Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Повернутися до Змісту
Інфекційні хвороби в історії людства
В історію людства інфекційні хвороби вписали значну кількість страшних сторінок. Видатний радянський біофізик, засновник геліо біології, О.Л. Чижевський багато років вивчав за архівними да ними періодичність виникнення епідемій і пандемій найбільш небез печних інфекційних захворювань.
До наших днів дійшли свідоцтва про чумні епідемії древньо грецьких істориків Геродота і Фукідіда, видатного лікаря давнини Гіппократа та інших. Особливо страшні епідемії чуми, що зали шились в історії пов’язані з іменами правителів та визначних людей того часу. В 125 році лютувала “чума Орозія”, в 165-168 роках – “чума Антоніна і Галена”, в 251-266 роках – “чума Кіпріана”, VI ст. – “чума Юстиніана”. У VII-XIV ст. чума прокотилася по Візантії, в ІХ ст. вона майже спустошила Європу, на території Київської Русі чума з’явилася в ХІ ст. У ХІІ-ХІІІ ст. вона лютувала в Єгипті, Сирії, Греції, Італії і буквально викошувала армії хрестоносців. Кістлява рука “чорної смерті” в ХІV ст. охопила весь світ. Під час цієї пандемії загинула чверть населення Землі. В ХV– ХVІІІ ст. чума з’являлась у різних частинах світу. В ХІХ ст. вона зосередилась у Єгипті, Персії, Вірменії, Індії та періодично у Європі.
Епоху небувалого “розквіту” переживала не лише чума, але й такі тяжкі хвороби як проказа, холера, сифіліс, віспа...
Перші історичні свідоцтва про холерну епідемію в Індії відносяться до 1031 року. В 1364-1367 мала місце епідемія холери в Персії. У Константинополі, Аравії та Єгипті вона з’являється неза довго до завоювання Візантії турками – у 1453 році. В ХVІІІ і ХІХ ст. мали місце спустошливі епідемії в Індії, які забрали сотні тисяч людей.
Перша пандемія холери описана у період 1816-1823 роки. Вона прокотилась від Індії до південних міст Росії. Друга пандемія (1827-1837) теж прийшла з Індії. Три роки, незважаючи на зимовий холод, вона лютувала в Росії. У 1830 році вона проникла в Західну Європу і дала надзвичайно смертоносні спалахи в Італії й Англії. Третя пандемія холери припадає на 1844-1860 роки. Цього разу вона охоплює всі губернії Росії, Азію, Африку і Європу. Четверта пандемія (1863-1875 р.р.) охоплює весь Старий Світ. У 1869 році вона набуває спустошливого характеру. П’ята пандемія виникає у 1883 році знову в Індії і розповсюджується на захід, охоплюючи Аравійський півострів, північ Африки, Росію, Західну Європу. Остання пандемія ХІХ століття датована1892-1895 роками, інтенсивність її розпов сюдження була дуже велика. Так, у Гамбурзі за один день кількість хворих зростала приблизно на 1000 осіб. Всього протягом двох місяців у Гамбурзі захворіло понад 17 тисяч осіб і 8605 з них померло.
Епідемії грипу не залишають людство в спокої і сьогодні. Історичні свідоцтва про них обмежені, але вони дозволяють стверджувати, що сильні епідемії грипу виникають з досить чіткою періодичністю в 10-12 років, а пандемії – з періодом в 35 років. Максимальна захворюваність на грип відповідає піку 11-річної сонячної активності та 33, 4-річному ритму. Так, згідно з даними Х. Гезера епідемії грипу виникали в 1403, 1414 і 1427 роках. За даними Гірша, починаючи з ХVІ ст., грипозні епідемії за 340 років десять раз охоплювали всю Європу, дев’ять разів більшу частину західної півкулі, чотири рази всю західну півкулю і шість разів усю східну півкулю. Оскільки спалахи грипу виникають майже постійно в різних країнах і носять характер сезонних катарів, то Гірш у своїх дослідженнях описав лише масові інфекції, що охоплювали цілі країни, материки, півкулі, іноді більшу частину землі.
У ХІХ ст. медицина досягла значних успіхів у боротьбі з інфекційними хворобами, особливо бактеріального походження. Люди навчилися захищатися від збудників, створюючи штучний імунітет. Поліпшення умов життя також сприяло, особливо в країнах Європи і Північної Америки, подоланню багатьох інфекцій. Сьогодні головні вороги людини вже не чума або холера, а серцево-судинні захворювання, рак, травматизм тощо. На жаль, кінець ХХ ст. ознаменувався загостренням епідемічної ситуації. З’явля ються нові інфекційні хвороби, наприклад, СНІД, атипова пневмонія, хіміорезистентний туберкульоз. Епідемічна ситуація в Україні та інших країнах пострадянського простору загострюється ще й у зв’язку з соціальними та економічними негараздами.
Повернутися до Змісту
PAGE 4