Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9) Капітал (Capital) - це головна сума коштів, необхідна для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.
Поділяють на основний, і оборотний по наступним ознакам:
1) термін використання;
2) чи зберігають свою матеріальну форму за один виробничий цикл;
3) характер перенесення вартості фондів на собівартість продукції.
Основний капітал включає основні засоби, а також незавершені довгострокові інвестиції, нематеріальні активи і нові довгострокові фінансові інвестиції (вкладення).
Основні засоби, орендовані з правом подальшого викупу або в кінці оренди за умовами договору, які переходять у власність орендаря, враховуються так само, як власні основні засоби.
До складу капіталу також включаються витрати на незавершені капітальні вкладення в основні засоби і на придбання устаткування. Ця частина витрат на придбання і будівництво основних засобів, яка ще не перетворилася на основні засоби, не може брати участь в процесі господарської діяльності, а тому не повинна піддаватися амортизації. У основний капітал ці витрати включаються з тієї причини, що вони вже вилучені з оборотного капіталу.
Довгострокові фінансові інвестиції є витрати на пайову участь в статутному капіталі в інших підприємствах, на придбання акцій і облігацій на довготривалій основі.
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства (Production funds of enterprise), усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.
Проте, засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди, на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди.
10) Раціональне та економне використання оборотних фондів — одне з найважливіших завдань підприємств. Чим ефективніше використовуються сировина, матеріали, паливо, енергія, тим менше їх витрачається на виготовлення певної кількості продукції, тобто створюється можливість збільшити обсяги виробництва, що в цілому підвищує його ефективність.
Для оцінювання ефективності використання оборотних фондів використовують систему показників, що диференціюються залежно від особливостей виробництва та видів сировини і матеріалів. Розрізняють показники витрат матеріальних ресурсів та показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів. Показники витрат матеріальних ресурсів характеризують виробниче споживання, безпосередньо пов'язане з виконаним виробничої програми та з проведенням ремонтних робіт, обслуговуванням внутрішньозаводського транспорту, забезпеченням підсобного господарства тощо.
11) На стадії виробничого використання засоби праці піддаються фізичному зносу, який надходить в результаті механічного зношування окремих частин машин і обладнання, конструктивних елементів будівель та споруд.
Внаслідок цього виникає втрата засобами праці споживчої вартості, що відповідає поняттю їх фізичного зносу. Факторами фізичного зносу основних фондів виступають: час їх роботи та інтенсивність навантаження, якість і технічний стан, своєчасність їх обслуговування і ремонту, кваліфікація робітників.
Результатом фізичного зношування засобів праці є втрата ними первісних технічних характеристик, втрата споживчої вартості.
Фізичне зношення основних фондів у відсотках можна обчислити за формулою:
Kфзношув. = Тф / Тк* 100%
де Тф.знош і Тн – відповідно фактичний та нормативний термін служби об’єктів основних фондів, роки
Крім фізичного, основні фонди піддаються моральному зношуванню.
Моральне зношення основних фондів може виступати в двох формах.
Перша форма морального зношення перебуває у тому, що діючі засоби праці втрачають частину своєї вартості, оскільки нові засоби праці такої ж конструкції виробляються дешевше і переносять відповідно меншу вартість на готовий продукт. В цьому випадку зменшення вартості основних фондів не пов’язано зі зміною їх споживчої вартості, тому такі засоби праці продовжують функціонувати в виробництві і не змінюються іншими.
Друга форма морального зносу є наслідком створення нових, більш економічних і в той же час більш досконалих машин, тому засоби праці, які зазнали моральне зношування другої форми, вимагають їх заміни новою технікою до закінчення терміна служби.
Мірилом морального зношення першої форми є коефіцієнт який обчислюється за формулою:
Кмор.знош. = Сп - Св / Св
де -Кмор.знош. коефіцієнт морального зношення першої форми;
Сп – первісна вартість основних фондів;
Св – відновлена вартість основних фондів.
Амортизація.
Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів.
Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).
Амортизація основних фондів—це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відра хування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.
Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.
Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:
Н ав = (Ф-Л)\ (Ан *Ф) * 100
де Ф — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л — ліквідаційна вартість основних фондів; Ан — амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.
За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння.
Найбільш складним є правильне визначення тривалості амор тизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.
