Тема 2. Державне регулювання і контроль у сфері комерційної діяльності План Принципи правові форми м.html
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Тема 2. Державне регулювання і контроль у сфері комерційної діяльності
План
- Принципи, правові форми, методи і засоби державного регулювання економіки.
- Правове регулювання конкуренції та монополістичної діяльності.
- Правове забезпечення якості продукції, робіт та послуг.
- Державний нагляд і контроль у сфері підприємництва,
1
Державне регулювання економіки (ДРЕ) - сфера діяльності органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб´єктів господарювання шляхом застосування різноманітних методів і засобів. Тобто, ДРЕ можна розглядати як функцію державного управління економікою, як інструмент реалізації економічної політики.
основними принципами створення системи державного регулювання економіки в нашій країні є:
- принцип розумної достатності (державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів);
- принцип поступовості (командно-адміністративні методи регулювання замінюються правовими та економічними в міру створення об´єктивних умов - демонополізації, приватизації, стабілізації тощо);
- принцип адекватності (система державних регуляторів економіки повинна відображати реальний стан соціально-економічного розвитку).
Функції державного регулювання економіки залежать від соціально-економічного і політичного рівня розвитку держави, компетенції органів державного регулювання, рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки.
Основними функціями державного регулювання економіки є:
- регулювання макроекономічних процесів і пропорцій;
- регулювання зовнішньоекономічних відносин;
- розроблення і регулювання науково-технічної, інвестиційної та соціальної політики;
- захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв;
- розроблення і регулювання регіональної політики;
- соціальний захист населення;
- захист особи, інтересів товаровиробника і держави;
- утримання і забезпечення ефективної роботи органів державної влади.
За формами впливу на суб'єкти ринку методи державного регулювання можна розділити на методи прямого впливу (засновані на системі обмежень, штрафів, дозволів, ліцензій, квот, державних контрактів) і методи опосердкованого впливу, суть яких зводиться до встановлення певних умов длясуб'єктів ринку, які мотивують їх поведінку. До цих методів слід віднести податкове регулювання застосування політики прискореної амортизації, методи стимулювання конкуренції тощо.
Форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на період становлення ринкових відносин є нестабільними, але кожна з них має свій чітко визначений предмет регулювання.
Реєстрацію суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюють з метою координації її видів та контролю за розвитком форм цієї діяльності в державі та за окремими територіями.
Квотування і ліцензування експортно-імпортних товарів вводяться з метою встановлення раціональної структури та захисту внутрішнього ринку. За поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Кабінет Міністрів визначає список конкретних товарів, які підлягають ліцензуванню та квотуванню, та терміни дії цього режиму. Квоти на експорт товарів затверджує Кабінет Міністрів України. Товари, які експортуються в межах квот, не обкладаються митом.
Індикативний план економічного і соціального розвитку України містить розділ "Зовнішньоекономічна діяльність", в якому розробляються заходи щодо розвитку зовнішнього ринку, розвитку спільних підприємств, використання іноземних інвестицій та кредитів. Основними показниками цього розділу плану є: зовнішньоторговельний оборот, експорт та імпорт продукції, сальдо зовнішньоекономічних операцій, платіжний баланс, торговельний баланс, показники розвитку підприємств з іноземними інвестиціями, обсяг іноземних кредитів та борги по них.
Основну групу становлять показники розвитку зовнішньої торгівлі, до яких належать показники обсягу зовнішньоторговельного обороту, експорту та імпорту продукції. Показники експорту (імпорту) розробляються у розрізі "країна - товар"; поставки товарів для експорту; забезпечення матеріальними цінностями галузей народного господарства з імпортних поставок. Державному регулюванню поставок продукції на макрорівні підлягають найважливіші її види, що визначають розвиток економіки України.
Методи ДРЕ — це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.
Держконтракт і держзамовлення — це договори між державою і суб'єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг з метою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару, у тому числі на експорт, розвитку пріоритетних галузей і виробництв, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод та задоволення соціальних потреб суспільства.
