Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
31
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
ЛОГВИНЕНКО Олександр Борисович
УДК 371. 73
ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 5 –КЛАСІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ
13.00.07 –теорія і методика виховання
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Кемінь Володимир Петрович
Дрогобицький державний педагогічний університет
імені Івана Франка, декан факультету романо-германської філології
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук,
професор, дійсний член АПН України
Євтух Микола Борисович,
академік-секретар відділення педагогіки і психології
вищої школи АПН України;
кандидат педагогічних наук, доцент
Горащук Валерій Павлович,
Луганськийнаціональний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії і
методики фізичного виховання.
Провідна установа: Інститут проблем виховання АПН України,
лабораторія фізичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м.Київ
Захист відбудеться “15” лютого 2005р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, квартал Молодіжний, 20 а, 1-й навч. корп., к. 241.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (91034, м.Луганськ, кв. Молодіжний, 20а)
Автореферат розісланий: 12.01.2005
( дата)
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.О.Андрющук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Система освіти в Україні реформується як національна, демократична, гуманістична, що орієнтується не тільки на нове соціальне замовлення у вихованні громадянина України, а й особистість учня, його права, потреби, вікові особливості та інтереси.
В останні роки педагогічною наукою акцентується увага на культурологічних функціях освіти взагалі, навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі –зокрема. Все більшої життєвості набувають наукові ідеї про те, що кінцевий результат освіти –це високий рівень культури особистості, а школа ХХІ століття в Україні має створити сприятливі умови для оволодіння кожною дитиною базовими основами культури, до яких сучасна наука відносить її різні види: правову, економічну, політичну, екологічну, художньо-естетичну, а також фізичну та інші. Закономірно, що “Концепція національного виховання” розглядає фізичну культуру особистості учня (в інтеграції з іншими видами) однією зі складових частин загальної мети національного виховання. Посилення культурологічних тенденцій у вихованні вимагає відповідного наукового педагогічного обґрунтування ряду проблем фізичного виховання, у тому числі –виховання фізичної культури учнів як індивідуальної властивості особистості, цілісного культурологічного явища.
У сучасному суспільному житті країни проблеми фізичної культури і спорту, фізичного виховання набули актуальності й гостроти. Це об’єктивно зумовлено, з одного боку –вагомістю здоров’я, необхідного фізичного розвитку, фізкультурної освіченості та вихованості особистості як для неї самої, так і суспільства, з іншого –тими проблемами і недоліками, які характеризують стан фізичної культури і спорту, процес фізичного виховання в школі.
Державний підхід до проблем фізичного виховання, фізкультури і спорту відтворюють: Закон України “Про фізичну культуру і спорт”, “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Концепція фізичного виховання в системі освіти України”, “Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”, “Цільова комплексна програма “Фізичне виховання –здоров’я нації”, “Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти”. У контексті виховання фізичної культури учнів суттєвим у цих документах є те, що фізичне виховання дітей і молоді розглядається як важливий компонент гуманітарного виховання, всебічного розвитку молодого покоління. Воно пов’язується з вихованням в учнів високого рівня інтелекту, моральності, патріотичних почуттів, фізичного, духовного, соціального здоров’я.
Сучасна педагогічна наука аналізує різні проблеми фізичного виховання. Його загальнопедагогічні аспекти висвітлюються у працях А.Алексюка, І.Беха, Н.Волкової, О.Вишневського, В.Галузинського, М.Євтуха, І.Зайченка, С.Карпенчук, О.Коберника, В.Оржеховської, І.Підласого, М.Фіцули, М.Ярмаченка.
Історичні аспекти фізичного виховання та фізичної культури представлені у працях Л.Куна, В.Кравця, В.Кеміня, С.Кириленка, М.Лук’янченка, О.Любара, Л.Матвеєва, В.Пилата, Є.Приступи, О.Слімаковського, В.Столбова, Б.Ступарика, М.Стельмаховича, В.Старкова, Б.Трофим’яка, А.Цьося.
Питання теорії і методики фізичного виховання досліджують В.Ареф’єв, Б.Ашмарін, П.Біднюк, Ю.Васьков, Е.Вільчковський, Л.Волков, М.Данилевич, А.Дубенчук, Г.Єдинак, О.Жданова, С.Жевага, М.Зубалій, Б.Мінаєв, С.Сінгаєвський, Б.Шиян.
Взаємодію фізичного з іншими напрямами національного виховання розкривають В.Іванов, Є.Ільїн, М.Ісакова, В.Клименко, М.Манчура, В.Омельчук.
Різним проблемам фізичного виховання учнів присвячуються дисертаційні дослідження. Їх авторами в останні роки аналізувалися організаційно-методичні основи фізкультурно-спортивної роботи з учнями, педагогічні умови поліпшення фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи, розвиток особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання (Л.Гурман, О.Леонов, Т.Палагнюк, Т.Ротерс, Т.Цюпак), виховання в учнів здорового способу життя, попередження шкідливих звичок засобами фізичної культури (О.Дубогай, С.Закопайло, С.Кондратюк, В.Кузьменко, С.Лапаєнко, А.Турчак). Досліджувалися проблеми формування позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою та спортивної діяльності, потреби фізичного вдосконалення дітей з послабленим здоров’ям, виховання відповідального ставлення до свого здоров’я, свідомої дисципліни засобами фізкультурно-масової роботи (О.Зварищук, В.Лесик, А.Сватьєв, Н.Солопчук, Є.Столітенко). Ряд досліджень стосувався становлення української народної фізичної культури, історико-педагогічних аспектів розвитку теорії і практики фізичного виховання дітей в Україні (Г.Воробей, М.Пантюк, Т.Пантюк, Є.Приступа).
Проведений аналіз сучасних науково-педагогічних джерел, вивчення практики фізичного виховання в загальноосвітній школі, власний досвід роботи вчителем фізичної культури сільської школи дають підстави стверджувати, що фізична культура учня як інтегративне, цілісне явище, як його особистісна властивість не досліджувалася. У практичній педагогічній діяльності культурологічний підхід до фізичного виховання недооцінюється. Ще не стала домінуючою позиція, що воно спрямоване не тільки на фізичне (соматичне) удосконалення учня, а й весь його духовний, ціннісний, моральний, патріотичний, емоційно-гуманістичний культурний світ. Недооцінка або звужене розуміння культурологічного спрямування фізичного виховання негативно позначається на управлінських функціях, технології здійснення фізичного виховання, залученні до нього різних суб’єктів шкільної діяльності, його ефективності. Негативно на практиці позначається й те, що у педагогічній теорії не обґрунтовано поняття “фізична культура учня”, не розкрито в культурологічному аспекті загальнопедагогічні умови позакласної роботи з фізичного виховання та діяльності у ній класного керівника.
Таким чином, існує суперечність, з одного боку, між потребою посилення культурологічних функцій навчально-виховного процесу, в тому числі –фізичного виховання, з іншого –реальною дійсністю, а саме: недостатньою загальнопедагогічною розробленістю культурологічного спрямування фізичного виховання та недоліками шкільної практики.
Окреслена суперечність обумовила актуальність та вибір теми нашого дослідження “Виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності загальноосвітньої школи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою колективної теми кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка: “Чинники виховання” (протокол № 6 від 24 січня 2002 року). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 5 від 21 грудня 2000 року), а також узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 27 березня 2001 року).
Об’єкт дослідження: процес виховання фізичної культури учнів загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження: загальнопедагогічні умови ефективності виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності загальноосвітньої школи.
Мета дослідження: виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити загальнопедагогічні умови ефективності виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності.
Гіпотеза дослідження: ефективність виховання фізичної культури учнів 5 –класів школи в позакласній діяльності буде досягнута за умов:
Відповідно до мети та гіпотези визначено наступні завдання дослідження:
4. Виявити загальнопедагогічні умови ефективності виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності.
. Розробити та експериментально перевірити методичні рекомендації для класних керівників з питань виховання фізичної культури учнів 5 –класів.
Методологічну основу дослідження становить культурологічний підхід у фізичному вихованні, принципи історизму, взаємозв’язків і взаємообумовленості фізичного, біологічного та соціального, духовного, психічного в людині, принцип системності педагогічної діяльності. Проблема виховання фізичної культури учня досліджувалася у контексті фізичного виховання як розвитку теоретичних знань про людину, її фізично-духовне становлення та їх практичну реалізацію у конкретних суспільно-історичних умовах. Фізичне виховання розглядається як процес, а фізична культура учня –як його цільовий і результативний компоненти, індивідуальна властивість учня, складова частина його загальної культури. Суттєву роль у дослідженні відігравало використання міждисциплінарних зв’язків педагогіки з іншими науками та її внутрішньопредметних зв’язків.
Фізична культура учня як культурологічне явище досліджувалася у єдності філософських, культурологічних, біологічних, соціологічних, психологічних, педагогічних та методичних позицій. Основоположну методологічну роль виконували філософські концепції цілісної людської особистості, феномена культури, філософії цінностей та життєдіяльності людини (С.Александров, В.Андрущенко, В.Болгаріна, І.Бекєшкіна, Л.Буєва, В.Видрін, Н.Горбач, М.Каган, І.Карпець, І.Кон, В.Кремень, І.Надольний, М.Михальченко, Ю.Палеха, Л.Сохань, В.Шинкарук, К.Шудря). Принцип системності в педагогічній діяльності аналізувався на основі наукових концепцій В.Афанасьєва, О.Киричука, М.Красовицького, Н.Кузьміної, В.Кушніра, Б.Наумова, І.Раченка, Є.Степанова, П.Фролова.
Теоретичну основу дослідження становили наукові праці з педагогіки, психології, культурології, соціології, теорії та методики фізичного виховання, історії фізичної культури, праці медико-біологічного характеру. Важливу теоретичну роль відігравали психолого-педагогічні ідеї, висвітлені у працях Ю.Бабанського. А.Бойко, Г.Ващенка, С.Гессена, О.Клепікова, П.Кононенка, Б.Коротяєва, Л.Костіва, І.Кучерявого, В.Ледньова, О.Леонтьєва, В.Лозової, О.Лотоненка, В.Лугового, А.Макаренка, І.Підласого, В.Пікельної, Ю.Руденка, О.Савченко, Є.Стеблєцова, В.Сухомлинського, О.Сухомлинської, Г.Шевченко.
Суттєву загальнотеоретичну функцію у дослідженні виконували праці з теорії та методики фізичного виховання, медико-біологічного спрямування (М.Агаджанян, В.Агієвець, М.Амосов, О.Катков, К.Тарасов, Є.Черненко).
Теоретичне значення у розробці питань виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності та роботі класного керівника мали праці С.Кириленка, О.Кобрій, Б.Мірочника, О.Пилипенка, Р.Скульського, М.Чепіль.
Для вирішення завдань дослідження був використаний комплекс методів: аналіз і узагальнення літератури з філософії, культурології, психології, педагогіки, теорії і методики фізичного виховання, історії фізкультури і спорту, вивчення державних, нормативних документів з питань освіти та фізичного виховання, шкільної документації, спостереження, бесіди, опитування, анкетування вчителів, учнів, батьків і студентів, педагогічний експеримент, математичні методи, аналіз, порівняння, синтез, систематизація, узагальнення теоретичних та емпіричних даних.
Експериментальна робота проводилася у загальноосвітніх міських і сільських школах І –ІІІ ступенів Львівської та Закарпатської областей. Констатуючим етапом дослідження було охоплено 1321 учня основної школи, 339 класних керівників та 214 студентів. У формуючому етапі експерименту взяло участь 432 учні 5 –класів загальноосвітніх середніх шкіл І –ІІІ ступенів №14 м.Дрогобич і с.Лішня Дрогобицького району та 16 класних керівників цих шкіл (з них 218 –учні експериментальних класів, 214 –учні контрольних класів).
Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1997 –років у три етапи.
На першому етапі (1997 –рр.) здійснювався вибір і обґрунтування теми дослідження, аналіз філософської, соціологічної, культурологічної, медико-біологічної, психологічної, історико-педагогічної, загальнопедагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми. Обґрунтовувалася сутність культурологічного підходу у фізичному вихованні, визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, формулювалася дослідницька гіпотеза, здійснювався відбір експериментальної бази.
На другому етапі (1998 –рр.) здійснювався констатуючий експеримент. Обґрунтовувалася теоретична модель фізичної культури учня: розроблялося визначення поняття “фізична культура учня”, виділялися її компоненти, їх зміст, рівні; обґрунтовувалися критерії рівнів та методика вивчення вихованості фізичної культури учнів; розроблялися методика формуючого експерименту і методичні рекомендації для класних керівників.
На третьому етапі (2001 –рр.) здійснювався формуючий експеримент, виявлялися загальнопедагогічні умови ефективного виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності, експериментально перевірялися методичні рекомендації, проводився кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, формулювалися висновки, узагальнювалися і оформлялися результати дослідження.
Наукова новизна дослідження. Вперше визначено суть культурологічного підходу у фізичному вихованні учнів; розроблено теоретичну модель фізичної культури учня: дано визначення поняття “фізична культура учня” як інтегрованого, виділено її компоненти, їх зміст, рівні; обґрунтовано критерії рівнів та методику вивчення вихованості фізичної культури учнів. Доповнено принципи її виховання у позакласній діяльності; розроблено функції, зміст та методику діяльності класного керівника з виховання фізичної культури підлітків.
Теоретичне значення дослідження полягає у загальнопедагогічному розвитку наукових основ фізичного виховання, розкритті його на засадах культурологічного підходу у позакласній діяльності; обґрунтуванні фізичної культури учня як інтегрованої особистісної властивості, частини його індивідуальної загальної культури; розкритті змісту фізичної культури учня у віковому аспекті (5 –класи), розробці критеріїв та технології визначення її рівнів; обґрунтуванні ролі, змісту функцій і методичних аспектів виховання фізичної культури учнів 5 –класів у діяльності класного керівника.
Практичне значення одержаних результатів полягає у виявленні загальнопедагогічних умов ефективності виховання фізичної культури учнів 5–класів у позакласній діяльності; визначенні змісту функцій її суб’єктів, особливо класного керівника; розробці методичних рекомендацій для класних керівників, а також програми спецкурсу “Класний керівник як вихователь фізичної культури учнів у позакласній діяльності загальноосвітньої школи” для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Результати дослідження можуть бути використані педагогами загальноосвітніх шкіл у позакласній діяльності, у роботі методоб’єднань класних керівників їх самоосвіті; викладачами вищих педагогічних навчальних закладів у підготовці майбутніх педагогів до виховної діяльності; студентами під час проходження педагогічної практики у школі; педагогами –слухачами курсів підвищення кваліфікації.
Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні суті понять “культурологічний підхід у фізичному вихованні” та “фізична культура учня”; розробці та апробації теоретичної моделі фізичної культури учня, загальнопедагогічних умов ефективного виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності; підготовці та впровадженні у педагогічну практику методичних рекомендацій щодо виховання класними керівниками фізичної культури учнів.
Вірогідність і об’єктивність результатів дисертаційного дослідження забезпечуються методологічною обґрунтованістю його вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного пошуку, адекватних об’єкту, предметові, меті та завданням дослідження, системним аналізом теоретичних та емпіричних матеріалів; апробацією матеріалів дослідження у практичній педагогічній діяльності, на засіданнях педагогічних рад і методоб’єднань класних керівників, науково-практичних конференціях.
На захист виносяться:
Апробація та впровадження одержаних результатів дослідження здійснювалися у ході теоретичної та дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітніх школах І –ІІІ ступеня №14 м.Дрогобич і с.Лішня Дрогобицького району. Основні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях педагогічних рад і методоб’єднань класних керівників експериментальних шкіл, засіданнях кафедри педагогіки та підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (1999 –рр.). Найважливіші теоретичні положення і висновки апробовувалися автором на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Реформування змісту освіти в початкових класах у контексті перебудови загальноосвітньої середньої школи” (Дрогобич, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми вивчення творів Івана Франка і його сучасників у початковій школі” (Дрогобич, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія і практика” (Самбір, 2002), Міжнародній конференції “Реалізація здорового способу життя –сучасні підходи” (Дрогобич, 2003) та ін. Розроблені автором методичні рекомендації з виховання фізичної культури учнів 5–класів у позакласній діяльності були впроваджені у практику виховної роботи загальноосвітніх середніх шкіл І –ІІІ ступенів №14 м.Дрогобич і с.Лішня Дрогобицького району (довідки про впровадження №91 та №66 від 18.06.2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження висвітлені у 12 одноосібних публікаціях автора, з яких 5 надруковано у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (369 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації складають 238 сторінок, з них –сторінок основного змісту. Дисертація вміщує 21 таблицю, 1 рисунок, 1 діаграму загальним обсягом 12 сторінок, а також 4 додатки на 18 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічну та теоретичну основи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, експериментальну базу, особистий внесок дисертанта, достовірність дослідження, відомості про апробацію та впровадження його результатів і названо основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі –“Виховання фізичної культури учнів як соціально-педагогічна проблема” значну увагу приділено визначенню методологічних основ дослідження, вивченню проблеми виховання фізичної культури учнів у контексті розвитку педагогічних знань про фізичне виховання у конкретних суспільно-історичних і навчально-виховних умовах. Така дослідницька позиція зумовила огляд вітчизняної педагогічної думки з питань фізичного виховання у ретроспективі та спеціальний аналіз проблеми на історичному етапі становлення незалежної України. Це дало можливість обґрунтувати необхідність оновлених загальнопедагогічних підходів до фізичного виховання у сучасних умовах, дослідити особливості взаємодії педагогічних елементів у структурі: “мета виховання –фізичне виховання – фізична культура учня”.
Важливе значення надавалося чіткості понятійно-термінологічного апарата, а саме: використанню термінів “фізичне виховання”, “фізичний розвиток”, “фізична культура”, “фізкультурна освіта” та інших, оскільки від цього у значній мірі залежала достовірність, якість інформаційного, теоретичного матеріалу, його інтелектуальна обробка.
Проведений на основі різної джерельної бази порівняльний аналіз поняття “фізична культура”, дозволив зробити висновок про доцільність його диференціації. Пропонується розглядати фізичну культуру: а) як широку соціальну галузь, соціальну систему, частину загальної культури суспільства, найбільш загальне, об’ємне поняття, носієм якого є суспільство; б) як частину широкої соціальної галузі, що відтворює її функціонування на рівні конкретних об’єктів: навчально-виховних закладів, установ, організацій, які є її носіями; в) як властивість, якість особистості (зокрема учня), як органічний компонент особистої загальної культури, всебічного гармонійного розвитку. Враховуючи, що обґрунтування суті поняття “фізична культура учня” є одним із головних завдань дослідження, воно стало предметом спеціального розгляду у розділі 2 дисертації.
Суттєву роль у дослідженні мало визначення суті культурологічного підходу у фізичному вихованні учнів, оскільки аналіз наукових джерел виявив, що він ще не знайшов цілеспрямованого теоретичного розкриття та практичного втілення. Здійснено обґрунтування власної позиції дисертанта щодо суті названого поняття. Вважаємо, що культурологічний підхід у фізичному вихованні учнів означає: посилення в теорії та на практиці розуміння фізичного виховання як явища культури у взаємозв’язках його фізичних та духовних основ; розкриття педагогічною теорією суті поняття “фізична культура учня” та її усвідомлення суб’єктами виховного процесу; визнання фізичної культури учня одним із цільових і результативних компонентів національного (в тому числі –фізичного) виховання; розгляд індивідуальної фізичної культури школяра як його особистісної та суспільної цінності; тісну взаємодію у позакласній діяльності фізичного та інших напрямів національного виховання.
У розділі простежені тенденції розвитку поглядів видатних українських педагогів кінця ХУІІІ –середини ХХ століття з проблеми фізичного виховання учнів. Проаналізований внесок у педагогічну науку з досліджуваної проблеми І.Лаврівського, О.Духновича, І.Ставровського, К.Ушинського, М.Демкова, С.Гайдучка, Е.Жарського, П.Франка, Т.Франка, С.Русової, Г.Ващенка, А.Макаренка, В.Сухомлинського. Зазначено, що ідеї кожного з них мали свої особливості. Але всі вони відіграли позитивну роль, сприяли прогресу наукової думки з питань фізичного виховання та фізичної культури учнів, створювали фундамент для творчого розвитку ідей в нових соціальних умовах.
Наголошується, що реформування освіти в незалежній Україні обумовило оновлений підхід до освіти і виховання, в тому числі –фізичного. Різні його аспекти висвітлюють І.Бех, Е.Вільчковський, О.Вишневський, О.Коберник, В.Луговий, Т.Ротерс, С.Сінгаєвський, М.Фіцула, Б.Шиян. Ними аналізуються різні аспекти підвищення ефективності фізичного виховання у сучасних умовах, що відтворюють певні культурологічні тенденції у ньому. Однак поняття “культурологічний підхід у фізичному вихованні” та “фізична культура учня” як цілісні педагогічні явища у педагогічній науці ще не досліджуються.
Другий розділ –“Загальнопедагогічні умови виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності загальноосвітньої школи” присвячений теоретичному аналізу загальнопедагогічних умов виховання фізичної культури учнів, дотримання яких забезпечує ефективність цього процесу. Розроблено теоретичну модель фізичної культури учня, до якої віднесено такий змістовий комплекс: визначення поняття “фізична культура учня”, її структурні компоненти, їх зміст та рівні.
Аналіз поняття ”фізична культура учня” здійснювався у дисертації, враховуючи особливості понять “культура”, “фізична культура”, “шкільна фізична культура”, “фізична культура особистості”, “учень як суб’єкт виховання” у їх взаємодії. Розкривається, що фізична культура учня –це цільовий і результативний компонент загальної мети національного виховання, в тому числі –фізичного, це –частковий вияв індивідуальної фізичної культури особистості у віковому аспекті, компонент загальної культури, всебічного гармонійного розвитку учня. Доведено доцільність застосування у названому контексті саме терміну “фізична культура”.
У дисертації наводиться розроблене автором визначення фізичної культури учня: “Фізична культура учня –це сукупність інтегрованих фізичних і духовних властивостей, що характеризують віковий та індивідуальний рівень його досягнень у фізичній підготовленості, фізичному розвитку, фізкультурній освіченості та вихованості, і є органічною частиною особистісної загальної культури та всебічного гармонійного розвитку”. Запропоноване визначення поняття за своїм змістом насичене, глибоке, у ньому тісно взаємодіють фізична і духовна основи особистості. Виділено 9 груп змістових взаємопов’язаних компонентів: 1) усвідомлення школярами суті поняття “фізична культура учня”; 2) володіння знаннями про психофізичний розвиток людського організму та роль у цьому процесі фізкультури і спорту; 3) фізична підготовленість –розвиток рухових умінь та навичок, фізичних якостей та здібностей; 4) ставлення до власного здоров’я, його збереження та зміцнення; 5) інтерес до фізкультури і спорту; 6) загальнокультурна поінформованість про розвиток фізкультури і спорту в Україні та за рубежем; 7) активність у різних видах позакласної, позашкільної фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; 8) взаємодія фізичних (соматичних) і духовних якостей в життєдіяльності учня (інтелектуальних, моральних, естетичних і ін.); 9) самовиховання учнем особистої фізичної культури. Кожний з компонентів складається, у свою чергу, з елементів, що деталізують їх зміст.
Виділено чотири рівні вихованості фізичної культури підлітків: високий, середній, низький, дуже низький. Диференціацію рівнів було здійснено за допомогою розроблених дисертантом критеріїв, які охоплюють усі 9 визначених дослідженням показників змісту фізичної культури учня. Запропоновано методику обчислення рівнів фізичної культури як окремого учня (ІКР –індивідуальний коефіцієнт рівня вихованості фізичної культури учня) так і всього класу (ГКР –груповий коефіцієнт рівня фізичної культури учнів).
Розкрито роль і зміст функцій різних суб’єктів шкільної діяльності у вихованні фізичної культури учнів. Розглядається технологія виховання фізичної культури учнів у позакласній роботі у взаємодії загальнопедагогічних наукових положень та теорії і методики фізичного виховання. Загальні принципи виховання доповнені розробленими дисертантом спеціальними принципами виховання учнів у позакласній діяльності, до яких віднесені: загальнокультурної спрямованості; цілеспрямованої інтеграції; полісуб’єктності та взаємодії у вихованні фізичної культури учнів.
У дослідженні детально аналізується та обґрунтовується важлива роль класного керівника як суб’єкта виховання фізичної культури учня. Функції класного керівника наповнені конкретним змістом його діяльності стосовно виховання фізичної культури підлітків. Розкрито специфіку форм, методів і засобів роботи класного керівника щодо виховання фізичної культури учнів 5 –класів. Особлива увага приділяється емоційному впливу на учнів, застосуванню творів мистецтва, поєднанню різних методів, застосуванню словесних, наочних та практичних засобів. Наводиться тематика та зразки виховних заходів, розроблених дисертантом, даються методичні поради щодо їх проведення.
У третьому розділі “Організація та результати дослідно-експериментальної роботи” наведені матеріали експериментального вивчення умов ефективного виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності. Педагогічний експеримент складався з двох етапів: констатуючого та формуючого. Констатуючий етап експерименту охоплював 1321 учня, 339 педагогів і 214 студентів і передбачав вивчення стану виховання фізичної культури учнів 5 –класів загальноосвітньої школи. У результаті його здійснення виявлено, що частина класних керівників (3,9% ) не вважає себе взагалі причетною до виховання фізичної культури учнів, а 46% –тільки частково. У 85% класних керівників існує поверхове уявлення про фізичну культуру учнів, а у 4,2% –воно відсутнє взагалі. 6,7% класних керівників не проводять заходів фізкультурно-спортивного спрямування, до 40% –проводять їх зрідка. Встановлено дуже низький рівень взаємодії класних керівників з іншими суб’єктами виховання фізичної культури. Непідготовленими до виховання фізичної культури себе вважають 18% класних керівників, частково підготовленими –%. З’ясовано, що до шляхів покращання своєї підготовки до виховання фізичної культури учнів класні керівники відносять поглиблення знань через різні форми підвищення кваліфікації (56,5%), збільшення кількості інформації, навчально-методичної літератури (25,3%), посилення власного інтересу, відповідальності, самоосвіти (22,8%), створення кращих умов у країні, школі для здійснення виховних завдань (15,8%), покращання підготовки студентів у вузах (7,4%). Констатовано, що учні мають звужене, часом спотворене уявлення про суть фізичної культури особистості, тільки 6,4% підлітків вбачають у ній поєднання фізичних і духовних ознак, 62,1% - пов’язують її тільки з фізичними якостями людини, більше 70% - не відвідує спортивні секції та гуртки, більше 50% - не беруть участі у позакласних заходах спортивного спрямування. Всього 27,2% підлітків відносять практичну фізкультурно-спортивну діяльність до важливих якостей особистості. Учні дуже мало обізнані з успіхами українських спортсменів, чим знижуються можливості їх патріотичного виховання засобами фізкультури і спорту, тільки 20,6% учнів вважають патріотизм важливою якістю особистості.
До формуючого етапу експерименту були залучені 432 учні 5 –класів загальноосвітніх шкіл (218 учнів –експериментальних класів, 214 учнів –контрольних класів) і 16 класних керівників. Формуючий етап експерименту був спрямований на перевірку ефективності розроблених загальнопедагогічних умов ефективного виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності школи та методичних рекомендацій класним керівникам із цієї проблеми. Програма експерименту передбачала урізноманітнення форм, методів та засобів виховання фізичної культури учнів, використання цікавих фактів із спортивного життя та фізично-духовного світу людини, ролі фізкультури у зміцненні здоров’я, організації здорового способу життя, цікавого проведення дозвілля. Впроваджувалася широка тематика виховних заходів (спортивно-музичні вікторини, змагання спортивних ерудитів, фізкультурно-спортивні години, ведення учнями спортивних щоденників, літописів спортивних досягнень класу, конкурси на кращу спортивну емблему, вірш, малюнок, пісню спортивної тематики). Важлива роль у діяльності класного керівника відводилася впливу на емоційну сферу учнів, активно використовувалися різноманітні засоби мистецтва: музичного, образотворчого, літературно-поетичного. Учні скеровувалися на цілеспрямований перегляд телепередач про здоров’я, розвиток фізкультури і спорту, трансляцій спортивних змагань із наступним їх обговоренням. Значна увага була приділена завданням патріотичного виховання через розкриття досягнень українських спортсменів та використанню краєзнавчих матеріалів.
Формуючий експеримент засвідчив появу позитивних змін у процесі виховання фізичної культури учнів. Це виявилось як у покращанні діяльності класних керівників експериментальних класів, так і підвищенні рівня фізичної культури учнів цих класів. У діяльності класних керівників поглибилося усвідомлення своєї ролі та відповідальності як вихователів фізичної культури учнів; сформувалося ставлення до фізичного виховання учнів як культурологічного явища; стабілізувалося здійснення аналітико-діагностичної, прогностично-цільової, стимулюючої функцій; урізноманітнилася тематика, форми, методи і засоби виховної діяльності, спеціально спрямованої на виховання фізичної культури підлітків; розширилося коло знань класних керівників з питань фізкультури та спорту, методики виховання; зміцніла взаємодія класних керівників з іншими суб’єктами виховання фізичної культури підлітків. У загальному –процес виховання фізичної культури учнів став набувати обов’язкового цілеспрямованого і системного характеру та базуватись на наукових загальнопедагогічних засадах. Важливою передумовою цього стало здійснення в ході експерименту випереджаючого навчання, програма якого, розроблена нами, містила питання, знання яких є необхідними у вихованні фізичної культури дітей.
У змісті вихованості фізичної культури учнів відбулись наступні зміни: сформувалось і поглибилось усвідомлення учнями суті поняття “фізична культура учня” у зв’язках його фізичних та духовних основ як частини загальної культури особистості; зміцнилися і поглибилися знання про значення фізкультури і спорту у зміцненні здоров’я, фізично-духовному розвитку особистості, веденні здорового способу життя; підвищився рівень загальної поінформованості учнів з питань фізкультури і спорту; покращалося знання джерел інформації та користування ними, видів спорту, видатних українських спортсменів та їх досягнень, фактичних матеріалів краєзнавчого характеру. Так, якщо до експерименту 6% учнів не могли назвати жодного видатного українського спортсмена, в середньому у класі називали по 4 – 5 осіб, то після експерименту в середньому учні знали по 12 – 14, а окремі – – 20 видатних спортсменів з різних видів спорту. Вони почали цілеспрямовано переглядати різноманітні цікаві телепередачі фізкультурно-спортивного спрямування. Зросла активність учнів у фізкультурно-спортивній діяльності і самовихованні. Якщо ранкову зарядку вдома до експерименту робило тільки 12% підлітків, то потім цей показник підвищився до 36%, а показник дотримання вимог режиму дня збільшився з 8% до 25%. Особливо підвищилася активність учнів при проведенні класних заходів. Кожен учень певною мірою був їх учасником, чого до експерименту не спостерігалося. Позитивно на загальнокультурний розвиток, емоційну сферу вплинуло проведення комплексних заходів, де інтегровано застосовувалися засоби слова і музики, образотворчого мистецтва, впливу природи у поєднанні з руховою активністю учнів. Якщо до початку експерименту більшість учнів (до 80%) не могла навести приклади поєднання музики, образотворчого мистецтва і спорту, то після нього підлітки знали конкретні твори композиторів і художників, безпосередньо чи опосередковано пов’язані з розкриттям фізично-духовного світу людини, спортивною діяльністю.
В загальному рівень фізичної культури учнів у експериментальних класах зріс, а у контрольних відбулись поодинокі зміни, що ілюструє таблиця 1.
Таблиця 1.
Рівні вихованості фізичної культури учнів 5–класів на початку та після закінчення формуючого етапу експерименту
|
№ п/п |
Рівні вихованості |
Експериментальні класи (к-ть учнів у %) |
Контрольні класи (к-ть учнів у %) |
||
|
До експерименту |
Після експерименту |
До експерименту |
Після експерименту |
||
|
1. |
Високий |
10,1 |
,8 |
,4 |
,8 |
|
2. |
Середній |
35,3 |
,9 |
,9 |
,3 |
|
3. |
Низький |
44,0 |
,4 |
,6 |
|
|
4. |
Дуже низький |
10,6 |
,9 |
,7 |
,3 |
Отже, процес виховання фізичної культури учнів став набувати обов’язкового цілеспрямованого і системного характеру. В цілому проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези.
Теоретичний аналіз наукової літератури, проведений експеримент, власний досвід роботи учителем фізкультури у сільській школі дають підстави зробити наступні висновки:
1. Проблема виховання фізичної культури учнів має у вітчизняній педагогічній теорії та практиці довготривалий шлях розвитку. У різні історичні періоди суспільного життя, функціонування освіти і педагогічної науки вона мала свої особливості, які стосувалися різних змістових аспектів фізичного виховання, вживання термінології, практики фізичного виховання. Вітчизняна педагогічна думка ( кінець ХУІІІ –середина ХХ ст.), поступово збагачуючи наукове знання про фізичне виховання та виховання фізичної культури учня, створила необхідний ґрунт для поглиблення і творчого розв’язання проблеми в нових умовах розвитку вітчизняної освіти кінця ХХ –початку ХХІ століття.
. У сучасних умовах розвитку національної системи освіти в Україні як демократичної, гуманістичної, орієнтованої на особистість, реалізацію прав вихованців, їх можливостей і потреб, все більшої наукової ваги набуває, поряд з іншими чинниками, і культурологічний підхід. Він пов’язується з вихованням в учнів загальноосвітньої школи базових основ культури особистості, до яких ряд науковців (філософів, педагогів) відносить фізичну культуру, що розглядається одним із компонентів змісту загальної мети національного виховання. Ця наукова позиція логічно обумовлює необхідність стабілізації у педагогіці розгляду процесу фізичного виховання (його мети, технології, завдань) у контексті культурологічного підходу. Це є актуальним й тому, що загальнопедагогічні умови виховання фізичної культури учнів, зокрема –у позакласній діяльності –ще не знайшли необхідного цілеспрямованого вивчення у педагогіці, що негативно позначається і на практиці.
. Культурологічний підхід визнаний важливим методологічним принципом, визначальною умовою, реалізація якої у педагогічній діяльності забезпечує ефективність виховання фізичної культури учнів.
4. Термінологічне визначення та розкриття суті поняття “фізична культура учня” визнано нами однією із суттєвих загальнопедагогічних умов її ефективного виховання у позакласній діяльності школи. Проведений аналіз взаємопов’язаних понять “культура”, “фізична культура”, “шкільна фізична культура”, “фізична культура особистості” дав змогу розробити теоретичну модель фізичної культури учня, до якої віднесено такий змістовий комплекс: визначення поняття “фізична культура учня”, її структурні компоненти, їх зміст та рівні. Доцільно застосовувати термін “фізична культура учня” як цільовий і результативний компонент національного ( у тому числі –фізичного) виховання, оскільки він, у порівнянні з іншими, що застосовуються як цілеутворюючі (фізичні здібності, фізична досконалість та інші), має вищий рівень змістової інтеграції фізично-духовних якостей учня.
Виділені 9 груп змістових компонентів фізичної культури учня являють собою комплекс, що відтворює її різні аспекти: когнітивний, діяльнісний, емоційно-чуттєвий. Вони стосуються знань, рухових умінь та навичок, фізичних якостей, ставлення до власного здоров’я, занять фізкультурою та спортом, що поєднуються з інтелектуальними, моральними, естетичними та іншими властивостями школяра.
. Розроблено критерії рівнів вихованості фізичної культури учнів 5 –класів, які розкривають ступінь прояву кожної з 9-ти груп компонентів з їх елементами (у словесному та числовому виразах). На їх основі виділено 4 рівні вихованості: високий, середній, низький і дуже низький. Запропонована технологія їх визначення.
. Визнана важлива роль різних суб’єктів педагогічної діяльності у вихованні фізичної культури учнів із визначенням змісту їх функціональних обов’язків у цьому процесі. Загальнопедагогічні принципи виховання доповнено тими, що спеціально спрямовані на реалізацію культурологічного підходу у фізичному вихованні.
. Виховання фізичної культури учнів визначено професійним обов’язком класного керівника. Це зумовлено його статусом як вихователя; завданням реалізації мети національного виховання, складовою частиною якої є фізична культура; необхідністю забезпечення прав дітей на зміцнення здоров’я, одержання інформації, задоволення їх інтересів і потреб, що охоплюють фізично-духовний світ учня. Виховання фізичної культури підлітків класним керівником має характеризуватися цілеспрямованістю та системністю, реалізацією комплексу функцій, дотриманням загальнопедагогічних та спеціальних методичних вимог, використанням широкої фізкультурно-спортивної тематики заходів, урізноманітненням форм, методів і засобів виховання фізичної культури, інтеграцією словесних, наочних, практичних впливів, у яких поєднуються слово, музика, образотворче мистецтво, приклад, рухові вправи, цікаві матеріали теле- і радіопередач, періодичної преси, краєзнавчого характеру, які комплексно впливають на свідомість, почуття, діяльність учнів, їх ціннісні орієнтації, світогляд.
. Констатуючий етап експерименту засвідчив низьку ефективність позакласної діяльності у вихованні фізичної культури учнів. Це виявилось у недостатньому залученні до цього процесу різних суб’єктів педагогічної діяльності, незнанні ними своїх функцій, заниженій ролі класного керівника, неусвідомленні педагогами суті понять “фізична культура учня”, “культурологічний підхід у фізичному вихованні”, послабленні управлінської функції з боку адміністрації школи.
. На констатуючому етапі експерименту виявлено низький рівень усвідомлення підлітками суті поняття “фізична культура учня”, пасивний характер фізкультурно-спортивних інтересів, недостатню фізкультурно-спортивну активність та поінформованість з питань фізкультури і спорту, порушення взаємодії у фізично-духовному становленні учнів, низьку мовну культуру щодо вживання фізкультурно-спортивної лексики тощо.
. Формуючий етап експерименту підтвердив доцільність культурологічного підходу у фізичному вихованні учнів, дотримання загальнопедагогічних умов виховання фізичної культури учнів та запропонованих методичних рекомендацій. Після його проведення рівень вихованості фізичної культури учнів експериментальних класів зазнав позитивних змін. Порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи кількість учнів з високим рівнем фізичної культури збільшилась на 8,7%, з середнім –на 26,6%, а з низьким і дуже низьким зменшилась відповідно на 25,6% та 9,7%.
11. Одержала підтвердження висунута на початку дослідження гіпотеза, що ефективність виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності буде досягнута за умов: реалізації суб’єктами виховної діяльності культурологічного підходу до процесу фізичного виховання у позакласній роботі; впровадження у практику виховного процесу теоретичної моделі фізичної культури учня; активізації ролі класного керівника як суб’єкта виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності, що здійснюється на відповідних наукових загальнопедагогічних засадах.
Виявлено й інші умови ефективності виховання фізичної культури учня у позакласній діяльності: належне інформаційне забезпечення шкільної галузі фізкультури і спорту, урізноманітнення видів фізкультурно-спортивної діяльності, цікавих форм і методів її здійснення; чітке управління процесом виховання фізичної культури учнів на основі системності, цілеспрямованості, спільної взаємоузгодженої діяльності всіх суб’єктів навчально-виховного процесу; наявність у педагогів інтересу до галузі “фізична культура”, власної фізичної культури; широка пропаганда у позакласній діяльності фізкультурно-спортивного життя школи, району, країни, світу; зміцнення шкільної матеріально-технічної бази з фізичного виховання. Водночас вимагає суттєвого підвищення рівень підготовленості класних керівників до виховання фізичної культури учнів.
Проблема виховання фізичної культури багатоаспектна, недостатньо досліджена і вимагає подальшої розробки. Вважаємо перспективними дослідження особливостей змісту фізичної культури учнів, її рівнів та критеріїв з урахуванням різних вікових характеристик учнів. Вимагає поглибленого вивчення використання мистецтва як чинника виховання фізичної культури школярів, проблема взаємодії суб’єктів педагогічної діяльності у фізичному вихованні, використання краєзнавчих матеріалів фізкультурно-спортивного спрямування у патріотичному вихованні учнів.
Логвиненко О.Б. Виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності загальноосвітньої школи. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 –теорія і методика виховання. –Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2004.
Дисертація присвячена проблемі теорії і практики виховання фізичної культури учнів 5 –класів у позакласній діяльності загальноосвітньої школи, зокрема –класного керівника. У роботі здійснено ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми у педагогічній теорії і практиці, обґрунтовується сутність понять “культурологічний підхід у фізичному вихованні” і “фізична культура учня”. Визначено компоненти, рівні, критерії та методику вивчення фізичної культури учнів 5 –класів. Виявлені та експериментально перевірені загальнопедагогічні умови ефективного виховання фізичної культури учнів у позакласній діяльності. Основні з них: орієнтація суб’єктів виховної діяльності на культурологічний підхід у реалізації процесу фізичного виховання; теоретичне обґрунтування суті поняття “фізична культура учня” та його усвідомлення суб’єктами виховного процесу; активізація ролі класного керівника як суб’єкта виховання фізичної культури учня у позакласній діяльності, здійснення її на відповідних наукових загальнопедагогічних засадах.
Ключові слова: фізичне виховання, фізична підготовленість, фізична культура, фізична культура учня, культурологічний підхід у фізичному вихованні, суб’єкти виховання, принципи виховання фізичної культури.
Аннотация
Логвиненко А.Б. Воспитание физической культуры учащихся 5 –классов во внеклассной деятельности общеобразовательной школы. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 –теория и методика воспитания. –Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2004.
Диссертация посвящена проблеме теории и практики воспитания физической культуры учащихся 5 –классов во внеклассной деятельности общеобразовательной школы, в частности –классного руководителя.
Осуществлен ретроспективный анализ исследуемой проблемы в педагогической теории и практике конца ХУІІІ –середины ХХ столетия. Обоснована необходимость обновленного подхода к физическому воспитанию в современных условиях развития национальной системы образования Украины.
В работе исследуется проблема культурологического подхода в физическом воспитании учащихся общеобразовательной школы. Раскрыта его сущность. Дается обоснование физической культуры учащегося как его индивидуального качества, составной части общей культуры личности. Сформулировано определение понятия “физическая культура учащегося”, разработаны компоненты, уровни, критерии и методика ее диагностики.
Уточнено понятие “внеклассная деятельность”. Существующие общепедагогические принципы воспитания дополнены принципами воспитания физической культуры: общекультурной направленности; целенаправленной интеграции в физическом воспитании физического, умственного, морального и других направлений воспитания; полисубъектности и взаимодействия в воспитании физической культуры.
Раскрыта роль и содержание функций разных субъектов школьной деятельности в воспитании физической культуры учащихся. Рассмотрена технология воспитания физической культуры учащихся во взаимодействии общепедагогических научных положений с теорией и методикой физического воспитания.
Обосновано важное значение классного руководителя как субъекта воспитания физической культуры учащихся во внеклассной деятельности. Раскрыты его задачи, детально проанализировано содержание функций. Определены особенности форм, методов и средств деятельности классного руководителя по воспитанию физической культуры учащихся 5 –классов. Разработана тематика мероприятий, даются методические рекомендации по их подготовке и проведению. Значительное внимание уделено использованию произведений искусства, эмоциональному воздействию на учащихся при воспитании физической культуры. Подчеркнута необходимость интеграции словесных, наглядных и практических средств воспитания.
Определены и экспериментально проверены общепедагогические условия эффективного воспитания физической культуры учащихся во внеклассной деятельности, среди которых основными являются: ориентация субъектов воспитательной деятельности на культурологический подход в реализации процесса физического воспитания; теоретическое обоснование сути понятия “физическая культура учащегося” и его осознание субъектами воспитательного процесса; активизация роли классного руководителя как субъекта воспитания физической культуры ученика во внеклассной деятельности, ее осуществление на соответствующих научных общепедагогических основах.
На формирующем этапе эксперимента были достигнуты положительные изменения качественных и количественных характеристик физической культуры учащихся. Так, по сравнению с началом эксперимента, в конце исследования количество учащихся с высоким уровнем физической культуры увеличилось в экспериментальных классах на 8,7%, со средним –на 26,5%, а с низким и очень низким уменьшилось соответственно на 25,6% и 9,7%. Полученный значительный экспериментальный материал констатирующего и формирующего этапов подтвердил правильность выдвинутой гипотезы и дал возможность сделать вывод об эффективности предложенной методики.
Ключевые слова: физическое воспитание, физическая подготовленность, физическая культура, физическая культура учащегося, культурологический подход в физическом воспитании, субъекты воспитания, принципы воспитания физической культуры.
Summary
Lohvynenko O.B. Upbringing of Physical Culture of the 5 –Formers in the Out of Class Activities of the Secondary School. –Manuscript.
The thesis for the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences, Speciality 13.00.07 –Theory and Methods of Upbringing. –The Volodymyr Dal’East-Ukrainian National University, Lugansk, 2004.
The dissertation deals with the problem of theory and practice of upbringing of physical culture of the 5 –th formers in extra-curricular activities of secondary schools, in particular in the work of a class-master.
Retrospective analysis of the problem under investigation in the pedagogical theory and practice has been done and the essence of such notions as “culturological approach in physical upbringing” and “physical culture of a pupil” has been grounded. The components, levels, criteria as well as methods of investigation of the 5 - 9 formers’physical culture have been determined.
General pedagogical conditions of the effective upbringing of 5 –th formers’ physical culture have been found and experimentally tested. The main of them are: orientation of the subjects of educational activities on the culturological approach in realization of the process of upbringing the pupils’ physical culture in extra-curricular activities; theoretical substantiation of the notion “physical culture of a pupil” and the realization of it by the subjects of the educational process; stirring up of the role of a class-master as the subject of the upbringing of a pupil’s physical culture in extra-curricular activities and carrying it out on the proper general pedagogical scientific basis.
Key words: physical upbringing, physical grounding, physical culture, physical culture of a pupil, culturological approach in physical upbringing, subjects of upbringing, principles of upbringing of physical culture.
Підписано до друку 27.12.2004 р.
Формат 60х84/16. Папір офсетний.
Друк офсетний. Умов.-дук. арк.. 1,0.
Зам № 2754.
Наклад 100 прим.
Видавництво
КОЛО
Вул.. Бориславська, 8
М. Дрогобич, 82100
Тел. (03244) 2-90-60