принципів права Європейського Союзу- принципи права Європейського Союзу ~ це керівні засади що концентров
Работа добавлена на сайт samzan.net:
2 заняття
1. Поняття, ознаки та особливості загальних принципів права Європейського Союзу.
Аналіз природи, ознак і особливостей принципів права ЄС дозволяє сформулювати таку дефініцію поняття «принципів права Європейського Союзу»: принципи права Європейського Союзу – це керівні засади, що концентровано виражають важливі сутнісні риси і цінності, властиві правовій системі Європейського Союзу, визначають конкретний зміст і загальну концептуальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин у рамках інтеграційного об’єднання – Європейського Союзу, відрізняються різноманіттям за їх походженням (матеріальними джерелами), за джерелами їхнього закріплення (формальними джерелами), за змістовним планом і за їхнім функціональним значенням.
Особливості принципів права Європейського Союзу обумовлені природою і змістом самої правової системи Європейського Союзу. Аналіз особливостей принципів права ЄС дозволяє виокремити їхні характерні риси по таких напрямках: 1.за їх походженням (матеріальними джерелами),2. за джерелами їхнього закріплення (формальними джерелами),3. за їх змістом і 4.за їх функціональним значенням.
Показано, що матеріальні і формальні джерела, а також зміст принципів права ЄС відрізняються різноманіттям. 1.Матеріальними джерелами принципів права ЄС є міжнародне публічне право, загальні конституційні традиції держав-членів і конституційні, економічні і політичні основи самої європейської інтеграції, 2.а формальними джерелами – прецедентне право, установчі договори й акти вторинного права. 3.Розмаїтість принципів права ЄС у змістовному плані полягає в тому, що деякі з них визначають співвідношення правової системи ЄС з національними правовими системами держав, що входять у Союз, другі – співвідношення її з рештою світу, треті – основи устрою і функціонування ЄС, четверті – основні засади в рамках окремих сфер правового регулювання ЄС і т.д. Роль принципів права ЄС у правовому регулюванні полягає в тому, що вони є самостійними джерелами права. Інтеграційний характер правової системи ЄС обумовлює особливу роль принципів права у зближенні (гармонізації й уніфікації) законодавства країн-членів. У формуванні єдиного європейського правового простору їхня роль є великою. 4.Ще однією особливістю принципів права ЄС за їхнім функціональним значенням є їхній перетворюючий характер, що випливає із соціальної сутності самого права Європейського Союзу. Відомо, що на відміну від багатьох норм національного і міжнародного права, норми права Європейського Союзу не стільки закріплюють уже сформовані суспільні відносини (за допомогою владного встановлення – санкціонування або узгодження воль суверенів), скільки змінюють, перетворюють їх (використовуючи методи гармонізації й уніфікації) і нерідко забезпечують їхній розвиток у заздалегідь заданому напрямку або навіть сприяють створенню нових суспільних відносин, яких не існувало раніше.
Ознаки
- Виражають важливі сутнісні риси і цінності, властиві правовій системі Європейського Союзу
- Визначають конкретний зміст і загальну концептуальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин у рамках Європейського Союзу
- У становленні і розвитку принципів права ЄС важлива роль належить Суду ЄС
- Закріплені у різних джерелах: прецедентне право,установчі договори,міжнародне право
2. Система принципів права ЄС та їх класифікація.
Система:
Ділиться на загальні і спеціальні принципи.Загальні поділяються на принципи в широкому і вузькому розумінні, спеціальні – на матеріальні та інституційні. Вертикальна структура системи- це поділ на загальні і спеціальні принципи, горизонтальна- у поділі загальних,спеціальних принципів на підвиди.Нижче про це детальніше:
Авторське бачення системи принципів права ЄС виглядає так:
Вертикальну структуру принципів права ЄС представляє виокремлення загальних принципів права і спеціальних принципів права. Вони відрізняються між собою в залежності від сфери дії принципів права, за їхньою юридичною значимістю для правової системи і за походженням. Якщо загальні принципи права належать до правової системи в цілому, безвідносно до конкретних предметів її регулювання, і властиві правовим системам усіх держав-членів Союзу, то спеціальні – до правового регулювання в окремих сферах громадського життя, до окремих підрозділів системи права (галузей, інститутів і т.д.). Загальні принципи посідають чільне місце, будучи найважливішими основами європейської інтеграції. Спеціальні принципи права не повинні суперечити загальним принципам права, а у випадках колізії між ними переважну силу мають загальні принципи права. Якщо спеціальні принципи з погляду матеріального джерела є головним чином однорідними – комунітарними, то загальні принципи права за походженням відрізняються різнорідністю. Вони за цим критерієм можуть бути і міжнародними, і національними, і комунітарними. Ці елементи становлять горизонтальну структуру загальних принципів права ЄС.
