Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема: Галицько – Волинське князівство.
Мета: Дослідити головні етапи існування Галицько – Волинського князівства. Розкрити роль галицько-волинських князів у боротьбі із монголо – татарським нашестям. Визначити місце Галицько – Волинської держави у загальноєвропейському та вітчизняному історичному розвитку.
План:
Основні поняття та терміни теми:
І міні – модуль
У південно – західній частині Русі у 1199 році з’явилося нове державне об’єднання - Галицько – Волинське князівство.
Визначте кордони Галицько – Волинського князівства на історичній карті [Див.істор.карту].
Виникненню та піднесенню Галицько – Волинської держави сприяла низка чинників:
Державний розвиток Галицько – Волинського князівства включав кілька етапів:
І етап (1199-1205) – утворення та становлення держави.
ІІ етап (1205-1238) – тимчасовий розпад єдиної держави.
ІІІ етап (1238-1264) – об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом.
ІV етап (1264-1323) – стабільність та піднесення князівства.
V етап (1323-1340) – поступовий занепад князівства.
Завдання:
«Державний розвиток Галицько – Волинського князівства»
|
Етап |
Характеристика державотворчих процесів |
|
|
Внутрішньополітична діяльність |
Зовнішньополітична діяльність |
|
Отже,_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
ІІ міні – модуль
Проблема !!!
|
Оцінка ролі монгольського нашестя та золотоординського іга в слов’янській історії |
|
Іга фактично не було, а був лише союз Русі з Ордою (Л.Гумільов, Б.Васильєв). |
Золотоординська навала загальмувала розвиток слов’янських земель, зумовивши в перспективі помітне відставання від країн Західної Європи (П.Толочко, Б.Рибаков, М.Котляр). |
Завдання:
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Перша битва монголо – татарських військ з руськими дружинами відбулася у 1223 році на річці Калка.:[Див. Додаток 4,9]
Об’єднані русько – половецькі сили зазнали страшної поразки: загинуло 6 князів та 9/10 руських воїнів.
Нова хвиля монгольського нашестя розпочинається у 1237 році, коли на прикордонних рубежах Русі з’явилося військо Батия. Були захоплені Рязань, Ярославль, Володимир, Переяслав, Чернігів та інші міста. Війська підійшли до Києва.
Завдання:
Взяття столиці Київської Русі відкрило Батию шлях на Захід. Пройшовши галицькі та волинські землі, кочівники у 1241 році вторглися в Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Трансильванію.
У 1242 році війська Батия були змушені припинити своє просування в західному напрямку. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники засновують державу в складі Монгольської імперії – Золоту Орду. На Русі встановлюється іго на 238 років.
Наслідки завойовницьких походів монголів:[Див. Додаток 7 - 8]
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Отже,__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.Суть золотоординського іга як історичного явища полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовників.
Сфери прояву іга
|
Економічна сфера |
Політична сфера |
Військова сфера |
|
Система податей та повинностей – данина, мито, плужне, підводне, корм, ловче тощо). |
Затвердження Ордою князів на столах та видача нею ярликів на управління землями. |
Обов’язок слов’янських князівств делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у його воєнних походах. |
Особливості встановлення Золотоординського іга на Русі:
Таким чином, дані особливості значною мірою дали змогу східним слов’янам не тільки зберегти власну етнічну самобутність, а й накопичити державотворчі сили.
Монгольське завоювання зумовило появу низки тривалих тенденцій, які помітно вплинули на історичний розвиток східних слов'ян, якісно змінили характер державних структур, наклали значний відбиток на ментальність народу:
Переміщення і своєрідне роздвоєння центру суспільного життя східних слов'ян. Прогресуючий занепад Києва призвів до втрати ним ролі об'єднувача слов'янських земель, внаслідок чого виникли нові центри політичної консолідації. Спочатку на Заході, скориставшись своєю віддаленістю від Орди та іншими сприятливими чинниками, вагомо заявляє про себе Галицько-Волинське князівство (XIII — перша половина XV ст.), а незабаром на Сході, остаточно оговтавшись від монгольських набігів, піднімається Московське князівство (середина XIV—XV ст.). Не останню роль у цьому процесі відіграла масова міграція еліти південних князівств (боярства, міського патриціату, церковної ієрархії) та кваліфікованих ремісників спочатку до Володимира, а потім до Москви.
Консервація та поглиблення феодальної роздрібненості.
Поступове витіснення в стосунках між князем і місцевою знаттю принципу васалітету та запровадження системи підданства. Особливо дія і наслідки цієї тенденції були помітні на теренах Північно-Східної Русі, де вплив золотоординців був найвідчутнішим. Васалітет — це середньовічна система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів (сеньйорів). Принцип васалітету допускав деякі права і привілеї для різних верств населення, що певною мірою обмежувало свавілля монарха. Саме права і свободи, що базувалися на васалітеті, згодом лягли в основу європейської правової системи, сприяли формуванню буржуазних відносин. З приходом на Русь монголів принцип васалітету активно витісняється системою підданства. Цьому процесові сприяла низка чинників. По-перше, зіткнення князів з монгольською моделлю управління державою надовго закарбувало в їхній генетичний код сам дух імперії: абсолютну покірність підданих та безмежну владу правителя. В обмін на власний суверенітет в Орді разом з ярликом князь одержував необмежену владу над своїми підданими. По-друге, після загибелі значної частини феодальної еліти (князів, дружинників), які були опорою та уособленням васальних відносин, на північному сході створюються умови для формування нової знаті (посадників, тіунів, мечників), що зростала вже на ґрунті підданства. З часом саме система підданства стала основою формування Російської імперії з абсолютною, необмеженою владою монарха.
Послаблення обороноздатності Русі призвело до того, що в XIV—XV ст. південні та західні руські землі опиняються в складі Литовського князівства та Польського королівства, а Північно-Східна та Новгородська землі залишаються під владою Орди. Внаслідок цього землі, що колись входили до складу Київської Русі, потрапили під вплив різних держав та культурних традицій, які суттєво змінили характер та динаміку їхнього суспільного розвитку. Поглиблюється етнічна диференціація східного слов’янства: активно формуються українська, російська, білоруська народності.
Отже, загальмувавши соціально – економічний розвиток Русі, суттєво деформувавши суспільні відносини, помітно вплинувши на етнічні процеси, якісно змінивши структуру влади на північно – східних руських землях, монгольське нашестя та золотоординське іго наклали свій відбиток на Східну Європу, глибинно, на багато віків вперед, відкоригувавши її історію.
ІІІ міні – модуль
Причини занепаду Галицько – Волинського князівства:
1.
2.
3.
4.
5.
Отже,____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
IV міні – модуль
Складіть міні – твір на тему: «Роль Галицько – Волинського князівства в історії української державності та європейській цивілізації».
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Рефлексія:
Література:
НОТАТКИ
ДОДАТКИ
Додаток 1
У Татіщева Роман має таку характеристику: "Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний; з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві; затинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити; багато веселився з вельможами, але п'яним ніколи не був. Багатьох жінок любив, але жодна ним не володіла. Воїн був хоробрий і вмілий на військові виправи; найпаче [це] він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах провадив, багато перемог здобув, а в одній був переможений. Через те всім навколишнім був страшний. Коли йшов на поляків, то сказав: "Або поляків подолаю і підкорю, або сам не вернусь!" І збулося останнє".
Додаток 2
Боротьба князя Галицького Данила з татарами (50-ті роки XIII ст.)
Після кременецької ж війни [хана] Куремси Данило здійняв війну проти татар. Порадившися з братом [Васильком] і з сином [Львом], послав він [воєводу] Діонісія Павловича [і] взяв [город] Межибоже. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Болохів, а Львові — Побожжя і людей татарських.
Коли ж настала весна, послав [Данило] сина свого Шварна на Городок, і на Сімоць, і на всі [тамтешні] городи. І взяв він Городок, і Сімоць, і всі городи, що піддались татарам, Городеськ і [городи] по [ріці] Тетереву до Жедечева. Але возвягляни обманули Шварна: узявши тивуна [його], вони не дали йому тивунити, і Шварно прийшов [назад], узявши городи всі. А вслід за ним прийшли білобережці, і чернятинці, і всі болохівці [з покорою] до Данила.
Прислав також Миндовг [посла] до Данила: "Я пришлю до тебе Романа і новгородців, щоби він пішов до Возвягля, [а] звідти й до Києва". І призначив він строк [збору] коло Возвягля.
У рік 6766 [ 1258]. Данило тоді з братом [Васильком] рушили до Возвягля з великою силою, ждучи вісті од Романа і литви. І стояв [Данило] на [ріці] Корчику днину, ждучи вісті од них, і пішов до Возвягля. Раніш послав він сина свого Шварна, щоб він оточив город і щоб ніхто ж не втік із них.
Воїв же було з.ним п'ятсот, і городяни, бачивши мало ратників із князем, сміялися, стоячи на городській стіні. Але назавтра прийшов Данило із силою-силенною війська, із братом своїм [Васильком] і з сином Львом. І коли побачили [це] городяни, то страх напав на них, і не видержали вони, і здалися. І [Данило] город запаболив, а людей вивів і оддав їх на поділ — то брату своєму, а то — Львові, інших — Шварнові. І пішов він до себе додому, взявши город.
Коли ж Роман прийшов до города [Возвягля], то литовці, кинувшись на город, не побачили нічого, тільки самі головні [та] псів, що бігали по городищу. І [литовці] досадували і плювали, кажучи по-своєму "Янда", призиваючи богів своїх Андая і Диверикса і всіх богів своїх споминаючи, тобто бісів.
Потім Роман поїхав услід за отцем, узявши із собою трохи людей, а інших пустив додому. Данило ж і Василько раді були [йому] . А Лев поїхав до себе додому.