Відтворення основних фондів
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств.
Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належно го технічного рівня кожного підприємства, а з іншого—дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Показники ефективності. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки:
перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;
другий— показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.
Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характери зують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
12) Нематеріальні ресурси — це немонетарні ресурси, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.
Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.
Поняття “нематеріальні ресурси” використовується для характеристики сукупності об`єктів інтелектуальної власності.
Інтелектуальна власність – це юридична категорія, яка застосовується для визначення результатів творчої праці людини.
А
Рис. 7.1 - Нематеріальні ресурси підприємства
13) Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.
Патентом називається виданий державним органом охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об`єкт промислової власності.
Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет.
“Ноу-хау”, раціоналізаторські пропозиції, які є власністю підприємства не потребують спеціального правового захисту. Порядок їх захисту визначає керівництво підприємства.
Інші нематеріальні активи не мають спеціального правового захисту, тобто їх власники мають виключне право на їх використання.
Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.
Ліцензія – дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.
Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання у певних межах своїх прав на патенти, “ноу-хау”, товарні знаки тощо
14) Впровадження інновацій супроводжується значними витратами трудових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів, на придбання і оплату яких потрібен певний капітал, тобто визначені інвестиційні ресурси. Інвестиційними ресурсами називають всі види майнових та інтелектуальних цінностей (у вартісному відтворенні), які потрібно вкласти в об'єкти підприємницької та іншої діяльності. В результаті їх використання мають утворюватися доходні, прибуткові потоки, досягатися намічені ефекти.
Інвестиції - тимчасове відмовлення економічного суб'єкта від споживання наявних у його розпорядженні ресурсів (капіталу) і використання цих ресурсів для збільшення в майбутньому свого добробуту. Сам же процес вкладення ресурсів називається інвестуванням.
Класифікація інвестиційних ресурсів підприємства по основних ознаках
1. По типу власності сформовані підприємством інвестиційні ресурси підрозділяються на два основних види — власні і позикові. У системі джерел формування інвестиційних ресурсів такий поділ носить визначальний характер.
Власні інвестиційні ресурси характеризують загальну вартість засобів підприємства, що забезпечують
2. По групах джерел залучення стосовно підприємства виділяють інвестиційні ресурси, що формуються з внутрішніх і зовнішніх джерел.
3. По натурально-речовинних формах залучення сучасна інвестиційна теорія виділяє наступні види інвестиційних ресурсів: інвестиційні ресурси в грошовій формі; інвестиційні ресурси у фінансовій формі; інвестиційні ресурси в матеріальній формі; інвестиційні ресурси в нематеріальній формі. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.
4. По часовому періоду залучення виділяють наступні види інвестиційних ресурсів.
Інвестиційні ресурси, приваблювані на довгостроковій основі. Вони складаються з власного капіталу, а також з позикового капіталу з терміном використання більше одного року. Сукупність власного і довгострокового позикового капіталу, сформованого підприємством в інвестиційних цілях, характеризується терміном «перманентний капітал».
5. По національній належності власників капіталу виділяють інвестиційні ресурси, формовані за рахунок вітчизняного й іноземного капіталу.
Інвестиційні ресурси, сформовані за рахунок вітчизняного капіталу, характеризуються найбільшим числом джерел. Цей вид інвестиційного капіталу, як правило, більш доступний для підприємств малого і середнього бізнесу.
6. По цільових напрямках використання виділяють: інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі реального інвестування, їхній обсяг і структура плануються окремо по кожному реальному проекту в рамках сформованої інвестиційної програми підприємства.
7. По забезпеченню окремих стадій інвестиційного процесу. За цією ознакою виділяють наступні види інвестиційних ресурсів:
Інвестиційні ресурси, що забезпечують передінвестиційну стадію.
Інвестиційні ресурси, що забезпечують інвестиційну стадію
Інвестиційні ресурси, що забезпечують постінвестиційну стадію.
Такий поділ інвестиційних ресурсів використовується тільки в процесі забезпечення реалізації окремих реальних інвестиційних проектів.
15) Оцінку фінансових інвестицій здійснюють аналогічно капітальним, шляхом зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, із сумою грошового потоку від здійснення такого інвестування, з іншого. Особливість такого зіставлення полягає в тому, що при фінансових інвестиціях у сумі грошових потоків відсутні амортизаційні відрахування. Отже, необхідно розглянути основні методи оцінки ефективності фінансових інвестицій, зокрема оцінки вартості облігацій та акцій.
Оцінка привілейованих акцій. Власники привілейованих акцій регулярно одержують фіксовані дивіденди від компаній, які випускають акції. Вартість привілейованих акцій можна визначити дисконтуючи суму дивідендів за нескінчений період:
, (8.11)
де ДА – дисконтова на сума доходу від володіння привілейованою акцією;
к – ставка дисконту;
СД – річна сума дивідендів (постійний дивіденд).
Це рівняння можна дати у вигляді формули:
(8.12)
Щоб купити акції тієї чи іншої корпорації, необхідно мати інформацію про її фінансовий стан. Такий аналіз здійснюють на основі таких показників: розмір чистого доходу, який припадає на одну акцію; коефіцієнт виплачуваності; коефіцієнт “ціна-дохід” (прибуток); коефіцієнт рентабельності акціонерного капіталу за чистим доходом.
Розмір чистого доходу, який припадає на одну акцію складає різницю між чистим доходом та виплатами по облігаціях, поділену на кількість акцій, випущених в обіг.
Коефіцієнт виплачуваності дорівнює відношенню суми дивіденду на розмір чистого доходу, який припадає на одну а акцію, помножений на 100%.
Коефіцієнт ”ціна – дохід” (прибуток) встановлює зв’язок між ціною акції та величиною чистого доходу (прибутку) корпорації, який припадає на одну акцію і розраховується як відношення ціни акції на дохід (прибуток) на одну акцію.
Коефіцієнт рентабельності - акціонерного капіталу по чистому доходу – це показник, зворотний коефіцієнту ”ціна – дохід” (прибуток).
Оцінка звичайних акцій з постійним приростом дивідендів. Дивіденди фірми можуть зростати щорічно постійними темпами. Ціну звичайних акцій з постійними темпами приросту дивідендів (особливо характерна така ситуація для країн з інфляційною економікою), причому щорічні темпи приросту розміру дивідендів однакові (що вважається нормальним явищем), можна визначити, якщо дисконтувати майбутні дивіденди за необхідною ставкою доходу:
(8.13)
де р – щорічний темп приросту дивідендів на акцію.
Але існує спеціальна формула Гордона (професор Майрон Дж. Гордон):
(8.14)
Оцінка облігацій. До придбання тих чи інших облігацій, інвестору необхідно з’ясувати, яка прибутковість облігації? і чи не за завищену ціну пропонується купити цю облігацію?
Прибутковість облігації розраховується за формулою:
де r – прибутковість облігації:
І – розмір процента, який сплачується по облігації у грошовому виразі;
Н – номінальна вартість облігації;
О – оплачувана вартість облігації;
n – строк, на який продається облігація.
Теперішня вартість облігації обчислюється за такою формулою:
Ро = І х PVIFA + Н х PVIF, (8.15)
де PVIFA – процентний фактор теперішньої вартості анюїтету;
PVIF – процентний фактор теперішньої вартості облігації.
16) Інноваційні процеси — це сукупність прогресивних, якісно нових змін, які безперервно виникають у часі й просторі.
За сферою застосування інноваційні процеси поділяють на такі характерні види:
технічні новини і нововведення — нові вироби, технології, засоби виробництва;
організаційні інновації — нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємства, форми суспільного виробництва;
економічні інновації — удосконалені методи господарського управління підприємством (прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивація та оплата праці);
соціальні інновації — форми активізації людського фактора в діяльності підприємства (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої активності, підтримування високого рівня безпеки праці, охорона здоров'я людей, охорона довкілля, створення комфортних умов життя);
юридичні нововведення — регулювання всіх видів діяльності підприємства на основі нових і змінених законів, а також нормативно-правових документів.
За масштабністю і силою впливу інновації поділяють на локальні й глобальні. Локальні новини сприяють еволюційним перетворенням у діяльності підприємства і неістотно впливають на ефективність його функціонування та розвитку. Глобальні новини здебільшого революційні, тобто принципово нові, що кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. Особливості сучасного НТП:
перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства;
скорочення проміжку від наукового відкриття до його практичної реалізації;
випереджаючий розвиток науки;
розширення меж охоплення сучасного НТП і масштабність цього процесу