Тема- Група як форма організації та динаміка її розвитку

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Лекція  7

Тема: Група як форма організації та динаміка її розвитку.

План:

1.  Визначення групи та види групи.
2.  Процес розвитку групи.
3.  Показники ефективної праці  групи.
4.  Особливості праці у групі.

Велику частину активного життя людина проводить в спілкуванні з іншими людьми як член групи: виробничого колективу, кола друзів, громадської організації, клубу за інтересами, спортивної команди тощо. Для встановлення ефективних робочих стосунків в групі індивід повинен оволодіти специфічними  навичками взаємодії і розвивати їх. Однією з важливих  складових успішної роботи в групі є розуміння ролі керівника, оволодіння навичками керівника (лідера) групи і за необхідністю їх реалізації.

У даній темі приводяться деякі рекомендації щодо оволодіння і розвитку навичок ефективної роботи в групі як її члена, так і як керівника. Для усвідомленого оволодіння вказаними навичками важливо розуміти природу групи як організаційної структури, особливості її функціонування і динаміку розвитку.

Група як форма організації діяльності

Групою є множина людей, що складається з двох або більше осіб, пов'язаних деякими стосунками і спільністю цілей: виробничих, соціальних, особистих. Процес об'єднання людей в групи є природним і заснований на таких об'єктивних чинниках.

По-перше, група дозволяє людям об'єднати інтелектуальні, фізичні, морально-психологічні. ресурси і на цій основі отримати деякий «системний» (синергетичний) ефект, тобто досягнути цілі, які недосяжні кожним членом групи нарізно. Як ціле група більш ефективна, ніж індивідууми, які діють незалежно, і вирішує завдання більш ефективно.

По-друге, член групи переживає почуття «захищеності». Він може скористатися підтримкою колег, використати їх досвід, уміння як у вигляді порад,, так І безпосередніх ділових стосунків, розділити з ними відповідальність за рішення, що приймаються,

Крім того, група забезпечує емоційну підтримку своїх членів. З цієї точки зору важлива ідентифікація членів групи. Часто для людини важливе продемонструвати свою приналежність деякім групі. Це може збільшити повагу навколишніх, самоповагу, упевненість в собі. Членство в групі в деякому розумінні дає кредит індивіду. Тому багато груп для ідентифікації своїх членів використовують одяг, зовнішній вигляд, аксесуари, значки і т.п.

Важливим почуттям є упевненість в  необхідності іншим, усвідомлення своєї ролі в групі, гордості за свою групу. Таким чином, членство у групі надає людині певну перевагу. Саме тому більшість людей належать до різних груп.

Групи звичайно ділять на дві категорії: формальні та неформальні. Формальні групи, як правило, створюються з певною метою і завданнями і засновані на формальних виробничих (в_широкому значенні) стосунках. Робітники і службовці розділені на деякі організаційні підрозділи, студенти - на навчальні групи, військовослужбовці - на військові підрозділи. Будь-яка виробнича і службова діяльність неминуче пов'язана зі створенням формальних груп для ефективного досягнення своїх цілей. Кожна працююча людина неминуче належить до якої-небудь формальної групи, а часто і до декількох.

Неформальні групи мають більшу соціальну спрямованість, ніж формальні. Членство засновується на спільності соціальних інтересів: політичних, суспільних, дружніх, сімейних, організації дозвілля, хобі і т.п.

Часто неформальні групи не мають чітких завдань або цілей, але вони важливі для своїх членів у спілкуванні, відпочинку, обміні інформацією.

У рамках формальних стосунків у кожній організації існує більш складна система соціальних взаємодій між множиною невеликих формальних груп, які в ОП розглядаються в сукупності як неформальна організація, що впливає значним чином на показники продуктивності та рівень задоволення від праці співробітників.

 Формальні й неформальні групи можна також розділити на відкриті та закриті. Відкриті групи – це такі, членство в яких не є суворо  регламентованим. Для них характерна зміна складу як за рахунок поповнення новими членами, так і вибуття. Відкриті групи носять переважно неформальний характер, членство в них є добровільним, не вимагає рекомендацій, певного рівня кваліфікації і т.п. Керівництво відкритою групою є надто бюрократичним, влада надається на добровільній основі, як правило, її неформальному лідерові.