Литва тим часом, роздумавши [їхати додому], пустошила [землю Данилову], бо держали вони гнів [на нього]. Отож, поїхавши, пустошили вони довкола Луцька, а [цього] Данило не відав, ні Василько. Тоді князі, що служили в Данила, і Василькові люди — [тисяцький] Юрій [Дома-жирич], Олекса [Орішок] двірський та інші — поїхали на них. Але коли вони їхали на них, то ті примчали насупротив до притоки, і кінники зітнулися. [Литовці] не видержали і повернули навтікача, а вони, рубаючи їх і колячи, ввігнали їх в озеро. Десять мужів хапалися за одного коня, думаючи, що "кінь винесе нас", і при цім тонули, бо ангел їх топив, посланий богом. І натонуло в озеро трупів, і щитів, і шоломів, так що місцеві жителі велику користь мали, виволікаючи їх.
Велика ж проти литви була січа. Побідники славили бога і святую владичицю богородицю, і послали вони здобич Данилові й Василькові, і обрадувалися Данило й Василько божій помочі, що [була] проти поганих. ...
У рік 6767 [1259]. А потім [хан] Куремса рушив на Данила і на Василька; несподівано він приїхав. Василько тоді збирався [на війну] у Володимирі, а Данило — у Холмі, [і] вони послали [гінців] до Льва, щоби він поїхав до них.
Куремса ж, не перейшовши [ріки] Стиру, послав людей до [города] Володимира. А коли в'їхало військо противників до города, вийшли на них піші городяни і билися з ними кріпко, і вибігли вони з города, прибули до Куремси і розповіли, що городяни кріпко борються з ними.
Данило ж і Василько все одно збиралися удвох, маючи намір битися з татарами. Але прилучилось ото за гріхи [наші] загорітися Холмові через окаянну бабу — та про це ми потім напишемо: про спорудження города, і прикрасу церкви, і про велику загибель його, так що всі жалкували, — і полум'я було таке, що зо всеї землі [Хол-мської] заграву [було] видіти. Навіть і зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотіння сильного полум'я. І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, і повтікали в лісові місця, і тому вони не могли зібратися. Данило тоді зустрівся з братом і втішав його, що над бідою, посланою богом, не слід поганськи тужити, а на бога надіятися і на нього возло-жити печаль, — як воно й сталося. ...
У рік 6769 [1261]. Настала тиша по всій землі, то в ті дні весілля було у Василька-князя у Володимирі-городі. Став він оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернігова, і був тоді [тут] брат Васильків Данило-князь з обома синами своїми, і зі Львом і з Шварном, і інших князів багато, і бояр багато.
І коли була ж веселість немала у Володимирі-городі, то прийшла тоді вість Данилові-князю і Василькові, що Бурондай іде, окаянний, проклятий, і опечалилися цим обидва брати вельми. Він бо прислав був [посла], так кажучи: "Якщо ви есте мої спільники — зустріньте мене. А хто не зустріне мене — той ворог мені".
Отож Василько-князь поїхав назустріч Бурондаєві зі Львом, синівцем своїм. А Данило-князь не поїхав із братом — він бо послав був замість себе владику свого холмського Іоанна.
І поїхав Василько-князь зі Львом і з владикою назустріч Бурондаєві, узявши дари многі і пиття, і зустрів його коло [города] Шумська. І прийшов Василько зі Львом і з владикою перед нього з дарами, а він великий гнів положив на Василька-князя і на Льва, а владика стояв у страху великому. А потім сказав Бурондай Василькові: "Якщо ви єсте мої спільники — розмечіте ж городи свої всі".
[І] Лев розкидав [городи] Данилів і Стіжок, а звідти пославши [воїв], Львів розметав. Василько ж, пославши [воїв], Крем'янець розметав і Луцьк.
Тим часом Василько-князь послав із Шумська владику Іоанна вперед до брата свого Данила. І владика, приїхавши до Данила-князя, почав йому розповідати про те, що сталося, і про Бурондаїв гнів сказав йому. Данило тоді, убоявшися, втік у Ляхи, а з Ляхів побіг в Угри.
І тоді рушив Бурондай до [города] Володимира, а Василько-князь — із ним. Але не дійшов він до города, а став на [селі] Житані на ніч. Бурондай же став мовити про Володимир: "Васильку! Розмечи город!" І князь Василько почав думати в собі про город, тому що не можна було розкидати його скоро через [його] величину. [І] повелів він запалити його, і так за ніч він згорів увесь.
Додаток 3
Внесок Данила Галицького в розвиток української культури (1259-1260 рр.)
Але [якось], коли він [Данило] їздив по полю і діяв лови, то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: "Як іменується се місце?" І вони сказали: "Холм йому ім'я є". І, уподобавши місце те, надумав він, що поставить на ньому невеликий городок. Він дав обітницю богу і святому Іоанну Златоусту, що спорудить на честь його церкву.
І поставив він невеликий городок, та, побачивши, що бог помічником йому, а Іоанн підпомагачем йому є, спорудив він інший город, що його татари не змогли взяти, коли Батий всю землю Руську захопив. Тоді й церква святої Трійці запалена була і знову була споруджена.
Коли ж побачив се князь Данило, що бог сприяє місцю тому, став він прикликати приходнів — німців і ру-сів, іноплемінників і ляхів. Ішли вони день у день. І юнаки, і майстри всякі утікали [сюди] од татар — сідельники, і лучники, і сагайдачники, і ковалі заліза, і міді, і срібла. І настало пожвавлення, і наповнили вони двора ми навколо города поле і села.