Варто розрізняти загальні принципи права у вузькому розумінні і в широкому розумінні. Загальні принципи права у вузькому розумінні охоплюють принципи-цінності Союзу. За змістом вони можуть бути поділені на три групи: 1) основні права людини; 2) демократичні принципи; 3) принципи правової держави.
Загальні принципи права в широкому розумінні, крім загальних принципів у вузькому розумінні, включають такі групи принципів: 1) принципи взаємодії з іншими правовими системами (принципи верховенства і прямої дії), а також принципи, що регулюють відносини між Союзом і державами-членами (такими відповідно до Лісабонського договору є принципи рівності держав-членів, поваги національної індивідуальності держав-членів, поваги основних функцій держав, лояльного співробітництва); 2) принципи, що визначають відносини Європейського Союзу з рештою світу (мир, безпека, стійкий розвиток планети, солідарність і взаємна повага народів, вільна і справедлива торгівля, викорінювання бідності і захист прав людини, у тому числі прав дитини, принципи міжнародного права, особливо принципи Статуту ООН – параграф 5 ст. 3 Договору про ЄС); 3) процесуальні принципи (право бути заслуханим, право на захист, що крім права на справедливе слухання, включає право на юридичне представництво, право не свідчити проти самого себе, а також право на конфіденційний обмін інформацією між юристом і його клієнтом (юридичний професійний привілей і т.д.); 4) загальні структурні принципи – принципи організації (наприклад, принцип єдиного членства, принцип єдності керівних інститутів, принцип збереження «acquіs communautaіre», принцип єдиного громадянства, принцип єдності цілей); 5) загальні функціональні принципи (наприклад, принципи пропорційності і субсидіарності, принцип рівності, принцип законності, принцип поваги національної індивідуальності держав-членів, принцип співробітництва між окремими інститутами й іншими органами Союзу).
Горизонтальну структуру спеціальних принципів права ЄС становить їхній поділ на матеріальні й інституціональні, оскільки спеціальні принципи пов’язані окремими компонентами системи права ЄС, якими є матеріальне право й інституціональне право. До матеріально-правового компоненту системи права ЄС належать галузеві й міжгалузеві принципи права, а також принципи права інститутів, що становлять вертикальну структуру спеціальних принципів матеріального права. Інституціонально-правовому компоненту системи права ЄС відповідають структурні принципи (принципи організації) і функціональні принципи (принципи функціонування – діяльності), що становлять вертикальну структуру спеціальних принципів інституціонального права.
Класифікація:
В.Кернз, який вважає, що право ЄС включає в себе: по-перше,загальні
принципи, які є спільними для правових порядків декількох держав-членів; по-друге, загальні принципи, які походять з природи права ЄС; по-третє, загальні принципи міжнародного права.
Серед загальних принципів, спільних для правопорядків держав-членів науковець називає наступні: 1) принцип правової визначеності; 2) принцип законних очікувань; 3) принцип пропорційності; 4) основні права людини.
Також, до цієї категорії принципів В.Кернз відносить деякі процесуальні права, зокрема, пра-
во на відповідний (судовий) процес, яке, в свою чергу, містить у собі певні гарантії: а) зацікавлена сторона має право бути належним чином поінформована з питань, які стосуються судового слухання; б) принцип, відомий в англійській правовій системі як audi alteram partem — особа має право бути вислуханою з метою власного захисту від покарання або заходу, що може серйозно зашкодити її інтересам (це означає, що перед тим, як вимагати від звинуваченого пояснень, його слід поінформувати про розпочату проти нього справу); в) зобов’язання суду повідомляти про причини, що слугують підставами для прийняття рішення, тобто мотивувати своє рішення.
До загальних принципів, які походять із природи права ЄС, В.Кернз відносить принципи рів-
ності та солідарності.
Загальні принципи, що походять із правових звичаїв та традицій міжнародного права В.Кернз
не розкриває [3, с. 104-110].
А. Татам пропонує свою класифікацію загальних принципів права ЄС. При цьому він акцентує увагу на тому, що не слід ототожнювати загальні принципи, що становлять неписане право ЄС та інші правові принципи, визначені в установчих догово-
рах, наприклад, принципи вільного руху товарів і людей, заборони дискримінації на підставі статі (ст. 119 Договору про ЄС) або національності (ст. 6 Договору про ЄС) та ін. [7, с. 83].
Водночас, до неписаних загальних принципів права ЄС А. Татам відносить деякі принципи
адміністративного і конституційного права. Це, по-перше, non bis in idem: ніхто не може при-
тягатися до відповідальності двічі за одну й ту саму провину. По-друге, право на юридичну допомогу: особа має право отримувати правову допомогу і бути представленою адвокатом, коли захищаються її законні права. У свою чергу, цей принцип містить два правила: 1) адвокат має право на доступ до усіх необхідних документів та, 2) спілкування між захисником і клієнтом має бути конфіденційним. По-третє, право не свідчити проти себе: незважаючи на те, що особу мож-на зобов’язати надати інформацію компетентному органу ЄС, навіть якщо ця інформація може свідчити проти неї, її не можна примусити відповідати на запитання, які могли би призвести до визнання протиправної діяльності, наявність якої встановлює лише відповідний орган ЄС. По-четверте, вже згадуваний вище принцип аudi alteram partem. Крім того, серед загальних принципів права ЄС А. Татам називає: принцип правової визначеності, принцип пропорційності, принцип однакового ставлення або недискримінації, основні права людини, а також принципи прямої дії, верховенства та ефективності права ЄС [7, с. 70].
Характерною для всіх західноєвропейських робіт у цій сфері є класифікація лише загальних принципів права Європейського Союзу. Як правило, крім загальних принципів права, не виокремлюються інші групи принципів права ЄС. Зокрема, не виокремлюються в особливу групу також спеціальні принципи права. Хоча у пострадянській юридичній науці також немає спеціального монографічного дослідження, який було би присвячено класифікації принципів права Європейського Союзу, однак на рівні навчальної літератури маються певні спроби. При цьому найбільш повним із всіх існуючих класифікацій принципів права ЄС, що охоплює більшість категорій цих принципів, є підхід авторів у книгах за редакцією С. Ю. Кашкіна:
Общую совокупность принципов права Европейского Союза можно разделить на несколько групп, которые различаются своим назначением и сферой действия:
- принципы верховенства и прямого действия права Европейского Союза, определяющие его соотношение с правовыми системами государств-членов;
- общие принципы права - исходные начала правового регулирования, которые действуют во всех сферах ведения Союза и присущи также другим демократическим правовым системам;
- специальные принципы права Европейского Союза, имеющие силу в рамках отдельных отраслей или сфер его правового регулирования;
- принципы деятельности Европейского Союза, которые определяют порядок реализации Союзом имеющейся у него компетенции.
+за їх закріпленням у правових нормах: писані,неписані;прямо зафіксовані у конкретній нормі,непрямої фіксації(випливають із сукупності норм)
3. Зміст принципів субсидіарності та пропорційності та їх місце в системі загальних принципів права Європейського Союзу.
Заслуга їх первісної розробки- Суду ЄС; належать до загальнофункціональних принципів. Врегульовані Лісабонським договором+Протоколом.
Лісабонський договір:
Стаття 5 Договору про ЄС
1. Межі повноважень Союзу визначаються принципом надання повноважень . Союз
здійснює свої повноваження згідно з принципами субсидіарності та пропорційності .
