Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук1

Работа добавлена на сайт samzan.net:


 Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

 ЧУЄШКОВА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

 

УДК 811.161.2:001.4

АНАЛІТИЧНІ НОМІНАЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ (СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)  

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

 

 

Харків – 2003

 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н . Каразіна Міністерства освіти і науки України

      Науковий керівник –  доктор філологічних наук, професор

                                          Калашник Володимир Семенович,

                                          завідувач кафедри української мови

                                          Харківського національного університету

                                          імені В.Н. Каразіна

      Офіційні опоненти:  доктор філологічних наук, доцент

                                           Непийвода Наталія Федорівна,

                                           завідувач кафедри  мови та стилістики

                                           Інституту журналістики Київського

                                           національного університету

                                           імені Тараса Шевченка

                                           кандидат філологічних наук, професор

                                           Ярещенко Артур Петрович,

                                           Харківський інститут управління,

                                           професор кафедри мовознавчих

                                           дисциплін

 

      Провідна установа – Харківський державний педагогічний

                                            університет імені Г.С. Сковороди,

                                            кафедра української мови,

                                            Міністерство освіти і науки України,

                                            м. Харків

                                            

Захист відбудеться  “26”   лютого  2003 р. о 14  годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 64. 051. 07  Харківського національного університету імені В. Н . Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. ІІ-37.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий “24”  січня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ___________     Н.І. Гноєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

У мовознавстві загальновизнаним є положення щодо безпосереднього зв'язку мови з усіма сферами діяльності людини. У час радикальних змін у житті суспільства, бурхливого розвитку науки і техніки цей зв'язок спричиняє суттєву зміну словникового складу мови. Одним із найважливіших  шарів лексики сучасної літературної мови є термінологія.  

Із набуттям незалежності, зміною політичного устрою та введенням ринкових відносин в Україні особливо помітних зрушень зазнала економічна терміносистема. Активне проникнення економічних термінів в українську мову зумовлене як позамовними, так і мовними чинниками. На сьогодні (кінець XX – початок ХХІ ст.) економічна термінолексика належить до найпотужніших джерел поповнення словникового складу сучасної української літературної мови.

Питання формування та функціонування термінів були об'єктом аналізу багатьох українських мовознавців, зокрема Т. Кияка, І. Кочан, А. Крижанівської, Г. Мацюк, Т. Панько, Л. Симоненко та ін. Про посилену увагу дослідників до термінознавчих проблем свідчать численні новітні розвідки, у тому числі дисертаційні. Це роботи  І. Волкової, Т. Лепехи, О. Лисенко, О. Медведь, Т. Михайлової, Г. Наконечної, А. Ніколаєвої, О. Покровської, Т. Пристайко, О. Радченко, Г. Сергєєвої, Н. Цимбал та ін. Формування галузевих терміносистем та їхня розбудова, специфіка терміна, теоретичні засади термінотворення, передумови вироблення національних стандартів – ось далеко не повний перелік проблем, які знаходять висвітлення в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців. Разом із тим вирізняється коло питань, які на сучасному етапі розвитку термінознавства є недостатньо вивченими й потребують подальшого опрацювання. Ідеться насамперед про з'ясування специфіки двох різних структурних типів номінативних одиниць – синтетичних та аналітичних термінів. Найчастіше дослідники звертаються до термінів-слів. Студій, присвячених аналітичним термінологічним конструкціям, значно менше (див. праці О. Іващишина, Б. Михайлишина, В. Овчаренка, З. Осипенко, Т. Панько, Р. Стецюка, Ф. Циткіної, О. Чумак).

Актуальність теми дисертації зумовлюється відсутністю в українському мовознавстві узагальненого комплексного дослідження економічних аналітичних термінів, нагальною потребою унормування економічної терміносистеми.

Дисертаційна робота спрямована на вирішення питань, які до цього часу залишаються нерозв'язаними, незважаючи на значну роль синтаксичного способу термінотворення в сучасній економічній терміносистемі. Актуальним є з'ясування мовного статусу аналітичних номінацій, співвідношення їх із термінами-словами, характеристика способів творення терміносполучень, вироблення критеріїв диференціації вільних та термінологічних словосполучень, аналіз структурного діапазону та членування полікомпонентних терміносполук, опис смислових відношень та лексико-синтаксичних зв'язків між компонентами складених термінів.

Об'єктом вивчення є аналітичні номінації економічної терміносистеми. Сутність цих мовних одиниць, їхні структурні особливості, семантична диференціація та шляхи виникнення становлять предмет дисертаційного дослідження. Для аналізу дібрано близько 4000 неоднослівних термінів, вилучених із економічних термінологічних словників різних типів, наукової та навчальної літератури (монографій, довідників, посібників, підручників економічного спрямування), виданої в кінці ХХ – на початку ХХІ століття. Усього використано понад сорок фахових джерел. Крім того, до аналізу залучено загальномовний “Словник української мови” в 11-ти томах, “Фразеологічний словник української мови” у 2-х томах.

 Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Аналіз системи рівнів української мови ХVІІІ – ХХІ століть”.

Мета дисертаційної роботи полягає у з'ясуванні структурно-семантичних параметрів аналітичних номінацій економічної терміносистеми української мови.

Меті дослідження відповідають такі основні завдання:

1. Визначити мовну сутність і місце термінологічних словосполучень  у системі номінативних засобів мови.

2. Розмежувати аналітичні терміни та інші одиниці спеціальної і неспеціальної лексики – професіоналізми, номенклатурні одиниці, фразеологізми.

3. Здійснити порівняльний аналіз моно- та полікомпонентних термінологічних одиниць.

4. Описати шляхи формування та побудувати структурні моделі економічних термінологічних словосполучень.

5. Диференціювати складені економічні терміни за ступенем семантичної цілісності.

6. Схарактеризувати системні відношення в сучасній економічній термінології, визначивши основні типи зв'язків між її одиницями.

У роботі використано такі методи дослідження: аналітично-описовий, синхронного аналізу, метод компонентного аналізу, елементи порівняльно-зіставного та статистичного методів.

Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз семантичної та граматичної структури складених економічних термінів; уточнено поняття однослівного та неоднослівного терміна; розширено й уточнено критерії термінологічності аналітичних одиниць; уточнено мовний статус складених термінів; визначено шляхи утворення аналітичних економічних термінів; подано класифікацію аналітичних номінацій в економічній терміносистемі за ступенем семантичної цілісності.

У теоретичному плані пропоноване дослідження сприятиме подальшому вивченню проблем аналітичної термінологічної номінації, виробленню критеріїв диференціації терміносполучень та інших одиниць як спеціальної, так і неспеціальної лексики. Результати проведеного аналізу неоднослівних термінів істотно розширюють сучасні уявлення про способи їх формування, поглиблюють теоретичні знання про синтаксичний спосіб термінотворення.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали та результати  можуть бути використані в лексикографії, у навчальному процесі, зокрема в курсах і спецкурсах із лексикології сучасної української літературної мови та термінознавства. Подані в дисертації узагальнення, спостереження й рекомендації будуть корисними для подальшого нормування української економічної термінології на сучасному етапі.

Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-методичних семінарах кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Основні положення роботи апробовано на Всеукраїнській науковій конференції “Другі Шевельовські виклади” (Харків, 1998), на Міжнародній науковій конференції “Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Наконечного” (Харків, 2000), на міжвузівських науково-методичних конференціях “Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки” (Харків, 1999, 2000, 2002), на 7-й Міжнародній науковій конференції “СловоСвіт 2002” (Львів, 2002). Дисертаційне дослідження обговорено на засіданнях кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Публікації. Зміст дисертації відображено в семи публікаціях, із них чотири статті у фахових виданнях.    

Структура роботи визначається її метою та завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії (282 позиції) та джерел (45 назв). Повний обсяг роботи становить 189 сторінок, текстова частина – 160 сторінок.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету, завдання, наукову новизну, практичну та теоретичну значущість роботи, визначено об'єкт, предмет і напрямки дослідження, подано методи аналізу фактичного матеріалу, наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження аналітичних термінів” з'ясовано зміст та обсяг понять, необхідних для вирішення поставлених завдань. У першому параграфі “Термін. Термінологія. Терміносистема” наголошено на неоднозначності тлумачення у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві названих понять. Перелік властивостей, які, на думку сучасних учених, повинен мати термін (номінативність, системність, наявність дефініції, моносемія в межах свого термінополя, стилістична нейтральність, точність семантики та ін.) засвідчив необхідність застосування  різнобічного підходу до цього складного й багатоаспектного поняття. Пріоритетними для терміна вважаємо номінативно-дефінітивну функцію та системність. У розділі наголошено на тому, що українська економічна терміносистема охоплює спеціальну лексику  багатьох підсистем: “Біржі та біржова діяльність”, “Бухгалтерський облік і аудит”, “Макроекономіка”, “Маркетинг і торгівля”, “Мікроекономіка”, “Підприємництво та менеджмент”, “Статистика”, “Страхування”, “Фінанси, банки, інвестиції”, “Фондовий ринок”, “Цінні папери” та ін. Простежено, що досліджувана терміносистема  характеризується двома видами системності – логічною та мовною. Логічна системність передбачає ієрархію понять – наявність гіпонімічної парадигми. Мовна системність – це структурна типологія термінів (синтез простих, складних і складених номінацій), а також системні відношення (полісемія, синонімія, антонімія).

У другому параграфі “Термін. Номен. Професіоналізм” відзначено таку властивість субмови економічної галузі, як паралельне формування термінології та професійної лексики, функціонування спеціальної лексики  в межах однієї теорії. Зроблено акцент на необхідності розмежовувати аналітичні терміни та професіоналізми, в окрему групу виділяти прагмоніми (комерційні номени). Диференційними ознаками професіоналізмів для проведення демаркаційної лінії між ними та термінами взагалі й неоднослівними термінами зокрема вважаємо: а) відсутність чіткої наукової дефініції; б) обмежену сферу використання. На рівні термін – прагмонім основними критеріями диференціації є відповідно понятійність термінів та предметність прагмонімів. Визначені параметри розмежування термінів, номенів та професіоналізмів дозволили окреслити власне об'єкт нашого дослідження.

У третьому параграфі “Синтетичний та аналітичний термін” відзначено, що сучасна українська економічна терміносистема репрезентована двома типами конструкцій – однослівними та неоднослівними, із кількісним переважанням останніх (вони, за спостереженнями науковців, становлять приблизно 80% аналізованої терміносистеми). Доведено, що на номінативному рівні немає принципової різниці між синтетичними та аналітичними термінами. Усі вимоги, які науковці висувають до термінів узагалі, стосуються й термінологічних словосполучень. Але, зважаючи на те, що аналітичний термін – це синтаксична конструкція, яка складається із двох чи більше слів, говоримо про наявність структурної різниці між цими двома класами термінологічних одиниць, що спричиняє появу додаткового переліку тих норм, яким повинно відповідати термінологічне словосполучення. Серед провідних граматичних та семантичних параметрів аналітичних термінологічних номінацій називаємо такі: а) неоднослівні терміни – це переважно субстантивні словосполучення (виділяємо також вербальні терміносполучення, мотивуючи це тим, що термін може бути представлений двома номінаціями: номінацією ознаки [процесу] у статиці й номінацією ознаки [процесу] у динаміці);   б) складові компоненти терміносполучення пов'язані між собою за допомогою одного з різновидів підрядного зв'язку – узгодження, керування, прилягання, іменного прилягання або кореляції; в) терміносполучення повинні мати постійний порядок складників, характеризуватися відтворюваністю, стійкістю, семантичною цілісністю, нездатністю членуватися на самостійні терміни без утрати значення, яке вони виражають.