Таким чином, відкриті групи в загальному випадку не стабільні, не регулярні. їх організація і склад мінливі, пряктично відсутні формальні процедури і правила, або їх дуже мало. Прикладами цього типу груп є: дружня група за місцем роботи, навчання або проживання; об'єднання за інтересами - фотоклуб, товариство автоаматорів, любительський театральний гурток і т, п. Мінливість відкритих груп перешкоджає досягненню ними довготривалих цілей, вони орієнтовані переважно на задоволення поточних інтересів, але, з іншого боку, регулярне поповнення новими членами сприяє припливу нових ідей.

Для закритих груп характерна  більша стабільність, заснована на тому, що до її членів ставляться деякі вимоги щодо вступу, які визначаються статутом або регламентом групи. Це можуть бути вимоги до освіти, професійних або соціальних успіхів, кваліфікації, наявності рекомендацій і т.п. Прикладами закритих груп можуть служити різні професійні суспільні об’єднання: медичне, юридичне, наукове товариства; службові групи: науково-технічна рада  організації, рада старост груп навчального закладу і т.п. Закриті групи мають безліч різних форм і створюються на виборній основі, за посадою, призначенням вищим органом і т.п.

Для закритих  груп характерна наявність статуту_або регламенту, що визначає цілі, завдання, права, обов'язки, правила функціонування, процедуру формуваня і_т. п. Між членами таких груп складаються стабільні стосунки, глибокі зв’язки, що дозволяють вирішувати не тільки оперативні, але й довготермінові завдання. Таким чином, кожний тип діяльності має відповідну форму групової організації, і успіх значною мірою залежить від ступеня відповідності завдань групи і фоми ії організації. Іншим найважливішим чинником успіху є розуміння об'єктивних закономірностей створення і розвитку групи.

Процес розвитку групи

Численні дослідження показали, що в загальному випадку будь-яка група в процесі свого розвитку проходить чотири стадії:

1.  Формування;
2.  Обурення;
3.  Стабілізації;
4.  Функціонування.

Формування. Це перший етап, в процесі якого відбувається знайомство членів групи, виявлення ділових і людських якостей, взаємна оцінка можливого внеску в досягнення цілей групи, визначення претензій на формальний або неформальний статус, вибір лінії поведінки. Це важлива стадія розвитку групи, оскільки вона значною мірою визначає характер протікання подальших процесів. Потрібно враховувати, що на цій стадії кожний член групи прагне створити гарне враження про себе.

Існує декілька правил, поведінки на цій стадії. По-перше, дуже важливо створити перше сприятливе враження. Потрібно приділити особливу увагу одягу, зовнішньому вигляду, звернути увагу на їх відповідність статусу і стандартам групи, що вже склалися. По-друге, на цьому  етапі просто необхідно бути товариським і доброзичливим, прагнути до спілкування  з колегами, ініціювати розмови, задавати відкриті питання. При цьому, звичайно, потрібно виявити уміння слухати інших. Ви створите гарне враження, виявляючи щире зацікавлення та увагу до колег.

Виявляйте активність на стадії формування групи. Демонструйте свою зацікавленість в праві впливати на процес формування групи. Ваша пасивність на початковій стадії може привести до ослаблення можливості нашого впливу на процеси розвитку групи на подальших етапах (якщо, зрозуміло, ви в цьому зацікавлені).

Обурення. Друга стадія розвитку групи, яка іноді називається «штормом». Це етап активної боротьби за розподіл професійних і соціальних ролей всередині групи, визначення статусу кожного члена групи, розділення сфер впливу, зіткнення різних точок зору на способи організації праці, роль керівника і т. п. Важливо розуміти, що це об'єктивний процес, а не катастрофа, і плідно використати свої ділові навички.

