Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
PAGE 4
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Правове регулювання інвестиційної діяльності.
1.1.Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності…………………….5
1.2. Інвестиційна діяльність, види ………………………………...……...6
1.3. Субєкти та обєкти інвестиційної діяльності…………… ………..8
2. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій……..12
3. Правове регулювання інвестування за кордон……………………………...14
4. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій
4.1. Іноземні інвестори та інвестиції: поняття та правове
регулювання……………………………………………………………….19
4.2. Форми здійснення іноземних інвестицій………………………...…21
5. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій…………………………...25
6. Форми спільної інвестиційної діяльності
6.1 Підприємство з іноземними інвестиціями………………………….29
6.2 Інвестиційний договір: поняття та види…………………………….32
Висновок…………………………………………………………………………42
Список літератури……………………………………………………………….43
Вступ
Здійснення глибокої структурної перебудови української економіки вимагає істотного збільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвестування, активізації інвестиційної діяльності.
Діяльність банківської системи, фондового ринку, спеціальних (вільних) економічних зон не забезпечує зростання обсягів інвестицій в економіку України.
Недосконалість законодавчої бази, відсутність досвіду і практики проведення позик, нерозвиненість інфраструктури ринку цінних паперів, обмежена кількість ліквідних обєктів, недостатні правові гарантії для інвесторів стримують акумулювання інвестицій через цей ринок.
Правове регулювання інвестиційної діяльності викликане необхідністю забезпечення підприємницької діяльності фінансовими коштами, без яких вона не може здійснюватися.
Нормативно-правовими актами, що детально регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є Закон України «Про інвестиційну ……………………..» та Закон України «Про …………………………….».
Інвестиційна діяльність субєктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України,
Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України субєктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих субєктів і субєктів України в зонах вільного підприємництва в Україні визначаються спеціальним законодавством України.
1. Правове регулювання інвестиційної діяльності.
1.1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
Інвестиції визначені в Законі "Про інвестиційну діяльність" як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Більшість міжнародних договорів про взаємний захист інвестицій під терміном "інвестиції" розуміють будь-який вид майна, що юридичні або фізичні особи кожної держави інвестували (уклали) на території один одного. При цьому термін "майно" стосовно визначення "інвестиції" означає:
• як рухоме, так і нерухоме майно, у тому числі речові права;
• акції, частки в статутному фонді інших суб'єктів;
• облігації або інші будь-які зобов'язання за кредитами, а також державні цінні папери і цінні муніципальні утворення;
• права вимоги стосовно грошових вимог, у тому числі прибуток;
• авторські і промислові права, а також гудвіл;
• будь-які економічні права, пов'язані з одержанням ліцензій і привілеїв, включаючи права на розвідку, видобуток і експлуатацію природних ресурсів;
• будь-яке збільшення цінності початкових інвестицій.
Інвестиції також визначають як матеріальні і нематеріальні блага, вкладені в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку і досягнення позитивного соціального ефекту.
Виділяють такі ознаки інвестицій:
• вони вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, тобто не використовуються для особистого споживання;
• метою вкладень є одержання прибутку і досягнення позитивного соціального ефекту;
• суб'єкт, що здійснює вкладення даних цінностей, повинен мати право на здійснення даного виду діяльності;
• діяльність суб'єкта характеризується самостійністю та ініціативністю;
• вкладеним цінностям додається статус інвестицій шляхом підписання інвестиційного договору.
За критерієм характеру цінностей, що вкладаються в об'єкти діяльності, Закон класифікує інвестиції так:
• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
• майнові права інтелектуальної власності;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
• інші цінності.
Таким чином, у законі міститься великий, але все ж не вичерпний перелік тих благ, що можуть бути інвестиціями.
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
1.2. Інвестиційна діяльність, види.
У Законі "Про інвестиційну діяльність" подано її легальне визначення: інвестиційна діяльність це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Такі практичні дії починаються з ухвалення рішення про вкладення коштів як інвестицій, для чого дослід жуються інвестиційні можливості, розробляється техніко-економічне обґрунтування, підготовляється контрактна і проектна документація, бізнес-план, укладається інвестиційний договір. Потім практичні дії спрямовані на виконання обов'язків за інвестиційним договором, тобто реалізацію інвестицій, що можуть опосередковуватися різною договірно-правовою формою і спричиняють створення об'єкта інвестиційної діяльності.
У Законі виділяються такі види інвестиційної діяльності залежно від підстав її здійснення:
• інвестування, здійснюване громадянами, недержавними під-приємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
• державне інвестування, здійснюване органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих рад за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;
• іноземне інвестування, здійснюване іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
• спільне інвестування, здійснюване громадянами і ………………………………………………………..