Звів також [Данило] церкву святого Іоанна [Златоус-того], красну і гожу. І споруда її була така: склепінь чотири; з кожного вугла — склепіння, і стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон прикрашені [були] склом римським; при вході в олтар стояли два стовпи з цілого каменя, і на них — склепіння; а верх же вгорі прикрашений [був] зорями золотими на лазурі; внутрішній же поміст її був вилитий з міді і з чистого олова, так що блищав він, як дзеркало. Дверей же її двоє [були] прикрашені каменем тесаним — галицьким білим і зеленим холмським; різьблені одним умільцем Авдієм горорізьби [їх були] всяких барв і золоті; спереду ж їх [на західних дверях] був зроблений Спас, а на північних — святий Іоанн [Златоустий], так що всі, хто дивився [на них], дивувалися. Прикрасив [Данило] камінням дорогим, бісером і золотом також ікони, які він приніс із Києва, і образ Спаса і пресвятої Богородиці, що їх йому сестра Федора дала з [київського] монастиря [святого] Феодора; приніс він також ікону Стрітення з [города] Вручого од отця його [Мстислава Мстиславича]. Диву подібні [були образи сі], що погоріли в церкві святого Іоанна; один [архангел] Михаїл зостався [з] чудових тих ікон. І дзвони [Данило] приніс із Києва, [а] інші тут вилив. Усе це вогонь спалив.
І вежа [стояла] посеред города висока, щоб бити з неї довкола города. Знизу зведена з каменю п'ятнадцять ліктів у висоту, а сама зроблена з тесаного дерева і вибілена, як сир, сяяла вона на всі сторони. Близь неї був студенець, тобто колодязь, що мав тридцять і п'ять сажнів. Храми [були] прекраснії, і мідь од вогню повзла, як смола. Посадив він також сад гарний і спорудив церкву на честь святих безмездників Кузьми [і] Дем'яна; має вона чотири стовпи, витесані з цілого каменя, що держать верх; з таких же [каменів витесані] і другі [стовпи]; а в олтарі перед бічними дверима стоїть також гарний [образ] пресвятого Дмитрія [Солунського], принесений здалеку.
За поприще од города [Холма] стоїть також башта кам'яна, і на ній — орел кам'яний вирізьблений; висота ж каменя — десять ліктів, а з верхівками і з підніжжями — дванадцять ліктів.
Побачивши ж таку пагубу городу, [а] ввійшовши в церкву, він теж побачив пагубу, [Данило] вельми пожалкував. Помолившись богу, він знову обновив церкву, і освятив [її] єпископ Іоанн. А ще, помолившись богу, він спорудив [город Холм] кріпшим і вищим, але вежі такої не зміг зробити, бо інші городи він ставив проти безбожних татар — через те й не зробив він її.
У рік 6768 [1260]. Спорудив він також превелику церкву в городі Холмі на честь пресвятої приснодіви Марії, величиною і красою не меншу од тих, що були ра ніш, і прикрасив її пречудовими іконами; приніс він та кож чашу із землі Угорської з багряного мармуру, вирізьблену з дивовижним умінням — навіть змієві голови були навкруг неї,— і поставив її перед дверима церковними, що їх називають царськими. Зробив він також у ній хрещальню — хрестити воду на святе Богоявлення, а блаженний єпископ Іоанн зробив у ній вирізаний із гарного дерева і позолочений усередині та ззовні [ківорій?], диву подобен.
Літопис руський. — С. 418—420.
Додаток 4
З літопису Ібн ал-Асіра
Похід полководців Чінгісхана — Джебе й Субутая в Європу (1223 р.)
Алі Ібн ал-Асір (друга половина XII—І чверть XIII ст.) жив у Моссулі; виконував урядові доручення до Багдадського уряду, багато працював над історією й магометанською теологією. Після себе залишив літопис. Наведений уривок подає дані про похід полководців Чінгісхана — Джебе і Субутая — в Європу й про битву з їх військом руських князів і половців на р. Калці.
Захопивши країну кіпчаків, татари в 620 (1223) р. пішли походом проти руських. Останні з'єдналися, щоб дати бій, з кіпчаками, яких багато виселилось в їхню країну. Вони разом виступили назустріч татарам, щоб наздогнати їх, поки ті не вступили на руську територію. При їх наближенні татари відступали і були переслідувані ворогом, який думав, що вони не насміляться битися з ним. Він завзято переслідував їх по п'ятах, а татари продовжували відступати протягом дванадцяти днів, поки раптом несподівано не напали на руських і кіпчаків, які були далекі від думки про можливість нападу. Це був один із найзавзятіших боїв: він тривав кілька днів, але татари, нарешті, стали переможцями; кіпчаки і руські зазнали цілковитої поразки; під час безладної втечі, вони здебільшого були порубані; всі їхні обози попали в руки татар. Ті, які встигли врятуватись, а таких було небагато і їм довелось пройти довгий шлях, — дісталися до Русі у самому нещасному вигляді. Татари по їхніх слідах вдерлися туди, вбиваючи, палячи й руйнуючи все, що було на їхньому шляху. Поважні купці і багаті жителі країни виселились із найціннішим майном і переплили море, щоб урятуватись у магометанських країнах.
Спустошивши Русь, татари залишили її і пішли на Булгарію в кінці 620 (кінець 1223) року. Булгарське військо вийшло назустріч; вони заманили його в засідку; коли воно проходило те місце, де ховалися татарські загони, ті, яких воно переслідувало, повернулись до нього лицем, і булгари були оточені і більшість їх була перебита; тільки небагато врятувалось; кажуть, що таких було коло чотирьох тисяч. Татари рушили через Сакассін, щоб повернутися до свого володаря Чінгісхана.
Історія України в документах і матеріалах. — Т. 1.— С. 157—158.
Долаток 5
З "Повісті минулих літ"
Навала татаро-монгольських завойовників на Київську Русь
(1236-1240 рр.)
Батий же, взявши Козельськ, пішов у землю Половецьку, а звідти став посилати [війська] на городи руські. Взяв він город Переяслав списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михайла сокрушив і начиння церковне незчисленне срібне і золоте, і дороге каміння узяв. І єпископа преподобного Симеона вони убили.
У той же час послав він [війська] на Чернігів. Обступили вони город великою силою, і Мстислав Глібович, почувши про напад на город іноплемінних, прийшов на них зо всіма воями. Билися вони, переможений був Мстислав, і безліч із воїв його побито було, і взяли вони город, і запалили вогнем. Єпископа [Порфирія] вони зоставили живим і одвели його в Глухів.
Менгухан тим часом прийшов розвідати город Київ, і став він на тій стороні Дніпра коло городка Пісочного. Побачивши город, він здивувався красі його і величі його. Він прислав послів своїх до Михайла [Всеволодовича] до городян, хотячи їх обманути, та вони не послухали його.
Літопис руський. — С. 394.
Додаток 6
З Никонівського літопису
Героїчна оборона Києва від татаро-монгольської навали
(1240 р.)
У тому ж році (1240 р.) пройшов хан Батий під місто Київ із величезною кількістю воїнів і оточив місто. Облягла його сила татарська, і неможливо було нікому з міста вийти, ні в місто ввійти.
І не можна було чути в місті один одного від скрипіння возів, ревіння верблюдів, від звуків труб і органів, від іржання стад кінських і від крику та галасу незчисленної кількості людей. І вся земля була переповнена татарами. Захопили тоді кияни татарина, на ім'я Таврула, і той назвав усіх великих князів, що були з Батиєм, і розказав про його незчисленну силу... Приставив Батий багато пороків до міста Києва біля Лядських воріт, бо там близько були хащі. Багато пороків било [в стіни] безперестанно, день і ніч, а городяни мужньо боролися, і багато було мертвих, і лилася кров, як вода. І послав Батий у Київ до городян з такими словами: "Якщо підкоритеся мені, буде вам милість, а як будете опиратися, то багато постраждаєте і жорстоко загинете". Але городяни ніяк не послухали його, а злословили і проклинали його. Батий же дуже розгнівався і звелів з великою люттю іти на приступ міста. І так з допомогою великої кількості пороків пробили міські стіни і ввійшли в місто, а городяни кинулися назустріч їм. І тут можна було бачити і чути страшенний тріск списів і стукіт щитів; стріли затьмарили світло так, що не видно було неба за стрілами, а була темрява від безлічі стріл татарських, і скрізь лежали мертві, і скрізь текла кров, як вода. Дуже поранений був воєвода Дмитро, і багато сильних загинуло. І були переможені городяни, і татари зійшли на стіни, але від великої втоми засіли на стінах міських. І настала ніч. Городяни в цю ніч спорудили другий город навколо церкви святої богородиці. На ранок же прийшли на них татари, і був лютий бій, і стали знемагати люди, і вбігли зі своїми пожитками на церковні комари, і від ваги повалилися стіни церковні. І взяли татари місто Київ, місяця грудня в 6 день: А Дмитра воєводу привели пораненого до Батия, і не велів Батий убивати його ради його мужності. І почав Батий розпитувати про князя Данила, і сказали йому, що князь утік в Угорщину. Батий же посадив у місті Києві свого воєводу, а сам пішов до Володимира на Волинь...
Додаток 7
Із книги П. Карпіні "Історія монголів"
про життя на Русі під час золотоординського поневолення
(1246 р.)
Плано Карпіні Джованні (1182—1252) — католицький чернець, який у 1245—1247 рр. очолював дипломатичну місію, виряджену римським папою до Монгольської імперії. В цей час двічі побував на території України, залишив записи про політику Золотої Орди на поневолених землях.
...Вони ні з ким не укладають миру, за винятком тих, які підкоряються їм; бо мають від Чінгісхана наказ підкоряти собі всі народи, коли можна. І ось чого вони від них вимагають: ходити з ними, коли їм завгодно, на війну проти всіх і давати десятину від усього — як з людей, так і з речей. Відрахувавши десять, беруть одного. Те саме роблять і з дівчатами, яких відводять на свою землю і тримають їх для послуг. Решту, переписавши, признають за звичаєм. Але, коли мають над ними повну владу, то ніколи не виконують даних обіцянок, а вишукують всілякі способи, щоб порушити їх. Коли я був на Русі, присланий був, як казали, від Куїншкана і Батия, сарацин, і цей начальник в кожної людини, що мала трьох синів, брав одного. Чоловіків, що не мали дружин, вели із собою; це саме робили і з жінками, в яких не було законних чоловіків. Жебраків ... також забирали. Решту ж, за їх звичаєм, переписавши, наказували, щоб кожний, як малий, так і великий, навіть немовля одноденне, бідний і багатий, давав данину, а саме: по шкурі білого ведмедя, чорного бобра, забула [соболя] і якогось чорного звірка, що живе в норах, який я не знаю, як зветься по-латині, а по-німецьки називається він ільтіс, а по-польськи і по-руськи дохон, і по одній шкурі чорної лисиці. Хто не заплатить цієї данини, того відводять до татар, де він лишається в рабстві... В землях тих володільців, яким дозволяють повертатись, ставлять вони своїх баскаків, волі яких повинні коритись як герцоги, так і взагалі всі.
Якщо ж жителі якогось міста чи землі не роблять того, що вони хочуть, то баскаки ці оповіщають, що вони невірні татарам, і так руйнують це місто або цю землю і вбивають жителів сильною рукою татар, які за наказом правителя цієї землі приходять несподівано і раптом на них кидаються...
Додаток 8
ІЗ книги В. де Рубрука "Подорож у східні країни" про спустошення Русі татаро-монголами (1253-1255 рр.)
Вільгельм де Рубрук — монах-мінорит; 1253 р. був відряджений французьким королем Людовіком IX місіонером до татар. Рубрук здійснив подорож через Судак, Дон, Волгу і повернувся 1255 р. через Кавказ і Малу Азію. Поб вав у Батия, у сина його Сартака і в хана Менгу, залишив записи про наслідки татаро-монгольської навали в Київській Русі.
На північ від цього краю лежить Русія, яка має скрізь ліси; вона тягнеться від Польщі і Угорщини до Танаїда. Ця країна вся спустошена татарами і тепер повсякчасно спустошується ними...
Саме татари дають перевагу сарацинам перед руськими, бо вони [руські] християни. Коли руські не можуть дати більше золота чи срібла, татари забирають їх і дітей, як стада, в пустиню, щоб вони стерегли їхніх тварин.
Вильгельм де Рубрук. Путешествие в восточньїе страньї. — СПб., 1911. — С. 85—86.
Додаток 9
Битва руських князів з монголо – татарами на річці Калці (1223 р.).
У рік 6732 [1224]. V той же рік прийшла нечувана рать: безбожні моавитяни, прозвані татарами, прийшли на землю Половецьку, і половці стали [супроти них. Але навіть хан] Юрій Кончакович, що був найбільший між усіх половців, не зміг вистояти перед ними. І побіг він до ріки Дніпра, і многі [половці] побиті були. А татари, вернувшись, пішли у вежі свої.
І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: "Якщо ви не поможете нам, [то] ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете". І була рада всіх князів у городі Києві, [і] нарадились вони так: "Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй".
Тоді бо Мстислав Романович був [князем] у Києві, а Мстислав [Святославич] у Козельську і в Чернігові, а Мстислав Мстиславич [Удатний] у Галичі — це ж були старійшини в Руській землі. А Юрія [Всеволодовича], князя великого суздальського, не було на тій раді. Се ж іще молоді князі, [котрі були тут]: Данило Романович, Михайло Всеволодович, Всеволод Мстиславич київський та інших багато князів. Тоді ж великий князь половецький охрестився, Бастий. А Василька [Романовича] не було, бо він, молодий, лишився у Володимирі.
Звідти ж [із Києва] рушили вони місяця квітня і прийшли до ріки Дніпра, до острова Варязького. І приїхала туди до них уся земля половецька, і чернігівці приїхали, і кияни, і смольняни, й інші землі. Всі ми посуху Дніпро перейшли,— так ото покрита вода була безліччю човнів. А галичани й волинці, кожен зі своїми князями, і куряни, і трубчани, і путивльці, кожен зі своїми князями, прийшли кіньми. А вигонці галицькі рушили по Дністру і ввійшли в море — човнів же було тисяча. І ввійшли вони в ріку Дніпро, і провели [човни] вгору до порогів, і стали коло ріки Хортиці, на броді близ Протолчів. Був же з ними [воєвода] Домажирич Юрій і [боярин] Держикрай Володиславич.
Коли ж прибули вісті у стани, що [татари] прийшли вже поглянути на руські човни, то Данило Романович, почувши [це] і сівши на коня, помчав подивитися на небачену рать. І кінники, які були з ним, і багато інших князів, з ним погнали подивитись на небачену рать. Але ті одійшли, і Юрій [Домажирич] їм [князям] говорив: "Вони стрільці є". А інші казали: "Вони прості люди є, гірші половців". Юрій же Домажирич мовив: "Вони ратники є і добрі вої".