На цьому етапі необхідно уміння переконувати як спосіб відстоювання своєї точки зору і знаходження компромісів при розв'язанні конфліктів, що виникли.  Дуже важливе спільне розуміння того, що група не зможе досягти своїх цілей доти, поки не буде досягнута гармонія. Для цього необхідне активне спілкування, широке, відкрите обговорення спірних питань. У цій ситуації будьте товариські, ініціативні, наполегливі у відстоюванні ваших поглядів, доброзичливі і ні в якому разі не агресивні. Потрібно займати конструктивну, а_не__просто критикуючи позицію. Це означає, що, відкидаючи щось. ви повинні запропонувати інше рішення. Для цього знадобиться ваше уміння аналізувати проблеми, виявляти можливі помилки або слабкі місця в позиції інших, виробляти альтернативні пропозиції.

Стабілізація. Після того як початкові конфлікти в основному подолано, розпочинається процес згуртування, стабілізації групи. Група на цьому третьому етапі формує неформальний регламент поведінки, взаємного спілкування, критерії оцінки і т. п. на основі компромісних рішень, які знайдено на попередньому етапі. Група готується до ефективної роботи. Результатом етапу е прийняття норм, яких мають дотримуватися всі члени групи.

Функціонування. Це заключна стадія розвитку групи. Конфлікти подолані, або, принаймні, згладжені, узгоджені особисті та групові цілі, усвідомлений пріоритет групових цілей. Кожний член групи тепер має працювати в інтересах групи, зосередити свою увагу на завданнях групи. Для успіху на цій стадії кожний член групи повинен використати всі свої ділові навички: професійні, морально-психологічні, уміння працювати у групі.

Процес розвитку групи, описаний вище, є досить ідеалізованою моделлю. Моделі спрощують реальність для того, щоб складні процеси і зв’язки в реальному явищі були більш зрозумілими. Не завжди групи проходять через всі чотири стадії. Деякі етапи можуть бути суміщені або можуть з’явитися   додаткові стадії. Наприклад, в формальній виробничій групі із заздалегідь чітко певними правами та обов'язками, скорочується або взагалі зникає етап «стабілізації».

Потрібно особливо підкреслити, що описані вище стадії розвитку можуть пройти не тільки заново створені групи, але й ті, які давно функціонують. Така ситуація може виникнути з приходом нових членів групи, що претендують на перерозподіл ролей, при зміні керівника, реорганізації групи, зміні завдань і т. п.

Розуміння закономірностей розвитку групи важливе для праці з людьми. Група не є статичним утворенням, вона динамічна, подібно людським відносинам. Кожний член групи впливає на неї, роблячи свій індивідуальний внесок в процес розвитку групи.

 Навички роботи в групі

Численні чинники впливають на ефективність функціонування групи. Їх необхідно враховувати при формуванні та розвитку груп.

Індивідуальні особливості членів групи. Індивідуальні особливості та характер членів групи впливають на згуртованість групи і ефективність, досягнення групою намічених цілей. Люди зі схожими індивідуальними особливостями і характерами мають тенденцію працювати більш злагоджено. Тому необхідно уважно підходити до підбору членів групи, враховуючи не тільки професійну придатність, але й схожість характерів, темпераментів, мотивації, оскільки це необхідні  умови створення гармонійної, плідно працюючої групи. Це пов'язано з тим, ще люди з різною мотивацією і темпераментом значно важче «спрацьовуються». Так, наприклад, люди, для яких головний мотив - прагнення заробити більше грошей, можуть зіткнутися з ускладненнями при роботі з людьми, яких більше цікавить «задоволення від праці»; спокійні, розсудливі люди можуть роздратовувати нетерплячих; енергійні - придушувати соромливих; люди з нестійким, часто мінливим настроєм створюють нервозну обстановку і т, п. Разом з цим треба додержуватися принципу різноманітності., оскільки тільки зіткнення різних ідей, підходів, думок забезпечить прогрес та ефективне досягнення цілей групи.

Досягнення збалансованості особистих якостей членів групи є важким завданням, особливо з урахуванням того, що кожна людина при працевлаштуванні прагне справити  найкраще враження, і тільки потім, у процесі праці виявляються її істинний характер та якості. Велику допомогу в цьому може надати особиста співбесіда, особливо якщо ви маєте навички її проведення.

