Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 12 Ринок факторів виробництва
План
1. Особливості факторних ринків
2. Похідний попит за умови досконалої та недосконалої конкуренції на ринках продуктів
3. Оптимальний вибір факторів виробництва
4. Ринок праці
5. Ринок капіталу
-1-
Характерною рисою ринків факторів виробництва є те, що їх покупцями є фірми, а продавцями - домашні господарства.
В основі споживчого попиту є функція корисності. А в основі попиту на фактори виробництва - дохід, який фірма намагається отримати, виробляючи за допомогою цих факторів різні товари і послуги.
Отже, фірма має попит на ресурси лише тому, що споживач має попит на товари, вироблені за допомогою цих ресурсів, а не навпаки. Наприклад, взуттєва фабрика пред’являє попит на шкіру і працю взуттєвиків тому, що споживачі мають попит на шкіряне взуття.
Формування попиту на ресурси в умовах ринкової економіки відбувається за такою схемою:
2
Оптимальний обсяг виробництва
3
Оптимальний обсяг попиту на фактори виробництва
1
Максимальний прибуток
У ринкових умовах встановляється жорстока залежність розміру і структури попиту на фактори виробництва від вирішення завдання максимізації прибутку. Обсяг попиту на фактори виробництва визначається фірмою, виходячи з мети максимізації прибутку. Оптимальний обсяг виробництва (максимізація прибутку) досягається тоді, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам МR=МС. Відмінність лише в тому, що раніше вирішувалося питання, до якого обсягу слід збільшувати обсяг виробництва, а тепер визначається, в яких обсягах слід купувати додаткові ресурси.
Обсяг попиту на ресурс залежить від таких складових:
=> продуктивності (віддачі) фактора виробництва, тобто скільки готової продукції можна отримати, використовуючи одиницю ресурсу;
=> ціни товарів, вироблених за його допомогою;
=> ціни самого фактора і, відповідно, витрат, які потрібні для його придбання.
Продуктивність змінного фактора (наприклад, праці) може вимірюватися не лише в фізичних, але й в грошових одиницях. Вартісним показником продуктивності фактора є граничний продукт фактора в грошовому вираженні, або граничний дохід від продукту використовуваного фактора.
Граничний продукт фактора в грошовому вираженні (MRPL) - це добуток граничного фізичного продукту змінного фактора (L) і граничного доходу, отриманий від продажу однієї додаткової одиниці продукції
МRPL=МРL х МR, (12.1)
MRPL- граничний продукт фактора в грошовому вираженні;
МРL- фізичний обсяг граничного доходу;
МR - граничний дохід.
В умовах досконалої конкуренції, коли фірми е “ціноодержувачами”, граничний продукт фактора L в грошовому вираження - це добуток фізичного обсягу граничного продукту фактора L і ціни одиниці продукції, що виробляється:
МRPL=МРL Х Р , (12.2)
Р - ціна одиниці продукції, яка в умовах досконалої конкуренції дорівнює МR.
Показник, отриманий з формули (12.2), називають ще вартістю граничного продукту (МRL).
Попит фірми на фактор виробництва (ресурс) відображає зворотний зв’язок між ціною одиниці ресурсу та відповідними його обсягами, які фірма бажає і може придбати протягом певного проміжку часу за інших незмінних умов.
Формування попиту на фактор виробництва – праця. Згідно з законом спадної віддачі, при незмінному обсязі використання фірмою інших факторів виробництва рівень граничного продукту праці (МRL) буде зменшуватися мірою зростання кількості залученої праці (рис 12.1).
Рис. 12.1 Динаміка граничного продукту праці
Зниження граничного продукту праці відображається на доходах фірми, за допомогою побудови графіка граничного продукту праці в грошовому вираженні, де на осі ординат фіксується ціна праці, а на осі абсцис - кількість залученої праці (рис. 12.2).
Рис. 12.2 Динаміка граничного продукту праці в грошовому вираженні
Зниження граничного продукту праці в грошовому вираженні (МRPL) обумовлене зниженням граничного продукту праці (МРL). Проте для максимізації прибутку фірма повинна враховувати не тільки граничний продукт фактора виробництва у грошовому вираження, але й витрати, пов’язані з використанням додаткової одиниці цього фактора (МRPL).
Граничні витрати на будь - який фактор виробництва - це приріст загальних витрат фірми (вартість факторів виробництва), викликаний залученням у виробництво кожної додаткової одиниці певного фактора ( в нашому випадку L).
Загальне правило максимізації прибутку фірми, за умов оптимального використання змінного фактора виробництва, полягає в тому, що фірма збільшуватиме загальний прибуток при застосуванні додаткових одиниць цього фактора до тієї точки, в якій) МRPL=МRСL
Коли фірма купує ресурс на ринку досконалої конкуренції, то вона є настільки малим його користувачем, що не може впливати на його ціну. За такої ситуації граничні витрати на ресурс дорівнюють його ціні: МRPL = РL.
