Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 4. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК
У найбільш загальному вигляді інтерналізація являє собою процес створення внутрішньокорпоративного ринку шляхом організації власних філій, дочірніх підприємств, а також шляхом придбання контролю над вже існуючими фірмами, що функціонують у секторах циклу "постачання - виробництво - збут".
Як зазначає А. Рагмен "внутрішній ринок фірми замінює звичайний (зовнішній) ринок і за допомогою адміністративного регулювання вирішує проблеми функціонування корпорації".
Основним елементом теорії інтерналізації є виділення трансакційних витрат, пов'язаних із здійсненням операцій корпорації з суб'єктами зовнішнього ринку.
Серед цих витрат значну роль відіграють витрати, необхідні для дослідження і вибору ділових партнерів, проведення переговорів з ними; а також страхування ризиків, зумовлених ймовірністю порушення зобов'язань, зриву постачань, несвоєчасних платежів тощо.
У трансакційні витрати входять і витрати з захисту технологій, "ноу хау" та інших прав власності.
Сучасна практика міжнародного бізнесу показує, що переваги інтерналізації не обмежуються тільки потенціалом усунення трансакційних витрат. Додаткові вигоди використання інтерналізаційних процесів полягають у такому:
•обхід протекціоністських бар'єрів, що встановлюються урядами закордонних країн;
•контроль якості сировини, напівфабрикатів, а також продукції, що продається кінцевому споживачу;
•заміна цінової дискримінації, часто недоцільної через велику конкуренцію;
•отримання додаткових прибутків від масштабів діяльності;
•компенсація відсутності ф'ючерсних товарних ринків у закордонних країнах;
•забезпечення контролю над торговими мережами (включаючи ті, що можуть використовуватися конкурентами) тощо.
У той же час, необхідно зазначити, що значні переваги, що дає інтерналізація можуть бути використані не кожною фірмою. Як справедливо зазначають російські дослідники Д. Березной, С. Панкін і В. Славинський "саме створення і підтримка внутрішнього ринку вимагає від фірми визначених витрат, і в кожному конкретному випадку проблема вибору форми угоди вирішується шляхом співставлення розмірів витрат інтерналізації з витратами альтернативних трансакцій".
Саме могутність ТНК, їх інтегрований виробничий, технологічний, управлінський і маркетинговий потенціал забезпечують найкращі можливості максимізації економічної ефективності інтерналізаційних процедур.
Очевидно, що для кожної фірми і, відповідно, для кожного ринку, існують свої межі ефективності і доцільності інтерналізації. Ці межі визначаються на основі так званого "правила інтерналізації", яке у загальному вигляді було запропоновано англійським дослідником Р. Коазом ще до появи самої інтерналізаційної теорії.
Сучасна інтепретація цього "правила", подана одним із класиків теорії інтерналізації П. Баклі припускає, що ріст фірми за допомогою інтернальних ринків буде відбуватися до тих пір, доки економічні вигоди від подальшої інтерналізації не будуть перевищувати витрати, пов'язані з її здійсненням.
Інтерналізація міжнародних економічних зв'язків в межах одного осередка власності вважається на сьогоднішній день основним пріоритетом інтернаціоналізації і головною відмінною рисою ТНК. Як зазначає А. Рагмен, багатонаціональні підприємства і внутрішні ринки працюють одночасно і внутрішній ринок є тим засобом, що робить багатонаціональне підприємство домінуючою силою сучасного світу.
Таким цей ринок є тому, що єдність власності є гарантом економічної влади материнської фірми над усіма її філіями, забезпечуючи право повного контролю за їхньою діяльністю, у тому числі всього спектра міжнародних економічних зв’язків фірми. Більш надійної форми світогосподарських зв'язків, реалізації міжнародного виробництва в системі економічних стосунків просто не існує.
Серед факторів, що зумовлюють подальше домінування інтерналізації як головної тенденції в міжнародній діяльності ТНК, М.Кессон виділяє 4 основні групи [4,5,6]:
- ринкові;
- фіскальні;
- динамічні;
- технічні.
Спрямованість вектора ринкових факторів варіюється залежно від положення, що займає корпорація на конкретному ринку. Переважно для ТНК, які часто займають монопольне положення, ринкові чинники інтерналізації полягають у прагненні перешкоджати проникненню на ринок нових виробників, не купуючи їхні напівпродукти і не продаючи їм свої. Відомо, що така протекціоністська політика має найбільші шанси на успіх, коли всі проміжні стадії знаходяться всередині фірми, а за її межі виходить лише кінцевий продукт. Конкурентам нічого не залишається, як створювати альтернативні ланцюжки, що пов'язано зі значними додатковими витратами.
Переваги використання внутрішньофірмових (трансфертних) цін, що використовуються інтернальними ринками, і пов'язана з цим мінімізація загальних податкових платежів ТНК, відображають особливості впливу фіскальних факторів.
Вплив динамічних факторів зумовлений, головним чином, змінами в суті міжнародного поділу праці внаслідок прискореного відновлення виробничих технологій і номенклатури продукції, що випускається.
Окрему групу утворюють технічні фактори. Вплив технічних факторів полягає в забезпеченні якості продукції як головної умови її конкурентоспроможності на сучасному світовому ринку. Додаткові можливості, які виникають для ефективно працюючих внутріфірмових ринків, щодо контролю за якістю напівфабрикатів, своєчасністю їх постачання, ціною тощо, визначають перспективу подальшого поглиблення інтерналізаційних процесів.