Співпраця членів групи. Коли члени групи орієнтовані на співпрацю, працюють згуртовано, спільно долаючи труднощі та проблеми, то група буде більш ефективною в досягненні своїх цілей. Якщо група не згуртована, деякі її члени прагнуть працювати незалежно, ставлять особисті цілі вище групових, втрачається основна перевага групи - можливість об'єднання ресурсів її членів. Ефективність групи в цьому випадку різко зменшується.

Територіальна близькість. Ефективність праці групи та її згуртованість буде вищою, якщо члени групи будуть мати умови для більш тісного функціонального і людського спілкування. Для цього треба уважно поставитися до просторової організації групи. Територіальна близькість - це необхідна умова більш тісних відносин. Тому при просторовій організації робочого місця групи необхідно прагнути до задоволення таких вимог.

* Всім членам групи необхідно мати робочі місця на обмеженій території і можливість легко спілкуватися один з одним. Розміщення членів однієї групи на різних поверхах будівлі, або, що ще гірше, в різних будівлях створює серйозні перешкоди для ефективної праці і згуртування колективу.

* Кожному члену групи необхідно мати індивідуальне робоче місце, організоване таким чином, щоб при необхідності можна було психологічно усамітнишся. Тому потрібно уникати вторгнення на чужу робочу зону, при необхідності треба робити це тактовно.

* Необхідна спільна територія, площа якої дозволяє проводити наради всієї групи. Вона має бути досить великою, комфортною, укомплектованою необхідним обладнанням і меблями, забезпечувати в необходниїх випадках конфіденційність зборів групи. Бажано для спілкування мати невелике приміщення із зручними меблями. Тут можна відпочити, поспілкуватися з колегою , попити каву або чай.

Розмір групи. Це дуже важливий чинник, що впливає на ефективність роботи. Не існує загальних рекомендацій з оптимального розміру групи. Він залежить від конкретних робочих завдань, навичок членів групи, організації  робіт. Проте при виборі розміру групи необхідно мати на увазі нижче зазначені обставини.

При збільшенні розміру групи зменшується відносний внесок кожного її члена в досягення  спільної мети, знижується можливість впливу на роботу групи загалом. Це може породжувати зниження почуття відповідальності, зацікавленості членів групи.

У великій групі ускладнюються проблеми адміністрування. Як правило, її необхідно ділити на підгрупи зі своїми керівниками. Це зменшує згуртованість групи, утрудняє спілкування, робить її більш інерційною. Велика група схожа на величезний океанський лайнер, якому важко швидко змінити курс і потрібно багато часу для зупинки. Ці чинники визначають верхню межу розміру групи: від 10 до 15 осіб.

На відміну від цього, невеликі групи, наприклад, не більше п'ятнадцяти чоловік, дозволяють використати менш жорстку систему адміністрування, культивувати менш формальні стосунки , швидше і  гнучкіше виробляти оперативні і довготривалі рішення. Є можливість колегіального прийняття рішень, на нього можуть впливати всі члени групи. Ще одна перевага малої групи полягає в тому, що легко оцінити внесок кожного її члена, що підвищує відчуття відповідальності і мотивації кожного. Таикм чином,  перевагу треба надавати малим групам. Разом з тим із згаданого вище принципу різноманітності випливає, що нижня межа розміру гурпи рівна 3 – 5 осіб.

Кваліфікація і навички членів групи. Раніше було зазначено, що при формуванні групи необхідно прагнути до схожості характерів, темпераментів її членів. Це забезпечує більш сприятливий морально-психологічний клімат групи. Інший підхід має бути при підборі членів групи за кваліфікацією і навичками. Вони мають бути не однаковими, а доповнювати одна одну. Об'єднання ресурсів (навичок і умінь) дозволятиме розв'язувати завдання, які не під силу жодному члену групи нарізно. Крім того, різноманітність навичок і кваліфікації розширює кругозір групи як цілої структури, створює можливість багатоаспектного аналізу, прийняття нестандартних рішень. Із психологічної точки зору, різноманітність навичок членів групи, усвідомлення необхідності об'єднання ресурсів стимулюють згуртованість, прагнення до співпраці І мотивацію кожного члена. Особливо важливе це для малих груп, оскільки у великих втрачається індивідуальність кожного члена, зменшується його персональна значущість для групи загалом.

Розподіл обов'язків. Дуже важливо, щоб члени групи мали ясне уявлення про свої обов'язки. Обов'язки кожного члена групи можуть бути визначені шляхом обговорення на нараді групи, сформульовані керівником або сформовані обома зазначеними способами. Головне, що який би спосіб не використовувався, кожний повинен чітко знати, що чекають від нього. Щоб уникнути непорозумінь обов'язки кожного члена мають бути оформлені письмово, і з ними необхідно ознайомити як виконавця, так і групу загалом. Одночасно можна визначити і стандартні вимоги до роботи кожного співробітника.

Якщо співробітники не мають ясного уявлення про свою роль і обов'язки, можуть виникнути ускладнення двох видів: у першому випадку співробітники виконують роботу на свій розсуд, усі члени груші працюють не узгоджено, що неминуче знижує загальну ефективність. В іншому випадку, декілька співробітників беруться за одну і ту ж роботу, що веде до дублювання і  психологічної напруженості.

Враховуючи важливість знання кожним співробітником своїх обов'язків, їх необхідно визначити письмово і, крім того, усно прокоментовані керівником групи в особистій бесіді зі співробітником. У процесі такої бесіди необхідно пересвідчитися, що співробітник ясно розуміє свої обов'язки, Крім цього, керівник групи повинен регулярно розмовляти з кожним членом групи, щоб пересвідчитися, що всі співробітники виконують свої обов'язки і не зазнають ускладнень. Усі нові члени групи мають одержувати інформацію не тільки про свої обов'язки, але і про обов'язки колег.

Повна взаємна інформованість про обов'язки є необхідною умовою ефективної співпраці. В іншому випадку може виникнути функціональний конфлікт, заснований на недостатньому спілкуванні всередині групи і невизначеності відносно обов'язків кожного члена. Одним з найбільш поширених методів вивчення ситуації в групі є обстеження на предмет задоволення від праці, або дослідження моралі,  думок, настанов  і якості трудового життя. Це процедура,  за допомогою якої менеджмент отримує від співробітників інформацію про їх ставлення до самого процесу праці, зовнішнє середовище, узагальнює індивідуальні відгуки й аналізує одержані дані.

Статус. Статус є могутнім засобом посилення ефективності роботи групи загалом  і мотивації її  окремих членів. Він відображає соціальне і професійне положення члена групи відносно колег. Символи статусу пов'язані з визначенням індивідуальних переваг кожного співробітника, що необхідно враховувати керівнику. Символи статусу можуть бути не тільки ефективним засобом мої мотивації, але при невмілому  використанні  привести до образ, розколу групи, конфліктів Шляхами подолання цих труднощів, є відкрите обговорення, чіткі критерії стимулювання, участь співробітників у прийнятті рішень.

Регламент групи. Регламент являє собою множину вказівок і правил, що визначають характер поведінки, кожного співробітника і групи загалом, їх взаємовідносини між собою і зовнішнім середовищем. Регламент, як правило, містить, нарівні з оформленими і відповідним чином зареєстрованими, також і перелік деяких неформальних правил (традицій).

Регламент, або відомості корпоративної культури, гуртує групу, допомагає її членам краще уявити цілі і напрями діяльності, визначити лінію поведінки кожного співробітника в конкретних ситуаціях, Регламент відіграє свою позитивну роль у тому випадку , якщо він прийнятий всіма членами групи, тому необхідно забезпечити  колегіальність і гласність його обговорення й прийняття. Люди дуже  неохоче  підкоряються правилам , нав’язаним із ззовні.  Крім того, регламент має відображати  особливості групи, філософію організації, її вольові настанови. Із цієї точки зору регламент необхідно регулярно переглядати та адаптувати до зміни ситуації.