Четвертий параграф “Термінологічне словосполучення та фразеологічна одиниця” присвячено розглядові питання мовного статусу неоднослівних термінів, оскільки термінологічні словосполучення нерідко відносять до сфери фразеології, а не термінології. Основними аргументами у вченні про фразеологічність аналітичних термінів є їх стійкість, відтворюваність, семантична цілісність та різний ступінь смислової нерозкладності компонентів. Справді, названі ознаки властиві як термінологічним словосполученням (далі ТС), так і фразеологічним одиницям (далі ФО). Але цілісне значення фразеологізму, як і його стійкість та семантична цілісність, є результатом тривалого процесу метафоризації, десемантизації компонентів, який може супроводжуватися втратою окремих частин фрази та зміною граматичної структури. В основі фразеологізму звичайно лежить вільний мовний вираз, який лише завдяки названому процесові перетворюється на фразеологічну одиницю. Причиною стійкості, відтворюваності та семантичної цілісності аналітичних термінів є їх зв'язок із поняттям. Але навіть ті дослідники, які усвідомлюють дискусійність питання віднесення всього корпусу ТС до фразеологічної системи, пропонують розглядати як фразеологізми терміноодиниці, які містять у своїй семантиці елементи конотації (джентельменська угода, зняття вершків, податковий притулок та ін.). Уважаємо, що немає підстав сумніватися в термінологічності ТС з емоційно-експресивним забарвленням. На сучасному етапі розвитку термінознавства науковці все частіше декларують погляд на терміни і як на особливі слова, і як  на слова в особливій функції. Даючи назву спеціальним поняттям, термінологи-практики не відмовляються від нетрадиційних або стилістично маркованих одиниць. Наголошуємо на тому, що конотативність семантики не заважає цілісному сприйняттю словосполучення як терміна. Крім цього, аналіз  чинників, які визначають вибір ознаки для метафоричного або метонімічного найменування, демонструє, що, як правило, це чинники об'єктивного характеру: аналогії, стійкість зв'язків між реаліями, намагання мовця адекватно відобразити якості та властивості понять, що називаються. Таким чином, аналітичні терміни та фразеологізми належать до різних рівнів мовної системи.

 У другому розділі “Граматична та семантична структура аналітичних номінацій економічної терміносистеми“ здійснено комплексний структурний аналіз неоднослівних економічних термінів, визначено шляхи їх утворення, запропоновано класифікацію аналітичних номінацій в економічній терміносистемі за ступенем семантичної цілісності. У першому параграфі “Граматична структура термінологічних словосполучень” відзначено, що серед усього масиву досліджуваних термінологічних словосполучень кількісно переважають двокомпонентні ТС. Нами зафіксовано 3020 таких одиниць, що становить 75% від загальної кількості проаналізованих аналітичних конструкцій. Залежно від частиномовної належності стрижневого слова двокомпонентні ТС поділяються на три основні групи: субстантивно-субстантивні, субстантивно-ад'єктивні та вербально-субстантивні ТС. Найпоширенішими серед двокомпонентних ТС є субстантивно-ад'єктивні сполуки – 2044 одиниці, або 68% від загальної кількості двокомпонентних ТС. Це поєднання іменника із простим, похідним та складним прикметником або дієприкметником. Тип синтаксичного зв'язку – узгодження. Означенням переважно є відносний прикметник, який конкретизує, уточнює родове значення терміна-іменника, надаючи всій терміносполуці видового термінологічного значення, у таких, наприклад, ТС: банківський дисконт, валютний демпінг, інвестиційний аудит,  тарифна квота. Якісні прикметники  наявні в аналізованій терміносистемі в значно меншій кількості (усього 49 одиниць), наприклад: гарячі гроші, простий вексель, чистий коносамент (дохід, прибуток, акредитив). Приклади використання в ролі атрибутів якісних прикметників у всіх проаналізованих лексикографічних джерелах кількісно не є значними.

За своєю будовою прикметники-компоненти ТС переважно прості, одноосновні. Складні прикметники використовуються значно рідше, наприклад: зовнішньоторговельний арбітраж, інвестиційно-комерційний банк,  кошторисно-фінансові розрахунки  (54 одиниці).

Серед атрибутивних бінарних ТС окремо виділяємо сполучення іменника з дієприкметником, найчастіше пасивним: забезпечений вексель (борг, кредит), захищена акція, підтверджений акредитив. У складі аналізованих ТС нами зафіксовано 39 пасивних дієприкметників. Активні дієприкметники вживаються рідше (усього 14 одиниць), що властиво й загальнолітературній мові. У сучасних термінографічних джерелах вони репрезентовані поодинокими номінаціями: відмиваючий продаж, діюча конкуренція, падаюча валюта, плаваюча ставка, протидіючий маркетинг, функціонуючий капітал. Спостереження над цими ТС дозволяють стверджувати, що всі вони є кальками з російської мови. Уважаємо, що існування більшості таких “термінів” є неправомірним. У галузевих перекладних словниках знаходимо більш коректні переклади із залученням власне українських слів, пор.: падающая валюта – знецінювана валюта, плавающая ставка – змінна ставка. Проте за умови відсутності в українській мові рівноцінного за понятійним обсягом питомого терміна можливе, на нашу думку, використання скалькованих термінологічних одиниць типу діюча конкуренція, протидіючий маркетинг.

На другому місці за кількісним показником перебувають субстантивно-субстантивні ТС – 840 одиниць, що становить 27,5% від загальної кількості двокомпонентних ТС. Субстантивно-субстантивні ТС представлені двома кількісно та якісно неоднорідними комплексами: генітивними та прийменниковими термінологічними словосполученнями.

Генітивні ТС побудовані за моделлю “іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку”. Тип синтаксичного зв'язку в 318 таких ТС (10,5% від загальної кількості двокомпонентних ТС) – іменне прилягання, наприклад: засоби виробництва, коефіцієнт ліквідності, кон'юнктура (глибина, ніша) ринку, мінімум споживання. Окрему групу генітивних ТС становлять сполуки з віддієслівними іменниками (390 одиниць, або 13%). У таких ТС найчіткіше виражено об'єктні відношення (тип синтаксичного зв'язку – керування), наприклад: блокування експорту, депонування коштів, індексація вкладів,  нагромадження капіталу.  

Відомо, що ядро будь-якої термінології становлять загальні назви. Проте використання і власних назв у термінологічних номінаціях має сталу традицію. В аналізованій терміносистемі виділяємо 33 терміносполучення з епонімами  у своєму складі, що становить 1% від усієї кількості двокомпонентних ТС (тип синтаксичного зв'язку – іменне прилягання). Це субстантивно-субстантивні словосполучення, постпозитивними компонентами яких є прізвища вчених, пов'язаних із певною ділянкою економічних знань, наприклад: індекс Доу-Джонса,  закон Коперника-Грешема,  модель  Курно.

Прийменникові ТС нечисленні (99 одиниць – 3%). Найуживаніші прийменники в, у, з, за, із, без, від, до, про, під; тип синтаксичного зв'язку в таких ТС – іменне прилягання, наприклад: акція на подавця, втеча від грошей, декларація про доходи, коносамент із застереженням. Як зауважують науковці, такі ТС в сучасних східнослов'янських мовах мають тенденцію до заміни їх безприйменниковими конструкціями, наприклад: договір про найм – наймовий договір, кредит під заставу – іпотечний кредит.

Неоднозначно в сучасному вітчизняному та зарубіжному мовознавстві взагалі та термінознавстві зокрема трактуються бінарні сполуки, побудовані за моделлю прикладки (61 одиниця, або 2% від загальної кількості двокомпонентних ТС). Серед бісубстантивних економічних терміноодиниць, особливістю яких є дефісне написання, пропонуємо виділяти юкстапозити та словосполучення. До складних слів (22 одиниці) відносимо конструкції, у яких:

1) неможливо виділити стрижневий компонент та прикладку: купівля-продаж;  

2) один із компонентів не відмінюється: виторг-нетто, спред-доручення, траст-компанія.

До термінологічних словосполучень, побудованих за моделлю прикладки (39 одиниць), відносимо сполуки, обидва компоненти яких відмінюються і в яких  можна виділити стрижневий компонент та елемент-прикладку: виробник-монополіст, виставка-продаж,  країна-дебітор.

Вербально-субстантивні ТС побудовані за моделлю “дієслово + іменник”. Тип синтаксичного зв'язку в таких сполуках – керування (акцептувати вексель, випускати позику, знімати ембарго) та іменне прилягання (купувати в кредит). Одиниці такого плану в основному використовуються в мовленні, лексикографічні джерела, за незначними винятками, їх практично не подають, хоча вербальні словосполучення й обслуговують економічну сферу, вони наявні у фахових підручниках, статтях, монографіях. Нами зафіксовано 75 вербально-субстантивних ТС, або 2,5 % від загальної кількості двокомпонентних ТС.

У досліджуваній терміносистемі досить поширеними є трикомпонентні аналітичні терміни. Трикомпонентні ТС представлені 734 одиницями, що становить 18,4% від загальної кількості проаналізованих неоднослівних номінацій. Побудовані вони за такими моделями:

1. “Іменник + прикметник + іменник”: біржа відкритих торгів, депозитарій інвестиційного фонду, сальдо торгового балансу. Цю модель  репрезентують 283 ТС, або 38,5% від загальної кількості трикомпонентних терміносполук. Вона є найпродуктивнішою серед трикомпонентних термінів, утворюється шляхом поширення іменником двокомпонентного ТС, побудованого за моделлю “прикметник + іменник”, причому бінарна сполука стоїть у формі родового відмінка, пор.: марка + акцизний збір = марка акцизного збору, стандарт + товарний рух = стандарт товарного руху. За цією ж моделлю будуються ТC із прийменниками. Таких терміносполучень ми нараховуємо 69 одиниць, або 9,4% від загальної кількості трикомпонентних ТС: акція без номінальної вартості, компанія з обмеженою відповідальністю, контракт на компенсаційних умовах. Зауважимо, що кількісно прийменникові термінологічні сполуки значно поступаються безприйменниковим ТС.

2. “Прикметник + прикметник + іменник”: валовий національний продукт, внутрішній міжбанківський кліринг, єдиний економічний простір. За кількісним показником (153 одиниці) ТС, побудовані за цією моделлю, перебувають на другому місці і становлять 21% від загальної кількості трикомпонентних терміносполучень. Дериваційною базою для творення таких ТС (як і в попередній моделі) є сполука прикметника з іменником, яка уточнюється, конкретизується за допомогою ще одного прикметника або дієприкметника, наприклад: валютний курс – змінний валютний курс, контрольований валютний курс, нестабільний валютний курс, обмінний валютний курс, офіційний валютний курс, реальний валютний курс, ринковий валютний курс,  фіксований валютний курс, центральний валютний курс.

3. “Прикметник + іменник + іменник”: державний сектор економіки,  експортна вартість товару,  контрольний пакет акцій.  Аналізована модель є результатом атрибутивного поширення двокомпонентних субстантивно-субстантивних ТС. За кількісним показником (107 одиниць, або 14,5%) вона перебуває на третьому місці. Ця ж модель із прийменниками репрезентована такими прикладами: довгі хвилі в економіці, прибутковий податок з населення (8 одиниць, або 1%).

4. “Іменник + іменник + іменник”: вартість одиниці продукції, індексація доходів населення, час обігу капіталу. Ці терміносполуки утворюються шляхом розширення домінантного компонента субстантивною конструкцією, яка виконує атрибутивну функцію. Нами зафіксовано 84 ТС такого типу, що становить 11,5%. Та ж модель із прийменниками: коносамент без права передання, платіж у формі інкасо, ціна входу до ринку (18 одиниць, або 2,5%).

Усі проаналізовані конструкції належать до продуктивних типів ТС. Малопродуктивних трикомпонентних ТС, до складу яких входять дієслова, дієприкметники та прислівники, зафіксовано 12 одиниць, що становить 1,6% від загальної кількості трикомпонентних терміносполучень, наприклад: конвертовані цінні папери, монополізувати зовнішній ринок, суспільно необхідна праця.

Словосполучення, які містять у своєму складі чотири та більше компонентів, відносимо до багатокомпонентних. Таких ТС у нашому реєстрі 224 одиниці, або 5,6% від загальної кількості досліджуваних терміносполучень.  

 Чотирикомпонентних ТС зафіксовано 194 одиниці (86,6% від загальної кількості багаточленних ТС). Найпродуктивнішою серед чотирикомпонентних ТС є модель “прикметник + іменник + прикметник + іменник” – 57 одиниць (29% від загальної кількості чотирикомпонентних ТС), наприклад: золотий вміст грошової одиниці, інвестиційна компанія закритого типу. Механізм творення таких ТС є досить прозорим: до трикомпонентного ТС додається прикметник, який звужує значення вихідної сполуки, пор.: вартість основних фондів – відновна вартість основних фондів, залишкова вартість основних фондів, ліквідаційна вартість основних фондів. Ще один спосіб творення аналізованих терміноодиниць – об'єднання двох двокомпонентних ТС в одне смислове та структурне ціле, наприклад: номінальна вартість цінних паперів (номінальна вартість і цінні папери). Прийменникові ТС, побудовані за цією моделлю, нечисленні – 6 одиниць (3,1%): оборотні засоби за ощадними вкладами, поточний рахунок в іноземній валюті.

