Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
Загальні збори акціонерів
енеральний директор
Виконавчий директор
Фінансовий директор
Виробничий цех
Обслуговуючий цех
Служба якості
Бухгалтерія
Відділ збуту
Відділ кадрів
Курсова робота
з дисципліни ,,Проектний аналіз”
на тему
,,Проект по виробництву дитячих комбінезонів на
ВАТ ЛВТШП ,,Волинь””
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Аналіз можливостей 5
Розділ 2. Техніко-економічне обґрунтування 38
2.1. Опис проекту, основних його рішень та оцінка альтернатив 38
2.2. Функціональні дослідження 39
2.3. Техніко-економічне обґрунтування 48
Розділ 3. Оцінювання проекту 77
Висновок 82
Список використаної літератури 84
ВСТУП
Реформування економіки України вимагає нового осмислення сутності економічних процесів і з’ясування особливостей їх проявів у сучасних умовах. Актуальності набуває своєчасна та об'єктивна оцінка доцільності та ефективності здійснення підприємницької ідеї. Формою такою оцінки можна вважати бізнес-план.
Проектний план - це ретельно підготовлений плановий документ, який розкриває усі сторони будь-якого започатковуваного проекту; це документ, що містить комплексне обґрунтування стратегії (програми) розвитку всіх сфер діяльності підприємства на основі перспективного та поточного планувань.
Об’єктом дослідження виступає підприємство ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”.
Предметом дослідження є фінансова, виробнича, торгівельна та інша діяльність ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”, що відповідає меті його створення.
Мета дослідження полягає у вивченні діяльності ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” та складання проекту по пошиттю дитячих комбінезонів для даного підприємства з урахуванням особливостей його функціонування.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
Дати загальну характеристику ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” та перспективи його розвитку.
Описати основні види продукції підприємства і структуру їх випуску.
Охарактеризувати ринки збуту продукції ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”.
Проаналізувати конкурентне середовище підприємства.
Розробити маркетинговий, виробничий, організаційний та фінансовий плани реалізації задуманого проекту.
Теоретико-методологічною основою дослідження є фінансова звітність підприємства за 2010 - 2012 роки, Закони України та інші нормативно-правові акти, праці вітчизняних та іноземних вчених, статті у періодичних виданнях, навчально-методичний матеріал, що стосуються проблематики дослідження.
Методи, які будуть використовуватися у дослідженні:
Метод порівняння.
Метод елімінування.
Метод обчислення середніх і відносних величин.
Метод аналізу і синтезу.
Метод індукції та дедукції.
Метод системного підходу.
Балансовий прийом.
Курсова робота складається зі вступу , трьох розділів, висновків і додатків.
РОЗДІЛ 1
АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ
1.1. Аналіз загальних можливостей
Легка промисловість включає текстильну, взуттєву і швейну галузь. Вона тісно пов’язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією – наприклад, металургією, – що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Легка промисловість частіше за все є в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.
Територіальна організація легкої промисловості зумовлена перш за все впливом споживчого та сировинних факторів. Кожен із цих факторів діє по-різному – залежно від стадії виробництва та техніко-економічних особливостей галузі. Окрім галузевого та споживчих факторів, велике значення має забезпеченість тієї або іншої території робочою силою.
Підприємства первинної переробки сировини мають велику кількість відходів (до 30-40% ваги вихідної сировини) і тому тяжіють до сировинних баз. Волокнисті культури обробляють у місцях їхнього виробництва, а тваринницька сировина піддається первинній переробці далеко від сировинних баз. Так, миття вовни можна здійснювати на шляху транспортування сировини за наявності водо- та паливопостачання. Розміщення виробництва шкіри може бути сполучене як з тваринницькою базою, так і з центром споживання м’яса.
На розміщення легкої промисловості (особливо її головної галузі – текстильної) великий вплив справляє науково-технічна революція. Це відбивається перш за все на концентрації текстильного виробництва, на зміні його сировинної бази. Натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами. Велика кількість тканин виробляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.
У шкіряній промисловості значне місце займають штучні шкіри.
Промисловість органічного синтезу як сировинна база для легкої промисловості різко змінила умови розміщення її підприємств у окремих районах.На відміну від первинної обробки сировини, виробництво готової продукції характеризується більш складним розміщенням. При виборі варіанту розміщення враховують сировинний, споживчий та трудові фактори. Головним виступає фактор трудових ресурсів, бо легка промисловість – найбільш працемістка галузь і разом з тим населення є споживачем готової продукції. Таким чином, райони, забезпечені трудовими ресурсами, масово споживають продукцію легкої промисловості та тим самим створюють сприятливі умови для розміщення її підприємств.
Найважливішим видом натурального волокна є бавовна, на частку котрої припадає близько половини перероблюваної у світі текстильної сировини. До найбільших виробників бавовняного волокна належать: Китай, США, Індія, Пакистан, Узбекистан, Туреччина, Австрія, Єгипет, Аргентина, Бразилія .
Експортери бавовняних тканин: Пакистан, США, Китай, Індія, Японія, Росія. Головні імпортери: країни Європи. Канада, Австралія.
Питома вага вовняних тканин у світовому виробництві незначна, але у їхній загальній вартості частка вовни набагато більша, бо вовна дорожча. Вовняні тканини, у більшості своїй, мають синтетичні домішки. Найбільші виробники вовняних тканин: Китай, Італія, Японія, США, Республіка Корея, Німеччина, Велика Британія, Франція, Росія. Більшість з цих країн є експортерами вовняних тканин, а основними виробниками і експортерами сировини – вовни – є такі країни: Австралія, Нова Зеландія, Китай, Уругвай, Аргентина, ПАР. Основні імпортери вовняних тканин: країни Європи та Північної Америки.
У виробництві шовкових тканин важливе значення мають штучні та синтетичні волокна. Целюлозний, віскозний шовк, капрон, нейлон вельми успішно замінили натуральний шовк, проте останнім часом значення натурального шовку підвищується. Пояснюється це тим, що окремі властивості натурального шовку штучним шляхом відтворити неможливо. Основні виробники та експортери натурального шовку-сирцю: Японія, Китай, Корея, Індія.
Серед інших видів текстильного виробництва – джутова та лляна промисловість. Джутова промисловість розміщена в Індії та Бангладеш на власній сировині, а також у Великій Британії на імпортній сировині. Головні імпортери джутових виробів: США, країни Європи. Лляна промисловість розвинулась у Росії, Білорусі, Україні, Польщі, країнах Прибалтики. Існує також виробництво канатних та плетених виробів з абаки, сизалю, генекена. Головними виробниками виробів з абаки є Філіппіни, з сизалю – Танзанія, з генекена – Мексика.
У виробництві тканин з хімічних волокон переважають економічно розвинуті країни, але при цьому значення країн, що розвиваються, в Азії помітно зростає. Виробництво шовкових та вовняних тканин більш поширене у розвинутих країнах.
З інших галузей промисловості найбільше значення має шкіряно-взуттєва. Її розміщення зорієнтоване переважно на споживача. Великі райони шкіряно-взуттєвої промисловості зосереджені в економічно розвинених країнах: США, Італія, Велика Британія, Франція, Німеччина. Значне виробництво взуття є також у Польщі, Україні, Румунії, Росії, Болгарії, Чехії, Угорщині, Фінляндії. Що стосується виробництва сировини, то воно зосереджене у районах тваринництва, де шкіряна сировина є ніби побічним продуктом при виробництві м’яса та м’ясних продуктів. Постачальником синтетичних матеріалів є хімічна промисловість.
Швейна промисловість дуже поширена. Її підприємства представлені в усіх групах країн, на всіх континентах. Швейне виробництво – одне з найбільш вигідних і найбільш високооплачуваних видів діяльності. В середньому у розвинених країнах чоловік щорічно купує 10–12 костюмів, жінка – 17. Ця галузь легкої промисловості тяжіє до скупчень населення в урбанізованих районах. Загальний рівень розвитку швейної промисловості, її технічна озброєність, якість швейних виробів характеризуються більш високими показниками у країнах Європи, США, Канаді, Японії. Проте в розвинених країнах майже не існує великих фабрик з виробництва одягу через те, що праця робітників тут коштує досить дорого. «Швейним цехом» розвинених країн донедавна були вичерпно азіатські країни з їх дешевою працею найманих робітників.
Конкуренцію азіатам склали постсоціалістичні країни Європи, де праця робітників така ж дешева, а якість набагато краще. У гонитві за дешевою робочою силою західні підприємці «захопили» спочатку Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, але після того, як в цих країнах праця подорожчала, почалося освоєння нових територій: Росії, України, Білорусі, Прибалтики. Західна швейна технологія осідає тепер в цих країнах. Ринок порівняно дешевих швейних виробів сконцентрований у Нових Індустріальних Країнах та окремих країнах, що розвиваються, які мають зручне географічне положення. Легка промисловість України представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями. За випуском продукції, за вартістю основних виробничих фондів перше місце займає текстильна промисловість. Головною галуззю текстильної промисловості в Україні, як і в усьому світі, є бавовняна галузь. Бавовняне виробництво країни знаходиться у великій залежності від постачальників сировини. Тому в нашій країні передбачається відновлення бавовництва в південних районах. Завдяки цьому Україна зможе забезпечити свою бавовняну промисловість на 70% власною сировиною і на стільки ж відсотків знизити собівартість виробництва тканин. В Херсоні вже введена в дію експериментальна лінія бавовняно-очисного заводу, що споруджується тут у відповідності з Державною програмою розвитку легкої промисловості. Бавовняні тканини та інші вироби з бавовни виробляються у Херсоні, Тернополі, Донецьку, Полтаві, Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі, Миколаєві; більша частина виробляється на трьох комбінатах – Херсонському, Донецькому, Тернопільському. Інші підприємства продукують переважно пряжу та нитки.
Другою за значенням є вовняна промисловість. Сировиною служить вовна, добавки з штучних та синтетичних волокон. У вовняній промисловості здійснюється первинна переробка вовни і виготовлення пряжі, тканин та виробів з них. Підприємства вовняної промисловості розміщені у Харкові, Луганську, Одесі, Дунаєвцях, Сумах, Богуславі, Кременчуці, Лубнах, Чернігові, Кривому Розі, Черкасах. Разом в Україні діє біля 30 підприємств вовняної промисловості.
На базі натуральної сировини (шовку-сирцю) діє комбінат у Києві, який випускає високоякісний натуральний шовк. Інші підприємства (Дарниця у Києві, Черкаси, Луцьк) виробляють шовкові тканини з синтетичного та штучного волокна. У Києві та Лисичанську роблять також шовкові тканини технічного призначення.
Лляна промисловість забезпечує частину споживачів тканинами побутового та технічного призначення, що вирізняються високою міцністю. Це, перш за все, брезент, пожежні рукави, сировина для взуттєвої промисловості. Лляні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування. Окрім того, лляні тканини потрібні для виготовлення одягу, білизни тощо. В Україні діє повний цикл виробництва та переробки льону, функціонує понад 30 льонозаводів. Лляні тканини виробляють у Житомирі, Рівному – на великих комбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках. Україна є експортером льоноволокна.
Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача. Ця спеціалізована галузь продукує в’язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. В Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу.
Швейна промисловість випускає понад 1/3 обсягу валової продукції легкої промисловості. Вона устаткована вельми складним технологічним обладнанням, і тому їй потрібні кадри високого рівня. В галузі ведуться розробки та впровадження нових поколінь машин, високопродуктивних методів виготовлення одягу, здатних підвищити продуктивність швейного конвейєра, постійно впроваджуються нові зразки модного одягу.
На відміну від трикотажної промисловості, де багато дрібних підприємств, у швейної галузі виробництво сконцентроване на великих підприємствах таких міст, як Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Львів, Запоріжжя, Донецьк, Чернівці, Артемівськ, Дрогобич. Останнім часом з’явилося чимало приватних дрібних підприємств, але їхня частка в загальному обсязі швейного виробництва поки що невелика. Україна є імпортером швейних виробів.
У шкіряно-взуттєвому виробництві , зайнята п’ята частина працівників легкої промисловості. На її підприємствах переробляють та гарблять шкіру. Сюди ж відноситься виробництво штучних шкір та хутра. Найбільші центри : Київ, Харків, Одеса, Бердичів, Запоріжжя, Вознесенськ.
На базі шкіряної сировини (натуральної та штучної) виникла взуттєва промисловість. Підприємства розміщені у Луганську, Львові, Дніпропетровську, Кременчуці, Івано-Франківську, Сімферополі та інших містах.
Хутряне виробництво спеціалізується на виготовленні хутряних виробів зі шкір диких звірів, звірів кліткового утримання та домашніх тварин. Найбільші хутряні об’єднання розташовані у Харкові, Івано-Франківську, Балті, Львові .
До складу легкої промисловості входить також галантерейне виробництво, яке в Україні добре розвинене. Підприємства цієї галузі розміщені скрізь: як у великих містах, так і у невеликих селищах. Їхня продукція – валізи, господарчі сумки, кошики, гаманці, зубні щітки, мильниці, гребінці, краватки, шпильки та чимало інших виробів. Сировину для них поставляють багато галузей: машинобудування, шкіряні, металургійні, текстильні та інші підприємства.
1.2. Аналіз інвестиційного середовища
Західний економічний макрорайон розташований, головним чином, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну частину. Це найбільший з трьох макрорайонів країни, площа якого складає 269,4 тис. кв. км (44,6% площі країни). Населення макрорайону - 22,04 млн. чол. (43,3% населення України). Питома вага району в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37%, сільського господарства, навпаки, вища - 52%. Макрорайон включає 4 економічних райони - Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їх загальної кількості в Україні. Щодо основних рис, то район вцілому характеризується:
- сприятливим геополітичним та транспортно-географічним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими макрорайонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;
- потужним та різноманітним природно-ресурсним потенціалом;
- великим та розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;
- значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при переважанні областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.
У територіальному поділі праці район відзначається:
- різноманітною продукцією АПК, перш за все, виробництвом цукру, м’яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією;
- виробництвом різноманітної промислової продукції: приладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.
Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв’язків макрорайону та розширення його зовнішньої функції пов’язані з функціонуванням у ньому столичної Київської агломерації, двох єврорегіонів - “Буг” і “Карпати”, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал макрорайону створює передумови для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплексу, в тому числі таких форм його територіальної організації, як технопарки і технополіси.
Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у район зараз є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціально-економічним станом.
Велику роль в економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально дуже диференційована. Основні природні ресурси – мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні та агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території макрорайону, особливо на Поділлі, склався такий могутній АПК. Більше половини площі - під родючими чорноземами. Дуже цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях району. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, нафта і газ на півночі Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської провінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни Вінницької області, цінні кам’яні облицювальні матеріали Житомирської, Київської та Вінницької областей тощо.
Саме в цьому макрорайоні позитивний водний баланс і найбільші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України. Тут зосереджені майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох районах розвитку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.
Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використовуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються поки що недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєвидами Карпат, Поділля, Волині.
Населення району становить 43,3% усього населення України, а його густота трохи нижча за середньоукраїнську і становить 82 чол./кв.км. Цей показник дуже відрізняється у Київській (155 чол./кв.км) та західних областях, де він перевищує 100 чол./кв.км (і досягає 126 чол./кв.км у Львівській), та в поліських областях, де він знижується до 53-59 чол./кв.км. Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для району є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч густота сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і поліських областях (в останніх вона значно зменшилася).
Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1000 жителів значно перевищує середньоукраїнський показник, а в Чернівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській областях та м. Києві - значно нижча. Ще відчутніші відмінності в природному прирості населення, який у 3-х областях з 13-ти у 1997 р. був позитивним, на відміну від усіх інших областей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська області. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській областях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. було трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях, перш за все, завдяки ситуації, що склалася в містах. У 8 областях району природний приріст позитивний саме у міського населення.
Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в цілому, майже на 3 роки.
Національний склад населення району досить строкатий, з абсолютним пререважанням українців - до 92-95% у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Друге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо. Розселення населення у макрорайоні дуже неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття. Перш за все, це стосується росту міст, зокрема, збільшення кількості великих і середніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено процесами урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у західних областях України.
Сільське населення розселене по території району досить неоднорідно. У західних областях і на Поділлі воно складає половину всього населення, а в Київській області - лише 30%. Найбільша густота мережі міських поселень - у Львівській (понад 70), Київській та Житомирській областях. У макрорайоні нараховується більш ніж 185 міст та 330 поселень міського типу. Більшість малих та середніх міст району мають сприятливі умови для подальшого розвитку, тобто виступають центрами росту, здебільшого, внутрішньорайонного значення - важливими елементами просторового каркасу розвитку України.
Макрорайон має досить значний працересурсний потенціал - 11,7 млн. чол. працездатних (чи 42,7% усього потенціалу України). Найбільший працересурсний потенціал зосереджено у м. Києві, Волинській, Львівській, Вінницькій, Київській областях. Співставлення попиту на робочі місця та потреби в них демонструє тривожну картину.
Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) при середньому по країні 11,2 од. у 1997 р. досягав у Волинській області 127 од., у Івано-Франківській – 112,8, у Львівській – 43,9, у Чернівецькій – 31,6, Чернігівській – 25,7, Рівненській – 32,9.1, лише у м. Києві та Черкаській області він нижчий за середній по країні. У цьому віддзеркалюється досить значне в районі безробіття – велике соціальне лихо нашого часу. Висока забезпеченість району трудовими, до того ж, значною мірою, висококваліфікаційними ресурсами мала б сприяти подальшому розвитку тут праце- і наукоємних галузей господарства.
На основі досить інтенсивного та тривалого освоєння природних і трудових ресурсів у районі склався великий і розгалужений виробничий комплекс. У ньому майже на рівних розвиваються промисловість і сільське господарство, в яких зайнята більшість працюючих у районі. Добре розвинені будівництво і транспорт. Завдяки інтенсивним міжгалузевим зв’язкам тут функціонують провідні за народногосподарським значенням, складні за структурою та відмінні за розміщенням міжгалузеві виробничі комплекси: ПЕК, АПК, гірничохімічний, лісопромисловий, будівельний та інші. Добре розвинене машинобудування, в якому частка прогресивних наукоємних галузей набагато більша, ніж в Донецько-Придніпровському районі. Саме машинобудування, харчова і легка промисловість займають провідне місце в галузевій структурі промисловості району. Особливо поширені численні підприємства харчової, легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів.
Серед зазначених міжгалузевих комплексів велику роль відіграє паливно-енергетичний. Він працює на кам’яному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі в Черкаській та Закарпатській областях, нафті та газі численних родовищ Прикарпаття та півдня Чернігівської області та місцевому паливі – торфі. Енергетика в ПЕК представлена всіма своїми галузями й об’єднує великі ДРЕС (Трипільську, Ладиженську, Бурштинську, Добротворську), АЕС (Чорнобильську, Рівненську, Хмельницьку) та кілька ГЕС, численні ТЕЦ та ЛЕП. Однак енергетика району має переважно внутрішньорайонне значення, на відміну від Східного економічного району, який постачає її не тільки іншим районам України, але й за кордон.
Особливу роль відіграє в економічному розвитку всієї України АПК цього макрорайону. Він працює на базі могутнього аграрного сектора, в якому співіснують і багатогалузеве рослинництво, і тваринництво. Грунтово-кліматичні умови дуже сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур поліської та лісостепової зони, перш за все, озимої пшениці та жита, цукрового буряка, плодоовочевих, картоплі, льону (в Поліссі та Прикарпатті), тютюну (в Прикарпатті). У Закарпатті клімат подібний до субтропічного, тому тут дуже поширене садівництво та виноградарство. Плодоовочеконсервні виробництва розміщені по всій території району. Тваринництво в Західному макрорайоні має переважно молочно-м’ясне спрямування. Крім основної його ланки, скотарства, тут поширене свинарство, птахівництво і, в меншій мірі, вівчарство, бджільництво, рибальство, а в передгір’ях Карпат - конярство.
Таким чином, у районі провідну роль відіграють такі спеціалізовані АПК: зернопромисловий, буряко-цукровий, картопле-крохмально-спиртовий, плодоовочеконсервний, а також молоко- і м’ясопромисловий.
Розвиток інтенсивних зовнішніх та внутрішніх економічних зв’язків базується на розгалуженій транспортній системі. У реалізації внутрішніх зв’язків провідну роль відіграє автомобільний, а зовнішніх – залізничний транспорт. Система шляхів сполучення тут досить розгалужена. Згідно зі структурою і спеціалізацією господарства у вантажообігу залізничного транспорту провідну роль відіграють: цукровий буряк, зерно, будівельні матеріали, мінеральні добрива, нафтопродукти, машини, лісоматеріали, продукти тваринництва. Значну частину складають і транзитні вантажі, які йдуть у країни Східної Європи. Їх обсяги останнім часом дуже зменшилися, але й зараз серед них переважають руда, вугілля, метал, зерно та певне обладнання.
Західний макрорайон має великий науково-технічний потенціал. Тут працює більше 100 вищих та майже 300 середніх навчальних закладів. До останнього часу функціонувала розгалужена система академічних та галузевих НДІ. Великий культурний, науковий та інтелектуальний потенціал району зосереджений переважно в містах – Києві, Луцьку, Львові, Вінниці та інших обласних центрах.
Досить складна територіальна структура виробництва. До її основних елементів потрібно віднести Київську та Львівську агломерації, приблизно 20 промислових вузлів, які сформувались, головним чином, навколо обласних центрів, а також на базі освоєння великих родовищ мінеральних ресурсів. Це такі, як Нововолинсько-Червоноградський, Калусько-Долинський, Прилуцький, Ватутіно-Звенигородський, Коростенський тощо.
Саме в зазначених агломераціях та вузлах дуже погіршена екологічна ситуація, яка в цілому по району є досить спокійною. Тут йдеться про стан природи, тобто характер забруднення основних її компонентів: води, повітря, ґрунтів. Звичайно, це не стосується зони екологічного лиха, що розташована саме в цьому макрорайоні, - зони впливу Чорнобильської катастрофи. Вона потребує особливої стратегії економічної і соціальної реабілітації території.
Потрібно зазначити, що макрорайон дуже неоднорідний щодо природних, економічних, соціальних, етнічних, навіть історичних і конфесійних умов. Тому проблеми розвитку й розміщення продуктивних сил, трансформації структури виробництва різні в кожному економічному районі.
За результатами проведеного дослідження також можна стверджувати, що між регіонами посилюється конкуренція на інвестиційні ресурси, а отже, влада на місцях проявлятиме дедалі більшу лояльність до донорів – як іноземних, та і внутрішніх. Проте, всупереч позитивній динаміці, диспропорції в географічному розподілі інвестиційного капіталу все ще надто разючі. Тому багатьом регіонам іще належить довести свою винятковість у боротьбі за долари та євро.
Нерезиденти воліють інвестувати у великі індустріальні регіони, побоюючись аграрної глибинки. У рейтингу інвестиційної активності перші позиції посіли столиця, Київська і промислово розвинуті області. Волинська область посіла восьме місце серед усіх областей України. З огляду на споконвічно вищий рівень платоспроможності місцевого населення на сході країни, іноземці продовжують спрямовувати свої гроші саме туди. Сама ж промисловість, попри низку гучних заяв, особливим попитом не користується.
При підвищенні кредиту довіри до потенційних партнерів і влади інвестори з більшим оптимізмом поставилися б до пропозицій з таких областей, як Волинська, Вінницька або Кіровоградська. Саме тут були зареєстровані найвищі після Севастополя і Запорізької області темпи вкладення капіталу в житлове будівництво. Що свідчить про наявність багатьох передумов для ведення успішної інвестиційної діяльності – високої взаємної довіри між бізнесом і владою.
Західні території змогли подолати депресивний стан, у якому вони перебували кілька років тому. Зараз їхніми конкурентними перевагами в боротьбі за інвестиції стали однорідність соціально-економічного розвитку територій, високі показники ринку нерухомості, а також інноваційні підходи до розвитку бізнесу. В рейтингу розвитку інфраструктури регіонів Волинська область займає шосте місце серед усіх областей України.
До спільних проблем розвитку Західного макрорайону потрібно віднести:
1) посилення збалансованості соціально-економічного і екологічного розвитку;
2) модернізацію технологій, що застосовуються в усіх галузях господарства;
3) перебудову структури виробництва з випереджаючим розвитком найбільш наукоємних галузей третинної і четвертинної сфери із забезпеченням її відповідності інтегральному потенціалу;
4) розбудову виробничої, комунікаційно-інформаційної, соціальної інфраструктури;
5) технічне переозброєння промисловості, сільського господарства, будівництва;
6) розширення зовнішньої функції і частки її в експортному секторі країни;
7) інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу в усіх економічних районах;
8) модернізацію транспортної системи району для її інтегрування в загальноєвропейську;
9) збільшення власної бази паливно-енергетичних ресурсів;
10) екологізацію господарства та розвиток екологічної інфраструктури;
11) пріоритетний розвиток основних центрів просторового каркасу росту продуктивних сил району.
1.3. Аналіз можливостей підприємства, яке реалізує проект
Об’єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство ЛВТШП “Волинь”.
Луцька швейна фабрика була заснована в 1945 році. Це був швейний цех площею в 50 квадратних метрів. Працювало всього 28 чоловік, річний випуск продукції по вартості обробки складав 53 тисячі карбованці.
За роки свого становлення, фабрика з напівкустарного виробництва виросла в сучасне могутнє підприємство по виробництву товарів легкої промисловості.
В 1946 році прийнято рішення облвиконкому про виділення фабриці приміщення по вулиці Медведєва. Було встановлено два дерев’яних агрегати з поперечним розміщенням робочих місць, нові універсальні швейні машини. Фабрика випускала продукцію 33-х найменувань товарів широкого вжитку.
В 1953 році був добудований новий корпус, додатково встановлено спеціальне технічне устаткування. Фабрика була переведена на пошив чоловічих хлопчатобумажних костюмів.
В 1959 році була проведена реконструкція фабрики. В цехах становленні механічні конвеєри, пневматичні преси, ряд видів спецмашин. В цьому ж році фабрика переведена на пошив чоловічих шерстяних костюмів.
В 1963 році до швейної фабрики приєднали швейну фабрику імені Червоної Армії місцевої промисловості. Кількість працюючих складала 1000 чоловік.
В 1975 році добудований швейний цех по вулиці Радянській 74.
В 1976 році на базі Луцької швейної фабрики створене виробниче швейне об’єднання “Волинь”, в яке ввійшли дві виробничі одиниці: Володимир-Волинська швейна фабрика і Рівненська швейна фабрика.
З 01.01. 1991 року Луцьке виробниче швейне об’єднання “Волинь” було ліквідовано, головна структурна одиниця об’єднання стала називатися Луцькою швейною фабрикою.
Відкрите акціонерне товариство “Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство “Волинь” засноване відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості №52 від 18.03.94 року шляхом перетворення Луцького державного виробничо-торгівельного швейного підприємства "Волинь" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємства від 15.06.93р.".
Виробничі потужності ВТШП “Волинь” розмiщенi в центрі міста Луцька по вулиці Бойка 1 i займають площу 0,41га.
Виробничі приміщення та будiвлi складаються з адмiнiстративного корпусу цехів N1 та N2:
- розкрiйно-пiдготовчого;
- дублюючого;
- майстерні.
На базі гуртожитку, що знаходиться на вулиці Привокзальна 13а у 2000 році створено дочiрне підприємство “Швейник”.
Підприємство ВАТ ЛВТШП “Волинь” – це узгоджене поєднання виробничої та економічної систем. Функціонування виробничої системи забезпечує випуск певних видів продукції, послуг, зміну властивостей або форм виробу. Функціонування економічної системи передбачає виділення підприємства як самостійного господарського суб’єкта, який має права юридичної особи, здійснює різні види діяльності.
Метою діяльності швейної фабрики є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності, а також за рахунок реалізації споживачам продукції, що виготовляється. Це спонукає підприємство до випуску конкурентноздатної продукції на основі її високої якості постійного споживання в залежності від зміни попиту. За рахунок отриманого доходу задовольняються запити власника засобів виробництва та працівників фірми.
ВАТ “Волинь” має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.
Фабрика поставляє свою продукцію в Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську, Київську, Волинську області та інші області.
Протягом останніх двох років підприємство плідно співпрацює з французькими, англійськими та американськими фірмами по виробництву швейних виробів з давальницької сировини. Iноземнi фірми продукцію ВАТ ВТШП “Волинь” реалізують на європейських ринках.
Таким чином ВАТ забезпечує загрузку виробничих потужностей в залежності від поступлених заказiв.
Iстотнi проблеми, які впливають на дiяльнiсть емітента, є вiдсутнiсть обігових коштів, сильний податковий тиск та низька платоспроможність населення.
Відносно планів та прогнозів на майбутнє, то в зв'язку з появою попиту на недорогу та якiсну вітчизняну продукцію підприємство старається налагодити комерцiйнi зв'язки по ринках збуту на Україні з такими українськими підприємствами як ТОВ “Крам” (Тернопіль), Центральний Універмаг (м. Львів), Дім Торгiвлi (м. Рівне), Мода Дім (м. Київ), Рiко (м. Київ), а також суб'єктами підприємницької дiяльностi - фізичними особами.
Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.
ВАТ “Волинь” має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.
Прибуток швейної фабрики утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на
оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.
Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.
ВАТ Луцьке ВТШП “Волинь” здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.
Юридичний статус товариства:
Товариство є юридичною особою за законодавством України діє на засадах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, розрахункові (в тому числі валютні) рахунки в установах банку, здійснює облік і веде звітність за формами.
Товариство набуло прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації.
Товариство є правонаступником Луцького державного виробничо-торговельного швейного підприємства “Волинь”.
Товариство має круглу печатку зі своїм найменуванням, товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку.
Товариство в своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом, а також іншими документами, затвердженими Загальними зборами акціонерів, рішеннями Спостережної (наглядової) ради Товариства.
Для досягнення мети статутної діяльності Товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, Господарському суді України.
Товариство у встановленому порядку бере участь в зовнішньоекономічній діяльності і здійснює експортно-імпортні як в Україні, так і за її межами, включаючи товарообмін, посередницькі та інші операції.
Товариство є власником майна, включаючи майно, що передано йому акціонерами. Товариство здійснює згідно з чинним законодавством, володіння, користування і розпорядження майном, знаходиться в його власності, згідно з метою статутної діяльності та призначенням майна.
Товариство не відповідає по зобов’язаннях держави, так само як і держава не відповідає по зобов’язаннях Товариства.
Товариство може створювати самостійно і разом з іншими товариствами, підприємствами, фірмами, установами, організаціями та іншими українськими й іноземними юридичними і фізичними особами на території України і за її межами, господарські товариства та інші підприємства з правами юридичної особи; розмішувати кошти в облігації позики, сертифікати банків та інші цінні папери, що знаходяться в обігу: брати участь в асоціаціях, концернах, консорціумах та об’єднаннях; поводити операції на товарних та фондових біржах.
Товариство може створювати філії та представництва, відділення
й інші відокремлені підрозділи на території України та за її межами.
Філії та представництва Товариства діють на підставі положень
про них, які затверджуються відповідно до законодавства країни місця
заснування.
Філії та представництва Товариства не є юридичними особами і діють від його імені. Керівник філії (представництва) діє на підставі довіреності, що видається Товариством.
Товариство самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також соціальний розвиток трудового колективу Товариства. Основу плану складають договори, що укладені із споживачами та постачальниками, а також рішення загальних зборів акціонерів та Спостережної (наглядової) ради Товариства.
Товариство відкриває в установах банків рахунки з національній та іноземних валютах для розрахункових операцій як у місці свого знаходження, так і в місцях знаходження своїх філій та представництв.
Основним предметом діяльності Товариства є:
- Виробництво товарів легкої промисловості – пошиття чоловічого, жіночого та дитячого одягу, та їх реалізація як оптом так і в роздріб;
- Випуск і реалізація товарів широкого вжитку;
- Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;
- Зовнішньоекономічна діяльність;
- Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством;
- Виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інформаційно-технологічних розробок у галузі легкої промисловості.
Для досягнення мети своєї статутної діяльності підприємство
може також здійснювати такі види діяльності:
Фінансово-економічна діяльність:
- розробка і практичне здійснення спільних із зарубіжними інвесторами проектів і комерційних ініціатив;
створення спільних підприємств в різних галузях економіки;
організація підприємств лізингового типу;
сприяння іноземним інвесторам у розміщенні капіталу;
надання інформаційно-консультативних послуг;
- участь у створенні банківської структури;
- інвестиційна діяльність.
Виробничо-господарська діяльність:
- розширення та реконструкція діючих підприємств з метою збільшення конкурентноздатності продукції з наступною реалізацією її як на ринку України, так і за її межами;
- виробництво та реалізація засобів виробництва;
- здійснення дослідно-конструктивних робіт у різних галузях виробництва та науки та впровадження їх результатів у виробництво;
- виробництво та реалізація товарів широкого вжитку;
- оренда та надання у користування рухомого та нерухомого майна;
- впровадження нових технологій, включаючи заходи по захисту середовища;
- впровадження винаходів, ноу-хау у масове виробництво;
- внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;
- організація та комплексна експлуатація автозаправних станцій,
готелів, мотелів, станцій технічного обслуговування, підприємств та
пунктів громадського харчування, оптової, комісійної, роздрібної торгівлі;
торговельно-закупівельна діяльність, постачально-збутова діяльність.
Зовнішньоекономічна діяльність:
здійснення зовнішньоекономічної діяльності на засадах валютної
самоокупності і самофінансування з використанням в повному обсязі прав
юридичної особи згідно з чинним законодавством України і цим Статутом;
експорту товарів власного виробництва;
експорту товарів не власного виробництва без переходу права
власності;
експорту товарів не власного виробництва з переходом права
власності;
імпорту товарів для власних потреб;
імпорту товарів не для власних потреб без переходу права
власності;
- імпорту товарів не для власних потреб з переходом права власності.
Торгівля і послуги:
виконання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб’юторських послуг виробничого та невиробничого характеру,
здійснення угод по експорту-імпорту;
створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню;
послуг в галузі маркетингу, управління реклами, підготовки кадрів
(стажування );
організація і проведення конференцій, симпозіумів, виставок,
конкурсів, ярмарків;
надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг.
надання послуг по пошиттю одягу населенню.
Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства доцільно скласти наступну таблицю (табл. 1.1.).
Таблиця 1.1
Техніко-економічна характеристика ВАТ Луцьке ВТШП «Волинь»
за 2010-2012 роки
|
Показники |
Одиниця виміру |
2010 |
2011 |
2012 |
Відхилення |
||
|
2010-2010 |
2012-2011 |
2012-2010 |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Вартість майна (валюта балансу) |
тис. грн. |
2974,7 |
2956,3 |
3046,1 |
-18,4 |
89,8 |
71,4 |
|
Обсяг промислової продукції в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору |
тис. грн. |
4018,4 |
4040,3 |
4466,9 |
21,9 |
426,6 |
448,5 |
|
Зміна залишків незавершеного виробництва |
тис. грн. |
136 |
56,8 |
45 |
-79,2 |
-11,8 |
-91 |
|
Власний капітал |
тис. грн. |
2753 |
2759,7 |
2772,6 |
6,7 |
12,9 |
19,6 |
|
Балансовий прибуток |
тис. грн. |
288,8 |
280,7 |
292,9 |
-8,1 |
12,2 |
4,1 |
|
Чистий прибуток |
тис. грн. |
93,6 |
6,7 |
12,9 |
-86,9 |
6,2 |
-80,7 |
|
Собівартість реалізованої продукції |
тис. грн. |
3038,7 |
3248,5 |
3552,7 |
209,8 |
304,2 |
514 |
|
Чистий дохід від реалізації продукції |
тис. грн. |
3611,6 |
3690,4 |
3963,4 |
78,8 |
273 |
351,8 |
|
Вартість основних засобів |
тис. грн. |
1775,3 |
1868,3 |
1912,7 |
93 |
44,4 |
137,4 |
|
Дебіторська заборгованість |
тис. грн. |
607,8 |
533 |
643,8 |
-74,8 |
110,8 |
36 |
|
Кредиторська заборгованість |
тис. грн. |
221,7 |
196,6 |
273,5 |
-25,1 |
76,9 |
51,8 |
Продовж. табл. 1.1.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Середньоспискова чисельність працівників |
чол. |
301 |
279 |
222 |
-22 |
-57 |
-79 |
|
Фонд оплати праці |
тис. грн. |
2029,8 |
2019,4 |
2255,8 |
-10,4 |
236,4 |
226 |
|
Фондовіддача |
|
2,26 |
2,16 |
2,34 |
-0,10 |
0,17 |
0,07 |
|
Фондоємкість |
|
0,44 |
0,46 |
0,43 |
0,02 |
-0,03 |
-0,01 |
|
Фонднозброєнність |
|
5,90 |
6,70 |
8,62 |
0,80 |
1,92 |
2,72 |
Відповідно до даних таблиці 1.1 можна зробити висновок про зменшення вартості майна в розпорядженні підприємства в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 18,4 тис. грн., та про його збільшення в 2012 році в порівнянні з 2011 роком на 89,8 тис. грн., а якщо порівнювати 2012 рік з 2010, то також відбувається збільшення вартості майна на 71,4 тис. грн. При порівнянні величини власного капіталу в 2011 і в 2010 роках, спостерігається його збільшення на 6,7 тис. грн. Аналогічна ситуація спостерігається і в 2012 році в порівнянні з 2011 роком і з 2010 роком відповідно на 12,9 тис. грн. та 19,6 тис. грн. Збільшення величини власного капіталу є позитивною тенденцією, оскільки чим більша частка величини власного капіталу, тим більша можливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінансового забезпечення господарської діяльності.
За 2011 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 4040,3 тис. грн., що на 21,9 тис. грн. більше обсягу 2010 року, а в 2012 році випущено продукції на 4466,9 тис. грн., що на 426,6 тис. грн. більше обсягу 2011 року і на 448,5 тис. грн. більше обсягу 2010 року. Разом з тим зменшилось незавершене виробництво на 79,2 тис. грн. в порівнянні з 2011 роком і на 11,8 тис. грн. в порівнянні з 2012 роком. Реалізовано продукції в 2012 році на 3963,4 тис. грн., що на 273 тис. грн. більше реалізації попереднього періоду, і на 351,8 тис. грн. більше в порівнянні з базовим періодом.
Від усієї господарської діяльності в 2012 році підприємство отримало прибуток на суму 292,9 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про покращення фінансового стану підприємства на 12,2 тис. грн., а якщо порівняти результати 2011 і 2010 років, то спостерігається погіршення фінансового стану підприємства на 8,1 тис. грн., а саме збитковість виробництв - це свідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.
Що стосується чистого прибутку, то спостерігається його зменшення в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 86,9 тис. грн., та його збільшення в 2012 році в порівнянні з 2011 на 6,2 тис. грн. А якщо порівнювати результати 2012 і 2010 років, то спостерігається зменшення величини чистого прибутку на 80,7 тис. грн. Збільшення величини чистого прибутку є позитивною тенденцією і свідчить про покращення роботи діяльності підприємства, розширення збуту продукції, встановлення тісних зв’язків з партнерами.
В 2012 році в порівнянні з відповідним періодом 2011 року чисельність всього персоналу становила 79,6%, а фонд оплати праці збільшився на 236,4 тис. грн., що стосується працівників, то їх кількість зменшилась на 57 чоловік. А порівнюючи 2011 і 2010 роки, то фонд оплати праці зменшився на 10,4 тис. грн. Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено було звільнити 22 працівника.
Про стабільний фінансовий стан товариства свідчить низький рівень фондоємкості, яка знаходиться в межах нормативного значення (<1). Фондоємність показує скільки основних засобів необхідно для виготовлення одиниці продукції. Тобто на одиницю продукції приходиться менше одиниці основних фондів (на 2010 – 0,44, на 2011 – 0,46, на 2012 – 0,43). Відповідно до цього прослідковується збільшення фондоємності у 2011 році на 0,02 грн. в порівняння з 2010 роком і зменшення її у 2012 році на 0,03 грн. в порівнянні з 2011 роком. Показники фондовіддачі знаходяться в межах нормативу відповідно в 2010 році = 2,26, в 2011 році = 2,16, в 2012 році = 2,34, а рекомендований спеціалістами норматив повинен знаходитись в межах 3. Тобто на одиницю фондів приходиться більше одиниці продукції.
Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства свідчать про прибуткове становище підприємства.
Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.
Одним із етапів аналізу фінансового стану підприємства є оцінка його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та ділової активності.
Платоспроможність - можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання. Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань. Поняття "платоспроможність" і "ліквідність" взаємопов'язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим - ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.
Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство невзмозі скористуватися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.
Більш значна нестача ліквідності свідчить, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку – до неплатоспроможності та банкрутства.
Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату капіталу. Якщо власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові їх вкладення в підприємство.
Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті відсотків та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на його взаємовідносини з контрагентами (покупцями та постачальниками товарів і послуг). Такі зміни можуть викликати неспроможність даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.
Проведемо розрахунок та оцінку показників ліквідності в таблиці 1.2.
|
Таблиця 1.2. |
||||||||
|
Показники ліквідності підприємства ВАТ ЛВТШП "Волинь" за 2010-2012 роки |
||||||||
|
№ п/п |
Показники |
Норм. Знач. |
Розрахунок |
2010 |
2011 |
2012 |
Відхилення |
|
|
2011 -2010 |
2012- 2011 |
|||||||
|
1 |
Коефіцієнт покриття |
>2 |
Р260/Р620 |
5,191 |
5,115 |
3,794 |
-0,076 |
-1,321 |
|
2 |
Коефіцієнт швидкої ліквідності |
>1 |
(Р260-Запаси)/ Р620 |
3,479 |
3,594 |
2,706 |
0,115 |
-0,887 |
|
3 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
>0,2 |
(Р220+Р230+Р240)/Р620 |
0,737 |
0,883 |
0,352 |
0,145 |
-0,530 |
|
4 |
Частка оборотних засобів в активах |
- |
Р260/ Р280 |
0,387 |
0,34 |
0,341 |
-0,046 |
0,001 |
|
5 |
Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів) |
Середньогалузеве |
(Р260+ Р270)-(Р620+ Р630) |
929,2 |
809,0 |
764,2 |
-120,2 |
-44,8 |
За даними таблиці 1.2 можна зробити висновок: коефіцієнт покриття за аналізовані три роки відповідає нормативному значенню, тобто у підприємства є реальна можливість покриття поточних зобов’язань за рахунок його оборотних засобів. На кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадає на 2010 рік 5,19 грн. оборотних активів, на 2011 рік - 5,12 грн. оборотних активів, а на 2012 рік – 3,79 грн. оборотних активів. Спостерігається і тенденція зниження коефіцієнта покриття з кожним роком.
Значення коефіцієнта швидкої ліквідності за три роки, тобто в 2010 році становить 3,48, в 2011 – 3,59, в 2012 – 2,7, відповідають його нормативному значенню, і свідчать про можливість повністю погасити поточні зобов’язання підприємства за рахунок грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень (дебіторська заборгованість).
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності також знаходиться в межах нормативного значення і становить в 2010 році 0,74, в 2011 – 0,88, в 2012 – 0,35. Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Так як коефіцієнт ліквідності в 2010 році складає 0,74, то підприємство спроможне погасити 74% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. В 2011 і в 2012 роках підприємство спроможне погасити відповідно 88% і 35% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. Так можна говорити про негативну тенденцію про зменшення ліквідності підприємства на 53% в 2012 році в порівнянні з 2011 роком. Частка оборотних засобів в активах в 2010 році складає 38,7% в майні підприємства, в 2011 році – 34% в майні підприємства, а в 2012 році 34,1% в майні підприємства. Тобто спостерігається тенденція зменшення частки оборотних засобів в майні підприємства в 2011 році на 4,6%, та незначного збільшення її в 2012 році на 0,1%.
Отже, як видно з цієї таблиці, фінансовий стан підприємства в 2012 році з точки зору ліквідності погіршився, про це свідчить зменшення коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередніми роками, а також і зменшення робочого капіталу підприємства на 44,8 тис. грн.. в порівнянні з 2011 роком адже розмір робочого капіталу є показником безпечності, тобто можливості підприємства платити за поточними зобов’язаннями.
Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними інтересами споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт поточної ліквідності – для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.
Проте слід зазначити, що ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є наявність грошей у касі, на поточних рахунках і відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Охарактеризувати платоспроможність підприємства можна за допомогою показників (табл. 1.3).
Таблиця 1.3.
Показники платоспроможності підприємства ВАТ ЛВТШП "Волинь"
за 2010-2012 роки
|
Показник |
Нормативне значення |
2010 |
2011 |
2012 |
Відхилення +, - |
|
|
2011 до 2010 |
2012 до 2011 |
|||||
|
Коефіцієнт абсолютної платоспроможності |
0,1-0,2 |
0,74 |
0,88 |
0,35 |
0,15 |
-0,53 |
|
Коефіцієнт термінової платоспроможності |
>0,35 |
0,74 |
0,88 |
0,35 |
0,15 |
-0,53 |
|
Коефіцієнт проміжної платоспроможності |
0,8 |
1,56 |
1,92 |
1,36 |
0,36 |
-0,56 |
|
Коефіцієнт загальної платоспроможності |
2,5 |
5,19 |
5,11 |
3,79 |
-0,08 |
-1,32 |
Відповідно до даних аналітичної таблиці 1.3 можна зробити висновок, що коефіцієнт абсолютної платоспроможності в 2011 році в порівнянні з 2010 роком збільшується на 0,15 або на 15%, а в 2012 році в порівнянні з 2011 роком зменшується на 53%, що є негативною тенденцією. Цей коефіцієнт свідчить про те, яку частину поточних зобов’язань підприємство готове погасити зараз. Так як коефіцієнт платоспроможності в 2010 році складає 0,74, то підприємство спроможне погасити 74% поточних зобов'язань за рахунок наявних грошових коштів. В 2011 і в 2012 роках підприємство спроможне погасити відповідно 88% і 35% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.
Коефіцієнт термінової платоспроможності свідчить про те, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов’язання за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів і поточні фінансові інвестиції можуть без особливих труднощів бути конвертовані у засоби платежу. Відповідно до даних таблиці 1.3 відбувається збільшення коефіцієнта термінової платоспроможності в 2011 році на 15% та його зменшення в 2012 році на 53% пов’язане із значним зменшенням грошових коштів підприємства в національній і іноземній валютах.
Коефіцієнт проміжної платоспроможності засвідчує потенційну здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов’язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Відбувається збільшення коефіцієнта проміжної платоспроможності в 2011 році на 36%, а в 2012 році його зменшення на – 56%, тобто зменшення ймовірності отримання від дебіторів всієї суми заборгованості.
Коефіцієнт загальної платоспроможності за аналізовані три роки відповідає нормативному значенню, тобто у підприємства є достатні ресурси оборотних активів для погашення поточних зобов’язань. На кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадає на 2010 рік 5,19 грн. оборотних активів, на 2011 рік - 5,12 грн. оборотних активів, а на 2012 рік – 3,79 грн. оборотних активів. Спостерігається і тенденція зниження коефіцієнта загальної платоспроможності з кожним роком.
Отже, як видно з таблиці 1.3 платоспроможність підприємства дуже висока щодо теоретично-виправданого значення, проте в 2012 році спостерігається тенденція до її зменшення.
Ось чому аналізу ліквідності та платоспроможності надається важливе значення. Якщо, підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.
Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства є аналіз ділової активності.
Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності тощо.
Однак, головним критерієм ефективності роботи підприємства є його "прибутковість, тому, здійснюючи господарську діяльність підприємство повинно намагатися не лише прискорювати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від цього проекту.
Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів - показників оборотності (табл. 1.4). Так як розмір річного обороту залежить від швидкості оборотності засобів, тому з розмірами обороту та, відповідно, із оборотністю пов'язана величина умовно-постійних витрат: чим швидший оборот, тим менше на кожен оборот припадає сума цих витрат.
Таблиця 1.4.
Показники ділової активності підприємства ВАТ ЛВТШП "Волинь"
за 2010-2012 роки
|
Показник |
Розрахунок |
2010 |
2011 |
2012 |
Відхилення |
|
|
2011-2010 |
2012-2011 |
|||||
|
Коефіцієнт оборотності активів |
Ф2 р035/(Ф1 р280 Г3+Ф1 р280 Г4)*0,5 |
0,311 |
0,311 |
0,330 |
0,001 |
0,019 |
|
Коефіцієнт оборотності оборотних активів |
Ф2 р035/(Ф1 р260 Г3+Ф1 р280 Г4)*0,5 |
0,846 |
0,856 |
0,970 |
0,009 |
0,114 |
|
Коефіцієнт оборотності запасів |
Ф2 р035/((Ф1∑ (р100 -р140 Г3)+Ф1 ∑(р100 -р140Г4)*0,5 |
2,729 |
2,719 |
3,322 |
-0,01 |
0,603 |
|
Коефіцієнт оборотності власного капіталу |
Ф2 р035/(Ф1 р380 Г3+Ф1 р380 Г4)*0,5 |
0,334 |
0,335 |
0,358 |
0,001 |
0,023 |
|
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості |
Ф2 р035/(Ф1∑(р150-р210)Г3+Ф1∑(р150-р210)Г4)*0,5 |
1,550 |
1,617 |
1,684 |
0,068 |
0,067 |
|
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості |
Ф2 р 035/(Ф1 р620 Г3+Ф1 р 620Г4)*0,5 |
4,492 |
4,411 |
4,215 |
-0,081 |
-0,196 |
|
Коефіцієнт завантаженості активів |
(Ф1 р280 Г3+Ф1 р 280Г4)*0,5/Ф2 р035 |
0,805 |
0,804 |
0,757 |
-0,001 |
-0,046 |
|
Коефіцієнт завантаженості активів в обороті |
(Ф1 р260 Г3+Ф1 р 260Г4)*0,5/Ф2 р035 |
0,295 |
0,292 |
0,258 |
-0,003 |
-0,034 |
|
Коефіцієнт завантаженості власного капіталу |
(Ф1 р380 Г3+Ф1 р 380Г4)*0,5/Ф2 р035 |
0,749 |
0,747 |
0,698 |
-0,002 |
-0,049 |
Відповідно до даних таблиці 1.4 можна зробити висновок, що в цілому відбулись позитивні зміни у складі показників, якими характеризується ділова активність. Відбувається зростання коефіцієнта оборотності активів в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 0,1%, а в 2012 році в порівнянні з 2011 роком 1,9%, тобто збільшується швидкість обороту активів в майні підприємства. Що стосується коефіцієнта оборотності оборотних активів, то також відбувається його зростання в 2011-2010 роках на 0,9%, а в 2012-2011 роках на 11,4%, тобто збільшується швидкість обороту всіх оборотних активів підприємства(як грошових, так і матеріальних), відбувається додаткове вивільнення оборотних активів з господарської діяльності.
Після визначення оборотності оборотних активів доцільно визначити оборотність окремих їх складових (запасів).
Коефіцієнт оборотності запасів зменшується в 2011-2010 роках на 1%, а в 2012-2011 роках збільшується на 60,3%. Це означає, що підприємство не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування.
Що стосується коефіцієнта оборотності власного капіталу, то відбувається його зростання в 2011-2010 роках на 0,1%, а в 2012-2011 роках на 2,3%. Збільшення коефіцієнта свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активів, які формуються за рахунок власного капіталу.
Відбувається збільшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 6,8%, а в 2012 році в порівнянні з 2011 роком на 6,7%. Збільшення цього коефіцієнта свідчить про підвищення оборотності дебіторської заборгованості, зниження розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам.
Протилежна ситуація спостерігається щодо змін коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, відбувається його зменшення в 2011-2010 роках на 8,1%, а в 2012-2011 роках – на 19,6%, тобто відбувається збільшення комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами.
Відбувається також і зменшення коефіцієнта завантаженості активів в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 0,1%, а в 2012 році в порівнянні з 2011 роком на 4,6%. Також і зменшується коефіцієнти завантаженості активів в обороті та власного капіталу.
Коефіцієнт завантаженості активів в обороті відповідно зменшується на 0,3% в 2011-2010 роках та на 3,4% в 2012-2011 роках. А коефіцієнт завантаженості власного капіталу в 2011-2010 та 2012-2011 роках зменшується на 0,2% і 4,9% відповідно. Зменшення цих коефіцієнтів свідчить про підвищення ефективності використання активів підприємства.
Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступних відносних показників (табл. 1.5.).
Таблиця 1.5.
Показники оцінки фінансової стійкості підприємства ВАТ ЛВТШП "Волинь"
за 2010-2012 роки
|
Показник |
Розрахунок |
Норм знач |
2010 |
2011 |
2012 |
Відхилення |
|
|
2011-2010 |
2012-2011 |
||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Коефіцієнт автономії |
р380/р640 |
>0,5 |
0,925 |
0,933 |
0,910 |
0,008 |
-0,023 |
|
Коефіцієнт фін. залежності |
р640/р380 |
<2,0 |
1,081 |
1,071 |
1,099 |
-0,009 |
0,027 |
|
Маневреність робочого капіталу |
∑(р100-140)/(р260-р620) |
- |
0,409 |
0,370 |
0,389 |
-0,039 |
0,020 |
|
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу |
(р260-р620)/р380 |
>0,5 |
0,338 |
0,293 |
0,276 |
-0,044 |
-0,018 |
|
Коефіцієнт фін. стійкості |
р380/(р480+р620) |
>1 |
12,418 |
14,037 |
10,137 |
1,619 |
-3,900 |
|
Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу |
(р480+Р620)/р380 |
- |
0,081 |
0,071 |
0,099 |
-0,009 |
0,027 |
|
Коефіцієнт стійкості фінансування |
(р380+р430+р480)/р280 |
0,8-0,9 |
0,925 |
0,933 |
0,910 |
0,008 |
-0,023 |
|
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу |
(р480+р620)/ р640 |
<0,5 |
0,075 |
0,067 |
0,090 |
-0,008 |
0,023 |
|
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами |
(р380-р080)/р260 |
>0,1 |
0,807 |
0,804 |
0,736 |
-0,003 |
-0,068 |
|
Коефіцієнт поточних зобовязань |
р620/(р480+ р620) |
>0,5 |
1,000 |
1,000 |
1,000 |
0,000 |
0,000 |
|
Коефіцієнт страхування бізнесу |
р340/р280 |
>0,2 |
0,004 |
0,009 |
0,009 |
0,005 |
0,000 |
Продовж. табл. 1.5.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом |
(р260-р620)/∑(р100-р140) |
>0,2 |
2,448 |
2,705 |
2,569 |
0,257 |
-0,136 |
За даними таблиці 1.5 можна зробити висновок, що в цілому відбулися позитивні зміни у складі показників, якими характеризується фінансова стійкість.
Відповідно до коефіцієнта автономії питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу є досить високою і становить в 2010 році 92,5%, в 2011 – 93,3%, в 2012 – 91%, тобто прослідковується тенденція його збільшення в 2011-2010 роках на 0,8% та зменшення на 2,3% в 2012-2011 роках. Значення коефіцієнта автономії перевищує нормативне значення і свідчить про незначну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, так в 2012 році підприємство на 91% фінансувалось за рахунок власного капіталу. Вважається, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають більше коштів, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.
Коефіцієнт фінансової залежності показує питому вагу залучених коштів в загальній сумі власного капіталу і становить 108,1% в 2010році, 107,1% в 2011 році і 109,9% в 2012 році, тобто відбувається його зменшення в 2011-2010 роках на 0,9% та його збільшення в 2012-2011 роках на 2,7%, що свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства.
Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у загальній сумі робочого капіталу, яка відповідно становить 40,9% в 2010 році, 37% в 2011 році, 38,9% в 2012 році, тобто спостерігається її зменшення в 2011-2010 роках на 3,9% та її збільшення в 2012-2011 роках на 1,9%. Відповідно до коефіцієнта маневреності робочого капіталу частка власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність становить 33,8% в 2010 році, в 2011 – 29,3%, в 2012 – 27,6%, яка зменшується з кожним наступним роком відповідно на 4,4% і 1,8%.
У структурі пасиву підприємства як на початок, так і на кінець періоду, відсутні довгострокові зобов’язання – коефіцієнт поточних зобов’язань дорівнює 1. Негативний характер носять значення коефіцієнта страхування бізнесу, протягом 2011-2012 років резервний капітал практично не поповнювався і лише незначна частина майна підприємства покривається відповідними резервами.
Зменшення коефіцієнту співвідношення залученого та власного капіталу в 2011 році в порівнянні з 2010 роком свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Так, в 2010 році на 1 грн. власного капіталу припадало 0,081 грн., що на 0,009 грн. більше, ніж в 2011 році. А в 2012 році в порівнянні з 2011 роком спостерігається протилежна ситуація – збільшення цього коефіцієнта на 0,027%, тобто в 2012 році на 1 грн. власного капіталу припадало 0,099 грн., що на 0,027 грн. більше, ніж в 2011 році. Відповідно до коефіцієнта забезпечення власними оборотними засобами частина оборотних активів, яка забезпечується власними джерелами фінансування відповідно становить в 2010 році 80,7%, в 2011 – 80,4%, в 2012 – 73,6%, тобто прослідковується тенденція до його зниження відповідно на 0,3% в 2011-2010 роках і на 6,8% в 2012-2011 роках.
Отже, відповідно до показників фінансової стійкості відбувається незначне покращення фінансового стану підприємства.
Провівши комплексний аналіз фінансової стійкості підприємства, можна зробити висновок про спроможності підприємства здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства і в майбутньому.
РОЗДІЛ 2
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
2.1. Опис проекту, основних його рішень та оцінка альтернатив
Представлений на розгляд проект передбачає виробництво на ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” дитячого одягу – комбінезону.
Ідея проекту обумовлена:
Метою проекту є збільшення частки ринку та рівня рентабельності діяльності підприємства.
Проект не потребує патентування.
Нова продукція ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” буде реалізуватись як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку і орієнтуватися на споживача із середнім рівнем доходів.
Стратегія маркетингу проекту відповідає загальній стратегії маркетингу ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”, суть якої полягає у глибшому проникненні на існуючий ринок за рахунок знаходження нових потреб споживачів та нових можливостей ринку.
Серед розглянутих альтернативних пропозицій домінували наступні:
Проте дані пропозиції не були ухвалені керівництвом фабрики, оскільки даний товар має низький попит на ринку та великі трудозатрати. Також необхідно враховувати і те, що у зв’язку із світовою економічною кризою споживачі купуватимуть лише товари першої необхідності, тобто не будуть націлені на ті товари, без яких можна обійтися, при цьому не відчути втрати без нього.
Розроблюваний проект по пошиттю дитячого одягу – комбінезонів є невеликим і його дохідність не перевищує ставку кредитного відсотка, тому для його фінансування будуть використовуватися виключно власні (внутрішні) джерела
Проект буде реалізовуватись на території ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”.
Повна собівартість одного дитячого комбінезону становить 73 грн., що для високої якості є досить дешево.
Планується реалізувати 420 дитячих комбінезонів в 2009 році, 500 дитячих комбінезонів в 2010 році і 600 дитячих комбінезонів в 2011році по ціні 110 грн. за
одиницю. Обсяг продажу за 12 місяців 2009 року становитиме 46200 грн.
Чистий прибуток від реалізації дитячих комбінезонів у 2009 році становитиме 4882,5 грн.
Такий проект, по виробництву дитячих комбінезонів має не тільки комерційну привабливість, але й істотні соціальні наслідки, оскільки розрахований на людей з середнім рівнем доходів.
2.2. Функціональні дослідження
Аналіз безпосереднього середовища передбачає аналіз споживачів, постачальників і конкурентів.
Продукція ВАТ ЛВТШП “Волинь” реалізується як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку, як підприємцям, так і фізичним особам.
Так, як основними споживачами дитячих комбінезонів є приватні особи, то обсяг продажу даних комбінезонів у майбутньому буде залежати від зростання народжуванності.
Для ринків одягу характерна монополістична конкуренція, адже кількість підприємств у галузі велика, обсяг виробництва одного підприємства відносно невеликий, товар диференційований, майже вільне утворення нових підприємств, відсутня взаємозалежність між підприємствами.
На ринку існує досить велика кількість гравців, що спричиняють:
невисокі бар'єри входу в галузь;
група споживачів не є досить сконцентрованою;
існує потенціал росту групи споживачів.
Український ринок одягу можна розподілити на чотири цінових сегменти: товари дешеві, середньої вартості, дорогі та ексклюзивний одяг. Найвищий рівень конкуренції спостерігається у сегменті дешевої продукції, де українські виробники відчувають значний тиск з боку „секонд-хенду” та дешевих азійських товарів. У сегменті товарів дорогих та середньої вартості – конкуренція середнього рівня, тоді як у сегменті ексклюзивних товарів існують достатньо високі бар’єри для місцевих виробників. Українські бренд-орієнтовані виробники конкурують з іноземними торговими марками у сегменті дорогої продукції.
Найбільшими конкурентами ВАТ ЛВТШП “Волинь” є ЗАТ “Поділля”, ВАТ “Володарка” – пошиття чоловічого одягу, ТОВ “Імідж - Галант”, що розміщені в місті Вінниці, ЗАТ “Швейне підприємство Юність”, ЗАТ “Чинбор”, СП “Ріф-1”, ЗАТ “Любава”, ПП “БМТ стиль”, ЗАТ “Піонтекс”, що розміщені в місті Києві, ВТФ “Ковель”, КП фабрика “Лучанка” (Луцьк), Фабрика “Спецстиль” (Львів).
У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні матеріально-
технічні ресурси (сировину, паливо, енергію, тощо), що у процесі виробництва перетворюються у готову продукцію. Дані підприємства спеціалізуються на виготовленні готового одягу для людей різних вікових груп та різного асортименту.
Переваги ВАТ ЛВТШП “Волинь” є:
- впровадження нових методів організації виробництва і праці;
- краща організація служби маркетингу;
- вигідне місце розташування підприємства — у центрі міста, що забезпечує кращі під’їзні шляхи;
- встановлення нової лінії волого-теплової обробки швейних виробів.
Оцінка показників факторів впливу макросередовища наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Основні показники економічного та соціального стану України
|
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
2012 рік |
Якіснийвплив |
2008 рік |
2009 рік |
2010 рік |
Якісний вплив |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Валовий внутрішній продукт, млн. грн. |
441452 |
544153 |
712945 |
+ |
755721,7 |
793507,79 |
841118,25 |
+ |
|
Чисельність населення, тис. чол. |
47280,8 |
46929,5 |
46646,0 |
- |
46430,3 |
46282,4 |
46202,3 |
- |
|
Валовий внутрішній продукт на душу населення, тис. грн. |
9336,81 |
11595,12 |
15284,16 |
+/- |
16276,48 |
17144,91 |
18205,12 |
+ |
|
Обсяг промислової продукції, млн. грн. |
300990 |
319651 |
352255 |
+ |
307285 |
333110,95 |
373142 |
+ |
|
Інвестиції в основний капітал, млн. грн. |
93026,0 |
125253,7 |
188486,0 |
+ |
211002,1 |
313153,4 |
546703,18 |
+ |
|
Інвестиції на душу населення, тис. грн. |
1967,52 |
2668,98 |
4040,78 |
+/- |
4544,49 |
6766,14 |
11832,81 |
+/- |
|
Фінансові результати підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн. |
64371,0 |
76253,0 |
121435,0 |
+ |
204616,2 |
340309,2 |
592556,55 |
+ |
|
Питома вага збиткових підприємств, % |
34,2 |
30,9 |
28,9 |
+ |
31,2 |
30,6 |
28,7 |
+ |
Продовження таблиці 2.1
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн. |
806,19 |
1041,44 |
1351,0 |
+ |
1608,44 |
1903,12 |
2206,81 |
+ |
|
Індекс споживчих цін, % |
110,3 |
111,6 |
116,6 |
- |
123,0 |
117,5 |
112,0 |
+ |
|
Індекс цін виробників промислової продукції, % |
109,5 |
114,1 |
123,3 |
- |
130,3 |
119,0 |
110,7 |
+ |
|
Рівень безробіття, % |
3,1 |
2,7 |
2,3 |
+ |
2,9 |
2,7 |
2,53 |
+ |
|
Експорт товарів та послуг, млн. доларів США |
44378 |
50239 |
64001 |
+ |
84350 |
106700 |
140450 |
+ |
|
Імпорт товарів та послуг, млн. доларів США |
43707 |
53307 |
71877 |
- |
99350 |
130700 |
174950 |
- |
|
Курс долара (пряме котирування), грн. |
5,18 |
5,05 |
5,05 |
+ |
6,025 |
6,25 |
5,3 |
+ |
Отже, вивчивши динаміку показників економічного і соціального стану України, можна зробити висновок, що протягом 2010 – 2012 років відбувається поступове зростання ВВП (на 102701 млн. грн. (або 23,26%) у 2011 році порівняно з 2010 роком, а у 2012 році – ще на 168792 млн. грн. (або 31,02%)), на що впливають наступні фактори (показники):
У свою чергу зростання інвестицій в основний капітал на 32227,7 млн. грн. (або 34,64%) у 2011 році порівняно з 2010 роком, а у 2012 році – ще на 63232,3 млн. грн. (або 50,48%) зумовлено створенням нових продуктів і технологій на підприємствах, стабільним валютним курсом, підвищенням рівня внутрішніх заощаджень населення, розвитком фінансового ринку. Негативний вплив на зростання інвестицій в основний капітал здійснило зменшення ролі амортизаційних відрахувань як джерела інвестиційних видатків, інфляція, значні масштаби тіньової економіки, існуючий податковий режим, корумпованість державних чиновників.
Зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 235,25 грн. (або 29,18%) у 2011 році порівняно з 2010 роком, а у 2012 році – ще на 309,56 грн. (або 29,72%) зумовлено зростанням мінімального розміру заробітної плати; зміною умов праці; зростанням продуктивності праці; зміною співвідношень чисельності робітників праця яких оплачується відрядно, відрядно-преміально, погодинно, погодинно-преміально; встановлення з 1 січня 2012 року ставки податку із доходів фізичних осіб на рівні 15%.
Перевищення імпорту над експортом у 2011 році на 3068 млн. грн., а у 2012 році – на 7876 млн. грн. можна пояснити високими митними бар’єрами, низькою конкурентоспроможністю деяких видів вітчизняної продукції.
Зростання індексу цін виробників (на 4,6% у 2011 році порівняно з 2010 роком і на 9,2% у 2012 році порівняно з 2011 роком ) і зростання індексу споживчих цін (на 1,3% у 2011 році порівняно з 2010 роком і на 5% у 2012 році порівняно з 2011 роком) можна пояснити структурними диспропорціями у суспільному відтворенні, недосконалістю податкової системи, дефіцитом державного бюджету та передачею інфляції по міжнародних каналах.
Зростання ВВП на душу населення на 2258,31 тис. грн. (або 24,19%) у 2011 році порівняно з 2010 роком, а у 2012 році – ще на 3689,04 тис. грн. (або 31,82%) зумовлено зростанням ВВП і зменшенням кількості населення протягом даного періоду.
Вивчивши динаміку показників розвитку за 2010 – 2012 років можна зробити наступні висновки про можливості і загрози для економіки у майбутньому.
Можливості:
Загрози:
Таким чином, тенденції минулих років будуть зберігатися на майбутнє.
Підприємство ВАТ ЛВТШП “Волинь” застосовує витратний метод ціноутворення. При цьому методі розраховується ціна виходячи із понесених власних витрат. Визначається виробнича собівартість, адміністративні витрати, розмір прибутку та подати. Розрахована ціна порівнюється з ринковою ціною і на основі результатів порівняння приходять до висновку про доцільність виробництва певного виду товару.
Переваги витратного методу ціноутворення:
1.Виробники володіють інформацією про витрати більше, ніж про попит;
2.Якщо витратними методами ціноутворення користуються більшість виробників, то цінова конкуренція може бути мінімальною.
Недоліки даного методу:
1.Ціноутворення не враховує кон’юнктури рину;
2.Не враховується споживчі властивості товарів.
Межі застосування витратних методів ціноутворення:
1.При встановленні ціни на нову продукцію;
2.При встановленні ціни на дослідні зразки;
3.При визначенні цін у галузі, де більшість виробників користується цим методом;
4.При визначенні ціни на товари, попит на які перевищує пропозицію.
Відносно планів та прогнозів на майбутнє, то в зв'язку з появою попиту на недорогу та якiсну вітчизняну продукцію підприємство старається налагодити комерцiйнi зв'язки по ринках збуту на Україні з такими українськими підприємствами як ТОВ "Крам" (Тернопіль), Центральний Універмаг (м. Львів), Дім Торгiвлi (м. Рівне), Мода Дім (м. Київ), Рiко (м. Київ), а також суб'єктами підприємницької дiяльностi - фізичними особами.
В умовах насиченого ринку недостатньо розробити новий якісний товар, встановити на нього оптимальну ціну і вибрати ефективні канали розподілу. Серед різних методів просування товару на ринок дане підприємство надає перевагу рекламі, оскільки головні цілі реклами, як і комунікаційного комплексу загалом – формування попиту на товар і стимулювання його збуту.
Основні завдання реклами:
Підприємство використовує такі засоби розповсюдження реклами:
Насьогодні незаперечливо важливу роль в створенні ефективної та сучасної організаційної структури будь-якого підприємства відіграє створення маркетингового відділу. На жаль, багато українських підприємств, що навіть успішно комерційно діють на теренах нашої країни, просто вважають непотрібним створення відділу маркетингу, перекладаючи функції цієї ланки ефективного виробничо - збутового процесу на інші відділи, що традиційно, ще з часів радянської економічної теорії, створювались на підприємствах. Але необхідно наголосити, що зміни прийшли не лише в систему ринкових відносин, які замінили адміністративно - командну ідеологію, але й в мислення головних споживачів, крім того розширились межі діяльності фірми, відкрились кордони.
Маркетинговий відділ здійснює систему організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, що сприяє оптимізації функціонального з'єднання виробничих цілей і поточних потреб інонаціональних споживачів, стикуванню приватних інтересів у всіх сферах економічного життя - виробничого, посередницького, споживчого аспектах. Іншими словами, відділ маркетингу являє собою важливу умову встановлення діючого зворотного зв'язку між попитом та пропозицією, що є своєрідним гарантом того що виготовлена продукція, пройшовши всі етапи виробничого процесу, знайде свій шлях до кінцевого споживача.
Принципових, корінних розходжень між маркетингом для внутрішнього ринку й зовнішнього ринку немає. В обох випадках використовуються різноманітні методи, засоби, прийоми й принципи маркетингової діяльності. Однак зовнішні ринки пред'являють більш високі вимоги до пропонованих на них товарів, їхнього пакуванню, сервісу, реклами. Це породжено гострою конкуренцією між фірмами - виробниками товару й перевагою „ринку покупця”, тобто помітним перевищенням пропозиції над попитом.
Вивчення зовнішніх ринків, їхніх можливостей є більш трудомісткий й
складний процес, оскільки вимагає вивчення великої кількості інформації з різних джерел.
Ефективна робота на зовнішньому ринку неможлива без творчого й гнучкого використання комплексу маркетингових методів: правильного вибору
збутової організації, контролю над роботою торговельних посередників, вибору й застосування різних методів стимулювання збуту, ділової діяльності, реклами. Необхідно враховувати вимоги зовнішнього середовища маркетингу: особливості чинного законодавства, міжнародні правила, соціально-культурне середовище, звичаї, правила валютно-фінансових розрахунків й інше. Дослідження ринку є основою маркетингу й припускає аналіз всіх умов, що мають значення для успішної реалізації товару. Програма комплексного дослідження залежить від особливостей товару, характеру діяльності підприємства, масштабів виробництва експортних товарів й інших факторів.
Всі ці завдання повинні поставати перед працівниками маркетингового відділу підприємства та доповнюватись й модифікуватись залежно від стадії просування товару на світовому ринку та можливої зміни вимог конкретних споживачів. Маркетингова діяльність, як відомо, передбачає дослідження ринку, вирішення питань товарної політики, управління процесами товарного руху - збуту продукції, ціноутворення, комунікації фірми та інше.
Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає кон’юнктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару тощо.
Внутрішньофірмова система маркетингу на підприємстві пройшла певний шлях розвитку від простого відділу збуту до надзвичайно важливої сфери діяльності фірми.
Ефективнішим маркетинговим підрозділом фірми є, звичайно, самостійний відділ маркетингу. Маркетингові можливості розширюються, фірма планує додаткові вкладення у маркетингові дослідження, розробку нових товарів, рекламу та стимулювання збуту, поліпшення сервісу тощо. Як показує світовий досвід, по-справжньому ефективною маркетинговою компанією фірма стає тоді, коли всі її працівники розуміють, що своїми робочими місцями вони зобов’язані покупцям.
Важливе місце в загальній системі організації служби маркетингу на підприємстві займає контролюючий орган. Контроль маркетингової діяльності - це процес, за допомогою якого керівництво маркетингового підрозділу визначає правильність прийнятих рішень і ступінь їх необхідності, доцільного коригування; процес забезпечення організацією своїх маркетингових цілей. Для застосування системи контролю фірма повинна мати:
- чітко визначені маркетингові цілі;
- маркетингові плани (стратегічні і оперативні);
- відповідну організаційну структуру.
Служба маркетингу підпорядковується безпосередньо директорові підприємства, що забезпечує незалежність її положення стосовно інших підрозділів й об'єктивну оцінку можливостей підприємства при розробці його маркетингової політики. У своїй діяльності служба маркетингу взаємодіє з підрозділами підприємства, що беруть участь у досягненні його комерційних цілей.
Хоча маркетингові дослідження та утримання маркетингових спеціалістів найчастіше вимагають значних фінансових витрат, не можна зменшувати їхнє значення, тому що в майбутньому вони націлені на прибуток. За допомогою досліджень можна вибрати найбільш оптимальний і прибутковий ринок, споживачів, засіб реклами тощо, і, такий чином, маркетингові дослідження підвищують прибутковість підприємства.
2.3.Техніко-економічне обґрунтування
Розділ 1. Основна ідея проекту.
Проект передбачає виробництво на ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” дитячого одягу – комбінезону.
Ідея проекту обумовлена:
Метою проекту є збільшення частки ринку та рівня рівня прибутковості підприємства.
Дитячі комбінезони будуть реалізуватись як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку і орієнтуватися на споживача із середнім рівнем доходів.
Стратегія маркетингу проекту відповідає загальній стратегії маркетингу ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”, суть якої полягає у глибшому проникненні на існуючий ринок за рахунок знаходження нових потреб споживачів та нових можливостей ринку.
Повна собівартість одного дитячого комбінезону становить 73 грн., що для високої якості є досить дешево.
Планується реалізувати 420 дитячих комбінезонів в 2009 році, 500 дитячих комбінезонів в 2010 році і 600 дитячих комбінезонів в 2011році по ціні 110 грн. за
одиницю. Обсяг продажу за 12 місяців 2009 року становитиме 46200 грн.
Чистий прибуток від реалізації дитячих комбінезонів у 2009 році становитиме 4882,5 грн.
Такий проект, по виробництву дитячих комбінезонів має не тільки комерційну привабливість, але й істотні соціальні наслідки, оскільки розрахований на людей з середнім рівнем доходів.
Розділ 2. Аналіз ринку та стратегій маркетингу.
Аналіз безпосереднього середовища передбачає аналіз споживачів, постачальників і конкурентів.
На дитячі комбінезони існує попит як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Основними споживачами дитячих комбінезонів є приватні особи.
Ринок одягу характеризується монополістичною конкуренцією, оскільки кількість підприємств у галузі велика, обсяг виробництва одного підприємства відносно невеликий, товар диференційований, майже вільне утворення нових підприємств, відсутня взаємозалежність між підприємствами. На ринку існує досить велика кількість гравців, що спричиняють:невисокі бар'єри входу в галузь; група споживачів не є досить сконцентрованою; існує потенціал росту групи споживачів.
Український ринок одягу можна розподілити на чотири цінових сегменти: товари дешеві, середньої вартості, дорогі та ексклюзивний одяг. Найвищий рівень конкуренції спостерігається у сегменті дешевої продукції, де українські виробники відчувають значний тиск з боку „секонд-хенду” та дешевих азійських товарів. У сегменті товарів дорогих та середньої вартості – конкуренція середнього рівня, тоді як у сегменті ексклюзивних товарів існують достатньо високі бар’єри для місцевих виробників. Українські бренд-орієнтовані виробники конкурують з іноземними торговими марками у сегменті дорогої продукції.
Найбільшими конкурентами ВАТ ЛВТШП “Волинь” є ЗАТ “Поділля”, ВАТ “Володарка” – пошиття чоловічого одягу, ТОВ “Імідж - Галант”, що розміщені в місті Вінниці, ЗАТ “Швейне підприємство Юність”, ЗАТ “Чинбор”, СП “Ріф-1”, ЗАТ “Любава”, ПП “БМТ стиль”, ЗАТ “Піонтекс”, що розміщені в місті Києві, ВТФ “Ковель”, КП фабрика “Лучанка” (Луцьк), Фабрика “Спецстиль” (Львів).
У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні матеріально-
технічні ресурси (сировину, паливо, енергію, тощо), що у процесі виробництва перетворюються у готову продукцію. Дані підприємства спеціалізуються на виготовленні готового одягу для людей різних вікових груп та різного асортименту.
Переваги ВАТ ЛВТШП “Волинь” є:
- впровадження нових методів організації виробництва і праці;
- краща організація служби маркетингу;
- вигідне місце розташування підприємства — у центрі міста, що забезпечує кращі під’їзні шляхи;
- встановлення нової лінії волого-теплової обробки швейних виробів.
Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.
Проаналізувавши динаміку показників розвитку за 2010 – 2012 років можна виділити можливості для економіки у майбутньому: економічне зростання протягом 2008 – 2010 років більше, ніж на 11%; збільшення обсягів виробництва промислової продукції протягом 2008 – 2010 років більше, ніж на 21%; збільшення інвестицій в основний капітал протягом 2008 – 2010 років більше, ніж у 2,5 рази; збільшення середньомісячної номінальної заробітної плати протягом 2008 –2010 років на 37%; зниження рівня інфляції протягом 2008 – 2010 років на 11%.
Загрози для економіки в майбутньому становлять: нестабільне політичне становище; недосконалість законодавства; значні масштаби тіньової економіки; корумпованість державних чиновників; подальше зменшення чисельності населення; світові економічні кризи.
Ми бачимо, що тенденції минулих років будуть зберігатися на майбутнє.
Підприємство ВАТ ЛВТШП “Волинь” застосовує витратний метод ціноутворення. При цьому методі розраховується ціна виходячи із понесених власних витрат. Визначається виробнича собівартість, адміністративні витрати, розмір прибутку та подати. Розрахована ціна порівнюється з ринковою ціною і на основі результатів порівняння приходять до висновку про доцільність виробництва певного виду товару.
Підприємство налагоджує комерційні зв’язки по ринках збуту на Україні.
Для ефективного просування товару на ринок підприємство використовує
створення переконання споживачів у перевагах властивостей товару фірми; нагадування про товар; формування іміджу.
Маркетинговий відділ здійснює систему організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, що сприяє оптимізації функціонального з'єднання виробничих цілей і поточних потреб інонаціональних споживачів, стикуванню приватних інтересів у всіх сферах економічного життя - виробничого, посередницького, споживчого аспектах. Іншими словами, відділ маркетингу являє собою важливу умову встановлення діючого зворотного зв'язку між попитом та пропозицією, що є своєрідним гарантом того що виготовлена продукція, пройшовши всі етапи виробничого процесу, знайде свій шлях до кінцевого споживача. Маркетингова діяльність, як відомо, передбачає дослідження ринку, вирішення питань товарної політики, управління процесами товарного руху - збуту продукції, ціноутворення, комунікації фірми та інше.
Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає кон’юнктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару тощо.
Внутрішньофірмова система маркетингу на підприємстві пройшла певний шлях розвитку від простого відділу збуту до надзвичайно важливої сфери діяльності фірми.
Служба маркетингу підпорядковується безпосередньо директорові підприємства, що забезпечує незалежність її положення стосовно інших підрозділів й об'єктивну оцінку можливостей підприємства при розробці його маркетингової політики. У своїй діяльності служба маркетингу взаємодіє з підрозділами підприємства, що беруть участь у досягненні його комерційних цілей.
Розділ 3. Сировина та комплектуючі матеріали.
Розглянемо потребу в необхідних для виробництва витратних та сировинних
матеріалах. Визначимо постачальників, кількість, ціну та одержувача у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Аналіз в потребі сировинних та витратних матеріалах
|
Назва |
Одиниця виміру |
Постачальник |
Кількість |
Ціна, грн. |
Одержувач |
|
Матеріали |
кв.м |
Іноземні організації |
1000 |
22 |
Склад |
|
Комплектуючі |
од. |
Іноземні організації |
2000 |
2,9 |
Склад |
|
Запасні частини |
шт. |
Іноземні організації |
95 |
2 |
Склад |
|
Інші матеріали |
кв.м |
Іноземні організації |
25 |
0,78 |
Склад |
За допомогою таблиці 2.2 ми бачимо потребу підприємства в необхідності витратних та сировинних матеріалах, їх обсяг і ціну.
Розглянемо витрати ресурсів (сировини, матеріалів і купованих виробів) на виробництво одного дитячого комбінезона за допомогою таблиці 2.3.
Таблиця 2.3.
Собівартість дитячого комбінезону
|
ДСЕ |
Кіль-кість |
Ресурс |
Одиниця виміру |
Норма витрат |
Ціна |
Сума |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
Рукав |
2 |
балонова тканина |
м |
0,4 |
30 |
12 |
|
синтепон стьоганий на підкладці |
м |
0,19 |
14 |
2,66 |
||
|
нитки |
м |
0,5 |
0,1 |
0,05 |
||
|
Штанина |
2 |
балонова тканина |
м |
0,2 |
30 |
6 |
|
синтепон стьоганий на підкладці |
м |
0,2 |
14 |
2,8 |
||
|
нитки |
м |
0,5 |
0,1 |
0,05 |
Продовж. табл. 2.3.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
Пілочка передня |
2 |
балонова тканина |
м |
0,18 |
30 |
5,4 |
|
синтепон стьоганий на підкладці |
м |
0,15 |
14 |
2,1 |
||
|
нитки |
м |
0,15 |
0,1 |
0,015 |
||
|
Спинка |
1 |
балонова тканина |
м |
0,20 |
30 |
6 |
|
синтепон стьоганий на підкладці |
м |
0,10 |
14 |
2,66 |
||
|
нитки |
м |
0,15 |
0,1 |
0,015 |
||
|
Капішон |
1 |
балонова тканина |
м |
0,15 |
30 |
4,5 |
|
синтепон стьоганий на підкладці |
м |
0,14 |
14 |
1,96 |
||
|
нитки |
м |
0,2 |
0,1 |
0,02 |
||
|
Кишені |
2 |
балонова тканина |
м |
0,1 |
30 |
3 |
|
нитки |
м |
0,1 |
0,1 |
0,01 |
||
|
Аплікація |
1 |
- |
шт. |
1 |
0,2 |
0,2 |
|
Шнурок в капішон |
1 |
- |
м |
0,2 |
0,4 |
0,08 |
|
Резинка широка |
1 |
- |
м |
0,3 |
0,6 |
0,18 |
|
Фурнітура до капішона |
2 |
- |
шт. |
2 |
0,15 |
0,30 |
В таблиці 2.3 подано суми витрат на виробництво кожної окремої деталі готового виробу. Отож можна констатувати той факт, що витрати ресурсів на пошиття одного дитячого комбінезону становить 50 гривень, що є прийнятною межею для виробництва.
Розділ 4. Місце розташування та навколишнє середовище.
ВАТ ЛВТШП “Волинь” знаходиться в центрі міста Луцька по вул.. Бойка-1.
У зв’язку з таким розташуванням підприємство має вигідні під’їздні шляхи доставки сировини та збуту готової продукції, а також є великим плюсом для працівників, тому що їм зручно потрапляти на роботу у зв’язку з великою кількість транспортних засобів, що рухаються в цьому напрямку.
Проект по виробництву дитячого одягу є екологічно чистим оскільки немає шкідливих викидів в атмосферу, а тому проект не завдає шкідливого впливу навколишньому середовищу та об’єктам, що знаходяться поблизу ВАТ ЛВТШП “Волинь”.
Розділ 5. Інженерна частина проекту та технології.
Планується реалізувати 420 дитячих комбінезонів в 2009 році, 500 дитячих комбінезонів в 2010 році і 600 дитячих комбінезонів в 2011році по ціні 110 грн. за
одиницю. Обсяг продажу за 12 місяців 2009 року становитиме 46200 грн.
Чистий прибуток від реалізації дитячих комбінезонів у 2009 році становитиме 4882,5 грн.
Виробничий процес – це сукупність взаємопов‘язаних процесів, а також природних процесів, в результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються в готові вироби. Виробничі процеси відрізняються великою різноманітністю Визначальним у виробничому процесі виступає процес праці, тобто, цілеспрямована діяльність, в якій людина з допомогою засобів праці (обладнання, інструменту, оснастки) видозмінює предмети праці (сировину, матеріали, напівфабрикати),перетворюючи їх в товари.
Розглянемо виробничий процес виготовлення дитячого одягу – комбінезону за допомогою таблиці 2.4.
Таблиця 2.4.
Опис виробничого процесу виготовлення дитячого комбінезону.
|
ДСЕ |
Кількість |
Операції |
|
1 |
2 |
3 |
|
Балонова тканина: |
||
|
Рукав |
2 шт. |
Крій, виріз, пошив, гладження, зшив з пілочками передніми і спинкою. |
|
Штанина |
4 шт. |
Крій, виріз, зшив частин між собою, гладження, зшив з пілочками передніми і спинкою. |
|
в т. ч. передня частина |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
задня частина |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
Пілочка передня |
2 шт. |
Крій, виріз, пошив, гладження, пришив широкої резинки. |
|
Спинка |
1 шт. |
Крій, виріз, гладження, пришив широкої резинки. |
Продовж. табл. 2.4.
|
1 |
2 |
3 |
|
Капішон |
1 шт. |
Крій, виріз, зшив частин між собою, гладження, зшив з пілочками передніми і спинкою. |
|
в т. ч. середня частина |
1 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
бокова частина |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
Кишені |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження, пришив кишень до передніх пілочок. |
|
Синтепон стьоганий на підкладці: |
||
|
Рукав |
2 шт. |
Крій, виріз, пошив, гладження, зшив з пілочками передніми і спинкою. |
|
Штанина |
4 шт. |
Крій, виріз, зшив частин між собою, гладження, зшив з пілочками передніми і спинкою. |
|
в т. ч. передня частина |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
задня частина |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
Пілочка передня |
2 шт. |
Крій, виріз, пошив, гладження. |
|
Спинка |
1 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
Капішон |
1 шт. |
Крій, виріз, зшив частин між собою, гладження, зшив з пілочками передніми і спинкою. |
|
в т. ч. середня частина |
1 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
бокова частина |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження. |
|
Кишені |
2 шт. |
Крій, виріз, гладження, пришив кишень до передніх пілочок. |
|
Фурнітура: |
||
|
Аплікація |
1 шт. |
Пришив до передньої пілочки. |
|
Шнурок в капішон |
1 шт. |
Заволікти в капішон. |
|
Резинка широка |
1 шт. |
Пришити до спинки і передніх пілочок. |
|
Фурнітура до капішона |
2 шт. |
Приєднати до шнурка в капішон. |
За даними таблиці 2.4 ми можемо чітко уявити виробничий процес і розділити його на технологічні процеси,тобто виокремити дії по зміні та визначенні стану предмету виробництва. А в свою чергу технологічний процес розділити на технологічні операції – певної частини технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці, одним і тим же предметом праці (заготовка, деталь), одним робітником (групою робітників, а в автоматизованому виробництві – без участі робітника) без переналагодження обладнання.
Аналізуючи забезпечення підприємства ресурсами, треба враховувати всі можливі ресурси, які будуть використані для здійснення виробничого плану підприємства. Таку інформацію зручніше подати у вигляді таблиці 2.5.
Таблиці 2.5.
Аналіз забезпечення підприємства ресурсами.
|
Назва одиниці ресурсів |
Одиниця виміру |
Наявність |
Заходи |
Амортизаційні відрахування |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Земля |
га |
0,41 |
- |
|
|
Будинки, споруди та передавальні пристрої |
тис. грн. |
2227,30 |
- |
67,00 |
|
Машини та обладнання |
тис. грн. |
805,80 |
- |
61,50 |
|
Транспортні засоби |
тис. грн. |
122,10 |
- |
19,20 |
|
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) |
тис. грн. |
87,20 |
- |
7,90 |
Розглянувши та проаналізувавши таблицю 2.5 можна зробити висновок, що підприємство ВАТ ЛВТШП "Волинь" забезпечене ресурсами для здійснення виробництва.
Розділ 6. Організаційні та накладні витрати.
Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються.
Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.
Організаційну структуру підприємства можна представити рисунком 6.1.
Рис. 6.1. Організаційна структура підприємства ВАТ ЛВТШП "Волинь".
Найвищим керівним органом підприємства є збори акціонерів, які обирають генерального директора ВАТ ЛВТШП "Волинь". Генеральний директор призначає фінансового та виконавчого директора, в обов’язки яких входить поточне управління фінансовим та виробничим сектором підприємства.
Лінійна організаційна структура управління — це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. За лінійної структури кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному підрозділі. Перевагами структури лінійного типу є: чіткість взаємовідносин, несуперечливість команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, надійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококваліфікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які питання підпорядкованих йому ланок.
Переваги лінійної структури:
- чітка система взаємних зв'язків функцій і підрозділів;
- чітка система управління - один керівник зосереджує у своїх руках керівництво всією сукупністю процесів, що мають загальну мету;
- ясно виражена відповідальність;
- швидка реакція виконавчих підрозділів на прямі вказівки керівництва.
Недоліки лінійної структури:
- відсутність відділів, що займаються питаннями стратегічного планування;
- у роботі керівників практично всіх рівнів оперативні проблеми домінують над стратегічними;
- тенденція до зволікання і перекладання відповідальності за рішення проблем, що вимагають участі декількох підрозділів;
- мала гнучкість і пристосовність до зміни ситуації;
- різні критерії ефективності і якості роботи підрозділів і організації вцілому тенденція до формалізації оцінки ефективності і якості роботи підрозділів призводить до виникнення атмосфери страху і роз'єднаності;
- велике число рівнів управління між працівниками, що випускають продукцію, і особою, що приймає рішення;
- перевантаження керівників верхнього рівня;
- підвищена залежність результатів роботи організації від кваліфікації, особистих і ділових якостей вищих керівників.
Розглянемо калькуляцію витрат на виробництво одного дитячого комбінезону в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6.
Калькуляція витрат на виробництво одного дитячого комбінезону
|
Показник |
Значення, грн. |
|
Сировина і матеріали |
50 |
|
Основна заробітна плата |
3,5 |
|
Додаткова заробітна плата |
2,29 |
|
Відрахування на соціальне страхування |
3,71 |
|
Загальновиробничі витрати |
9 |
|
Адміністративні витрати |
3 |
|
Витрати на збут |
1 |
|
Інші витрати |
0,5 |
|
Всього |
73 |
За допомогою таблиці 2.6 ми бачимо в розрізі усі витрати понесені при виготовленні одного дитячого комбінезону. Звідси можна зробити висновок, що повна собівартість виготовлення одного дитячого комбінезону становить 73 грн.
Розділ 7. Трудові ресурси.
Основним джерелом розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, працездатність, відповідальність.
Трудові ресурси – це працездатна частина населення, яка за своїми фізичними та інтелектуальними даними може і має намір проводити трудову діяльність.
До трудових ресурсів відносять:
Персонал підприємства є частиною трудових ресурсів країни.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної роботи.
Весь персонал підприємства поділяють на дві групи:
Робітники – це працівники, які безпосередньо зайняті створенням продукту або забезпечують умови для нормального ходу виробничого процесу.
Керівники – це працівники, які організовують виробництво і здійснюють управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів.
Спеціалісти – це працівники зайняті спеціальними інженерно-технічними роботами, які здійснюють економічну, організаційну підготовку виробництва, облік та аналіз його результатів, мають вищу освіту.
Важливим завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу.
Забезпеченість підприємства персоналом можна проаналізувати за допомогою таблиці 2.7.
|
Таблиця 2.7 |
||||||
|
Оцінка трудових ресурсів підприємства ВАТ ЛВТШП "Волинь" за 2010-2012 роки |
||||||
|
Категорії персоналу |
Роки |
|||||
|
2010 |
2011 |
2012 |
||||
|
Осіб |
Питома вага, % |
Осіб |
Питома вага, % |
Осіб |
Питома вага, % |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
Усього персоналу, чол. у тому числі: |
301 |
100,00 |
279 |
100,00 |
222 |
100,00 |
|
Працівники основної діяльності із них: |
Продовж.табл.2.7.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
- робітники |
261 |
86,71 |
242 |
86,74 |
188 |
84,68 |
|
- службовці |
40 |
13,29 |
37 |
13,26 |
34 |
15,32 |
|
у тому числі: |
||||||
|
- керівники |
12 |
30 |
11 |
29,73 |
10 |
29,41 |
|
- спеціалісти |
28 |
70 |
26 |
70,27 |
24 |
70,59 |
|
Непромисловий персонал |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
З даних аналітичної таблиці 2.7 можна зробити висновок, що спостерігається тенденція скорочення чисельності персоналу підприємства. Так в 2011 році в порівнянні з 2010 роком чисельність персоналу зменшилась на 22 чоловіка, що становить 7,31%, в тому числі чисельність робітників зменшилась на 19 чоловік або на 7,23%, а чисельність службовців зменшилась на 3 чоловіка або на 7,5%.
При порівнянні 2012 року з 2011 роком спостерігається більш інтенсивне скорочення чисельності працівників, так чисельність персоналу зменшилась на 57 чоловік, що становить 20,43 %, в тому числі чисельність робітників зменшилась на 54 чоловік або на 22,31%, а чисельність службовців зменшилась на 3 чоловіка або на 8,11%.
Питома вага робітників у структурі персоналу є високою і відповідно становить у 2010 році – 86,71%, в 2011- році – 86,74% в 2012 році – 84,68% тобто частка робітників у структурі персоналу зростає в 2011-2010 роках на 0,03%, а в 2012-2011 роках зменшується на 2,06%.
Частка службовців у структурі персоналу становить відповідно в 2010 році – 13,29%, в 2011 році – 13,26%, в 2012 році – 15,32%, тобто спостерігається її зменшення в 2011-2012 роках на 0,03% та її збільшення в 2012-2011 роках на 2,06%. У тому числі частка керівників серед службовців становить близько 30%, протягом періоду спостерігається зменшення частки керівників на 0,27% у 2011-2010 роках та на 0,32% у 2012-2011 роках. Що до спеціалістів, то їх частка у структурі службовців становить близько 70% і спостерігається тенденція до її зростання в 2011-2010 роках на 0,27% та на 0,32% в 2012-2011 роках.
Відсутність непромислового персоналу протягом цих років свідчить про відсутність на балансі підприємства їдалень, бібліотек, дитячих садків та інших закладів непромислової сфери.
Планування персоналу розглянемо у вигляді таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Кількісний склад працюючих та перспективи його зміни
|
Кількість працівників на підприємстві |
|||||||||
|
Всього |
у тому числі |
||||||||
|
Керівники |
Спеціалісти |
Службовці |
Робітники |
||||||
|
Фактично |
Прогноз |
Фактично |
Прогноз |
Фактично |
Прогноз |
Фактично |
Прогноз |
Фактично |
Прогноз |
|
222 |
227 |
10 |
10 |
24 |
26 |
34 |
34 |
188 |
201 |
По даних таблиці 2.8 можна зробити висновок, що підприємству необхідно найняти ще 5 працівників для виконання обсягу робіт передбаченого проектом: двох спеціалістів по пошиттю дитячого одягу та трьох робітників.
Результати визначення якісного освітнього та вікового складу по категоріях працюючих на підприємстві ВАТ ЛВТШП “Волинь” покажемо в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9.
Освітній і віковий склад персоналу підприємства
|
Категорії працюючих |
Освіта |
Вік, років |
||||||
|
Середня |
Середня спеціальна |
Незакінчена вища |
Вища |
До 30 |
31 - 40 |
41 - 50 |
Понад 50 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Робітники |
12 |
76 |
18 |
58 |
35 |
52 |
65 |
12 |
|
Службовці |
3 |
4 |
2 |
15 |
10 |
9 |
4 |
1 |
|
Керівники |
- |
- |
- |
10 |
2 |
6 |
2 |
- |
Продовж.таблл2.9.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Спеціалісти |
- |
2 |
2 |
20 |
4 |
17 |
3 |
- |
|
Усього |
15 |
82 |
22 |
103 |
51 |
84 |
74 |
13 |
Розглянувши таблицю 2.9 ми можемо зробити висновок, що на підприємстві працює 103 працівника з вищою освітою, 22 працівника, що ще навчаються у вищих навчальних закладах, 82 працівника з середньою спеціальною освітою та 15 працівників мають лише середню освіту. Щодо вікового складу працівників, то найбільше осіб віком від 31 до 40 років та від 41 до 50років, що становить 84 і 74 особи відповідно.
Ефективність функціонування підприємства забезпечується перед усім формуванням матеріальних стимулів у працівників, провідною формою реалізації яких є заробітна плата, як основне джерело доходів найманих працівників.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Фонд оплати праці – це сума заробітної праці всіх робітників.
Проаналізуємо зміну фонду оплати праці та середньої заробітної плати працівників підприємства на протязі трьох років за допомогою таблиці 2.10.
|
Таблиця 2.10. |
|||||||
|
Аналіз динаміки фонду оплати праці та суми середньорічної заробітної плати працівників на підприємстві ВАТ ЛВТШП "Волинь" за 2010-2012 роки |
|||||||
|
Показники |
Роки |
Відхилення |
|||||
|
Абсолютне |
Відносне |
||||||
|
2010 |
2011 |
2012 |
2011-2010 |
2012-2011 |
2011-2010 |
2012-2011 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Фонд оплати праці працівників, тис. грн. |
2029,8 |
2019,4 |
2255,8 |
-10,4 |
236,4 |
-0,51 |
11,71 |
|
В т. ч. основна заробітна плата |
1451 |
1575,3 |
1671 |
124,3 |
95,7 |
8,57 |
6,08 |
Продовж.табл.2.10
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
Середньооблікова чисельність працівників, чол. |
301 |
279 |
222 |
-22 |
-57 |
-7,31 |
-20,43 |
|
Загальна кількість люд-год. відпрацьованих працівниками, тис люд-год. |
482,301 |
446,999 |
372,352 |
-35,302 |
-74,647 |
-7,32 |
-16,70 |
|
Середньорічна оплата праці працівників, тис. грн. |
166,66 |
178,9 |
239,907 |
12,24 |
61,01 |
7,34 |
34,10 |
|
Середньомісячна оплата праці працівників, грн. |
740,71 |
795,11 |
1066,25 |
54,40 |
271,14 |
7,34 |
34,10 |
|
Середньогодинна оплата праці працівників |
4,21 |
4,52 |
6,06 |
0,31 |
1,54 |
7,34 |
34,10 |
Згідно з даних таблиці 2.10 спостерігається зменшення фонду оплати праці працівників в 2011-2010 роках на 10,4 тис. грн.. або на 0,51%, а в 2012-2011 роках, навпаки, спостерігається збільшення фонду оплати праці працівників на 236,4 тис. грн.. або на 11,71%. В тому числі відбувається збільшення протягом періоду основної заробітної плати в 2011-2010 роках на 124,3 тис. грн. або на 8,57%, а в 2012-2011 роках – на 95,7 тис. грн. або на 6,08%.
Спостерігається скорочення середньооблікової чисельності працівників підприємства в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 22 чоловіка, що становить 7,31%, в 2012 році в порівнянні з 2011 роком - на 57 чоловік, що становить 20,43%.
Загальна кількість людино-годин відпрацьованих працівниками протягом трьох років зменшувалась відповідно на 35,31 тис. люд-год. або на 7,32% та на 74,65 тис. люд-год. або на 16,7%.
Щодо середньорічної оплати праці працівників, то вона протягом цих трьох років збільшувалась відповідно в 2011-2010 роках на 12,24 тис. грн. або на 7,34%, а в 2012-2011 роках – на 61,01 тис. грн. або на 34,1%.
Відповідно і зросла середньомісячна та середньогодинна оплата праці працівників протягом досліджуваного періоду - в 2011-2010 роках на 54,4 грн. або на 7,34% та на 0,31 грн. або на 7,34%, а в 2012-2011 роках – на 271,14 грн. або на 34,1% та на 1,54 грн. або на 34,1%.
Оскільки, розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та фінансових результатів підприємства в цілому, то доцільно провести аналіз та розподіл працівників за рівнем оплати праці, що подано в таблиці 2.11.
Таблиця 2.11.
|
Аналіз рівня оплати праці та розподіл працівників за розмірами заробітної плати на підприємстві ВАТ ЛВТШП "Волинь" за 2010-2012 роки |
|||||||
|
Розмір заробітної плати, грн. |
Кількість працівників, осіб |
Відхилення |
|||||
|
Абсолютне |
Відносне |
||||||
|
2010 |
2011 |
2012 |
2011-2010 |
2012-2011 |
2011-2010 |
2012-2011 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
до 400 |
18 |
20 |
2 |
2 |
-18 |
11,11 |
-90,00 |
|
від 400 до 500 |
19 |
51 |
2 |
32 |
-49 |
168,42 |
-96,08 |
|
від 500 до 600 |
77 |
40 |
1 |
-37 |
-39 |
-48,05 |
-97,50 |
|
від 600 до 700 |
82 |
1 |
20 |
-81 |
19 |
-98,78 |
1900,00 |
|
від 700 до 800 |
52 |
12 |
47 |
-40 |
35 |
-76,92 |
291,67 |
|
від 800 до 1000 |
24 |
33 |
45 |
9 |
12 |
37,50 |
36,36 |
|
від 1000 до 1250 |
6 |
16 |
29 |
10 |
13 |
166,67 |
81,25 |
|
від 1250 до 1800 |
5 |
4 |
1 |
-1 |
-3 |
-20 |
-75 |
|
від 1800 до 2000 |
2 |
2 |
5 |
0 |
3 |
0 |
150 |
|
від 2000 до 5000 |
0 |
2 |
0 |
2 |
-2 |
- |
-100 |
Відповідно до таблиці 2.11 можна зробити висновок, що найбільша кількість працівників отримує заробітну плату в розмірі від 700 до 1000 грн.. В 2011-2010 роках спостерігається збільшення кількості працівників, розмір заробітної плати яких становить до 400 грн. на 2 особи або на 11,11%, а в 2012-2011 роках, навпаки, спостерігається зменшення цієї кількості працівників на 18 осіб або на 90%.
Кількість працівників, розмір заробітної плати яких 400-500 грн. збільшується на 32 особи або на 168,42% в 2011-2010 роках та зменшується на 49 осіб або на 96,08% в 2012-2011 роках. Кількість працівників, розмір заробітної плати яких 500-600 грн. зменшується протягом трьох років відповідно на 37 осіб або на 48,05% в 2011-2010 роках та на 39 осіб або на 97,5% в 2012-2011 роках.
Кількість працівників, розмір заробітної плати яких 600-700 грн. зменшується відповідно на 81 особу або на 98,78% в 2011-2010 роках та збільшується на 19 осіб в 2012-2011 роках. Кількість працівників, розмір заробітної плати яких 700-800 грн. зменшується на 40 осіб або на 76,92% в 2011-2010 роках та збільшується на 35 осіб або на 291,67% в 2012-2011 роках.
Кількість працівників, розмір заробітної плати яких 800-1000 грн. збільшується протягом трьох років відповідно на 9 осіб або на 37,5% в 2011-2010 роках та на 12 осіб або на 36,36% в 2012-2011 роках. Кількість працівників, розмір заробітної плати яких 1000-1250 грн. збільшується протягом трьох років відповідно на 10 осіб або на 166,67% в 2011-2010 роках та на 13 осіб або на 81,25% в 2012-2011 роках.
Кількість працівників, розмір заробітної плати яких більше 1250-1800 грн. зменшується на 1 особу або на 20% в 2011-2010 роках та зменшується на 3 особи або на 75% в 2012-2011 роках. Кількість працівників, розмір заробітної плати яких більше 1800-2000 грн. протягом 2011-2010 років не змінюється і становить 2 особи, а в 2012-2011 роках збільшується на 3 особи або на 150%. Кількість працівників, розмір заробітної плати яких більше 1200-5000 грн. в 2011-2010 роках збільшується на 2 особи, а в 2012-2011 роках зменшується на 2 особи, тобто такий розмір заробітної плати ніхто не отримує.
Розділ 8. Планування процесу реалізації проекту
Реалізація проекту починається з планування.
У плані здійснення проекту найважливішою частиною є система досягнення згоди щодо розподілу ролей, відповідальності й прав усіх учасників проекту. Цього можна досягти лише шляхом спільного планування, вироблення єдиної думки про те, хто що має робити, коли і як. Ключем до такої згоди є обмін інформацією, а результатом – план дій, який запобігав би потребі перегляду й видозміни раніше досягнутих домовленостей.
Наступним етапом реалізації є проведення переговорів та укладання контрактів на постачання сировини і матеріалів, технологій, обладнання, а також укладання договорів на виконання субконтрактних робіт. На цій стадії може бути здійснено інженерно-технічне проектування (дизайнерські роботи), будівництво як самого об’єкта, так і необхідних інфраструктурних елементів проекту, виробничий маркетинг та навчання.
Не менш важливим на стадії реалізації є контроль. Виділяються три аспекти контролю проекту: інженерно-технічний нагляд за технічними аспектами проекту; контроль замовником ходу виконання проекту в цілому та контроль інвесторами.
При реалізації проекту на ВАТ ЛВТШП “Волинь” на кожному етапі реалізації проекту здійснюється інженерно-технічний нагляд за технічнмми аспектами проекту та контроль з боку правління підприємства.
На всіх етапах проекту також здійснюється постійний моніторинг витрат.
Календарний графік виконання робіт зі здійснення виробничої діяльності протягом 2009 року наведений у таблиці 2.12.
Таблиця 2.12.
Графік виконання робіт
|
Вид робіт |
Місяці (2009 рік) |
|||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
|
|
Придбання технології |
х |
х |
||||||||||
|
Закупівля обладнання, техніки |
х |
|||||||||||
|
Навчання персоналу |
х |
х |
х |
|||||||||
|
Закупівля сировини і матеріалів |
х |
х |
х |
|||||||||
|
Відпрацювання окремих технологічних операцій |
х |
х |
х |
|||||||||
|
Впровадження технології |
х |
х |
х |
Дотримання данного графіку виконання робіт є обов`язковим, адже у протилежному випадку строки виконання проекту буде зірвано, а витрати на нього виявляться вищими, ніж передбачалося спочатку.
Розділ 9. Фінансовий аналіз та оцінка інвестицій
Для організації виробництва дитячих комбінезонів підприємству перш за все необхідні кошти для закупівлі сировини та матеріалів,
Так, як розроблюваний проект є невеликим, то для його фінансування найбільш доцільним буде метод повного самофінансування, який передбачає здійснення інвестування виключно за рахунок власних джерел.
Враховуючи існуючий рівень попиту на дитячі комбінезони, виробнича програма дитячих комбінезонів на три роки з урахуванням ринкових та ресурсних обмежень становить відповідно 420 штук, 500 штук та 600 штук,
Прогноз обсягу продажу дитячих комбінезонів на 2009 рік наведений у таблиці 2.13.
Таблиця 2.13.
Прогноз обсягів продажу продукції підприємства
|
Показ-ник |
Рік 2009 |
Всього |
|||||||||||
|
01 |
02 |
03 |
04 |
05 |
06 |
07 |
08 |
09 |
10 |
11 |
12 |
||
|
Комбінезон дитячий |
|||||||||||||
|
Кіль-кість прода-ної продукції (од.) |
3535 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
420 |
|
Продажна ціна 1-ці продукції (грн.) |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
110 |
|
Обсяг прода-жу (грн.) |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
46200 |
Таким чином за перший рік планується реалізувати 420 одиниць дитячих комбінезонів по ціні 110 грн. за одиницю. Обсяг продажу за 12 місяців 2009 року становитиме 46200 грн.
Загальна сума очікуваних доходів і витрат ВАТ ЛВТШП “Волинь” від реалізації дитячих комбінезонів у 2009 році наведена у таблиці 2.14.
Таблиця 2.14.
План прибутків та збитків
|
Пока-зник |
Рік 2009 |
Всього |
|||||||||||
|
0101 |
02 |
03 |
04 |
05 |
06 |
07 |
08 |
09 |
10 |
11 |
12 |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
Вало-вий обсяг про-дажу |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
3850 |
46200 |
|
Подат-ки з про-дажу |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
770 |
9240 |
|
Чис-тий обсяг про-дажу |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
3080 |
36960 |
|
Сумарні прямі витра-ти |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
2082,5 |
24990 |
|
Вало-вий прибу-ток |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
997,5 |
11970 |
Продовж. табл. 2.14.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
Загальнови-робни-чі витра-ти |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
315 |
3780 |
|
Адмі-ністративні витра-ти |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
105 |
1260 |
|
Вит-рати на збут |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
35 |
420 |
|
Інші витра-ти |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
17,5 |
210 |
|
При-буток до опо-даткування |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
542,5 |
6510 |
|
Пода-ток на прибу-ток |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
135,6 |
1627,5 |
|
Чис-тий прибу-ток |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
406,88 |
4882,5 |
Таким чином, чистий прибуток від реалізації дитячих комбінезонів у 2009 році становитиме 4882,5 грн.
Чиста теперішня вартість (ЧТВ) – це показник, який характеризує сукупний ефект, який отримає власник проекту протягом усього життєвого циклу проекту.
(2.1)
де - сумарні вигоди дисконтовані за розроблюваним проектом, грн.;
- сумарні експлуатаційні витрати дисконтовані за розроблюваним проектом, грн.;
- сумарні інвестиційні витрати дисконтова ні за розроблюваним проектом, грн.
Індекс прибутковості – це відношення суми приведених ефектів до величини інвестицій.
(2.2)
Коефіцієнт вигід-витрат – це відношення дисконтованих вигід до дисконтованих витрат.
(2.3)
Термін окупності інвестицій – це термін повернення авансованих інвестиційних коштів.
(2.4)
де ТО – термін окупності інвестицій, років;
ГПс – середня величина грошового потоку, грн.
(2.5)
де t – період реалізації проекту, років.
Дисконтування ґрунтується на використанні техніки складних відсотків. Приведення до базисного періоду вигід і витрат t-го розрахункового періоду проекту здійснюється множенням на коефіцієнт дисконтування.
(2.6)
де - коефіцієнт дисконтування;
і – ставка дисконту;
t – номер кроку розрахунку (рік реалізації проекту).
(2.7)
Величина ставки дисконту стосовно власного капіталу визначається з депозитного відсотку по вкладах з урахуванням інфляції та ризику проекту ( і = 18% + 17% + 1% = 36% ).
Прогнозні вигоди та поточні витрати проекту наведені в таблиці 2.15.
Таблиця 2.15
Прогнозні вигоди та поточні витрати проекту
|
Показник |
Значення показника у відповідному періоді |
Сума |
||
|
2009 рік |
2010 рік |
2011 рік |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Продовж. табл. 2.15
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Капітальні вкладення |
25000 |
- |
- |
25000 |
|
Поточні витрати, грн. |
30660 |
36500 |
43800 |
110960 |
|
Вигоди, грн. |
46200 |
55000 |
66000 |
167200 |
Показники необхідні для розрахунку чистої теперішньої вартості, індексу прибутковості, коефіцієнта вигід-витрат, терміну окупності інвестицій наведені у таблиці 2.16.
Таблиця 2.16.
Експлуатаційні витрати та вигоди дисконтовані за розроблюваним проектом
|
Показник |
Значення показника у відповідному періоді |
Сума |
||
|
2009 рік |
2010 рік |
2011 рік |
||
|
Коефіцієнт дисконтування |
0,74 |
0,54 |
0,4 |
- |
|
Експлуатаційні витрати дисконтовані, грн. |
22688,4 |
19710 |
17520 |
59918 |
|
Вигоди дисконтовані, грн. |
34188 |
29700 |
26400 |
90288 |
Таким чином, ЧТВ = 90288 - 59918,4 - 25000 = 5369,6 (грн.)
ІП = ;
КВВ = .
ГПс = (грн.),
Тоді ТО = (роки).
Так, як ЧТВ > 0 (5369,6 > 0), КВВ > 1(1,06 > 1), ІП > 1 і термін окупності інвестицій є меншим терміну реалізації та становить 2,5 роки. Це свідчить про те, що проект по виробництву дитячих комбінезонів є ефективним і його можна рекомендувати до фінансування.
Отже, проект по виробництву дитячих комбінезонів має нетільки комерційну привабливість (чистий прибуток протягом 2009 року становитиме 4882,5 грн.; сукупний ефект, який отримає власник проекту протягом всього життєвого циклу проекту, становитиме 5369,6 грн.; термін окупності інвестицій 2,5 роки, що є меншим терміну реалізації проекту), але й істотні соціальні наслідки (забезпечення малозабезпечених громадян продукцією високої якості).
Внутрішня норма рентабельності (ВНР) проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто ВНР є ставкою дисконту, при якій чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю.
ВНР = А = + а (В - А) / (а - в) , (2.8)
де А – величина ставки дисконту, при якій ЧТВ позитивна;
В – величина ставки дисконту, при якій ЧТВ негативна;
а – величина позитивної ЧТВ, при величині ставки дисконту А;
в – величина негативної ЧТВ, при величині ставки дисконту В.
Показники для розрахунку внутрішньої норми рентабельності в таблиці 2.17.
Таблиця 2.17
Показники для розрахунку внутрішньої норми рентабельності
|
Показник |
Значення показника у відповідному періоді |
Сума |
||
|
2009 рік |
2010 рік |
2011 рік |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
0,71 |
0,51 |
0,36 |
- |
Продовж. табл.2.17
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Витрати |
21768,6 |
18615 |
15768 |
56151,6 |
|
Вигоди |
32802 |
28050 |
23760 |
84612 |
в = 84612 - 56151,6 – 25000 = 3460,4;
ВНР = 36 + 5369,6 * (40 - 36) / (5369,6 – 3460,4) = 47,25.
Отже, при ставці 40% сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам.
РОЗДІЛ 3
ОЦІНЮВАННЯ ПРОЕКТУ
Оцінка проекту за аспектами проектного аналізу
Проведемо оцінку проекту за всіма аспектами проектного аналізу.
Основними аспектами проектного аналізу є:
технічний аналіз;
комерційний аналіз;
інституційний анліз;
соціальний аналіз;
екологічний аналіз;
фінансовий аналіз;
економічний аналіз.
Проект по виробництву дитячих комбінезонів буде реалізовуватись на ВАТ ЛВТШП “Волинь”, що знаходиться в центрі міста Луцька по вул.. Бойка-1. У зв’язку з таким розташуванням підприємство має вигідні під’їздні шляхи доставки сировини та збуту готової продукції, а також є великим плюсом для працівників, тому що їм зручно потрапляти на роботу у зв’язку з великою кількість транспортних засобів, що рухаються в цьому напрямку. Проект непотребує нової технології та патентування. Для проекту необхідно найняти п’ятьох кваліфікованих робітників. Собівартість одного дитячого комбінезону становить 73 грн.
Мікросередовище проекту – це сукупність відношень, що складаються в середині організації, яка здійснює інвестиційний проект, між організацією і клієнтами, організацією і конкурентами. Даний проект ставить за мету розширення активності вже діючої організації через поглиблене проникнення на існуючий ринок, розширення меж ринку з існуючим товаром, виведення нового товару на вже існуючий ринок або диверсифікацію свого виробництва, а також аналіз діяльності конкурентів і потенційних покупців.
Розглянемо становище ВАТ ЛВТШП “Волинь” на ринку омбінезонів України. У таблиці 3.1 наведені частки загальнодержавного ринку, що їх займають найбільші вітчизняні виробники дитячих комбінезонів.
Таблиця 3.1
Частки ринку, що займають найбільші виробники одягу в Україні
|
Піприємство-виробник |
Частка ринку, % |
|
ВАТ ЛВТШП “Волинь” |
30,0 |
|
КП фабрика “Лучанка” (Луцьк) |
25,0 |
|
Фабрика “Спецстиль” (Львів). |
20,1 |
|
ВАТ “Володарка” (Вінниця) |
1,9 |
|
ЗАТ “Піонтекс” (Київ) |
23,0 |
Як видно із наведеної вище таблиці, ВАТ ЛВТШП “Волинь” займає досить значну частку ринку, що пояснюється сформованим за попередні роки позитивним іміджем і популярністю продукції фабрики у представників цільового сегменту.
Загалом ситуація на ринку одягу в Україні є досить стабільна. У сформованому середовищі постачальників і виробників цієї продукції кожен зайняв свою нішу та працює в ній. Ріст і спад обсягів продажу обумовлений сезонними факторами.
Через високий рівень конкуренції в галузі споживачі різко реагують на виникнення певних конкурентних переваг (відповідність споживчих характеристик товару вимогам покупців, рівень цін і сервісу, рівень якості і т. д.).
Компанія конкурує на стадії зрілості багатьох галузей. Конкурентна ситуація загострюється. Цілі конкурентів приблизно однакові – певний рівень прибутковості, тільки деякі претендують на довгострокове лідерство на ринку. Оператори ринку реалізують агресивні програми розширення кола споживачів.
Порівняльний аналіз ринкових стратегій найближчих конкурентів на вітчизняному ринку поданий у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2.
Порівняльний аналіз ринкових стратегій найближчих конкурентів ВАТ ЛВТШП “Волинь”
|
Характеристика продукції (фірми) |
Що пропонує |
|||||
|
ТОВ “Імідж - Галант” (Вінниця) |
Фабрика “Спецстиль” (Львів). |
ВАТ “Володарка” (Вінниця) |
ЗАТ “Піонтекс” (Київ) |
КП фабрика “Лучанка” (Луцьк) |
ВАТ ЛВТШП “Волинь” |
|
|
1.Якість |
середня |
висока |
середня |
висока |
висока |
висока |
|
2.Ціни |
низькі |
середні |
середні |
високі |
середні |
низькі |
|
3.Асортимент |
широкий |
широкий |
вузький |
вузький |
широкий |
широкий |
|
4.Надійність |
висока |
висока |
середня |
висока |
висока |
висока |
|
5.Післяпродажне обслуговування |
надається |
надається |
надається |
надається |
надається |
надається |
|
6.Доставка |
можлива |
можлива |
можлива |
можлива |
можлива |
можлива |
|
7.Місце-знаходження |
зручне |
зручне |
зручне |
зручне |
зручне |
зручне |
|
8.Продаж у кредит |
можливий |
можливий |
можливий |
можливий |
можливий |
можливий |
|
9.Гаратнії |
надаються |
надаються |
надаються |
надаються |
надаються |
надаються |
|
10.Продаж супутніх товарів |
середня кількість |
середня кількість |
середня кількість |
середня кількість |
середня кількість |
велика кількість |
Таким чином проаналізувавши діяльність конкурентів ВАТ ЛВТШП “Волинь” можна зробити наступні висновки про їх сильні і слабкі сторони: ТОВ “Імідж - Галант” виробляє широкий асортимент одягу та пропонує систему знижок (при замовленні партії більше 100 штук); фабрика “Спецстиль” пропонує досить широку систему знижок (при замовленні партії 500 та 1000 штук) та практикує доставку готового одягу оптовим споживачам; ВАТ “Володарка” спеціалізується на пошитті чоловічого одягу. Є досить конкурентним підприємством завдяки тому, що на ньому діє замкнутий цикл виробництва і досить оптимальним є співвідношення ціни та якості; ЗАТ “Піонтекс” має вузький асортимент одягу та високі ціни, що зумовлені високою якістю; КП фабрика “Лучанка” виробляє широкий асортимент одягу, товар високої якості та середнього рівня цін. Діє система знижок при замовленні партії 500 і більше одиниць продукції.
Макросередовище інвестиційного проекту - це фактори, що впливають на всі елементи мікросередовища проекту. На даний проект впливають таі фактори: зниження народжуваності, міграційні показники, рівень еономічного розвитку країни, розмір заробітної плати, рівень безробіття, структура розподілу доходів між різними групами населень.
Проект не потребує патентування.
Проект по виробництву дитячого одягу є екологічно чистим оскільки немає шкідливих викидів в атмосферу, а тому проект не завдає шкідливого впливу навколишньому середовищу та об’єктам, що знаходяться поблизу ВАТ ЛВТШП “Волинь”.
Інвестиційний меморандум
Представлений на розгляд проект передбачає виробництво на ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” дитячого одягу - комбінезону.
Ідея проекту обумовлена:
Метою проекту є збільшення частки ринку та рівня рентабельності діяльності підприємства.
Проект не потребує патентування.
Нова продукція ВАТ ЛВТШП ,,Волинь” буде реалізуватись як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку і орієнтуватися на споживача із середнім рівнем доходів.
Стратегія маркетингу проекту відповідає загальній стратегії маркетингу ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”, суть якої полягає у глибшому проникненні на існуючий ринок за рахунок знаходження нових потреб споживачів та нових можливостей ринку.
Розроблюваний проект є невеликим і його дохідність не перевищує ставку кредитного відсотка, тому для його фінансування будуть використовуватися виключно власні (внутрішні) джерела
Проект буде реалізовуватись на території ВАТ ЛВТШП ,,Волинь”.
Повна собівартість одного дитячого комбінезону становить 73 грн., що для високої якості є досить дешево.
Планується реалізувати 420 дитячих комбінезонів в 2009 році, 500 дитячих комбінезонів в 2010 році і 600 дитячих комбінезонів в 2011році по ціні 110 грн. за
одиницю. Обсяг продажу за 12 місяців 2009 року становитиме 46200 грн.
Чистий прибуток від реалізації дитячих комбінезонів у 2009 році становитиме 4882,5 грн.
Такий проект, по виробництву дитячих комбінезонів має не тільки комерційну привабливість, але й істотні соціальні наслідки, оскільки розрахований на людей з середнім рівнем доходів.
ВИСНОВОК
Підприємство ВАТ ЛВТШП “Волинь” застосовує витратний метод ціноутворення. При цьому методі розраховується ціна виходячи із понесених власних витрат. Визначається виробнича собівартість, адміністративні витрати, розмір прибутку та подати. Розрахована ціна порівнюється з ринковою ціною і на основі результатів порівняння приходять до висновку про доцільність виробництва певного виду товару.
Підприємство налагоджує комерційні зв’язки по ринках збуту на Україні.
Для ефективного просування товару на ринок підприємство використовує
створення переконання споживачів у перевагах властивостей товару фірми; нагадування про товар; формування іміджу.
Маркетинговий відділ здійснює систему організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, що сприяє оптимізації функціонального з'єднання виробничих цілей і поточних потреб інонаціональних споживачів, стикуванню приватних інтересів у всіх сферах економічного життя - виробничого, посередницького, споживчого аспектах. Іншими словами, відділ маркетингу являє собою важливу умову встановлення діючого зворотного зв'язку між попитом та пропозицією, що є своєрідним гарантом того що виготовлена продукція, пройшовши всі етапи виробничого процесу, знайде свій шлях до кінцевого споживача. Маркетингова діяльність, як відомо, передбачає дослідження ринку, вирішення питань товарної політики, управління процесами товарного руху - збуту продукції, ціноутворення, комунікації фірми та інше.
Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає кон’юнктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару тощо.
Внутрішньофірмова система маркетингу на підприємстві пройшла певний шлях розвитку від простого відділу збуту до надзвичайно важливої сфери діяльності фірми.
Служба маркетингу підпорядковується безпосередньо директорові підприємства, що забезпечує незалежність її положення стосовно інших підрозділів й об'єктивну оцінку можливостей підприємства при розробці його маркетингової політики. У своїй діяльності служба маркетингу взаємодіє з підрозділами підприємства, що беруть участь у досягненні його комерційних цілей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