Згуртованість групи. Згуртованість  полягає в  здатності групи працювати злагоджено й ефективно, як єдиний колектив. Для цього робота в групі має бути привабливою для кожного співробітник, а він, у свою чергу має бути привабливим для групи. Для згуртованої групи характерні такі

особливості.

Кожний співробітник отримує задоволення від роботи  в групі. Група працює злагоджено, вільна від внутрішніх конфліктів  і тертя, що створює сприятливий морально-психологічний клімат. Група працює плідно, результативність підвищується, оскільки кожний співробітник працює з повною віддачею.

Як забезпечити згуртованість групи? Усі описані вище чинники впливають на згуртованість. Підбиваючи підсумок, можна зазначити, що група буде згуртованою у випадку, якщо;

1.  члени групи мають схожі характери і персональні особливості;
2.  розмір групи не створює організаційних проблем;
3.  навички співробітників доповнюють одна одну;
4.  обов'язки кожного визначені чітко і недвозначно;
5.  економічне і моральне стимулювання підвищує мотивацію членів групи;
6.  регламент прийнятий всіма співробітниками.

Навички роботи в групі

Якщо ви хочете  ефективно працювати в групі і мати хороші відносини з іншими співробітниками, необхідно володіти низкою навичок, що визначають стосунки з іншими людьми. До таких належать:

1.  уміння представляти себе іншим;
2.  відвертість;
3.  вага до почуттів і потреб інших;
4.  сприйнятливість до інших думок;
5.  здатність сприймати критику;
6.  упевненість у собі;
7.  прагнення працювати з повною самовіддачею;
8.   розуміння і визнання ролі керівника.

Представлення себе іншим. Якщо ви хочете плідно працювати в групі, ви маєте бути готовим прийняти її регламент і бути привабливим для співробітників. Для цього нарівні з постійним використанням навичок міжособистісного спілкування дуже важливе перше враження. Наприклад, новий співробітник солідного банку, який прийшов на роботу в перший день з довгим розпатланим волоссям, у линялому джинсовому костюмі і футболці з портретом рок-зірки,  навряд чи буде зрозумілий своїми акуратно причесаними і охайно одягнутими колегами і керівництвом. Перше враження часто є вирішальним у міжособистісних стосунках. І хоч ваші професійні якості, можливо, підходять для банку, але ваш зовнішній вигляд, одяг, поведінка не відповідають формальному регламенту або неформальним традиціям, що склалися, - ви будете знехтувані.

Відвертість. Як неодноразово будо підмічено, дуже важливою є відвертість з усіх питань, що стсуються діяльності групи. Уся інформація такого роду має бути доступна для обговорення всіма робітниками. Для цього необхідні регулярні наради,на яких члени групи обмінюються інформацією, обговорюють результати роботи і подальші плани. Іноді здається, що, приховуючи ту або іншу інформацію, можна забезпечити собі перевагу перед колегами. Це явна помилка, така позиція веде до повної ізоляції і відсторонення від колективую Інформація і спілкування життєво необхідні для групи,

Якщо члени групи не схильні до відвертості, колектив швидко деградує в зборище індивідуумів  і втрачає всі переваги, властиві групі.

Увага до почуттів і потреб інших. У процесі праці в групі час від часу можуть виникати напруженість і нерозуміння. Часто причиною  цього є неуважне ставлення до почуттів інших. Невдалий жарт, образливе особисте зауваження, неувага до самопочуття або психологічного стану іншої людини можуть спричинити конфлікт, який може виявитися в образі, прагненні скоротити спілкування, а іноді взагалі не розмовляти і т. д. Кожний такий конфлікт відволікає частину енергії групи і треба прагнути до зменшення їх кількості. Таке стає можливим, якщо всі члени групи уважні один до одного, знають і з розумінням і повагою ставляться до особистих якостей своїх колег. Якщо конфлікт виник, не запускайте його, намагайтеся подолати де як можна швидше. Часто для цього досить знаків уваги, кроків назустріч, іноді корисне обговорення на зборах групи.

Сприйнятливість до думки інших. Співробітники  групи відчувають більше відповідальності, коли вони мають можливість брати участь у плануванні роботи групи або визначенні способу її виконання. Тому, коли виникає нове завдання, кожний член групи може надати пропозиції щодо планування можливих дій.