Отже, за кожного додатково найнятого робітника фірма платитиме однакову ціну, яка дорівнюватиме встановленому рівню зарплати.
-2-
Заради задоволення попиту на свою продукцію фірма взагалі купує ресурси. Тобто ринок об’єктивно встановлює первинність попиту на готову продукцію і вторинність попиту на фактори виробництва, який називають похідним попитом.
Серед чинників, що впливають на обсяги залучення фактора у виробництво, основними є такі:
=> ціна фактора, яка склалася на факторному ринку;
=>ціна продукту; зміна продуктивності ресурсу.
Чинники, що спричинили зміни у попиті на ресурс:
1. Зміни у попиті на продукт. За інших незмінних умов підвищення ціни продукту викликає збільшення попиту на фактор виробництва, за допомогою якого він виробляється і, отже, переміщує криву попиту праворуч.
2. Зміни продуктивності факторів виробництва. За інших однакових умов зміна у продуктивності будь - якого фактора виробництва переміщує в тому є напрямі і криву попиту на нього. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього праворуч, а зменшення продуктивності - ліворуч.
Серед шляхів підвищення продуктивності кожного з факторів виробництва основними є такі:
- технічний прогрес - удосконалення техніки і технології приводить у довгостроковому періоді до зниження рівня середніх витрат фірми та галузі, що свідчить про зменшення обсягів ресурсів, потрібних для виробництва певної кількості продукції;
- обсяги використання інших ресурсів - гранична продуктивність одного з факторів виробництва залежить від обсягів використання інших факторів, що пов’язані з ним. Це випливає з ефекту масштабу;
3. Зміни цін на інші фактори. Фактори виробництва, як і кінцеві продукти, можуть бути взаємодоповнюваними. Тому зміни цін на них по-різному впливають на попит.
Отже, коли два ресурси є взаємодоповнюваними, зміна ціни одного змінює попит на другий у протилежному напрямі.
Коли ж знижується ціна одного з факторів - субститутів, то попит на другий може як збільшуватися, так і зменшуватися. При цьому напрямок зміни попиту на фактор виробництва визначатиметься взаємодією двох ефектів, які одночасно виявляються при зміні ціни одного з факторів - замінників. Це ефект заміщення та ефект обсягу виробництва.
Ефект заміщення виявляється у намаганні фірм замінювати відносно дорожчі ресурси тими, що подешевшали. Наприклад, праця і сільськогосподарська техніка використовується для вирощування цукрових буряків.
Ефект обсягу продукції виявляється у бажанні фірм збільшувати обсяг виробництва продукції, коли один із факторів - замінників дешевшає.
Ефект заміщення та обсягу виробництва діють у протилежних напрямах.
Цінова еластичність попиту залежить від кута нахилу його кривої. Розглянемо, що викликає зміни кута нахилу кривої попиту на фактор виробництва, а, отже, і еластичності попиту.
1. Спадна віддача змінного фактора. Якщо гранична продуктивність спадає високими темпами, коли використовується більша кількість змінного фактора, зниження його ціни не викликатиме суттєвого збільшення використання цього фактора. І навпаки, коли зниження граничної продуктивності відбувається повільно при зростанні змінного ресурсу, спостерігатиметься значне збільшення попиту на ресурс внаслідок зниження його ціни.
2. Легкість заміщення факторів виробництва. У довгостроковому періоді всі виробничі фактори є замінними, тому з підвищенням ціни одного фактора фірми намагатимуться замінити його відносно дешевшими ресурсами. Отже, що легше заміщується один фактор виробництва іншим відносно дешевшим, то еластичнішим є попит на даний фактор.
3. Еластичність попиту на продукт. Якщо невелике підвищення ціни блага викликає значне скорочення обсягу попиту (що відбувається тоді, коли попит на продукт еластичний), тоді спостерігається суттєве зменшення кількості ресурсу, потрібного для виробництва продукту, відповідно до ціни даного ресурсу.
4. Частка витрат на фактор виробництва у загальних витратах. Що більшу частину загальних витрат виробництва становлять витрати, пов’язані з залученням певного ресурсу, то еластичнішим є попит на цей фактор.
-3-
У довгостроковому періоді фірма може змінювати обсяги використання усіх факторів виробництва. Тому слід визначити оптимальний обсяг ресурсів, який використовує фірма для забезпечення максимального прибутку.
Правило мінімізації витрат, яке вимагає, щоб фірма для досягнення певного обсягу виробництва купувала таку комбінацію змінних факторів виробництва, для якої:
=
де МРL та МРK. - граничні продукти, відповідно, праці й капіталу.
У довгостроковому періоді загальні витрати на виробництво будь - якого обсягу продукції стають найменшими тоді, коли граничний продукт на гривню вартості кожного задіяного фактора виробництва є однаковим.
а) Мінімізація витрат - це лише одна з умов максимізації прибутку фірми в довгостроковому періоді. Доведемо, що при мінімізації фірмою довгострокових витрат кожне відношення у рівнянні
дорівнює оберненій величині граничних витрат фірми на виробництво додаткової одиниці продукції : …MC.
Оскільки, додаткова одиниця фактора L, спричиняє виробництво МРL додаткових одиниць продукту продукту, то одиниць фактора L викликатиме виробництво однієї одиниці додаткового продукту.
Якщо ж вартість ресурсу L дорівнює PL , то дорівнює граничним витратам.
Аналогічно можна довести, що для будь - якого фактора виробництва, який фірма купує на ринку досконалої конкуренції, відношення його ціни до його граничного продукту дорівнює граничним витратам.
Отже, у довгостроковому періоді фірма мінімізує витрати за умови виконання рівняння:
б) Друга умова полягає в тому, що фірма максимізує прибуток тільки при такому обсягові виробництва, який забезпечує найбільшу різницю між загальним доходом і загальними витратами (TR-TC).
Коли ж фірма максимізує прибуток, її граничні витрати дорівнюють граничному доходу, який також дорівнює лівій частині рівняння:
MC = MR
Перегрупувавши рівняння отримаємо:
МR × MPL = PL,
МR × MPR = PR,
…
МR × MPN = PN.
Ліві частини рівнянь – це граничні продукти у грошовому вираженні, відповідно, факторів L, К, N. Тому для максимізації прибутку фірмі слід прирівняти граничний продукт у грошовому виражені кожного залученого фактора виробництва до його ціни:
MRPL = PL,
MRPK = PK,
MRPN = PN.
Поділивши обидві частини кожного рівняння на ціни відповідних ресурсів, отримаємо:
Отже, правило визначення кількості змінного вхідного фактора для фірми, яка максимізує прибуток у короткостроковому періоді, поширюється і на довгостроковий період. Тільки тепер фірма має досягти такої комбінації виробничих факторів, при якій відношення граничного продукту кожного фактора до його ціни дорівнює одиниці.
-4-
Специфіка ринку праці визначається особливістю того товару, який на ньому представлений.
Ринок праці, як і будь - який інший вид ринку, має такі основні характеристики: суб’єкт ринку, що визначають попит і пропозицію; ринкова ціна; конкуренція.
Виділяють найважливіші його особливості:
- ринок праці належить до ресурсних ринків, а отже має своєрідних суб’єктів (суб’єкти попиту - фірма, держава; суб'єкти пропозиції - домашні господарства) порівняно з ринками споживчих товарів;
- попит на працю, як і на будь - які інші види економічних ресурсів, є похідним попитом;
- велика тривалість взаємовідносин продавця і покупця - тривають стільки часу, м/ який укладається угода з найму працівника;
- не грошові чинники - складність і престижність роботи, умови праці, її безпека дл>. здоров’я, гарантії зайнятості і професійного росту, моральний клімат в колективі;
- вплив інституціональних структур - профспілки, трудове законодавство, державна політика зайнятості.
Номінальна заробітна плата - сума грошей, яку отримає працівник за свою денну, тижневу, місячну працю.
Реальні заробітна плата - це сукупність життєвих благ і послуг, які можна придбати за отримані гроші.
Досконала конкуренція на ринку праці передбачає, що:
- фірми і домогосподарства є ціноодержувачами;
- праця є однорідною;
- вхід на ринок для нових учасників і вихід з нього є вільним;
- всі учасники повністю поінформовані щодо ситуації на ринку, зокрема цін.
Якщо для ринкових попиту і пропозиції праці діють закони попиту та пропозиції, то відповідні криві попиту і пропозиції на конкурентному ринку праці дають змогу визначити рівноважні ціну праці - ставку заробітної плати, W=WA, і обсяги праці, L=LА
Конкурентний ринок праці Попит конкурентної фірми на працю в умовах
конкурентного ринку праці
Конкурентна фірма сприйматиме пропозицію праці як абсолютно еластичну за ціною праці. Графіком пропозиції буде горизонтальна лінія SL, яка проходить на рівні ринкової ставки WА (Попит конкурентної фірми на працю в умовах конкурентного ринку праці)
Гранична вартість фактора праці - МFСL , дорівнює додатковим витратам виробництва ∆ ТС при збільшенні використання праці на одиницю: МFСL= ∆ TC/∆ L
Через абсолютну еластичність пропозиції праці величина Д ТС визначається часткою WА незалежно від обсягів використання фактора. Тому: МFCL= WA
Особливість конкурентного ринку праці полягає у припущенні щодо абсолютної мобільності праці - здатності робітників необмежено переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. Мобільність праці є аналогом умови вільного входу і виходу фірми на ринок.
Однорідність праці полягає в тому, що покупці праці не розрізняють послуги праці, які можуть надаватися різними робітниками.
Еластичність ринкового попиту на працю характеризує зміну обсягу попиту на працю у відсотках (% ∆L) внаслідок збільшення ставки заробітної плати на один відсоток (% ∆W):
або
Підвищення попиту на працю досягаються насамперед шляхом збільшення попиту на продукт (реклама, політичне лобіювання).
Обмеження пропозиції праці досягається також за допомогою скорочення робочого тижня, зменшення пенсійного віку, обмеження дитячої і жіночої праці, отримання імміграції іноземних робітників.
- 5 -
Під капіталом на ринку факторів виробництва розуміють фізичний капітал, або виробничі фонди, які ще можна назвати капітальними благами. До капітальних благ належать будівлі та виробничі споруди, машини, обладнання, інфраструктура, товарно-матеріальні запаси.
Капітал в широкому розумінні - цінність, що приносить потік доходу. Капітал в даному випадку - виробничі фонди підприємств, земля, цінні папери, депозити.
Капітал являє собою запас, а його послуги - потік. На ринку послуг капіталу попит і пропозицію здійснюють фірми (бізнес), які здають в оренду власні капітальні блага за певною ставкою, яка має назву орендна плата. Фізичний капітал користується попитом тому, що він продуктивний. Попит на капітал - це попит на позичкові кошти (позичковий капітал).
Ринок послуг капіталу нерозривно пов’язаний з ринком позичкових коштів. Інакше кажучи, що більшу суму грошей фірма використовує для придбання капітального блага, то більші граничні витрати втрачених можливостей, які вона несе.
Конкурентний ринок інвестиційних Попит конкурентної фірми на
ресурсів інвестиційні ресурси на конкурентному ринку
Учасниками даного процесу є фірми, які формують інвестиційний попит на позичкові кошти Dk та домогосподарства, які формують пропозицію позичкових коштів Sk за рахунок власних заощаджень. На цьому ринку утворюється ринкова процентна ставка rА як рівноважна ціна позичкових коштів та їх рівноважений обсяг КА.
Заощадження здійснюються з кінцевою метою отримати можливість споживання блага у майбутньому у більших обсягах за рахунок заощаджень коштів поточного періоду: Со+So=Iо , з урахуванням процентної ставки г, цінність для індивіда заощадженої у поточному році суми (Іо-Со) становитиме через рік: (І +r)(Іо-Со)=СI.
Гранична норма часової переваги (МRТР) - це відношення додаткового споживання у майбутньому (майбутнього додаткового доходу) до додаткової грошової одиниці поточного споживання, від якої індивідум відмовляється.
Гранична норма часової переваги показує, заради скілької додаткових одиниць майбутнього споживання суб’єкт погоджується відмовитися від однієї одиниці поточного споживання.
Ефект заміщення проявляється у зміні співвідношення між споживанням та заощадженням внаслідок підвищення альтернативної вартості поточного споживання при незмінному рівні добробуту споживача.
Зміна співвідношення між поточним і майбутнім споживанням у відповідь на збільшення загального (поточного і майбутнього) доходу внаслідок підвищення процентної ставки є проявом ефекту доходу.
Додаткові вигоди фірми вимірюються нормою віддачі (прибутковості) інвестицій:
,
де ∆R - приріст доходу фірми, пов’язаний з інвестиціями;
∆C - приріст витрат фірми на інвестування;
i - норма віддачі (у коефіцієнтах або відсотках).
Дисконтування - це спеціальний прийом для співставлення поточної (сьогоднішньої) і майбутньої цінності грошей.
Дисконтування - це процедура, обернена нарахуванню складних процентів, тобто розрахунку майбутньої цінності (FV) сьогоднішньої суми грошей.
,
де t - кількість років, r - процентна ставка.
Дисконтування – це зведення майбутнього доходу до поточної вартості.
Чиста дисконована (поточна) цінність (NPV)
Якщо NPV>0, то проект вважається вигідним і фірмі слід приміняти його до реалізації.
Ефект Фішера полягає в тому, що номінальна процентна ставка змінюється так, щоб реальна ставка залишилася незмінною: i = r +
Формула дискотування показує: чим нижча ставка відсотку і менший період часу (t), тим вища дисконтована величина майбутніх доходів (PV), тим вигідніший проект.