Крім того, за джерелом фінансування інвестиційна діяльність поділяється на таку, що здійснюється за рахунок:
• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
• позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити);
• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
• бюджетних інвестиційних асигнувань;
• безкоштовних і добродійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.
За змістом виділяють такі види інвестиційної діяльності:
• пряма, коли відбувається безпосереднє вкладення цінностей у виробництво товарів (робіт, послуг);
• позичкова, здійснювана у формі надання позики, кредиту;
• "портфельна", що означає вкладення інвестором коштів у цінні папери.
Інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, та включає:
• випуск і …………………………………………технології;
• прогресивні ………………………………………….;
• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
• розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища.
Правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні визначає Закон України "Про ……………….. діяльність" від 04.07.2002р. Він також встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів та спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. В цьому Законі інноваційна діяльність визначена як діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок, та обумовлює випуск на ринок конкурентоспроможних товарів і послуг.
1.3. Субєкти та обєкти інвестиційної діяльності.
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Вони поділяються на інвесторів і учасників.
Інвестори - суб'єкти …………………………….., які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Отже, інвестор - це лише одна група у системі суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі інвестицій та забезпечують їх цільове використання.
Фізичні і юридичні особи можуть виступати як інвестори залежно від джерел фінансування їх діяльності, якими можуть бути власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування та інші власні фінансові ресурси), позикові фінансові кошти (наприклад, одержувані від продажу цінних паперів), інвестиційні асигнування з бюджету.
Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Учасники інвестиційної діяльності - громадяни і юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Об'єкти інвестиційної діяльності - ……………, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Отже, об'єктами інвестиційної діяльності є матеріальні і нематеріальні цінності, створення і використання яких відповідає вимогам законодавства, не завдає шкоди правам та інтересам, що охороняються законом, приносить прибуток і дає позитивний соціальний ефект.
Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Права суб'єктів інвестиційної діяльності. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.
За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результати їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.
Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Закладене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізоване відповідно до чинного законодавства.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:
• подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;
• одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;
• одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного и епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.
Суб'єкти інвестиційної діяльності зобовязані:
• додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;
• виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;
• подавати в установленому порядку бухгалтер і статистичну звітність;
• не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання.
При недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобовязань, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням: інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності або правомочного державного органу.
Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності може бути прийняте з таких причин:
• якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом;
• оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності;
• ………………………………………………………..;
• ……………………………………………………….
2. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності й контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
• надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
• …………………………………….;
• заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції;
• роздержавлення і приватизації власності;
• визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
• ……………………………………..;
• проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва тощо.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про……………………………" захист інвестицій це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективної діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.
Відповідно до Закону "Про інвестиційну діяльність", державні гарантії захисту інвестицій це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються стану фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.
Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлені умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їхні права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів і посадових осіб.
Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених Законом.
У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню у повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків розв'язуються судом.
3. Правове регулювання інвестування за кордон.
Відповідно до Закону України "Про оподаткув…………………………" під інвестицією розуміється господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Інвестиції можуть здійснюватися у вигляді майна або у вигляді валютних коштів.
Якщо інвестиції виражені у вигляді майнових цінностей, то порядок їх здійснення регулюється Указом Президента України "Про інве………………………………………………………" від 13.09.95 р. № 839/95.
Відповідно до цього Указу резиденти України мають право інвестувати майнові цінності за межами України з метою:
а) внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном;
б) закріплення за філіями, представництвами та іншими окремими підрозділами для виконання покладених на них завдань.
Відповідно до Указу від 13.09.05р. інвестування майнових цінностей за межами України підлягає ліцензуванню, що здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.
Інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини, комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а також таких, які відповідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних та стосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальний режим.
Будь-які майнові цінності, що інвестуються резидентом за кордон, оцінюються в іноземній конвертованій валюті на підставі цін міжнародних ринків.
Продаж майнових цінностей, інвестованих відповідно до Указу, з експортом товарів. При цьому виручка в іноземній валюті, одержана в результаті їх продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, зазначені в контракті, але не пізніше 90 днів з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує продаж цінностей.
Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.96 р. № 229.
Відповідно до цього Положення видачу ліцензій здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України на підставі подання зазначених у Положенні документів.
Рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії приймається протягом 15 робочих днів починаючи з дня звернення.
Підставами для відмови у видачі ліцензії можуть бути:
• подання документів, що свідчать про намір здійснити майнову інвестицію, яка не може бути предметом інвестування;
• ………………………………………………………………;
• невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;
• ………………………………………………………………..;
• заборона або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені законодавством країни, куди мають інвестуватися майнові цінності.
Термін дії ліцензії визначається Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України виходячи з необхідних для здійснення майнових інвестицій за межами України термінів.
Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.96 р. № 229.
У цьому Положенні, зокрема, передбачено обов'язки резидента, що отримав ліцензію на інвестування майнових цінностей:
а) здійснити декларування майнових цінностей шляхом подання до Національному банку України шляхом повідомлення про фактично інвестовані майнові цінності (другий примірник з відповідною відміткою НБУ подається до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України);
б) подати Державній податковій адміністрації України декларацію про всі одержані в результаті інвестування надходження на їх користь в іноземній валюті (другий примірник з відміткою Державної податкової адміністрації України подається до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України);
в) подати в Міністерство статистики відомості про інвестовані цінності відповідно до встановленої форми.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93р., здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами резидентами як подарунок або спадщина, вимагає одержання Індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст.5 зазначеного Декрету КМУ Національний банк України в межах своєї компетенції видає ліцензії на вивезення за межі України тільки валютних цінностей.
Отже, для інвестування українськими суб'єктами підприємницької діяльності майнових цінностей за кордон необхідно одержати індивідуальну ліцензію МЗЕЗторгу України, а для цієї самої операції щодо валютних коштів потрібна індивідуальна ліцензія Національного банку України.
З метою врегулювання капітальних операцій, пов'язаних з інвестуванням резидентами валютних коштів за кордон, Національний банк установив певний порядок, що визначений Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16.03.99р. № 122.
Індивідуальна ліцензія Національного банку на здійснення інвестиції за кордон це належним чином оформлений письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення конкретним резидентом конкретної інвестиції. Для здійснення всіх видів інвестицій за кордон (незалежно від строків та сум) резидентам потрібно обов'язково попередньо одержати ліцензії. Здійснення резидентами інвестицій без одержання ліцензії тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
В Інструкції інвестиція за кордон визначена як господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Не є інвестиціями операції резидентів із перерахування коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з їхнім кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організації та установ, включаючи оплату участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо, страхових і медичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках.
До інвестиційної діяльності не належить також створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями.
Відповідно до тлумачення поняття "інвестиції", поданого в Інструкції, інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Капітальна інвестиція це ……………………………………………………, які підлягають амортизації. При цьому слід мати на увазі, що під нематеріальними активами розуміються об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності резидента.
Фінансова інвестиція господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Корпоративними правами вважається право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяються на …………………………………………………………………………….
Відмінність прямої інвестиції від портфельної полягає у тому, що пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, а портфельні інвестиції передбачають придбання цінних паперів, їх похідних і фінансових активів за кошти на фондовому ринку.
Реінвестиція господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Суб'єктами інвестицій можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, як визнані суб'єктами підприємницької діяльності в установленому законодавством України порядку, так і не зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
Підставами для відмови у видачі ліцензії, внесення змін і доповнень до неї, для тимчасового призупинення розгляду клопотання резидента про видачу ліцензії можуть бути:
а) відсутність документа (документів), перелічених в Інструкції;
б) невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;
в) виявлення в поданих документах недостовірної інформації;
г) порушення проти заявника справи про банкрутство;
д) заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені чинним законодавством України або країни інвестиції.
Підставами для анулювання ліцензії можуть бути:
а) порушення власником ліцензії її умов, вимог чинного законодавства України;
б) письмова відмова від здійснення інвестиції;
в) припинення інвестиції;
г) установлення факту подання резидентом документів для отримання ліцензії, що містять заздалегідь недостовірну інформацію.
Анулювання виданої ліцензії тягне за собою безумовне повернення резидентом в Україну у строки, визначені Національним банком України, всіх інвестованих за кордон згідно з ліцензією коштів і отриманих від інвестиції доходів (прибутків).
4. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій.
4.1. Іноземні інвестори та інвестиції: поняття та правове регулювання.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює іноземне інвестування в Україну, є Закон України "Про ……………………………………" від 19.03.96р.
Крім внутрішнього українського законодавства, існує група міжнародних договорів України з окремими країнами про заохочення та взаємний захист інвестицій, що є одним із джерел правового регулювання іноземного інвестування в Україні. Вони містять низку особливих положень, відмінних від положень національного законодавства. У них для іноземних інвесторів із країн, що є сторонами договору, може встановлюватися більш пільговий, відмінний від національного, правовий режим.
