Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вступ
Методичні рекомендації до програми виховання і навчання «Дитина» розраховані в основному на педагогів дошкільних навчальних закладів, які вже працюють за вказаною програмою. Разом із тим ці методичні рекомендації можуть бути використані й іншими працівниками дошкільної освіти або тими, хто хоче розширити свої знання з питань розвитку дітей від 3 до 7 років.
У пропонованому посібнику відповідно до сучас них державних пріоритетів систематизовано і пред ставлено методичні рекомендації та практичні поради щодо втілення програми «Дитина» в практику робо ти дошкільних навчальних закладів.
Порівняно з попереднім виданням цей варіант посібника суттєво оновлено: значно змінено структу ру викладу методичних рекомендацій, внесено нові розділи — «Зростає особистість», «Народознавство в роботі з дошкільниками», «Психолог у дошкільному навчальному закладі». Зміст усіх розділів доповнено згідно з державними освітніми стандартами.
Увага авторського колективу була спрямована перш за все на підсилення тенденції особистісно орі єнтованої, гуманістичної освіти та психологізації пе дагогічної роботи з дошкільниками. Окрім цього, до кожного розділу включено специфічні відомості, що складають своєрідність даної програми. Наприклад, у розділі «Організація роботи в групі дошкільного на вчального закладу» містяться поради щодо організації роботи в різновікових групах. У розділі «Віконечко в природу» розміщено інформацію про здійснення пе дагогічної роботи в осередках, зокрема на екологічних стежинах. У розділі «Мова рідна, слово рідне» вка зується, які літературні твори рекомендовані дітям то го чи іншого віку і як користуватися хрестоматією « 3олотий колосок ».
У написанні другого варіанта посібника брали участь:
— кандидат психологічних наук Проскура О. В. (розділ «Основні принципи програми «Дитина»);
— доктор психологічних наук Кононко О. А. (роз діл «Сім'я і дитячий садок»);
— кандидат психологічних наук Кузьменко В. У., кандидат психологічних наук Аятленко Н. М. (розділ «Зростає особистість»);
— Мусіяченко Т. Є., Смольникова Г. В. (розділ «Організація роботи в групі дошкільного на вчального закладу»);
— доктор педагогічних наук Вільчковський Е. С. (розділ «Зростаємо дужими»);
— доктор педагогічних наук Вашуленко М. С, доктор педагогічних наук Хорошковська О. Н., кандидат філологічних наук Азюбишина Н. Я., кандидат педагогічних наук Кириченко О. М. (розділ «Мова рідна, слово рідне»);
— доктор педагогічних наук Кудикіна Н. В., По-тапова Т. В., Прокопенко В. І. (Розділ «Гра — джерело радості, мудрості і, добра»);
— кандидат педагогічних наук Коваль Н. С, доктор педагогічних наук Бібік Н. М., Тлухова Н. Є. (розділ «Віконечко у природу»);
— кандидат педагогічних наук Кочина А. ТІ. (розділ «У світі форм, величин і чисел»);
— кандидат педагогічних наук Бєлкіна Е. В. (роз діл «Організація образотворчої діяльності»);
— кандидат педагогічних наук Гончаренко А. М. (розділ «Народознавство в роботі з дошкільни ками»);
— кандидат педагогічних наук Шевчук А. С. (роз діл «Прилучаємо дітей до музичної скарбниці»);
— кандидат психологічних наук Осадько О. Ю. (розділ «Психогімнастика — набуття досвіду емо ційних переживань та спілкування»);
— кандидат психологічних наук Проскура О. В., кандидат психологічних наук Осадько О. Ю., кандидат психологічних наук Кузьменко В. У. (розділ «Психолог у дошкільному навчальному закладі»).
Основні принципи програми «Дитина»
Гуманістична спрямованість і психологічна куль тура навчально-виховного процесу
У системі дошкільної освіти, як і в системі осві ти в цілому, відбуваються істотні зміни. Так, замість однієї обов'язкової програми, за якою працювали дошкільні заклади і школи, тепер існує близько деся ти, а буде ще більше, до того ж вони вже не мають такого ступеня обов'язковості. Вчитель і вихователь мають право не тільки на вибір програми, а й на певну самостійність у її корекції та адаптації. Тобто розвиток системи освіти, її рівень, можливості, спря мованість, кінцеві результати починають визначатись саме дією принципів гуманізації і демократизації.
Спинимось на розкритті їх змісту стосовно освіт нього процесу в дошкільних навчальних закладах.
Передусім звернемось до визначення сутності са мих понять. Поняття гуманізм (від лат. humanus — людяний, людський) означає ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здіб ностей. Гуманізація навчально-виховного процесу — це його олюднення, забезпечення з боку тих, хто ви ховує, любові, уваги до дітей і поваги до їх гідності, створення відповідних щодо їх стану здоров'я, віку, потреб, інтересів, рівня розвитку, статі, індивідуаль ності умов для різнобічного і повноцінного розвитку. Гуманність вихователя виявляється у його діях і став ленні до дітей.
Слово демократія походить від двох грецьких слів, що у перекладі означають влада (сила) наро ду, а в широкому розумінні — це форма керівництва будь-яким колективом, яка забезпечує активну участь його членів у здійсненні і плануванні усіх заходів. Демократизація — це утвердження принципів демо кратії як у житті педагогічного колективу, так і в здійсненні виховного процесу.
Гуманістичні концепції виховання, які проголошу вали Л. Толстой, Я. Корчак, С. Русова, М. Монтессорі, Р. Штайнер, В. Сухомлинський, передбачають високий рівень загальної і психологічної культури навчально-виховного процесу, що виявляється у системі взаємин між вихователями і дітьми, членами педагогічного ко лективу, вихователями і батьками.
Гуманістичні концепції сучасної освіти мають у своїй основі систему .принципів, що визначають необ хідність пильної уваги, турботи, поваги, любові до КОЖНОЇ дитини, здатності вихователя бачити в кожній дитині індивідуальність і забезпечувати умови для ви ховання її як особистості. Тут можна назвати такі принципи:
1. Принцип рівності, згідно з яким діти й до рослі розглядаються як рівноправні складові частини людства. Ставлення педагога до дитини має визнача тись не позицією над дитиною, коли його функція зводиться до контролю за тим, як підростає малюк, а позицією поряд з дитиною і разом з нею.
2. Принцип діалогічного спілкування. Гуманіс тичне педагогічне спілкування обов'язково створює умови для повноцінної участі в ньому дітей. Повто рення того, що сказав вихователь, відповіді на його запитання — це важлива, але далеко не повна фор ма участі дітей. Вихователь має створювати умови, за яких діти братимуть активну участь у діалозі, — про понуватимуть свої запитання, здогади, власні ідеї, рішення, пропозиції. До думки дітей вихователь пови нен виявити таку саму увагу і повагу, з якою ма люки ставляться до думки дорослих. Саме за умови діалогу, де кожен його учасник орієнтується на дум ку іншого, і вихователь мусить відповідальніше стави тись до змісту і культури власної позиції, і позиція дитини стає виразнішою, цікавішою.
3. Спільна участь дорослих і дітей в організації життя групи (можливість спільно обирати улюблені заняття, планувати цікаві спостереження, прогулянки, продумувати зручне розміщення куточків для ігор та занять тощо). Спрощена функція контролю з боку вихователя і простого підпорядкування з боку дітей замінюється на педагогічну ситуацію, в якій знову ж таки відбувається взаємна гармонізація і світу дитинства, і світу дорослих. Особливо збагачуються мож ливості здійснення принципу співучасті і співтворчості у різновікових і родинних групах дошкільних навчаль них закладів.
4. Принцип орієнтації на кожну дитину як на індивідуальність, внаслідок дотримання якого основ ним завданням педагога стає не виконання програми, а виховання особистості. Для цього вихователь має вміти визначати причини, які зумовлюють виперед ження чи відставання у розвитку дитини, враховувати певні нахили та особливості поведінки кожної дитини. Саме за таких умов, приймаючи дитину такою, якою вона є, вихователь зможе конкретизувати, індивідуалі зувати програму її розвитку і виховання. Не середня, для всіх однакова, програма, а саме індивідуалізована, (основою виховання кожної дитини як особистості, розвитку її творчих сил — активності, ініціативи, нахи лів, інтересів, здібностей. Уміння пристосувати програ му до індивідуальних особливостей розвитку дитини є однією з основних професійних здібностей вихователя. 5. Принцип пріоритету родинного виховання над суспільним. Кожний досвідчений педагог розуміє, що чим меншою є дитина, тим більше значення для її розвитку має сім'я. Яким би не був рівень куль тури виховання у сім'ї, саме ним визначається за гальний настрій дитини, її поведінка та розвиток. Отже, для побудови повноцінного виховного процесу дошкільний заклад має докорінно змінити свою по зицію відносно сім'ї, бачити в ній свого основного соціального замовника, працювати для неї і співпра цювати з нею. На жаль, у наш час далеко не кож на сім'я зберігає традиції родинного виховання, во лодіє скарбами народної і наукової педагогіки. Часто виховання малят відбувається стихійно. Потрібна ви сока культура педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і кожного вихователя у побудові взаємин із сім'єю — готовність підтримати і продов жити турботу про дитину, вміння надати батькам від повідну допомогу. Саме запити батьків стають орієнтиром для розвитку сучасного суспільного дошкільно го виховання. Співпрацею з батьками визначається і рівень культури дошкільного навчального закладу.
На основі гуманістичних принципів слід осмисли ти і загальну мету дошкільної освіти. Існу вала усталена думка, що основне призначення до шкільного виховання полягає у підготовці дітей до наступного важливого періоду — навчання у школі. Досвід показав, що така надмірна спрямованість освітнього процесу суттєво збіднює дошкільне дитин ство. Мету потрібно визначати, орієнтуючись на спе цифіку самого періоду і на його місце в загальній схемі періодизації психічного розвитку. Важливим чин ником при визначенні мети є і конкретна соціальна ситуація — стан розвитку суспільства, рівень культури, в умовах якої відбувається навчання і виховання. Так, мета освіти, що закладена у програмі «Дитина», орієнтована передусім на самоцінність дошкільного віку. Кожна підростаюча особистість має право радіс но, щасливо, повноцінно пізнавати, досліджувати на вколишній світ — розмаїття предметів побуту, явища природи, морально-етичні норми людського співжиття, себе і свої можливості, світ мистецтва тощо. Звідси зрозуміло, що кожна дитина виступає творцем влас ної картини світу, вона є активною стороною, тобто суб'єктом освітнього процесу, а не його об'єктом. Од нак у надзвичайно складних і напружених екологічних та соціально-економічних умовах, що склалися в на шому суспільстві, активність дітей дещо знижується. І цей сумний факт кожному педагогічному колективу слід брати до уваги, визначаючи мету освіти дітей у тій чи іншій сільській чи міській місцевості.
Метою програми «Дитина» є створення у сім'ї і в дошкільному навчальному закладі умов для зро стання активної, життєрадісної, творчої особистості, чемної, привітної дитини, що любить і шанує батьків, рідних, свій край, рідну мову, пісню, змалечку при лучається до традицій і звичаїв свого народу, до по ваги інших народів, до основних морально-етичних та естетичних цінностей національної і СВІТОВОЇ культури. У програмі визначені загальні завдання освітньо го процесу в дошкільних навчальних закладах. Ці за вдання необхідно конкретизувати для кожного дитя чого садка і для кожної групи, беручи до уваги такі фактори: місцеву екологічну та соціально-економічну ситуацію; запити, потреби, можливості, рівень куль тури батьків; стан здоров'я і розвиток дітей, їх кіль кість у групі; рівень загальної культури і педагогічної майстерності вихователів; наявність лікаря, психолога, вихователів-фахівців з різних напрямів роботи (фі зичне виховання, художні види діяльності тощо). Програма дає можливість кожному педагогічному ко лективу виробити свою власну позицію, відповідно опрацьовуючи, поглиблюючи той чи інший розділ.
Кілька рекомендацій до тих педагогів, які виріши ли працювати за програмою «Дитина».
1. Гуманістична спрямованість вимагає високої культури співпраці педагогічного колективу дошкіль ного навчального закладу з батьками. Подані у збір нику матеріали допоможуть вихователям глибше оці нити своє ставлення до батьків та їхніх запитів, про аналізувати за певними показниками рівень культури виховання в тій чи іншій сім'ї, дібрати відповідні форми співпраці з батьками.
Відомо, що в цивілізованих країнах рівень родин ного виховання досить високий. Виховання моралі насамперед здійснюється сім'єю на релігійних чи світ ських засадах. У нас же багато сімей такі традиції втратили, а державні установи не спроможні самостій но здійснювати виховання моралі на належному рівні. Сім'я має право вибирати для своєї дитини і дитячий садок, і вихователя, а згодом — і школу. Ра зом з тим багато батьків потребує певної просвіт ницької опіки — роз'яснення їхніх прав і обов'язків, пов'язаних з вихованням сина або доньки, пробуд ження інтересу до скарбів народної педагогіки, до сучасної науки і досвіду з питань виховання малят тощо. Проводячи таку роботу, завідувач, психолог, методист, вихователі мають постійно дбати про сис тематичне підвищення рівня власної психолого-педа гогічної культури.
2. Гуманістичні принципи спрямовують педагогічні колективи переоцінити усталену практику комплекту вання груп дітьми одного віку. Працювати з колек тивом одноліток вихователю не тільки більш звично, а й простіше. Однак потрібно серйозно проаналізува ти, наскільки перебування у групі ровесників є ефек тивним для розвитку і виховання кожного з них. Досвід різновікових груп (зокрема, родинних) пере конливо показує, що в них складаються багатші, сприятливіші умови для виховання і розвитку менших і старших дітей.
3. Гуманно було б дати можливість дітям з пев ними органічними вадами центральної нервової систе ми, а отже, з відхиленнями в розвитку і поведінці, відвідувати звичайний дитячий садок. Тут потрібна до помога психолога і лікаря. Важливо правильно визна чити, в яку саме групу доцільно помістити таку дити ну, бо малюків вона може навіть злякати, а от старші здатні поставитись до неї - як до слабшої, що потребує захисту, допомоги. У таких випадках вихователю тре ба зуміти правильно організувати взаємини між дітьми. Отже, потрібні й згода самого вихователя, і підтрим ка його та відповідна допомога з боку керівника.
4. Гуманізація освітнього процесу виявляється і в його спрямованості на всебічну підтримку активності дитини, на створення умов для пробудження і роз витку її творчих сил, здібностей, обдарованості. Ке рівникам і вихователям дошкільних закладів потрібно взяти до уваги, що:
=> загальною умовою розвитку здібностей і обда рованості є фізичне здоров'я і природна активність дитини. Отже, у переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо на практиці ре зультати з цими передумовами не збігаються, слід го ворити про несприятливі для дитини умови в сім’ї, в садку, про так звані соціальні фільтри, які, залежно від історичної епохи, з більшою чи меншою силою заважають кожній дитині розвинути свої здібності й досягти вершин своїх можливостей;
=> увага, повага, турбота, любов до дитини є тим ґрунтом, на якому зростають віра в свої сили, інтерес до навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати. Адже активність дитини, в тому числі й творча, формується за умови підтримки до рослими її ініціативи. Численні ж заборони і нега тивні оцінки гальмують розвиток творчих здібностей дошкільника;
=> самоповага й оптимістичний настрій дитини, які виникають як результат позитивної оцінки дорос лих, дають поштовх розвиткові різнобічної активності дошкільників, що й сприяє в свою чергу розвитку за гальних і спеціальних здібностей. Це повинні врахо вувати батьки і вихователі, організовуючи різні види діяльності дітей у сім'ї і дошкільному навчальному закладі;
=> особливе значення має поєднання навчання і творчих пошуків самої дитини. Це підвищує інтерес до занять, розвиває пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислен ня, уміння і здібності;
=> для розвитку творчих здібностей важливішим є сам процес діяльності — експериментування, ніж прагнення отримати кінцевий результат. Отже, занад то прискіпливе ставлення до того, що робить дитина, до результатів її праці може стати на заваді розвит ку здібностей як прояву зацікавленої активності;
=> для старших дошкільників важливо створювати умови для поглибленого оволодіння певною справою, що сприяє розвитку відповідних інтересів, нахилів, здібностей. У дитячих садках, студіях, секціях, гурт ках, спеціальних школах п'яти-шестирічні діти могли б оволодівати спеціальними вміннями та навичками, розвивати свої здібності. Водночас застерігаємо від надто ранньої спеціалізації. Доцільно поєднувати за няття кількома (різними за характером) видами діяльності;
=>не варто перебільшувати значення тестів у по шуках обдарованих дітей — це професійне завдання психолога. Справжньою гуманною місією вихователя є сприяння розвитку здібностей і обдарованості кож ної дитини.
5. Оскільки саме діяльність, різні її види визна чають розвиток дитини, необхідно переорієнтувати ос вітній процес із словесного, монологічного керівництва поведінкою і заняттями дітей на організацію їх влас ної діяльності (пошукової, експериментаторської, творчої). При цьому, йдеться про таке заняття дітей, в якому можна виділити три складові: мету, процес, результат.
У творчого педагога і діти — творці. Творчий пе дагог відчуває певну міру в тому, що дітям потрібно показати, а що вони самі мають відкрити під його керівництвом. Надмірні пояснення, готові істини, зразки, що вимагають запам'ятовування і копіюван ня, не сприяють саморозвитку дитини, реалізації її творчих нахилів. Такі методи і прийоми в роботі ви хователя зумовлені його надмірною орієнтацією на завдання підготовки до школи, однак це психологічно не виправдано.
Велику увагу надають автори програми сенсорно му розвитку дітей. Цікаві форми організації дій об стеження допоможуть малюкові стати активним дослідником.
Різні види продуктивної діяльності — конструю вання, праця, художня діяльність — позитивно впли вають на розвиток дошкільнят за умови, що у вихов ному процесі діти дістають багаті, цікаві, емоційно виразні враження. Малята намагаються передати їх у конструкції, малюнку тощо.
Є різні підходи до організації художніх занять. Багато методистів вважає, що без дидактичних зразків і показу способів та прийомів образотворчої діяльності заняття не будуть ефективними. Програма «Дитина» пропонує інший підхід, який, до речі, не є новим чи несподіваним. Найбільш цінними з точки зору пси хологів і педагогів є цілком самостійні, ніким не ви правлені дитячі роботи, бо самостійний малюнок — це безпосередня графічна мова дитини. У цьому на прямі працюють тепер багато творчих вихователів і методистів.
Перелік тематики занять, поданий у розділах про грами з рідної мови, художньої діяльності, а також репертуар до музичних занять орієнтовні. Вихователь на свій розсуд може обирати ті чи інші теми і твори.
6. Програма пропонує цілу низку ігор зі скарб ниці народної педагогіки, а також ігри і психологічні ситуації для рольових драматизацій. Це своєрідна психогімнастика, яка суттєво збагатить арсенал вихов них засобів педагога, допоможе більш доцільно й ефективно індивідуалізувати роботу з дітьми.
7. Принципового значення набуває проблема пси хологічної культури і професійної компетентності ке рівника дошкільної установи. Саме особистими якос тями і діяльністю завідувача визначається атмосфера в педагогічному колективі, спрямованість його на творчі пошуки, створення і збереження традицій і в цілому авторитет дитячого садка.
8. Автори програми «Дитина» розглядають освітній процес у дошкільному навчальному закладі як процес творчий, а вихователів , — як людей високої культури, творчих особистостей, що можуть вносити у програму певні зміни відповідно до потреб дітей, батьків, особ ливостей своєї місцевості, педагогічних інтересів.
Спілкування: від взаєморозуміння до спільної діяльності
Здійснення принципу гуманізації в освітньому про цесі дошкільного навчального закладу значною мірою залежить від загального настрою, який панує у педа гогічному колективі. Цей настрій, як і психологічний клімат в цілому, насамперед визначається стилем діяльності керівника, способами його співпраці з ко лективом.
Стиль керівництва завідувача в основному вияв ляється в умінні спілкуватися з членами свого колек тиву, в якому працюють люди, що різняться віком, освітою, життєвим досвідом, характером, професійни ми здібностями, вдачею тощо.
Головне у спілкуванні — вироблення спільної позиції, взаємного розуміння. Тому спілкування керів ника із працівниками можна розглядати не як спрямовану лише від нього інформації, вимогу, повідомлення, а як двосторонній обмін з приводу тієї чи іншої думки. Без досягнення взаємного розуміння спілкування в повному значенні цього слова не відбу вається. Щоб переконатись, чи було успішним спілку вання, потрібно встановлювати зворотний зв'язок — у формі бесіди з кимось із співробітників, з групою чи з усім колективом.
Виявлена цікава закономірність щодо обміну дум ками, поширення інформації по горизонталі — між працівниками одного рівня, скажімо, між вихователя ми, і по вертикалі — від керівників освіти, завідува ча до підлеглих, а також у зворотному порядку — від підлеглих до керівників. За узагальненими даними соціологічних досліджень по горизонталі інформація поширюється досить ефективно і досягає 90%. По вертикалі — у напрямі від керівника до колективу — не більше 40%, а від колективу до керівництва — ще менше, іноді до 10 %.
Спробуємо перенести ці дані на педагогічний ко лектив дошкільного закладу, що працює в сучасній соціальній ситуації. З'ясовується, що вихователі мо жуть не знати тих завдань, які стоять тепер перед дошкільними навчальними закладами. Скажімо, робо ту з фізичного виховання проводять, не враховуючи конкретну екологічну ситуацію; на потреби "сім'ї орієнтуються формально; не знають про існування варіантів програм і про можливість їх вибору тощо. І це не дивлячись на те, що керівництво освітою, науковці, методичні служби, періодичні видання пос тійно аналізують проблеми дошкільної освіти, висвіт люють відповідні державні документи, наукові і ме тодичні матеріали.
Саме керівник дошкільного навчального закладу має дбати про те, щоб кожен працівник усвідомлював і сьогоднішню ситуацію, і перспективу у розвитку си стеми дошкільної освіти, щоб колектив складався з однодумців у визначенні завдань свого дошкільного закладу. В такому випадку можна говорити про підвищення загальної культури освітнього процесу, про творчий підхід до роботи, про створення власного на пряму, що виявляється у можливості вибору більш оригінальних програм, в авторських програмах і в цілому — в організації авторського дошкільного за кладу.
Завідувач як керівник має дбати про те, щоб співробітники своєчасно отримували нову інформацію. Це складне і разом з тим принципово важливе за вдання. Спробуємо дати кілька психологічних порад щодо організації спілкування з метою ефективного оволодіння колективом тією чи іншою інформацією.
Перш за все, потрібно взяти до уваги таке пси хологічне явище, як установка свідомості (правильна або неправильна). При неправильній установці свідо мості відносно, скажімо, нової інформації виникають психологічні бар'єри спілкування, що заважають до сягненню взаємного розуміння.
Установка свідомості — це ставлення людини до навколишнього, що склалось на основі її життєвого досвіду. Ті чи інші недоліки установки свідомості ви являються у вигляді стереотипів мислення, упередже них уявлень, неправильної, об'єктивної оцінки, відсут ності уваги і професійного, глибокого інтересу до пев них проблем, нехтування реальними фактами.
Розглянемо перелічені недоліки більш детально. 1. Існування стереотипів. Стереотип — усталена, стійка думка. Стереотип — це здебільшого спрощена думка стосовно окремих людей, ситуацій, явищ, те орій, ідей. Найчастіше стереотипні міркування здій снюються на основі поверхових асоціацій. Є такі стереотипні установки свідомості, мислення щодо національних рис вдачі, характеру. Наприклад, широ ко розповсюджені думки щодо згуртованості, готов ності допомагати один одному як національної риси однієї нації і відсутності цієї риси в іншої нації; що до вайлуватості, схильності до мрій, роздумів, філо софствування як сталої риси певної нації і активності, схильності до дій, дисциплінованості, що характерні для іншої нації. Ці думки широко побутують і не змінюються під впливом життєвих фактів, які най частіше свідчать про те, що ті чи інші риси тісніше пов'язані з соціальною ситуацією, в якій живе люди на, ніж з причетністю до певної нації. Тому надзвичайно важливо, щоб керівники освіт ніх закладів, зокрема завідувачі дошкільних навчаль них закладів, директори шкіл, звірили, порівняли свої позиції з позиціями науки і лише після того обгово рювали ці питання в колективі співробітників. Тут допоможуть філософські праці про сутність національ ної культури, її співвідношення з загальнолюдською культурою. Так, у працях видатного російського філо софа М. Бердяєва є докладний аналіз цих проблем. У них переконливо показано, що національне і за гальнолюдське співвідносяться як частина і ціле, тоб то тут ідеться про єдність, а не про протиставлення. Загальнолюдська культура, мораль — це вершинні здобутки у розвитку національних культур. Отже, Рафаель, Бетховен, Толстой та інші генії світової куль тури водночас представляють італійську, німецьку, російську культуру, тобто вони не втратили націо нальної причетності.
Наукове розв'язання має і проблема національної школи. В працях академіка М. С. Грушевського на ціональна система освіти розглядається як основна, вирішальна умова у становленні держави. Цієї точки зору дотримувалась і С. Русова. Вона писала: «...на род, що не має своєї школи, попасає задніх! Йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне вживання чужого хліба, живе він не по своїй живій думці, а чужим розумом. Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призна чені економічні злидні й культурна смерть».
