Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Особливості навчання і тренування
1. Спортивний результат складається з двох основних компонентів:
потенціалу фізичних якостей і ступеню досконалості техніки вправи
(враховуючі, що базою техніки є рівень розвитку фізичних якостей).
2. Цілісно-розчленований метод передбачає аналітичний підхід до
навчання, засвоєння і вдосконалення складної вправи. Біомеханічний аналіз
виявляє необхідні моменти динамічних акцентів, прискорень, кінематичні
(просторові) особливості руху і потенціальні можливості прояву фізичних
якостей, виявлення з цілої вправи основних фаз і опорних точок (ООТ).
3. В процесі цілісно-розчленованого методу використовуються
підготовчі та підвідні вправи та їх сполучення. Завданням підготовчих вправ
є набуття необхідного ступеня прояву фізичних якостей (швидкості, сили,
гнучкості та ін.). Завданням підвідних вправ є набуття необхідного стану
психологічної готовності (сміливості, рішучості, впевненості), оволодіння 49
складними технічними і координаційними моментами вправи: часовими
параметрами (ритмом), чергуванням і узгодженням напружень та послаблень
м'язів. Конструктивне поєднання підготовчих і підвідних вправ реалізує
досягнення в одній тренувальній вправі розвиток фізичних якостей в рамках
певної технічної структури. Наприклад, у стрибку „шпагатом” або „кільцем”
здійснюється досягнення необхідної висоти польоту з проявом гнучкості у
кульшових суглобах і хребті.
4. Використання цілісно-розчленованого методу з обліком
біомеханічної структури вправи, чітке визначення головних фаз і їх
конструктивне відображення в підготовчо-підвідних вправах стало основою
програмового навчання складних гімнастичних вправ, де кожен „крок”
вправи (алгоритм) забезпечує чітке засвоєння необхідних частин та безпеку
виконавця. Складовою частиною цілісно-розчленованого методу є
алгоритмізація – програмоване навчання ефективне при роботі з великими
групами (класом), де проблематично використати індивідуальний підхід.
5. Підготовчі та підвідні вправи використовуються в індивідуальних
тренуваннях спортсменів (особливо високої кваліфікації). „Програма
тренувань” виходить з того, що є необхідно для кожного окремо (тобто те,
чого не вистачає тому чи іншому спортсмену), зменшується „комплекс
неповноти”. Виходячи з необхідності одночасного впливу щодо розвитку
необхідних фізичних якостей і вдосконалення техніки був розроблений
„метод спряженого впливу” (В.М. Дьячков, 1966). В цьому методі
рекомендовано зменшувати вагу приладу (диск, ядро та ін.) або навантаження
як тільки спостерігається спотворення техніки вправи і зміщення динамічних
і кінематичних характеристик.
6. Взаємодія гімнастичних вправ та „перенесення навичок” – це
автоматичне (неусвідомлене) включення попередньо вивченого стійкого
стереотипу якогось руху або його частини в нову вправу. Таке „втручання”
може впливати як негативно, так позитивно, тому розробляти програми і
методики навчання необхідно з врахуванням впливу рухових дій одна на
одну, особливо при одночасному вивченні структурно зближених вправ.
Позитивний момент „перенесення” і взаємодії проявляється в оволодінні
стійкою на руках, яка поліпшує перевороти боком, назад, уперед. Також
позитивно взаємодіють підйоми розгином на різних приладах: брусах,
кільцях, перекладині.
Негативний перенос[24,c.97, c.329] спостерігається, наприклад, при
вивченні перевороту назад (“фляк”) і сальто назад. Відштовхування у сальто
потрібно спрямувати вгору, а при “фляку”- під кутом назад. Тут проявляється
плутання кінематичних характеристик при поштовху взаємних розміщень
частин тіла, тобто „динамічної постави” (взаємо розміщення частин тіла та їх
зміна при виконанні гімнастичного елементу).
Фізіологічні і психологічні механізми перенесення навичок
полягають у тому, що при “жорсткому” стереотипі у структурно близьких 50
діях автоматично вмикаються м’язові групи, які повинні у новому русі бути
послабленими. Так по аналогії з сальто у групуванні, при виконанні
перевороту назад – (фляк) ноги підтягуються колінами у напрямку грудей, що
для фляку є недопустимою помилкою.
Тому, коли попередньо вивчено сальто назад, потрібно “розвести” ці
елементи і формувати динамічну поставу “прогнувшись” можливо такою
вправою: лежачи на спині поперек гімнастичного коня, переносити вагу тіла
на руки , зберігаючи у цій позі прогин.
7. Варіативність техніки – це здатність корисно змінювати
структуру дії до раптових обставин. Це поняття близьке до спритності, але в
основному це стосується зміни технічної структури вправи. Таким чином,
“варіативність” техніки – це властивість і здатність до оперативного
корегування характеристик вправи, поточної нейтралізації помилок за
рахунок своєчасної корекції, також це корисна зміна деталей руху для
здійснення можливості виконання вправи за рахунок внутрішніх зусиль в
умовах негативного зовнішнього впливу.
У гімнастиці варіативність – це здатність до оперативного
корегування програми дій і прояв додаткових зусиль для нейтралізації
помилки. Ця компенсація може реалізовуватись включенням додаткового
елементу або переміщення в іншу позицію. Наприклад, додаткове включення
схрещень на коні або обертів на перекладені, які виконуються для
встановлення динамічної позиції для продовження комбінації.
Прояв варіативності проявляється при “гнучкому” стереотипі дій,
який дає можливість до творчої, іноді раптової перебудови. При “жорсткому”
засвоєнні матеріалу утворюється “косний стереотип”, - негнучка відповідна
реакція (І.П. Павлов), яка обмежує якісний руховий прояв при зміні ситуації.
Тому у процесі навчання і тренування необхідно проводити у різних умовах,
що збагачує варіативні здібності спортсмена.