Разом з тим, коли думки членів групи не враховуються, вони стають апатичними , байдужими і зменшують свій внесок у роботу групи. Щоб цього не відбулося, всі ідеї, запропоновані співробітниками, мають бути розглянуті, об’єктивно оцінені і по можливості використані при шануванні або виборі способу дій.

Особливо відповідальним є момент, коли група зіткнулася з новими проблемами і необхідно знову розподілити завдання між співробітниками. Будьте взаємно уважні, постарайтеся врахувати побажання інших, врахуйте потенційні можливості кожного та їх індивідуальні особливості.

Здатність сприймати критику. У будь-яких ситуаціях під час роботи групи будуть припускатися помилки як внаслідок неправильного способу дій, так і внаслідок недбалості. Група повинна реагувати на такі ситуації критикою. При цьому критика має бути конструктивною, мати відношення до завдання, що виконується, а не до особливостей індивіда. Якщо ви виступаєте з критикою,то підготуйтеся: визначте причини помилки, засоби виправлення ситуації, кроки, необхідні для запобігання подібних помилок у майбутньому. Висловлюйте свої зауваження в спокійній, ввічливій формі; будьте уважні до почуттів людини, яку критикуєте, при виборі форми критики враховуйте її індивідуальні риси характеру. Разом з тим не уникайте критики. Замовчування і спроба проігнорувати протиріччя між співробітниками створює велике напруження і стрес. Виражаючи почуття, критикуючи один одного або спосіб дії групи загалом, трупа розсіює напруження.

Умійте сприймати критику на вашу адресу. Сприймайте її не як особисту, а як критику методу, який був застосований при вирішенні завдання. Критика неминуча, залишайтеся спокійним і розглядайте її  як спосіб групової роботи, що дозволяє вам  отримувати нові знання, вдосконалюватися, уникати помилок у майбутньому.

Впевненість у собі_Серйозною є ситуація, коли деякі члени групи сумніваються, в своїй здатності виконати індивідуальне завдання. Коли менеджер розподіляє робочі завдання, він повинен бути уважним до думки інших, враховувати потенційні можливості, співробітників, поговоривши з ними, з'ясувати ускладнення, забезпечити підтримку, переконати їх у здійсненності завдання.

З боку співробітника, якщо при отриманні завдання у вас виникають сумніви в здатності виконати його, будьте щирими, обговоріть ускладнення з керівником або колегами. визначте необхідну допомогу, добийтеся упевненості в його здійсненності і тільки тоді приймайте завдання.

Деякі завдання можуть бути новими для всіх членів групи, у цьому випадку важливий позитивний груповий настрій, колективізм і взаємна підтримка з елементами змагання в пошуку рішення.

1. тема равностоящих значений с шагом h и
2. вариант больше выход сыра Домашнее цельное молоко 15 л магазинные натуральные животного происхождения
3. trnsmissio перенесение на других заразные болезни человека возбудители которых передаются кровососущими чле
4. The impact of the French Revolution on the European system
5. Национальные символы и традиции США
6. то обратит на тебя внимание
7. Представительство в суде
8. Правила обследования несущих строительных конструкций зданий и сооружений
9. ВВЕДЕНИЕ В условиях рыночной экономики особую остроту для машиностроительных заводов приобретает пробл
10. Статья- Основные показатели насильственной сексуальной преступности
11. . Значение мотивации 6 Глава 2
12. а 9 11 декабря 2003 г
13. Методы анализа электромеханических устройств
14. во МГУ 1992 ~ 176 с С О Д Е Р Ж А Н И Е Введение
15. На тему- Профессиональное правовое сознание юристов Выполнил студент заочного обучен
16. определять один из основных принциповсоциологии выражающий всеобщую взаимосвязь и взаимообусловленност
17. Тема диплома Развитие скоростносиловых качеств у школьников 3 класса на уроке физкультуры
18. Острый послеродовой эндометрит у коро
19. тема. Значение воды в жизни растительного организма.html
20. Информация для служебного пользования

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе