Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1)Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) — сукупність органів управління галуззю, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі, скерованих на усунення неприпустимих ризиків; СУОПГ є складовою частиною системи управління галуззю.
Об'єктом управління охороною праці в галузі е діяльність керівництва галуззю, структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охорони праці в галузі.
Загальне керівництво системою управління охороною праці в галузі здійснює міністр, а в структурних підрозділах — керівники структурних підрозділів і функціональних служб.
Організаційно-методичну й наглядову діяльність з впровадження і забезпечення функціонування СУОП у галузі, підготовки управлінських рішень та контролю за їх виконанням у центральному апараті здійснює відділ охорони праці, який у своїй роботі користується "Положенням про службу охорони праці".
Реалізація завдань охорони праці повинна бути заснована на системному підході шляхом об'єднання розрізнених заходів у єдину систему цілеспрямованих, постійно здійснюваних дій на всіх рівнях і стадіях управління господарською діяльністю в галузі. Системний ефект отримується в результаті підвищення рівня організації виробничої системи, надбання нею більш високої інтеграції унаслідок сполучення багатьох сил в одну загальну.
Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон "Про охорону праці", Кодекс законів про працю України, закони, постанови та інші законодавчі й нормативні документи з охорони праці.
2) Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці в складі Міністерства праці та соціальної політики України (Держнаглядохоронпраці);
на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування; на галузевому рівні — міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Державне управління охороною праці (рис. 7.2) здійснюється шляхом сукупності скоординованих дій органів державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участю об’єднань роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів з реалізації основних напрямів соціальної політики в галузі охорони праці, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці на всіх рівнях — державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємства, підприємців базується на законодавчих та нормативно-правових актах про охорону праці.
3) Нормативно-правова база охорони праці в галузі
Закон України «Про охорону праці»
Кодекс законів про працю України
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
Закон України «Про пожежну безпеку»
Н А К А З 21.10.2010 N 969/922/216 Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України
Постанова КМУ від 30 листопада 2011 р. N 1232 Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
4,5) Управління охороною праці на підприємстві та обов’язки власника
Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
- Створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції з їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
-Розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
-Забезпечує усунення причин, які призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
-Організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, контролює виконання заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
-Розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних, міжгалузевих і галузевими нормативними актами з охорони праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами з охорони праці;
-Здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог охорони праці;
-Організовує пропаганду безпечних методів роботи та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.
6) Фінансування охорони праці
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
7) система управління охороною праці на підприємствах
Задачі СУОП та їх вирішення
В цьому розділі наводяться можливі шляхи вирішення завдань у сфері охорони праці, питання професійного відбору і навчання, організації та управління персоналом, заходи з охорони праці при плануванні і постачанні, введенні в експлуатацію, поточній експлуатації, виведенні з експлуатації, проведення контролю та порядок стимулювання.
Як правило, кожний структурний підрозділ Положення будується за наступною стандартною схемою:
? суть і мета
? сфера діяльності
? повноваження персоналу
? порядок реалізації
? документальне забезпечення.
З огляду на існування різних виробничих структур та специфічні виробничі умови кожного з них, неможливо виробити універсальне положення, прийнятне для всіх підприємств. Тому зразкові положення мають модульну структуру і можуть бути легко приведені у відповідність з фактичними вимогами і потребами кожного окремого підприємства.
Система управління охороною праці в залежності від існуючої вихідної ситуації на підприємстві спрямована на:
? створення власної системи управління охороною праці, або вдосконалення вже існуючої системи управління;
? інтеграцію системи управління охороною праці в загальну систему управління виробництвом.
Основні етапи і заходи при запровадженні або вдосконаленні системи управління охороною праці
8) Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору
Умови трудового договору не можуть мiстити положень, якi не вiдповiдають законодавчим та iншим нормативним актам про охорону працi, що дiють в Українi. При укладеннi трудового договору громадянин має бути проiнформований власником пiд розписку про умови працi на пiдприємствi, наявнiсть на робочому мiсцi, де вiн буде працювати, небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв, якi ще не усунуто, можливi наслiдки їх впливу на здоров'я та про його права на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до законодавства i колективного договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.
9) права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
10) Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я
Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. У повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.
Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.
Якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений у порядку, який визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більше ніж на п'ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією з розслідування нещасного випадку.
Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної та соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, який видається у встановленому порядку; надає інвалідам праці, включаючи не працюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.
11) Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися у відповідності з Законом України "Про охорону праці" (ст. 26) на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгоди чого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу. До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники- профспілки (профспілок).
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.
12, 28) Умови праці:
1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
2 клас - допустимі умови праці - можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3 клас - шкідливі умови праці - здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь (3.1) - умови праці які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
2 ступінь (3.2) - умови праці які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);
3 ступінь (3.3) - умови праці які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь (3.4) - умови праці які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності).
4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
На працездатність впливає:
фізичне зусилля .
нервове напруження
робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва).
монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів).
температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину).
забруднення повітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини).
виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах).
вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину).
освітленість у робочій зоні (в люксах).
На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін.
13) Шкідливий виробничий фактор виробничий-фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.
Відповідно до ПХТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи:
Фізичні (які мають фізичний вплив на організм: вологість ,освітленість, рухомі машини, шуми, електор напруга)
Хімічні (небезпечні хімічні речовини, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.)
Біологічні (патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини))
До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).
14) пільги і компенсації за небезпечні та шкідливі умови праці
Система пільг і компенсацій доповнює весь комплекс заходів по охороні праці, по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємстві. Ця система включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, певні доплати до заробітної плати. Додаткова відпустка від 6 до 36 днів сприяє зняттю втоми організму внаслідок напруженої розумової і фізичної праці, сприяє виведенню з організму токсичних і шкідливих речовин, відновленню порушених функцій, а також ліквідації несприятливих фізіологічних змін в органах людини.
Скорочення робочого дня всього на одну годину скорочує на один місяць фонд робочого часу на рік, а також тривалість періоду дії несприятливих, шкідливих і небезпечних факторів на робітника, підвищує його годинний заробіток на 16%.
Пільгове пенсійне забезпечення гарантується робітникам, які працюють у шкідливих умовах і гарячих цехах, а також зайняті на роботах з тяжкими умовами праці. Воно передбачає надання пенсії до досягнення пенсійного віку і в більших розмірах.
Зниження пенсійного віку і стажу роботи скорочує тривалість дії на робітника шкідливих виробничих факторів, забезпечує раннє виведення з організму накопичених шкідливих речовин, швидке відновлення нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини.
Лікувально-профілактичне харчування надається безкоштовно і є засобом підвищення опірності організму людини до впливу шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і запобігання передчасного стомлення людини. Ця пільга надається працівникам, зайнятим на роботах з особливо тяжкими умовами праці. Доплата до заробітної плати визначається за специфічними умовами праці на робочих місцях і становить 4-24% тарифної ставки.
15) Категорії важкості умов праці
В даний час об'єктивно обгрунтовано наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідають шість груп умов праці.
До першої категорії важкості віднесені роботи, що виконуються при оптимальних умовах зовнішнього виробничого середовища і при оптимальній величині фізичної, розумової та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності і продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.
До другої належать роботи, що виконуються в умовах, коли гранично допустимі концентрації (ГДК) і гранично допустимі рівні (ПДУ) шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров'я, пов'язаних з професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.
До третьої віднесені роботи, що виконуються в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, властиві прикордонному станом організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинку порівняно швидко усувають негативні наслідки.
До четвертої категорії важкості віднесені роботи, при яких вплив несприятливих (небезпечних і шкідливих чинників призводить до формування більш глибокого прикордонного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо в кінці робочих періодів (зміни, тижня). З'являються типові виробничо зумовлені стану предзаболеванія.
До п'ятої категорії важкості належать роботи, при яких в результаті досить несприятливих умов праці в кінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей, що зникають у більшості працівників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перейти у виробничо зумовлені і професійні захворювання.
До шостої віднесені роботи, що виконуються в особливо несприятливих (критичних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються дуже швидко, можуть мати невідворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів.
При цій класифікації будь-які дані, що характеризують функціональний стан людини, дозволяють встановити категорію важкості праці. Дані можуть бути отримані за допомогою медичних і техніко-економічних досліджень, що вимагають наявності певної апаратури і фахівців.
16)Навчання і інструктажі з охорони праці
При прийомі на роботу і в процесі роботи всі працівники відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону праці" повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Навчання та перевірка знань визначаються "Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці"
У разі виявлення у працівника, в тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
Після проходження медичного огляду всі робітники, знову надходять або перекладні з професії на іншу, зобов'язані пройти попереднє навчання - інструктаж з охорони праці. Протягом своєї трудової діяльності робочий персонал проходить наступні види інструктажів, що за характером і часу їх проведення поділяються на:
вступний, первинний; повторний; позаплановий; цільовий.
Вступний інструктаж (при прийнятті на роботу, при зарахуванні на навчання, у разі екскурсій)
Цей інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого наказом (розпорядженням) по підприємству покладено ці обов'язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Первинний інструктаж. Проводиться перед початком роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
- Знову прийнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
- Який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
- Який буде виконувати нову для нього роботу;
- Відрядженим, що безпосередньо бере участь у виробничому процесі на підприємстві.
Проводиться з вихованцями, учнями і студентами СУЗ, ВнУЗ, ПТУЗЕ, ВНЗ(перед виконанням завдань і початком навчання)
Позаплановий інструктаж Проводиться:
- При введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін і доповнень до них;
- При порушенні працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, які можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
- При виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки робіт, що виконуються працівником;
- При перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів-для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.
Цільовий інструктаж:
Проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха;
- При проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.
Проводиться з вихованцями, учнями, студентами УЗ при організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
17) Заходи щодо поліпшення стану виробничого середовища в галузі
До профілактичних заходів, що можуть вноситися до галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, реалізація яких може здійснюватися за рахунок коштів Фонду, відносяться заходи, які спрямовуються для вирішення актуальних проблем з охорони праці, специфічних для конкретної галузі:
|
3.1 Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб |
|
3.2 Розроблення та впровадження комп’ютерних технологій навчання з питань охорони праці для спеціалістів галузі. |
|
3.3 Організація розроблення засобів індивідуального захисту: |
|
3.3.1 Розроблення засобів індивідуального захисту працюючих від дії типових для підприємств галузі небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища на основі новітніх матеріалів, технологій та таких, що відповідають рівню міжнародних і європейських стандартів. |
|
3.4 Наукові дослідження у сфері охорони праці: |
|
3.4.1 Розроблення та впровадження новітніх технологій, матеріалів, пристроїв, засобів колективного захисту працюючих від впливу небезпечних виробничих факторів на підприємствах галузі. |
|
3.4.2 Розроблення сучасних приладів, автоматизованих систем для контролю параметрів виробничого середовища на підприємствах галузі. |
|
3.4.3 Розроблення систем, технічних засобів і пристроїв для контролю технічного стану машин, механізмів, обладнання на підприємствах галузі з метою попередження виробничого травматизму. |
|
3.4.4 Розроблення нових методів, систем і засобів попередження та прогнозування аварій на потенційно-небезпечних об'єктах. |
|
3.4.5 Дослідження та аналіз причин виробничого травматизму, профзахворюваності, стану умов і безпеки праці на підприємствах галузі та розроблення заходів щодо його поліпшення. |
|
3.5. Пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці: |
|
3.5.1 Організація та проведення конференцій, семінарів, оглядів-конкурсів, виставок, інших заходів з питань охорони праці. |
|
3.5.2 Створення тематичних навчальних та інформаційних, відеофільмів, радіо- і телепередач з питань охорони праці, стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, профілактики нещасних випадків та професійних захворювань. |
|
3.5.3 Створення та розповсюдження на підприємствах галузі знаків безпеки, плакатів, пам’яток, інформаційних листків з охорони праці, каталогу засобів індивідуального та колективного захисту працюючих. |
18) При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:
виявлення причин нещасних випадків;
виявлення характеру і повтору нещасних випадків;
визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;
виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;
виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.
Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
19) санітарний та протиепідемічний правовий захист
Санітарний та протиепідемічний правовий захист населення забезпечується Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Згідно з Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров’я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
20) Захист і профілактика працівників від дії небезпечних виробничих чинників
Нормативно-технічна документація забезпечує захист тих, що працюють від дії небезпечних і шкідливих чинників, визначає вимоги до виробничого устаткування і виробничих приміщень, до організації і проведення технологічних процесів, створення і застосування засобів захисту. Вимоги нормативної і нормативно-технічної документації повинні враховуватися як на етапі експлуатації споруд, устаткування, засобів захисту і проведення технологічних процесів, так і на етапі їх проектування. Нормативна документація представляється нормами і правилами Мінохоронздоров'я і стандартами Держстандарту. Нормативно-технічна документація включає правила, норми, інструкції, стандарти. Норми і правила по охороні праці підрозділяються на єдині, міжгалузеві і галузеві. Дія єдиних норм і правил розповсюджуються на всі галузі народного господарства. Вони приймаються директивними органами спільно або за угодою з профспілковими організаціями і містять найважливіші вимоги, єдині для всього народного господарства. Аналогічний порядок прийнятий для міжгалузевих норм і правил, що розповсюджуються на декілька галузей або на окремі види виробництва або робіт у всіх галузях. Галузеві норми і правила по охороні праці зважають на специфіку окремих галузей народного господарства і розповсюджуються на всі їх підприємства.
21) Функціональні обов'язки посадових осіб в системі управління охороною праці
До обов’язків посадових осіб відносять:
Створення безпечних умов праці
прогнозування і планування робіт з охорони праці;
організація роботи;
оперативне керівництво і координація;
стимулювання;
контроль, облік, аналіз роботи з охорони праці.
22) відповідальність за порушення вимог охорони праці
В Україні встановлені такі види відповідальності за порушення вимог охорони праці:
-Дисциплінарну; -Адміністративну; -Кримінальну (кримінальну); -Матеріальну.
До дисциплінарної відповідальності відносять догани, звільнення з роботи.
Адміністративна відповідальність (штрафи) настає за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, якщо з одного боку, такі порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, з іншого - якщо відсутні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності.
Кримінальна відповідальність настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя чи здоров'я громадян.
Кримінальна відповідальність передбачає: позбавленням волі, виправні роботи, або штрафи
Матеріальна відповідальність за порушення законодавства про охорону праці може наступати як для підприємства, так і для посадових осіб, винних у тому, що завдали збитки підприємству внаслідок порушення правил і норм охорони праці. З іншого боку, особи, винні в нанесенні своїми неправильними діями матеріальної шкоди підприємству, можуть бути притягнуті до матеріальної відповідальності незалежно від того, притягувалися чи до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
23) Організація освітлення
На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення. Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення здійснюється за відносним показником - коефіцієнтом природного освітлення (КПО). Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідного до нормованого значення КПО.
Штучне освітлення передбачається в усіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення примі щень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.
Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується ДВН В.2.5-28-2006 І визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості.
24) Проектні рішення безпеки…Небезпечні зони. Знаки безпеки
Небезпечною зоною називають певний простір, в якому діють або можуть виникати фактори, які можуть порушити анатомічну цілісність організму людини або його фізіологічні функції.
Небезпечна зона може бути різко обмеженою, постійної, наприклад зона між штампами молота, преса; між набігає гілкою приводного ременя і шківом; між сходяться вінцями зубчастих коліс або між вальцями; зона поширення вибухової хвилі або небезпечних випромінювань; зона навколо відкритих струмоведучих частин високої напруги. В останньому випадку проникнення в небезпечну зону може спричинити за собою дугового розряд між людиною і токоведущей частиною. Завдання полягає в тому, щоб виключити можливість випадкового проникнення людини в небезпечну зону, а в разі якщо виробнича необхідність змушує його перебувати в ній, захистити людину на період його перебування в небезпечній зоні.
До знаків безпеки належать: Знаки заборони, Попереджувальні знаки, Зобов'язувальні знаки, Шляхи евакуації, Обладнання для пожежогасіння, Обладнання для пожежогасіння Засоби оповіщування про пожежу і засоби ручного керування, Додаткові знаки (стрілки напрямку та шляхи евакуації).
25) Заходи з електробезпеки. Перша допомога.
Щоб уникнути опіків і уражень струмом, необхідно перш за все точно дотримуватися правил улаштування електроустановок і правил техніки безпеки при експлуатації обладнання. Крім того, в кожному виробничому приміщенні, з урахуванням місцевих умов, може бути ціла система заходів безпеки при експлуатації обладнання. Основні заходи:
- Ізоляція струмопровідних частин, які нормально знаходяться під напругою;
- Мала напруга в електричних ланцюгах змінного струму, що не перевищує 40 В, і постійного струму - не вище 110 В;
- Елементи для захисного заземлення металевих, нетокопроводящих частин, які випадково можуть потрапити під напругу (при порушенні ізоляції, режиму робот і т.п.);
- Автоматичні пристрої, які відключають електроспоживачів від мережі, якщо доступні для людського дотику здебільшого потрапляють під напругу;
- Захисні кожухи для запобігання можливого випадкового дотику до струмоведучих, рухомим або нагрівальним частин електроустановок;
- Блокування проти помилкових операцій і дій персоналу;
- Засоби контролю ізоляції та сигналiзацiї про їх ушкодженнях, а також для відключення установки при зменшенні опору ізоляції нижче припустимого рівня;
- Попереджувальні написи, знаки, фарбування струмопровідних частин у сигнальні кольори та інші засоби сигналізації про небезпеку.
