Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
|
Міністерство освіти і науки України Первомайський політехнічний інститут Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Стан навколишнього середовища України (Реферат з дисципліни «Основи екології») Виконав студент 31-ІМ групи Чабан Микола Науковий керівник:Щепінська І . А Первомайськ. 2013 |
Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі,
транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління
клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних,
зниження біологічного різноманіття. Аварія на Чорнобильській атомній
електростанції з її величезними медико-біологічними наслідками
спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної
екологічної катастрофи. В Україні відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на шість років нижча, ніж у розвинутих країнах. Негативні зміни у здоров’ї сталися, головним чином, за рахунок
підвищення рівня злоякісних новоутворень, серцево-судинних хвороб,
бронхіальної астми, і так далі, Великої гостроти набула проблема
радіоактивних відходів. На атомних електростанціях накопичено тисячі тон відпрацьованого ядерного палива, десятки тисяч кубометрів твердих і десятки мільйонів літрів рідких радіоактивних відходів.
Стан навколишнього природного середовища значною мірою визначається рівнем лісистості та якісним станом лісів. Україна – малолісна країна. Ліси переважно виконують захисні водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. Однак вони інтенсивно експлуатуються, гинуть від промислових викиднів та пожеж, внаслідок недбалого відведення земель під виробку різноманітного будівництва. Протягом останнього десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. га лісових насаджень. Вирубка лісового фонду перевищує його відновлення. Обсяги захисного лісорозведення не забезпечують повного заліснення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель. Недостатніми залишаються обсяг робіт щодо створення полезахисних лісових смуг. Викликає стурбованість інтенсивна експлуатація лісів, особливо в Карпатському та Поліському регіонах, де зосереджено відповідно 29 та 33% запасів деревини. Значних збитків завдають пожежі. Порушення природної стійкості лісів призводить до зростання уразливості насаджень, визначає подальше збереження напруженого санітарного стану лісів. Обгрунтуванням при визначенні шляхів розвитку агропромислового та лісохімічного комплексів, ре регулювання стоку річок, осушення боліт та стихійний розвиток колективного садівництва призвели до зниження природного потенціалу майже 70% цінних природних комплексів і ландшафтів України. Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково-обгрунтованих правил поведінки людини щодо природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріпляються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими для виконання та дотримання права, які забезпечуються державним примусом у випадку їх невиконання. Закон надає громадянам України
право звертатися до суду з позовом на підприємства, установи і організації щодо відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю та майну в наслідок негативного впливу на навколишнє середовище. Природно-заповідний фонд визначає правові основи організації, охорони і використання природного відтворення його природних комплексів і об’єктів. До природного заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки. заповідного фонду-заповідного фонду, Щороку до водоймищ
України потрапляє 5 млн. тонн солей і значна частина
стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрим і отрутохімікатів змивається з полів у ріки. Рівень очищення води надзвичайно низький. В Україні проводиться значна
робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництвом ділянок.
Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва
сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася в одну з найнебезпечніших екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, котра зумовлена закономірностями функціонування адміністративно командної економіки. Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття.
Сьогодні людина та результати її діяльності перевершили всі ніш біотичні та абіотичні чинники. Людству постає завдання виробити шлях подолання диспропорції між розмахом та наслідками господарської діяльності в соціосфері і можливостями управління соціосферними процесами.
Завдання людини – не підривати природні основи свого існування, не
перешкоджати прогрес ним процесам, що відбуваються в біосфері,
витрачаючи на це все більшу кількість енергії і намагаються забувати
закони і правила, що керують цими процесами, узгоджувати з ними свої
цілі та дії. Досягнути цього нелегко через високий ступінь складності
біосферних явищ, котрі слід вивчати та враховувати. у зв’язку з
непідготовленістю значної кількості населення до переходу від психології приборкувачів природи та споживачів її ресурсів до психології її вдячних дітей і союзників. Однак складність і важливість цієї проблеми робить її дедалі більш цікавою та гідною людиною. Історичний досвід свідчить: я людина усвідомлює гостру потребу вирішення якоїсь проблеми і зосереджуєна цьому достатні інтелектуальні та матеріальні ресурси, вона може протягом короткого часу досягти значних результатів. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціальногорозвиткуУкраїни.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне
використання і відтворення природних ресурсів.
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду.
Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земельне, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.
Промисловість
Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля є:
застаріла технологія виробництва та обладнання;
високий рівень концентрації промислових об'єктів;
несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;
відсутність належних природоохоронних систем;
відсутність належного правового та економічного механізмів;
відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Енергетика і підприємства ядерної галузі
Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики.
У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосфери повітря і забруднення земель.
Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях народного господарства. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції - Чорнобильська АЕС. У шести областях України розташовані регіональні підприємства УкрДО "Радон" з переробки та зберіганнярадіоактивнихвідходів.
Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел
Сільське господарство України - найбільш трудомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал. У сільськогосподарському виробництві щороку використовуються понад 10,9 млрд. куб.м води. Якщо Україна в Європі займає 5,7% території, то її сільськогосподарські
Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарське ставлення до землі, недосконалі техніка і технологія обробітку землі, повсюдне недотримання сівозмін і ін. Якісний стан земельного фонду погіршується. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів ускладнює екологічну ситуацію в Україні.
Транспорт
Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали,паришкідливихречовин.
Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює навколишнє середовище токсичними компонентами: 25% - солями свинцю; 50% - оксидом вуглецю. Основні забруднювачі залізничного транспорту - це відпрацьовані гази тепловозів, фенол, аерозолі, сміття. Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою.
В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є:
1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території;
2)несприятлива територіально-планувальна структура міст;
3)другорядністьпроблеммістобудування;
4)руйнування природного середовища великих міст.
Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває в кризовому екологічному стані з таких причин:
-водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного покриття;
-понад 17% води не відповідають вимогам стандарту;
-немаютьцентралізованихсистемканалізації;
- промислові підприємства скидають у водойми шкідливі речовини.
Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація поклала Україну в число країн з найбільшими високими абсолютними обсягами утворення відходів.
Недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування промислових відходів.
Існуючи рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшеннястанудовкілля.
Військова діяльність та конверсія військово-промислового комплексу. Геополітичне розташування України на Європейському континенті історично зумовило роль і місце її території, а також військово-економічного потенціалу в проектах і програмах реалізації військових доктрин.
Щоденна військова діяльність негативно впливає на довкілля. Екологічний стан може погіршитися у ході проведення широкомасштабної військової реформи, ліквідації ракетно-ядерної зброї тахімічноїзброї.
Водніресурситаекосистеми
Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Пд. Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю. З метою забезпечення населення та народного господарства необхідною кількістю води в Україні з збудовано 1087 водосховищ. Для екосистем водних об'єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу.
До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, феноли.
Основними причинами забруднення вод України є:
- скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод у водні об'єкти;
- надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин;
- ерозія ґрунтів на водозабірній площі.
Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд з щорічним забрудненням басейну органічними речовинами, завдає забруднення біогенними речовинами. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворенняводнихресурсів
Земельніресурси.
Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, природих кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту.
Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості та використання засобів хімізації. Ситуація з забрудненням території ускладнилася після аварії наЧорнобильськійАЕС.
Кориснікопалини
Мінерально-сировинна база є основою виробництва понад 90% продукції важкої промисловості. На частку мінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничих фондів.
Нерозв'язаною є проблема геологічного вивчення і використання техногенних родовищ корисних копалин.
2. Охорона природи на державному та міждержавному рівнях
До головних складових механізму реалізації державної екологічної політики - державна інституційна інфраструктура проведення природоохоронноїполітики; - законодавчо-правовий механізм майбутнього людства у зв’язку з деградацією навколишнього середовища. Ще в 1969 р. в докладі Генерального секретаря ООН Економічній та соціальній раді було відзначено, що “в історії людства виникає криза всесвітнього масштабу, яка загрожує в однаковій мірі як розвинутим, так і нерозвинутим країнами, - криза середовища, яке оточує людину”. Стає очевидним, що при розвитку існуючих тенденцій життя надалі буде поставлене під загрозу.
Практично всі країни світу в тій чи іншій мірі вже зіштовхнулися з проблемою навколишнього середовища і намагаються її вирішити на національному рівні. Проте жодна країна, яких би дієвих заходів в цьому напрямку вона не вживала, не може почувати себе в безпеці, доки не буде задовільним чином вирішене питання захисту середовища тих районів, які знаходяться в загальному користуванні всіх країн та народів.
Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації.
Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим виробництвом та створенням інфрастуктури).
В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійнополітичнезавдання. спрямованих на уникнення втручання в навколишнє його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля.