У сучасних дослідженнях на основі аналізу світо вої практики національна система освіти розглядається як державна система освіти. Звідси українська систе ма освіти як державна передбачає умови для рівно правного і повноцінного розвитку систем освітніх закладів для представників усіх національностей, що живуть в Україні. Разом з тим збереження ідеї на ціонального виховання в російському чи польському дитячому садку, що міститься, скажімо, у Києві, на дасть йому певної своєрідності порівняно з дитячим садком Тамбова чи Кракова. За метою і змістом роботи такі дитячі садки і школи органічно входити муть у систему державної, тобто національної освіти України.
Зрозуміло, що і теоретично, і практично ці пи тання потребують поглиблених досліджень і пошуків. Під керівників вимагається не спрощувати проблему, не вирішувати її, покладаючись лише на особисті упо добання, а шукати об'єктивні, наукові аргументи для перевірки своїх суджень. Це, до речі, стосується не тільки керівників шкіл та дошкільних навчальних за кладів, а й посадових осіб усіх рангів — інспекторів, методистів, представників президентської служби з пи тань освіти тощо. Основним критерієм спілкування з таких принципових проблем має бути компетентність, тобто глибоко об'єктивне, наукове їх розуміння.
Разом з тим керівник має орієнтуватись і на ті стереотипи, які склались у членів педагогічного ко лективу. Тут потрібна не критика, а підготовка до пе реосмислення проблеми, тобто систематична і копітка робота з її вивчення.
2. Упереджені уявлення, усталена позиція, що і тала звичною і зручною. Як правило, людина схильна вірити в те, у що хоче вірити. Кожен, на певно, може пригадати такий випадок, коли, слухаю чи промовця (керівника, колегу, доповідача), що висловлював подібні до ваших погляди з приводу якогось питання, ви раділи: «Як добре, що ще є розумні люди!»
Спостереження показують, що ми постійно шу каємо підтвердження власних поглядів і відхиляємо усе, що їм суперечить. Можливо, це відбувається то му, що так зберігається рівновага, спокій, не потрібно нічого змінювати, глибоко переживати, переробляти та і самому змінюватись.
Для того, щоб виграла добра справа, щоб знай ти істину і зберегти культуру спілкування, для керів ника і членів колективу має бути спільним правило: не поспішайте відхиляти нову для вас ідею тільки то му, що вона нова і виглядає для вас сумнівною.
3. Ускладнені, конфліктні стосунки. І досвід, і спеціальні дослідження показують, що добрі стосунки між керівником і членами колективу мають надзви чайно важливе значення для того, щоб інформація, яку він подає, завдання, які ставить, проблеми, до яких привертає увагу, нормально сприймались і вирі шувались. Якщо між керівником і окремими спів робітниками чи групою співробітників склалися не довірливі, конфліктні чи навіть ворожі стосунки, то як би глибоко він не представляв ту чи іншу про блему, йому навряд чи вдасться переконати у спра ведливості своєї точки зору.
Взаємна повага полегшує спілкування і дає змо гу швидко і ефективно розв'язувати найскладніші пи тання. Тому керівник повинен особливо дбати про створення і збереження добрих ділових взаємин з підлеглими.
4. Відсутність уваги та інтересу працівників до проблем, які ставить керівник, ускладнює спіл ьну роботу, досягнення порозуміння і вироблення відповідних практичних дій. А цей інтерес виникає тоді, коли співробітник усвідомлює значення цієї про блеми для себе особисто. Найпродуктивніші способи викликати інтерес до певних питань чи завдань такі: 1) потрібно вплинути на позитивні мотиви поведінки окремого працівника або колективу в цілому, переко навши, що розв'язання поставленої проблеми дасть бажаний результат (працювати стане цікавіше, діти будуть краще виховані, батьки — уважніші до дітей і педагогів); 2) враховувати і впливати на негативні мотиви, показувати, як можна запобігти негативним наслідкам виховання, небажаному розвитку подій у долі дітей з неблагополучних сімей тощо.
5. Нехтування фактами, невміння пояснити їх — теж серйозна перешкода для досягнення взаємо розуміння. Тому, висвітлюючи і обговорюючи якусь проблему, треба дбати про те, щоб інформація була якнайповнішою й аргументованою. У противному разі хтось із членів колективу може по-своєму, правиль но чи неправильно, витлумачувати факти, знаходити заперечення, якщо аргументів недостатньо. Такі гострі моменти найчастіше виникають під час атестації. Кілька порад керівникові щодо забезпечення за гальної культури спілкування.
1. Готуючи повідомлення, завдання чи розпоряд ження, важливо продумати і правильно дібрати сло ва, особливо коли це стосується оцінки особистості певного працівника, його професійної майстерності, недоліків у роботі чи помилок. Рецептів тут не існує, але культура, інтелігентність керівника виявляються у тому, наскільки делікатно він виражає думку.
2. Готуючи коротеньке повідомлення для п'ятих вилинки, виступ на семінарі, на педраді чи методич ному об'єднанні, варто скористатись такою порадою: інформація має бути побудована так, щоб одразу викликала увагу, а далі — зацікавлення, інтерес, після цього можна подавати основні завдання, положення, питання, далі — надати можливість працівникам вис ловити їхні думки, запитання, заперечення, а вже після цього робити певні підсумки і накреслити план дій, спрямованих на виконання рішень. Іноді можна почати з узагальнення, підведення підсумків. Це до помагає привернути увагу до проблеми, що обгово рюється. Наприкінці обов'язково потрібно сформулю вати конкретні висновки.
3. Буває так, що керівник проведе цікаву і ко рисну бесіду, але чітко не вкаже, чого саме тепер очікуватиме від кожного працівника. У підсумку вар то конкретизувати загальні та індивідуальні завдання і домовитись про термін їх виконання.
4. Привітність, уважність, яку виявляє керівник до працівників у ранковому привітанні, створює добру атмосферу праці на цілий день. Не забувайте про це, не вважайте дрібницею. Не давайте ніяким домашнім клопотам чи побутовим обставинам негативно впли нути на вашу поведінку.
5. Коли керівник до всіх звертається на «ти», про нього звичайно говорять — «своя людина», проста і доступна. Однак не всім така манера до вподоби. Є працівники, котрі вважають це проявом невихова ності.
Звертання на «ви» є не тільки проявом культу ри спілкування, а й способом підтримки рівних стосунків з усіма, довіри і водночас певної дистанції. Воно є ефективним засобом підтримки нормальних службових взаємин, дисципліни праці, чемності, ко ректності у спілкуванні.
6. У взаєминах з працівниками слід розвивати і підтримувати почуття їхньої особистої гідності, ініціа тиву, творчий підхід до праці, самостійність мислення й уникати проявів улесливої, настирливо угодницької поведінки. Це сприяє зміцненню здорового психо логічного мікроклімату в колективі й підвищенню за гальної ефективності керівництва.
Готуючи програму, ми орієнтувались на ту висо ку місію, яку в долі маленької дитини, її батьків, а також суспільства здійснює педагог. І сьогодні для нас особливо актуальною є думка Софії Русової: «Нам так бракує для відбудування нашої держави, для освіти нашого народу освічених людей, що виховання дітей, підготовка педагогів набирає особливого зна чення. В наші часи бути гарним педагогом — це бу ти справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки».
Сім'я і дитячий садок
Удосконалення роботи, спрямованої на налагод ження взаємин вихователя з батьками дошкільнят, можна здійснювати в різних напрямах. Найголовніші з них такі:
1) гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю;
2) гармонізація взаємовідносин педагогів і батьків;
3) підвищення ефективності прийомів і засобів впливу на сім'ю.
Гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю
Гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю не можлива без прийняття педагогом ідеї гуманізму як провідної, визначальної у своїй діяльності. Оскільки гуманізм — це насамперед визнання цінності люд ської особистості, її права на вільний розвиток, на реалізацію своїх здібностей, процес удосконалення до вільно розпочати з критичної переоцінки вихователем типової для нього педагогічної позиції, ціннісного ставлення до батьків своїх вихованців. Ціннісне став лення виявляється:
=» в умінні надавати представникам сімей право на власну Позицію, точку зору, систему цінностей;'
=> у здатності інформувати батьків не лише про обов'язки по відношенню до дитячого садка, а й про їхні права;
=> у готовності позитивно ставитись до проявів батьківської ініціативи та творчості, стимулювати та заохочувати їх;
=> у відмові від звички розглядати сім'ю як без відмовного, залежного, слухняного партнера, у спові дуванні ідеї рівного партнерства;
=> в умінні не лише навчати і повчати батьків, а й вчитись у них;
=> у здатності підтримувати у батьків почуття сво єї самоцінності, самоповаги, значущості (для дитини, для сім'ї, для дитячого садка);
= у зваженому підході до визначення змісту ро боти з батьками, в умінні орієнтуватись на їхнє за мовлення;
=> у звичці планувати спілкування з бать ками, прогнозувати його характер і можливі наслідки;
=> у схильності до проявів гуманізму — при вітності, поваги, турботи, готовності допомогти;
=> у розумінні специфіки сім'ї, особливо при значення родинного виховання.
Час від часу педагогам корисно вдаватися до са моаналізу, критично оцінювати реальний стан справ своїй групі, визначати резерви власного «я», потенціал невикористаних людських і професійних мож ливостей. У цьому допоможе анкетування, мета якого привернути увагу вихователя до самозвіту як дійового засобу самовдосконалення, культивувати звичку
до самоаналізу і потребу в ньому, стимулювати прагнення педагога до досконалості.
Анкета самооцінювання стану педагогічної роботи, спрямованої на налагодження взаємодії з родинами вихованців
Будь ласка, прочитайте уважно питання анкети та оцініть стан своєї педагогічної роботи щодо налагод ження стосунків з родинами дітей. Позначте якість своєї роботи літерами А, Б або В (А — часто, Б — час від часу, В — рідко або ніколи). Проаналізуйте отримані результати та відповідно до цього працюй те над покращенням якості, звертаючи увагу на ті ас пекти, які ви визначили як проблемні.
— Відчуваю та демонструю добре ставлення до дитини їй та її батькам_______________________________
— Часто розмовляю з членами родин моїх вихо ванців __________________________________________________
— У цих розмовах вживаю зрозумілі, доступні сло ва та пояснення _______________________________________
— Уважно вислуховую та виконую побажання батьків_________________________________________________
— Знаходжу для цього зручний для обох сторін час _____________________________________________________
— Цікавлюся особливостями сімейного виховання, сімейними цінностями, традиціями____________________
— Пропоную різні види допомоги сім'ям _________
— Забезпечую варіативність освітніх послуг з ура хуванням запитів сім'ї________________________________
— Залучаю батьків до розробки індивідуалізованих програм виховання і навчання________________________
— Пропоную батькам вибрати вид допомоги освіт ньому закладу, найбільш зручний для родини________
— Даю батькам важливі доручення, в тому числі стосовно роботи з дітьми__________________ .________
— Сприяю спілкуванню батьків між собою _______
— Персонально, в присутності дітей та інших ро дин дякую батькам за надану допомогу______________
— Разом з дітьми готуємо невеличкі сюрпризи, подарунки для батьків не тільки на державні, а і на сімейні свята__________________________________________
— Підбираю іграшки та обладнання для груп з урахуванням сімейної культури________________________
— Намагаюся дотримуватися сімейних ритуалів під готовки до сну, їжі_____________________
- Називаю дитину тими лагідними іменами, яки ми її називають вдома_________________________
— Поважаю педагогічні погляди батьків та сімейні цінності_________________________________
— Шукаю спільне в поглядах на виховання з членами родин_______________________________
— Намагаюсь не нав'язувати свої цінності дитині, якщо вони йдуть всупереч цінностям родини_________________________________________________________________________
— У спілкуванні з дітьми, які не володіють укра їнською, вживаю ключові слова російською мовою____________________________________________________________________________
— Запрошую батьків відвідувати групи в будь-який зручний для них час___________________________
Аналізуючи свої відповіді на запитання анкети, вихователь може скористатись наведеними далі реко мендаціями. В узагальненій формі вони містять усі необхідні орієнтири для того, щоб розібратись, що «добре», а що — «погано».
Оскільки найважливішими соціальними інститута ми, на які покладена відповідальність за виховання дошкільників, є сім'я і дитячий садок, є сенс надава ти представникам родин можливість приходити в ди тячий садок тоді, коли вони хочуть, і залучати їх до участі у спільних педрадах, святах, гуртковій роботі тощо. Час настійно вимагає переведення батьків з па сивної позиції спостерігачів за роботою інших на по зицію активних співучасників виховного процесу.
Сповідування педагогами ідеї відкритих две рей — крок назустріч батькам. У такому садочку мами і тата навчаються міркувати, роблять неспо дівані відкриття, позбавляються суб'єктивізму, залу чаються до неспішних спостережень за власним ма люком. Саме тут з допомогою вихователя батьки усвідомлюють, що вони своєю власною поведінкою, активними зусиллями мають виховати освічену, куль турну дитину.
Гуманізувати роботу з сім'єю — це по суті на вчитись ставитись до інших і до самих себе як до цінності — з повагою, розумінням, довірою. Вихова телю необхідно керуватись тим, що не інші (діти, батьки) повинні пристосовуватись до нього, а в пер шу чергу він сам до них — до їхніх властивостей, стану, настрою. Прийняття цієї установки як керів ництва до дії сприятиме налагодженню не лише діло вого, а й особистісного спілкування педагога з пред ставниками сімей.
Гуманізація взаємин вихователів з батьками пе редбачає готовність обох сторін орієнтуватись на іншого як на особистість, поважати її індивідуальність, рахуватись з її особливостями. До цільно вдосконалювати своє вміння будувати діалог, підтримувати його, дорожити ним. Цьому сприятиме розуміння педагогом того, що батьки — активні суб'єкти спілкування, які мають право бути несхо жими на нього, мати іншу точку зору, ніж він. Ми повинні плекати своє і батьківське вміння бути са мим собою серед інших.
У контексті такого підходу вважаємо за можливе запропонувати працівникам дошкільної установи у спілкуванні з представниками сімей поряд з розпо відною, окличною і заперечною формами речень ви користовувати запитальну. Психологічно вона більш виграшна, оскільки лишає за батьками право на роз мірковування, узагальнення, а за вихователем — пра во на сумнів: самовпевненість гальмує професійне і особистісне удосконалення.
Налагодженню ділового й особистісного спілкуван ня з батьками сприятиме усвідомлення ними своїх прав і обов'язків. Слід визнати, що подекуди така робота навіть не передбачена. Звідки батькам дізна тись про те, що повинно передбачатись системою до говору з ними і базуватись на юридичних засадах? Якщо про коло своїх обов'язків батьки ще можуть здогадатись, аналізуючи словесні вимоги .представників адміністрації і вихователів (хоча і ці відомості несистематизовані, уривчасті, не позбавлені суб'єктивного забарвлення), то з приводу своїх прав батькам май же нічого сказати.
Доцільно чітко визначити права, якими можуть скористатися батьки під час перебування малюка в
дитячому садку, і коло їхніх обов'язків по відношен ню до своєї дитини і дошкільної установи. Якщо та кий документ існує, пропонуємо:
= переглянути його положення, орієнтуючись на вимоги часу. В разі необхідності внести в нього ко рективи;
=> подбати про забезпечення діалектичної єдності прав і обов'язків батьків;
=> забезпечити доступність документа для батьків;
=> використати наочність в ознайомленні батьків зі своїми правами і обов'язками;
=> відобразити провідні положення у батьківських куточках (відмовитись від форми сухої настанови), супроводжувати їх чіткими коментарями. Можна ви користати гумор, жартівливі ілюстрації, проблемні за питання тощо;
=> зробити положення документа предметом обго ворення, знайти можливість з'ясувати у батьків, на скільки документ задовольняє їх, охоплює всі аспекти взаємодії.
Це надасть взаєминам батьків з працівниками дошкільної установи певності, сприятиме підвищенню відповідальності обох партнерів, зробить природними взаємоконтроль і взаємозвіт.
У спілкуванні з батьками вихователь повинен ви ступати у двох гармонічно поєднаних між собою ро лях — учителя і учня одночасно.
Досвідчений педагог не лише навчає і виховує батьків, а й сам у них вчиться, не лише пропонує їм свої готові оцінки дитини, а й заохочує рідних ма люка до вироблення власних оцінних суджень, не тільки створює для батьків певну програму його роз витку і виховання, а й з'ясовує ставлення близьких дорослих до неї. По суті, йдеться про необхідність удосконалення вміння педагога не тільки говорити са мому, а й вислуховувати іншого.
Вихователь для батьків — не керівник, не настав ник, не контролер, а передусім — близька, мудра, терпляча, освічена людина, до якої можна прийти на СПОВІДЬ. А сповідуватись, як відомо, можна лише тому, до кого відчуваєш довіру, кого поважаєш, у по рядності кого не сумніваєшся. Готовність більшості батьків сповідуватись вихователю, довірити йому сі мейну таємницю, запитати про найінтимніше — один з важливих показників благополуччя у взаємовідноси нах рідних і близьких дитині дорослих.
Важливим аспектом гуманізації системи роботи з сім'єю є формування у батьків самоповаги: адже ли ше той дорослий, який поважає себе, здатний плека ти почуття самоповаги у сина чи доньки. На жаль, не завжди вихователі приділяють цьому питанню на лежну увагу: вдаються до слів неповаги на адресу ма тері чи батька, коментують за спиною батьків їхні вчинки, виговорюють їм у присутності дітей, низько оцінюють їх батьківські здібності тощо. Це, по-пер ше, може призвести до зниження самооцінки у бать ків, а по-друге, віддаляє батьків від вихователів, фор мує у них упередженість, невпевненість, тривогу.
Отже, доцільно частіше говорити батькам про те, що піднімає їх у власних очах, додає почуття впев неності й оптимізму. Це не означає, що не слід об'єктивно оцінювати батьків — їхні слова, вчинки, наслідки певних дій. Йдеться про необхідність нада вати перевагу позитивним оцінкам. Мудрість такої позиції педагога не відразу позначиться на його ро боті, проте він обов'язково матиме змогу впевнитись у її доцільності.
З цим аспектом гуманізації тісно пов'язаний і інший — розвиток у дошкільників почуття своєї зна чущості, самоцінності. Вирішення цього завдання по требує об'єднання зусиль педагогів і батьків: адже саме від них діти одержують першу інформацію про себе, про те, які вони сини і доньки, трудівники, друзі тощо. Дорослі відповідальні перед майбутнім малюків за ті оцінки, які роблять на їхню адресу сьо годні. Вони або живлять дарований дітям природою оптимістичний погляд на себе як на істот розумних, умілих, чуйних, або, навпаки, руйнують його. Тим самим батьки і педагоги або допомагають дошкільни кам прийняти власне «я», полюбити себе, радіти вла сним чеснотам, або стають на заваді цього, провокують виникнення конфліктів (зовнішніх і внутрішніх), комплексів, невротичних проявів.
Радимо вихователям пильніше придивитись до процесу оцінювання вчинків, властивостей, продуктів праці дошкільнят, звернути увагу на те, на чому са ме вони роблять наголос під час розмов з батьками своїх вихованців — на аналізі чеснот дитини чи на критиці його вад. Корисно періодично запитувати у себе: «Чого чекає від мене мама Катрусі? Чому об минув стороною тато Іванка?» Об'єктивні відповіді допоможуть визначити тактичні помилки, внести в разі необхідності зміни у манеру поведінки, у зміст спілкування.
Пропонуємо вихователю поставити себе на місце батьків, яким майже щовечора кажуть: «Вітя знову бився», «Тетянка, як завжди, не впоралась із завдан ням», «Ваш Миколка жадібний, з ним не хочуть гра тись діти» тощо. Які почуття можуть викликати подібні узагальнення у батьків дошкільників? Важко уявити, що після цього - мати чи батько посміхнуться малюкові і скажуть ніжні слова.
Отже, оцінка вихователя, висловлена батькам на адресу сина чи доньки, не тільки сприяє (або не сприяє) розвитку самоповаги у малюка, а й впливає на прояви батьківської любові. Легше любити розум ного, кмітливого, вмілого, доброго сина, ніж неро зумного, невмілого і злого. Внаслідок дефіциту батьківської любові дитина може замкнутися у собі, втратити почуття захищеності, рівноваги, довіри до дорослих.
Не слід прагнути штучно перетворювати батьків на вимогливих і прискіпливих вихователів, культивувати в них риси суддів власних дітей. Батьки, пере дусім мати, покликані не стільки вимагати від малю ка досконалості, відповідності високим зразкам (це призначення вихователів, учителів), скільки любити мого, приймати таким, яким він є, вболівати за ньо го, делікатно виправляти його вади. Завдання вихователя — плекати батьківську любов, з допомогою оцінних суджень зводити її в розряд найвищих чес нот. Цим самим педагог робить безцінну послугу дитині — дарує їй батьків, до яких вона зможе прий ти із своєю слабкістю, неспроможністю, невпевне ністю, перед ким зможе не кривити душею.
Гуманізація роботи з сім'єю передбачає внесення змін у її зміст. Доцільно поставити акценти на та ких її аспектах:
♦ забезпечення умов розвитку життєздатності дошкільника (фізичного і психічного здоров'я, са мостійності, оптимізму, впевненості у своїх можливо стях, самоповаги, вміння долати труднощі);
♦ виховання моральності (розвитку у дитини потреби і здатності бути корисною людям, уміння без спонукань ззовні братись і доводити до кінця спра ву, звичку виконувати будь-яке завдання якісно, не розраховуючи на схвалення і заохочення);
♦ статеве виховання (значення психологіч них особливостей дівчаток і хлопчиків; виховання у дітей статевої самосвідомості; повага до проявів пер шої закоханості дитини тощо);
♦ врахування індивідуальних особливостей дошкільників у сім'ї і в дитячому садку (типологія дітей, відмінності у підходах до «шустриків» і «мямликів»; особливості спілкування інтровертів і екстра вертів тощо).
Гармонізація взаємин педагогів і батьків
Гармонізувати взаємини — означає побудувати їх за правилами гармонії, яка передбачає узгодженість поглядів і поведінки обох сторін, злагодженість, суго лосність, розмірність стосунків. По суті, йдеться про необхідність оволодіння партнерами мистецтвом спілкування і наукою бути відповідними, поліфонічни ми, співзвучними один одному. На жаль, це вдається не завжди.
Гармонізація взаємин можлива лише за таких умов:
♦ готовність обох сторін акцентувати увагу на то му, що їх об'єднує, а не роз'єднує;
♦ оволодіння умінням адекватно реагувати на ситуацію, вчинок, слово іншої сторони;
♦ здатність педагога і батьків критично переоціни ти власне вміння спілкуватись, виявити високу культуру ;
♦ озброєність вихователя знаннями особливос тей вихованця (вікових, індивідуальних) і сім'ї (тип, склад, система цінностей, культурний і освітній рівень, матеріальний достаток, віросповідання, стан здоров'я членів конкретної родини).
Оскільки означені вище умови дуже важливі, ма ють свою специфіку, певною мірою визначають успіх справи, зупинимось детальніше на аналізі кожної з них. Аналіз реальної практики взаємин педагога і батьків дає підстави стверджувати, що обом сторонам буває важко дійти згоди, досягти одностайності думок, оцінок, дій, порозумітись одна з одною. І виховате лям, і батькам доцільно вдосконалювати своє вміння підтримувати і розвивати діалог, спрямовувати зусил ля на пошуки спільних точок відліку, кутів зору, по-цій, які їх зближують.
Сподіваємось, що у роботі з батьками вихователям стануть у нагоді узагальнення сучасної психології приводу спілкування як виду діяльності. Отже, вза ємини педагога з батьками будуються на трьох прин ципах — суперництва, компромісу і коо перації. У будь-якому нормальному спілкуванні ні ти якоюсь мірою проявляються. Справа лише в то му, в якій саме дозі: ліки в малій дозі виліковують людину, у великій — перетворюються на отруту.
Чи завжди елемент суперництва у спілкуванні вихователя з батьками — явище негативне? Безумовно, ні. Його присутність у малій дозі може виявитись пусковим механізмом діалогу, стимулювати активність, прояви творчості, незалежність думок. Наприклад, спілкуючись з освіченим, культурним, авторитетним батьком, вихователь намагається виявитись рівним, гідним партнером — він орієнтується на високий зразок, контролює свою поведінку, мову, міміку, жести. Безумовно, ні за яких умов суперництво не повинно домінувати у спілкуванні, інакше гармонія бу де порушена, з'являться ознаки відчуженості, індивідуалізму, агресивності. Певну роль у спілкуванні, в його гармонізації відіграє компроміс, тобто здатність сторін на основі взаємної домовленості дійти згоди, порозумітись. Це тим важливіше і одночасно складніше, чим більш відмінні, несхожі уподобання, манера поведінки, по гляди на життя, система виховання батьків і педа гогів. Але ж спілкуватись, домовлятись, обмінюватись думками їм доводиться майже кожного дня. Отже, доцільно вдосконалювати своє вміння відчувати парт нера, з повагою і розумінням ставитись до його не згоди з вашою позицією, зупиняти потік негативних почуттів і слів, які лише зашкодять справі. Непоступ ливість, упертість, демонстративна незгода партнерів не приносять користі жодному з них, не вирішують існуючих проблем, не призводять до ефективного їх розв'язання.
Безумовно, йдеться про доцільну, розумну, необ хідну долю компромісу, без якої буває складно дійти згоди, а не про зайву, бездумну, легку поступливість як відмову педагога чи батька від власної точки зо ру. Досвід, інтуїція, вміння відчути психічний стан партнера, прогнозування можливих наслідків повинні допомогти вихователю і батькам зробити свій вибір, схилитись до тієї чи іншої тактики поведінки, визна чити міру необхідної і доцільної поступливості, здат ності до компромісу.
Особливу роль у спілкуванні вихователів з бать ками повинна відігравати кооперація, тобто здатність обох сторін до поєднання зусиль, до знаходження спільних, близьких, зрозумілих обом і прийнятних по зицій, думок, оцінок. Для цього необхідно виявити зацікавленість у колективному вирішенні проблеми, у знаходженні можливостей щось додати до думки чи дії партнера, у сприянні сумісництву.
Кооперація як своєрідна форма організації взає мин вихователів і батьків передбачає участь обох сто рін у спільних заходах (проведенні свят, зборів, пед рад тощо). Це потребує від них уміння розподілити між собою ділянки роботи і коло обов'язків з ураху ванням бажань і можливостей партнерів. Гармонійності спілкування сприятимуть удоскона лення вихователем процесу саморегуляції поведінки, вміння об'єктивно оцінювати факти, ситуації, вчинки батьків і відповідно поводитись.
Гармонійні взаємини з батьками вихователь може налагодити лише за умови, коли він знає вікові й індивідуальні особливості дошкільників, враховує їх у своїй педагогічній діяльності, орієнтує на них сімей не виховання.
Гармонізація взаємин передбачає інформованість батьків про особливості розвитку дитини. За даними досліджень, поінформованість батьків відносно вікових та індивідуальних особливостей власного сина чи доньки далека від ідеалу. Важко розраховувати на спільність зусиль, якщо вихователь краще орієнтува тиметься у чеснотах і вадах малюка, ніж рідні бать ки. Тому ми пропонуємо у практиці роботи викори стовувати анкетування членів родин, яке актуалізує для них необхідність поглиблення знань про вікові й індивідуальні особливості дитини. Далі наводимо кілька варіантів анкет для батьків.
Анкета 1
{вивчення ціннісних орієнтирів батьків)
1. Якою б Ви хотіли бачити свою дитину через кілька років?
2. Що Вас радує в дитині?
3. Що найбільше в ній турбує?
4. За що Ви найчастіше схвалюєте дитину?
5. За що висловлюєте їй невдоволення?
6. Яким би Ви хотіли бачити друга (подругу) своєї дитини? Чому?
7. Яким, на Вашу думку, повинен бути вихова тель малюка?
8. Чому Ви віддаєте перевагу? На що переваж но витрачається Ваш час?
На сон.
На роботу.
Перебування у транспорті.
Приготування їжі.
Турботу про свою зовнішність.
Купівлю необхідних предметів і речей у магази нах.
Турботу про дитину.
Спілкування з друзями.
Читання газет, художньої літератури.
Відвідування театрів, виставок, кінотеатрів.
Прослуховування радіо- і перегляд телепередач.
Заняття спортом.
Анкета 2
{вивчення системи сімейною виховання)
1. Якій системі виховання Ви віддаєте перевагу?
Авторитарній (вимагаєте від дитини беззаперечної слухняності).
Демократичній (сприймаєте дитину як самостій ного співучасника).
Ліберальній (дозволяєте дитині займатись своїми справами поруч з вами).
2. Ви частіше схвалюєте свою дитину чи вияв ляєте невдоволення нею?
3. Як звичайно Ви реагуєте на прохання дитини допомогти їй?
Радите ще раз спробувати зробити самій. Даєте непрямі, часткові вказівки. Підказуєте, показуєте їй, як треба зробити: Ухиляєтесь від допомоги, посилаючись на свою зайнятість.
Сердитесь, просите не морочити голову.
4. Якщо син (донька) не послухались, Ви: виявляєте свою ображеність;
виявляєте невдоволення, кричите;
позбавляєте приємностей;
говорите, що не любите його (її);
ставите у куток;
б'єте;
не звертаєте уваги.
5. Як Ви реагуєте на те, що Ваша дитина вда рила іншу?
Схвалюєте її за бійцівські якості.
Прагнете розібратись у ситуації, встановити спра ведливість.
Примушуєте просити вибачення.
Звинувачуєте потерпілого малюка, виправдовуєте свого.
Лишаєтесь осторонь, дозволяєте подіям розгорта тись стихійно.
Заспокоюєте потерпілого, робите йому щось при ємне.
6. Якщо Ви завинили перед своєю дитиною, чи вибачаєтесь перед нею?
Так, завжди.
Час від часу.
Ні, ніколи.
Анкета З
{визначення інформованості батьків про дитини)
1. Чим любить (не любить) займатися Ваша ди тина вдома?
2. Ваша дитина чуйна?
Завжди до всіх без винятку.
Періодично і вибірково.
Ніколи, «глуха» до потреб і переживань інших.
3. Що Ви відносите до чеснот своєї дитини?
4. Що вважаєте її недоліками?
5. 3 ким дружить син (донька) в дитячому сад ку? Чим Ви це пояснюєте?
6. Якому з двох завдань дитина віддасть пере вагу?
Легкому, знайомому, яке гарантує успіх. Складному, незнайомому, ризикованому.
7. Що для сина (доньки) важливіше? Одержати схвалення дорослого. Самоствердитись.
8. Ваша дитина виявляє старанність:
завжди і без нагадувань і спонукань дорослого; тільки за умови зовнішнього контролю і спонукань; ніколи, завжди працює похапки, будь-як.
9. Чи виявляє дитина почуття гордості? Як Ви до цього ставитесь?
10. Ваша дитина працелюбна? На підставі чого Ви робите свій висновок?
11. Як поводить себе Ваш малюк у суперечці з однолітками ?
Сперечається заради встановлення справедливості, істини.
Сперечається, щоб настояти на своєму.
Ухиляється від участі у суперечці, легко приймає точку зору більшості.
12. Як розпорядиться кращою іграшкою Ваша дитина?
Залишить собі.
Віддасть другові.
Буде наполягати на справедливому рішенні (ки нути жеребок, встановити чергу тощо). Залишить до рослій людині на зберігання.
13. Як поводить себе Ваш син (донька), коли стикається з труднощами?
Мобілізується, продовжує самостійний пошук рі шення.
Звертається за допомогою до дорослого.
Сердиться, плаче, виявляє невдоволення.
Залишає розпочате на півдорозі, переключається на інше.
14. Яка самооцінка у Вашої дитини? Адекватна (відповідна реальним досягненням). Завищена.
Занижена.
15. Наскільки товариська Ваша дитина? Товариська (легко встановлює контакти, знайо миться, має широке коло товаришів).
Не дуже товариська (малоініціативна у спілкуван ні, має чітко окреслене коло друзів).
Нетовариська (віддає перевагу індивідуальним іг рам, заняттям малою групою, важко знайомиться, має 1 — 2 товаришів).
Залежно від конкретної задачі, яку вихователь прагне вирішити, він може використати ту або іншу анкету, запропоновану вище.
Оскільки гармонізація взаємин передбачає здій снення вихователем індивідуального і диференційова ного підходу до різних сімей, зупинимось докладніше на такому аспекті проблеми, як визначення типу сім'ї і підбір відповідних засобів взає модії з нею. Під типом, ми розуміємо набір ха рактерних властивостей (позитивних чи негативних), сукупність ознак, які роблять сім'ї несхожими одна на одну і вимагають від педагога пошуку варіантів своєї поведінки, змісту і форм спілкування, засобів впливу на них.
Існує певна закономірність між типом сім'ї і про грамою виховання, яку вона обирає для дитини: чим більше батьки зорієнтовані на духовні цінності, чим вищий рівень їхньої освіченості й культури, тим більш демократичними, мудрими і самокритичними людьми вони є. І, навпаки, чим більше уваги батько і матір приділяють матеріальним цінностям, тим вужче коло їхніх інтересів, тим вони авторитарніші й катего ричніші, тим менш самокритичні, тим частіше вда ються до покарань малюків.
Визначення типу сім'ї — справа відповідальна і нелегка, яка значною мірою позначатиметься на ефективності роботи педагога з батьками. Важко не припуститися помилок, не підмінити одне поняття іншим, не спростити проблему, не вдатись до суб'єк тивізму. У практиці роботи педагоги користуються поширеним поняттям «важка сім'я». За якими кри теріями, показниками визначається «важкість», на підставі чого виробляється оцінне судження — на ос нові характеристики складу сім'ї (неповна сім'я), ставлення батьків до дитини, їхнього ставлення до ви хователя? Питання непросте і потребує чіткої відпо віді.
Взявши за основу здобутки сучасної психології і педагогіки, пропонуємо такі рекомендації у цьому на прямі виховної роботи:
1. Аналізуючи особливості кожної сім'ї, треба орі єнтуватись на такі критерії:
— щасливе, гармонійне життя сім'ї, налагоджені контакти між її членами;
— забезпечення дитині почуття захищеності, ком форту;
— наявність умов для різнобічного розвитку дитини.
2. Конкретизувати своє уявлення про типи благо получних сімей і їхню кількість (з'ясувати, скільки їх у групі). Доцільно виходити з розуміння благополуч ної сім'ї як такої, яка є щасливою, оптимістичною, приділяє своїй дитині увагу, турбується про неї, ак тивно сприяє її позитивному розвиткові.
На жаль, повністю гармонійних, щасливих сімей сьогодні мало. Переважну їх більшість складають ті, які займають проміжне положення - між «легкими» і «важкими». До цієї категорії можна віднести сім'ї з егоїстичними спонуканнями, недовірливим ставленням до оточуючих, демонстративні, грубі, байдужі, нігіліс тичні, з низьким рівнем загального розвитку, з вузь ким спрямуванням — на фізичний або інтелектуаль ний розвиток, які надто опікають дітей, балують їх, нерівні у проявах своїх емоцій тощо. Зрозуміло, що кожний із зазначених типів сімей потребує вироблен ня своєї, несхожої на інші, стратегії і тактики. Ви робити її може лише сам педагог, спираючись на власний досвід, знання специфіки сімейного вихован ня і особливості конкретної дитини.
3. Взяти до уваги, що поняття «важка сім'я» може по-різному тлумачитися — з одного боку, ци ми словами педагог характеризує об'єктивно існуючі, притаманні даній сім'ї складні обставини, умови жит тя, особливості; з другого, висловлює своє особисте неприйняття конкретної сім'ї. Тобто у першому ви падку йдеться про об’єктивно «важку» (складну) сім'ю, в другому — про суб'єктивно «важку» (незро зумілу вихователеві). Усвідомлення цих відмінностей сприятиме вибору педагогом адекватних засобів впли ву на певну сім'ю.
4. Проаналізувати причини, які зумовлюють «важ кість» (складність) сім'ї, визначити, на які з них ви хователь може, а на які — не може вплинути. До таких причин можна віднести:
— склад сім'ї (неповна сім'я, відсутність одного чи обох батьків);
— наявність у складі сім'ї члена з антигромадсь ким спрямуванням (правопорушника, алкоголіка, нар комана тощо);
— поганий стан здоров'я, хвороба когось із членів сім'ї;
— стійкий психологічний дискомфорт (наявність конфліктів, непорозумінь, подвійне життя когось із членів сім'ї тощо);
— погані умови життя (наявність тимчасової осе лі — гуртожитку, мала житлова площа, низька заро бітна плата тощо);
— характерологічні особливості батьків (безвідпові дальність, упертість, пихатість, дратівливість, агресив ність, конфліктність тощо).
Кожна з означених причин може призвести до того, що сім'я буде не лише об'єктивно, а й суб'єк тивно важкою для вихователя, вимагатиме від нього витримки, терпіння, милосердя, готовності допомогти, позитивно вплинути, вимагатиме високої відповідаль ності за вжиті заходи.
5. З'ясувати причини, які призводять до появи у вихователя суб'єктивного відчуття «важкості» тієї чи іншої сім'ї. Це вимагає від педагога самокритичності, спостережливості, вміння аналізувати факти. Найпо ширенішими є такі причини:
— неспівпадання ціннісних орієнтацій педагога і батьків;
— різниця у культурному й освітньому рівнях;
— різниця у віці, життєвому досвіді партнерів спілкування;
— особистісний бар'єр (почуття антипатії);
— наявність конфліктів, непорозумінь у минулому;
— дефіцит знань про особливості сім'ї взагалі, ди тини зокрема;
— помилковість попередніх оцінок.
Щоб зрозуміти походження конфліктів, складнос тей у взаєминах вихователя і батьків, доцільно знати, які саме риси особистості можуть виявитись неспри ятливими для гармонійного спілкування, спровокува ти непорозуміння. Психологи відносять до них:
- сенситивність — підвищену емоційну чутливість, схильність «все близько приймати до серця», легко розстроюватись і хвилюватись;
— ефективність. — емоційну збудливість або нестій кість настрою;
— тривожність — схильність до неспокою, недо статню внутрішню узгодженість почуттів і бажань;
— суперечливість особистості в цілому, непослідов ність дій і думок, нестабільність;
— домінантність — прагнення грати провідну роль у взаєминах з оточуючими;
— егоцентричність — фіксацію на власному погля ді, оцінці, точці зору, відсутність гнучкості суджень;
— гіперсоціальність — підвищену принциповість, пе ребільшене почуття обов'язку, неготовність до ком промісів;
— помисловість — недовірливість, підозрілість, схиль ність у всьому вбачати для себе небезпеку;
— завзятість, яка межує з упертістю, дріб'язковою пунктуальністю, педантизмом.
Позбутися цих рис — означає зробити крок на зустріч партнеру в спілкуванні, пом'якшити взаємини.
Отже, якщо вихователь навчиться акцентувати свою увагу на тому, що об'єднує, а не роз'єднує йо го з батьками дошкільнят, вправлятиметься в умінні адекватно реагувати на їхні слова і вчинки, потур бується про вдосконалення рівня своєї культури, зба гатить і поглибить знання вікових й індивідуальних особливостей дошкільників, підвищить свою поінфор мованість про типи сімей, їхні відмінності, критично оцінюватиме свої здобутки і прорахунки, він обов'яз ково оволодіє мистецтвом і наукою спілкування з батьками, досягне гармонії у взаєминах з ними.
Підвищення ефективності форм і засобів роботи з батьками
Шукаючи шляхи та засоби оптимізації роботи дошкільного навчального закладу з сім'єю, доцільно виходити з того, що на сучасному етапі розвитку суспільства батьки отримують дедалі більшу можли вість вибирати дитячий садок за власним бажанням. Отже, слід потурбуватись про те, щоб дошкільна уста нова задовольняла батьків, була для їхніх дітей приємним виховним інститутом, забезпечувала їм пси хологічний комфорт і розвиваюче середовище. Дош кільних працівників чекає складний екзамен — бать ківський вибір. Щоб з гідністю його витримати, доцільно керуватись у своїй роботі тим, що сім'я — соціальний замовник дошкільного закладу. По суті, су часний дитячий садок — одна з важливих сфер послуг. Завдання педагогів полягає в тому, щоб вивчати за пити і пропозиції батьків, рахуватись з ними, у ме жах розумного і своїх можливостей задовольняти їх. Наприклад, більшість батьків із задоволенням відгук неться на пропозицію садка навчати дітей іноземної мови, розвивати їхній естетичний смак, ознайомлюва ти з елементами світової культури, вдосконалювати на вички ручної праці, розвивати дошкільників фізично.
Оскільки вивчення замовлень сім'ї — один з важ ливих напрямів оптимізації роботи з батьками, зупи нимо увагу педагогів на методах, які можна застосу вати з цією метою. Як було наголошено в програмі «Дитина», доцільно використати свого роду «скринь ку довіри», в яку запропонувати батькам кидати листівки зі своїми запитаннями, оцінними судження ми з приводу тих чи інших заходів дитячого садка, а також із пропозиціями і побажаннями. Добре, як що листування відбуватиметься в анонімній формі, оскільки його призначення — лише визначити пробле му, висвітлити найважливіші її аспекти, допомогти усвідомити, чи виявились ефективними ті чи інші кроки педагогічного колективу. Тобто «скринька дові ри» допоможе вносити корективи у роботу, оновлю вати її зміст і форми, надасть дієвості партнерству.
Як відомо, для вивчення батьківських замовлень вихователі використовують і форму індивідуальної бе сіди. Вона передбачає відкритий діалог двох або біль ше зацікавлених у благополуччі дошкільника людей. У той же час бесіда як своєрідне спілкування «в лоб» не завжди дає змогу актуалізувати те, що потрібно вихователеві, оскільки батьки можуть уникати склад них моментів обходити больові точки. Найдоцільніше використовувати обидва методи вивчення замовлень сім'ї («скриньку довіри» й інди відуальні бесіди з батьками). До них можна додати ще метод анкетування, який широко використовується педагогами у практиці роботи з сім'єю.
З метою підвищення якості роботи з батьками у кожному садку бажано створити кімнату для батьків. Йдеться про наявність у дошкільному закладі зручно го, затишного місця, де можна перепочити після ро боти, з користю для себе провести час, чекаючи ма люка ввечері. На жаль, нерідко батькам доводиться чекати сина (доньку) на вулиці або в роздягальні, стоячи, гаячи час. Кімнату для батьків слід обладна ти столом, стільцями або кріслами. Тут має бути література (методична і художня для дорослих і дітей), пам'ятки, зразки, викрійки, поради тощо. Го ловне, щоб у садочку було місце, де батьки відчули б себе бажаними, необхідними дошкільній установі, корисними для неї.
У кімнаті для батьків можна поставити «телефон довіри», який хоча б раз на місяць працював як анонімна служба допомоги сім'ї.
Пропонуємо змінити підхід до оцінки призначен ня і добору матеріалів батьківського куточка, який, як правило, розміщують на стенді у роздягальні. По-пер ше, радили б відмовитись від звичної назви «Куточок для батьків», оскільки вона передбачає активну участь у його оформленні лише педагогів, позбавляючи такої можливості представників сімей. Доцільніше такий ку точок зробити спільним з батьками «полігоном», на якому обидві сторони можуть вправлятися в умінні бути корисними дітям. Тоді, мабуть, у куточках з'яв ляться не лише «Поради батькам», а й «Поради батьків»; нові рубрики «Що можна зробити з папе ру», «Це цікаво прочитати», «Що Вас хвилює?», «Допоможіть розв'язати складну ситуацію» тощо. Добре, якщо тон поданих матеріалів зміниться з настановчого, повчального на розмірковуючий, кількість окличних речень зменшиться, а питальних — збіль шиться. У процесі такої взаємодії батьки і вихователі зможуть вдосконалювати своє уміння проявляти самокритичність, навчаться переглядати звичні оцінки, відмовлятись від суб'єктивізму й упередженості.
Хочемо звернути увагу працівників дошкільних навчальних закладів на те, що колективні форми ро боти дошкільного закладу з сім'єю (загальні збори, конференції, університети тощо) внаслідок своєї спе цифіки не можуть цілком задовольнити запити батьків. Доцільно віддавати перевагу індивідуальній формі взаємодії, а також роботі з підгрупою. Це дає змогу зробити розмову з батьками предметною, діє вою, результативною.
Індивідуалізація роботи з сім'єю передбачає необ хідність відповідної форми запрошення батьків на зу стрічі, збори, консультації, бесіди. Загальне оголошен ня, адресоване всім загалом і нікому зокрема, вже не актуальне. Доцільно віддати перевагу формі індивіду ального запрошення, краще письмовій, яка передбачає шанобливе звертання до членів родини, повідомлення про день, час зустрічі, тему майбутньої розмови, про позицію взяти в ній участь. Манера викладу інфор мації може бути різною — діловою, художньою, поетичною, з елементами гумору. Тільки не лекційно-наказовою. Зовні запрошення має бути гарно оформ лене, наприклад дитячим малюнком або аплікацією.
Важливим напрямом роботи дошкільного навчаль ного закладу з батьками є ознайомлення з цікавим досвідом сімейного виховання. Талановиті батьки мо жуть викласти свою педагогічну позицію, обґрунтувати систему виховання, ознайомлення інших батьків з ефективними методами сімейного виховання. Взаємо-обмін інформацією буде корисним як для вихователів, так і для батьків. Він може здійснюватись у різних формах, зокрема у вигляді «круглих столів», вечорів запитань і відповідей, дискусійних клубів, ділових ігор тощо. Поєднанню зусиль батьків і вихователів спри ятиме спільна робота над матеріалами папки - пересувки. На жаль, сьогодні її можливості вважають вичер паними. Порівняно з іншими формами роботи з батьками ця має певні переваги: папку можна взяти додому, спокійно гортати, щось занотувати, над чи мось поміркувати. Важливо, щоб матеріали були не тільки новими, а й містили корисні практичні пора ди, адресовані конкретній сім'ї, певній дитині. До комплектування папок-пересувок слід підключити і самих батьків.
У контексті цієї ідеї висловлюємо і наступну про позицію. На наш погляд, доцільно активніше залучати батьків до освітньо-виховного процесу. Наприклад, запросити батьків-умільців взяти участь у роботі різних гуртків: з виготовлення м'якої іграшки, ляль кового театру, з малювання, в'язання, вишивання, моделювання тощо). Така своєрідна добродійна діяль ність батьків, дідусів, бабусь корисна всім — їм самим, дошкільникам, працівникам дошкільної уста нови. Вона зближує дітей і дорослих, збагачує їхні враження, формує почуття відповідальності.
Професійні вміння батьків доцільно викорис товувати і в процесі навчальної діяльності. Так, у старшій або підготовчій групі дитячого садка час від часу можна пропонувати батькам, або іншим членам родини (бабусям, дідусям), проводити заняття з різ них розділів., програми: математики, конструювання, образотворчої діяльності, ознайомлення з навколишнім тощо. Як показує досвід, такі заняття проходять не традиційно, жваво, зацікавлено. Діти відкривають своїх батьків у новій іпостасі, а дорослі — чесноти і вади власної дитини, порівняно з однолітками.
Доповненням до поданих вище нових форм ро боти з сім'єю буде і День добрих справ. Раз на мі сяць (періодичність визначає вихователь разом з батьками) у другій половині дня члени сімей (не більше трьох чоловік) запрошуються до дитячого сад ка для спільного лагодження ящиків для розсади, ви готовлення дидактичного матеріалу або атрибутів для ігор, ялинкових прикрас, пошиття одягу лялькам тощо. Вид і зміст роботи визначаються потребами групи і реальними вміннями батьків. Переваг такої форми взаємодії з сім'єю порівняно зі словесним спілкуванням декілька:
— спільна праця дітей, батьків і вихователя;
— залучення дошкільнят до процесу виготовлення необхідних групі речей, виконання корисної справи,
виховання бережливого ставлення до продуктів людсь кої праці;
— розширення уявлень малюків про види праці;
— природність умов виконання спільної роботи, її наближення до сімейної;
— можливість дітей відчувати гордість за рідних і близьких, які допомагали дитячому садку.
Однією з ефективних форм роботи з батьками є «Школа молодої сім'ї». Вона вимагає від педагогів високого рівня розвитку організаційних і конструктив них умінь: необхідно, щоб заняття знаходили у мо лодих батьків, які мають первістків, відгук, практич но допомагали їм, орієнтували у доборі адекватних засобів виховання малюків. Особливу увагу доцільно приділити формі проведення занять цієї школи: вони мають бути різноманітними, не перетворюватись на монотонні лекції, повчальні нотації. Корисно прово дити їх у вигляді дискусій, «круглих столів», вечорів запитань і відповідей, які залишають за молодими батьками право бути не лише слухачами, а й опо нентами, здатними виробляти, формулювати і відсто ювати власну точку зору.
Хочемо звернути увагу педагогів і на проведення Дня відкритих дверей (хоча, на нашу думку, практично кожний день дитячий садок має бути відкритим для батьків).
Пропонуємо звернути увагу на такі аспекти проведення заходу: день тижня і час слід узгодити з батьками; доцільно хоча б у цей день дозволити представникам родин відчути себе повноправними учасниками життя дошкільної установи — бути присутніми на заняттях, брати участь в іграх і розвагах, піти на кухню, в кабінет лікаря, вихователя – методиста тощо.
Важливо, щоб День відкритих дверей був звичай ним днем життя колективу дошкільної установи, а не перетворився на штучно-показовий захід. Слід залу пи н батьків до турбот групи, ознайомити з трудно щами і в роботі дошкільного навчального закладу, і довести необхідність об'єднання зусиль заради благополуччя дітей. Після відвідування дитячого садка батьки повинні відчувати не лише задоволення, а й певну незручність за свою минулу пасивність і без діяльність.
Традиційною, важливою, найпоширенішою формою роботи з батьками є і, мабуть, ще довго залишати муться батьківські збори, передусім групові. З жалем доводиться констатувати, що намітилась тенденція до їх формалізації, до підміни тематичних батьківських зборів загальноінформаційними. Підготовка до прове дення зборів передбачає перш за все вивчення питан ня, яке виноситься на обговорення. Доцільно з'ясува ти, чи вважають його актуальним батьки, чи можуть під заданим кутом зору оцінити своїх малюків і себе самих. Отже, підготовка батьківських зборів є не стільки вивченням психолога - педагогічної літератури з певного питання, скільки збиранням матеріалу (за до помогою спостережень, анкетування, бесід з батьками і дітьми) про реальний стан речей у групі.
Батьківські збори не повинні тривати довше 40— 50 хвилин — батьки приходять на них після трудо вого дня. Завдання вихователя — за відведений час висвітлити головне, ознайомити зі станом справ у групі в цілому. Схвалення і зауваження, адресовані конкретним батькам і вихованцям, слід залишити для індивідуальної бесіди, яка може відбутись після загальногрупових зборів.