2
Основними учасниками ринкової конкуренції є виробники та споживачі, інтереси яких взаємопов'язані: виробники задовольняють свої інтереси щодо отримання прибутку від своєї діяльності за рахунок задоволення інтересів споживачів у товарах певного асортименту, відповідної якості та в необхідній кількості. Однак на ринку, попри юридичну рівність усіх учасників відповідних правовідносин, реальними можливостями щодо задоволення своїх інтересів мають економічно сильніші з учасників. Відтак малі та середні виробники (підприємці), більшість споживачів опиняється в залежності від ставлення до них крупних виробників. Зловживання останніми своїми можливостями призводить до порушення законних інтересів інших виробників (щодо доступу та ринок та дотримання їхніх прав і врахування законних інтересів з боку конкурентів) та споживачів (щодо безпеки, кількості, асортименту, якості, ціни товарів.
Державне регулювання економічної конкуренції (ЕК) - це комплекс заходів, засобів та метолів, в (о застосовує держава в особі уповноважених органів (антимонопольних зокрема) з метою попередження та зменшення негативних проявів конкурентної боротьби, монополізму у сфері господарювання монополізму та посилення позитивних рис економічної конкуренції
Причини державного регулювання ЕК: наявність у ЕК негативних рис, що завдають шкоди конкурентному середовищу, більшості її учасників - виробників та споживачів; у зв'язку з цим держава змушена втручатися в економічну конкуренцію для підтримання значного рівня конкурентності ринкового середовища, захисту законних інтересів економічно слабих йога учасників (дрібних та середніх виробників, споживачів)
Мета державного регулювання ЕК:
- захист прав споживачів як економічно слабшої сторони у відносинах з товаровиробниками;
- забезпечення свободи конкуренції, що стимулює розвиток суперництва між товаровиробниками за споживачів і відповідно - сприяє вдосконаленню виробництва та продажу товарів, розширенню їх асортименту, покращення якості, оптимізації ціни тощо;
- сприяння підприємництву, що забезпечує безперешкодний вибір та втілення заохочуваної законодавством господарської діяльності, а в кінцевому підсумку - пожвавлення конкуренції на ринку
Форми та засоби державного регулювання ЕК:
• нормативно-правового регулювання;
- надання в передбачених законом випадках дозволів на економічну концентрацію та/або узгоджені дії (у разі, якщо позитивний ефект від цього є більшим, ніж негативні наслідки), погодження установчих документів та угод, що опосередковують ці процеси;
• контролю за станом рийку та дотриманням її учасниками встановлених державою правил щодо забезпечення економічної конкуренції з метою попередження порушень, відновлення стану ринку у разі порушення зазначених правил;
- виявлення порушень у сфері економічної конкуренції та застосування до порушників передбачених законом санкцій
Позитивні та негативні риси ЕК
Позитивні риси: ЕК стимулює суб'єктів господарювання до ефективної діяльності з метою отримання прибутку за рахунок забезпечення споживачів товарами (роботами, послугами) високої якості, у необхідній кількості та асортименті та за доступними цінами (нормальна або добросовісна ЕК); добросовісна конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в цілому, оскільки приносить підвищення життєвого рівня та сприяє прогресові в економіці
Негативні риси: для суб'єктів господарювання участь в економічній конкуренції досить виснажлива, через що частина суб'єктів господарювання з метою полегшення участі в конкурентній боротьбі використовує несумлінні способи (недобросовісна ЕК), зловживає своїм домінуючим становищем на ринку, вчиняє інші антиконкурентні дії, що завдають шкоди економічній конкуренції та призводять до погіршення якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асортименту, необгрунтованого підвищення цін, а також дозволяють отримувати позароблений прибуток
Суб'єкти природних монополій зобов'язані:
1) дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
2) вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;
3) забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;
надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;
забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.
