дифузне розширення просвіту артерії. Найчастіше уражується аорта, брижова, зовнішні пахові, підколінні, підкрилкові та плечові артерії у коней і собак, рідше у інших тварин.
Анемія, anaemia, ae, f (гр. аn - негатив + haima кров) — малокрів”я — зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об’єму крові. Види анемії:
Анемія алиментарна.
Анемія ангиспастична (констрикційна)
Анемія апластична.
Анемія гемолитична.
Анемія гіперхромна.
Анемія гіпопластична.
Анемія гіпохромна.
Анемія головного мозку, anaemia cerebri (лат. cerebrum головний мозг) — патолог. процес, який проявляється порушенням ц. н. с. в результаті недостатності кровообігу та кисневого голодування мозкової тканини.
Анемія інфекційна, anaemia infectiosa (гр. аn - негатив + haima кров, лат. infectiosus уражений)— загальна назва А., яка розвивається при інфекц.хворобах обумовлених порушенням освоєнням заліза, вітамінною недостатністю, гемолізом, кровотечами.
Анемія колатеральна.
Анемія компресійна.
Анемія місцева.
Анемія нормохромна.
Анемія обтураційна.
Анемія паралітична.
Анемія постгеморагічна
Анемія регенеранорна.
Анемія рефлекторна.
Анемія токсична.
Анемія ендогенна.
Анергія, anergia, ae, f (від гр. an- негатив + ergon дія) — нечутливість організму до подразника, повна втрата реактивності.
Анестезі, anaesthesia, ae, f (від. an- f+ aisthesisf) —втрата чутливості частиною тіла або усім тілом. А. може бути викликана анестезуючими речовинами, а також різними патол. процесами. A. generalis —загальне знеболювання, наркоз; A. localis —місцеве.
Анестезія місцева, anaesthesia localis (лат. anaesthesia f, localis місцевий) — штучне усунення чутливості окремої ділянки тіла, яке досягається застосуванням місцево анестезуючих речовин. А. м. може бути викликана застосуванням різних фізичних і хімічних факторів.
Анестезія парціальна, anaesthesia partialis (лат. partialis частковий, неповний), неповна анестезія відсутність одного або декількох видів чутливості при збережені інших.
Анізоцитоз, anisocytosis, is, f (від гр. anisos нерівнозначний +
kytos клітина) — з’явлення у крові еритроцитів різної величини. А. — внаслідок функціональної недостатності кісткового мозку.
Анкілоз, ankylosis, is, f (від гр. ankylos - закручений) — нерухомість суглоба в результаті патол. зростання суглобної поверхні. Розрізняють А. фіброзний і кістковий; внутрішшньосуглобний — із зростанням суглобових поверхнів (справжній); капсулярний і поза суглобовий — без пошкодження суглобових хрящів (несправжній).
Аномалія, anomalia, ae, f (від гр. an- негатив + homalos однаковий) — ненормальність, неправильність, відхилення від норми; вроджений дефект структури.
Анорексія, anorexia, ae, f (від гр. an- негатив + orexis апетит) — відсутність бажання вживати корм. Син. inappetentia, ae, f.
Антидіурез, antidiuresis, is, f [від гр. anti- f + лат. diuresis (гр. dia над, більше + uresis) сечовипускання —зниження виділення сечі нирками внаслідок підвищенної активності антидіуретичного гормона.
Антиперистальтика, antiperistaltica, ae, f (від гр. anti- f+peri біля + stalsis стягування, скорочування), зворотна перистальтика, напр., хвилеподібний рух стравоходу і кишок у зворотному напрямку.
Антитіла, anticorpora, um, n/pl (от гр. anti- \+ лат. corpus, oris тіло), протитіла — специфіч. білки (ім уноглобуліни), які виникають в організмі під впливом антигенів. А. накопичуються у сироватці крові та тканинах, які вступают у специфіч. зв’язок з відповідними антигенами і розруйновують або знезаражують їх. Антитіла фізіологичні, anticorpora physiologica (від лат. physiologicus фізіологічний, нормальний, спостерігається у здоровому організмі) —утримуються у незначній кількості в сироватці крові здорових, нехворівших і не вакцинованих тварин.
Антитоксин, antitoxinum, i, n (від гр. anti-f+toxon отрута) — специфіч. антитіло, яке виробляється організмом під впливом відповідного антигену (токсину) і нейтралізує його отруйні речовини при токсичних інфекціях, а також при отруєннях отрутами рослинного і тваринного походження.
Антракоз, anthracosis, is, f (від гр. anthrax, anthrakos вугілля) — відкладання вугільного пилу в тканинах і органах ( легені, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли) тварин.
Анурія, anuria, ae, i (гр. an- an- негатив -f uron сеча) — припинення сечовипускання.
А. приренальна, A. praerenalis — наслідок серцевої недостатності, а також, як результат гіпогідратації (крововтрата, профузний пронос). Син. А. поза ниркова, А . екстраренальна.
А. ренальна, A. renalis — припинення утворення сечі у клубочках нирок в результаті порушення ниркового кровообігу або наслідок нефриту, гломерулонефриту, отруєння. Син. А. секреторна, А. ниркова.
А. субренальна, A. subrenalis — обумовлена відтоком сечі у сечовий міхур внаслідок закупорки або стискання сечоводів пухлинами. А. супроводжується уремією, яка може викликати загибель тварин. Син. А. постренальна, А. екскреторна.
Анеозинофілія, aneosinophlia, ae, f (гр. an- an- негатив + еозинофілія) — відсутність у крові еозинофілів, напр., при сепсісі.
Апирексія, apyrexia, ae, f (від гр. a- + pyresso страждаю лихоманкою, від руг, pyros вогонь + echo мати) —зниження температури до норми між припадками лихоманки, відсутність лихоманки.
Аплазія, aplasia, ae, f (від гр. а- + plasis утворення, формування):
1) вродженна відсутність органу (are-незія); 2)вроджений недорозвиток тканин або органу (гіпоплазія).
Апластична анемія, anaemia aplastica (від гр. anaemia малокрів”я, а- + лат. plasticus утворюючий, формуючий) — малокрів”я, яке обумовлене різким зниженням регенеративної функції кісткового мозку. У крові з’являються незрілі мієлоїдні форми. Визначені випадки А. а. при променевій хворобі, отруєннях, при чумі свиней і стахіботритоксикозі.
Апное, арпоё, es, f (від rp.a-j.+ рпоё дихання) — тимчасове припинення дихання.
Апоплексія, apoplexia, ae, f (від гр. apoplexia параліч) — раптовий параліч, який викликаний гострим порушенням кровообігу у головному мозку і його оболонках (крововиливи, тромбоз і емболія судин, отруєння фосфором, стрих ніном).
Біль, dolor, or is, m, pi dolores (від лат. dolere хворіти, викликати біль) — одна із класичних ознак запалення. Б. має велике значення у діагностиці хвороб і локалізації патол. процесса.
Ботріомікома, botryomycoma, atis, n (гр. botrys грона виноградна + mykes- гриб -oma пухлина) — пухлинне новоутворення, яке супроводжується розрощенням фіброзної сполучної тканини у місцях дотику упряжі з шкірою, лімфатичних вузлах, виміні. Збудник — гриб Botryomyces.
Брадикардія, bradycardia, ae, f (від гр. bradys уповільнений + eardia серце) — уповільнення ритму серцевої діяльності, причому подовженість систоли майже у нормі, а діастоли - різко продовжена.
Брадикінезія, bradykinesia, ae, f (від гр. bradys f+ kinesis рух) — загальна уповільненість рухів, при цьому тонус м’язів може не змінюватися.
Брадипное, bradypnoea, ae, f; bradypnoe, es, f (від гр. bra dys f + рпоё дихання) — уповільнене дихання.
Бронхіальна астма —Бронхіальне дихання, respiratio bronchialis (від лат. respi-ratio дихання, bronchialis) — шум, який уловлюється при вислуховуванні легень. Звук, подібний звуку «х», який прослуховується у здорових тварин на грудній клітці, носить назву бронхі альним диханням, на трахеї — трахеальним. Б. д. прослуховується у всіх тварин (за виключенням коней) в області лопатко - плечового поясу. Б.д. враховується патологічним, якщо прослуховується у нижче - задніх частинах легень у період обох дихальних фаз. У коней Б. д. враховується патологічним, якщо воно прослуховується на будь – якій ділянці грудної клітки. Бронхіальний, bronchialis, е (від гр. bronchos бронх) — який відноситься до бронхів.
Бронхіоліт, bronchiolitis, tidis, f (лат. bronchiolus, зменшенне від bronchus бронх, + гр. -his запалення) гостре запалення найменших кінцевих бронхіол, які переходять у альвеоли.
Бронхіт, bronchitis, tidis, f (bronchos + -itis) — запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів; реєструється, як самостійна хвороба і як другорядний процес при різних хворобах. Б. може бути гострим, хронічним; серозним, катаральним, геморагічним, фібринозним, гнійно-катаральним і гнилісним. Ураження бронхів великих носить назву макробронхіт, ураження дрібних бронхів і бронхіол — мікроброн хіт.
Бронхоліт, broncholithus, i, m (від гр. bronchos, f+ lithos камінь) — закам’янілий, завапнований, фібринозний згусток, який утворюється у просвіті бронхів.
Бронхолітіаз, broncholithiasis, is, f (bronchos + гр. lithos, f +-iasis пат. стан, хвороботворний процес)— хвороба бронхів і легень, яка викликана наявністю бронхітів.
Бронхопневмонія, bronchopneumonia, ae, f (від гр. bronchos, f + лат. pneumonia запалення легень), катараль на бронхопневмонія — запалення бронхів і окремих дрібних долей легень. Перебіг гострий, підгострий і хронічний.
Бронхоспазм, bronchospasmus, i, m (від гр. bronchos, f+ spasmos судома, спазм) — спастичне скорочення бронхіальних м’язів.
Бронхостеноз, bronchostenosis, is, f (від гр. bronchos, f+ stenosis звуження) — звуження бронхіального просвіту. Б. найчастіше виникає в результаті хронічного бронхіту або перебронхіту.
Бронхоектаз, bronchoectasis, is, f (от гр. bronchos + ektasis розширення) — патол. розширення просвіту бронхів.