Досвідчені педагоги закінчують батьківські збори індивідуальними консультаціями, тобто наданням кон кретної допомоги сім'ї, консультації можуть надава тись і у консультпункті різними фахівцями — медсе строю, музичним керівником, інструктором з фізич ного виховання тощо. Головне — надати батькам дійову допомогу, бути для них корисними, підтриму вати діалог. Більшої продуктивності консультаціям на дають практичні заняття з батьками. На своєрідних семінарах і практикумах вони одержують можливість не лише вислухати поради, а й навчитись використо вувати методи і прийоми керування поведінкою і діяльністю дошкільників.
Шлях батьків до дитячого садка виявиться тим коротшим, чим бажанішими гостями вони відчуватимуть себе тут. Можна змінити стандартний і надто регламентований напис на дверях кабінету керівника: «Прийом батьків від... до...» на доброзичливий: «Шановні батьки! Вам завжди тут раді!»
Наприкінці хотілося б підкреслити, що розуміємо відносність запропонованих рекомендацій: немає і не може бути остаточної, раз назавжди заданої, завер шеної програми, яка б задовольнила всіх і кожного без винятку. Будь-який процес перебудови передба чає постійний пошук, удосконалення того, що вже знайдено, апробацію нового. Отже, наші погляди щодо удосконалення роботи з сім'єю — лише відправ на точка відліку у спільних з практичними працівника ми пошуках. Кожний педагог на своєму місці повинен бути експериментатором, дослідником, випробувачем нового.
Зростає особистість
І Стратегічно важливою і практично значущою є проблема особистісного становлення дошкільників. Складовими цього процесу є розвиток самостійності, самосвідомості, активності, самоповаги, критичності, незалежності та інших особистісних якостей дитини. Зупинимось більш детальніше на ключових аспектах особистісного становлення дошкільнят.
Самостійність — особистісна якість, що є базовою для формування самосвідомості, почуття власної гідності, впевненості в своїх силах. Наявність або відсутність самостійності суттєво впливає на станови ще в групі, хід адаптації дитини, рівень емоційного комфорту, якість засвоєння навчального матеріалу, стан здоров'я.
Поняття «самостійність» інколи розглядають у вузькому значенні цього слова, як уміння дитини об слуговувати себе в побуті — вмиватися, одягатися, їсти.
Більш актуальним і доцільним є підхід до розу міння самостійності як комплексної, інтегрованої характеристики особистості, складовими якої є: 1) іні ціативність — уміння дитини генерувати нові ідеї, вно сити сміливі пропозиції, пропонувати нестандартні дії, оригінальний зміст, несподівані рішення; 2) неза лежність — здатність дитини обходитись без допомоги дорослого тоді, коли це можливо, просити її лише тоді, коли в цьому є реальна потреба, приймати самостійні рішення, робити власний вибір; 3) критичність — уміння адекватно оцінювати себе щодо оточуючих.
Про наявність самостійності у дітей ми можемо говорити в тому випадку, коли відзначається сформованість усіх трьох складових у різних життєвих ситу аціях і в різних видах діяльності дитини — грі, праці, навчанні, спілкуванні. Самостійною ми вважаємо та ку дитину, яка вміє робити свій власний вибір (діяльності, ролі, матеріалів, засобів), приймати са мостійне і зважене рішення, обходитись без опіки до рослого, долати певні труднощі, розв'язувати про блемні ситуації (відповідно до своїх можливостей), поважає себе та оточуючих.
Нерівномірність розвитку або прояву самостійності в різних видах діяльності (вміє вчитись — не вміє спілкуватись, вміє одягатись — не вміє гратись та ін.) може негативно позначитись на взаєминах дошкільнят з оточуючими, на їх інтелектуальному та фізичному розвитку.
Вихователям" для вивчення рівня та особливостей сформованості самостійності доцільно перш за все ви користовувати спостереження.
При цьому слід звернути увагу на:
1) якість діяльності;
2) поведінку дитини в ситуації зіткнення з ус кладненнями, труднощами;
3) поведінку дитини в ситуації, вибору, необхід ності прийняття рішення;
4) кількість звернень по допомогу дорослого або інших дітей;
5) характер цих звернень, спосіб виявлення;
6) кількість ініціативних дій (пропозицій, ідей, рі шень тощо);
7) спосіб вираження ініціативних дій;
8) активність у ході виконання діяльності, наяв ність навичок;
9) впевненість в успіху розпочатої справи;
10) спроби оцінювання себе та інших у процесі діяльності;
11) досягнення (або недосягнення) дитиною по зитивного кінцевого результату.
Отже, дані про поведінку дітей при зіткненні з труднощами, кількість і характер звертань по допо могу дадуть інформацію про незалежність дошкільнят. Відомості про критичність ви одержите, фіксуючи ступінь упевненості в успіху, спроби оцінювання, та порівняєте їх з реальним результатом дитячої діяль ності. А кількість та спосіб вираження ініціативних дій, прояви активності свідчитимуть про такий ком понент самостійності, як ініціативність.
Зміст роботи з розвитку самостійності залежить від індивідуальних особливостей дитини.
Розпочати слід з розробки системи позитивних впливів на сімейне виховання.
Насамперед вихователю треба звернутися до бать ків з такими порадами:
1. Поважайте прояви самостійності дитини, під тримуйте та заохочуйте їх.
2. Шукайте можливість для надання дитині пра ва приймати самостійне рішення в грі, побуті, спіл куванні, навчанні.
3. Надавайте право вибору (діяльності, матеріалів, іграшок) хоча б з двох, а краще — з кількох ва ріантів.
4. Обмежуйте себе в обслуговуванні дитини, не робіть усе за неї: малюк ніколи не стане самостійним, якщо буде розраховувати на вашу допомогу.
5. Ваша позитивна оцінка — важливий чинник формування впевненості дитини в собі, віри в свої сили, бажання діяти самостійно.
У цілому в дошкільному навчальному закладі для становлення самостійності дитини слід створювати такі умови:
— надавати можливість діяти самостійно (у грі, спілкуванні, побуті, навчанні), робити свій власний вибір, розв'язувати нескладні проблемні ситуації;
— озброювати дітей раціональними засобами по шукової та практичної діяльності, вправляти в умінні використовувати здобуті вміння та навички;
— забезпечувати можливість для раніше неса мостійних дітей продемонструвати свої нові вміння та навички перед іншими дітьми;
— сприяти визнанню раніше несамостійної дитини в групі однолітків, підвищенню її статусу, росту впев неності в собі, віри в свої сили. Для цього необхідно зробити самостійні дії дитини значущими для всієї групи;
— позитивно оцінювати дії та поведінку дитини тоді, коли вона долає певні труднощі, розв'язує про блемні для себе або інших ситуації;
— надавати дітям можливість оцінювати свої дії, вчинки, результати діяльності тощо;
— вводити ті мотиви діяльності, що сприяють підвищенню самостійності: мотиви соціального заохо чення та соціальної значущості дій і вчинків;
— регламентувати допомогу дорослих, забезпечува ти оптимальне сприяння дитині, поширювати викори стання непрямих методів керівництва (навідні питан ня, поодинокі вказівки, попередні позитивні оцінки тощо).
Широко впроваджуйте методи, що сприяють роз витку самостійності як властивості особистості.
Метод проб і помилок — це самостійне вирі шення конкретного завдання за допомогою перебору багатьох варіантів рішень з метою визначення найс приятливішого. Він ефективний при наявності невели кої кількості варіантів, в інших ситуаціях потребує ба гато часу.
Вправою, що навчає цьому методу, може бути гра «Що буде, якщо ...?»
Гра «Що буде, якщо ...?»
Мета: вчити дітей самостійно знаходити різно манітні варіанти вирішення проблеми; розвивати творче мислення, увагу, виховувати гуманне ставлен ня до довкілля.
Варіант І
Хід. Вихователь: «Що .буде, якщо ... ... сніг не розтане?
... сонце не сховається?
... пташки не полетять на південь?»
Варіант II
Вихователь: «Що треба зробити для того, щоб
... врятувати зайчика від вовка?
... колобка від лисиці?
... захистити зайчикову хатинку?
... білочці підготуватися до зими?
... допомогти птахам узимку?»
Суть методу аналізу полягає в тому, що будь-яке завдання розкладається на складові або на ряд характеристик. Після цього даються пропозиції щодо кожної складової, встановлюються взаємозв'язки між ріпними предметами, явищами.
Гра «Зробимо по-своєму»
Мета: навчити дітей самостійно розподіляти завдання на складові, поетапно виконувати його; роз пивати просторове мислення, виховувати уважність, самостійність.
Хід. Діти повинні поетапно переробити предмет, докорінно змінивши його, перетворити на інший. На кожному етапі діяльності змінюється лише одна оз нака. Наприклад: двері переробити на стіл; квітку — на сонечко; склянку — на коробку. Завдання можна виконувати словесно, графічно або за допомогою кон структорів.
Гра «Як використовувати?»
Хід. Перед дитиною ставиться предмет, їй про понується дати кілька варіантів відповідей щодо спо собів його використання. Склянка для пиття, для складання предметів, для вимірювання об'єму рідких та сипучих речовин тощо.
В основі методу аналогій лежить навчання ди тини самостійному пошуку різноманітних аналогій, виділенню однакових або подібних якостей.
Гра «Мої добрі справи»
Хід. Вихователь: «Я сьогодні зробив добру спра ву — погодував птахів на вулиці». Дитина повинна побудувати аналогічне речення. Наприклад: «Я сьо годні зробив добру справу — приніс бабусі капці»
Гра «Продовж речення»
Мета: навчити дітей самостійно закінчувати думку, спираючись на аналогічні відповіді ведучого; розвивати уяву, пам'ять; виховувати гуманні почуття, повагу до оточуючих, любов до природи.
Хід. Ведучий називає початок речення і пропо нує дитині самостійно його закінчити. «Я думаю, що добре, коли...» «Птахи відлітають у теплі краї, тому що...» «Коли бабуся спить, не можна кричати, тому що...» «Ластівки низько літають над землею, тому що...»
Метод протиріччя базується на розвитку вмін ня самостійно виявляти протиріччя, на виділенні про тилежних якостей, їх зіставленні і поєднанні.
Гра «Гарно - погано»
Мета: розвивати вміння самостійно знаходити протилежні якості предметів та явиш, розвивати ува гу, мислення, здатність оцінювати свої дії; виховува ти почуття справедливості, вміння розв'язувати про блеми і ситуації.
Хід. Організовують дві команди «Гарно» і «По гано». Ведучий називає предмет або явище. Коман ди по черзі називають позитивні та негативні його якості. Наприклад, ведучий говорить: «Йде сніг». Ко манда «Гарно»: «Можна кататися на санчатах». Ко манда «Погано»: «Але слизько». Команда «Гарно»: «Усім людям весело». Команда «Погано»: «Не мож на сісти на лаву» і т.д.
Важливо пам'ятати, що робота з виховання са мостійності — це не «кампанія», яку можна розпочати і припинити. Це — систематичний, копіткий і довготривалий процес, який потребує постійної уваги. Тільки за такої умови очікування стосовно самостій ності малюків реалізуються в конкретних особистісних проявах.
Одним із ключових аспектів особистісного станов лення дошкільників є формування в них почуття са моповаги.
Самоповага — це позитивне емоційно-забарв лене ставлення дитини до самої себе, що складається внаслідок переживання шанобливого ставлення до неї дорослих (батьків, вихователів, родичів) та однолітків. Самоповага — це внутрішнє утворення самосвідомості, що проявляє себе у поведінці, діяльності, взаєминах. Виховувати у дітей самоповагу означає створити для них таке середовище, де б кожна дитина відчула свою цінність у зв'язку з володінням суспільно визнаними якостями. На думку психологів, для дошкільників та кими якостями можуть стати: здатність бути незалеж ними від допомоги інших (ровесників чи дорослих), прагнення реалізуватися через власноручно виготовле ний предмет, прояви критичності у самооцінці, го товність до непопулярної поведінки заради збережен ня хорошої думки про себе дорослих. Міра доброго, шанобливого ставлення педагога до дитини у зв'язку з названими якостями багато в чому визначає особ ливості самоповаги останньої.
Сигналами неблагополучного внутрішнього світу дитини (відчуття мало цінності, невпевненості в собі, незадоволеності собою) для вихователя можуть бути:
— надзвичайно висока залежність дитини від ото чуючих (інших дітей чи дорослих), коли часто чути від неї «я не можу», «я не вмію», «у мене не вий де». Такі діти претендують на допомогу, ще не спро бувавши щось зробити самостійно. І якщо для деяких з них досить підбадьорюючого погляду чи просто постояти поряд, коли вони виконують якесь завдання, то інші почувають себе абсолютно безпорадними без прямої допомоги педагога, їм важко визначитися в ситуації вибору виду і змісту діяльності, тому вони просто повторюють вибір інших. Невпевненість у собі
призводить до того, що ці діти намагаються уникати ситуацій підвищеної уваги до себе, змагальних мо ментів. Вони вирізняються підвищеною тривожністю, образливістю, невпевненістю;
— недбалість при виконанні доручень, нездатність доводити розпочату справу до кінця. Значно рідше, аніж інші, ці діти намагаються привернути увагу до себе через власноручно виготовлений предмет, а по требу у визнанні задовольняють часто неприйнятними способами: кривляються, блазнюють, ігнорують заува ження дорослих, обдурюють тощо;
— неадекватність самооцінки старшого дошкільни ка. Прагнення дитини не бачити недоліки своєї ро боти, будь-що вважати її найкращою або, навпаки, постійно бути незадоволеною результатами — це оз наки проблемної самооцінки. Тому педагогові не обхідно так організувати взаємодію з дитиною, щоб на тлі критичної самооцінки в дитини не знижувало ся відчуття власної цінності, отже, не страждала са моповага.
У роботі з дітьми дошкільного віку слід врахову вати наявний рівень самоповаги кожної дитини з тим, щоб створити оптимальні умови для її розвитку. І все ж можна говорити про певні загальні тенденції сто совно будь-якої дитини, на які доцільно орієнтувати ся педагогові, виховуючи в дошкільника самоповагу. Наведемо деякі з них.
1. Шанобливе ставлення вихователя до дітей. Вихователь для дитини є значущою людиною. Все, що йде від цієї людини, поступово набуває для дитини значення «цінності», отже, добре, шанобливе ставлення не тільки переконує дитину в її «високій ціні», а й формує спосіб поведінки: шанобливо ста витися до інших людей та приймати від інших лише у достатній мірі шанобливе ставлення. Що означає «шанобливо ставитися до дітей»? Необхідно врахову вати дитячі інтереси, потреби, можливості. Для цьо го частіше надавати змогу вибрати вид діяльності, ступінь складності завдання, спосіб виконання; ради тися з нею щодо змісту діяльності, разом складати плани.
Слід враховувати права дітей. Мова йде про пра ва, що реалізуються у повсякденному житті: право на недоторканість («ніхто не має права бити і обража ти інших»), право на приватну власність («ніхто не має права брати без дозволу чужі речі, можна лише попросити»), право на власну думку («кожний має право висловлювати свою думку, погляди, і ніхто не має права їх ігнорувати») тощо. Відчуття задоволен ня від володіння правами викликає в дитини пере живання своєї цінності й значущості. Доцільно залу чати дітей до обговорення прав, оскільки свідоме їх вироблення певною мірою гарантує їх дотримання. Паралельно з розмовою про права дітей слід пору шити і питання самостійного вироблення дошкільни ками правил поведінки. До самостійно вироблених правил інше ставлення, аніж до тих, що нав'язані ззовні. Така позиція щодо дітей не лише перетворює їх на активних суб'єктів життєдіяльності, а й переко нує у власній значущості.
Не менш важливим є прагнення оволодівати куль турою спілкування. Елементами такої, що найбільшою мірою впливають на виховання самоповаги, можна вважати силу та інтонацію голосу, лексику, жести, міміку. Не слід кричати, вживати брутальні слова, надмірно жестикулювати, домінувати як у просторі, так і психологічно над дитиною.
Необхідно забезпечити індивідуальне спілкування педагога з кожною дитиною протягом дня. Сам по собі факт індивідуального спілкування додає дитині відчуття ЇЇ значущості. З метою упорядкування періо дичності та характеру спілкування доцільно завести спеціальний щоденник. Це допоможе вихователю не тільки краще пізнати кожну дитину і проаналізувати особливості її внутрішнього світу, а й виробити пев ну стратегію у вихованні. Змістом спілкування може бути настрій дитини, характер її ставлення до людей, подій, до себе, різноманітні ініціювання. Особливу увагу слід звернути на дітей із зниженим рівнем са моповаги, оскільки вони в першу чергу потребують таких індивідуальних контактів. За оптимальну норму контактів дорослого і дитини можна вважати 3—4 про тягом дня. Дуже важливим є виважене ставлення педагога до оцінок. Неприпустимо, коли характер часткового оцінювання визначає і характер сприйняття дитини в цілому. Тому педагог повинен навчитися позитивно, із щирою зацікавленістю ставитися до будь-якої ди тини, незважаючи на її успіхи на заняттях, здібності, поведінку. Надзвичайно шкідливим для * самоповаги можна вважати і. оцінювання, що полягає у порів нянні "дітей. Краще не поспішати оцінювати дитину. Відомо, що оцінка дорослого впливає на самооцінку, яка є регулятором дитячої поведінки. Часто досить доброзичливого погляду і посмішки, щоб дитина зро зуміла, що до неї добре ставляться, її «приймають». Це активізуватиме її життєдіяльність. Корисно ширше залучати дітей до самооцінювання; ініціювати дитину до роздумів щодо докладених зусиль при виконанні діяльності, результатів зробленого нею, можливих змін, доцільності чи недоцільності власної поведінки тощо. Не треба лякатися, що діти спочатку виробля ють неадекватну самооцінку. Це процес тривалий. Поступово вони навчаться зіставляти свої результати з результатами інших дітей, із запропонованими взір цями, зрозуміють, що висловлена вголос критична самооцінка не знижує доброго ставлення до них пе дагога. Так складається оптимістична, достатньо кри тична самооцінка.
2. Навчання дітей прояву шанобливого, прихильного ставлення до однолітків і дорос лих. Психологи підкреслюють, що у ставленні до се бе ніби віддзеркалюється ставлення до інших. Отже, якщо ми навчимо дітей шанувати людей, це сприя тиме кращому пізнанню себе і цінуванню в собі то го, що цінується в інших. Для цього вихователеві не обхідно збагатити традиційні форми роботи певними нюансами. Дітей, зокрема, треба навчити виявляти радість за успіх іншого. Це можуть бути такі спосо би, як аплодисменти, потискування рук, схвальні ви гуки тощо. Особливу увагу слід приділити навчанню виявляти співчуття тим дітям, які з якихось причин не досягли успіху («Наступного разу в тебе вийде», «Це з кожним може трапитися» тощо).
Ефективним прийомом демонстрації шанобливого ставлення є написання записок своїм одноліткам із словами подяки. Можна зробити спеціальну «скринь ку подяки», куди діти будуть вкладати ці записки. Зрозуміло, вихователь має допомогти дітям у їх на писанні і потурбуватися, щоб кожна дитина отрима ла таке послання. У кінці тижня чи місяця записки зачитують у присутності інших дітей.
. 3. Проведення спеціальної роботи з поглиблен ня рефлексії у дітей. Вихователь повинен вчити дитину розглядати себе ніби збоку, придивлятися до себе, обговорювати ті чи інші риси свого характеру — це сприяє кращому пізнанню себе і виробленню ціннісного ставлення. Така форма роботи повинна пе реконати дитину: незважаючи на те, що всі різні, до брого, шанобливого ставлення до себе вартий кожен. Намагаючись активізувати рефлексію, краще звертати ся до тих сфер життя дитини, що є найбільш інфор мативними у плані самопізнання. Це можуть бути розмови про зовнішній вигляд, звички, уподобання, про членів сім'ї та місце, яке дитина займає у ро дині, про ігрові інтереси дитини, про друзів, про справи, в яких дитина особливо компетентна. Названі теми можуть бути реалізовані у різних формах, але обов'язковою умовою має бути сприятливе емоційне середовище, в якому дитина відчула б до себе добре ставлення та щирий інтерес педагога і однолітків. Наслідком проведених розмов може стати створення кожною дитиною «Книги про мене», куди ввійдуть малюнки з названих тем та короткі підписи.
4. Доцільно також включити у зміст освітньої ро боти розмови з дітьми про любов, друж бу, повагу до людей, самоповагу. Не слід прагнути до чіткого й однозначного пояснення цих понять, значно важливіше навчити дітей «упізнавати» прояви цих почуттів у людей та навчитись самостійно виявляти їх. Це можуть бути 2—3 бесіди з однієї те ми, що доповнюються читанням художньої літерату ри, іграми, тренінгами, малюванням, складанням роз повідей тощо. На таких заняттях кожна дитина при загальній підтримці має сформулювати самостійну по зицію, спробувати переконувати інших.
Розглянемо для прикладу зміст і методику прове дення бесід з теми «Повага».
Бесіда «Що означає поважати людей?»
Бесіді передує проблемна ситуація. Вихователь: «Діти, мені хочеться розповісти вам історію про Тетянку і Дмитрика та про їхніх друзів з дитячого сад ка. Ось подивіться — вони зображені на цій кар тинці. Зверніть увагу, які гарні у них іграшки, яке світле і просторе приміщення групи. Але діти чомусь сумні. Вся біда в тому, що жодна спільна справа у них не виходить. Почнуть вони гратися, та не мо жуть розділити іграшки, збираючись на вулицю, по чинають штовхатися і обов'язково посваряться. А то буває і так, що в когось з дітей не виходить малю нок, і всі починають над ним сміятися».
Запитання до дітей: 1. Як ви думаєте, у чому тут справа? 2. Чи можна стверджувати, що діти сваряться і б'ються тому, що не поважають один од ного? 3. Що означає шанувати іншу людину? 4. Як можна показати, що ти шануєш іншу людину?
Гра «Посміхнись і скажи добре слово»
Діти сидять півколом. Доторкуючись по черзі до лоньками один одного («передаючи свою повагу»), посміхаються і говорять «добрі» слова.
Гра «Вибери потрібну картинку»
Кожна дитина отримує набір із 5 картинок, де є сюжети, які можна розцінити як прояв шанобливого ставлення до інших. Дітям потрібно вибрати ці кар тинки і пояснити свій вибір. Заохочуються відповіді зі своєрідним трактуванням сюжету. Закінчується гра тим, що діти, орієнтуючись на картинки, продовжу ють речення: «Поважати людину — означає... (дару вати квіти, допомагати, співчувати тощо)».
Бесіда «Кого ти поважаєш і як люди про це дізнаються?»
Запитання до дітей: 1. Кого ви поважаєте? 2. За що варто поважати інших людей? 3. Як люди дізнаються про те, що ви їх поважаєте?
Гра «Ланцюжок компліментів»
Діти сидять колом. Передаючи м'яч із рук у ру ки, говорять компліменти один одному («Ти добрий, розумний, чесний, сміливий...»).
Бесіда «Як я поважаю себе»
Бесіду можна розпочати з тренінгу «Я люблю своє ім'я». Діти сидять колом. Доторкуючись рукою до плеча свого сусіда, називають варіанти свого імені, сусід, у свою чергу, повторює ці варіанти і називає свої (Марійка, Марієчка, Марічка, а я Михайлик, Михась, Мишко ).
Запитання до дітей: І. Чи шануєте ви се бе? 2. Що ви при цьому відчуваєте? 3. За що ви себе поважаєте? 4. А за що не поважаєте? 5. А хто шанує вас? 6. А хто вас не поважає? 7. Як ви про це дізналися?
Гра «Склади свій образ»
Дітям пропонується передати свій образ у вигляді якоїсь фігури з кружечків трьох кольорів, що озна чають таке: жовтий — «я самостійний», червоний — «я старанний», синій — «я доводжу розпочату спра ву до кінця». Потім діти розповідають, чому саме вони зупинилися на тому чи іншому зображенні та використали ті чи інші кольори.
Зазначені напрями, форми та методи роботи не вичерпують повною мірою розмови про модель опти мального розвитку самоповаги дитини-дошкільника. Разом з тим, їх можна розглядати як базовий підхід до вирішення означеної проблеми, що отримає по дальший розвиток.
Організація роботи в групі дошкільного навчального закладу.
Режим дня дошкільного закладу
Режим дня має надзвичайно важливе значення для зміцнення фізичного і психічного здоров'я дітей в умовах дошкільної установи. В ньому мають поєд нуватись сталі моменти і змінні, динамічні, спрямо вані на врахування конкретних умов — вік дитини, стан її здоров'я, час праці батьків, сезонні зміни, екологічна ситуація. Все це впливає як на загальну тривалість роботи дошкільного навчального закладу, так і на окремі режимні моменти. Тому в програмі подано кілька варіантів режиму.
Проміжки часу між різними режимними момен тами теж потрібно узгодити з конкретними об'єктив ними потребами. Можна відійти і від суворого об меження ЗО хвилинами часу на сніданок. Так, він проводиться не виключно з 8 год. ЗО хв. і до 9 год., а з 8 год. ЗО хв. до 9 год. ЗО хв. Якщо батьки привели малюка у садок у цей проміжок часу, його радо зустрінуть і нагодують.
Така організація сніданку зніме ранкову напругу дітей і батьків, зумовлену запізненням, надасть змо гу вихователеві спокійно його провести.
У поданих орієнтовних режимах не визначається також окремо час на підготовку до здійснення основ них режимних процесів (занять, прогулянок). Ця регламентація часто заважає вихователеві, змушуючи постійно підганяти дітей.
Можна припуститися деяких змін у послідовності проведення або тривалості окремих видів діяльності ді тей протягом дня. Проте обов'язково зберігаються ос новні принципи побудови режиму: достатня щоденна тривалість перебування дітей на повітрі (3—4 год); повноцінний сон; чергування розумових та фізичних навантажень; регулярне харчування (через 4—4,5 год).
Предметні заняття в літній період не проводять ся, вони замінюються іграми. Тривалість прогулянок максимально збільшується: ігри, фізичні вправи. Ок ремі види занять (музичні, з образотворчої діяль ності) також проводяться на свіжому повітрі.
Організація спілкування дітей в умовах різнові кової групи
Працюючи в різновікових групах, вихователям важливо створити такий мікроклімат, який сприятиме атмосфері радості, зацікавленості і взаємоповаги, ба жанні спілкуватися не тільки з однолітками, а і з дітьми іншого віку. Це можливо за умов організації цікавої і змістовної діяльності з врахуванням вікових особливостей, індивідуальних інтересів і захоплень кожної дитини. В умовах різновікової групи для стар ших дітей спілкування з молодшими є своєрідною «школою» гуманізму, в якій вони вчаться турботли вому ставленню і любові до інших людей, проявля ють увагу до молодших — надають їм допомогу, ор ганізовують для них ігри, розваги. У молодших дітей з'являється можливість звернутися по допомогу не тільки до вихователя, а і до старших дітей, прояви ти до них довіру, чомусь навчитись у них. Молодшу дитину в різновіковій взаємодії приваблює сам факт спілкування зі старшими, можливість ідентифікації се бе з більш досяжним, ніж дорослий, зразком. Вона значно більше зацікавлена у різновіковому спілкуванні і зорієнтована на старшу дитину, ніж навпаки. За вдяки спільній діяльності молодших дітей зі старши ми дошкільниками і постійному прикладу активного використання більш розвиненого мовлення в малят розширюються функції мови, вони легко засвоюють павички спілкування, постійно поповнюють і активізу ють свій словниковий запас, засвоюють словесні зво роти і форми мовлення. В процесі спілкування стар ша дитина часто займає позицію «ведучого» по відношенню до «веденої» молодшої дитини. Однак у різновікових групах можливе і партнерське спілкуван ня, яке передбачає спільну зацікавленість дітей один одним, виключає зазіхання молодших на права старших і пов'язане з необхідністю одержання від них до помоги, поради, підтримки. Перешкодами для різновікового спілкування мо жуть стати:
— недооцінка старшою дитиною, або навмисне за ниження, можливостей молодшого дошкільника («Ти це не вмієш робити», «Відійди, зараз все зіпсуєш»). Якщо молодша дитина не впевнена у собі, то кон такт взагалі не відбувається. Якщо дитина активна, впевнена, то вона намагається переконати старшого у своїх можливостях, навіть піти на конфлікт з ним;
— позиція старшої дитини, коли молодший парт нер сприймається тільки як об'єкт спілкування — або потрібний, або такий, що заважає. Якщо заважає, то його взагалі можна усунути від діяльності і не обо в'язково з ним вступати у контакт і спілкуватися. Як що потрібний, то їм варто оволодіти. В цьому ви падку спілкування відбувається по заданій наперед старшою дитиною схемі, в якій молодшій дитині не дається можливість висловлюватись, її постійно пере бивають, нав'язують свою думку. Старша дитина всі ляко підкреслює свою виключність і залишає за со бою право на першість: «Я знову тебе обіграв у грі»;
— побудова відносин між старшими і молодшими дітьми не на основі взаємних симпатій, а на сило вих методах, задобрюванні, обмані («Ти замість ме не склади іграшки в шафу, а я з тобою стану в парі, коли будемо виходити на прогулянку», «Підійди до старших дівчат і зламай їх будову»).
Організація спілкування дітей різного віку потре бує певної підготовки старших і молодших дошкіль ників, яка полягає у порадах старшим дітям, підказ ках, чим і як можна зайняти малят, роз'ясненні їх окремих вчинків й особливостей поведінки, в орієн тації молодших дошкільників на прояви доброзичливих почуттів і довіри До старшого. Якщо вихователь не звертатиме увагу на характер спілкування дітей різно го віку між собою, це може привести до того, що старші діти дозволятимуть собі недоброзичливо стави тись до менших, не будуть приймати їх у спільну діяльність, відніматимуть іграшки, книжки і, що гірше, будуть зневажати, командувати, сміятися над ними. Вихователь повинен пам'ятати, що малята краще сприймають розмову, безпосередньо звернену до кож ного з них, тому протягом дня необхідно широко ви користовувати індивідуальне спілкування, в першу чергу, з дітьми молодшої підгрупи.
При першому відвідуванні дитиною групи варто запропонувати їй на кольоровому папері обвести свою долоньку, вирізати зображення за контуром (при не обхідності вихователь допомагає малятам) і приклеїти на картину «Наша група». Дорослий звертає увагу на те, що на картині є долоньки і великі, і маленькі. Це тому, що в групу ходять діти різного віку, але в садочку вони завжди разом, як ці долоньки. Бути ра зом краще і веселіше, ніж бути одному.
Якщо дитина захворіла, доцільно організувати спілкування з нею декількох дітей по телефону. Мо же бути тільки один дзвоник, але він має бути обов'язковим, щоб діти зрозуміли, що їх завжди че кають у дитячому садку, за ними скучили. Старші діти при такому спілкуванні можуть розказати, що нового і цікавого відбувається в групі. Молодшим до статньо привітатися і побажати скорішого одужання. Особливо такого прояву доброзичливості до себе по требують діти, з якими не хочуть спілкуватися, з не бажанням приймають у спільну гру.
Коли дитина повертається в групу після хвороби чи поступає новенька дитина, тому чи іншому маляті пропонується підійти до неї, сказати привітно: «До брий ранок! Пішли гратися», «На тобі книжку чи олівці», «Ми за тобою скучили».
Протягом дня необхідно створювати ситуації, які формують моральні звички, під час одягання і роз дягання, вкладання спати і після сну, на прогулян ках, заняттях і самостійних іграх. Можна звернути увагу будь-кого з вихованців на те, що одна дитина плаче або чимось засмучена, порадити запитати, чому це сталося («Я знаю, ти добрий і чуйний товариш, завжди допомагаєш дітям, коли їм погано, можеш заспокоїти, пожаліти. Спробуй заспокоїти Маринку»). Позитивному спілкуванню допоможе організація різноманітних спільних розваг. Наприклад, після проведення дослідів з старшими дошкільниками «Як ви никають мильні бульбашки чи сонячні зайчики? Від чого залежить їх розмір?» доцільно організувати роз ваги для молодших, ігри з мильними бульбашками і сонячними зайчиками.
Радісному спілкуванню між дітьми сприяє прове дення днів народжень. Бажано, щоб вони організо вувались разом з батьками іменинника. Цікаві ігри, розваги, вікторини перетворюють цей день на справж нє свято.
Можна запропонувати дітям такі ігри:
— «Привітай іменинника» (для дітей молодшої підгрупи). Іменинник (старша дитина) сидить на стільчику з зав'язаними очима. Вихователь говорить, що малюкам треба підійти до іменинника і, вітаючи, погладити чи обійняти його, по секрету щось поба жати або сказати йому на вушко. Іменинник пови нен вгадати, хто його привітав. Якщо іменинник відразу не може вгадати ім'я, допускаються підказки інших дітей чи вихователя.
— «Накриємо святковий стіл» (для старшої під групи). Дітей розподіляють на дві команди. Кожна команда отримує набір разового посуду: стаканчики по кількості гравців і по одній тарілці на кожну ко манду. Діти беруть тарілку і ставлять на неї свій стаканчик, обережно несуть до помічника вихователя, який в кінці гри обміняє разовий посуд на справжній скляний і саме цим посудом сервірує святковий стіл. Правило гри: стаканчик треба переносити на тарілці якомога швидше, але так, щоб він не впав з тарілки. Якщо стаканчик перевернеться, гравець повертається назад і починає маршрут знову. Віддавши стаканчик помічнику вихователя, дитина швидко повертається до своєї команди і передає тарілку іншому гравцеві. Пе ремагає та команда, яка більше за всіх і скоріше пе ренесла посуд.
— «Дзеркало». В цю гру можуть грати всі діти групи. Спочатку дзеркалом будуть дошкільники стар шої підгрупи, а потім молодшої. Дзеркало має відтво рювати всі рухи, які показуються дитиною. Гра до поможе залучити вихованців до активної взаємодії в емоційній і комунікативній сфері, забезпечить психо логічний комфорт, викличе бажання співпрацювати, наслідувати партнера. Гра вимагає підвищеної уваги до дитини іншого віку, емоційного відношення до її впливів, використання різноманітних невербальних за собів спілкування. Під час гри вихователь схвалює будь-яку вдалу спробу показу виразних рухів, жестів, мімічних проявів, погляду одним партнером та їх максимально точне відтворення іншим. Для усклад нення правил гри діти можуть стати в коло із 6 осіб (З старших дитини і 3 молодших) і спробувати по черзі без слів по-різному привітатися або попроща тися один з одним. Таким чином, «дзеркало» стане формою короткого невербального діалогу окремої ди тини з усією групою.
— «Картина для іменинника» (гра для всіх дітей групи). Дітям роздаються кольорові олівці. На папері для креслення старша дитина проводить одну чи декілька ліній, молодший дошкільник продовжує ма люнок. Потім виходить друга пара дітей і т.д. У ді тей має бути вибір — доповнити новими деталями ма люнок попередньої пари або почати створювати свій. Коли всі діти групи внесуть зміни і доповнення в ма люнок, картина урочисто дарується імениннику.
При організації ігрової діяльності необхідно дава ти можливість старшим дітям грати з ровесниками, тому що постійні ігри з молодшими дошкільниками можуть небажано вплинути на розвиток старших, призвести до обмеження їхніх інтересів, збіднення сю жетів ігор. Однак є цілий ряд сюжетів творчих ігор, які базуються на спілкуванні молодших і старших дітей. Наприклад, у ролі мами дитина з більшою тур ботою і ніжністю відноситься до молодшого товари ша, чим до однолітка; у грі «Дитячий садок» охоче учить малюка співати пісеньку тому, що той дійсно її не знає. У свою чергу, малята більш шанобливо відносяться до мами і виховательки, якщо їх зобра жують діти, які старші і досвідченіші.
Організовуючи спілкування дітей у нескладних трудових діях, особливу увагу треба приділяти ситу аціям, коли праця дітей стає потрібною, корисною для інших (чергування, трудові доручення, ремонт книжок та іграшок). У цьому випадку характерним є інтерес менших дітей до нової, більш складної і при вабливої діяльності, бажання все робити «як дорослі», старші діти. Для самообслуговування, прибирання іграшок чи шаф доцільно об'єднувати маленьких ді тей з більш старшими, враховуючи їх організованість, охайність, сформованість у них трудових навичок. Для старших правилом поведінки повинен бути прояв піклування про маленьких, бажання допомагати їм щось зробити. А для молодших характерною є го товність допомогти старшим, взяти участь у їх діяль ності, виконати їх доручення.
Недопустимо перекладати на старших дітей обо в'язки дорослих: вони залучаються для допомоги тіль ки з виховною метою. Головне — добитися того, щоб старші діти, допомагаючи молодшим, без потреби не опікували їх, не подавляли ініціативи, в той же час підкреслювали турботу про менших, їх доброзичли вість.
Успішність проведення занять у різновіковій групі залежить від чітко продуманої структури і належної організації дітей. Вихователь різновікової групи пови нен добре знати програму всіх вікових груп і доцільно поєднувати різний програмовий матеріал протягом одного заняття, продумати, чим займуться діти кож ної підгрупи. Не можна допускати, щоб якийсь час діти сиділи без діла, очікуючи, поки дорослий скаже їм, що треба робити. Якщо проводяться одночасно заняття з різних розділів програми, необхідно стежи ти, щоб діяльність дітей однієї підгрупи не відволіка ла дітей іншої підгрупи. Слід поєднувати такі занят тя, в яких одна з підгруп має можливість працюва ти самостійно, без постійного втручання вихователя. Не можна одночасно давати пояснення одній підгрупі і контролювати виконання завдання дітьми другої підгрупи. Найкраще поєднувати заняття з розвитку мовлення і образотворчої діяльності (особливо малю вання за задумом або на задану тему).
Для розвитку спілкування дітей велике значення мають прогулянки, під час яких створюються сприятливі умови для виникнення розмов між дітьми. На відкритому повітрі діти частіше спілкуються з іншими дошкільниками, а в приміщенні — з дорослими. Одержувані на прогулянці враження активізують мо ву дітей, їх допитливість, у маленьких виникають пи тання, на які старші діти відповідають, сприяючи збагаченню уявлень і мови малят. Спілкування сприяє зближенню дітей, засвоєнню ввічливих форм мовлення (прохання, подяка і т.д.).
Варто мати на увазі, що характер спілкування дітей у більшій мірі пов'язаний з їх попереднім дос відом. Якщо дитина виховується в сім'ї одна, вона частіше спілкується з дорослими, а діти, які мають старших братів і сестер, з іншими дітьми. Якщо в родині є декілька дітей і між ними складаються по зитивні взаємини, спостерігається більш легке встанов лення дружніх контактів і з дітьми в дитячому садку. Ці діти спокійно . грають з меншими дошкільниками, ласкаві, турботливі, попереджують їх утруднення.
Зростаємо дужими
Програма з фізичної культури передбачає ор ганізаційні форми роботи, з яких складається повсяк денний руховий режим у кожній віковій групі дитя чого садка (таблиця 1).
Провідне місце в системі фізичного виховання дітей посідають заняття з фізичної культури. Восени, взимку та навесні (в холодну погоду) два з них про водиться у фізкультурному залі, а три — на свіжому повітрі. З квітня до жовтня всі заняття проводять на фізкультурному майданчику.
Щотижня під час ранкової прогулянки, якщо доз воляють погодні умови, проводиться піший перехід за межі дитячого садка. Діти йдуть у звичному для них темпі — 15 — 25 хв. (друга молодша та середня гру пи) та 30—40 хв. (старша та підготовча до школи групи) в один бік. Під час активного відпочинку між переходами (40 — 60 хв.) малята виконують вправи з основних рухів або грають у рухливі ігри.
|
Форми роботи з фізичного |
виховання |
|||
|
Вікова група Форми роботи |
Особливості організації |
та тривалість занять |
||
|
Форми |
Наші малята |
Дослідники, |
Наша |
Від гри |
|
роботи |
чомусики |
старша група |
до навчання |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Заняття з фі- |
20-25 хв. 25-30 хв. |
30-35 хв. |
35-40 хв. |
|
|
зичної культури |
||||
|
(щоденно) |
||||
|
Ранкова гімнас- |
Комплекс з чоти- Комплекс з п'я- |
Комплекс з шес- |
Комплекс з семи- |
|
|
тика (щоденно) |
рьох-п'яти вправ, ти-шести вправ, |
ти-семи вправ, |
восьми вправ, кож- |
|
|
кожна повторю- кожна повторю- |
кожна повторю- |
на повторюється |
||
|
ється 4—6 разів, іється 6 — 8 разів. |
ється 8—10 разів, |
10—12 разів, стриб- |
||
|
стрибки — 12 ра- Тривалість — 6— |
стрибки — 20 ра- |
ки — 24 рази. |
||
|
зів. Тривалість — 8 хв. |
зів. Тривалість — |
Тривалість — 10— |
||
|
5 — 6 хв. |
8-10 хв. |
12 хв. |
||
|
Гігієнічна гім- |
Комплекс з чоти- Комплекс з п'я- |
Комплекс з шес- |
Комплекс з семи- |
|
|
настика після |
рьох-п'яти вправ, ти-шести вправ, |
ти-семи вправ, |
восьми вправ, кож- |
|
|
щоденного сну |
кожна повторю- кожна повторю- |
кожна повторю- |
на повторюється |
|
|
(щоденно) |
ється 4—6 разів, ється 6—8 разів. |
ється 8—10 разів, |
10—12 разів, стриб- |
|
|
стрибки — 12 ра- Тривалість — 6 — |
стрибки — 20 ра- |
ки — 24 рази. |
||
|
зів. Тривалість — 8 хв. |
зів. Тривалість — |
Тривалість — 10— |
||
|
5—6 хв. |
8-10 хв. |
12 хв. |
||
|
Рухливі ігри |
Під час ранкової та вечірньої прогулянок 4—5 рухливих |
ігор щоденно. |
||
|
(щоденно) |
Ігри спортивного характеру (футбол, баскетбол, настільний теніс, бадмін- |
|||
|
тон, хокей, городки |
||||
|
Фізкультурні |
Щоденно під час малорухливих занять |
|||
|
хвилинки (у ра- |
Комплекс з трьох- |
чотирьох вправ. Кожна повторюється |
||
|
зі потреби) |
4—6 разів. Тривалість 1—2 хв. |
|||
|
Фізкультурні |
Щоденно між малорухливими заняттями: ігри середньої рухливості, хороводні |
|||
|
паузи (у разі |
ігри, вправи |
|||
|
потреби) |
6-8 хв. 6-8 хв. |
8-10 хв. |
8-10 хв. |
|
|
Фізкультурні |
У другу половину дня залежно від пори року та погоди |
(у приміщенні або |
||
|
розваги (1—2 |
на майданчику) |
|||
|
рази на місяць) |
20-30 хв. 30-35 хв. |
35-40 хв. |
45-50 хв. |
|
|
Фізкультурні свята (2 — 3 ра- |
40-50 хв. |
50-60 хв. |
1 год. -1 год. 20 хв. |
|
|
зи на рік) |
||||
|
Дні здоров'я |
Протягом дня активна діяльність дітей на відкритому повітрі. Інші заняття |
|||
|
(1 раз на мі- |
в цей день не проводяться. Зміст визначається вихователем. |
|||
|
сяць) |
||||
|
Самостійна ру- |
Характер та тривалість залежать від |
індивідуальних даних та потреб дітей. |
||
|
хова діяльність |
Проводиться під контролем вихователя |
|||
|
дітей (щоден- |
||||
|
но) |
||||
|
Піший перехід |
Під час ранкової |
прогулянки за межі дитячого садка. |
||
|
(1 раз на тиж- |
3 активним відпочинком між переходами. |
|||
|
день) |
||||
|
Завдання додо- |
Ранкова гімнастика, фізичні вправи під контролем батьків і разом з ними. |
|||
|
му |
Завдання визначається вихователем. |
У всіх вікових групах щодня проводиться ранко ва гімнастика. Комплекси вправ вивчаються з дітьми під час занять з фізичної культури і змінюються кож ні два тижні. Необхідно поєднувати проведення ран кової гімнастики і загартування повітрям (температу ра у приміщенні в осінньо-зимовий період має не перевищувати +16—17 °С у молодших та +14-15 °С у старших групах), а також з водними процедурами (вологе обтирання тіла, а влітку — обливання душем) з поступовим зниженням температури води.
Після денного сну щоденно проводиться комплекс гігієнічної гімнастики, до якого входять загальнорозвиваючі вправи, вправи для профілактики порушень постави, плоскостопості, а також танцювальні. Це дає можливість як швидше ввести організм дитини у відпо відний робочий стан.
На заняттях з математики, розвитку мовлення, малювання та інших, які потребують тривалого пере бування в одній позі, діти втомлюються, увага зни жується. З метою поновлення працездатності, почи наючи з середньої групи, проводиться фізкультурна хвилинка (три-чотири загальнорозвиваючї вправи, кожна з них повторюється чотири-шість разів).
Між малорухливими заняттями проводяться фіз культурні паузи (динамічні перерви) для активного відпочинку дітей. Вони включають гру середньої рух ливості або хороводну, танцювальні рухи, комплекс з п'яти-шести загальнорозвиваючих вправ (бажано під музику).
Рухливі ігри є основним засобом всебічного фі зичного розвитку дітей, виховання у них позитивних моральних та вольових рис характеру. Щоденно у кожній віковій групі планують не менше чотирьох-п'яти рухливих ігор (під час ранкового прийому дітей, ранкової та вечірньої прогулянок).
При проведенні занять з фізичної культури, ран кової гімнастики та рухливих ігор особливу увагу слід звертати на дітей, які мають ослаблене здоров'я. Фі зичне навантаження їм зменшують: при виконанні загальнорозвиваючих вправ знижують кількість повто рень, замінюють важкі вправи легкими (біг — ходьбою, лазіння по канату — лазінням по гімнастичній стінці і т.д.), обмежують участь у рухливих іграх значної інтенсивності.
Програмою передбачена організація фізкультурних розваг (два-три рази на місяць). Вони включають рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, вправи на фізкультурних тренажерах. Розваги прово дять у другу половину дня у приміщенні або на май данчику.
Щомісяця у кожній віковій групі організовують День здоров'я. Його мета — охопити усіх дітей гру пи різними формами фізичного виховання протягом дня. Вранці — гра середньої рухливості, ранкова гім настика, заняття з фізичної культури. Під час прогу лянок — рухливі ігри та вправи спортивного харак теру. У цей день забезпечується максимальне перебу вання дітей на свіжому повітрі (інші заняття, крім фізкультурного, в цей час не проводяться).
Два-три рази на рік, починаючи з середньої гру пи, діти беруть участь у фізкультурному святі (три валість 40 хв. — 1 год. 20 хв.).
Програма свята залежить від пори року та кіль кості учасників. До їх проведення доцільно залучати батьків.
Значне місце в системі фізичного виховання посі дає самостійна рухова діяльність дітей. Вона великою мірою залежить від створення необхідних умов для реалізації біологічних потреб дитини у русі (облад нання майданчика різноманітним фізкультурним ін вентарем).
Два рази на рік (на початку січня та наприкінці березня) протягом тижня тривають канікули. Плану ються усі організаційні форми фізичного виховання та значно збільшується час перебування дітей на свіжо му повітрі.
Таким чином, система фізичного виховання дітей трьох-шести років передбачає широке застосування усіх засобів фізичної культури в різних організаційних формах, які забезпечують оптимальну рухову актив ність малят. За тривалістю вона складає не менш як 2 — 2,5 години на добу для кожної дитини. Значна роль у фізичному вихованні дошкільнят належить сім'ї. Програмою передбачені домашні за вдання з фізичної культури. Зокрема, обов'язкове ви конання основних рухів та вправ спортивного харак теру. Педагоги мають постійно консультувати батьків з питань створення необхідних умов для занять фі зичними вправами та ігор, а також методики їх про ведення .
Мова рідна, слово рідне
Рівень володіння дошкільником рідною мовою за лежить від багатьох факторів. Основними з них є: а) рівень культури того мовного середовища, в яко му перебуває дитина; б) увага, яку приділяли бать ки розвитку мовлення дитини; в) загальний розвиток малюка. Враховуючи це, перед персоналом дошкіль ного навчального закладу, зокрема перед вихователем, мають бути поставлені такі завдання:
♦ вивчити рівень мовлення кожного вихованця, який приходить у дитсадок;
♦ спланувати індивідуальну роботу залежно від ре зультатів вивчення;
♦ скласти тематичний план з розвитку мовлення для дітей певної вікової групи.
У роботі з дітьми рекомендується широко вико ристовувати усну народну творчість, дитячий фольк лор, вірші й оповідання українських письменників, музично-пісенні твори, декоративно-прикладне мис тецтво. Усе це за відповідної уваги до слова, його образності, влучності вживання є невичерпним дже релом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв.
Очевидно, в кожній віковій групі є не лише ук раїнці, а й малята інших національностей. Тому од не із завдань — виховання почуття дружби, залучен ня таких дітей до активного оволодіння українською мовою.
Велику допомогу в реалізації завдань мовленнєво го й загальнокультурного розвитку можуть надати батьки. Спілкуючись з дітьми, вони повинні прояв ляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, прищеп лювати цікавість до українського слова, брати актив ну участь у родинних святах та інших заходах.
Робота з розвитку мовлення дітей багатогранна. Вона включає удосконалення звуковимов, збагачення й активізацію словникового запасу, розвиток грама тичних умінь, а також умінь спілкуватися між собою (вести діалог), зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте (зв'язне мовлення).
Важливе значення для розвитку мовлення дітей має здатність засвоювати слова, вирази мимовільно. Отже, в процесі виховання дошкільнят необхідно пе редбачати слухання, наслідування, спілкування, заучу вання напам'ять невеличких римовок, чистомовок, віршів.
Педагог має приділяти постійну увагу правильній вимові вихованців (вчасно виправляти помилки, по казувати, як вимовляти слово) не лише на спеціаль них заняттях, а й під час прогулянки, на заняттях з малювання, математики, ознайомлення з явищами природи, тобто під час усіх видів діяльності малят.
У програмі передбачена робота з дитячою книж кою, спрямована на розвиток елементарної культури майбутнього читача, цікавості до книжки, бережливо го ставлення до неї.
Зміст роботи з розвитку мовлення конкретизується в розділах: «У світі звуків», «Слово до слова — зло житься мова», «У країні Граматики», «У нас в гос тях книжка», «Ми розмовляємо».
Здійснення завдань з розвитку мовлення може проводитись або в повсякденному житті, або через організацію і проведення спеціальних занять. І в пер шому, і в другому випадках ця робота повинна ма ти чітко окреслену навчально-розвивальну мету.
Заняття повинні мати ігровий характер, проводи тись не лише в приміщенні, а й на дитячому май данчику. Це можуть бути екскурсії, подорожі, фольклорні дитячі ігри, співанки з проговорюванням слів, римованих рядків тощо.
Плануючи роботу з розвитку українського мовлен ня дітей, вихователю слід орієнтуватись на завдання програми для кожної вікової групи, а також врахо вувати індивідуальні особливості дітей даної групи, місцеві діалекти, традиції мовного етикету (звертан ня, вітання, подяки, побажання тощо).
Особливості формування українського мовлення у російськомовних дітей
Мовна ситуація у великих містах східної України, в тому числі й Києві, нині така, що в побуті пере важає російське мовлення. Отже, в українські дитячі садки приходять діти, які на четвертий рік свого жит тя набули достатніх умінь, щоб самостійно будувати висловлювання (досить розгорнуті) російською мовою. Тому в дитячому закладі з українським мовним ре жимом, який відвідують російськомовні діти, стоїть завдання формувати українське мовлення.
Формувати мовленнєві вміння означає навчати дітей слухати-розуміти українську мову, працювати над становленням їхньої літературної вимови та зба гаченням і активізацією словникового запасу дошкіль нят, над розвитком їх граматичних навичок, а також: умінь спілкуватися українською мовою. Спостережен ня свідчать, що російськомовні діти в українському дитячому закладі спілкуються між собою російською мовою, часто й на запитання вихователя відповідають російською.
Якщо в сім'ях засвоєння рідної мови відбувається спонтанно, завдяки мовному середовищу, то в дитячо му закладі навчання української мови — це педагогічно керований процес. Педагог має враховувати при цьо му деякі психологічні фактори, які при засвоєнні дітьми рідної мови в україномовній родині відсутні. Це такі явища, як транспозиція й інтерференція.
Транспозиція — це позитивний перенос тих знань, умінь і навичок, яких людина уже набула, на новий навчальний матеріал. Вона виникає під час виконання дій, аналогічних тим, які вже засвоєні. У процесі оволодіння українським мовленням транспозиція, або позитивний перенос, виникатиме у всіх випадках, ко ли мовний матеріал (наприклад, певна група лекси ки: вода, трава, сонце) є однаковим у російській і українській мовах (у наведеному прикладі слова ма ють одне й те саме значення).
Оскільки російська й українська мови споріднені, то й граматичні системи обох мов мають багато спільного. Саме завдяки цьому процес оволодіння ук раїнським мовленням відбувається швидше, ніж будь-яким іноземним.
Поряд із спільними рисами в обох мовах є ряд відмінностей. Вони наявні і в фонетичних системах, і в лексиці, і в граматичній структурі. У випадках розбіжності при оволодінні російськомовними дітьми українською мовою виявлятиметься явище інтерфе ренції.
Інтерференція — це негативний перенос раніше утворених умінь і навичок на формування нових. Ре альним виявом цього явища є помилки у вимові та вживанні слів (так звані «русизми»), які можуть ви никати як результат інтерференції або як результат обмеженого запасу українських слів, граматичних форм. Педагогу слід пам'ятати, що в результаті ін терференції вміння українського мовлення формують ся дещо повільніше.
Знаючи психологічні особливості розвитку ук раїнського мовлення вихованців, педагог має постійно враховувати як спільне, так і відмінне в обох мовах і добирати відповідні прийоми навчання. Врахування спільного й відмінного визначатиме і зміст навчання, оскільки спеціальному опрацюванню підлягає все те, що не збігається в обох мовах, інакше воно пород жуватиме помилки в українському мовленні дітей.
Щоб успішно формувати мовленнєві вміння, не обхідно враховувати ще й психолінгвістичні фактори, що стосуються становлення мовлення. Так, народив шись, дитина слухає мовлення оточуючих. Через пев ний час починає вирізняти з мовного потоку окремі слова, співвідносити їх з навколишніми предметами а отже, розуміти сказане. Це перший рівень мов леннєвого розвитку — рецептивний, або рівень сприй няття — розуміння мовлення.
Завдяки спорідненості української й російської мов цей рівень певною мірою забезпечується, оскільки діти мають досвід російського мовлення. Однак спеціаль ного пояснення потребують слова, властиві лише ук раїнській мові {олівець, папір), та слова, що різ няться суфіксами і префіксами (із спільним коренем): допомагати, збирати.
Дитина, слухаючи мовлення оточуючих, а особ ливо найближчих до неї — мами, тата, бабусі — оволодіває рецептивним рівнем, і часом починає повторювати за ними окремі слова. Це другий — репродуктивний рівень розвитку мовленнєвих умінь, або рівень відтворення.
Завдяки мовному середовищу і суто практичним потребам дитина швидко набуває умінь самостійного мовлення. Спочатку це самостійне вимовляння окре мих слів {мамо, дай), а потім і розгорнуті вислов лювання, судження. Таким чином, мовлення дитини переходить на третій рівень — рівень продуктивного мовлення. Діти 4-го року життя знаходяться саме на цьому рівні володіння материнською мовою.
В умовах, коли російськомовна дитина приходить у дитячий заклад з українським мовним режимом, її українське мовлення перебуває на рецептивному (па сивному) рівні. Необхідно формувати активне мов лення.
Аналіз психолінгвістичних особливостей формуван ня вмінь українського мовлення російськомовних дітей дозволяє сформулювати такі завдання:
1. Роботу з розвитку українського мовлення слід розпочинати з організації цілеспрямованого слухання дітьми розповідей вихователем казок, віршів, оповідок, забавлянок і т.п., що у всіх випадках супроводжується поясненням нових слів через використання наочності. І лише у випадках, коли унаочнити не можна, — пе рекладом російською мовою.
2. Навчаючи українського мовлення, треба завжди брати до уваги ті мовні факти, які не збігаються в обох мовах, і спеціально працювати над їх засвоєнням.
3. Дослідження свідчать, що під час навчання другої мови оволодіння словом відбувається через промовляння його за зразком, тобто шляхом наслідування та активізації його у мовленні (продуктивний та частково - продуктивний рівні). Отже, педагог, на вчаючи українського мовлення, на початковому етапі має використовувати в першу чергу репродуктивний метод навчання, в основі якого лежать показ зразка мовлення, кількаразове проговорювання за зразком звука, слова, висловлювання, рольові ігри на основі сприйнятої на слух казки тощо, заучування напам'ять, а від цього, із збагаченням словникового запасу, йти до використання прийомів продуктивного методу (різноманітні вправи, в основі яких лежать дії з предметами, що супроводжуються словесним пояснен ням).
Спонукаючи дітей говорити українського мовою, необхідно враховувати ще один психологічний фак тор — мовний бар'єр, подолати який особливо важко сором'язливим, несміливим дітям. Вони часто не на важуються говорити українською мовою, боячись по милитись. Можуть взагалі замкнутися, якщо почують різке зауваження, сміх. Тому слід завжди дбати про створення атмосфери доброзичливості, терпіння. Важ ливо вчасно стимулювати найменші досягнення дітей. І, звичайно, до роботи над формуванням умінь ук раїнського мовлення необхідно залучити батьків. Слід рекомендувати їм не відмахуватись від запитань дітей про те, як буде українською мовою звучати те чи інше слово, а самим стимулювати запитання, читати дітям книжки (вірші, казки, оповідання), заучувати скоромовки, вірші тощо.
У дитячому закладі з українським мовним режи мом педагог має працювати над збагаченням словни кового запасу під час усіх видів діяльності. Так, на заняттях ознайомлення з навколишнім світом вихова тель не тільки розповідає про природу, а й відзначає, як українською мовою називається той чи інший предмет чи явище, спонукає до вимови слова хором і окремими дітьми. Так само увага до слова має бу ти в центрі й під час фізкультурно-оздоровчої робо ти, художньої і трудової діяльності, в процесі форму вання математичних уявлень тощо.
У групах, де є російськомовні діти, навчання ук раїнському мовленню краще проводити через орга нізацію спеціальних занять, що відбуваються в ігровій формі. Робота, розпочата на занятті, продовжується під час усіх інших видів діяльності. Причому дітей треба привчити до активного користування україн ською мовою у повсякденному житті, використовую чи різні прийоми — схвалення, заохочення, перепи тування українською мовою тощо.
Орієнтовна тематика ігор-занять до розділу «Любій малечі про цікаві речі»
4-й рік життя
Наш садочок. Знайомство (імена дітей, імена ви хователя та його помічника, форми звертання), роз питування дітей про те, як звати тата, маму, чи є братик, сестричка і т.д. Дитячий садочок (екскурсія). Твої друзі в дитячому садку. Хто живе у груповій кімнаті? Ой, ходить сон коло вікон. Водичко, водич ко, умий моє личко!
Іграшки, ігри, забави. Ось вони які — наші любі іграшки. У моєї доні оченята сонні. Я — вухатий ваш дружок. Хто, хто в рукавичці живе? Вийди, вийди, сонечко.
Родина. Культура родинних стосунків. Я і моя сім'я. Рідна матуся. Мамина пісня. Тато. Татові оповідки. Бабуся. Бабусині потішки. Дідусь. Дідусеві повчання. Наші братики і сестрички. Загадки стар шого братика (сестрички), їхні ігри. Бабусю, розка жи казочку. Доброго ранку, до побачення (добраніч). Дякую, матусенько! Дозвольте взяти.
Рідний дім (квартира). Предмети побуту і вжит ку. Наша квартира. Бабусина хата (у селі). Котик-воркотик. Песик-гавчик. Такі знайомі незнайомці. У кожної речі є своє місце. Наші помічники (холодильник, пилосос, міксер). Як ми прикрашаємо своє і житло. Одяг для ліжечка, для подушечки.
Я сам (сама). Як я встаю. Чарівне люстерко. Десять пальців -помагальців. Ми самі вдягаємось. Я допомагаю мамі.
Що ми їмо? Що росте на бабусиному городі? Варю, варю борщик. У нашому саду. Сунички-сестрички. У нас гості.
Що ми одягаємо і що взуваємо? Одяг для Оксаночки і для Тарасика. Святковий одяг. Вишиванка. Віночок і стрічечки. Як ми одягаємо ляльку. Що ми одягаємо і що взуваємо взимку і влітку. Ганнусині черевички. Чап і Чалап. Взуття для вулиці і для дому.
Життя навколо нас. Куди повела стежечка? Хто як голос подає? Жовтенькі клубочки біля мами-квоч ки. Жив-жив! Лелеко, лелеко! Будиночки для шпаків! А я у гай ходила!
Свята. Свято врожаю. У нас у гостях Дід Мо роз. Зимові ігри, розваги (колядки, щедрівки). А вже весна, а вже красна... (веснянки). Свято мами.
5-й рік життя
Наш дитсадок. Дитячі іграшки, ігри, забави.
Іграшки бабусі Ганнусі. Заспівала сопілочка. До до му сто доріжок. Переказувала лялька. Іграшкова крамниця. Свято іграшок. Починаймо казати — гру розпочинати, У хоровод підемо — руки сплетемо. Чия гра найвеселіша? Забавляємо малюків. Слухаємо каз ку. Маленькі вистави.
Родина. Культура родинних стосунків. Твоє ім'я. Імена твоїх батьків. Про що розповідають прізвища? В гостях у тітоньки (бабусі). Ми допомагаємо. А у мене є маленький братик (сестричка). Родинні зви чаї. Мої бабуся й дідусь.
Наш дім. Предмети побуту та вжитку. Наш дім (квартира). Бабусина хата. Господиня Чистота. Хто посуд має — його доглядає. Про господарів і меблі розповідають. Моє ліжечко. Морозенко-вартовий (хо лодильник). Містер Міксер. Диво-пічка (плита).
У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко. Що
є у шафі для одягу? Мама й тато збираються на ро боту, а я — в дитсадок. Ми збираємось у театр. Наші вишиванки. Чобіточки підківками цок-цок! Чо тири пори вітались, про одяг домовлялись: зима ко жух мала, весна пальтечко скидала, літо сукню дару вало, осінь в куртку зодягала.
Смачного Вам. Дарунки осені. Як стіл накрива ють. Українські страви. Печу, печу хлібчик. Святко вий стіл.
Золоті руки. Хто руки має — про них дбає (до тримання гігієни). Маленькі рукодільниці. Кулачки-будиночки. Кого робота боїться. Дідусеві кошики. Ба бусина вишиванка. Татова робота. Мамині помічники.
Вони живуть поряд з нами. Біля нашої бабусі сидить кіт у кожусі. Хто дім стереже? Ось вони які (про курчаток, гусеняток). Хто нам молочко дає?
У світлиці природи. Погляньте навколо. Віночок землі (барвінок). Де вербиця, там і водиця. Ман дрівка соловейка з журавлем. Закувала зозуленька. Жабка-скрекотушка. Дружні мурахи. Вийди, вийди, сонечко. Дощику, дощику, припусти. Чеше вітер бо роду. Сон туману. Сварка між хмаринками (грім). Коромисло-весельце. Ніч день доганяє, ранок вечора вітає. Брати-місяці.
Мій рідний край. Моє село (місто). Рідна до мівка, вулиця. Річечка-стрічечка. Озерце — ясенове серце. Гаї та діброви. Зеленії луки. Калинонька — люба дівчинонька. Верба-вербиця. Діставав журавлик воду (журавель-криниця). Легенди рідного краю.
6-й рік життя
Наш дитсадок. Моя друга домівка. Найкращі друзі. Як ми граємось? Улюблена гра. Що я ма люю? Я допомагаю меншим. Веселі мандрівники. Від значаємо день народження.
Іграшки, ігри, забави. Наші іграшки. Іграшкові іменини. Моя улюблена іграшка. Машинка-пружинка. Диво-диво килимок. Ляльку сама зробила і казку оживила. Дідусеві подарунки (обереги).
Родина. Культура родинних стосунків. Казка про себе (маму, тата, бабусю, дідуся, братика й сестрич ку). Мамині спогади. Татко повчає. На гостини до дядька й тітки (бабусі й дідуся). Про що розповіли дідусь і бабуся? Родинні свята. Зустріч гостей. Доб розичливі сусіди. Маленька господиня (господар). Мудра книжка.
Рідний дім. Мов дівчина у віночку, хатинка стоїть. Хліб та сіль — до новосіль. Берегиня житла. Речі купували — у хатині розставляли. Прикрашання кімнат. Чистота — господиня житла. На вогонь надійся, але й бійся. Садок вишневий коло хати... Дерева пам'яті. Квіти — краси діти.
Предмети побуту та вжитку. На миснику гостю вали. Посуд маємо — про нього дбаємо. Зачароване скло. Гончарики-гончарі. Маленький млинок (кав молка). Новини для всієї родини. Слон Хоттабович (пилосос). У м'яких обіймах... (про меблі). Бабусині рушники — обереги житла. Про що розмовляли пряд ка з верстатом. Незвичайна праска. Загадаю загадку.
Страви. Як борщ варять? Наварила кулешику. Поживні салати. Смачні напої з фруктів і ягід. Ша на хлібові. Святкові - страви. За столом Незнайко з Невмійком. Небилиці (на тему страв).
Одяг, взуття. Одяг з бабусиної скрині. Про що розповів віночок із стрічками? Чарівні вишиванки. Дівочі прикраси. Про червоні чобітки з підківками, чоботи-скороходи та чарівні черевички. Одяг з ма миної шафи. Про що розповіло зимове пальто, а про що — літній плащ? Чому називаємось «босоніжки»? Що ми одягаємо влітку, а що — взимку? Мій улюб лений одяг.
Золоті руки майстрів. Майстер Іванко. Поряд з красою. Крапельки роси на кошику з лози. Поруч з дідусем та татком. Не кажи «не вмію», а кажи «на вчуся». У кого «золоті» руки?
Вони живуть поряд з нами. Розповідь старого лісника. Про звірів. Пухнасті сусіди. А пташку пір'ячко різнить. Прилетів лелека на хату гніздо бу дувати. Золоті бджілки літають, медок збирають. Чо му не дружить котик Мурчик і песик Гавчик. Корівка Зірка. Коза-дереза. Півник Голосисте Горлечко. Ку рочка-чубарочка. Дружба качки й індика. Бичок-третячок.
Світлиця природи. Як лине час. Йде нашим кра єм чарівниця осінь. Дарунки осені. Дід Мороз іде, сніжок нам несе. А вже весна, а вже красна! Як діждемося літа. Чарівне коромисло серед неба повис ло. Рясний дощ, злива. Чому так називаємось (про назви місяців)? День та Ніч. Брати дні.
Мій рідний край. Моя домівка. Моя вулиця. Ле генди рідного краю. Куди ведуть стежки-доріжки. Про що розповіла вербиця. Це моя Україна, це моя Батьківщина! Хто такі козаки -запорожці. Тут гриміли бої. У музеї. Як люди бережуть домівку від пожежі.
Про сталевих коней, килими-літаки і чоботи-скороходи. Чудодійне колесо. Мотор — серце машини. Машини, що перевозять вантажі. Мчать поїзди по рейках. Ідемо до бабусі в гості. Пливуть будинки по ріці (морю).
Свята (опрацьовується протягом року). Народ ження свята. Святкові ритуали. Символи вогню і води. Рядження хлопчика, дівчинки на свято. Йдемо калиту кусати. Красувалась ялинка — зими дитинка. Щедрик-щедрик, дай вареник. Весну стрічаємо — пі сень співаємо. Не я б'ю, верба б'є... Мальоване яєчко. Віночок Купали. Охоронець квітів. Яблучко їли — Спаса хвалили. Жали женчики, жали.
7-й рік життя
Дитячий садок. Іграшки, ігри, забави. Наш ди тячий садочок. На дитячому майданчику. Мої друзі. Наші вихователі. У нас в садочку гості. Як ми го туємось до свята. Наші розваги. Як народжуються іграшки. Народні іграшки. Ляльковий карнавал. Вис тавка машин. Маленькі музики. Хутряні звірята. Ба бусині забави для нашого Слави. Лічилки-мирилки. Скільки? Котрий?
Родина. Культура родинних стосунків. Одного дерева пагінчики. Наші імена та прізвища. Родинні обереги. Свято, коли рідні багато. Смішинки-веселинки. Гостре словечко ранить сердечко. Яка увага, та ка й повага. Поважай мудрість старших. Ми між людьми. Добрий гість — завжди свято.
Рідний дім. Дім від хати народивсь. У пташки кубельце — у людини дім. Таємниці старої світлиці. Хата затишком багата. Й у кота в пошані чистота. Кожна річ своє місце знає. Найдорожчий куточок. Рушники — щастя крила. У бабусі красі вчуся. У доб рій садибі є місце і вишні, і липі... Де живе дівчи на, там живе калина, а де синок — малий дубок. З вогнем дружи та житло бережи.
Предмети побуту та вжитку. Всезнайки — май бутні господарі й хазяйки. Поруч холод, поруч жар. Самовар і його військо. Світильник-моргайко. Струм — помічник, але не жартун. Умійко-ремонтник. Найдо рожча саморобка. Терплячі меблі. Всевидющий екран.
Страви. Кухарі, кухарі встали рано на зорі. До страви приправи. Охоронці здоров'я — вітаміни. Ма мині рецепти, бабусині книги. Татова допомога. При краса столу — біла скатертина. Хліб на столі, сіль при ньому. Столові інструменти — страв диригенти. Головний лікар — чистота. Посуд-чепурун. За столом рядочком. Приємна вечеря.
Одяг. Купування одягу і взуття. Замовлення об оє в ательє. По погоді — одяг і взуття. Ярмарок. Зберігання взуття, одягу, догляд за ними. На свято в будень. Умовні позначки. Одяг (взуття) у спадок. Символічні візерунки. Екскурсія до музею.
Золоті руки. Діло майстра величає. Очам страшно, а руки роблять. Як народжується краса. Хто хоче більше вміти — треба все поспіти. Народні умільці.
Хто живе поруч з нами. Поблизу оселі звірята веселі. Хижі пазурці. Обережні копитця. Лисичка-сестричка і вовчик-братик. Ласуни-ведмежата. Семикрапкове сонечко. Золоті рибки. Кажу, кажу казку. Пернаті друзі з одного двору.
Світлиця природи. Мамина дорога. Стежечки-доріженьки. Мавчині ліси. Русалчині володіння. На сінинка-дитинка. Незвичайні мандрівники. Живий ки лим. Годинник без стрілок. Зелена аптека. Вісники погоди. Як день від ночі втікає. Танцювали краплин ки. Сонце землю цілувало. Чарівниця осінь. Сніжин ки-порошинки. Дарунки Діда Мороза. Розлилися во ди на чотири броди.
Це моя Батьківщина, це моя Україна. Рідний край люби і знай. Ім'я мого краю. Ми живемо в Україні. Київ — столиця України. Дніпро — батько всіх рік. Сиві гори, і лани, і кручі. Знамениті зем ляки. Вогонь пам'яті й вічності. Там, де бродять ле генди. Багатство рідної землі.
Транспорт. Професії, про які мріють хлопчики. Ми подорожуємо поїздом, літаком, пароплавом. Ек скурсія по Києву. Водій і пасажири. Підземна за лізниця. Машини — помічники людини. Чумаченьки. Золота карета і диво-коні. Правила вуличного руху.
Свята. Як ми готувалися до свята. Сашкові іме нини. Свято врожаю. Щедрик-ведрик... У нас у гос тях вірші Т.Шевченка. Ой, весно красна, що ти нам, веснонько, принесла. Перші паростки. Земля Тетяна, водиця Уляна.
Фольклорні символи, обереги. Вишивані ключі-символи. Берегиня людських знань. Ниточки-чаклун ки. Вінок — знахар, стрічка — доля. Тарілку малю вали — з щастям вітали. Ключ у руці — знак надії. Гребінь, гребінчик, гребінець. Ніж із столу ховайте, людським очам не давайте.. Намисто носити — здо ров'я мати. Про хустку дбати, про шапку не забу вати. Носи сіль у хустині — не матимеш лиха щод нини.
Художня література і розвиток мовлення
Для роботи з художньою літературою, у тому числі на заняттях з розвитку мовлення, рекомендуємо користуватися хрестоматією «Золотий колосок»1. Вона містить оригінальні художні твори (фольклорні та ав торські) всіх жанрів. Фольклорні твори (крім казок та ігор) подаються без назви із значками ***. Кожно му авторському твору передує ім'я та прізвище пись менника. Значки*** перед початком таких творів навчають, що твір не має назви (або сам автор не дав назви, або у хрестоматії використано лише фрагмент твору). Більшість творів пронумеровано. Номер означає, що твір може бути використано як на заняттях з розвитку мовлення, так і в роботі над художнім твором. Конкретний зміст занять зафіксовано додатках (у кінці хрестоматії) № 1, 2, 3. У ме дичних рекомендаціях зазначено номери творів, з йми слід у першу чергу ознайомити дітей.
Таблиця 2
|
Форми роботи |
Твори (на вибір вихователя) |
Художньо - виражальні засоби |
|
1 |
2 |
3 |
|
Молодша група |
||
|
Слухання текстів у різних ситуаціях (побутових, ' ігро вих). Запам'ятову вання віршів у ру сі (ігри - ілюстрації до художніх творів). Залучення ді тей до діалогів у віршах (ігри-діало ги з вихователем). Проговорювання дітьми звуконаслі дувальних та інших слів, окремих ви разів за виховате лем. Цитування дітьми мови окре мих персонажів казок. Відповіді на запитання вихова теля до творів (Хто? Що? Який? Де? Що зробив? Що вміє?) Привернення уваги до художньо-вира жальних засобів у процесі ознайом лення з художніми творами. |
Примовлянки: с. 190, 482, 484-501. Колискові: №№ 407, 408, 416, 419, 421. Вірші, казки: №№41, 140, 197, 279, 829, 501, 59, 4, 432, 706, 693, 995-998. |
1. Подвійні назви типу щука-риба (№№ 96, 488, 162, 997, 407, 76, 636). 2. Постійні епітети типу холодна води ця (№№ 131, 139, 456, 426, 998). 3. Слова-символи національної куль тури: зозуля, кри ниця (№ 112), ко ник (№ 456), ва реники (№ 60), явір, гай, калина (№ 134), червоні чобітки, жито (№ 617), дуб, ко жух (№ 162), кладка, біла хат ка, садок (№ 237), барвінок, вінок, луг (№ 12), борщ, бандура, паляни ця (№ 998). |
|
Примітка: Проказуючи чи наспівуючи тексти, вихо ватель може ілюструвати їх малюнками, іграшками, фігур ками на фланелеграфі, власними рухами тощо. |
||
|
Середня група |
||
|
Відповіді на запи тання, що спону кають до роздумів (Як? Чому? Наві що?), до казок, оповідей. Відповіді на запитання за малюнками - ілюстраціями. Перека зування текстів з допомогою вихова теля. Розігрування діалогів за віршованими творами. Участь в інсценіза ціях фрагментів ка зок. Угадування ві домих творів за цитатами з них. Слухання творів (віршованих та прозових) з наступ ним самостійним ілюструванням (ма лювання, ліплення, аплікація). Вис ловлення вражень від прочитаного. Вивчення віршів, загадок, лічилок, жартів напам'ять за бажанням. Відповіді на запитання, пов'язані із за вданнями з роз витку мовлення. Привертання уваги до художньо-вира жальних засобів у Процесі ознайом лення з художніми творами, під час образотворчої та ігрової діяльності. |
Примовлянки: с. 190-202. Колискові: №№ 406, 409-413. Вірші, казки то що: №№ 43, 67, 926, 103, 156, М. Воробйов «Щавель я, щав лик» (с. 79), №№ 187, 198, 199, 207, 248, 278, 290, 298, 307, 378, 389, 609-613, 766, 767, 930, 933-952, 649, 631, 632, 634, 999-1002, 1004, 1006, 1007, 1033, 1034, 694, 695, 865, 896, 900, 909. |
1. Подвійні назви типу коза-дереза (№№ 614, 54, 24, 78, 1000, 1001, 65, 437). 2. Постійні епітети (прикметники) типу ясне сонце (№№ 166, 200, 201, 77, 410). 3. Поетизми (сло ва-прикраси): зо лотий, срібний (у значенні гар ний) № 85, по ляна (звичайно ка жуть галявина) № 699, птиця (зви чайно кажуть птах) № 110, когутик (звичай но кажуть півень) № 142. 4. Слова-символи національної куль тури: садок, ста вок, верба, топо лі, вітряк (№ 235), сопілка (№ 933, 946), гречка (№ 931), писанка (№ 969), соловейко (№ 115), жайворонок (№ 198), ластівка (№ 211), верба, калина, гай (№ 340), біла сороч ка, явір, пиріжки (№ 1002). 5. Традиційні зачи ни казок: Жив со бі; Був собі; Жив колись на світі тощо. |
|
Примітка: 3 українськими фольклорними творами ознайомлюємо у формі розповіді. Вступне, слово виховате ля може бути таким: «Дітки! Ваші прапрабабусі та прапрадідусі, коли були маленькими, любили слухати таку ка-.-зочку (гратися в таку гру, відгадувати таку загадку) тощо. З авторськими творами української літератури ознайомлю ємо приблизно так: «Дітки! Письменник Микола Вінграновський написав для вас ось такий віршик» або «Дітки, ось послухайте, яку казочку для вас склав письменник Ми хайло Стельмах». |
||
|
Старша група |
||
|
Інсценування ху дожніх творів. Пе реказування казок, оповідань (з не значною допомо гою вихователя). Доповнення та ви правлення неточностей, яких на вмисне припустився вихователь у переказі відомого дітям твору. При думування кінцівок до творів. Пояс нення дітьми влас них малюнків, ліп лень-ілюстрацій до художніх творів. Вивчення творів різних жанрів, у тому числі скоро мовок, звуконаслі дувальних мініа тюр, небилиць-ні сенітниць напа м'ять. Розширення та активізація в мовленні художньо- виражальних засобів. |
Примовлянки: с. 190-202. Колискові: №№ 423-430. Вірші, казки то що: №№ 18, ЗО, 33, 46, 68,-126, 165, 213, 218, 240, 253, 272, 273, 302, 301, 308, 318, 324, 328, 336, 346, 352, 364, 371, 381, 385, 391 с. 207, 628, 629, 633, 634, 652, 656, 659, 661, 669, 674, 692, 780, 788, 821, 867, 869, 877, 904, 913, 922, 923, 931, 957, 959, 974, 983, 1007-1012, 1015, 1017-1019, 1035, 1042, казки М. Жука (с. 575, 577); №№ 733, 734, 801, 790-792, 808-810, 693,- 697, 720. |
1. Подвійні назви типу думати -гада ти: №№ 23, 37, 204, 296, 1018, 1021, 999, 857. 2. Постійні епітети (прикметники) ти пу сине море (№№ 346, 208, 292, 263, 155). 3. Поетизми (сло ва-прикраси): колокільця (звичайно кажуть дзвоники) №№ 413, 293, па рус (звичайно ка жуть вітрило) № 345, неня (зви чайно кажуть мама, мати) №№ 78, 768, горобейки (звичайно кажуть горобці) № 834, білий (у значенні гарний) № 58, файний (звичайно кажуть гарний) № 58, чічаний (зви чайно кажуть гар -ний, як квітка, від слова чічка -квітка) № 58. 4. Слова-символи національної куль -тури: садок вишне вий, хрущі (№ 222), жито, барвінок, васильок (№ 201), лелека (№ 656), рушник, глечик (№ 374), виши ванка (№ 377), трембіта (№ 395), козак (№ 788), степ, луг (№ 77), соняшник, сонях (№ 351), чорноб ривці (№ 385). |
|
Примітка: При переказуванні творів, особливо на родних казок, вихователь допомагає дитині, пропонуючи вживати такі слова, характерні для зв'язної оповіді, як: і(й), та, та й, от, ось, ждали-ждали, іде та йде, од ного разу та ін. |
||
|
Підготовча група |
||
|
Переказування творів (гуморески, казки, оповідання) за власним вибо ром. Читання напам’ять віршів за гласним вибором. Заміна прямої мови персонажів не прямою (сказав, що; попросив, щоб), розповіді від пер шої особи — роз повіддю від третьої (з допомогою ви хователя). Вияв лення дітьми по милок, неточностей у переказі твору то варишем. Допов нення почутої роз повіді. Характери стика персонажів за діями, вчинками. Розрізнення звичай них (реальних) та незвичайних (каз кових) подій, пер сонажів. Складан ня власних казок, оповідань, загадок, небилиць. Вживан ня у розповіді епі тетів, порівнянь та інших художніх за собів. |
Примовлянки: с. 190-207. Колискові: №№ 416, 421, 427, 430. Вірші, казки: №№ 8, 19, Мар ко Вовчок «Вед мідь» (с. 20), №№47, 123, 146, 148, 177, 181, 193, 206, 216, 219, 230, 232, 250, 251, 256, 260, 264, 281, 289, 297, 302, 311, 321, 331, 334, 341, 352, 383, 384, 396, 400, 406, 448, 508, 533, 534, 548, 564, 568, 600, 620, 628, 635, 639, с. 253-254, №№ 657, 663, 671, 684, 693, 727, 728, 736, 747-757, 769, 773, 776, 778, 789, 797-800, 815, 893, 919, 928, 939, 948, 955, 958, 965, 985, 989, 1013, 1020-1022, 1027, 1028, 1031, каз ки Лесі Українки (с. 290, 583), №№ 1036-1039, 1046-1049. |
1. Подвійні назви типу шапка-неви димка (№№ 28, 87, 359, 37, 1014, 1023-1025, 1030, 94). 2. Постійні епітети (прикметники) ти пу шовкова (тра ва): №№471, 860, 83, 947, 476. 3. Поетизми: крас ний (у значенні гарний) № 395, ру чай (звичайно ка жуть струмок) № 229, люля'ти (звичайно кажуть колисати) № 358, ябко (звичайно ка жуть яблуко), вінойко (звичайно ка жуть вінок), жовтейкий (звичайно кажуть жовтий) № 152. 4. Слова-знаки на ціональної культури: волошки (№ 155), рожі, мальви (№ 873), пшениця, коровай (№ 597), Дніпро (№ 1035), віл (№ 564), жу пан (№ 578), Січ Запорозька (№ 787), козак Мамай (№ 786), кобза, кобзар .(№ 935), вишня, вінок, са док, дуда (№ 179). 5. Традиційні кін цівки народних ка зок: От вам казка, а мені бубликів в'язка; От вони досі живуть та хліб жують тощо. |
|
Примітка: При переказі творів, особливо народних ка зок, вихователь допомагає дитині використовувати такі спеці альні слова зв'язної оповіді, як: коли це, тоді, аж, ось; якось. |
Таблиця З
Робота з розвитку мовлення
|
Завдання роботи з розвитку мовлення |
Дидактичні ігри із залученням іграшок, побутових предметів, картин, книжкових ілюстрацій, лото, власних спостережень, сло весних художніх творів тощо |
|
Молодша група |
|
|
Відпрацьовувати вимову звуків Засвоїти назви дитинчат тварин та птахів, спільнокореневі слова Спонукати вимовляти звуконаслідувальні слова {няв, гав) Заохочувати називати ад ресата звертання, вжива ючи іменники у кличній формі Привертати увагу до слів із суфіксами пест ливості Розвивати вміння кори стуватися в мовленні сло вами, що називають оз наки та дії предметів, узгоджувати їх між со бою Вправляти у прийменників Вживанні |
«Чарівний мішечок», «Хто що любить?», «Впізнай на смак», «Що для кого?» (№№ 491, 493, 829) «Пограємось у каченяток» (курчаток тощо) (№№ 131, 636, 455, 14, Т. Коломієць «Дощик» с. 155; № 120) «Хто як говорить?», «Впіз най, хто говорить» (№№ 149, 243, 121, 145) «Поклич кицю», «Попроси ки цю» (№№825, 139, 11, 487, 495) «Скажи лагідно», «Як каже мо, коли любимо?» {коник, маленький), «Поклич лагідно» (№№ 3, 493, 421, 59, 60, 62, 848, 459, 493) «Який він, ведмідь?» {вели кий), «Яка вона, мишка?» {маленька), «Яке воно, коше ня?» {пухнасте), «Якого ко льору чашка (відерце, м'яч)?», «Скільки ведмедиків» (цуке рок, яблук)? {один-два-одне; багато), «Що вміє котик?», «Що зробив {-ла, -ло, -ли) півник? (курочка, курчатко; звірі)» (№№ 64, 124, 614, 616, 106, 863) «Де хто сховався?» «Де хто живе?» «Куди покотився м'я чик?», «Де ми спимо?» «Де гуляємо?» тощо. |
|
Середня група |
|
|
Формувати розуміння значення поняття слово, заохочувати його вживання Звертати увагу дітей на слова, близькі за значен ням (синоніми) Звертати увагу дітей на слова, протилежні за зна ченням (антоніми) Ознайомити з багатоз начними словами та із словами, що вимовля ються однаково, але ма ють різне значення (омо німи) Збагачувати мову дітей складними словами Заохочувати малюків давати імена лялькам, іграшковим тваринам, птахам, орієнтуючись на українські культурні традиції Спонукати використову вати кличну форму імен ників у звертаннях Орієнтувати дітей на вживання дієслівних форм із словом хай {нехай), присвійних прикметників {зайчиків, мамин) Збагачувати словник ді тей епітетами, порівнян нями і т. ін. |
«Яким словом це називаєть ся?» (опис ознак предмета, істоти, явища складає вихова тель або загадує загадкою) (№ 516, 518, 524, 525, 528, 531-538, 546, 569, 603), «Скажи своє слово» «Замінимо слово» {книга — лід (№ 58, 715), плаття — сук ня (№824, 102), собака -пес (№ 35, 144), плигати — стрибати (№ 137) «Скажемо навпаки» {лівий — правий (№ 113), великі — малі (№ 108), лягати — вставати (№ 449) «Знайди таке, як у мене» (серед іграшок, малюнків то що): гребінець (№ 79, 143, 527), шапка (№ 615, 595, 161), коник (86, 88); коса (2, 265), кувати (208, 844) №№2 699, 121, 82, 831, 982 «Кого як назвемо?», «Хто схо вався?», «Як зветься твоя улюб лена лялька (ведмедик тощо) вдома?»: ведмідь Чіпка, заєць Пилип, папуга Лаврик, кицька Мурка, лис /\енис, пес Кудлай, кіт Мацурик, корівка Красоль ка, лялька Катруся тощо «Поклич півника», «Попроси ведмедика», «Як спитав ко тик?» (№№ 866, 766, 132, 323, 478) «Що зробити ляльці Маринці?» {хай ляже, хай їсть — №№102, 178, 1002), «Чия це хатка?», «Чия мама?», «Чий тато?», «Чиї дітки?», (№№ 33, 197, 111, 67) «Як можна гарно назвати зай ця?» {зайчик-лапанчик, зай чик -побігайчик), сонце {ясне сонечко). Див. додатки № 2, З |
|
Старша група |
|
|
Розвивати чуття рими Вчити дітей добирати з допомогою вихователя слова, близькі за значен ням (синоніми) Добирати з допомогою вихователя слова, проти лежні за значенням (ан тоніми) Створювати ігрові ситуа ції з метою закріплення та розширення запасу багатозначних слів та слів, що однаково вимовля ються, проте різні за значенням (омоніми) Заохочувати характеризувати предмети, істот і навпаки — називати пред мети, істоти за наведе ними вихователем озна ками, у тому числі за гадками Закріплювати , слова з узагальненим значенням Розширювати і збагачувати словниковий запас Розвивати інтерес до сло вотвору Заохочувати дітей утво рювати дієслова від зву конаслідувальних слів Вправляти на творення та вживання назв ди тинчат тварин та птахів і назв самок тварин та птахів Пробуджувати бажання римувати слова Спонукати складати власні речення Розвивати уміння здога дуватися про зміст неві домої оповіді, складеної вихователем, чи худож нього твору за назвою або ключовими словами (наприклад, літо, море, відпустка) Активізувати словник «гарних слів» (худож ньо - виражальних засобів). Викликати гидливе ставлення до «поганих слів» |
«Чарівний годинник» (рухомі стрілки вказують на малюнки предметів, істот, назви яких римуються, як-от: кущ-хрущ, лисичка -синичка) «Скажи інакше», «Скажи по-своєму»: лелека — бузько — чорногуз (№ 103, 102, 765), картопля-бараболя (№ 173), вирій — теплий край (№№ 291, 195, 364), гар ний — гожий (№ 90) «Скажи навпаки»: білий -чорний (№ 874), день — ніч (№ 714), тепло — холод (№ 257), одягатися — роз дягатися (№ 902) «Знайди (принеси, покажи) ще шапку {коника, гребінця то що)»: (№№ 86, 88; 541, 573, 369; 235, 852; 40, 373); «Знайди (принеси, по кажи) ще півника {ключа, косу тощо): №№ 46, 195; 1, 265; 323, 154 «Який він (вона, воно, вони)?», «Хто зараз прийде в гості?» (№№ 502, 511, 535, 536, 537, 544, 549, 557, 558, 578, 583), «Що подарувати зайчику (білці тощо)?» (№ 547, 524, 506, 545, 519, 527, 528, 569, 570, 571, 573, 581) «Скажи одним словом» (гра з м'ячем), «Покажи це» (вихо ватель називає слово узагаль неного значення, діти показують зображення, іграшки, які можуть узагальнено називати ся цим словом, на зразок овочі: огірки, помідори тощо) «Вибери що до вподоби» (зо браження на картках символів національної культури): дода ток № 3; «Хто більше скаже гарних слів про маму» {мату ся, неня, мамуся, любенька, дорогенька, золотенька тощо) Впізнай смішне слово (за зраз ком вихователя чи художнього твору): №№ 174, 95, 536, 537, 548, 103, 713 «Хто нявчить, а хто гавкає?» (№№ 835, 731, 283) . «Дитсадок малят-звірят» (№ 662, 663, 89, 790, 668, 840, 207), «Допоможи малятам знайти свою маму» (№№ 828, 654, 879, 80) «Впізнай схоже слово», «Ска жи, як у віршику», «Добери своє схоже слово»: №№ 115, 213, 9, 865, 872, 849 «Скажи своє речення», «Живі слова» (кожна дитина наво дить по одному слову, з яких утворюється речення; залуча ється 3—4, рідше 5 дітей). Гра «Море» (с. 252) «Про що буде мовитися?», «Як можна назвати віршик (оповідання, казочку)?»: №№ 838, 853, 69, 81, 164, 733 «Хто більше знає гарних слів» (змагання окремих дітей або команд), «Придумай заголовок для малюнка з гарним сло вом». Див. додатки № 2, 3. Ігри «Квіти» (с. 238), «Пти ці» (с. 235). Для ігор доби рати слова — знаки національ ної культури (додаток № 3) |
|
Підготовча група |
|
|
Поповнювати активний словник багатозначними словами, словами, що звучать однаково, але мають різне значення (омонімами), словами, близькими за значенням (синонімами), проти лежними за значенням (антонімами) Заохочувати давати іме на тваринам, пташкам (іграшковим та живим), мотивуючи їх певними ознаками тварини чи пташки або власними уподобаннями Вправляти дітей у тво ренні слів Створювати ігрові ситу ації, що спонукають вживати прикметники та прислівники Розвивати вміння вис ловлюватися складними реченнями |
«От як цікаво! Слова ніби од накові, а означають різне»: ка пелюх (№ 160), роги, ноги (№№ 590, 529, 575, 936), іти (№№ 227, 363), прихо дити (№№ 961, 199). зуби (№№ 370, 977), серп (№№ 77, 398), виходити (№№ 857, 208), край (№№ 160, 780), «Як ще можна сказати?»: дзеркало, люстро (№№ 361, 374), звити — сплести (№ 705), заметіль — хуга — завірюха (№ 870); «Скажи на впаки»: плакати — сміятися (№ 727), починати — кінча ти (№ 747), старий — но вий (№ 472), погано — гар но (№ 798) «Кому яке ім'я пасує» (Рябко — бо рябенький, Шурник — бо муркоче): №№ 49, 797, 809, "810, 811, 813, 1041, 1044 «Вигадай своє слово», «Вига дай смішне слово» (за зраз ком вихователя чи художнього твору): №№ 717, 625, 660, 602, 330, 929, 883, 128, 680, 686, 348, 905 Ігри «Фарби» (с. 249), «Мо ре» (с. 252), №№ 252, 644, 638 Бесіди вихователя з дітьми, під час яких ставляться пи тання із словами навіщо, ко ли, чому, що спитав (ска зав, знав, попросив) тощо |
Навчання дітей грамоти1
1 Навчання грамоти доцільно проводити з невеликими групами дітей.
У процесі вдосконалення усного мовлення та ово лодіння початками грамоти відбувається ефективний всебічний розвиток дітей. Кожне заняття з навчання грамоти має носити чітко виражений розвиваючий ха рактер. Пізнавальна діяльність має набувати все ви разніших довільних форм (діти здобувають уміння ке рувати своєю увагою, запам'ятовувати пропонований їм матеріал, їхнє сприйняття почутого й побаченого стає усвідомленішим).
У дітей п'ятого-сьомого років життя починають формуватись нейрофізіологічні й психологічні переду мови для оволодіння більш складними знаннями і вміннями. І найголовнішу роль у цих процесах, бе зумовно, відіграє рідна мова.
Серед різних видів навчальної діяльності, предме том яких є рідна мова, одним з найважливіших і найскладніших є оволодіння початками грамоти. У на вчанні грамоти чотири-шестирічних дітей вихователь може застосувати всі відомі словесні й практичні ме тоди, але найдоступнішими для них є розповідь і бесіда у сполученні з практичними діями. Практичні навчальні дії доцільно організувати в ігровій формі. Програма з цього виду діяльності передбачає оз найомлення дошкільників з цілим рядом складних мовних і мовленнєвих понять, які мають бути за своєні дітьми практично.
Використовуючи метод розповіді (навіть коли він супроводжується спостереженнями за мовленнєвими явищами), не можна обійтися без практичних дій з тими чи іншими мовними одиницями — реченням, словом, складом, звуком, які, зважаючи на складність їх матеріального вияву, мають постати в уявленні дітей у предметній формі. Слід пам'ятати, що довільна увага дошкільнят чотирьох-п'яти років ще дуже слаб ка, поріг сприйняття невисокий, мислення носить на очно-образний характер, загальний інтерес від діяль ності спрямований на її результати, а не на способи дій. Зважаючи на це, усім завданням, що мають пізнавальний зміст, доцільно надавати ігрової форми. Елементами гри при цьому можуть служити: ігровий сюжет дитячої діяльності, пропонована дитині певна роль (слова, звука, складу тощо), установка на пере могу в змаганні в результаті успішного виконання за даних дій з обов'язковим додержанням встановлених правил. У цьому віці будь-які запитання й завдання сприйматимуться дітьми краще, якщо їх задаватимуть Буратіно, Мальвіна, Катруся, Незнайко чи інші доб ре відомі дітям казкові герої. У процесі виконання навчальних завдань діти з великим задоволенням оби рають ролі водіїв, капітанів, будівельників, продавців. Виграють у кінцевому результаті ті діти (пари, групи), які виконують завдання швидше, точніше, правиль ніше. Це може бути добір слів з певними звуками або звуком у заданій позиції (на початку, в середині, в кінці слова), з певною кількістю складів, звуків, з на голосом на певному складі тощо.
Одним із найважливіших завдань у процесі на вчання грамоти є формування у дітей навичок зву кового аналізу слів. Це складне вміння є обов'язко вим для процесу навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом. Воно формується як особлива розумова дія, в ході якої діти мають додер жувати двох обов'язкових умов: послідовно і правиль но називати в словах звуки. При цьому вважаємо зайвими вимоги називати в слові кількість звуків, а також у ході виділення окремих з них давати їм якусь характеристику — голосний, приголосний тощо. Важ ливо, щоб дитина зобразила її за допомогою умовних знаків (фішок) на моделі, і ці попередні дії стануть надійною основою для грамотного (без пропусків і заміни літер) письма.
Дидактичні ігри зі звуками — необхідний метод, який сприяє оволодінню дітьми умінням виконувати звуковий аналіз слів. За вказівкою вихователя діти, що одержали роль тих чи інших звуків, мають вико нувати різноманітні дії — рухатися так, щоб у ре зультаті перестановок утворювались склади та слова, змінювалося значення слів тощо. Важливо, щоб ці дії були не механічними, а супроводжувались активним вимовлянням окремих звуків, утворених складів, слів, речень тощо. Емоційність, інтерес, безпосередність, партнерство вихователя в колективних діях дітей сприятимуть оволодінню вихованцями такими важли вими розумовими діями з різними мовними одиницями, як аналіз, синтез, класифікація, абстрагування, уміння робити правильні висновки.
Навчання грамоти дітей п'ятого року життя ста новить собою суто добукварний період. На заняттях діти вслухаються в мовлення, дізнаються, що воно складається з речень, речення будуються зі слів, а, слова можуть ділитися на склади і окремі звуки. З метою оволодіння звуковим аналізом слів вихованці виконують вправи на визначення початкових і кінце вих звуків у словах, на виявлення названих виховате лем звуків у заданих словах, на самостійний добір слів із тим чи іншим звуком.
Вихователеві слід мати на увазі, що для виділен ня у словах початкових і кінцевих звуків спочатку слід добирати найпростіші випадки: для виділення го лосних найзручнішою є така позиція, коли даний звук становить собою окремий склад (а-кула, о-купь, У-країна, Е-мма, і-дуть). У кінці слів такі склади в українській мові (за винятком слів іншомовного по ходження) відсутні, тому для виділення кінцевих го лосних звуків слід добирати слова, у яких ці звуки переважно знаходяться під наголосом (гора, пишу, книжки, пливе, малі). У такій позиції голосні звуки вимовляються чітко, виразно, без будь-якої редукції (скорочення). Для приголосних найзручнішою позицією для виділення є така, коли початковий або кінцевий звуки знаходяться за межами прямого складу типу «ПГ» (приголосний + голосний), який у методиці на вчання грамоти ще називають злиттям, наприклад: брова, ніс, палець, лоб, лікоть, шкіра, спина. У такій позиції вимова приголосних звуків є значно ав тономнішою порівняно з тією, коли вони знаходяться в безпосередньому контакті з голосними, а тому й виділення їх у слові відбувається значно легше,
Наступним кроком в оволодінні вмінням викону вати повний звуковий аналіз слів є впізнавання за даного або самостійно виділеного звука в інших сло вах, тобто в таких, де він може знаходитись у різних позиціях, у тому числі й у структурі «злиття». При цьому зауважимо, що для загострення фонетичного слуху дітей у пропонованому ряді слів мають бути й такі, що заданого звука зовсім не містять. Напри клад, для впізнавання звука [ш] можна подати дітям такі слова: шпак, кішка, кажан, каштан, шапка, штани, сорочка, галоша.
Щодо поділу слів на склади дітям п'ятого року життя достатньо оволодіти цим умінням зі словами, що становлять два відкриті склади типу «злиття»: ма-ма, ли-па, сі-но, бі-ле. Сильніші діти легко поділяють на склади і слова типу мо-роз, ло-па-та, то-по-ля. Не становитимуть для малят труднощів і слова з першим відкритим складом: кни-га, гри-би, кра-си-во. Корисним і цікавим видом роботи, по в'язаним зі складоподілом, є колективне, групове або самостійне промовляння за складами лічилочок, зок рема в процесі рухливих ігор.
Крім звуко - складового аналізу слів, чотирирічні діти здатні виконувати найпростіші розумові "дії з ре ченням. Саме поняття «речення» вони сприймають і засвоюють суто практично: «Послухайте, діти, таке ре чення». Малята довідуються, що речення складаються зі слів, яких може бути два, три і більше (з однос кладними називними, неповними реченнями, які ста новлять собою одне слово, ознайомлювати дошкільників не потрібно, про них вони дізнаються в школі).
Найдоступнішими за структурою реченнями є такі, в яких підмет виражено іменником, рідше — особовим займенником, а присудок — дієсловом дійсного пособу в різних часових формах. Порядок слів у пропонованих дітям реченнях здебільшого прямий, тобто коли підмет стоїть перед присудком {Дівчатка співають. Хлопчики танцюють гопак). Але паралельно можуть аналізуватися й речення, що мають зворотний обернений) порядок слів (Незабаром настане весна, прилетять пташки. Зацвітуть квіти).
З інтонаційного боку речення, пропоновані для прийняття і елементарного аналізу (визначення кількості слів, послідовне називання слів, встановлення меж — початку і кінця — речення), можуть бути також різними. Безумовно, дітям п'ятого і шостого років життя доведеться найчастіше сприймати й аналізувати розповідні речення, але на сьомому році м доцільно буде час від часу пропонувати питальні, інколи й спонукальні речення (Звідки повертаються птахи? Летіть, гусоньки, до хати!).
Малювання (схематичне позначення) речень відбувається з допомогою відображення на моделях початку (вертикальною рискою) та кінця (відповідним розділовим знаком). Наприклад:
Настала осінь. |____ ____.