Відповідно до статті 32 ГК України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
3
Будь-яка продукція, послуга має відповідати певним вимогам споживачів. Якість товару характеризує відповідність товару наведеним вимогам. Властивості товару, що характеризують їх здатність виконання певних вимог, називаються ознаками, характеристиками качества
Глибоке реформування соціально-економічної основи зовнішньої і політичного устрою сучасного російської держави, побудова системи ринкового господарювання зумовили принципово важливі зміни у методах державного регулювання якості. Суто управлінські, адміністративні способи впливу якість, хоч і збережуться нині й у найближчому майбутньому, але сфера їх застосування поступово звужується. Дедалі більше помітну роль визначенні якості продукції грає договір. Цей процес відбувається має легальне підставу гаразд ДК РФ, за якою продавець зобов'язаний передати покупцю товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу (п. 1 ст. 469).Договорное визначення якості продукції випливає і з положень п. 4 ст. 421 ДК РФ, звідки слід, що умови договору (зокрема, і ролі) визначаються на розсуд сторін, крім випадків, коли зміст відповідного умови наказано законом чи інші правовими актами. З огляду на, що у реальних взаємовідносинах можуть відсутні як імперативні розпорядження закону, і вільно сформовані сторонами умови договору ролі, передбачено, що за відсутності у договорі купівлі — продажу умов якість товару продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний цілей, котрим товар що така зазвичай використовується. Якщо продавець під час укладання договору поставили покупцем про конкретних цілях придбання товару, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний використання їх у відповідність до цими цілями
Ціна товарів, робіт та надаваних послуг, і навіть інші умови публічного договору встановлюються однаковими всім споживачів, крім випадків, коли законом й іншими правовими актами допускається надання пільг окремих категорій споживачів.
Відмова комерційної організації від укладання публічного договору за наявності надати споживачеві відповідні товари, послуги, виконати йому відповідні роботи допускається. При необгрунтованому ухилянні комерційної організації від укладання публічного договору інший бік вправі звернутися до суду з вимогою про спонуці укласти договір.
З іншого боку, у разі, передбачені законами, Уряд може видавати правила, обов'язкові для сторін під час укладання у виконанні публічних договорів (типові договори, стану та т.п.)
Закон «Про захист прав споживачів» у редакції від 9 січня 1996 р. вказував, що ці вимоги визначаються «стандартом», тобто. державним стандартом, санітарними нормами і правилами, будівельними нормами і правилами та інші документами, які у відповідність до Законом встановлюють обов'язкові вимоги до якості товарів (робіт, послуг). Проте Федеральним законом від 21 грудня 2004 р. №171-ФЗ, посилання «стандарти», і навіть інших документів, які у відповідно до закону визначають якість товару, з Преамбули Закону «Про захист прав споживачів» була виключена. Це означає, що водночас відпало всяке нормативне регулювання якості продукції та послуг? Звісно, ні. Досить звернутися до тексту ст. 5 Закону «Про захист прав споживачів», аби побачити: як й раніше, Закон говорить про можливість обов'язкових вимог товарів, роботам, послуг, про необхідність їх дотримання, проте не пов'язує такі вимоги зі «стандартами»
4
Державний контроль за підприємницькою діяльністю, що орієнтований на відносини в сфері підприємництва, є складовою частиною, різновидом державного контролю.
Цей контроль охоплює всі сторони підприємницької діяльності, представляючи собою постійне спостереження за упорядкованістю керованої системи, її станом. Зокрема, він спрямований на підвищення економічного стимулювання, раціональну і ощадливу витрату матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат суб'єктами підприємництва.
Державний контроль за підприємницькою діяльністю — це різновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та складається у перевірці дотримання суб'єктами підприємництва обов'язкових вимог законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень.
Нерідко контроль за підприємницькою діяльністю як форму державного впливу на економіку складно відрізнити від державного регулювання господарської діяльності. Не випадково в деяких законах поряд з розмежуванням державного регулювання і контролю (нагляду) допускається їхнє ототожнення. Разом з тим, у Господарському кодексі України чітко проводиться різниця між засобами державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК) та державним контролем і наглядом за господарською діяльністю (ст. 19 ГК).