2. Відповідно до принципу надання повноважень Союз діє в межах повноважень ,
наданих йому державами - членами згідно з Договорами заради досягнення визначених в
них цілей. Повноваження, яких не надано Союзові згідно з Договорами, залишаються за
державами -членами .
3. Відповідно до принципу субсидіарності у сферах , що не належать до його виключної
компетенції, Союз діє лише якщо та у такому обсязі , в якому держави - члени не можуть
належним чином досягти цілей запропонованого заходу на центральному, регіональному
або місцевому рівнях , а натомість це краще здійснити на рівні Союзу з огляду на
масштаби або результати запропонованих заходів.
Установи Союзу застосовують принцип субсидіарності, як встановлено Протоколом про
застосування принципів субсидіарності та пропорційності . Національні парламенти
забезпечую ть дотримання принципу субсидіарності згідно з процедурою, визначеною в
цьому Протоколі.
4. Відповідно до принципу пропорційності заходи Союзу за змістом та формою не
виходять за межі того , що є необхідним для досягнення цілей Договорів.
Установи Союзу застосовують принцип пропорційності , як встановлено Протоколом про
застосування принципів субсидіарності та пропорційності .
Протокол до Лісабонського договору:
ПРОТОКОЛ ( № 2)
ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ
СУБСИДІАРНОСТІ ТА ПРОПОРЦІЙНОСТІ
ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ ,
ПРАГНУЧИ забезпечити ухвалення рішень Союзу якнайближче до його громадян ,
З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ створити умови для застосування принципів
субсидіарності та пропорційності , сформульовані у статті 5 Договору про Європейський
Союз, та створити системи контролю застосування цих принципів,
ПОГОДИЛИСЯ про положення , які додаються до Договору про Європейський Союз та
Договору про функціонування Європейського Союзу , а саме :
Стаття 1
Кожна установа забезпечує постійне дотримування принципів субсидіарності та
пропорційності , встановлених у статті 5 Договору про Європейський Союз.
Стаття 2
Комісія, перш ніж запропонувати законодавчий акт, проводить широкі консультації. Коли
це доцільно , в таких консультаціях враховується регіональний та місцевий вимір
запропонованих дій. У надтермінових випадках Комісія не проводить таких консультацій .
Причини такого рішення Комісія зазначає у своїй пропозиції .
Стаття 3
Для цілей цього Протоколу « проекти законодавчих актів» означають пропозиції Комісії,
ініціативи групи держав- членів , ініціативи Європейського Парламенту, запити Суду,
рекомендації Європейського центрального банку та запити Європейського інвестиційного
банку для ухвалення законодавчого акту .
Стаття 4
Надсилаючи свої проекти законодавчих актів та змінені проекти національним
парламентам , Комісія одночасно надсилає їх законодавчому органу Союзу .
Європейський Парламент надсилає свої проекти законодавчих актів та змінені проекти
національним парламентам .
Рада надсилає національним парламентам проекти законодавчих актів, ініційовані групою
держав- членів , Судом , Європейським центральним банком або Європейським
інвестиційним банком.
Після ухвалення законодавчі резолюції Європейського Парламенту та позиції Ради
надсилаються національним парламентам .
Стаття 5
Проекти законодавчих актів обґрунтовуються з огляду на принципи субсидіарності та
пропорційності . Будь- який проект законодавчого акту повинен містити докладний виклад ,
що дає змогу оцінити дотримання принципів субсидіарності та пропорційності . Цей
виклад повинен містити оцінку фінансових наслідків пропозиції , а в разі директиви –
оцінку її впливу на правила, які необхідно запровадити державам- членам, зокрема , в разі
необхідності, на регіональне законодавство. Підстави для висновку про те , що ціль Союзу
легше досягти на рівні Союзу , обґрунтовуються якісними та , за можливості , кількісними
показниками. Проекти законодавчих актів повинні враховувати потребу зведення до
мінімуму фінансового або адміністративного тягаря , що лягає на Союз, національні у ряди,
регіональні та місцеві органи влади, економічних операторів та громадян співвідносно до
цілі , якої необхідно досягти.
Стаття 6
Будь- який національний парламент або будь - яка палата національного парламенту
держави - члена може протягом восьми тижнів після дати , коли Комісія передала проект
законодавчого акту офіційни ми мовами Союзу , надіслати Головам Європейського
Парламенту, Ради та Комісії обґрунтований висновок із викладом того , чому він/ вона
вважають, що зазначений проект не відповідає принципу субсидіарності. Кожен
національний парламент або кожна палата національного парламенту проводять, якщо це
необхідно, консультації з регіональними парламентами, що мають законодавчі
повноваження.
Якщо проект законодавчого акту ін іційований групою держав- членів , Голова Ради
надсилає висновок урядам цих держав- членів .
Якщо проект законодавчого акту ініційований Судом , Європейським центральним банком
або Європейським інвестиційним банком, Голова Ради надсилає висновок зазначеній
установі або органу .
Стаття 7
1. Європейський Парламент, Рада та Комісія і , якщо доцільно , група держав- членів , Суд ,
Європейський центральний банк або Європейський інвестиційний банк , якщо вон и
ініціюють проект законодавчого акту , беруть до уваги обґрунтовані висновки
національних парламентів або палат національних парламентів.
Кожен національний парламент має по два голоси , розподілені на основі національної
парламентської системи . У випадку двопалатної парламентської системи кожна з палат
має один голос.
2. У разі , коли обґрунтовані висновки щодо невідповідності проекту законодавчого акту
принципу субсидіарності представляють щонайменше третину всіх голосів, наданих
національним парламентам відповідно до другого абзацу частини 1, проект необхідно
переглянути. Ця межа становить одну чверть , якщо йдеться про проект законодавчого
акту , внесеного на основі статті 76 Договору про функціонування Європейського Союзу
стосовно простору свободи , безпек и та правосуддя .
Після такого перегляду Комісія або , якщо доцільно , група держав- членів , Європейський
Парламент, Суд , Європейський центральний банк або Європейський інвестиційний банк ,
якщо вони ініціюють проект законодавчого акту , можуть вирішити зберегти , змінити або
відкликати проект . Також мають бути надані підстави такого рішення .
3. Крім того , відповідно до звичайної законодавчої процедури, якщо обґрунтовані
висновки про невідповідність пропозиції щодо законодавчого акту принципу
субсидіарності представляють принаймні просту більшість голосів, що надаються
національним парламентам відповідно до другого абзацу частини 1, пропозиція повинна
бути переглянута. Після такого перегляду Комісія може вирішити зберегти , змінити або
відкликати пропозицію.
Якщо Комісія вирішить зберегти цю пропозицію, Комісія повинна буде в обґрунтованому
висновку надати аргументи щодо того , чому вона вважає , що ця пропозиція відповідає
принципу субсидіарності. Цей обґрунтований висновок , а також обґрунтовані висновки
національних парламентів повинні бути представлені законодавчим органом Союзу для
розгляду в межах процедури :
( а ) до завершення першого читання законодавчий орган ( Європейський Парламент та
Рада ) розглядає, чи сумісна законодавча пропозиція з принципом субсидіарності,
зокрема беручи до уваги висловлені причини , які поділяє більшість національних
парламентів, а також обґрунтований висновок Комісії;
(b) якщо більшістю у 55% членів Ради або більшістю голосів, поданих у Європейському
Парламенті , законодавчий орган вважає , що пропозиція не є сумісною з принципом
субсидіарності, законодавча пропозиція надалі не розглядається .
Стаття 8
Суд Європейського Союзу має юрисдикцію щодо позовів про порушення принципу
субсидіарності законодавчим актом , які подають держави - члени згідно з умовами ,
викладеними у статті 263 Договору про функціонування Європейського Союзу , або про
які повідомили держави - члени згідно з їхнім правовим порядком від імені своїх
національних парламентів або їхніх палат.
Згідно з правилами , встановленими у зазн аченій статті , Комітет регіонів також може
подавати такі позови щодо законодавчих актів, для ухвалення яких Договір про
функціонування Європейського Союзу потребує проведення консультацій з Комітетом
регіонів.
Стаття 9
Комісія щороку подає Європейській Раді , Європейському Парламентові , Раді та
національним парламентам звіт про застосування статті 5 Договору про Європейський
Союз. Цей щорічний звіт передається також Комітетові регіонів та Економічно-
соціальному комітетові.
_______________
4. Принцип прямої дії права ЄС та механізми його застосування в процесі взаємодії права ЄС та національного права держав-членів.
Функціональний принцип;передбачений в установчих договорах.
Зміст: безпосереднє застосування права ЄС на території держав-членів, дія норм права ЄС без будь-якої трансформації в правопорядок держави-члена; безпосереднє і обов’язкове застосування нормативно-правових актів ЄС національною адміністрацією і судом незалежно від їхньої згоди чи умов, установлюваних державою-членом.
Пряма дія полягає у:
- Можна безпосередньо посилатися на ці норми у суді
- Діють без їх попередньої ратифікації
Умови застосування:
- чіткість, ясність і несуперечливість норми
- можливість її прямого використання національним судом
- відсутність застереження про можливість її застосування іншими актами чи діями
Кашкін:
2. Принцип прямого действия означает, что право Европейского Союза наделяет субъективными правами и обязанностями не только государства-члены, но и непосредственно физических и юридических лиц. Последние могут основывать свои требования в национальных судах, "напрямую" ссылаясь на статьи учредительных документов или правовых актов Союза.
При этом в доктрине и судебной практике различаются два вида прямого действия - горизонтальное и вертикальное:
а) горизонтальное прямое действие - это прямое действие в "горизонтальных" правоотношениях, т.е. отношениях между частными лицами (например, обязательство из договора между двумя предприятиями-контрагентами);
б) вертикальное прямое действие - прямое действие в отношениях "индивид - власть", т.е. в правоотношениях между частными лицами и государственными органами и учреждениями.
В отличие от принципа верховенства, принцип прямого действия не имеет универсального характера. Его реализация в жизнь зависит от вида источника права Европейского Союза, в котором закреплена соответствующая норма:
- нормы регламентов ("законов" Союза) имеют прямое действие в полном объеме; более того, государствам-членам запрещено подменять регламенты своим внутренним законодательством (например, издавать нормативные акты, воспроизводящие предписания регламентов);
- нормы учредительных договоров имеют прямое действие, если они достаточно четко закрепляют субъективное право или обязанность, в том числе обязанности государств-членов.
Например, ст. 23 Договора о ЕС 1957 г., отменяющая таможенные пошлины или эквивалентные сборы внутри Сообщества, позволяет любому хозяйствующему субъекту предъявлять судебные иски, если какое-либо государство или иной субъект потребует уплаты подобного сбора.
С другой стороны, ст. 136 Договора о ЕС, согласно которой "Сообщество и государства-члены... ставят целями содействие занятости, улучшение условий жизни и труда...", не является нормой прямого действия, так как из нее невозможно вывести четкое субъективное право, которое можно отстаивать в судах.
Аналогичные условия действуют для норм, которые закреплены в соглашениях (международных договорах), заключенных ЕС с третьими странами, в том числе с Россией;
- директивы (основы законодательства Союза), по общему правилу, не имеют прямого действия, так как их нормы подлежат трансформации в национальное законодательство (см. вопрос N 5). Иными словами, директива действует "опосредованно", через изданные на ее основе нормативные акты государств-членов, в которых и закрепляются соответствующие права и обязанности частных лиц.
Но как быть, если некоторое государство-член не приняло в установленный срок (срок трансформации) необходимые меры в соответствии с директивой ЕС? Суд Европейских сообществ постановил, что в подобных условиях физические и юридические лица вправе опираться на положения директивы в спорах с государственными органами и учреждениями.
Таким образом, при определенных обстоятельствах директивы все же могут непосредственно наделять людей субъективными правами. В то же время содержащиеся в директивах обязанности частных лиц приобретают законную силу только после их трансформации в национальное законодательство.
Итак, директивы, в отличие от регламентов и учредительных договоров, способны обладать только вертикальным, но не горизонтальным прямым действием;
- в праве Европейского Союза существуют также источники, которые вовсе не имеют прямого действия. К ним относятся акты, принимаемые в рамках второй и третьей опор: общей внешней политики и политики безопасности - ОВПБ, сотрудничества полиций и судебных органов в уголовно-правовой сфере - СПСО (см. вопрос N 26).
Ентін:
Среди принципов, относящихся к определенным сферам жизнедеятельности ЕС, особо важное место занимают квалификационные характеристики права ЕС. В их число входят такие как принцип прямого действия, принцип верховенства, принцип интегрированности и юрисдикционной защищенности. Несмотря на то, что каждый из них уже давно в той или иной степени получил распространение и признание в ЕС, вокруг некоторых в преддверии подписания ДР вновь разгорелась полемика. Напомним в самом кратком виде содержание названных принципов.Принцип прямого действия имеет два аспекта. Он предусматривает, вопервых, что нормы права ЕС применяются напрямую и не зависят от каких-либо разрешительных мер государств — членов ЕС. Во-вторых, они напрямую порождают права и обязанности частных лиц, возникающие на основе права ЕС.Суд ЕС сам разработал и механизм реализации этого принципа. Он оформлен
целой серией судебных решений, начиная с принятого по делу Ван Генд энд Лоос
5 февраля 1963 года. Первое постановление было снабжено многочисленными оговорками. Последующие уточнили его содержание и значение. Придали ему универсальный характер. Условия применимости нормы права ЕС (ее реализабельность или применимость) закреплены решением по делу Франкович и др. против Итальянской республики от 19 ноября 1991 года. Международные аспекты применимости права ЕС получили новую и порой оригинальную трактовку в последних решениях Суда (см. упоминавшиеся выше дело Симутенкова, дело МОКС и др.) Знание сути и механизма реализации принципа прямого действия права ЕС имеетвесьма существенное значение для выстраивания отношений третьих государств с ЕС, в частности России и ЕС.
Принципы верховенства и прямого действия права Европейского Союза имеют прецедентное происхождение: не будучи прямо закрепленными в учредительных договорах, они были установлены судебной практикой - решениями Суда Европейских сообществ.
Сначала, в 1963 г., Суд признал принцип прямого действия (решение по делу "Van Gend en Loos"), затем, в 1964 г., принцип верховенства (решение по делу "Costa")*(38). В последующие годы Суд Европейских сообществ уточнил содержание и условия применения названных принципов, в том числе провозгласил приоритет предписаний Сообщества над конституциями государств-членов (решение 1970 г. по делу "Internationale Handelsgesellschaft" и решение 1978 г. по делу "Simmenthal")*(39).
В 1980-е гг. из принципа верховенства Суд вывел принцип лояльной интерпретации, называемый также принципом косвенного действия. Данный принцип требует от судебных органов государств-членов осуществлять толкование национального законодательства в соответствии с правом ЕС, включая нормы, содержащиеся в директивах Сообщества1*(40).
В 1990-е гг. Суд установил принцип имущественной ответственности государств-членов перед физическими/юридическими лицами за ущерб, причиненный нарушением с их стороны норм права ЕС (принцип "Francovich", введенный Судом в решении 1991 г. по одноименному делу).
При подписании Лиссабонского договора о реформе Европейского Союза от 13 декабря 2007 г. (см. вопрос N 17) государства-члены в специальной декларации подтвердили свою приверженность принципу верховенства (примата) права Европейского Союза в том виде, как он был сформулирован судебной практикой Суда Европейских сообществ ("Декларация о примате" от 13 декабря 2007 г.).
Таким образом, и после вступления в силу Лиссабонского договора принцип верховенства, а равно принцип прямого действия права Европейского Союза будут регулироваться, применяться и охраняться на основании судебной практики (прецедентного права) Суда Европейских сообществ, переименованного Лиссабонским договором в Суд Европейского Союза (см. вопрос N 47).
5. Принцип верховенства (примату) права ЄС та механізми його
застосування в процесі взаємодії права ЄС та національного права
держав-членів.
Належить до функціональних принципів;означає пріоритет норм права ЄС над нормами національного законодавства держав-членів, норми права держав-членів не повинні суперечити нормам права ЄС. При колізіях- застосовується право ЄС.
Одержав своє закріплення ще в 1960 році у рішенні Суду ЄС, був включений у Декларацію №17, що додається до Лісабонського договору.
Декларація:
17. Декларація щодо вищої юридичної сили
Конференція нагаду є , що згідно з усталеним прецедентним правом Суду Європейського
Союзу Договори та законодавчі акти , ухвалені Союзом на основі Договорів, мають вищу юридичну силу порівняно з законодавчими актами держав- членів згідно з умовами ,
встановленими прецедентним правом.
Конференція також вирішила приєднати у вигляді Додатка до цього Заключного акту
Висновок Юридичної служби Ради щодо вищої юридичної сили законодавства ЄС, що
міститься у документі 11197/07 (JUR 260):
«Висновок Юридичної служби Ради від 22 червня 2007 року
З прецедентного права Суду Європейського Союзу випливає , що вища юридична сила
права ЄС є наріжним принципом права Співтовариства. Відповідно до Суду цей принцип
випливає з особливої природи Європейського Співтовариства. На час прийняття першого
рішення у рамках прецедентного права ( Costa/ENEL від 15 липня 1964 року , Справа
6/641(1)) положення щодо вищої юридичної сили не згадувалося в Договорі . Такий стан
речей існує і на сьогодні . Той факт, що принцип, який передбачає наділення права ЄС
вищою юридичною силою , не буде включений до майбутнього Договору , жодним чином не впливає на існування цього принципу й існуюче прецедентне право Суду.
(1) « Таким чином , (...) право, що походить з Договору , незалежного джерела права, не може через свою особливу й унікальну природу бути нижчим за будь - які внутрішні правові норми у будь - якому форматі без позбавлення його статусу права Співтовариства та без того, щоб поставити під сумнів правові засади самого Співтовариства.»
1. Принцип верховенства права Европейского Союза означает, что нормы данной правовой системы имеют большую юридическую силу, чем правила, установленные в рамках государств-членов.
Иными словами, в случае несоответствия (коллизии) между законом или другим источником национального права, с одной стороны, и источниками права Европейского Союза - с другой, надлежит руководствоваться последними.
Противоречия между предписаниями Европейского Союза и его государств-членов чаще всего обнаруживаются в национальных судах при рассмотрении конкретных дел. В подобных обстоятельствах судебные органы должны отдавать приоритет Договору о ЕС, регламенту, директиве, другому источнику права Союза, при необходимости "откладывая в сторону" противоречащий им внутригосударственный закон или подзаконный акт.
Если национальный суд испытывает трудности или сомнения, он может приостановить производство и направить преюдициальный запрос в Суд Европейских сообществ (см. вопрос N 55).
2. і. Місто було одним з головних постачальників солі у державі
3. Статья 1. Аудиторская деятельность 1
4. Искусство позднего времени 11 в - 332 г до нэ
5. Тас д~уіріндегі ~леуметтік шаруашылы~ эволюциясы палеолитмезолитнеолти ~ылыми деректерге с~йкес ~
6. Страхові правовідносини та страхування цивільної відповідальності
7. Женщина в мире любви
8. Задание 1 Имеются следующие данные в текущих ценах- Показатели Ба
9. записка. Пояснювальна записка містить- 90 сторінок 31 таблицю 1 малюнок 24 літературних джерел
10. Конфиденциальность свидания адвоката с клиентом каковы ее пределы
11. Активы коммерческих банков
12. ПРАВОСЛАВНОГО ИНСТИТУТА СВ
13. Философия славянофилов
14. Причины ферментопатии
15. Подготовительный этап предварительное формирование отношения к делу интереса к нему подготовка необходи
16. КАКАЯ МАКСИМАЛЬНАЯ НАГРУЗКА РАЗРЕШАЕТСЯ МУЖЧИНАМ ПРИ ПЕРЕМЕЩЕНИИ ТЯЖЕСТЕЙ В ОДИНОЧКУ НА РАССТОЯНИЕ ДО 25 МЕ
17. Судебно-психологическая экспертиза
18. Тема- Побудова електронних таблиць з використанням математичних функцій в середовищі Microsoft Excel Завдан
19. Тема- Табличний процесор MS Exel.
20. План работы психолога 2008-2009.html