І, приїхавши [назад], вони сказали [це] Мстиславу [Романовичу], і Юрій [про] все сказав. І промовили молоді князі: "Мстиславе і другий Мстиславе! Не стійте! Підемо проти них!"
І перейшли всі князі, Мстислав [Романович], і другий Мстислав, [Святославич] чернігівський, ріку Дніпро. І інші князі прибули, і рушили [всі разом] у поле Половецьке. Перейшли ж вони Дніпро в день вівторок.
І встріли татари полки руськії, але стрільці руськії перемогли їх і гнали в поле далеко, рубаючи, і зайняли їх скот, а зі стадами втекли, так що всі вої набрали повно скоту.
Звідти ж ішли вони вісім днів до ріки Калки. [І] встріли їх сторожі татарські, і сторожі [ці] билися з ними, і вбитий був [воєвода] Іван Дмитрійович та інших двоє з ним, а татари од'їхали звідти.
На ріці Калці татари встріли їх, війська половецькі і руські. Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам [піти] з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: "Оружіться!"
Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославич] сиділи у стані, не знаючи [цього], тому що Мстислав [Мстиславич] їм обом [нічого] не сказав — через за-висть, бо велика незгода була межи ними.
Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і [воєвода] Семен Олуйович, і [воєвода] Ва силько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий [з коня], а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його,— був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, — і Данило кріпко боровся, побиваючи татар. Мстислав [Ярославич] Німий, бачивши це [і] подумавши, що Данило збитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий, [і] тому, що він [був] родич Романові, із племені Володимира, на прозвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його, йому й поручив по смерті свою волость — оддав князю Данилові.
Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом, і Олег [Святославич] курський. Кріпко вони билися, [але] інші полки [татарські] зітнулися з ними, [і] за гріхи наші руські полки було переможено. Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги [і] стрільці їхні стріляють сильно, повернув коня свого на втечу — через те що кинулися [за ним] противники. І коли він біг, то захотів води, [і], пивши, відчув рану на тілі своєму — в битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був бо він смілий і хоробрий, "од голови й до ніг його не було на нім вади".
Сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи. Татари ж, перемігши руських князів за гріхи християн, пішли й дійшли до Новгорода Святополчського, а руси, які не знали лукавства їх, виходили назустріч їм із хрестами, і вони побили їх усіх.
Літопис руський. – С. 379-381.
Завдання для самопідготовки та саморозвитку:
Першою, безперечно, українською державою відомий історик С.Томашівський вважав Галицько-Волинське князівство. Доберіть аргументи на користь цього твердження або обґрунтуйте його хибність.
Розкрийте причини загибелі незалежної Галицько-Волинської держави та наслідки цієї події для українців як нації.
Визначіть особливості культурного розвитку Галицько- Волинського князівства.
Нащадки яких "літописних племен" населяли землі Галичини та Волині?
а) дуліби (бужани, волиняни), уличі, тиверці;
б) дуліби (бужани, волиняни), уличі, деревляни;
в) дуліби (бужани, волиняни), тиверці, білі хорвати.
Політичними центрами Галицької землі до кінця XI ст. були Галич ... .
12. Чи не найбільш суттєвою особливістю політичного життя в галицькому князівстві у другій половині ХІ-в XIV ст. була:
а) обмежена влада місцевого князя. Остаточні рішення з усіх найважливіших питань тут приймало міське віче;
б) великий вплив на управління князівством багатих, військово і економічно самостійних бояр;
в) абсолютна залежність галицьких князів від місцевих єпископів. Воля останніх завжди беззастережно виконувалася.
13. Значні доходи у XI—XII ст. галицькі бояри отримували завдяки:
а) військовим походам Ростиславовичів, а пізніше Романовичів;
б) спеціальному податкові, який ввели ще Ростиславовичі;
в) торгівлі сіллю.
14. Визначіть, чи відповідають історичній дійсності такі твердження:
а) більшість бояр Галицької землі за походженням були з місцевої родової знаті
1) так, 2) ні;
б) більшість галицьких боярських родів отримали від князів маєтності за службу
1) так, 2) ні;
в) галицькі, як і волинські, бояри були лояльними до князівської влади
1) так, 2) ні;
г) галицькі бояри утримували власні військові загони з дрібних феодалів
1) так, 2) ні.
"Галицький...! Високо сидиш ти на своїм золотокованім столі, підпер гори угорськії своїми залізними полками, заступив королеві путь, зачинив Дунаю ворота, мечеш тягарі через хмари, суди рядиш до Дунаю. Грозьби твої по землях течуть, одчиняєш ти Києву ворота, стріляєш ти з отчого золотого стола салтанів за землями".
17. Єдине Галицько-Волинське князівство було створене в:
а) 1199 р.;
б) 1202 р.;
в) 1205 р.
18. Галицьку та Волинську землі в єдину державу вперше об'єднав:
а) Ярослав Осмомисл;
б) Роман Мстиславович;
в) Мстислав Удатний.