При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю в якості основи можна використовувати ч.З ст.19 ГК України, де названо вісім сфер, у яких держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.
Виходячи із зазначеного законодавчого положення, якщо критерієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін.
В останні роки формується та удосконалюється нормативно-правова основа здійснення державного контролю за підприємницькою діяльністю. Це стосується як матеріально-правових норм, що містять підстави здійснення такого контролю і визначають його форми і засоби, так і процесуально-правових норм, що регламентують процедуру здійснення такого контролю. Як приклад можна навести Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р., у якому визначені загальні правила здійснення контролю в сфері ліцензування, а саме, контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, у тому числі його форма — проведення планових і позапланових перевірок, а також складання акта перевірки і видання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або прийняття рішення про анулювання ліцензії. Важливо те, що ці загальні правила конкретизовані в низці підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, у Переліку органів ліцензування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698.
Для раціоналізації та упорядкування державного контролю за підприємницькою діяльністю важливе значення має Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р., відповідно до якого введено Єдиний державний реєстр — автоматизована система збору, накопичення, захисту, обліку і надання інформації про юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.
В останні роки була прийнята значна кількість відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на упорядкування державного контролю в окремих сферах підприємницької діяльності.
Не можна не відзначити певні тенденції лібералізації державного контролю за підприємницькою діяльністю, що знаходять своє відображення в законодавстві. Це стосується і правових гарантій прав і законних інтересів суб'єктів підприємництва. Зокрема, істотно скорочений перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощена і скорочена в часі процедура одержання ліцензій, внесення в них змін, значно спрощена система державної реєстрації суб'єктів підприємництва на підставі прийнятих в останні кілька років законів, що регламентують легітимацію суб'єктів підприємництва.
Слід також вказати і на таку позитивну тенденцію як передачу державою частини контрольних функцій професійним некомерційним об'єднанням підприємців у вигляді саморегулівних організацій. Так, відповідно до Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 23.12.1996 р. № 329, саморегулівна організація на основі своїх установчих документів і правил, а також делегованих Державною комісією відповідно до ст. 17 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” повноважень має право, зокрема: перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, затвердженому державною комісією; контролювати дотримання своїми учасниками законодавства, прийнятих саморегулівною організацією правил і вимог під час здійснення професійної діяльності та угод (операцій) з цінними паперами.
2. Манипуляция чувством вины или обидыИспользование обиды или чувства вины один из самых верных приемов ман.html
3. Кредитная политика определяет задачи и приоритеты кредитной деятельности банка средства и методы их реали
4. Реферат Отчет по учебной практике ОАиП база данных студентов (создание, поиск, удаление, сортировка, все, что надо написанная на С++)
5. Реферат на тему - Социальная стратификация современного общества Выполнил- студент.
6. М.- Издательство политической литературы 1970
7. Уравняйте реакции методом ЭИБ или ЭБ 1
8. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
9. Вопросы для экзамена по «Технология модельной прически»
10. Энергетика и экология
11. Сначала процесс обобществления производства развивался внутри отдельных государств
12. Доклад Алябьев Виктор Каширников
13. Лекция 19 Лекция 19 Линии передачи электромагнитных волн СВЧдиапазона В СВЧдиапазоне ра
14. - Аполлон - Эскулап - Махаон I- S- Дочь древнегреческого бога медицины Асклепия богиня здоровья- - Пана.html
15. Уголовно-процессуальная характеристика преступлений, связанных с организованной преступностью
16. расчленение единого ландшафта на более или менее обособленные характерные и специфической части компо
17. либо делать обращенные к индивиду или группе и выраженные в любой форме устной или письменной формальной и
18. Кольорові матричні принтери
19. Оценка учёных и философов Востока и Запада Запад есть запад восток есть восток не встретиться им ник
20. Опыты Араго и теория Френеля