Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Апендици́т, — захворювання, що зумовлюється запаленням апендикса — червоподібного відростка сліпої кишки. При апендициті необхідно оперативне втручання. Мені проводили цю операцію, коли мені було 12 років. Самої операції я не відчула, адже була під загальним наркозом. А ось післяопераційний період виявився досить важким- постійно хотілось пити, відчувала біль по всьому тілу. Так тривало декілька днів. А ще через тиждень мене виписали. Операція тривала припбизно годину. На ній було присутні один лікар та двоє медсестер.
Appendicitis, - the disease is due to inflammation of the appendix - the appendix of the cecum. In appendicitis need surgery. I carried out this operation, when I was 12 years old. The very operation I felt, as it was under general anesthesia. But the post-operative period was rather heavy-always wanted to drink, felt pain throughout the body. This went on for several days. And a week later I was discharged. The operation lasted prypbyzno hour. It was attended by one doctor and two nurses.
" Саме персоналістична біоетика є рушієм розвитку медицини – медицини істинної, благородної, людяноїНа противагу представленим поглядам, деякі філософи в центрі етичних міркувань ставлять поняття особи, що дає змогу сформулювати концепцію персоналістичної етики. Основний принцип персоналізму (лат. «персóна» – особа) – представлення особи як «святої речі», «найважливішого добра», «когось, кого слід сприймати з огляду на нього самого». Саме в персоналізмі закорінений фундаментальний принцип лікарської етики «salus aegroti suprema lex» – «Здоров’я хворого – найвищий закон [обов’язок лікаря]». З точки зору персоналізму, цінність буття особи не залежить від її здоров’я, свідомості, біологічних чи психічних якостей. Людина є особою від зачаття до природної смерті. Жодна державна або судочинна установа, служба охорони здоров’я не може цієї значущості людині ані надати, ані позбавити. Цінність особи непорушна, незмінна, притаманна злочинцю і святому, хворому і здоровому. Істинне ставлення до особи – це не лише прийняття її фізичних і психічних рис, а й її самої. Це не прикмети особи впливають на її гідність, а навпаки – від цінності та гідності особи залежить, наприклад, її фізична чи естетична привабливість. Правильний підхід до гідності особи проявляється у ставленні до іншого як до когось, а не до чогось. Саме тому відмова комусь у праві на життя, чи то плоду, обтяженому вадами розвитку, інвалідові чи невиліковно хворому, – це нищення його особової значущості. Отже, персоналістична біоетика за основу моралі приймає гідність особи і тільки їй підпорядковує всі інші принципи. Утилітарне підраховування та покращення якості життя повинні служити добру кожної особи. Особа не може бути засобом осягнення іншої мети, ніж вона сама. Від вірності цим вимогам залежить гуманний характер науки, техніки, цивілізації. Саме персоналістичні принципи мають ключове значення в християнському сприйнятті людини. Свідоцтво цьому – на сторінках Біблії (Пс 138, 3–16; Іов 10,7–13; Єр 1,5), у висловах богословів та документах Церкви. Медицина і теологія пов’язані між собою передусім тим, що «працюють для життя». У центрі їх уваги – людська особа, до того ж не лише пацієнт, а й лікар, середній та молодший медперсонал, науковці-медики. Хворий покладає надію не лише на їхні професійні знання та вміння, а й на їхню людську вразливість, що виражається в наданні медичної допомоги, яка має людське, гуманне обличчя. Отож, саме персоналістична біоетика є рушієм розвитку медицини – медицини істинної, благородної, людяної.
Ліберально-радикальна модель, що виникла ще за часів французької революції, виходить з постулату, що дозволено все, що законно і бажана, прийнято і не зменшувати свободу інших. Ця модель виправдовує аборт, вільний вибір статі майбутньої дитини, свободу штучного запліднення для самотніх і незаміжніх жінок, сурогатне материнство, свободу експериментів, самогубство. Названий тип біоетики мав широкий резонанс і став переконанням великої частини громадської думки, виходячи з певних міркувань. Це суттєві успіхи наукових досліджень, прогрес в області охорони здоров'я, особливо в плані контрацепції, аборту, евтаназії і т.д. Проголошуючи автономію індивіда як щось само собою зрозуміле, ця модель стверджує половинчату, урізану свободу, свободу для того, який не вміє її оцінити. Хто, наприклад, захищає життя майбутньої дитини, хто несе відповідальність за людський ембріон? Не буває свободи без відповідальності. Прихильник цих ідей Г. Маркузе проголошує свободу без праці, яка поневолює людську діяльність, без сім'ї, без моралі. Він проголошує вільну та мультиформну любов. Така свобода не припускає нічого доброго ні для оточуючих, ні для себе.
Персоналістський модель біоетики - найцінніша і загальноприйнята світовою спільнотою концепція. Вона виходить з раціональності і свободи людини. Людина - особистість, єдина істота здатне зрозуміти сутність речей, давати сенс своїм діям допомогою понять. Раціональність, свобода, свідомість відрізняються від потоку космічних і еволюційних законів, є творчістю духу, які дає життя тілесної реальності і входить в склад і структуру тіла. Людська особистість є єдність духу і тіла, є втілений дух і істота тіло. У кожній людині перебуває цінність всесвіту і всього людства. З цих міркувань людська особистість повинна бути точкою відліку всього, що дозволено, і що заборонено. Можливо, у зв'язку з цим давньогрецький філософ Протагор сформулював вислів: «Людина - міра всіх речей». Персоналістський модель забезпечує захист людини у всіх його проявах (свобода і відповідальність, єдність ціни і прибутку, все для блага людини).