Основними положеннями договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій є такі: визначення термінів "інвестиція", "інвестор", "доходи", "територія" тощо; визначення сфери застосування цього договору; умови сприяння і захисту іноземних інвестицій; умови надання іноземним інвестиціям національного режиму найбільшого сприяння; порядок компенсації збитків іноземним інвесторам; умови експропріації; умови переходу доходів від іноземних інвестицій та інших платежів; порядок вирішення спорів договірною стороною та інвестором іншої договірної сторони і між самими договірними сторонами; застосування інших правил і зобов'язань тощо. Нині Україна є стороною більше 40 міжнародних договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій, що знаходяться на різних стадіях процесу їхнього укладання (проект, підписання, ратифікація). Згідно зі ст. 7 Закону України "Про міжнародні договори України" такі угоди після підписання підлягають обов'язковій ратифікації Верховною Радою України, тому багато з них ще не набрали сили .
У Законі України "Про режим іноземного інвестування" подані визначення деяких понять.
Іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
• іноземні держави, міждержавні урядові та неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Слід враховувати, що в інших нормативно-правових актах зустрічаються ще два поняття, подібні з поняттям іноземного інвестора.
Так, у Законі "Про ………………………………." визначене поняття "іноземні суб'єкти господарської діяльності" як суб'єкти господарської діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.
До іноземних інвесторів застосовуються положення чинного законодавства України, що стосуються їх безпосередньо, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності та нерезидентів.
Відповідно до законодавчого визначення, іноземні інвестиції цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
У міжнародній торговій практиці під іноземними інвестиціями та пов'язаними з ними видами діяльності часто розуміються широкі відносини, що стосуються не тільки умов самих іноземних інвестицій, а й умов діяльності суб'єктів з іноземними інвестиціями. Аналіз актів національного і "міжнародного" законодавства дозволив виробити найзагальніше визначення міжнародної інвестиційної діяльності, під яким розуміються дії юридичної та (або) фізичної особи чи держави щодо відокремлення частини свого майна (інвестиційного майна) і залучення даного майна в господарський обіг на території іншої держави з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення іншого значимого для інвестора ефекту.
4.2. Форми здійснення іноземних інвестицій.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
1) іноземної валюти, що ви………………………………………………...
Іноземні інвестиції в Україну здійснюються у вигляді іноземної валюти, що відповідно до Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98р. №34, визнається вільно конвертованою і широко використовується для здійснення платежів з міжнародних (перша група);
2) валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи).
Іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, яку придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або одержано іноземним інвестором як прибуток (дохід) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні. Тим самим розширені для іноземного інвестора можливості використання гривні в Україні. Іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, що має бути придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України;
3) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
5) грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
6) будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
7) прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
8) ……………………………………………………..
Слід зазначити, що відповідно до Указу Президента України "Про …………………………………………" від 28.06.99р. №759/99 з метою залучення іноземних інвестицій в Україну встановлено, що не є об'єктом оподаткування на додану вартість операції щодо передачі основних фондів, ввезених іноземними інвесторами для внесення в статутні фонди створюваних з їх участю на території України юридичних осіб в обмін на їх корпоративні права.
Формами здійснення іноземних інвестицій є:
• ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..;
• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
• придбання не забороненого законами України нерухомого або рухомого майна, включаючи будинки,квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав;
• інші форми, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи, на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
Однією з форм здійснення іноземних інвестицій є створення на території України представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.
Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:
• заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;
• витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
• довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
• довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно а законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.
Зазначені документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і має не перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.
У разі відмови Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.
Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.
У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси або оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплато-спроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України у семиденний строк.
На відміну від представництв вітчизняних підприємців, представництва іноземних суб'єктів господарювання підлягають державній реєстрації.
Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю. У всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарювання і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України. Представництво може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах цього суб'єкта.
Керівник представництва діє на підставі доручення іноземного суб'єкта господарської діяльності, засвідченої нотаріально за місцем його видачі, легалізованої належним чином у консульських установах, що представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуваного перекладом українською мовою, який засвідчується печаткою офіційного перекладача.
5. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
Необхідність надання державних гарантій захисту іноземних інвестицій обумовлена тим, що при здійсненні інвестицій в Україну (як і в інші держави) іноземні інвестори піддаються різним обмеженням і ризикам, зокрема, податковому ризику, валютному ризику, ризику примусового вилучення їхнього майна тощо.
У розділі II Закону "Про режим іноземного інвестування" встановлені державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.
Це означає, що інвестори іноземної держави одер…………………………………………………………………….