При наданні першої медичної допомоги слід, насамперед, дотримуючись правил безпеки, припинити дію електричного струму на постраждалого (вимкнути струм, відвести дріт). Усе це треба зробити дуже швидко, обережно, користуючись предметами, що не проводять струм (палицею, сухою мотузкою). Слід одягнути гумові рукавиці, гумові чоботи, якщо вони є. При зупинці дихання, проводять штучну вентиляцію легень. У разі зупинки серця, роблять його закритий масаж; перед цим потрібно один-два рази вдарити кулаком у нижню частину грудної клітки.
26) Параметри мікроклімату їх вплив на продуктивність праці
Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робо-чому місці, у роб зоні. Параметри мікроклімату:
1) температура повітря Т, 0С;
2) відносна вологість Y, %;
3) швидкість руху повітря V, м\с.
Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п. Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги.
Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.
Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:
27) Чинники,що впливають на наслідки враження електричним струмом.
Наслідки ураження залежать від опору шкіри та опору внутрішніх органів. Це змінна величина, що має нелінійну залежність від стану шкіри, навколишнього середовища, параметрів електричної мережі та ін..
Електропровідність струму збільшується при зволоженні і забрудненні шкіри, особливо тими речовинами, що добре проводять струм.
Опір шкіри неоднаковий на різних ділянках тіла, тому наслідки ураження можуть залежати від місця контакту електрода з тілом людини. Найменший опір має шкіра обличчя, шиї, тильної сторони кисті руки, під пахової впадини. На тілі людини є цілий ряд точок, опір шкіри на яких значно менший ніж на сусідніх ділянках, що співпадає з топографією голковколювання, яке не піддається поясненню.
Отже, опір тіла людини – це змінна величина, що може коливатися в широких межах. Однак при доборі захисних та технічних засобів захисту від ураження електричним струмом за опір тіла людини приймають 1000 Ом.
До фізичних параметрів електричного струму, що є вирішальними при ураженні організму належать:
сила струму, напруга, рід струму, частота.
Ступінь негативної дії струму на організм людини збільшується при збільшенні сили струму.
29) небезпечні умови та обставини
Небезпечні умови, це такі умови, за яких існує загроза дії на організм людини небезпечних виробничих чинників. Наприклад, електричний струм може стати небезпечним чинником при пошкодженій ізоляції провідника
Працюючий, що допускає небезпечні дії, може потрапити в небезпечні обставини, за яких на нього в певний час (обставина часу), на певному місці (обставини місця), при певній причині (обставина причини), з певною метою (обставина мети), а також при виконанні дій певним чином (обставина способу дії) можуть діяти небезпечні виробничі чинники.
30) Основними причинами електротравматизму є:
— недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та
присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;
— порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;
— неправильна організація праці;
— неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;
— порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній зв'язку;
— несправність ізоляції, через що металеві не струмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;
— обрив заземлювального провідника;
— використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;
— виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;
— застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;
— недооцінка небезпеки струму, котрий проходить через тіло людини та напруги.
— недооцінка необхідності вимкнення електроустановки (зняттянапруги) в неробочі періоди;
— виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного
випробування;
31) правила безгаражного зберігання транспортних засобів
Під безгаражним зберіганням розуміється процес змісту технічно справного рухомого складу на відкритих майданчиках, що забезпечує його готовність до виїзду для використання за призначенням. Подолання труднощів, що виникають при безгаражному зберіганні автомобілів при низьких температурах і в тому числі труднощів пуску двигуна, може бути вирішено з допомогою використання тепла, що отримується від зовнішнього джерела. Крім того,застосовуються засоби, що забезпечують так званий «холодний пуск двигуна ».
Для підігріву авто в холодну пору року використовують груаові і індивідуальні засоби підігріву. Джерелами тепла можуть служити газові пальники, електричні каміни, парові установки, установки для обігріву теплим повітрям і так далі.
Індивідуальні засоби включають в себе підігрівачі, що єневід'ємною частиною автомобіля, засоби холодного пуску.
Також використовуються утеплювальні чохли та інші пристрої, що забезпечують збереження тепла агрегату автомобіля після повернення його на стоянку.