Викривлення хребту, incurvatio columnae vertebralis (від. лат. incurvatio викривлення, columna vertebralis хребець) — вроджені або набуті зміни хребту: провисання спини — лордоз, викривлення до верху — кіфоз, в сторону — сколіоз, подвійне викривлення — кіфосколіоз, кривошия — тортиколіс.
Виразка, ulcus, eris, n (лат.) — дефект шкіри або слизової оболонки із слабкою тенденцією до за живлення в результаті уповільненого розвитку грануляційної тканини і порушенням процесу епітелізації. Виразки бувають круглі, щелеподібні, намозолені, с підритими краями.
Запалення катаральне, inflammatio catarrhalis (лат. in flammatio запалення, catarrhalis катаральний, від catarr-hus катар) — різновидність ексудативного запалення слизових оболонок з випотіванням ексудату на поверхню слизової оболонки.
Ганглініт пухлина із диференційованих гангліозних клітин, яка утворена із соматичних гангліїв.
Гангрена, gangraena, ae, f (від гр. gangraina розруйновуючий, виразка) — вид некрозу. Відмерлі тканини стають сірими, темно - бурими або чорними. Г. буває суха (g. sic-са), волога (g. humida), гнилісна, сеп тична. Г. поділяють на травматичні, ін фекційні, токсичні, термічні, нейтрофічні, хімічні, діабетичні.
Гангрена шкіри, gangraena integumenti (від лат. integumentum покрив тіла —шкіра) — відмирання обмежених ділянок епідермісу або основи шкіри в результаті значних пошкоджень тканин, порушення притоку крові або глибоко проникаючого запалення.
Гангрена легень, gangraena pulmonum (від лат. pulmo, pul-monis легені) — хвороба, яка проявляється відмиранням і гнилісним розпадом паренхіми легень.
Гастрит, gastritis, tidis,f (від гр.gaster, gastros шлунок + -itis, f)— запалення слизової оболонки шлунка з переходом процесу на інші тканини шлунка. Перебіг гострий і хронічний.
Гастрорагія, gastrorrahgia, ae, i (rp. gaster, f + rhagos розірваний) — кровотеча у порожнину шлунка із судин його стінок.
Гастротомія, gastrotomia, ae, f (від rp. gaster, gastros, f tome розріз) — оперативний розтин шлунку для видалення інородних тіл.
Гастроентерит, gastroenteritis, tidis, f (від гр. gaster, gastros, f -enteron кишка + -itis запалення) — одночасне запалення шлунку і кишковику з ураженням слизового, підслизового, найчастіше м’язового і серозного шарів. Розрізняють крупозний, дифтеритний, гемора гичний, гнійний, флегмонозний. Перебіг гострий і хронічний.
Гастроентерит молодняку, gastroenteritis subolis (від гр. gas ter, gastros, f + enteron кишка + -itis, f, лат. suboles молод няк) — характеризується запаленням не тільки у слизовій оболонці, але і в глиближачих шарах стінок шлунку і тонкого відділу кишковика. Ураження стінок шлунка і кишковика носить назву гастроентероколіт. Г. може бути катаральним, гемора гичним, крупозним і дифтеритним.
Геліоз, heliosis, is, f (від гр. helios сонце + -osis патол. стан) — сонячний удар, який виникає в ре зультаті прямого впливу сонячних променів на голову; симптоми такі ж, що і при тепловому ударі.
Гіперкапнія, hypercapnia, ae, f (від гр. hyper-f + kapnos дим) — збільшення у крові утримання вуглекислоти.
Гіперкератоз, hyperkeratosis, is, f (від гр. hyper-f - keras, keratos ріг) — черезмірне ороговіння епідермісу, проявляється ущільненням шкіри (сухі мозолі, бородавки ).
Гіперкетонемія, hyperketonaemia, ae, f (rp. hyper-f -j- кетон + haima, f) — підвищене утримання кетонових тіл у крові, напр. при кетозі, цукровому діабеті, тяжких хворобах печінки.
Гіперкінез, hyperkinesis, is, f (від гр. hyper,f + kinesis рух), гиперкінези — мимовільні збільшенні рухи при органічних і функціональних порушеннях нервової системи. До Г. відносять атетоз, епілепсію, хорею, тік, тремор.
Гіперлейкоцитоз, hyperleucocytosis, is, f (від гр. hyper,f -лат. leucocytosis лейкоцитоз, від leucocytus лейкоцит + osis патол. збільшення) — різко виражений лейкоцитоз.
Гіперліпемія, hyperlipaemia, ae, f (від гр. hyper,f - lipos жир -f- haimaf) — збільшення у крові нейтрального жиру.
Гіперметропія, hypermetropia, ae, f (от гр. hyper,f + metron міра -f- ops. opos око, погляд), дальнозоркість — аномалія рефракції: потрапивши в око промені сходяться за ретиною (сітковиною).
Гіперостоз, hyperostosis, is, f (від гр. hyper-f + osteon кістка) — дифузне збільшення кісток в результаті процесу запалення або пухлинному розрощенню кісткової речовини.
Гіперпаратиреоз, hyperparathyreosis, is, f (від гр. hyper-f + para- біля -f- thyreos щит + -osis хвороботворний стан) — збільшення функції прищитоподібних залоз із порушенням кальциєво - фосфорного обміну, що призводить до фіброзної остеодистрофії.
Гіперплазія, hyperplasia, ae, f (від гр. hyper-f - plasis утворення) — збільшене утворення клітинних елементів.
Гіперпное, hyperpnoe, es, f (від гр. hyper-f- рпое дихання) — збільшене дихання.
Гіперпротеїнемія, hyperproteinaemia, ae, f (від гр. hyper-f + старлат. proteinum, від гр. protos перший, простий бі лок -f- haimaf) — підвищенне утирмання білків у крові Г. виникає у зв’язку з обезводненням організму при ряді патол. процесів ( остеомієліті, абсцесі у легенях, хроніч. пронос та інш.).
Гіперрефлексія, hyperreflexia, ae, f (від гр. hyper-f - лат. ref-lexus рефлекс) — стан , коли рефлекси різко посилені.
Гіперсалівація, hypersalivatio, onis, f (від гр. hyper-f - лат. salivatio слюнотечение) — збільшення слиновідділення.
Гіперсекреція, hypersecretio, onis, f (від гр. hyper-f - лат. sec-retio відділення) — зайве виділення залозой секрету, яке викликане підвищенням її функції.
Гіперстенурія, hypersthenuria,ae, f(rp. hyper-f - sthenos сила + uron,f ) —збільшенне утримання у сечі щільних речовин, які визначаються високою питомою вагою.
Гіпертермія, hyperthermia, ae, f (від гр. hyper-f - therme теплота, жар) — перегрівання: 1) порушення теплової регуляції організму, викликане високою температурою повітря; 2) штучне підвищення температури тіла з лікувальною метою ( використання нагрітого піску).
Гіпертиреоз, гіпертиреоідизм, hyperthyreosis, is, f; hyper-thyreoidismus, f, m (від лат. thyreoidea щитоподібна залоза, rp. hyper-f, -osis, -ismos хвороботворний стан ) —підвищена функція щитоподібної залози. Г. спостерігається у високогірних областях, піщаних і торф’яних місцевостях, яке характеризується недостатністю йоду в природі.
Гіпертонічна хвороба, morbus hypertonicus (від лат. mor-bus хвороба, hypertonicus відноситься до гіпертонії, підвищеному артеріальному тиску) — характеризується підвищенням артеріального тиску з подальшим утворенням склеротичних змін у судинній системі, серці, нирках, печінці, головному мозку. У тварин найчастіше буває симптоматична гіпертонія (при хроніч. неф ритах.)
Гіпертензія, hypertensio, onis, f (від гр. hyper-f - tensio напруження) —підвищений гідростатичний тиск у судинах, порожнистих органах організму.
Гіпертрихоз, hypertrichosis congenita (від гр. hyper- -f thrix, thrichos волос, -osis хвороба, лат. congenitus вроджений) — довго волосатість — аномалія, обумовлена порушенням гормональних функцій організобмеження) — відмежування відмерлих ділянок тканин від здорових.
Депо крови (франц. depot сховище) — органи-ре зервуари (селезінка, печінка, шкіра), у яких у тварин і людини може зберігатися ізольовано від загального кровоточу біля 50 % усієї маси крові. При збільшеній необхідності організму у крові судини Д. к. рефлекторно скорочуються і кров депонована поступає у загальне кровоносне русло.
Депресія, depressio, onis, f (відт лат. deprimo подавляю) — пригнічений, стан. Тварина малорухома, не реагує на оклик, багато лежить, апетит знижений або відсутній. Д. спостерігається при багатьох хворобах, особливо у період розвитку хвороботворного процесу.
Дерматит, dermatitis, tidis, f (від гр. derma, dermatos шкіра + -itis запалення) —запалення шкіри. Д. бувають прості або артифіціальні, та алергічні або сенсибілізовані. Прості розвиваються при впливі на шкіру первинних подразників, алергічні – при повторному впливі на шкіру умовних подразників – алергенів.
Дерматози, dermatoses, f (від гр. derma, atos f + -osis хвороба), екзантеми— вроджені або набуті різного походження шкіряні хвороби. У деяких випадках вони є тільки ознакою захворювання.
Дермографізм, dermographismus, i, m (від гр. derma, atos f - grapho пишу) — реакція кровоносних судин шкіри, яка проявляється у вигляді білих, червоних смуг на шкірі при механіч. подразнені її твердим тупим предметом. Д. — прояв підвищенної вазомоторної (судинорухаючої) збудливості.
Десенсибілізація, desensibilisatio, onis, f (від лат. de- звільнення + sensibilis чутливий) —зменшення або усунення алергічного стану організму, чутливості до чужорідного білку.
Дистопія, dystopia, ae, f (від гр. dys-f + topos положення), ненормальне положення (зсунення) тканин або органів — вроджений порок. У свиней часто одна нирка знаходиться у крижаній порожнині, друга — на звичайному місці.
Дисторсія, distorsio, onis, f (від лат. dis- раз-, -f torsio зкручування), розтягування —розтягування капсули і зв’язок суглобів, сухожилок, м’язів і нервів (з частим розривом і крововиливами).
Дистрофії пігментні, dystrophiae pigmentosae — патол. процеси,які характеризуються порушенням пігментації і проявляються змінами кольору різних органів і тканин.
Дистрофія, dystrophia, ae, f (від гр. dys- порушення + trophe харчування) — порушення трофіки тканин, органів або усього організму, викликане порушенням обмінних процесів. Д. бувають білкові, жирові, вуглеводні, мінеральні та пігментні.
Дистрофія алиментарная, dystrophia ali men tana (dystro-phiaf, лат. alimentarius харчовий) — наслідок довгої недостатності або неповноцінного постачання кормових речовин в організм. Д. а. виражається загальним виснаженням тварин, набряками, порушенням усіх видів обміну речовин, дистрофією органів з порушенням їх функцій.
Дисфагія, dysphagia, ae, (від гр. dys-f + phagia з’їдання ) —порушення заковтування. Д. буває механічна, функціо нальна і больова, спастична, паралітична.
Дисфункція, dysfunctio, onis, f (від гр. dys-f + лат. functio діяльність) — якісне порушення нормальної діяльності (системи, органа або тканини).
Діурез, diuresis, is, i (від гр. dia над, більше -(- uresis сечовипускання) — процесс утвореня і виділення сечі із організму. Значне зменшення Д. наз. олігурією (гр. olig — зменшено), повне припинення— анурією (гр. an — негатив), різке збільшення — п о л і у р ією (гр. poly — багато), прискорене сечовиділення — полакіурією (гр. pollaki(s) часто, багато разів).
Дифтеритичне запалення, inflammatio diphtherica (від гр. diphtherion шкірка, плівка) — одна з форм фібринозного запалення, яке перебігає з некрозом і утворенням дефекту слизової оболонки.
Дифузний, diffusus, a, um (від лат. diffusio розповсюдження, розсіювання) —розповсюджений, розлитий, розсіяний, який не має визначених меж.
Жирова дистрофія, dystrophia adiposa (від гр. dys —порушення + thophe харчування, лат. adiposus жировий) — зайве відкладання жиру у тканинах і органах (печінка, нирки, серце), яке обумовлене порушенням тканинного обміну. Розрізняють просте, функціональне ожиріння і дегенера тивне з розпадом тканин.
Жировой детрит, detritis adiposus (від лат. detritus продукт розпаду тканин, adiposus f) — безструктурна зерниста маса, яка є продуктом некротизованих тканин.
Захворюваність, morbiditas, atis, f (лат.): статистичний вираз числа захворювання за певний час. Захворювання — факт виникнення хвороби у окремої тварини, з проявом перших її ознак (відмова від корму, підвищення температури тіла).
Заворот шлунку, torsio ventriculi (від лат. torsio закручува ння, перекручування, ventriculus шлунок) — перекручування шлунку навколо кардія (вхід у шлунок) справа наліво і позаду наперед. Спостерігається у собак.
Заворот кишок, volvulus, i, m (від лат. volvare катати, вертіти), вольвулюс — поворот кишки з брижею навколо продовженої осі. Заворот сичуга, torsio abomasi (від лат. torsio f. abomasum си чуг) — перекручування сичуга навколо своєї осі.
Загоювання вторинним напруженням, sanatio per secundam intentionem (лат. sanatio заживання, per через, secundus другий, intentio напруження) — заживання рани шляхом поступового заповнення раневої порожнини, яка утримує гній, грануляційною тканиною з наступною епітелізацією і утворенням рубця; характерно для відкритих або інфікованих ран.
Заживання первинним напруженням, sanatio per pritnam in tentionem (від. sanatio f.per f, primus перший, intentio f) — заживання рани шляхом сполучення її стінок згустком фібрину з утворенням на поверхні струпу, під яким виникає заміщення фібрину грануляційною тканиною, епітелізація і утворення лінійного рубця.
Екзогенная інтоксикация, intoxicatio exogenes (лат. in в, внутрішньо + гр. toxikon отрута, exogenes) — загальна інтокси кація організма,яка викликана різними токсичними речовинами, які потрапляють у нього із зовнішнього середовища.
Екзогений, exogenes, is (від гр. ех зовнє + -genes виникаючий) —зовнішнього походження, який виникає під впливом зовнішнього середовища.
Екзотоксин, exotoxinum, i, n (від гр. ех , лат. toxinum ток син), екзотоксини — отруйні речовини, які виділяються мікробами у зовнішнє середовище.
Екзульцерація, exulceratio, onis, f (від лат. ex-ulce-rare, pp. exulceratus виразка, від ex-, зусилювати) — утвореня виразки, розпад .
Евентрація, eventratio, onis, f (від лат. е (ех) від, із, зовнє+ venter, ventris черево) — випадення зовнє черевних органівх.
Евритмія, eurhythmia, ae, f (від гр. rhythmos ритм, такт) — правильний ритм, правильна послідовність сердцевих скорочень; нормальний, равномір ний, ритмічний пульс.
Езофагіт, esophagitis, tidis, f відт гр. oisophagos стравохід+ -itis, f) — запалення слизової оболонки стравоходу. Е. буває первинний і вторинний; катаральний, флегмонозний, крупозний, дифтеритичний; гострий и хронічний.
Езофагоспазм, esophagospasmus, i, m (відт гр. oisophagos f + spasmos судорога, спазм), спазмстравоходу — судо рожні сокрочення стравоходу,які виникають в наслідок подразнення слизової оболонки або мязевих волокон стравоходу.
Екзантема, exanthema, atis, n (від гр. exanthema сип) — загальна назва для різних шкіряних свисипань (червона пляма, вузлик, міхурець). Е., яка складається з однакових уражень, наз. мономорфною: Е. makulosum — Е. плямиста; Е. papulosum — Е. папульозна; Е. pustulosum — Е. пустулезна;Е. vesiculosum — Е. везикульозна. Е., яка складається із різних висипань (плям і папул,плям і ве зикул, пустул і папул), наз. поліморфною. Реєструється Е. обмежені, дифузні та ге нералізовані.
Екзема, eczema, atis, n (від гр. ekzema висипання на шкірі) — хронічна незаразна рецидующа хвороба шкіри, яка виникає при порушенні обмену речовин, функцій нервової системи і залоз внутрішньої секреції, при підвищенній чутливості организма до зовнішніх подразників. Е. буває гострою, підострою і хронічною; мокнущою і сухою; обмеженою, дифузною і генералізованою; рефлектор Ною і невропатичною.
Екзитус, exitus, us, m (лат.) — кінець, ісход. Е. letalis (лат. letum смерть) — летальний, смертельний ісход.
Інтраперітонеальний, intraperitonealis, e (лат. intra- f + peritoneum черево) — внутрішньочеревний, який локалізується у порожнині черева.
Інтраплевральний, intrapleuiialis, е (лат. intra- f + rp. pleura плевра — серозна оболонка, яка покриває легені) —що локалізується у плевральній порожнині
Інтраторакальний, intrathoracalis, е (лат. intra- + rp. tho rax, thorakos грудина, грудна клітка) — внутрішньогрудний, який локалізується у порожнині грудної клітки .
Інфантилізм, infantilismus, i, m (від лат. infantilis недороз винений + -ismus патол. стан) — недорозвиток організму або його органів і систем. Буває вроджений і набутий.
Інфаркт, infarctus, us, m (від лат. infarctus набитий) — вогнище відмирання у органі внаслідок припинення кровозабеспечення (тромбоз, емболія, продовжений спазм основних артерій).
Інфекція внутрішньоутробна, infectio intrauterina (від. піздньо-лат. infectio ураження, intrauterinus внутрішньоутробний) — ураження плоду із організму інфікованої матері.
Інфекція гнійна, infectio purulenta (відат. infectio f, puru-lentus гнійний) —запалювальний процес, який викликаний стафілококами, стрептококами, синегнійною паличкою.
Інфекція післяродова, infectio puerperalis (лат. infectio f, puerperalis післяродовий) — загальна назва ускладнення родів, викликаних інфікуванням травмованих тканин родових шляхів гноєрідними бактеріями.
Інфекція хірургічна, infectio chirurgica (лат. infectio f, chirurgicus хірургічний) — загальна назва патол. про цесів інфекц. походження, при деяких хірургічних заходах, які є необхідними (флегмони, абсцеси).
Інфільтрат, infiltratus, us, m (від лат. in- в + filtratus про ціджений) — місцеве ущільнення і збільшення обсягу тканин в наслідок накопичення у них крові (при запалені), пухлинних клітин.
Інфільтрація, infiltratio, onis, f (від лат. in- + filtratio про ціджений):
1)проникнення у тканини клітинних елементів, різних речовин (глікоген, жир) і випоту запалювального походження;
2)пропитування тканин анастизуючими розчинами при обезболюванні.
Інфільтраційна анестезія, anaesthesia infiltrata (від гр. аn-негатив + aisthesis відчуття, лат. infiltra tus пропитаний) —місцеве обезболювання в результаті шарового пропитування тканин анестезуючими розчинами.
Інфрікція, infrictio, onis, i (від лат. in - fricare втирати, натирати) — втирання (мазей) у шкіру.
Інцизія, incisio, onis, f (лат. надріз, розрізання, розсічення тканин) — початок кожної операції.
Ін’єкція, injectio, onis, f (лат. вприскування) —введення у організм за допомогою шприца спеціальних рідин с діагностичною, лікувальною і профілактичною метою. Взалежності від місця І. називають внутрішньовенною, внутрішньоартеріальной, внутрішньогрудною, внутрішньошкірною, внутрішньочеревною, внутрішньокістковою, внутрішньом’язовою, внутрішньосуглобною, внутрішньотрахеальною і підшкірною.
Іридоцикліт, iridocyclitis, tidis, f (гр. iris f + kyklos, лат.cyclus коло + гр. –itis запалення) —запалення радуж ної оболонки і війчастого тіла ока.
Ірит, iritis, tidis, f (від гр. iris f + -itis) — запалення ра дужної оболонки ока.
Ірадіація irradiatio, onis, f (від лат. irradio випромінюю): 1) променеве розповсюдження болю поблиз лежачих часток тканин; 2) ірадіація збудливість— розповсюдженість збудливих (і гальмівних) процесів від тих клітин мозкового шару, у яких вони виникли, по півкулях головного мозку; 3) опромінення —вплив променевої енергії.
Іритація, irritatio, onis, f (лат. подразненя, от ir-ritare подразнювати, збуджувати) — місцева реакція на дію подразника (фізич., хіміч. абои біологіч.), яка проявляється морфологічними і іншими змінами
Катетеризація, catheterisatio, onis, f (від гр. katheter випускач, зонд) — введення катетера у вихідні на зовнішню поверхню, природні канали і порожнини тіла тварини з лікувальною метою або діагностичною.
Каудальный, caudal is, e (від лат. cauda хвіст) — хвостовий, розташований у задній частині тулуба. Протилежність — краніальний: черепний, головний.
Каутеризація, cauterisatio, onis, f (лат. припікання), припікання—нанесення з лікувальною метою опіків (терміч., хіміч. і електрич.) на визначені ділянки тіла. Їх роблять: поверхневі або глибокі, крапчасті, смугасті, голчасті або змішані.
Кахексія, cachexia, ae, f (гр. kachexia, від kakos паганий + hexis стан) — загальне виснаження організму в наслідок тяжкого перебігу хвороби, хроніч. інтоксикацій, порушення функцій ендокринних залоз, злоякісних пухлин, недостатній годівлі.
Кашель, tussis, is, f (лат.) — симптом подразнення слизом або незвичайними тілами слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів. К. буває дзвінкий та хриплячий, частий, рідкий, постійний; слабкий і сильний; поверхневий і глибокий; хворобливий і не хворобливий; вологий — з виділенням мокроти (t. humida) і сухий — без виділення мокрот (t. sicca).
Келоїд, keloidum, i, n (від гр. kele вибух, припухлість + eidos вид) — пухлино подібне розрощення рубцевої сполучної тканини шкіри на місці травми або опіку променевою енергією (не справжній або рубцевий К.) або, який виникає мимовільно на непошкодженій шкірі (справжній або спонтанний К.).
Кератит, keratitis, tidis, f (від гр. keras, keratos ороговівша речовина, рог + -itis, f) —запалення рогової оболонки ока, яке проявляється помутнінням, біллю і почервонінням. Наслідок - більмо.
Кератоз, keratosis, is, f (від гр. keras, f + -osis пат. стан), ороговіння — патол. К- може бути загальним і місцевим, який викликаний ендогенними і екзогенними факторами; спостерігається при багатьох хворобах (авітаміноз А, іхтіоз).
Кератокон’юнктивіт, keratoconjunctivitis rickettiosa (rp. ke ras, f + лат. conjunctiva сполучення, оболонка ока + гр. -itis f, rickettsia рикетсія, по ім. американ. патолога Н. Т. Ricketts) — сполучене запалення рогівки і кон’юнктиви. К- характеризується катаральним кон’юнктивітом і гнійно- виразковим кератитом.
Кератомаляція, keratomalacia, ae, f (від p. keras f + malakia м’якість) —
розм’якшення і розпад рогівки в наслідок виснаження і недостатку в організмі вітаміна А.
Клінічна картина, aspectus clinicalis (лат. aspectus зовнішній вид, clinicalis клінічний). Під терміном К- к. розуміють сукупність ознак хвороби у хворого з урахуванням даних спеціальних досліджень.
Клонічні судороги, spasmi clonici (від гр. spasmos судорога) — характеризується мимовільним чергуванням м’язових скорочень з подальшим розслабленням мязів, наслідок чого виникає відносно часте посмикування ураженої частини тіла. Якщо вони охоплюють значну частину тіла або усе тіло, то наз. конвульсіями: до них відносяться і епілептичні припадки (при уремії, еклампсії). К- с, які відрізняються постійністю і більш продовженим перебігом, наз. хореїчними (от гр. choreia танок, хоровод). Реєструються комбінації клоніко - тонічних або тоніко - клонічних судо рог (гр. tonikos, який має силу, від tonos напруження).
Коагуляційний некроз (від лат. coagulation, onis згортуваність, згущенність, гр. nekrosis змертвіння) — форма некрозу, при якому виникає згортуваність і ущільнення ділянок тканини або органу. До К- н. відносяться інфаркти міокарду, нирок, селезінки, воскоподібний некроз м’язів, змертвіння при інфекц. гранульомах (сап, туберку льоз, актиномікоз).
Креатинурія, creatinuria, ae, i (креатин + гр. uron сеча) — з’явлення у сечі креатину. К- викликається засиленим розпадом білку або порушенням перетворення креатину в креатини.
Крепітація, crepitatio, orris, f (від лат. crepito скрипіти, хрустіти), тріск, хруст, скрип, шум — симптом хвороби, встановлений за допомогою прощупування і вислуховування.
Кризіс хвороби, crisis raorbi (гр. krisis перелом хвороби, кінець, лат. morbus, f) —різке улучення протягом хвороби. К- б. характеризується зненацька нормалізацією тем ператури тіла, з’явленням апетиту.
Кризи (от франц. crise приступ) — зненацька різке загострення хвороби, яке проявляється новими або посиленням тих же симптомів.
Кровотворення, haematopoesis, haemopoiesis, is, f (rp. haima, haimatos, f + poiesis утворення, створювання) — процесс утворення, розвиток і дозрівання еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів,який проходить у кровотворних орга нах (червоний кісний мозок, селезінка, лімфатич. вузли).
Крововилив, haemorrhagia, -ae, f (від rp. haima, f + rha-gos розірваний) —скупченість крові, яка вилилася із судин, у тканини або порожнини тіла. К- бу вають крапчасті, плямисті, смугасті, гематоми.
Крововилив в сітчатку, haemorrhagia in retinam (від гр. haemorrhagia, f, лат. retina сітчатка) — проникнення виливної крові у тканини сітчатки ока в результаті трав ми, запальних процесів у сітчатці, інтоксикації.
Кровотечія, haemorrhagia, ae, f — витікання крові з кро воносних судин. К- буває зовнішня і внутрішня, арте ріальна та венозна, капілярна, паренхіматозна.
Лапаротомія, laparotomia, ae, f (від гр. lapara, f + tome розрізання, розсічення)—розтин черевної порожнини при оперативному втручанні на внутрішніх органах, або з діагностичною.
Ларингіт, laryngitis, tidis, f (від гр. larynx, laringos гортань+ -itis, f) —катаральне або крупозне запалення слизової оболонки гортані, найчастіше разом з ураженням трахеї, глотки. Перебіг гострий або хронічний.
Ларингоскопія, laryngoscopia, ae, f (від гр. larynx + skopeo
досліджувать) —дослідження гортані за допомогою ларингоскопу.
Ларингостеноз, laryngostenosis, is, f (від гр. larynx, t + steno sis звуження) — звужування гортані. Л. — симптом ряду хвороб гортані. Перебіг Л. залежить від головної хвороби.
Ларинготомія, laryngotomia, ae, f (відт гр. larynx, f + tome f) —розтин гортані видалення із неї невластивих часток, кіст, новоутворень.
Ларинготрахеїт, laryngotracheitis, tidis, f (від гр. larynx, f + trachea трахея + -itis t) —одночасне запалення слизових оболонок гортані і трахеї.
Ларингофарингіт, laryngopharyngitis, tidis, f (від гр. larynx, f + pharynx, pharyngos глотка + -itis, t) —запалення слизової оболонки гортані і глотки.
Латентний, latens, entis (лат.) - скритий, непомітно перебігаючий, безсимптомний (патол. процесс).
Лейкодермія, leucodermia, ae, f (від гр. leukos + derma шкіра) — білі плями шкіри, які обумовлені відсутністю меланіну, які проявляються на місці рубцьових змін, опіків, виразок.
Лейкози; leucoses, f/pl (гр. leukos f + -osis хвороба) —пухлинні хвороби кровотворної тканини, які проявляються системним розмноженням незрілих кровотворних клітин різного ступеню зрілості у різних органах і тканинах.
Лейколіз, leucolysis, f (гр. leuko — віднесений до лейкоци ту + lysis розпад) — процес руйнування лейкоцитів.
Лейкома, leucoma, atis, n (від гр. leukos + -oma, f), більмо рогівки —біла не прозора пляма або рубець на рогівці ока — наслідок запалення або травми.
Лейкопенія, leucopenia, ae, f (відт гр. leukos, f + penia бід ність) — зменшення загальної кількості лейкоцитів у крові або окремих їх форм (нейтропенія, лімфопенія, еозинопенія, моноцитопенія).
Лейкоплакія, leucoplakia, ae, f (від гр. leukos, f - plax, pla-kos плита) —вогнищеве патол. ороговіння ( у вигляді бугристих біло - сірих плям і бляшок) слизових оболонок.
Лейкопоез, leucopoiesis, is, f (відт гр. leukos f + poiesis тво ріння) — утворення лейкоцитів. Л. поділяють на гранулопоез (утворення зернистих лейкоцитів - гранулоцитів и лімфопоез (утворення лімфоцитів).
Лейкотоксини, leucotoxina, orum, (rp. leukos f + токсини) — речовини, які утворюються в організмі людини і тварини або, які виробляються мікроорганізмами і мають токсичну дію на лейкоцити.
Лейкоцит, leucocytus, i, m (гр. leukos, f - kytos клітка) — лейкоцити —формені елементи крови, які мають ядро. Розрізняють зернисті Л., або гранулоцити, і незернисті Л. або агранулоцити,які не утримують гранул. Гранулоцити за особливістю фарбування кислими і основними фарбами поділяють на три групи: нейтрофіли, еозинофіли і базофіли. До агранулоцитів відносяться лімфоцити і моноцити.
Лейкоцитарна реакція — гематологічне зсовування,який визначає функціональний стан кровотворного апарата. Л. р. буває мієлоцитного, лімфоцитного і моноцитного типу та перебігає у різних варіантах— у вигляді лей коцитозу, лейкопенії.
Лейкоцитарная формула — процентне співвідношення окремих форм лейкоцитів у периферичний крові: нейтрофілів, еозинофілів, базофілів, лімфоцитів, моноцитів. У птиць замість нейтрофілів враховують відповідну групу псевдоеозинофілів.
Лейкоцитоз, leucocytosis, is, f (лейкоцит, f + гр. -osis ненор мальне збільшення) — тимчасове збільшення кількості лейкоцитів у крові. Розрізняють фізіол. і патол. Л. перший спостерігається після застосування корму (кормовий), піс ля напруженої роботи (міогенний), при вагітності, у новонароджених и др. Патол. Л. —при інфекц. хворобах, процесах запалення, сепсисі, отруєннях. В залежності від того, за рахунок яких форм лейкоцитів виникає збільшення їх у крові, розрізняють непрофільний (нейтрофілія), еозинофільний (еозинофілія), базофільний (базофілія) Л., лімфоцитоз, моноцитоз.
Лейоміома, leromyoma, atis, n (від гр. leios гладкий, рівний + mys м’яз + -oma, f) —доброякісна пухлина із гладких м’язових волокон і строми із волокнистої сполучної тканини з кровоносними і лімфатичними судинами. Вузли Л. округлої форми і часто висять на ніжці. Розрізняють тверду (фіброміому) з розвинутою стромою та м’яку Л. (міофіброму) с переважанням паренхіми. Л. встановлюються у шлунку, кишковику, матці.
Лептоменінгит, leptomeningitis, tidis, f (від гр. leptos тонкий, ніжний + meninx, meningos мозкова оболонка + -itis запалення) — запалення мякої мозкової оболонки.
Міозит, myositis, tidis, f (від гр. mys, myos, f + -itis запалення) —запалення скелетних м’язів. Розрізняють паренхіматозний, фіброзний, гнійний і хронічний М.
Міозити і міопатози області спини і поперека, myositi des et myopatoses regionis dorsi et lumbi (від гр. mys f -}—itis, f, лат. et и, гр. mys, f + pathos страждання, лат. regio, onis область, dorsum спина, lumbus поперек). Міозити бу вають асептичні, гнійні та ревматичні; гострі та хро нічні; паренхіматозні або інтерстиціальні. Найчастіше захворюють найдовший мускул спини і попереково – паховий. При перших спостерігаються тільки функціональні порушення, при других — в м’язах виникають обмежені ущільнення за рахунок гіпертонусу окремих ділянок м’язових пучків. М. и М. зустрічаються у всіх видів тварин.
*Міокардідистрофія, *myocardidystrophia, ae, f (від гр. mys, f + kardia серце + dys- порушення + trophe харчування) — порушення доставки поживних речовин серцевому м’язу. М. —початкова стадія одної із форм міокардозу без змін серцевого м’язу.
Міокардит, myocarditis, tidis, f (від гр. mys, f + kardia f + -itis f) —запалення серцевого м’язу. Розрізняють первинний і вторинний, гострий і хронічний, вогнищевий і дифузний; ексудативний, альтеративний і проліферативний М.
*Міокардисклероз, *myocardisclerosis, is, f (від гр. mys, f + kardia f + sklerosis затвердіння) —ущільнення міокарда, яке викликане розрощенням сполучної тканини по ходу коронарних судин.
*Миокардифіброз, *myocardifibrosis, is, f (від гр. mys, f + kardia, f + fibra волокно) — ущільнення міокарда, яке обумовлено розрощенням міжм’язової сполучної (фіброзної) тканини.
Миорексис, myorrhexis, is, f (від гр. mys f + rhexis розрив) — розрив м’язи.
Міосаркома, myosarcoma, atis, n (від гр. mys, f + sarx, sarkos м’ясо ) — злоякісна пухлина із незрілої м’язової тканини з поліморфними клітинами. На розрізі нагадує риб’яче м’ясо .
Міофасцикуліт, myofasciculitis, tidis, f (от гр. mys, f + лат. fasciculus пучок (м’язових и нервових волокон) + гр. –itis, f)—ураження м’язів, яке проявляється зниженням їх тонусу, виникненням припухлості, дисфункцією рухів з подальшим проявом симптомів прогресуючої атрофії.
Некроз надлопаткової зв’язки, necrosis ligamenti suprascapu-laris (від гр. nekrosis f, лат. ligamentum зв’язка, suprascapu-laris надлопатковий) —як наслідок ударів холки, гнійних бурситів, флегмон.
Некректомія, necrectomia, ae, f (гр. nekros f + лат. ectomia, від гр. ektome вирізання) — висічення відмерлих тканин, не зачіпляючи життєздатні тканини.
Нефрит, nephritis, tidis, f (від гр. nephros нирка + -itis, f) —запалення нирок з великим ураженням клуб очкового апарату, з порушенням виділення продуктів азотистого обміну. Гломерулонефрит — запалення клубочків і капсули Шумлянского — Боумена. Інтерстиціальний Н. —запалення судин сполучної тканини.
Нефроз, nephrosis, is, f (від гр. nephros нирка + -osis хвороба)— хвороба, яка проявляється дегенеративними змінами у капілярах клубочків нирок, найчастіше з втягуванням у процес канальців нирок. Перебіг гострий і хронічний, нерідко закінчується нефросклерозом.
Нефросклероз, nephrosclerosis, is, f (відт гр, nephros, f + skle-rosis ущільнення) — зморщування нирок внаслідок розрощування сполучної тканини, яке пизводить до порушення функції.
Нефротоксин, nephrotoxinum, i, n; pi nephrotoxina (від гр. nephros, f +- toxikon отрута), нефротоксини, нефроцитотоксини, нефролізини — антитіла, які вибірково діють на тканини нирок .
*Остеартроз, *ostearthrosis, is, f (від гр. osteon f – arthron, f + -osis хвороба) — хвороба суглобів незапалювального характеру з дегенеративно-деструктивними і реактивно – запалювальними змінами.
*Остедисплазія, *ostedysplasia, ae, f (від гр. osteon f + dys-порушення -f plasis утворення, формування) — патол. стан кісткової системи на грунті порушень утворення кісткової тканини або функції прищитоподібних залоз.
*Остедистрофія, *ostedystrophia, ae, f (гр. osteon, f- dys-недостатній + trophe годівля) — хронічна хвороба дорослих тварин, яка викликається порушенням обміну кальція, фосфару, кальциферола. О. характеризується дистрофічними змінами кісткової тканини у вигляді остеомаляції, остеопорозу або фіброзної остедистрофії.
*Остемаляція, *ostemalacia, ae, f (від гр. osteon, f + malakia м’якість), розм’якшення кісток — хроніч. хвороба, яка пов’язана з порушенням фосфорно-кальцієвого і вітамінного обміну (D-авітаміноз). Уражуються хвостові хребці, ребра, остисті відростки.
*Остемієліт, *ostemyelitis, tidis, f (відт гр. osteon, f+ myelos кістковий мозок + -itis, f) — запалення кісткового мозку з втягуванням в процес усіх елементів кісток. О- розрізняють за локалізацією— епіфізарний, метафізарний, за етіологією — гематогенний, за клінічним перебігом—гострий и хронічний.
*Остепороз, *osteporosis, is, f (від гр. osteon, f + poros отвір) —розрідження кісткової тканини, найчастіше виникає при порушенні балансу фосфорно-кальцієвого обміну.
*Остесклероз, *ostesclerosis, is, f (від гр. osteon, f + skleros твердий) — ущильненя кісток внаслідок зусиленного утворення кісткової тканини
*Остефіброз, *ostefibrosis, is, f (від гр. osteon, f+ лат. fibrosis волокнистий), фиброзна остедистрофія — різке збільшення кісток в наслідок заміщення елементів кісткової тканини волокнистою сполучною тканиною.
Пародонтоз, parodontosis, is, f (від гр. para- f + odus, odontos зуб + -osis хвороба), парадентит, періодонтоз, амфодонтоз, альвеолярна піо рея — хронічна хвороба, яка проявляється дегенеративно-дистрофічним процесом зубних альвеол, розхитуванням та випаданням зубів частіше різців і передкорінних зубів (премолярів). Хворіють всі види тварин.
Пароксизм, paroxysmus, i, s (от rp. paroxysmos гострий при ступ хвороби) — раптово повторюючих сильних при ступів яких небудь ознак хвороби.
Пароксизмальна тахікардія tachycardia paroxysmalis (від гр. tachys швидкий -f- cardia серце, лат. paroxysmalis припадковий, наступаючий припадками, що виникають у вигляді приступів) — раптові приступи тахікардії, які можуть продовжуватися від декількох хвилин до одного і більше днів. Розрізняють передсердну, атріовентрикулярну та шлуночкову П.
Паротіт, parotitis, tidis, f (від гр. parotis скорочена назв. біля вушної залози (glandula parotis) -f –itis, f ) — запалення біля вушної слинної залози. П. буває парен хіматозним та інтерстиціальним, асептичним гнійним, первинним і вторинним (симптоматичним) — при миті, чумі собак, актиномікозі, гнійному тромбофлебіті.
Патогенез, pathogenesis, is, f (від rp. pathos—страждання, хвороба -f- -genes виникнення); 1) вчення про загальні за кономірності розвитку, перебігу та кінця хвороби; 2) ме ханізм розвитку конкретної хвороби, патол. процесу стану.
Патогенетична терапія, therapia pathogennetica ( від rp. pathos f, gennetikos народжуючий), неспецифічна терапія — застосовується з метою лікування неспецифічними засобами та прийомами (новокаїнова, тканинна, протеїнова терапія).
Патогенність (від гр. patho- відноситься до патол. стану, хвороби + -genes народжуючий) — здатність викликати хворобу.
Патогенний, patogenicus, a, um (лат.) — хворобоутворюючий, викликає хворобу.
Патогномонічний, pathognomonicus, a, um (від rp. pathos + gnomonikos здатний до розсуду, від gnome ознака) — характерний для даної хвороби ( за ознаками).
Патокінез, pathokinesis, is, f (від гр. pathos + kinesis рух) — розвиток послідовних стадій, клінічних форм та анатомічних варіантів патол. процесу.
Патологічний, pathologicus, a, um (від rp. pathos + logos вчення) —хворобливий, обумовлений хворобою, відношення до хвороби.
Патологічний процес, processus pathologicus (від лат. pro cessus рух вперед, pathologicus f) — хворобливий прояв у його розвитку, часто включає в себе різні поєднання патологічних (гіпертрофія, атрофія, некроз) та захисно - компенсаторні (запалення, лихоманка) реакції організму; прогресивний розвиток хвороби.
П. п. місцевий, processus pathologicus local is (лат. lo-calis місцевий, від locus місто) — перебігаючий в межах конкретного органу або тканини організму.
Патологія, pathologia, ae, f (від гр. pathos f - logos вчення наука); 1) наука, яка вивчає закономірності виникнення та розвиток хвороби, окремих патол. процесів та його стан; 2) будь які відхилення від норми.
П. загальна, pathologia generalis (лат. generalis загальний, головний) —розділ П., що вивчає загальні закономірності виникнення, перебіг та кінець хвороби.
П. ч а с т н а , p. specialis —розділ П., вивчає за кономірності виникнення та розвиток окремих хвороб, патол. процесів. Син. П. клінічна, П. спеціальна.
П. експериментальна, p. experimental is — направлення в П., основним методом якого є моде лювання патол. процесів та хвороб на дослідних тваринах.
Патологія крайова, pathologia regionalis (от лат. regional is місцевий)—сукупність особливостей захворюваності тварин на визначеній території, обумовлених місцевими кліматогеографічними умовами.
Патоморфоз (від гр. pathos страждання, хвороба -f- morphe вид, форма) —зміна клінічних та морфологічних про явів хвороби у зв’язку із дією різних факто рів оточуючого середовища.
Пахиміненгіт, pachymeningitis, tidis, f (від гр. pachys твер дий -f menynx, ingos мозкова оболонка - - itis, f) — запалення твердої мозкової оболонки.
Перебіг хвороби , decursus morbi (лат. decursus — перебіг, хід, розвиток, morbus хвороба) — перебіг, хід, розвиток. Перебіг хвороби зворотній, decursus morbi abortivus (лат. abortivus не досягнувший повного розвитку) — хвороба перебігає короткочасно, в легкій фор мі без прояву деяких симптомів. Перебіг хвороби гострий, decursus morbi acutus (лат. acutus гострий) — хвороба триває декілька днів з проявом типових симптомів.
Перебіг хвороби підгострий, decursus morbi subacutus (лат. subacutus під гострий) — хвороба продовжується 1—2 тижні з не чітко вираженими симптомами, але з характерними патологоанатомічними змінами. Перебіг хвороби блискавичний, decursus morbi superacutus (лат. superacutus понад гострий) — подовженість хвороби визначається годинами, як правило, закінчується загибелю тварини. Типові симптоми не розвиваються.
Перебіг хвороби хронічний, decursus morbi chronicus (лат. chronicus хронічний) — хвороба триває місяцями і роками при маловиражених ознаках або без них.
Перекручивание кишок, torsio intestinorum (відт лат. torsio перекручування, intestinum кишечник, кишка) — перекручування петель кишок навкруги брижі.
Перелом кісток, fractura ossis (від лат. fractura перелом, os, ossis кістка). П. к. буває вродженим і набутим. Останні можуть бути патол. мимовільні, обумовлені змінами кістковою тканини на грунті недостатності мінерального обміну, авітамінозу, пухлин і трав матичні.
Переповнення, repletio, onis, f (від лат. re-plere, pp. replatus переповнювати),—наповнення, наприклад г. ventriculi переповнення шлунку, г. vesicae urinariae переповнення сечового міхура.
Переповнення та закупорка книжки, repletio et obstructio omasi (від лат. repletio f, et и, obstructio закупорка, закриття, непрохідність, omasum книжка), засмічення книжки — проявляється переповненням книжки сухим твердим кормом або піском.
Періаденіт, periadenitis, tidis, f (гр. peri- біля, навколо + adenitis запалення лімфатичного вузла): запалення тканин, які оточують лімфатичний вузол; як правило ускладнення лімфаденіту.
Періартрит, periarthritis, tidis, f (від гр. peri —біля, навколо + arthron суглоб + -itis запалення) — запалення фібринозного шару суглобової капсули, допоміжних зв’язок та надкісниці, біля суглобових поверховостей. Періартрит зап’ястя, periarthritis carpi (периартріт f, лат. carpus зап’ястя) — запалення біля суглобових тканин надкісниці зап’ястя. Перебіг гострий, під гострий і хро нічний.
Перібронхіт, peribronchitis, tidis, f (від гр. peri-f, bronchos бронх + -itis, f) — запалення тканин, які оточують бронхи, з розростанням по ходу бронхів сполучної тканини. П. — вторинний процес, що викликається як правило хронічним бронхітом.
Перикардит, pericarditis, tidis, f (від гр. peri- f + cardia серце + -itis, f) —запалення серцевої сумки П. може бути первинним і вторинним; гострим і хронічним; вогнищевим та дифузним; сухим і випотівним; серозним, фібринозним, геморагічним, гнійним та гнилісним.
Периметрит, perimetritis, tidis, f (від гр. peri- f+ metra f+ -itis f) —гнійне або фібринозне запалення серозної оболонки матки. П. протікає гостро і хронічно. Можливі ускладнення — параметрит, перитоніт, септикопіємія.
Періодична тимпанія телят, tympania periodica vitulorum (від гр. tympanon барабан, лат. periodicus f, vitulus теля) — хвороба, яка проявляється взуттям передшлунків і порушенням функції перетравлення.
Періостетомія, *periostetomia, ae, f (від гр. peri- f+ osteon кістка -f tome розсічення, розріз) — розсічення надкісниці с метою оперативного доступу до кісткової тканини.
Періостит, periostitis, tidis, f (від гр. peri- + osteon f+ -itis, f) — запалення надкісниці. П. бувають травматичні,запалювальні та токсичні; гост рі та хронічні; серозні, гнійні, фіброзні та осифікуючі; обмежені, дифузні.
Перистальтика, peristaltica, ae, f (від гр. peristaltikos охоплюючий) — хвилеподібне ритмічне скорочення порожнистих органів (стравохід, шлунок, кишки, сечоводи), яке сприяє пересуванню їх вмісту.
Перитоніт, peritonitis, tidis, f (від лат. peritoneum черево + гр. -itis f) —запалення черева. Розрізняють серозний, фібринозний, геморагічний, гнійній, гнилісний і змішаний; обмежений і розлитий; гост рий і хронічний.
Перифлебіт, periphlebitis, tidis, f (від гр. peri- біля + phleps, phlebos вена + -itis, f) — запалення зовнішньої оболонки (адвентиції) вени і оточуючи її рихлої клітковини.
Перниціозний, perniciosus, a, urn (лат. небезпечний) — злоякісний, важко перебігаючий ( про хворобу з важким перебігом).
Перфляція, perflatio, onsis, f (від лат. per-flare, pp. perflatus продувати) — продувати повітря у порожнину або канал.
Перфорація, perforatio, onis, f (від лат. per f, foro свердлю, бу равлю) — прободіння. P. gastris прободіння шлунку, р. intestini п. кишки, p. uteri п. матки, p. ulceris п. виразки.
Петехіальна горячка, petechia, ae, f (від італ. petecchie плями) — дрібні крововиливи на шкірі або слизових оболонках при геморагічних діатезах, сепсисі. Син. Крововилив петехіальний; крово вилив крапчастий.
Петрифікат, petrificatum, i, n (від гр. petros камень + лат. facio робити) —ділянка дистрофії або некрозу тканин, інкрустована солями кальцію.
Петрифікація, petrificatio, onis, f (гр. petros f +лат. facio f) — відкладання вапна у тканинах, причому солі кальцію відкладаються у тканинах з пониженою життєдіяльністю або у некротизованих ділянках м’яких тканин. Син. Завапновування; кальциноз.
Пигментація, pigmentatio, onis, f (лат. pigraentum фарбуюча речовина) — окрас (нормальний або патологічний) тканин внаслідок відкладання у них пігменту.
Пієліт, pyelitis, tidis, f (від гр. pyelos миска + -itis запалення) — запалення ниркової миски, нередко з втягуванням у процес запалення нирок.
Пієлонефрит, pyelonephritis, tidis, f (від гр. pyelos f + nep-. hros нирка + -itis, f) — запалення нирки і її миски, найчастіше гнійного характеру. Піємія, pyaemia, ae, f (від гр. pyon -f haima кров) — різновидність сепсису з утворенням у різних органах метастатичних гнійників.
Піогенний, pyogenes, gen. is (від гр. pyon гній + -genes породжений) — гноєрідний: який викликає нагноїння, утворення гною гноєрідними бактеріями.
Піонефроз, pyonephrosis, is, f (від гр. руо- nephros нирка -j- osis запалення) — гнійне запалення нирки. П. може виникати при пієліті, пієлонефриті в резуль таті скупчення у нирках каменів.
Піоторакс, pyothorax, acis, m (від гр. pyonf-f thorax грудна клітка) — скупчення гною у плевральній порожнині, особливо при гнійному плевриті.
Пірамідні гіперкінези, hyperkineses pyramidales (від гр. hyper- зверх + kynesis рух, pyramidalis пірамід ний) — мимовільні рухи, обумовлені ураженням еферентних нервових волокон рухового аналізатору (пірамідних шляхів).
Пірогенність, (від гр. руг вогонь, жар + гр. –genes, f) — властивість речовини викликати підвищення температури тіла.
Піурія, pyuria, ae, f (від гр. pyon f+ uron сеча) — выділення гною з сечою при запалені сечових шляхів і розкриття абсцесів у них. Розрізняють початкову, кінцеву і тоталь ну (повну) П.
Планоцит, planocytus, i, m (лат. planus сплющений -f- citus клітка) — еритроцит ущільненої форми, особливо при залізодефіцитних анеміях.
Плацентарный барьер (від лат. placenta,f перешкода) — сукупність морфологічних і функціо нальних особливостей плаценти, які обумовлюють її властивість вибірково пропускати речовини із крові матері до плоду і у зворотному напрямку. При патології вагітності і порушенні П. б. можуть проникати у кров плода антигени, антитіла, віруси, токсини, бактерії, простіші та гельмінти.
Плацентит, placentitis, tidis, f (від гр. plakusf, лат. placenta f, гр. –itis, f) —запалення плаценти. Перебіг П. можливий у вигляді гнійно-катарального, фібринозного, геморагічного або гангренозного процесу.
Плеврит, pleuritis, tidis, f (від rp. pleura бік, ребро, стінка +-itis,f) — запалення плеври. Розрізняють П. сухий (p. sicca), ексудативний (p. exsudativa), первинний (p. primaria), вторинний (p. secundaria), гострий (p. acuta), хронічний (p. chronica), вогнищевий (p. focalis), дифузний (p. diffusa), серозний (p. serosa), гнійний (p. purulenta), гнійно-гнилісний (p. purulentoseptica), геморагічний (p. haemorrhagica), іхорозний (p. ichorosa).
Плевроперикардит, pleuropericarditis, tidis, f (от гр. pleu
ra f-f peri- около -f kardia сердце -\ itis воспаление) —
сочетанное воспаление плевры и наружного листка пери карда; первичным заболеванием является плевра.
Плевропневмонія, pleuropneumonia, ae, f (від гр. pleuraf-f-лат. pneumonia запалення легень) — запалення плеври і легень.
Плевротомія, pleurotomia, ae, f (rp. pleura f+ tome розріз, розсічення) — розтин плевральної порожнини на обмеженій ділянці з метою видалення з неї рідини (гній, кров, ексудат).
Плетора, plethora, ae, f (від гр. plethore наповненя), г іперволемія (от гр. hyper- зверх + лат. volumen об’єм гр. haima кров) — збільшення кількості крові в організмі; може супроводжуватися підвищенням числа еритроцитів — справжня П., або поліцитемія. ГідремічнаП. обумовлена збільшенням плазми крові за рахунок накопичення і затримки води в кров’яному руслі.
Пневмогемоторакс, pneumohaemothorax, acis, m (від гр. pneuma повітря + haima кров + thorax грудная клітка) — наявність повітря або крові у плевральній порожнині.
Пневмографія, pneumographia, ae, f (от гр. pneuma диха ння + grapho пишу) — записування пневмографом дихальних рухів.
Пневмоконіози, pneumoconioses, f (від гр. pneumonf -f- konia пил) — хвороби легень (фіброзна індурація, фіброз не ущільнення), які викликаються продовженим вдиханням пилових часток мінерального, рослинного або тваринного походження. У тварин визначаються антракоз і силикоз.
Пневмонія, pneumonia, ae, f (від гр. pneumon, f) —запалення легень. П. поділяють на лобарні (вогнищеві, часткові) і лобулярні. Лобарні П. характеризуються відносно швидким розповсюдженням процесу на всі легені або на його окремі частки. Для л о б у л я р н о ї П. характерно першопочаткове ураження окремих часток легень, які пізніше можуть зливатися у великі вогнища (злив ні пневмонії). Лобулярні П. поділяються на катаральні, ателектатичні, гіпостатичні, аспіраційні і метастатичні.
Прогноз хвороби, prognosis morbi (від гр. prognosis передбачення, лат. morbus хвороба) — передбачення можливого розвитку і кінця хвороби. П. може бути добрим (p. bona), паганим (p. mala), дуже поганим (p. pessi-ma), несприйнятливим (p. infausta), вагаючим (p. du-bia), невизначеним (p. incerta), смертельним (p. letalis).
Причина смерті, causa mortis (лат. causa причина, mors, mortis смерть) — патол. стан, безпосередньо підвівший до смерті, асфіксія, шок.
Продромальний, prodromal is, e (від гр. prodromos передвіс ник) — передвіщаючий захворюванню.
Продромальний період, periodus prodromalis (від гр. periodos обхід, визначне коло часу, pro dromos, f) — стадія хвороби, при якій починають проявлятися її ознаки : в’ялість, погіршення апетиту, підвищення температури тіла, але немає ще характерних ознак якоїсь певної хвороби.
Проктит, proctitis, tidis, f (від rp. proctos задній прохід -f -itis f) — запалення слизової оболонки прямої кишки.
Регіонарна анестезія, anaesthesia regionaris (лат. regio nal,)., гр. an- f+ aisthesis відчуття), місцеве обезболювання анестезуючим розчином, який вводиться поблизу нервових стовбурів, сплетінь, коренів нервів. Використовують блокаду очного, лобного, підочного, верхньощелепного, нижньощелепного, луночкового нижнього і підборідчастого нервів, міжреберних нервів, нервів вимяні у корів, крижаного нервового сплетіння у корів, серединного нерва, ліктьового нерва, нижньої гілки шкіряно- м’язового нерва, волярних нервів (волярна анесте зія), волярних гілок волярних нервів, великобедреного нерва, глибокої і поверхневої гілок малобедреного нер ва, заднього шкіряного нерва голені, скритого нерва, план-тарних нервів, шкіряних гілок променевого і шкіряно- м’язового нервів; використовують анестезію язика, пальців, рога, сім’яних канатиків.
Регресивний, regressivus, a, um (від лат. regressus рух назад) — знаходячий у стані зворотного розвитку.
Регургітація, regurgitatio, onis, f (від лат. re- назад, зворотно -f- gurgito наводняю) — зворотна течія, зворотний хід. Зворотний тік крові, рідин і газів у шлунково – кишковому тракті, сечоводах, серцево – судинній системі в наслідок органічних і функціональних причин. Резистентність, resistentia, ae, f (від лат. resisto опір) — опір організму до впливу фізик., хіміч., біологіч агентів, які викликають патол. стан. Р. органа. Вроджена Р. о. унаслідується, набута — обумовлюється видовими, груповими або індивідуальними особливостями організму при певному впливі на нього. Неспецифічна Р. о. ( в загалі до пошкодження) забезпечується бар’єрними функціями органів і тканин, постійністю у тканинних рідинах активних компонентів (комплементу, лізоциму, опсонінів, інтерферону), а також фагоцитарною активністю клітин мезенхіми.
Рефлекси, reflexus (від лат. reilexus повернутий назад) — реакція організму на подразнення рецепторів. Виникнувши збудження передається у ц.н.с, яка відповідає на нього також збудженням; останні по еферентним (руховим, секреторним) нервам передається до різних органів (м’язам, залозам). Вро дженні Р. наз. безумовними, які виробляються протягом життя — умовними.
Рефлекторна анемія (від гр. anaemia малокрів”я, рефлектор ний —пов’язаний з рефлексами) —один із видів місцевих анемій.
Рефрактерність (від франц. refractaire несприйнятливий) — відсутність або зниження збудливості нерву або м’язу після збудження. Р. лежить в основі гальмування.
Рецепция, receptio, onis, f (лат. прийняття) — здійснюється рецепторами сприйняття подразників і перетворення її у нервове збудження.
Рецидив, recidivum, i, n (від лат. recidivus повернення) — повернення клінічного прояву хвороби після ремісії.
Реципієнт, recipiens, ntis, m (від лат. recipio принімаю, бе ру) — тварина, якій переливають кров від іншої тварини (донора) або пересаджують яку не будь тканину.
Ригідність, rigiditas, atis, f (від лат. rigidus твердий) —стан скелетних м’язів, який проявляється у через мірному їх напруженні. Виникає при деяких порушеннях діяльності центральної і периферичної нервової системи.
Риніт, rhinitis, tidis, f (від гр. rhis, rhinos нос -+- -itis f) —запалення слизової оболонки носа. Розрізняють Р. гострий і хроніч.; катаральний, фібринозний, дифтеритний, фолікулярний, гнійний; первинний і вторинний.
Спленіт, splenitis, tidis, f (від rp. splen селезінка + -itis f) — запалення селезінки. Перебіг гострий і хронічний.
Спленомегалія, splenomegalia, ae, f (від rp. splen f+ megas, alos великий), мегалоспленія — збільшення у 5—6 разів селезінки при хроніч. запаленні та підвищеному утворенні клітинних елементів (гіперплазії).
Спондильоз, spondylosis, is, f (від rp. spondylos –sis, f) — хроніч. хвороба хребта, спини і крижі, яка проявляється вторинними кісними розрощеннями і ущільненням кісної структури впродовж між хребтових хрящевих дисків.
Стадія, stadium, ii, n (від rp. stadion міра довжини) — ступень розвитку період.
S. acmes (гр. акте, akmes вищая ступень чого - не будь.), стадія акме — С наибільшого розвитку хвороби. S. algidum (лат. algidus холодний) — С. ознобу. S. criseos (rp. krisis закінчення) — С. кризу. S. decrementi (лат. decrementum послаблення) — С. послаблення хвороби.
S. incrementi (лат. incrementum посилення) — С. посилення хвороби.
S. invasionis (лат. invasio, onis вторження) —С. інвазії, інкубац. період інфекц. хвороби.
S. prodromorum (від гр. pro попереду + dromos біг) — С. ознаки наступаючої хвороби, продромальний пе ріод.
S. reconvalescentiae (лат. reconvalescentia видужання), стадія реконвалесценції — С. видужання S. resolutions (лат. resolutio, onis розрішення, послабле ння) — стадія розрішення.
Тетраплегія, tetraplegia, ae, i (від гр. tetra чотири -f plege удар) — параліч чотирьох кінцівок при ушкодженні шийного відділу спинного мозку.
Тік (от франц. tic) — швидкі одно подібні скорочення однієї або декількох м’язів. Т. буває у вигляді кліпання, кивання головою, посмикування плечем.
Тимпанія рубця, tympania ruminis (від гр. tympanon барабан, лат. rumen, inis рубець), метеоризм рубця — перебільшене розтягування рубця із швидко утворюючими газами від соковитого бродильного корму, з’їденого у великій кількості. Розрізняють гостру та хронічну, первинну і вторинну Т. р.
Тканина несумісність, incompatibilitas texturalis (лат. in-compatibilitas несумісність, texturalis тканинний, від textura тканина) — природна несприйнятливість орга нізму до чужорідних клітин, тканин або органів.
Токсемія, toxaemia, ae, f (від гр. toxon, тут — отрута+ haima кров), токсинемія (лат. toxinum токсин -f- гр. ha ima) — патол. стан, викликається наявністю в крові токсичних речовин різного походження, а також продуктів розпаду тканин організму, що поступають у кров при патол. процесах. Проява Т. залежить від властивостей экзо- і ендотоксинів. Більш специфіч. симптоми викликають екзотоксини.
Токсикоз, toxicosis, is, f (від гр. toxikon отрута -( -osis патол. стан) — хворобливий стан, обумовлений діями на організм екзогенних токсинів (напр., мікробних) або шкідливих речовин ендогенного походження (напр., при токсикозі вагітних).
Уретрит, urethritis, tidis, f (від гр. urethra канал сечовиділення + -itis запалення) — запалення слизової оболонки каналу сечовиділення.
Уроцистіт, urocystitis, tidis, f (від гр. uron + kystis міхур -f- -itis запалення) — запалення слизової оболонки сечового міхура. Розрізняють У. катаральний, гнійний, дифтеритний та флегмонозний. Уртикарія, urticaria, ae (від лат. urtica кропива), кра пивниця — шкіряна, переважно алергічна хвороба: запалення міхурців, схожих на опіки кропивою. Міхурці можуть зливатися і приймати різну форму. Іноді з’являється сип на слизових оболонках носа, гортані, очей і ін. У. може супроводжуватися свербежем. Перебіг У. гострий — від декількох годин до 1—2 діб, рідко продовжується 6—7 діб. В окремих випадках перебіг буває хро нічним і рецидивним.
Фагоцитоз, phagocytosis, is, f (від гр. phagos знищувач + kytos клітина) — захисна реакція тваринного ор ганізму, виражається у захоплюванні та переварюванні фагоцитами бактерій, чужорідних тіл. Ф.—одна із за хисних реакцій організму, головним чином при запаленнях.
Фарингіт, pharyngitis, tidis, f (від гр. pharynx, pharyngos глот ка -f –itis, f) — запалення слизової оболонки глотки, яке може поширюватися на слизову носової порожнини, гортані та трахеї. Ф. буває первинним и вторинним, катаральним, крупозним, дифтеритним, виразковим і флегмонозним; гострим та хронічним.
Фасцікулярний міопатоз плечового пояса, myopathosis fasti-cularis cinguli brachialis (від гр. mys, myos м’яз + pathos страждання, хвороба, лат. fascicularis, від iasciculum пучок м’язевих волокон, фасцікулярний, cingulum пояс, bra chialis плечовий) — хвороба без запалення, обумовлена порушенням координації скорочення мускулів або розладом процесу скорочення у мускульних пуч ках окремих мускулів або групи мускулів.
Флебіт, phlebitis, tidis, f (від rp. phleps, phlebos вена -f -itis запалення) — запалення вени, найчастіше яремної.
Флеболіт, phlebolithus.f, m (від rp. phleps, f lithos камінь)— ванний камінь, утворений внаслідок прописування солями вапна висохлого тромбу. Одиночні та багаточисельні Ф. лежать вільно у просвіті вен.
Флеборексис, phleborrhexis, is, f (від rp. phleps f + rhexis розрив) — розрив вен.
Флегмона, phlegmone, es, f (від rp. phlegmone жар, запалення) — гостре, розлите, найчастіше гнійне запалення клітковини (підшкірної, між м’язової), можливе до дифузного розповсюдження і некрозу. Виражається у припухлості, набряку навколишніх тканин, запалення поблизу лежачих лімфатичних вузлів.
Хімостаз, chymostasis, is, f (лат. chymus, от гр. chymos сок + stasis зупинка, застій) — застій вмісту у дванадцятипалій, порожнистій киш ках. X. відноситься до паралітичних форм колик.
Хлорома, chloroma, atis, n (від гр. chloros зелений, жовто - зелений) — пухлина жовто – зеленого кольору в надкісниці, лімфатич. вузлах, слизистих оболонках, кісному мозку, селезінці, печінці, нирках, по будові схожа на лімфому або лімфосаркому.
Холангит, cholangitis, tidis, f (від гр. chole жовч + angeion судина + -itis, f) — запалення печінкових і поза печінкових жовчних шляхів. X. буває катаральний, гнійний і некротичний; гострий і хронічний.
Холелітіаз, cholelithiasis, is, f (від гр. chole + lythos камінь + -iasis хвороботворний стан), жовчокам’яна хвороба —утворення каменів у жовчному міхурі, рідше — у жовчних протоках. Каміні утруд нюють або повністю припиняють відтік жовчі у кишеч ник.
Холемія, cholaemia, ae, f (від гр. chole f + haima кров) — самоотруєння організму жовчними кислотами, яке обумовлено жовчі у жовчних шляхах, особливо у жовчних капілярах, звідкіля при порушенні їх цілісності жовч поступає у міжклітинний простір, потім всмоктується у кров.
Холецистит, cholecystitis, tidis, f (от гр. chole + kystis міхур + -itis, f)—гостре або хронічне запалення жовчного міхура.
Хондрит, chondritis, tidis, f (від гр. chondros + -itis ) — запалення хряща, при гнійних ар тритах. На хрящі виникають вузли, виразки або він некро-тизується.
Хондрома, chondroma, atis, n (від гр. chondros хрящ+ оma пухлина) — доброякісна пухлина, яка утворюється в органах з хрящовою тканиною (ребра, суглоби).
Хондросаркома, chondrosarcoma, atis, n (від гр. chondros + лат. sarcoma, від гр. sarx, sarkos м’ясо)— злоякісна пухлина з хрящової тканини, різновидність саркоми.
Хорея, chorea, ae, (від гр. choreia танок) — різновидність гіперкінезів, яка проявляється швидкими, безладними, неритмічними насильними рухами внаслідок некоординованих скорочень м’язових волокон.
Цервіцит, cervicitis, tidis, f (від лат. cervix, cervicis шийка матки + гр. –itis) — запалення шийки матки. Розрізняють: ендоцервіцит (запалення слизової оболонки), міоцервіцит (запалення м’язів) і перицервіцит (ураження серозного покриву). Не рідко Ц. ускладнюється вагінітом (кольпітом), метритом, перебігає одночасно з ними. Найчастіше Ц. приймає гній но - катаральний і гнійно - некротичний характер.
Ціаноз, cyanosis, is, f (відт гр. kianos темно - синій), синю ха— синюшне зафарбовування шкіри і слизових оболонок при недостатньому насиченні крові киснем, уповільнення кровоточу (вади серця, серцева і легенева недостатність).
Циліндрурія, cylindruria, ae, f (від гр. kylindros циліндр + uron сеча) — виділення з сечою сечових циліндрів— білкових або клітинних перетворень, які потрапляють у сечу з ниркових канальців. Ц. виникає при глибоких дистрофічних змінах епітелію ниркових канальців.
Цироз печінки, cirrhosis hepatis ( від гр. kirrhos f, hepar, hepatis печінка) — хроніч. хвороба,яка проявляється розрощенням сполучної тканини у печінці і структурними змінами у ній з втягуванням у процес інших органів і систем організму. Ц. п. поділяється на атрофічний, гі пертрофічний, постінфекційний.
Цистит, cystitis, tidis, (от гр. kystis сечовий міхур -+ -itis, f) — запалення сечового міхура. Розрізняють Ц. гострий и хронічний; катаральний, гній ний і дифтеричний.
Цистопарез і цистоплегія, cystoparesis et cystoplegia (від гр. kystis - paresis розслаблення, лат. et и, гр. plege удар, ураження), парез і параліч сечового міхура— тимчасова або постійна нездатність м’язової стінки сечового міхура до скорочення. Реєструється при хворобах спинного и головного мозку, при звуже нні сечовипускного каналу або наявність у ньому сечових каменів.
Цистоспазм, cystospasmus, i, m (від гр. kystis f + spasmos судорога), спазм сечового міхура — су дорожне скорочення сфінктера сечового міхура з припиненням сечовипускання.
Чейна—Стокса дихання (за думкою лікарів Дж. Чейна та У. Стокса) — одна із форм періодичного дихання, при якому після деякої паузи (апное) дихання поступово становиться більш глибоким та досягнув свого максимуму, слабкіша, зупиняється в новому апное, потім повто рюєся той же цикл. Ч—С д. буває при крововиливах в продовгуватому мозку, при кровоп”ятнистій хворобі, уре мії, отруєннях.
Чутливість, sensibilitas, atis, f (від лат. sensire, pp. sensus відчувати,) — властивість тварин та людини сприймати подразнення з зовнішнього середовища та від власних тканин і органів. Основні види Ч.: тактильна (доторкання), больова, температурна, м’язово-суглобова, вібраційна, тиск. Ч. внутрішніх органів.
Чхання, sternutatio, onis, f (від лат. sternutare чхати) — складний захисний рефлекс. Ч. виникає при механічному (частинки пилі, слизу та ін.) та хімічному (гази) подраздненні слизивої оболонки носа. Почащене Ч. — признак ряду хвороб дихальних шляхів.
Шок (франц. shoe удар, поштовх, потрясіння) — різке пос лаблення всіх функцій організму, обумовлене швидким та сильним зовнішнім подразненням нервової системи, розладом гемодинаміки, обміну речовин та дихання. Розрізняють Ш. травматичний (первинний — після травми, вторинний — через декілька годин після травми), опе раційний опіковий, анафілактичний, гемолітичний.
Шуми серця, murmura cardiaca (від лат. murmur, uris шум, шепіт, cardiacus сердечний) — звуки, що виникають при патології серця. Разрізняють Ш. с: ендокардиальні (дмущо-стогнущі, дмущо-свистящі), перикардіальні (шуми сплеску і тертя, схожі на дряпання, тріск, скобління, скреготання) та кардіпульмональні (дмущі). Ендокардіальні III. бувають стійкі (органічні) та нестійкі (функціональні).
Коваленко Лідія Михайлівна
Коваленко Олександр Іванович
ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ТВАРИН
Суми, РВВ Сумський національний аграрний університет, вул. Кірова, 160
Коректор ---------------
Підписано до друку: ____ 200 р. Формат А 5: Гарнітура Times New Roman
Тираж: 100 примірників Замовлення Умов. друк. арк.
Література
1. Дворецкий И.Х. Латинско- русский словарь .- М.: Русский язык, 1976. – 297 с.
2. Лот те Д.С. Краткие формы научно- технических терминов. – М.: „Наука”,1971.-284 с.
3.Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин. - К.: Вища школа , 2001.-с.7-349.
4. Мазуркевич А.Й. Патология сельскохозяйственных животных.// Практикум. - К.: Вища школа, 1991.-с.5-118.
5.Шульц Ю.Ф.Латинский язик и основы терминологии. – М.: „Медицина”,1982.- 381с.
6.Юшманов Н.В. Граматика иностранных слов // Словарь иностранных слов.- М.: „Наука”,1972.-212 с.