Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИТУВАННЯ УКРАЇНИ
Навчально-науковий інститут земельних ресурсів та правознавства
Юридичний факультет
Кафедра аграрного, земельного та екологічного права
ім. академіка В.З. Янчука
ДОПОВІДЬ
Питання вдосконалення законодавства у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції в Україні
Виконала студентка
1 курсу магістратури
денної форми навчання
Юлія
Перевірила
Юлія Сергіївна
асистент кафедри
аграрного, земельного і
екологічного права
ім. В.З. Янчука
Київ – 2011
На сьогодні в Україні прийнято достатню кількість нормативно-правових актів з аграрних питань, зокрема у сфері правового регулювання якості та безпечності сільськогосподарської продукції. Проте основу аграрного права становлять єдині правові принципи, які близькі за змістом у більшості їх правових інститутів.
Аграрне законодавство України є концентрованим відображенням тих змін та процесів, що відбуваються в аграрній сфері нашої країни. Тому суттєвий вплив на стан аграрного законодавства здійснюють, перш за все, зміни в економіці, що визначають напрями правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі. Незважаючи на проведення аграрної та земельної реформи, сільське господарство України залишається галуззю національної економіки, що потребує змін у напрямку підвищення його конкурентоспроможності, забезпечення ефективності технологічних процесів виробництва продукції та необхідного рівня її якості, зберігання та переробки.
Однією з причин, що стримують розвиток аграрної сфери є недосконалість аграрного законодавства, яке, по-перше, складається з великої кількості нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу; по-друге, значний відсоток законодавства складають відомчі нормативно-правові акти; по-третє, в аграрному законодавстві присутні правові норми, що належать до інших галузей права; по-четверте, певна частина відомчих нормативно-правових актів містить правові норми, що суперечать законам. В цілому вказані недоліки ускладнюють практику застосування аграрного права та знижують рівень правового забезпечення проведення реформ в аграрній сфері.
Як показує практика для удосконалення законодавства часто використовується його систематизація у вигляді інкорпорації, консолідації або кодифікації. При інкорпорації форми законодавства лише упорядковуються, а зміст його залишається таким самим. Консолідація - об'єднання нормативних актів, виданих у різний час з одного й того ж питання, але зосереджених у різних актах у новий єдиний акт зведеного характеру. Такий акт є новим за формою, але не за змістом тому, що консолідація сприяє удосконаленню лише форми законодавства, не змінюючи його по суті. Кодифікація - усяка діяльність щодо об'єднання законодавства в укрупнені акти, кодекси. Тобто це такий спосіб систематизації законодавства, при якому упорядкування форми раніше виданого законодавства провадиться поряд з удосконаленням його змісту по суті. Таким чином, ліквідуються прогалини в законодавстві, переглядаються нормативні приписи, що застаріли або не виправдали себе, законодавство доповнюється новими положеннями [1, с. 23].
Серед недоліків сучасного аграрного законодавства можна виділити ряд найбільш вагомих:
- аграрне законодавство складається з великої кількості нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу;
- значну частину законодавства складають відомчі нормативно-правові акти;
- "розки даність" аграрно-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права;
- певна частина підзаконних нормативно-правових актів містить правові норми, що суперечать актам вищої юридичної сили;
- правові норми багатьох законів мають декларативний характер, тому не завжди реалізовуються на практиці [3, с.100].
В цілому зазначені недоліки ускладнюють практику застосування норм аграрного права та знижують рівень правового забезпечення проведення реформ в аграрній сфері. Особливо важливою сьогодні є проблема кодифікації аграрного законодавства.
Зауважимо, що жоден із науковців не відкидає необхідності прийняття єдиного кодифікованого акта аграрного законодавства як нагальної потреби часу. Водночас у сучасній аграрно-правовій науці існують різні погляди щодо форми, змісту, суті і назви такого кодифікованого акта.
Так, в юридичній науці обґрунтовується точка зору щодо необхідності прийняття Аграрного кодексу України [2, c.57].
Натомість, Н.І.Титова висунула ідею кодифікації аграрного законодавства шляхом прийняття Основ аграрного законодавства України. Вчена визначила коло суспільних відносин, які потрібно врегулювати таким кодифікованим актом [5, с.7]. Ідею щодо необхідності прийняття Основ аграрного законодавства України підтримує також Н.О.Багай. На її думку, така форма кодифікованого акта відображатиме принципові риси аграрного законодавства України, зокрема його комплексний, інтегрований та спеціалізований характер [4, с. 112].
Важливим є також відображення в структурі Аграрного кодексу питань правового регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції, як базового фактору конкурентоспроможності агропромислового виробництва. При цьому доцільним є докладна правова регламентація таких елементів як державне регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції; стандартизація, сертифікація та метрологія; забезпечення ефективного використання природно-ресурсного потенціалу та можливості виробництва екологічно-чистої продукції; державний контроль; відповідальність щодо порушення норм законодавства та ін. Необхідним є також врахування особливостей правового регулювання виробництва сільськогосподарської продукції на галузевому рівні.
Адже найбільш специфічним, особливим об’єктом серед інших об’єктів внутрішніх аграрних правовідносин виступає саме сільськогосподарська продукція [6, с. 418].
Однак, якою б не була форма кодифікованого акта аграрного законодавства, незаперечним залишається факт необхідності його прийняття для заповнення прогалин у законодавстві, виявлення зайвих нашарувань та усунення суперечностей між нормативно-правовими актами. Прийняття такого нормативного акта дасть змогу селянину легше зорієнтуватися в такому чисельному і недостатньо структурованому масиві актів різної юридичної сили, що регулюють відносини в агропромисловому комплексі.
Крім того, як справедливо відзначають науковці, для підвищення ефективності законодавчого регулювання аграрних відносин необхідно:
- визначити перспективи розвитку аграрної сфери економіки України;
- розробити найближчі, короткострокові та стратегічні напрями розвитку аграрного законодавства України;
- запровадити умови та механізм ефективної реалізації аграрного законодавства України;
- удосконалити нормативно-правову базу функціонування АПК;
- вивчити досвід країн Європейського союзу по розробці аграрного законодавства;
- адаптувати аграрне законодавство відповідно до вимог СОТ [7,c.128].
Також необхідно зазначити, що завданням держави у сфері вдосконалення правового регулювання безпечності і якості сільськогосподарської продукції є розроблення та впровадження системи контролю за виконанням усіма учасниками аграрного ринку вимог нормативних документів, технічних регламентів, пов’язаних з безпечністю і якістю сільськогосподарської продукції та створення дієвого механізму притягнення до відповідальності виробників за неякісну та небезпечну харчову продукцію.
Лише після реалізації наведених пропозицій є можливим створення ефективної нормативно-правової бази, яка відповідатиме вимогам сучасності. Підсумовуючи, можна зазначити, що реалізація потенціалу України, як аграрної держави, значною мірою залежить від удосконалення аграрного законодавства. При цьому доцільним є проведення його систематизації шляхом розробки кодифікованого акта аграрного законодавства, вдосконалення нормативно-правової бази функціонування АПК з урахуванням галузевої специфіки правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції та забезпечення належного рівня її якості і безпеки.
Список використаної літератури: