Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція №2 Характеристика умов праці. Фактори трудового процесу.
Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Трудова діяльність – це джерело розвитку суспільства, створення матеріальних, культурних і духовних цінностей, передумова існування як кожної окремої людини, так і людства в цілому. У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини, мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь-яка трудова діяльність – це витрати фізичної і розумової енергії людини, але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові обов’язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивності, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов її, коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров’я працюючих, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю. В ідеалі трудова діяльність повинна надавати людині задоволення і не бути надмірно важкою чи напруженою. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.
Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини. Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму або організму в цілому — часткові або повні, тимчасові чи постійні.
Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.
Під факторами трудового процесу розуміють основні його характеристики: тяжкість праці та напруженість праці.
Тяжкість праці — характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залученості до роботи м’язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Тяжкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.
Легкої і середньої тяжкості вважається праця, яку можуть систематично виконувати чоловіки і жінки робочого і пенсійного віку без шкоди для здоровя, які не мають будь-яких спеціальних медичних протипоказань.
Важкою і дуже важкою вважається праця, для виконаний якої не можуть бути залучені підлітки, жінки, чоловіки пенсійного віку: Прийняття на такі види робіт здійснюється, як правило, на основі медичного огляду за відсутністю протипоказань.
Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Ненапружені і мало напружені види праці не потребують професійного добору і можуть виконуватися переважною більшістю осіб обох статей як робочого так і пенсійного віку, які володіють необхідною загальною підготовкою.
Напружені і дуже напружені види праці, як правило, потребують підбору кандидата за наявністю певних здібностей. Вони можуть виконуватися чоловіками і жінками робочого віку, які пройшли спеціальний добір і підготовку.
Розумова праця.
Фізіологічною особливістю розумової праці є мала рухливість і вимушена одноманітна поза. При цьому послаблюються обмінні процеси, що обумовлюють застійні явища в м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання кисню до головного мозку. У той же час мозок споживає при цьому близько 20% всіх енергетичних ресурсів. Приплив крові до працюючого мозку збільшується в 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Збільшується споживання амінокислот, вітамінів групи В. Погіршується гострота зору, контрастна чутливість і зорова працездатність, в результаті чого збільшується час зорово-моторних реакцій. Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність, погіршує функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам'яті (короткочасної і довгострокової), сприйняття (збільшується частота помилок). При значній розумовій напруженості спостерігається тахікардія (частішання пульсу), підвищення кров'яного тиску, зміни в електрокардіограмі, електроенцефалограмі, які характеризують біоелектричну активність мозку, збільшення легеневої вентиляції і споживання кисню. А ці функціональні зміни в організмі, в свою чергу, викликають настання гальмівних процесів: ослаблення пильності й уваги, стомлення.
Розумова праця поєднує роботи з прийому і переробки інформації, що вимагає напруження сенсорного апарату, пам’яті, уваги, активізації процесів мислення, емоційної сфери.
Показниками напруженості трудового процесу є:
Стомлення і перевтома. Будь-яка діяльність, якщо вона оптимальна для організму за інтенсивністю і тривалістю та проходить у сприятливих виробничих умовах, благотворно впливає на організм і сприяє його удосконалюванню. Ефективність діяльності людини базується на рівні психічної напруги, яка прямо пропорційна складності завдання.
Стомлення — загальний фізіологічний процес, яким супроводжуються усі види активної діяльності людини. З біологічної точки зору стомлення — це тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, що виявляється в змінах фізіологічних функцій і є захисною реакцією організму. Воно спрямоване проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи і характеризується розвитком гальмових процесів у корі головного мозку. Внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи і темпом протікання відновлювальних процесів виникає перевтома. Позамежні форми психічної напруги викликають дезінтеграцію психічної діяльності різної вираженості. При цьому втрачається жвавість і координація рухів, знижується швидкість відповідних реакцій (гальмовий тип), з'являються непродуктивні форми поводження — гіперактивність, тремтіння рук, запальність, невластива різкість та ін. (збудливий тип). Обидва типи позамежної напруги супроводжуються вираженими вегетативно-судинними змінами (блідість обличчя, краплі поту, прискорений пульс).
До суб'єктивних ознак перевтоми відноситься почуття втоми, бажання знизити ритм роботи чи припинити її, почуття слабості в кінцівках.
Важке стомлення — крайній варіант фізіологічного стану, що межує з патологічними формами реакції. При перевтомі порушуються відновні процеси в організмі, прикмети втоми не зникають до початку роботи наступного дня. При наявності хронічної перевтоми часто зменшується маса тіла, змінюються показники серцево-судинної системи, знижується опір організму до інфекції і т. ін. Це спричиняє зниження продуктивності праці, збільшує кількість помилок. Такий стан насамперед утрудняє складні (інтелектуальні) і нові, що не стали звичними, дії. Позамежні форми психічної напруги нерідко лежать в основі неправильних дій оператора і сприяють створенню небезпечних ситуацій.
На виникнення стомлення впливають зацікавленість людини в роботі, її функціональний стан, фізичний розвиток, тренованість, досвід роботи тощо. У сучасних умовах особливого значення набуває стомлення, що розвивається при значних розумових і емоційних навантаженнях, зв'язаних з необхідністю швидкого вибору рішень, труднощами задачі, дефіцитом часу, підвищеною відповідальністю.
Оптимізація трудової діяльності, направлена на зменшення тяжкості і напруженості праці, включає кілька напрямів: раціональне конструювання виробничого устаткування, обладнання, інструментів; раціональне поєднання праці і відпочинку, запровадження виробничої гімнастики, сеансів психофізіологічного розвантаження, функціональної музики; застосування правильного підбору пофарбування інтер’єру, устаткування, приладів, верстатів, машин, покрій і колір спецодягу; для працівників, зайнятих роботами, які вимагають напруження зору - регулярне проведення медичних оглядів.
Оптимізація трудової діяльності, направлена на зменшення тяжкості і напруженості праці, включає кілька напрямів: раціональне конструювання виробничого устаткування, обладнання, інструментів; раціональне поєднання праці і відпочинку, запровадження виробничої гімнастики, сеансів психофізіологічного розвантаження, функціональної музики; застосування правильного підбору пофарбування інтер’єру, устаткування, приладів, верстатів, машин, покрій і колір спецодягу; для працівників, зайнятих роботами, які вимагають напруження зору - регулярне проведення медичних оглядів.
2. Виробниче серодовище
Під час виконання людиною трудових обов’язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.
Виробниче середовище забезпечує життєдіяльність під час виконання трудових обов‘язків, в тому числі і працездатність, але за певних обставин ці ж чинники можуть являти небезпеку і причиняти шкоду людині. Будь-які реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деякої небезпеки для працюючого, що полягає у можливості захворювання, отримання травми чи іншого організму.
Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов’язків складають умови праці.
Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирішуються в процесі трудової діяльності, являють собою динамічну систему, зміна в якій будь-якого з компонентів веде до зміни інших, а результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздалегідь. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.
Під виробничим середовищем розуміють сукупність фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних чинників на виробництві, що діють на людину. Усі ці чинники класифікують як небезпечні та шкідливі.
Небезпечний виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я чи до смерті.
Шкідливий виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності або негативного впливу на здоров’я нащадків.
Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.
Захворювання — це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.
Виробничо зумовлене захворювання — захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.
Професійне захворювання (профзахворювання) — це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом специфічних для даної роботи шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилою.
Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.
До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин.
Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання. До гострих відносять професійні захворювання, що виникли раптово (протягом однієї робочої зміни) через вплив шкідливих виробничих факторів з великим перевищенням гранично допустимого рівня або гранично допустимої концентрації.
Хронічне професійне захворювання виникає внаслідок тривалої та багатократної дії на організм людини шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
Гостре професійне захворювання можливо в вигляді опіку очей ультрафіолетовим випромінюванням при виконанні зварювальних робіт, при отруєння хлором, оксидом вуглецю та ін
Хронічні професійні захворювання розвиваються після багаторазового і тривалого впливу шкідливих виробничих факторів, наприклад, вібрації, виробничого шуму та ін..
Гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР) - це рівень виробничого фактора, вплив якого при роботі встановленої тривалості протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення у стані здоров'я в процесі роботи або у віддалені строки життя теперішнього і наступного поколінь.
Оцінювання умов праці є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або принаймні зведення їх вірогідності до мінімуму.
Відповідно до “Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 клас умов праці визначається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р.) умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи для виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення; Оптимальними слід вважати такі умови, які за сучасними уявленнями гігієнічних наук не спричиняють шкоди здоров'ю людей робочого віку, впливаючи на них протягом багатьох років.
2 клас – допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство у найближчому і віддаленому періодах; Допустимі —це такі умови праці, які не спричиняють шкоди здоров'ю людей робочого віку, діючи на них протягом багатьох років, за умовою медичного добору і забезпечення поточного систематичного нагляду за станом здоров'я.
3 клас – шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. До шкідливих слід, віднести умови, через дію яких у деякій частині працівників, що пройшли медичний добір, протягом певного періоду розвиваються професійні захворювання.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
2 ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);
3 ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);
4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень. Несприятливі умови праці, не являючись чинником професійних захворювань, викликають під час роботи значне напруження фізіологічних систем людини, погіршують її самопочуття, знижують працездатність, затягують Тривалість відновлювального періоду і можуть ускладнити біг захворювань непрофесійного характеру.
Згідно з гігієнічною класифікацією робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів (3 та 4 клас умов праці) може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.
Небезпечні та шкідливі чинники виробничого середовища
Шкідливі чинники виробничого середовища відповідно до Гігієнічної класифікації праці за природою дії поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.
Фізичні чинники:
мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;
виробничий шум, ультразвук, інфразвук;
вібрація (локальна, загальна);
неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц);
електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);
іонізуючі випромінювання;
освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).
Хімічні чинники: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу. По шляхам проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:
1) органи дихання;
2) шлунково-кишковий тракт;
3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.
Біологічні чинники: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.
Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять за гранично
допустимими концентраціями (ГДК, мг/ м3 ) .
Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.
До психофізіологічних НШВЧ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Соціальні НШВЧ — це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім‘ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.
Чинний міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.002-73 виділяє лише перші чотири групи названих чинників, але, як в працях, виданих під егідою Міжнародної Організації Праці, так і в ДСТУ 2293-99 у визначенні терміну “виробниче середовище”, виділяються також соціальні чинники, тому автори цього підручника також виділяють їх.
3. Несприятливі наслідки впливу умов праці на людину.
Для працівника несприятливими подіями внаслідок впливу умов праці є втома, захворювання (хвороба), травма, смерть.
Специфічний вплив факторів, пов’язаний з конкретними виробничими факторами, призводить до розвитку певних, що викликані цими факторами, захворювань. Оскільки вони викликані несприятливими умовами праці конкретних робочих місць конкретних професій, то їх називають професійними захворюваннями.
Досить часто трапляється інший негативний наслідок впливу несприятливих умов праці — травма.
Підприємства залізничного транспорту відрізняються різноманіттям виробничих процесів і технологічних операцій. Під час виконання яких не рідко існує небезпека впливу отруйних речовин
До шкідливих речовин відносять різні гази, пари і пил, що виділяються при технологічних процесах.
Фізіологічна дія парів на організм людини залежить від їх токсичності (отруйності) і концентрації в повітрі виробничих приміщень, а також від тривалості перебування в цих приміщеннях робітників. Встановлено, що фізіологічна реакція пропорційна добутку часу впливу шкідливих речовин і їх концентрації.
Тяжкість праці та метеорологічні параметри повітряного середовища істотно підсилюють дію виробничих шкідливих речовин на організм людини, оскільки при цьому різко збільшується обсяг дихання. Наприклад, при виконанні робіт, пов'язаної з ходьбою, швидкість пересування 5 км/год вважається нормальною. Але навіть при незначному прискоренні ходьби (тяжкості праці) до 6,2 км/год об'єм дихання збільшується в 1,5 разів.
Одночасно з забрудненим повітрям в організм людини надходить велика кількість шкідливих речовин, частина яких не видаляється з видихання повітря. Це насамперед стосується аерозолів, які осідають в альвеолярних каналах легенів. Гази і пари, вдихувані з повітрям, розчиняються в легеневій рідині. Поступово відбувається накопичення цих шкідливих речовин і зростає їх несприятливий вплив на організм людини. Тому шкідливі речовини, що володіють кумулятивною здатністю (здатність накопичуватися в організмі), при постійній їх дії на організм навіть в малих дозах викликають хронічне отруєння. Накопичення шкідливих речовин відбувається в життєво важливих органах людини (печінки, селезінці, кістках та м'язах), внаслідок чого спостерігаються їхні органічні зміни.
Більша частина промислових шкідливих речовин потрапляє в організм людини через органи дихання і всмоктується легеневими альвеолярними каналами. Правильний режим дихання у виробничих умовах вимагає, щоб працюючі дихали через ніс. Цей режим часто порушується при тяжкій праці, неправильної організації робочих місць і умовах високої температури. При диханні через рот шкідливі речовини заковтуються разом зі слиною, що викликає захворювання шлунково-кишкового тракту і печінки. Такі шкідливі речовини, як бензол, ксилол, толуол та інші, проникають в організм через шкірний покрив.
У всіх випадках збиток, що наноситься шкідливими речовинами організму людини, залежить від їх токсичності. За ступенем небезпеки для організму шкідливі речовини відповідно до санітарних норм проектування промислових підприємств (СН 245-71) та ГОСТ 12.1.007-76 підрозділяються на чотири класи небезпеки: 1 - надзвичайно небезпечний; 2 - високонебезпечні; 3 - помірно небезпечні; 4 -- малонебезпечні. Клас небезпеки встановлюють залежно від норм і показників, передбачених ГОСТ 12.1.007-76.
За виділенням шкідливих умов на залізничному транспорті найбільш небезпечними є виробничі приміщення, в яких виконують роботи малярські, бабітозаливочні, з переробки полімерів, зарядки акумуляторів, гальванічні, зварювальні та інші, а також основні цехи щебеневих і шпалопропитних заводів.
При забарвленні рухомого складу в повітряне середовище виділяється складний комплекс небезпечних шкідливих умов (толуол, ксилол, барвистий аерозоль), зміст яких при пульверізаційному способі фарбування перевищує допустимі норми. У процесі зварювальних і наплавних робіт виділяються окис вуглецю, оксиди марганцю і заліза, фтористі з'єднання. При цьому забруднення повітряного середовища тими чи іншими речовинами залежить від типу обмазки застосовуваних електродів. Найменше забруднення спостерігається при автоматичному зварюванні під флюсом і електрошлакового зварювання.
Забруднення повітря парами масляного аерозолю, бензолу, толуолу, ксилолу спостерігається в машинному відділенні тепловозу, в стійловоій частині депо, відділенні ремонту паливної апаратури та в інших приміщеннях. Повітря в ковальських та ковальсько - ресорних відділеннях забруднюється чадним і сірчистим газами, оксидами азоту, аерозоль металів, а в механічному відділенні - окисом вуглецю, аерозолями оксидів заліза і змазувально - охолоджуючої рідини та інші.
Небезпечні ситуації виникають при усуненні відмов електрообладнання локомотивів під час перевезення. В умовах дефіциту часу і стресового стану в процесі пошуку та усунення відмови підвищується ймовірність помилкових дій локомотивних бригад.
Вантажно - розвантажувальні роботи пов'язані з небезпекою падінь стропальників і вантажників, травмування їх вантажем. Небезпечні ситуації виникають при порушенні правил стропування, обривах вантажних канатів, при неузгодженості дій кранівника і стропальника.
При виробництві колійних робіт, крім загрози наїзду рухомого складу, є ряд небезпек, пов'язаних із застосуванням вантажопідіймальних механізмів, гідравлічних пристроїв, електрифікованого інструменту. Знаряддя праці що застосовуються монтерами, як правило, мають велику масу, що крім небезпеки механічних травм, створює великі фізичні навантаження.
У локомотивних і вагонних депо, на заводах з ремонту рухомого складу, щебеневих, залізничних конструкцій можуть виникнути виробничі небезпеки через невиконання санітарних норм за параметрами повітряного середовища, шуму і вібрації на робочих місцях.
лектромашинный цех депо
Небезпека аварій і травм
Залізничний транспорт відноситься до числа галузей народного господарства, в яких особливо гостро відчувається специфіка праці та його підвищення небезпека. Робочі місця та робочі зони залізничників багатьох професій розташовані в безпосередній близькості від рухомого або готового до руху рухомого складу. Для виконання багатьох технологічних операцій працівники змушені стикатися з рухомим складом. Умови праці ускладнюються ще й тим, що залізниці працюють цілодобово і в будь-який час року і за будь-якої погоди.
Більша частина контингенту залізничників зайнята роботою безпосередньо на коліях перегонів і станцій. До особливостей роботи на шляхах можна віднести: наявність шляхів з інтенсивним різнобічним рухом, протяжні гальмові шляхи, обмежена відстань між осями суміжних колій, а також рухомим складом і спорудами, велика протяжність фронту робіт при обмеженому огляді, низька освітленість робочої зони в темний час доби.
Однією з основних причин підвищення небезпеки праці на залізничному транспорті є необхідність роботи в зоні, яка суттєво обмежена габаритом рухомого складу.
Вплив кліматичних факторів вносить ряд додаткових труднощів. У зимовий період погіршується стан виробничої території. Через снігові замети ускладнюються умови переходів шляхів, пересування між коліями. У ожеледь різко збільшується небезпека падінь. У холодну пору року доводиться користуватися теплим спецодягом, що утрудняє рух, ускладнює сприйняття звукових сигналів. Тривала робота на відкритому повітрі у сильні морози може призвести до обмороження. Несприятливо на умовах праці позначається різка зміна погоди. Навіть у період однієї робочої зміни можуть змінитися в широкому діапазоні температура навколишнього повітря, його вологість, швидкість руху. Тому спецодяг та спецвзуття залізничників, які працюють на відкритому повітрі, повинні мати властивості, що забезпечують нормальні умови роботи при різкій зміні погоди.
На електрифікованих ділянках залізниць велика група працівників у тій чи іншій мірі пов'язана з обслуговуванням електроустановок.
Безпосередньою небезпекою ураження електричним струмом при обслуговуванні контактної мережі загрожує працівникам у разі порушення ними правил безпеки. Роботи на контактній мережі проводяться з ізольованих майданчиків дрезин або знімних вишок. Підвищена небезпека полягає в тому, що відстані, які розділяють різнопотенціальні елементи контактної мережі, визначаються лише розмірами ізолюючих елементів. Робота ведеться на значній висоті в незручних позах. Обмежений час, протягом якого мають бути виконані роботи в умовах руху поїздів та маневрових пересувань, створює труднощі безпомилкового дотримання правил безпеки.
Підвищена небезпека електротравм існує при обслуговуванні електрорухомого складу і тепловоза.
Наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів вимагає подальшого полегшення і оздоровлення умов праці. Розробка цілеспрямованих заходів з охорони праці повинна базуватися на об'єктивній оцінці впливу різних факторів на організм людини, систематичному аналізі основних причин порушення правил виконання робіт та вимог правил безпеки.