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
В Україні, на відміну від деяких інших держав, не встановлені обмеження або заборони на інвестиції у певні сфери економіки і певні обмеження щодо граничної частки іноземного інвестора в спільному з місцевими інвесторами підприємстві, у визначених сферах (за винятком банківської і страхової діяльності).
У Законі передбачено гарантії у разі зміни законодавства якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені у Законі, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в Законі.
Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб полягають у такому.
Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством зобов'язань щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.
Усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок зазначених вище дій, повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.
Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною.
Сума компенсації повинна виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).
Виходячи зі змісту законодавства, ця гарантія означає, що держава Україна зобов'язується не застосовувати будь-яких заходів (як тимчасових, так і постійних), які б обмежували право власності інвестора або інше право володіння, за винятком випадків, спеціально передбачених законодавством України. Україна зобов'язується не націоналізувати майно іноземних інвесторів ні фактично, ні юридично, ні прямо, ні побічно. Хоча можливість реквізиції майна іноземних інвесторів не виключена, однак компенсація від дій держави повинна бути своєчасною, адекватною та ефективною.
Гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності у цьому разі іноземний інвестор має право ……………………………………. припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Це положення відповідає встановленим у договорах про сприяння здійснення і захисту інвестицій гарантіям вільного і без необґрунтованої затримки в будь-якій конвертованій валюті переказу за кордон (репатріації): інвестицій, додаткового капіталу, в тому числі реінвестованого прибутку; чистого прибутку, дивідендів, роялті, плати за допомогу і технічні послуги, відсотків та інших прибутків; прибутків, отриманих від повної або часткової ліквідації інвестицій; винагород та інших грошових виплат найманим іноземним громадянам за роботу та надані послуги у зв'язку зі здійсненням інвестицій.
На території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлений пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховної Радою України.
Підприємства, що одержали позики (кредити) від міжнародних фінансових організацій під державні гарантії, які здійснюють операції з ввезення на митну територію України товарів, базою оподаткування яких є їх митна вартість, сплачують податки, збори (обов'язкові платежі) у порядку, який діяв до набрання чинності Законом, до повного погашення зобов'язань за такими позиками (кредитами) або до настання гарантійного випадку.
6. Форми спільної інвестиційної діяльності.
6.1. Підприємство з іноземними інвестиціями.
Спільна інвестиційна діяльність із залученням іноземних інвестицій може здійснюватися в різних формах. Однією з найпоширеніших є створення підприємства з іноземними інвестиціями.
Підприємство з іноземними інвестиціями підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Такі підприємства створюються і діють у формах, передбачених законодавством України.
Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).
Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на ………………………………………….
Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо в період, на який дається відстрочення платежу, зазначене мито зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.
Якщо протягом трьох років з часу зарахування Іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства {крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито.
Порядок видачі, обліку та погашення векселів, виданих при ввезенні в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, і сплати ввізного мита у випадку відчуження цього майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96р. № 937.
Відповідно до цього Порядку:
• векселедавцем є підприємство з іноземними інвестиціями;
• ……………………………………………………..;
• вексель виписується на суму ввізного мита терміном не більш як 30 календарних днів;
• вексель, випущений відповідно до цієї постанови, не підлягає передачі шляхом вчинення індосаменту.
Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.
Створення і діяльність підприємств з іноземними інвестиціями може бути предметом контролю з боку Антимонопольного комітету України за наявності підстав, передбачених законодавством.
У тих випадках, коли створення підприємства з іноземними інвестиціями не може призвести до монополізації ринків, Антимонопольний комітет дає згоду на його створення.
Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна.
До продукції, повністю виробленої підприємством, зокрема, належать:
а) корисні та супутні ……………………………., якщо воно має право на розробку надр;
б) рослинна продукція, вирощена та зібрана на земельних ділянках, що належать підприємству або орендовані цим підприємством;
в) живі тварини, вир…………………………………………………..;
г) продукція, вироблена підприємством виключно із зазначеної вище продукції.
Переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою, якщо виготовлена продукція, класифікується в іншій тарифній позиції, ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка доданої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50%, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому доданою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матеріалів, сировини, комплектуючих.
Не може визнаватися як достатня переробка здійснення таких технологічних операцій:
а) забезпечення схоронності продукції під час її зберігання чи транспортування, поміщення у соляний та інші розчини з метою зберігання;
б) підготовка продукції для продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та перепакування, розлив);
в) прості складальні операції;
г) змішування компонентів без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;
д) поєднання двох або більшої кількості зазначених вище операцій.
Для одержання сертифіката продукції власного виробництва підприємство подає письмову заяву Торгово-промисловій палаті або її регіональній палаті.
Рішення про видачу сертифіката або відмову у його видачі приймається Палатою протягом 20 днів з дня одержання заяви.
6.2. Інвестиційний договір: поняття та види.
Реалізація іноземних інвестицій може здійснюватися на основі інвестиційних договорів (контрактів). Інвестиційний дог………………………………………………………………………., змістом якої є взаємні права та обов'язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту.
Інвестиційні договори (контракти), з огляду на сукупність економічних і юридичних ознак, можна диференціювати на такі типи: а) договори про передачу майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори про передачу майна в користування з метою інвестиційної діяльності; в) договори про передачу майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; д) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної
власності з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори про придбання майна в користування з метою інвестиційної діяльності.
Одним із видів інвестиційних договорів є ………………… ( договір).
Традиційно договором концесії вважається договір, що укладається державою із суб'єктом підприємницької діяльності (як правило, іноземним інвестором), на експлуатацію промислових підприємств або земельних ділянок.
Із прийняттям Закону України "Про концесії" від 16.07.99р. договір концесії набув необхідної правової бази у вигляді спеціального законодавства. Тому в інших нормативно-правових актах з'явилися посилання до спеціального законодавства про концесії. Так, ст. 22 Закону "Про режим іноземного інвестування" у новій редакції передбачає, що надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають в державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України шляхом укладення концесійного договору.
Закон України "Про ……………" від 16.07.99р. визначає поняття і правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також порядок і умови її здійснення.
Концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
Коло об'єктів концесії чітко визначено Законом. Закон називає об'єкти права державної або комунальної власності, що надаються у концесію:
• майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у визначених сферах діяльності;
• об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у визначених сферах діяльності;
• спеціально побудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у визначених сферах діяльності.
Закон не називає об'єкти, що не можуть бути надані в концесію.
У ст. 1 Закону "Про …………." вказується коло сторін договору концесії - концесієдавця та концесіонера. Концесіонером може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до Закону на підставі договору отримав концесію. Концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.
Позначення Законом як концесіонера тільки суб'єкта підприємницької діяльності свідчить про підприємницьку спрямованість концесії. Отже, концесіонер використовує договірну форму концесії не з метою особистого або сімейного споживання, а для досягнення цілей підприємницької діяльності, тобто самостійної, ініціативної, систематичної, здійснюваної на свій ризик діяльності, націленої на одержання прибутку.
Поряд із значною свободою у здійсненні концесійної діяльності одним із її принципів є державне регулювання і контроль за її здійсненням. Зокрема, Закон встановлює істотне обмеження концесійної діяльності передача концесіонером своїх майнових прав, що випливають з концесійного договору чи об'єктів концесії, повністю або частково третім особам можлива тільки за умови надання на це згоди концесієдавця, якщо інше не встановлено спеціальним законом про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності.
Хоча це правило і названо обмеженням концесійної діяльності, але, по суті, з нього випливає право концесіонера передавати як майнові права, що випливають із концесійного договору, так і саме майно, що є об'єктом концесії, повністю і частково, третім особам. Саме обмеження полягає в тому, що це можливо тільки за умови надання на це згоди концесієдавця.
Вибір концесіонера здійснюється переважно на конкурсній основі і розділ II Закону регулює процедуру проведення концесійного конкурсу, починаючи від порядку ухвалення рішення про надання концесії і закінчуючи поданням заявок на участь у концесійному конкурсі.
Концесійна діяльність здійснюється на підставі концесійного договору. Це правило назване одним із принципів концесійної діяльності (ст. 2). Отже, к…………………………………………раїні, незалежно від виду здійснюваної діяльності або її сфери, опосередковуватись договором концесії.
Договір концесії (концесійний договір) визначений у Законі як договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії або суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до Закону з метою задоволення громадських потреб.
З цього визначення випливає, що договір концесії є платним і взаємним.
Законом визначені як мінімальні, так і максимальні строки, на який укладається договір концесії не менше 10 років і не більше 50 років.
Правила про мінімальні і максимальні строки договору концесії є імперативними. Такий висновок випливає із вказівки Закону, що строк дії . концесійного договору може бути змінений за згодою сторін в межах зазначених строків. Отже, свобода сторін у визначенні і зміні строку договору обмежена певними рамками. Сторонам надана можливість укладати договір на будь-який строк, що визначається ними, але не менше встановленого Законом мінімального строку і не більше максимального строку, визначеного Законом.
Водночас, концесіонер має право на продовження строку договору у разі виконання його умов.
Концесійний договір вважається укладеним із дня досягнення домовленості з усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору. Із цього законодавчого положення можна зробити висновок, що договір концесії є консенсуальним.
Зміст договору концесії становить сукупність умов, у яких закріплені взаємні права та обов'язки концесієдавця та концесіонера.
Істотними умовами договору концесії в Законі названі такі: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги, здійснювані за умовами договору; об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії); умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності; перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги); строк дії договору концесії, умови найму, використання пращ працівників громадян України; умови використання вітчизняних технологій, техніки, сировини, матеріалів; умови та обсяг» поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації названих поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов'язань; страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію; порядок продовження і припинення дії договору; порядок вирішення спорів між сторонами.
Не можна "сторони договору" і "відповідальність за виконання сторонами зобов'язань" вважати істотними умовами не тільки договору концесії, а й усякого договору взагалі, оскільки в цих умовах не закріплені взаємні права та обов'язки сторін договору. У Законі допущене змішування умов договору та його необхідних реквізитів.
Цей перелік умов не э вичерпним, за згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальними законами, про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності.
До істотних умов концесійного договору відповідно до прямої вказівки Закону (ст. 11) включається обов'язковість одержання концесіонером в установленому порядку ліцензії, якщо концесіонер здійснює підприємницьку діяльність, яка згідно з законодавством України підлягає ліцензуванню.
Закон не містить спеціальних вимог до форми договору концесії, однак передбачає його реєстрацію.
Концесійний договір підлягає реєстрації, при цьому реєстраційний орган визначається за критерієм об'єкта концесії. Якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності, то орган, уповноважений укласти концесійний договір, повідомляє про укладення такого, договору Фонд державного майна України, який веде реєстр концесійних договорів. Органом реєстрації є виконавчий орган відповідної ради у випадку, якщо об'єктом концесії є об'єкт права комунальної власності. При цьому також необхідно повідомляти Фонд державного майна України про укладення концесійного договору.
Концесієдавець та концесіонер мають взаємні права та обов'язки.
Так, концесієдавець має право:
• здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору;
• надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;
• вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов;
• вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану об'єкта концесії, яке сталося з вини концесіонера.
Водночас, у концесіедавця є низка обов'язків:
• передати концесіонеру об'єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором;
• надати концесіонеру своєчасно і у повному обсязі передбачені концесійним договором документи, які підтверджують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;
• вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;
• зберігати комерційну таємницю концесіонера;
• не втручатися у господарську діяльність концесіонера;
• якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Слід зазначити, що одним із основних обов'язків концесієдавця є передача концесіонеру об'єкта концесії у стані та у строки, передбачені концесійним договором. Умова договору концесії, що закріплює обов'язок концесієдавця надати концесіонеру об'єкт концесії, є істотною умовою. Без неї договір не може вважатися укладеним.
Концесіонер має такі права:
• здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єкта концесії;
• виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії, якщо це передбачено умовами концесійного договору;
• вимагати розірвання концесійного договору у разі порушення концесієдавцем умов договору і відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору;
• на продовження строку дії концесійного договору у разі виконання його умов;
• отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору тощо.
До обов'язків концесіонера належать такі:
• виконувати умови концесійного договору;
• укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, із працівниками - громадянами України;
• використовувати на об'єкті концесії технології, матеріали, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору;
• утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані;
• після закінчення строку, на який було укладено концесійний договір, передати об'єкт концесії в належному технічному стані концесієдавцю відповідно до умов договору.
Концесійний платіж вноситься концесіонером відповідно до умов концесійного договору незалежно від наслідків господарської діяльності. Концесійні платежі зараховуються відповідно до Державного бюджету України або місцевого бюджету. Методика розрахунку і граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України. Законом передбачена можливість надання пільг щодо концесійних платежів, визначати надання дотацій, компенсацій концесіонерам збиткових і низькорентабельних об'єктів концесії, які мають важливе соціальне значення. Порядок визначення таких об'єктів, а також умови надання дотацій, компенсацій та пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Одним із обов'язків концесіонера є обов'язок утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані. Цей обов'язок означає експлуатацію та утримання в умовах, що забезпечують належний технічний стан, і зберігання об'єктом концесії відповідності своєму призначенню з обліком нормального зносу в процесі використання.
Норми, що регламентують припинення концесійного договору, розрізняють припинення договору і розірвання його.
Виділяють три п………………….. концесійного договору:
1) закінчення строку, на який був укладений договір;
2) ліквідація концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом;
3) загибель об'єкта концесії.
Концесійний договір може бути розірвано:
1) за погодженням сторін;
2) на вимогу однієї зі сторін у судовому порядку у разі невиконання сторонами їх зобов'язань;
3) з інших підстав, передбачених законами України.
Отже, нал……………………………………..
Законом урегульовані взаємовідносини сторін у разі припинення дії концесійного договору, зокрема, у випадку погіршення об'єкта концесії, якщо концесіонер допустив погіршення стану об'єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єкта сталися не з його вини.
У Законі прямо не передбачено з-поміж прав концесіонера право вносити в об'єкт концесії такі зміни, що поліпшують його якість. Однак таке право випливає з норми, що визначає долю поліпшень об'єкта концесії.
У разі поліпшення майна, отриманого в концесію, яке здійснене за рахунок коштів концесіонера, чи створення концесіонером майна на виконання умов концесійного договору концесієдавець зобов'язаний, відшкодувати концесіонеру витрати, зроблені у зв'язку із зазначеними поліпшеннями, або вартість створеного майна в частині, що не була компенсована концесіонером у результаті концесійної діяльності відповідно до умов концесійного договору.
Таким чином, питання про відшкодування концесіонеру витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням майна, або вартості створеного майна не ставиться в залежність від характеру поліпшень або від наявності попередньої згоди концесієдавця на здійснення поліпшень. Незалежно від того, чи були поліпшення зроблені з дозволу концесієдавця або ні, віддільні вони без шкоди для майна або ні, закон не передбачає можливості їх вилучення концесіонером або відмови концесієдавця від відшкодування витрат концесіонера. Проте Закон обмежує розмір витрат, що відшкодуються, тільки тієї частини, що не компенсована концесіонером у результаті концесійної діяльності.
Типовий концесійний договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 643.
Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану зі створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.
Господарська діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів) регулюється законодавством України. Сторони за договорами повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами).
Майно, що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом.
Ці договори підлягають державній реєстрації відповідно до Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97р. №112.
Державній реєстрації підлягають вищезазначені договори, не пов'язані зі створенням юридичної особи, укладені відповідно до ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування".
Такі договори (контракти) повинні передбачати здійснення іноземної інвестиції і спільної діяльності, що базується на співробітництві двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; серед яких хоча б один є іноземним інвестором, спільний розподіл результатів і ризиків від такої діяльності. Державна реєстрація таких договорів (контрактів) є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами (контрактами) відповідно до ст. 23 і 24 Закону "Про режим іноземного інвестування". Підтвердженням державної реєстрації договору (контракту) є картка державної реєстрації, складена за формою і заповнена відповідно до порядку, встановленого МЗЕЗторгом, і спеціальна відмітка про державну реєстрацію на договорі (контракті). Картка державної реєстрації договору (контракту) видається суб'єкту
Висновок
Успішний розвиток еко…………………………………………………
Україна може розраховувати на серйозні за обсягом іноземні інвестиції лише у разі створення умов для інвестування, відносно сприятливіших, ніж у країнах-конкурентах. Це повинні врахо……………………………тивного використання капіталу нерезидента у розвитку національної економіки
Залученню іноземних інвестицій в економіку України заважають часті зміни законод……………………………………………даткування, повільні теми приватизації, складна система ведення бухгалтерського обліку, яка не відповідає міжнародним стандартам.
Україна, як і інші держави, що потребують залучення іноземних інвестицій, має спеціальне законодавство, що регулює іноземні інвестиції. Водночас, норми, що стосуються іноземних інвестицій, містяться у податковому, земельному та інших галузях законодавства.
З досвіду постсоціалістичних європей…………………………………ує капіталу, а туди, де вже інтенсивно здійснюються капіталовкладення. Ще одним уроком може бути те, що зовнішні кошти спрямовуються не в ті країни, де їх бажають використати як інструмент економічних реформ, а туди, де вже практично доведено проведення подібних реформ насамперед за рахунок власних джерел. З допомогою іноземних інвестицій імовірне піднесення деяких галузей виробництва, проте аж ніяк не економіки загалом.
Чтобы получить ее подлинник, напишите, Е-mail:zona_x@mail.ru
С заметкой: Предмет… Тема…Вуз, в который будет предоставляться работа. Стоимость 3 у.е. Низкая стоимость не говорит о низкой аттестации работы. Александр Пересвет автор.
Пропущена часть текста……………………………………
З ДИСЦИПЛІНИ: “ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО”
НА ТЕМУ №7: “ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ІНВЕСТУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ”
2007р.
Чтобы получить ее подлинник, напишите, Е-mail:zona_x@mail.ru
С заметкой: Предмет… Тема…Вуз, в который будет предоставляться работа. Стоимость 3 у.е. Низкая стоимость не говорит о низкой аттестации работы. Александр Пересвет автор.