Інші моделі чотирикомпонентних ТС також творяться шляхом ускладнення трикомпонентних ТС прикметниками, іменниками, рідше – дієсловами та прислівниками: договірна вертикальна маркетингова система, мінімальний споживчий бюджет сімўї, облігація внутрішньої державної позики,  суспільно необхідний робочий час, цикл життя класу продуктів.

П'ятикомпонентних ТС нараховуємо 22 одиниці, що становить 9,8% від загальної кількості багаточленних терміносполучень: індекс цін валового національного продукту, лінія надійності ринку цінних паперів, твердий офіційний курс національної валюти.

Шестикомпонентних ТС нами зафіксовано 6 одиниць, або 2,6% від загальної кількості багатокомпонентних терміносполучень: категорії фінансових засобів системи національних рахунків, інституціональні моделі світового ринку робочої сил.

Терміносполучення, що складаються із семи та восьми компонентів, представлені двома номінаціями: закон відповідності виробничих відносин характерові продуктивних сил (0,4%), модель розрахунку ринкової вартості основних типів цінних паперів (0,4%) . 

Зазначено, що наявність полікомпонентних ТС викликає з боку науковців суттєві зауваження. Але такі ТС – невід'ємна частина аналізованої терміносистеми. Наголошено на тому, що дилему “точність – короткість” у термінологічній сфері необхідно вирішувати на користь першої. Багатокомпонентні ТС не повинні викликати заперечень, оскільки вони здатні з максимальною точністю та повнотою відображати суттєві ознаки складних економічних понять.

Компоненти будь-якого словосполучення, термінологічного зокрема, пов'язуються між собою за допомогою підрядного зв'язку. Але в аналізованій терміносистемі зафіксовано також 39 терміноодиниць (0,96% від загальної кількості досліджуваних ТС), у яких, крім підрядного, наявний сурядний зв'язок, наприклад: закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил, оренда машин і обладнання, пільговий кредитний і податковий режим. Продуктивними є три- та чотирикомпонентні структури, усі інші репрезентовані поодинокими прикладами.

На наш погляд, потреби у функціонуванні таких термінологічних конструкцій немає, оскільки майже кожна з аналізованих терміносполук досить легко розпадається на окремі терміни та ТС без значної втрати смислу. Наприклад, фахові словники фіксують як номінацію міжнародна кооперація праці і виробництва, так і окремо термін міжнародна кооперація праці і термін міжнародна кооперація виробництва. Пор. також: диверсифікація інвестиційного та споживчого попиту – диверсифікація інвестиційного попиту, диверсифікація споживчого попиту.

Поодинокими є випадки функціонування сполук із підрядними сполучниками: країни, що розвиваються, ризики, що не підлягають страхуванню. Наголошено, що ці одиниці швидше за все заміняться словами-термінами або терміносполученнями.

У другому параграфі “Семантична структура термінологічних словосполучень” основний акцент зроблено на розглядові того, яким чином формується семантика досліджуваних одиниць: чи становить вона просту суму значень складників, чи можливі інші типи відношень. Апріорним уважаємо те, що будь-яке термінологічне словосполучення є семантично цілісною конструкцією, але виділяємо кілька ступенів семантичної цілісності. Зважаючи на те, що запропонована класифікація ТС за цим чинником ґрунтується на опозиції термін-нетермін, значну увагу приділено лексико-семантичному способові творення термінів. Його сутність полягає у використанні в ролі терміна готового слова або словосполучення, запозиченого з іншої лексичної підсистеми. Відомо, що у слова-нетерміна, яке починає виконувати термінологічну функцію (самостійно або у складі терміносполуки), відбувається переосмислення значення, перегрупування сем. Відповідно до співвідношення ознак спеціального та неспеціального поняття, виділено декілька різновидів лексико-семантичного способу творення термінів:

1. Спеціалізація, або звуження значення загальновживаних слів: біржова гра, валютні цінності,  цінова дискримінація. 

2. Метафоричне перенесення: вічнозелений кредит, заморожування заробітної платні,  парасолька цін.

3. Метонімічне перенесення: вексельний портфель, споживчий  кошик.

4. Ретермінологізація: податковий імунітет, фінансові санкції.

За нашими спостереженнями, переважна кількість проаналізованих терміносполучень, утворених унаслідок  вторинної номінації, є лексико-семантичними варіантами стосовно твірних слів, а не омонімами, оскільки між неспеціальним словом та утвореним на його основі терміном збережені семантичні зв'язки.

На матеріалі двокомпонентних терміносполучень досліджуваної терміносистеми за ступенем семантичної цілісності виділено три групи. До першої належать ТС, які мають найнижчий ступінь семантичної цілісності, характеризуються формальною розкладністю і зовні нагадують вільні словосполучення. Обидва компоненти таких терміноодиниць ужиті  в термінологічному значенні, наприклад: банківський чек,  девальвація валюти,  олігополістичний ринок.

Спостереження над цими терміносполученнями дозволяють твердити, що їм не властива лексична неподільність слів-компонентів. Кожен член аналізованих структур – показник суттєвих рис позначуваного поняття, у кожному з них реалізується частина цілісної смислової єдності, основою якої є семантика всіх членів сполуки.

До другої групи відносимо ТС, у яких один компонент є власне економічним терміном, а другий запозичений з іншої лексичної підсистеми. Унаслідок часткового або повного переосмислення, якого зазнає другий компонент сполуки, значення термінологічного словосполучення не сприймається як сума значень складових. Стосовно таких ТС можемо говорити про вищий ступінь семантичної цілісності, порівняно з ТС першої групи. Серед субстантивно-ад'єктивних ТС виділяємо терміносполучення, в яких:

1) іменник має термінологічне значення, а прикметник належить: а) до загальновживаної лексики (гаряча позика, тверда валюта, чорний ринок); б) до лексики обмеженого вживання, зокрема книжної (негативний попит, пікове ціноутворення, серцеподібний капітал);

2) прикметник має термінологічне значення, іменник належить: а) до загальновживаної лексики (валютний кошик, грошовий голод, податкова  парасолька); б) до лексики обмеженого вживання:

– розмовної (валютна лихоманка); 

– книжної, до якої належить як загальнотермінологічна лексика  (немонополістичний сектор, ринковий механізм), так і вузькофахова (інвестиційні барометри).

У складі субстантивно-субстантивних ТС також фіксуємо компоненти, які належать: а) до загальновживаної лексики (глибина ринку, ножиці цін,  таємниця вкладу); б) до лексики обмеженого вживання: загальнотермінологічної (концентрація капіталу, мінімум споживання) і вузькофахової (сегментація ринку).

Максимальною семантичною цілісністю характеризуються ТС третьої групи, обидва компоненти яких не належать до економічної термінолексики і лише в поєднанні стають терміном. Такі терміносполучення непродуктивні, підставою для номінації дуже часто буває якась випадкова ознака. До складу ТС цієї групи входять: 1) загальновживані слова (агресивний портфель, вороже поглинання, ділова ніша, захищений бик, робоча сила); 2) лексика обмеженого вживання:

– розмовна (жирний кіт);

– книжна, зокрема термінологія інших наук (мертва точка, повітряна яма, шокова терапія).

Семантичну структуру три- та багатокомпонентних ТС аналізуємо з тих же позицій, що й двокомпонентних. До першої групи відносимо ТС, які характеризуються формальною розкладністю; усі складові таких ТС – терміни, наприклад: депозитний рахунок грошового ринку, дефіцит платіжного балансу, податок на доходи від грошових капіталів. Спостереження над цими ТС дозволяють твердити, що їхня семантична структура становить суму значень складових компонентів.

До другої групи належать ТС, які характеризуються більшим ступенем семантичної цілісності порівняно з ТС першої групи. Це зумовлено тим, що один чи кілька компонентів таких ТС не є власне економічними термінами. Так, у їх складі виділяємо: а) загальновживану лексику (вартість мінімального споживчого кошика, заморожування заробітної платні, режим фінансового оздоровлення); б) лексику обмеженого вживання, переважно книжну, яка поділяється на:

– загальнотермінологічну (аналіз портфеля напрямків діяльності фірми, раціональний бюджет сім'ї, система часткового резерву в банківській справі);

– вузькофахову (коефіцієнт “лакмусового папірця”, інвестиційний клімат країни).

Ці словосполучення утворені лексико-семантичним способом: один чи кілька їх компонентів шляхом звуження обсягу значення, метафоричного або метонімічного перенесення починають функціонувати як економічні терміни.   

Наголошуємо на тому, що опозиція “термін-нетермін” є визначальною для дво- та трикомпонентних терміносполучень. Стосовно багаточленних ТС зауважуємо, що їхня цілісність залежить не тільки від належності компонентів до термінологічної або нетермінологічної лексики, важливою також є кількість членів ТС. За нашими спостереженнями, ступінь семантичної цілісності в багатокомпонентних ТС буде нижчий, ніж у дво- та трикомпонентних.   

У третьому розділі  “Системні відношення в економічній термінології” розглянуто гіперо-гіпонімію, полісемію, синонімію, антонімію, а також варіантність. Наголошено, що гіперо-гіпонімічні відношення  репрезентують аналізовану термінологію не тільки як структуровану, але і як ієрархізовану систему, і тому свідомо конструюються в термінології. Аналіз мікрополів аналітичних термінів із домінантами акція, баланс, дохід, капітал, податок, позика, ринок, ціна продемонстрував, наскільки розгалуженими є  родо-видові відношення. Найчастіше гіпероніми, утворені від одного гіпоніма, належать не до однієї, а до кількох підсистем. Одним з обов'язкових атрибутів аналізованої терміногрупи є антонімія. У сфері аналітичної номінації, як правило, родові назви виражають єдність протилежних понять, видові – їхні протилежні ознаки. Зважаючи на те, якою частиною терміна передається протиставне значення, виділяємо різнокореневі та спільнокореневі антоніми. Різнокоренева антонімія реалізується шляхом семантичного протиставлення коренів, наприклад: приватна власність – суспільна власність, негативне сальдо – позитивне сальдо, змінна  відсоткова ставка – фіксована  відсоткова ставка. Спільнокоренева антонімія репрезентована такими номінаціями: ліквідні  кошти – неліквідні  кошти, цінова конкуренція – нецінова конкуренція, відзивний акредитив – безвідзивний акредитив. У досліджуваній терміносистемі наявні пари змішаного зразка, де антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других: односторонній кліринг – багатосторонній кліринг, довгострокове авансування – короткострокове авансування. До особливостей економічної терміносистеми можна віднести поодинокі випадки функціонування ТС, які утворилися внаслідок поєднання двох протилежних понять в одне, наприклад: купівля-продаж товару, акт приймання-передавання. Явище полісемії у сфері аналітичних економічних термінів має обмежений вияв (порівняно з однослівними термінами). Як свідчить аналізований матеріал, багатозначність виявляється передусім серед двокомпонентних ТС, семантична структура яких складається переважно з двох термінологічних значень, пор.: відкритий рахунок – 1) форма розрахунково-кредитних відносин між продавцем і покупцем; 2) факт відкриття особистого розрахункового рахунку фізичної або юридичної особи в банку. За нашими спостереженнями, із зростанням кількості компонентів термінологічного словосполучення зменшується його здатність до полісемії; багаточленні ТС (від п'яти і більше компонентів) характеризуються моносемічністю. В аналізованій терміносистемі представлені також синонімічні відношення. Констатуємо наявність трьох різновидів синонімів: абсолютних (експортне мито – вивізне мито, банківський трансфер – банківський переказ, взаємозамінювані товари – субститути) понятійних (білонна монета – розмінна монета, контрактна ціна та ціна купівлі-продажу) та синонімів з елементами конотації (валютний демпінг – “валютна війна”, поновлений кредит – “вічнозелений” кредит),  із кількісним переважанням перших. Відзначаємо, що синонімія – це можливість вибору найоптимальнішої номінації, але погоджуємося з тим, що  в термінологічній сфері це явище є небажаним. Варіантність, зокрема синтаксична (яка не належить до системних відношень), має певною мірою позитивне значення, оскільки полегшує оперування полілексемними термінами, пор.: закон адекватності виробничих відносин рівню продуктивних сил – закон адекватності, баланс виробництва, розподілу і кінцевого використання національного доходу – баланс національного доходу.  

Розглянуті системні відношення у сфері неоднослівної термінологічної номінації підтвердили системність досліджуваної економічної термінології.

У висновках узагальнюються результати роботи.

Проведене дослідження засвідчило питому вагу аналітичних термінів  у складі спеціальної економічної лексики. Переважання в сучасних терміносистемах термінологічних словосполучень підтверджується не лише нашим дослідженням, але й багатьма авторитетними джерелами, численними роботами вітчизняних та зарубіжних авторів. Активність синтаксичного способу термінотворення зумовлена як лінгвальними, так й екстралінгвальними чинниками: а) термінологічні словосполучення, на відміну від термінів-однословів, виявляють більшу здатність до конкретизації значень завдяки залежним словам; вони здатні до систематизації за певними моделями, гнучкішої класифікації; б) сучасний стан розвитку наук, економічної в тому числі, досяг такого рівня, що синтетичні терміни відходять на другий план; за своїми номінативними можливостями вони значно поступаються аналітичним конструкціям.   

Дисертаційне дослідження дозволило провести межу між власне термінологічною та професійною лексикою; між термінами, які характеризуються понятійністю, та прагмонімами, диференційною ознакою яких є предметність. Порівняльний аналіз структурно-семантичних особливостей неоднослівних термінів та фразеологізмів довів неправомірність ототожнення цих одиниць, що дало можливість певною мірою з'ясувати мовний статус аналітичних термінологічних номінацій. Важливим для подальшого нормування економічної терміносистеми є наведений у роботі перелік критеріїв термінологічності словосполучень, що сприятиме виділенню класу одиниць, які адекватно відображатимуть систему понять досліджуваної галузі знань.  

Розгляд граматичної структури терміносполучень засвідчив багатоманітність моделей (90 різновидів), за якими будуються економічні аналітичні терміни. Більшість стосуються дво- та трикомпонентних сполук. Окремі вади багатокомпонентних ТС (громіздка структура, отже, незручність у користуванні) не применшують їхньої ролі у формуванні досліджуваної терміносистеми, відмітною ознакою якої є значна кількість складних понять. Наголошено на наявності безпосереднього зв'язку між продуктивністю тієї чи тієї моделі ТС та кількістю компонентів у її складі: продуктивність обернено пропорційна кількості.  

У роботі запропоновано класифікацію термінологічних словосполучень за ступенем семантичної цілісності. Визначальною для класифікації є опозиція “термін-нетермін”. На всіх структурних рівнях (від двокомпонентних до багатокомпонентних) кількісно переважають ТС, у складі яких містяться як власне терміни, так і слова неспеціальної лексики. Меншою кількістю одиниць представлені терміносполучення, усі компоненти яких є термінами; мінімальною поширеністю характеризуються ТС, жоден із компонентів яких не є терміном. Терміносполучення, у складі яких є слова-нетерміни, відзначаються зв'язаністю значень; формальна розкладність є ознакою ТС, усі складові яких – терміни. Наявність значної кількості складених термінів із словами, які не є економічними термінами, пояснюється, очевидно, етапом становлення та нормалізації економічної терміносистеми: далеко не всім поняттям цієї галузі знайдено відповідне власне термінологічне найменування.

У результаті аналізу економічних ТС встановлено наявність прямого   зв'язку між семантикою та граматичною структурою терміносполучень. Так, терміни зі складною семантичною структурою представлені багатокомпонентними ТС (від чотирьох і більше членів). Семантична структура  дво- та трикомпонентних ТС є простішою. Таким чином, наголошуємо на тому, що семантична та граматична структури ТС тісно пов'язані між собою.  

Розгляд системних відношень економічної терміносистеми дає підстави стверджувати, що до ядра досліджуваної термінології належать словосполучення на позначення родо-видових відношень. Релевантними для аналізованої лексики є антонімічні та синонімічні стосунки, багатозначність  властива меншою мірою.

Отримані результати сприятимуть подальшому впорядкуванню досліджуваної терміносистеми, удосконаленню термінографічних праць економічної галузі.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Плаксій О. Словосполучення як один з основних способів номінації в економічній термінології // Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. – 1999. – №426. – С. 167 – 171.

2. Плаксій О. Структура та семантика двокомпонентних словосполучень економічної терміносистеми // Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Праці молодих учених філологічного факультету. – 2000. – №473. – С. 155 – 159.

3. Плаксій О. Термінологічне словосполучення і фразеологізм (на матеріалі економічної термінології) // Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Наконечного. – 2000. – №491. – С. 282 – 286.

4. Плаксій О. Метафора як спосіб творення сучасних економічних термінів (на матеріалі аналітичних конструкцій) // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології: Тези доп. 7-ї Міжнар. наук. конф. – 2002. – №453. – С. 304 – 308.

5. Плаксій О. Синтаксичний спосіб творення українських економічних термінів // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. праць. – Х.: Константа, 1999. – Вип. 3. – С. 238 – 239.

6. Плаксій О. До питання про фразеологічність складених термінів (на матеріалі економічної термінології) // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. праць. – Х.: Константа, 2000. – Вип. 4. – С. 276 – 277.

7. Плаксій О. Синонімія та варіантність в українській економічній терміносистемі (на матеріалі аналітичних термінів) // Викладання мов у вузі  на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. праць. – Х.: Константа, 2002. – Вип. 6. – С. 326 – 330.

АНОТАЦІЯ

Чуєшкова О.В. Аналітичні номінації в економічній терміносистемі (структурно-типологічний аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2002.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізові граматичної та семантичної структури аналітичних економічних термінів.  

Різноаспектний розгляд економічних термінологічних словосполучень дозволив з'ясувати їхню сутність і місце в системі номінативних засобів мови, уточнити  мовний статус аналітичних термінів, розширити й уточнити критерії   термінологічності словосполучень.

Виявлено шляхи творення досліджуваних одиниць, продуктивні моделі, за якими будуються економічні неоднослівні терміни. Запропоновано класифікацію аналітичних економічних номінацій за ступенем семантичної цілісності. Простежено, що на всіх структурних рівнях  кількісно переважають терміносполуки, у складі яких містяться як власне терміни, так і слова неспеціальної лексики. Схарактеризовано системні відношення в економічній термінології з визначенням основних зв'язків між її одиницями.

Ключові слова: українська економічна терміносистема, термінологічне словосполучення, граматична структура, продуктивність моделі, семантична структура, ступінь семантичної цілісності.

АННОТАЦИЯ

Чуешкова О.В. Аналитические номинации в экономической терминосистеме (структурно-типологический аспект). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2002.

Диссертационное исследование посвящено анализу грамматической и семантической структуры аналитических экономических терминов. Разноаспектное рассмотрение экономических терминологических словосочетаний позволило определить их сущность и место в системе номинативных средств языка, уточнить языковой статус аналитических терминов, расширить и уточнить критерии терминологичности словосочетаний.

В соответствии с целью и задачами  исследования на основе анализа теоретических работ по терминоведению были определены  базовые понятия “термин”, “терминология”, “терминосистема”, а также объём и содержание понятия “экономическая терминосистема”. Разграничены собственно термины и другие единицы специальной лексики, что дало возможность четко выделить объект исследования.   

Сравнительный анализ синтетических и аналитических терминов позволил определить, что на номинативном уровне принципиальной разницы между ними не существует. Все требования, которые выдвигаются к однословным терминам (номинативность, системность, наличие дефиниции, моносемия в пределах своего терминополя, стилистическая нейтральность, точность семантики и т.д.), касаются и терминологических словосочетаний. Но, учитывая то, что аналитический термин – это синтаксическая конструкция, которая состоит из двух и более слов, говорим о существовании структурной разницы между этими двумя классами единиц и называем дополнительный список требований к терминологическим словосочетаниям: а) субстантивный характер; б) наличие подчинительной связи между компонентами словосочетания; в) постоянный порядок составляющих; г) воспроизводимость; д) устойчивость, е) семантическая целостность.  

Материал, изложенный на страницах диссертации, убедительно доказал невозможность отнесения аналитических терминов к фразеологии.

Анализ грамматической структуры экономических терминологических словосочетаний засвидетельствовал разнообразие моделей, по которым они создаются, превалирование дву- и трикомпонентных словосочетаний; подтвердил существование непосредственной связи между продуктивностью той или иной модели и количеством компонентов в её составе:   продуктивность обратно пропорциональна количеству.  

Семантическая структура исследуемых единиц рассмотрена под углом зрения наличия / отсутствия в их составе слов, которые не являются экономическими терминами. Отмечено, что на всех структурных уровнях  превалируют терминосочетания, в состав которых входят слова как специальной, так и неспециальной лексики. Сделан вывод о том, что семантическая целостность терминологического словосочетания возрастает, если один или несколько его компонентов созданы путем сужения, метафорического или метонимического переосмысления значения слов-нетерминов. Кроме названного фактора, для полилексемных словосочетаний существенным является также количество компонентов: с увеличением членов словосочетания семантическая целостность уменьшается. В результате анализа экономических неоднословных терминов установлено наличие прямой связи между их семантической и грамматической структурой.  

В экономической терминосистеме зафиксированы гиперо-гипонимия, полисемия, синонимия, антонимия, вариантность. Родо-видовые отношения сознательно конструируются в терминосистеме, представляя её не только как структурированную, но и иерархизированную систему. Одним из обязательных атрибутов анализированной терминогруппы является антонимия. Многозначность в сфере аналитических экономических терминов ограничена (по сравнению с однословными терминами). Отмечено, что синонимия дает  возможность выбора наиболее оптимальной номинации, но при этом сделан  вывод о нежелательности её наличия в терминологической сфере. Вариантность, в частности синтаксическая (не принадлежащая к системным отношениям), имеет в какой-то мере позитивное значение, поскольку облегчает пользование полилексемными терминами.

Ключевые слова: украинская экономическая терминосистема, терминологическое словосочетание, грамматическая структура, продуктивность модели, семантическая структура, степень семантической целостности.  

SUMMARY

 

Chueshkova O.V. Analytical nominations in the economical terminological system (structural typological aspect). – Manuscript.

  Thesis for candidate's degree in philological sciences, speciality 10.02.01 – Ukrainian language. Kharkiv V.N. Karazin National University, Kharkiv, 2002.

 The thesis is devoted to the analysis of the grammar and  semantic structure of the analytical economical terms.

The consideration of economical terminological word combinations in different aspects allowed to determine their essence and the place in the system of nominative means of the language, to establish the linguistic status of analytical terms and also to widen and specify criteria of terminological word combinations.

The means of creation of analyzed units, productive models on which economical non-one word terms are built were revealed. The classification of analytical economical nominations depending on the degree of the semantic integrity was proposed. It was observed that on all the structural levels the terminological word combination containing proper terms and non-professional terms quantitatively prevail. The characteristic features of system relations in economical terminology with determining of the main connection among its units were determined.

Key words: Ukrainian economical terminological system, terminological word combination, grammar structure, productivity model, semantic structure, degree of the semantic integrity.




1. Теория экономических систем.html
2. Курсовая работа- Типология трудовых конфликтов и пути их урегулирования
3. Пассивное подключение нарушителя к устройствам или линиям связи легко предотвратить например с помощью
4. Лабораторна робота 4 Робота з програмою Free Dign Виконав Студент групи ФзА31 Гвардіо
5. Красноярский государственный медицинский университет имени профессора В.1
6. Самый важный новый урок который можно извлечь из перехода [экономических систем советского типа к рынку]
7. Храм на Ильинке - возвращение утраченного
8. Проект психологической организации
9. время смены tпер ~ время перерыва
10. мир ногтей для того чтобы стать высококвалифицированным мастером или даже просто научиться для себя на
11. Перечень пожертвований сделанных родом Демидовых государству и общественным учреждениям подготовленный
12. Шумерская и Аккадская мифология
13. Речь И В Сталина на двадцатом съезде КПСС I Никите Сергеевичу показалось что в большом зале приглушили
14. Этап получения данных о внешней торговле называется статистическим наблюдением внешней торговли
15. Воздушные перевозки
16. ро m ~масса тела V его объем
17. сети с продвигаемым продуктом или услугой а также на повышение лояльности к нему потенциальных потребителе
18. РЕФЕРЕНТ Ни одно учреждение организация предприятие фирма не могут существовать без руководства осущ
19. СТЕПЕНИ ОЖИРЕНИЯ
20. Длительность жизненного цикла не одинакова у разных товаров