По мірі розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми, часом і планетарного характеру. Але все ж таки це була далека передісторія, свого роду "інкубаційний період" сучасних глобальних проблем. Повною мірою ці проблеми виявилися вже в другій половині і, особливо, в останній чверті XX століття, тобто на рубежі двох століть і, навіть, тисячоліть. Вони були викликані до життя цілим комплексом причин, чітко проявилися саме в цей період.
Справді, ніколи раніше саме людство не зростала кількісно в 2,5 рази за життя лише одного покоління, нарощуючи тим самим силу " демографічного преса ". Ніколи до цього людство не вступало в період науково - технічної революції, не доходило до постіндустріальної стадії розвитку, не відкривало дороги в космос. Ніколи раніше для його життєзабезпечення не було потрібно такої кількості природних ресурсів і повертаються їм у навколишнього середовища відходами теж не були настільки великі. Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, такої єдиної світової інформаційної системи. Нарешті, ніколи раніше холодна війна не підводила все людство так близькодомежісамознищення.
Все це привернуло увагу до глобальних проблем не тільки політики, а й науки. Сам термін глобалістика увійшов у науковий обіг на рубежі 60-70 років, коли вийшли в світ перші доповіді Римському клубу. У СРСР глобалістика почала розвиватися в 80-і роки і, особливо, з початком періоду перебудови і переходу до пріоритету загальнолюдських цінностей.
Тоді ж сформувалося і саме поняття про глобальні проблеми, які:по-перше, стосуються всього людства, зачіпаючи інтереси і долі всіхкраїн, народів і соціальних верств;по-друге, призводять до значних економічних і соціальних втрат, а ввипадках загострення можуть загрожувати самому існуванню людськоїцивілізації;по-третє, вимагають для свого рішення співпраці в загальнопланетарнім масштабі, спільних дійвсіхкраїнінародів.
Це поняття навряд чи можна вважати досить чітким. І не випадково багатоавтори досить по-різному трактують істота глобалістики. Та й самекількість глобальних проблем варіює в дуже широких межах: від,приблизно, десяти до сорока і більше.
Україна, яка після багатовікової перерви здобула статус незалежної держави і тільки почала входити в новий історичний період свого суверенного розвитку, розглядає проблему оздоровлення навколишнього природного середовища як одну з найважливіших умов виживання нації. Високий рівень концентрації промисловості і сільського господарства, непродумана, екологічно необгрунтована хижацько-колонізаторська господарська діяльність керівних структур колишнього СРСР призвели до того, що Україна є однією із найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Значно погіршила ситуацію найбільша у світі техногенна ядерна аварія на Чорнобильській АЕС.
В умовах панування в колишньому СРСР централізованої планової командно-адміністративної системи економіка України десятиліттями формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів. При цьому фінансування і реалізація природоохоронних заходів здійснювались по залишковому принципу. В результаті склалась з екологічно "найбрудніших" економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями.
В процес суспільного виробництва щорічно залучається близько 1,5 млр. Тонн природних речовин. В розрахунку на душу населення це складає 30 тонн. Такі великі обсяги первинного ресурсовикористання зумовлені в значній мірі екстенсивним характером експлуатації багатого природно-ресурсного потенціалу.
Обсяг накопичених відходів добувної, енергетичної, металургійної та інших галузей промисловості за мінімальними оцінками досягає 15 млрд. тонн і продовжує щорічно збільшуватись більш ніж на 1 млрд. тонн. Виснажуються невідновлювальні мінерально-сировинні ресурси, інтенсивно забруднюються грунти і водойми, все більшою кількістю шкідливих хімічних речовин насичується повітряний басейн.
Надмірне нарощування галузей з високою питомою вагою водоспоживання призвело до того, що всі доступні водні ресурси опинилися на межі вичерпання.
Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури, інші впливи призводять до прискореної деградації грунтів, зниження їх родючості.
На території України практично не залишилось водоносних підземних горизонтів питного призначення, де б не були виявлені пестициди, а в окремих регіонах - навіть на 400-метровій глибині. Все частіше зустрічаються нітрати, пестициди та інші шкідливі речовини в продуктах харчування.
Деформована вольовими рішеннями колишнього центру галузева структура виробництва призвела і до деформованої його територіальної організації. Виникли центри надмірного зосередження промисловості, які характеризуються підвищеною фондо-, ресурсо-, трудомісткістю та занадто високим антропогенним впливом на навколишнє середовище.
Література
Загальна гігієна з основами екології. Підручник.–К.,2002.
Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.:Либідь.1995—368 с.
Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь,1997.—160с.
Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.