19. Серед наведених тверджень про результати політичної діяльності князя Галицько-Волинської землі Романа Мстисла вовича виберіть правильні:
а) здолав боярську опозицію і зміцнив князівську владу;
б) звільнив від боргів та повинностей залежні категорії населення;
в) приєднав до створеного ним князівства інші землі Русі, зокрема Київську та Переяславську;
г) забезпечив міжнародний авторитет свого князівства, зокрема, у найбільших на той час державах — Візантії та Священній Римській імперії;
д) захопив Литовське князівство, хоч і ненадовго, посадив там свого сина Василька;
є) прийняв королівську корону від папи Римського і згодився на місіонерську діяльність католиків у своїй державі.
20. Столицею своєї держави Данило Галицький обрав місто:
а) Галич;
б) Холм;
в) Львів.
а) тодішні союзники Данила — поляки;
б) галицькі бояри;
в) галицькі міщани.
23. Князя Данила Галицького було короновано в Дорогочині в:
а) 1245 р.;
б) 1253 р.;
в) 1258 р.
24. Серед наведених тверджень про результати внутрішньої політики Данила Галицького виберіть правильні:
а) досяг згоди з боярами і спільно з ними — через боярську раду — вирішував усі питання внутрішньої політики;
б) здолав боярську опозицію і зміцнив князівську владу;
в) захистив від боярської сваволі та надмірної експлуатації галицьких селян і міщан;
г) запровадив нові повинності і збільшив залежність селян від великих землевласників;
д) розбудував існуючі і заснував нові міста, заселивши їх "заходними людьми" (іноземцями);
є) правив своєю державою спільно з братом Васильком у злагоді;
ж) підпорядкував своїй владі інші руські землі, зокрема, її Київ, куди посадив свого воєводу;
з) прийняв королівську корону від папи Римського, погодившись на церковну унію;
к) створив окрему Галицьку митрополію.
25. Серед наведених тверджень про результати зовнішньополітичної діяльності Данила Галицького виберіть правильні:
а) забезпечив свої права на "отчину" — Галицьку та Волинську землі — в поляків і угорців;
б) досяг порозуміння з монголо-татарами і не допустив плюндрування ними своєї землі, хоч і мусив зруйнувати укріплення її міст;
в) приєднав до своєї держави Австрію та Угорщину, які були ослаблені після навали монголо-татар;
г) схилив до союзу Литву;
д) приєднав до князівства Краків та Мазовію;
є) розбив рицарів-хрестоносців у битві під Дорогочином;
ж) брав участь у хрестовому поході на монголо-татар, організованому папою Інокентієм IV;
з) підтримував тісні стосунки з володимиро-суздальськими князями з наміром укласти союз проти татар.
26. Залежність Галицько-Волинської держави від татар у другій половині XIII—першій половині XIV ст. виявлялася:
а) в отриманні галицько-волинськими князями від татарських ханів "ярлика на княжіння" і виплаті щорічної данини;
б) у наданні військової допомоги татарам та виплаті їм значної данини (її збирали кожні два роки прислані ханом баскаки);
в) основним чином, у наданні військової підмоги татарським ханам.
27. Встановіть відповідність:
а) 1199-1205 рр. 1) правління Данила Галицького
б) 1205-1264 рр. 2) правління князя Льва Даниловича
в) 1205-1269 рр. 3) правління князя Юрія І;
г) 1264-1301 рр. 4) правління князя Василька Романовича
д) 1301-1308 (1315) рр. 5) правління князя Романа Мстиславовича
28. Серед наведених тверджень про результати правління Галицько-Волинськими землями князя Льва Даниловича виберіть правильні:
а) постійно утримував провід серед інших князів з династії Романовичів, які мали свої уділи;
б) вперто боровся з боярською опозицією, однак не здолав її остаточно до кінця свого життя;
в) визнавав свою залежність від Золотої Орди, але звів її до надання татарським ханам допомоги для їхніх військових виправ;
г) захистив і навіть розширив за рахунок польських та угорських земель кордони своєї держави;
д) створив окрему Галицьку митрополію;
є) прийняв королівську корону від папи Римського, давши згоду на церковну унію.
29. Введіть у текст пропущену назву:
Коли в Угорщині помер останній із династії Арпадів, Лев Данилович приєднав до своєї держави частину ...................... , заклавши підвалини для майбутніх претензій України на західних схилах Карпат.
30. Як "король Руський, Великий князь Київський, Володимиро-Волинський, Галицький, Луцький, Дорогочинський" підписувався:
а) Юрій І;
б) Андрій Юрійович;
в) Юрій II.
31. Введіть у текст пропущене:
У 1303 р. Юрій І домігся від константинопольського патріарха встановлення окремої ..................... , до якої входило декілька єпархій: володимирська, луцька, перемишльська, турівсько-пінська. її утворення сприяло розвиткові церкви на Галицько-Волинських землях, піднесенню тут духовності та забезпечувало політичну незалежність князівства.
а) Юрія І;
б) Юрія II;
в) Андрія II.
34. Підозрювався в намаганнях запровадити у Галичині католицизм та потуранні чужоземцям і був отруєний боярами князь:
а) Данило Галицький;
б) Юрій І;
в) Юрій II.
а) 1349 р.; в) 1439 р.
б) 1389 р.;