Повітря стало прохолоднішим. |________________.
Поховались від холоду комахи. |________________.
Куди збираються птахи? |______ ____. ___?
Так звані «короткі слова» (прийменники, сполуч ники, займенники) діти шостого року життя також мають сприймати і позначати на моделях коротшими лініями. Відстань між лініями, що позначають окремі слова, становить одну клітинку1.
На шостому році життя діти оволодівають умін ням виконувати складовий та повний звуковий аналіз найпростіших за будовою слів. Доцільно виготовити для групи та для кожної дитини три складові моделі (на папері різного кольору).
1 Робота над моделюванням речень і слів виконується в зошитах або на окремих аркушах у клітинку, на дошці, на набірному полотні.
Практика показує, що в роботі над звуковим ана лізом недоцільно застосовувати кольорові символи для умовного позначення голосних, твердих і м'яких при голосних звуків, оскільки вони, по-перше, не відоб ражають істотних ознак того чи іншого типу звуків, а по-друге, дошкільнята нерідко плутають кольори.
Тому дана програма передбачає позначення голо сних звуків кружечком (великою крапкою), твердих приголосних — смужкою (рискою), а м'яких приго лосних — двома паралельними смужками (рисками). Кружечок у свідомості дитини асоціюється з вільним проходженням струменя видихуваного повітря через ротову порожнину, смужка символізує перешкоду на шляху цього струменя, дві смужки — посилену, ніби подвійну перешкоду, якою супроводжується вимовлян ня м'якого звука порівняно з парним твердим.
Для вправлянь у побудові звукових моделей слів кожна дитина повинна мати невеличке набірне по лотно, на якому можна викладати за допомогою кар ток-фішок звукову форму слова.
Роботу біля дошки можна проводити по-різному: на демонстраційному набірному полотні, на дерев'яній планці з основою, на якій можна виставляти картки-фішки, або на магнітній дошці.
Якщо діти оволодіють умінням послідовно і пра вильно називати звуки в словах, є всі підстави для переходу до букварного періоду навчання грамоти, тобто до оволодіння початковим умінням читати. Враховуючи загальний розвиток дітей і побажання батьків, цей перехід можна здійснювати і на шосто му році життя, організовуючи заняття-ігри з окреми ми групами «грамотіїв».
Слід мати на увазі, що пропонована програма не передбачає обов'язкового формування у дошкільників навичок читання у діапазоні всього алфавіту. Однак з особливо розвиненими дітьми, групами «грамотіїв» цю роботу можна проводити. Головне ж завдання для дітей підготовчої групи полягає у засвоєнні самого способу читання складів і слів. На початковому етапі навчання основна увага вихователя має бути зосере джена на тому, щоб не допустити так званого по-буквеного читання. ,Під читанням слід розуміти «процес відтворення тукової форми слів за їх графічною (буквеною) мо деллю»1. В цьому визначенні слід бачити найваж ливішу вказівку на те, що дитина, яка розпочинає оволодівати вмінням читати, діє зі звуковою стороною мови, яку, однак, сприймає опосередковано, через букви, а тому без правильного відтворення звукової форми слова вона не зможе зрозуміти прочитаного, навіть знаючи всі букви.
Отже, перед читанням прямого складу типу «злит тя» дітям необхідно добре усвідомлювати звукове зна чення обох літер. Особливо це стосується букви, що позначає приголосний у складі.
Діти мають навчатися прочитувати обидві букви прямого складу у єдиному злитому комплексі, відкри ваючи для цього рот тільки один раз, тобто в мо мент вимовляння голосного. Стійке, правильне, до автоматизму засвоєне читання складів з певною бук вою у сполученні її з усіма відомими дитині буква ми голосних звуків є основою для читання най простіших одно- та двоскладових слів. Читання слів типу мак, сон, ліс відбувається на основі сприйнят тя двох одиниць читання — злиття приголосного з го лосним та приголосного, який приєднується до злит тя: ма + к, со + н, лі + с.
Поступово пауза між злиттям і приголосним зву ком скорочується, і діти переходять до складового чи тання такого типу слів.
Пропонована програма передбачає формування початкових навичок читання на основі дванадцяти літер, з яких п'ять позначають голосні звуки: а, о, у, и, і та сім — приголосні звуки: м, н, л, в, с, т, к. З поданих букв можна утворити досить багато слів простої звуко-складової структури, лексичне значення яких добре зрозуміле для шести-, семирічних дітей.
Необхідно в кожній групі мати касу букв і скла дів для фронтальної (групової) роботи, а також роз різні азбуки в межах, передбачених програмою два надцяти літер для кожної дитини.
1 Зльконин Д. Б. Как учить читать. — «Знание», серия Педагогика и психология. — №4. —
1976. — С. 17.
Гра - джерело радості, мудрості і добра
Усі ігри, які використовуються в роботі з дітьми дошкільного віку, умовно можна поділити на дві великі групи ~ творчі та ігри з правилами. Зміст творчих ігор придумують самі діти. В них вони відтворюють свої враження про навколишнє життя, своє ставлення до подій, явищ, які відбуваються в ре альному житті, свої знання, уміння й досвід. Ігри з правилами створюються для дітей дорослими. В них закладені навчальні та виховні завдання.
Творчі ігри поділяються на сюжетно-рольові, бу дівельно-конструктивні (їх головний зміст — доступ на для дитини творча діяльність — конструювання споруд з різних іграшкових будівельних матеріалів і конструкторів), ігри-драматизації та інсценівки, ігри з елементами праці та художньотворчої діяльності, в яких діти доступні для них трудові дії та художню творчість здійснюють в уявній ситуації, що відповідає умовам праці дорослих.
Ігри з правилами включають дидактичні, що тісно пов'язані з навчанням; інтелектуальні, які сприяють розвитку мислительної діяльності; рухливі, що мають на меті рухову активність учасників; хороводні, для яких характерним є виконання рухів під спів та музику.
Інтелектуальні ігри — це ті, що містять в собі проблемні та логічні завдання, розв'язання яких вирішується в ігровій формі. До них належать загад ки, кросворди, ребуси, метаграми, анаграми, шаради, чайнворди.
Характерною рисою таких ігор є задоволення і підвищення емоційного тонусу, прояв яскравих інте лектуальних емоцій: здивування, сумніву, впевненості, здогадки, радості відкриття, успіху. Ці ігри збагачу ють емоційну сферу дитини, викликають прагнення до спільної діяльності і бажання допомогти товаришам. Доцільно підтримувати дітей в таких іграх, це за кріплює дитячу самостійність, заповнює її позитивним моральним змістом.
Методика роботи з інтелектуальними іграми бу дується на компонентах пізнавальної діяльності: змістовому, мотиваційному, процесуальному, контрольно-цінювальному. Змістовний компонент забезпечує міст матеріалу, на якому створюється завдання, спішне рішення пізнавальних завдань можливе, як що діти володіють міцними знаннями, які можуть комбінувати в процесі розгадування ігор-загадок. Мо тиваційний компонент має на меті пробудити і за кріпити у дітей позитивні емоції у процесі навчання, викликати інтерес, допитливість, бажання до самос тійного розмірковування і, як наслідок — сформува ти прагнення до розумової діяльності. Формування мотиваційного компоненту повинно створювати особ ливий емоційний мікроклімат, який стимулює інтелек туальні почуття дітей: здивування, зацікавленість, захопленість, інтерес, задоволення від усвідомлення переборення труднощів. Процесуальним компонентом забезпечується готовність дітей до пізнавальної діяль ності. В ній передбачається здатність дітей до швид кого вибору потрібної інформації, уміння виділити го ловне, пов'язати відоме з невідомим. Для формуван ня процесуального компоненту потрібно виробити на вички дошкільнят швидко включатися в роботу, працю вати в певному темпі, вміння планувати, що потрібно здійснити для виконання завдання, визначати послі довність дій. Контрольно-оцінювальний компонент у пізнавальній діяльності відіграє спонукальну роль. Швидка і об'єктивна оцінка успіхів дитини у розга дуванні інтелектуальних ігор багато в чому визначає пізнавальну активність, прагнення досягти результату. Ознайомлюючи дітей з ребусом, наголошуємо на тому, що це своєрідна загадка, в якій слово або фра за зображені комбінацією фігур, літер або знаків. Своєрідність ребусного письма в тому, що слова в ньо му позначаються зображеннями різних предметів. Ма люнки можуть поєднуватися з літерами і різними комбінаціями із літер, чисел, фігур, умовних позначень. Дітям дуже до вподоби ігри на відгадування за шифрованих слів. Коли навчаємо відгадуванню ре бусів, пам'ятаємо такі правила:
— якщо малюнок зображено догори ногами, то слово читається справа наліво;
— якщо ліворуч від малюнка стоять коми, не чи тається відповідна кількість перших букв слова;
— якщо коми стоять праворуч від малюнка, не читаються останні букви;
— якщо в ребусі присутня геометрична фігура, во на називається повністю, далі додається буква і чи тається все разом;
— якщо частина слова вимовляється як числівник, то в ребусі вона зображена цифрами;
— розташування літер або складів над рискою і під нею говорить про те, що у слові-відповіді є один із складів на, під;
— якщо малюнок або літера зображені в середині іншої літери, то це означає, що у слові є літера в або у;
Метаграми — загадки, в яких зашифровані слова слід вгадувати за ознаками, сформульованими у стис лому римованому тексті. Наприклад:
З «М» у полі я росту,
З «Р» у річці я живу. (Мак, рак)
З «І» я сплю в коморі,
З «И» я плаваю у морі. (Кіт, кит.)
Анаграми — це слова з різним значенням, що містять одні й ті самі звуки, розташовані в різному порядку. За допомогою перестановки звуків або складів (порядок перестановки вихователь пропонує) утворюються зовсім різні слова {пила — липа, на сос — сосна, осел — село). Завдання такого типу ак тивізують мислення дітей і процес читання слів.
Шарада — загадка, в якій слово зашифроване ок ремими частинами:
Дві ноти ми, а далі те,
що кажуть, коли сідають на коня.
Разом — чудова гра. (Доміно.)
Криптограми — загадки, де слова зашифровано в певний спосіб: за допомогою малюнків, цифр, геоме тричних фігур або кольору.
Шахи — давня інтелектуальна гра. -З історії відо мо, що це не тільки спосіб цікаво провести вільний час, а й нагода для розвитку інтелекту, мислення.
Врахування певних педагогічних умов дає змогу досягти успішного оволодіння дошкільниками правил шахової гри та викликати стійкий інтерес до неї. Ша хи стають привабливою для дитини грою тільки за умови створення в ній ігрової фабули та подальших ігрових ситуацій.
В ознайомленні старших дошкільників з суттю гри доречно спиратись на розповідь, побудовану у формі казки, або використати такий прийом, як гра-драма тизація (наприклад, «У шаховій країні»).
Після виникнення первинного інтересу до шахів дітей ознайомлюють з назвами фігур і правилами гри. Наведені далі дидактичні ігри допоможуть закріпити ці знання.
Відгадай шахову фігуру за описом
Мета: навчати дітей порівнювати своє уявлення про шахову фігуру з її словесним описом; закріпити знання про зовнішні ознаки та назви шахових фігур.
Обладнання: предметні малюнки із зображен ням шахових фігур, шахова дошка та її фігури.
Хід гри. На столі зворотним боком догори роз кладено малюнки із зображенням шахових фігур. Пе дагог пропонує дітям пригадати назви та характерні зовнішні ознаки шахових фігур.
Дитина, яку викликає ведучий, підходить до сто лу, бере одну картку і, нікому її не показуючи, опи сує зображену шахову фігуру. Решта дітей уважно слухають, і той, хто відгадав, піднімає догори відпо відний малюнок і називає фігуру. Той, хто першим підняв картинку-відповідь, у винагороду ставить від повідну фігуру на шахову дошку і стає наступним учасником гри.
Розрізні картинки
Мета: закріпити знання про шахові фігури та їх розташування на шаховій дошці.
Обладнання : шахові дошки для кожної дитини, малюнки із зображенням частин (половинок) ша хових фігур.
Хід гри. Вихователь ставить перед дітьми за вдання: скласти з частин (половинок) шахові фігури та розкласти зображення на шаховій дошці у вихідній позиції.
Ознайомившись з ігровим завданням, діти скла дають з половинок шахові фігури та розміщують їх кожен на своїй дошці. Переможе той, хто першим виконає завдання. Переможець отримує нагороду — емблему із зображенням шахового короля.
Коли діти оволодіють первинними знаннями про фігури та правила гри, можна перейти до розв'язан ня елементарних шахових .задач та пов'язаного з ни ми аналізу шахових партій.
Гра в шахи виконує позитивну роль в загально му розвитку старших дошкільників. Вона розширює кругозір, активізує мислительну діяльність, тренує ло гічне мислення, спостережливість, увагу, виховує в дитини витримку, цілеспрямованість, впевненість у своїх силах, самоповагу, толерантне ставлення до су противника, збагачує дитячу уяву, підтримує фан тазію, приносить естетичне задоволення, сприяє роз витку здібностей і таланту.
Помітним явищем сучасного науково-технічного забезпечення суспільства, ери високих технологій, є комп'ютерні ігри. Комп'ютерні ігри за змістовим компонентом, складністю ігрових дій, виховним впли вом можна розподілити на ігри для дорослих та ігри для дітей.
Комп'ютерні ігри, які цілеспрямовано створюють ся для дитячого кола, є корисними щодо формуван ня інтелекту й можуть успішно застосовуватися для розумового розвитку старших дошкільників, творчого тренінгу, вироблення оптимальних стратегій розв'язан ня інтелектуальних завдань.
Необхідною умовою застосування комп'ютерних ігор у роботі з дітьми дошкільного віку є елементар на комп'ютерна освіченість педагога, ознайомлення дітей з будовою комп'ютера та формування в них навичок користування персональною електронно-обчис лювальною машиною.
Проведення з дошкільниками комп'ютерних ігор є безпечним для дитячого здоров'я, якщо їх організа тори дотримуються певних санітарно-гігієнічних ви мог, користування персональними комп'ютерами. Се ред загальних вимог щодо розташування та обладнан ня відповідного приміщення виділяються такі:
— кабінет комп'ютерної техніки не може розташо вуватися в підвальних та цокольних приміщеннях;
— кімната повинна бути звукоізольованою від при міщень, які мають підвищений рівень шуму (майстер ня, фізкультурний зал тощо);
— підлога має бути неслизькою, з антистатичним покриттям;
— в інтер'єрі приміщень не можна застосовувати матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.
Проведення будь-яких занять, комп'ютерних ігор у тому числі, в кабінетах, обладнаних персональними електронно-обчислювальними машинами, супроводжу ється змінами основних параметрів мікроклімату приміщення (зменшення аерації повітря, підвищення його температури і вологості). За санітарно - гігієнічними нормами оптимальними параметрами темпера тури є 19 ... 21 °С, допустимими — 18 ... 22 °С. Нор мальною є відносна вологість повітря 62—55 %, а до пустимою — 39—31 %.
Для покращення якісного складу повітря рекомен дується після кожної академічної години занять здій снювати наскрізне провітрювання приміщення. Якщо дозволяють погодні умови, під час роботи на комп'ютерах вікна, фрамуги, кватирки бажано трима ти відчиненими.
У приміщенні з комп'ютерним обладнанням щод ня повинно проводитись вологе прибирання (це сто сується також прибирання пилу з екрана та поверхні монітора).
Зміни основних параметрів мікроклімату примі щення прискорюють стомлення дітей. Пам'ятаючи про це, педагоги повинні дбати про забезпечення нормального мікроклімату робочого приміщення, попере джаючи стомлення дітей, а не чекати, коли його тре ба буде усувати.
У процесі роботи на комп'ютері особливо велике навантаження припадає на зорові аналізатори. Відпо відно до санітарно - гігієнічних вимог кабінети елек тронно-обчислювальної техніки мусять мати природне освітлення з орієнтацією вікон на північ, північний схід. Основний потік природного світла повинен спря мовуватись зліва. Не допускається правосторонній на прямок основного світлового потоку, напрямок ззаду та спереду дитини під час її роботи на комп'ютері. Проміння сонця і відблиски не повинні потрапляти в поле зору дошкільника та на екран монітора. Бажано, щоб поверхня робочих столів була кольо ру натуральної деревини, блакитного, світло-сірого чи світло - зеленого кольору.
Оптимальна віддаль очей дитини від екрана ком п'ютера становить 0,6 — 0,7 м, але не менше 0,5 м.
Дбаючи про захист зору дітей, педагог своєчасно привертає увагу дошкільників до неправильної поста ви під час ігрового процесу та організує ігрову діяль ність у часі, запобігаючи довготривалим іграм та по переджаючи втому зору.
Довготривалість комп'ютерних ігор визначається характеристиками відеотерміналів, віком дітей, часом гри в режимі дня, характером попередніх занять ді тей. Для попередження перевтоми зорових аналіза торів необхідно регулярно проводити вправи для очей.
У дітей старшого дошкільного віку легко розви вається процес гальмування нервових клітин, що вик ликає закономірне явище — стомлення, а отже, й по в'язане з ним зниження рівня розумової працездат ності, тому ігровий процес з появою ознак стомлен ня педагог повинен своєчасно припинити.
Комп'ютерні ігри в своїй основі містять приваб ливі для дошкільників компоненти, такі, як яскраве візуальне оформлення та висока динамічність. Ці скла дові комп'ютерної гри об'єднані її метою та струк турно підпорядковані. Бони організовані в просторі та часі. Всі ігрові складові координуються програмою, яка визначає, що і коли слід робити для досягнення мети гри. Програма комп'ютерної гри фіксується в інструкції, яка допомагає педагогові орієнтуватися в змісті ігор, їх виховному та розвивальному впливі та спрямовувати ігрову діяльність дітей.
Отже, залучення до інтелектуальних ігор розвива тиме мислення, пам'ять, увагу, уяву дітей; даватиме їм змогу відчути радість життя, щасливого існування в оточуючому середовищі; у спілкуванні з однолітка ми, природою, в усвідомленні своєї значущості. Інте лектуальний розвиток дасть змогу дитині здійснювати все нові й нові відкриття у віддалених галузях, які недоступні для її безпосереднього впливу.
Особливе місце в системі дитячих ігор посідають народні ігри, які створені багатьма поколіннями лю дей. Це універсальна скарбниця" духовних надбань ук раїнського народу. Традиційно в практиці суспільного дошкільного виховання широко використовувались твор чі ігри, ігри з правилами, а переважна більшість видів народних ігор залишалась поза програмою.
Концепція українського національного дитячого садка може бути повною мірою реалізована за умо ви повернення до витоків народної педагогіки, обізна ності вихователів з її засобами, зокрема українським дитячим ігровим фольклором. До нього слід віднести приспівки, утішки, скоромовки, лічилки, мовчанки, за-клички, небилиці, примовки, мирилки, жартівливі мовні ігри, докучливі казки, дражнилки, хороводні ігри, народні рухливі ігри. Варто підкреслити, що за гадки також є одним із видів ігор, які відображають мудрість народу і використовуються для перевірки знань та кмітливості дитини. В цьому і полягають очевидна педагогічна спрямованість і популярність за гадок як розумової розваги.
З дитячим ігровим фольклором тісно пов'язані колискові пісні та приспівки, які з успіхом можуть бути використані в сюжетно-рольових іграх дітей, особливо іграх дівчаток з ляльками.
У навчально - виховній роботі важливо педагогічно грамотно використовувати всі види ігор, які є компо нентами цілісної системи ігрової діяльності. В комплексі з іншими видами діяльності це забезпечує всебічний і гармонійний розвиток підростаючої особистості.
Віконечко у природу
Молодша група
Спостереження. Дме вітер — гойдаються дере ва; нема вітру — дерева знаходяться у спокої. На що схожі хмари?
У дощову погоду з вікна або веранди спостеріга ти, як стікають струмки води по шибках, як утворю ються на доріжках калюжі; прислухатись до стуку до щу по шибках, по даху.
Разом з дітьми порадіти першому снігу.
Як одягнені люди, коли йде дощ?
Спостереження за квітучими трав'янистими рос линами (дикорослими і культурними: кульбаба, грици ки, нагідки, жоржини, хризантеми та ін.); за хитан ням дерев, паданням листя у тиху і вітряну погоду; за кольором, величиною і формою осіннього листя; за листопадом на початку і в кінці осені; за дозріван ням плодів у саду; за горобиною.
Спостереження за зовнішнім виглядом горобця, голуба (голова, очі, дзьоб, крила, хвіст, ноги; горо бець скаче, а голуб — ходить; тіло покрите пір'ям).
Спостереження за поведінкою птахів (пір'я на стовбурчене, мовчазні, галасливі; перелітають з одно го місця на інше, сидять на гілках принишклі тощо); за птахами, що живуть у куточку природи (який ма ють зовнішній вигляд, чим живляться, як літають, співають тощо).
Спостереження за собаками, яких вигулюють гос подарі. Звернути увагу на зовнішній вигляд тварин (які голова, вуха, ноги, хвіст), на поведінку тварин (гавкає, грається, виконує команди тощо).
Спостереження та догляд за пересадженими (ра зом з вихователем) рослинами, що квітували на клумбі. Спостереження за працею дітей старших груп на городі (збір овочів), в парку, саду (згрібання листя), за працею дорослих у парку, саду, сквері.
В якому місці сонце вранці піднімається і де воно ховається ввечері?
Звернути увагу дітей на те, як люди закривають обличчя коміром, швидко ходять по вулиці, щоб не вмерзнути. Як вітер піднімає з землі сніг (заметіль)? Пропонувати прислухатися, як виє вітер.
Спостереження за формою сніжинок. Як вони кружляють? На що схожа кожна з них? Як падає сніг, куди він падає?
Чиї сліди можна побачити на снігу (дітей, дорос лих, сліди птахів, кішок, собак та інших тварин).
Спостереження за бурульками, коли надворі мо роз і відлига. У що перетвориться бурулька, якщо її внести у кімнату?
Як одягнені люди, коли надворі мороз, вітер? Як з'являються листочки на зрізаній гілці тополі, каштана, що вміщена в банку з водою? Як дорослі підгортають снігом дерева? Спостереження наприкінці зими за зміною за барвлення кори верби, липи (вона набуває червону ватого відтінку); за бруньками верби, тополі, черем хи (вони збільшуються).
Спостереження за зимуючими птахами та тими, що живуть у куточку живої природи (зовнішній ви гляд, повадки, поведінка), за іншими мешканцями куточка та тваринами найближчого оточення (дики ми і свійськими).
Звернути увагу на те, як у теплі сонячні дні лю ди намагаються затриматись на вулиці, не поспішають. Спостереження за змінами, що сталися навесні у неживій природі, наприклад, як дзвенить капіж, дзюрчить струмок тощо.
Як одягнені люди навесні у різну погоду? Спостереження за трав'янистими рослинами (ди корослими, культурними, кімнатними); за ранньоквітучими деревами. Дати дітям можливість поми луватися квітучим абрикосом, черешнею, вишнею, яблунею, відчути запах.
Прислухатись до того, як шумлять дерева, коли вітер слабкий (сильний).
Спостереження за весняними роботами дорослих у саду, парку, сквері, за роботою старших дітей на го роді.
Спостереження за тваринами найближчого ото чення і тими, що живуть у куточку живої природи.
Спостереження за дощовими хмарами (якого вони кольору, якої форми), як віддалені від землі, коли з'являються. Як у вітряну погоду рухаються хмари?
Як освітлює темне небо блискавка? Що утвори лось на асфальті після дощу? Яким стало повітря після дощу?
Розширювати уявлення про властивості води (те че, змочує, у ній тонуть важкі предмети тощо).
Спостереження за черв'яками, що з'являються на поверхні ґрунту після дощу. З'ясувати, чому їх не можна знищувати.
Якою стає земля після дощу?
Як косять на газонах траву?
Спостереження за роботою старших дітей і дорос лих на ділянці.
Спостереження за розпушуванням ґрунту старши ми дітьми і дорослими .
Якими бувають рослини у жарку погоду?
Як одягнені люди під час спеки?
Що нового з'явилося на грядках?
Які комахи «обстежують» квітки липи та інших рослин?
Як літають метелики, як вони складають криль ця, на яких квітках їх найбільше? Спостереження за сонечком.
Як літають стрижі, чим вони відрізняються від горобців?
Спостереження за працею дорослих у парку, са ду, сквері.
Спостереження за поведінкою шпака біля шпаківні і на землі; за метеликом (як літає, як сідає на квіт ку, чи легко тоді його помітити); за кішкою (як грі ється на сонці).
Дидактичні ігри
Ігри з сонячним промінчиком.
Ігри з вітром (з вітрячками, стрічками, прапор цями, кульками, літачками). Пускання на воду ко рабликів, човників (з паперу, кори, сірникових коро бочок): «Потоне — не потоне».
«Одягни ляльку» (для прогулянок у різну погоду). «Знайди найкращий листочок», «Знайди най більший листочок», «Знайди такий самий листочок» (за величиною, кольором); «Ми — осінні листочки»; ігри з «носиками» клена.
«Хто літає?», «Чий будиночок?», «Хто як кри чить?», «Кому що на обід?», «Складання меню для горобчика, синички, папужки», «Впізнай, хто це».
Ігри з піском (будівництво фортеці, ігри з фор мочками) .
Ігри зі снігом: «Куди сховався Андрійко?» (за слідами на снігу відшукати схованку Андрійка), «Хто далі кине сніжку?», «Хто закине сніжку в кошичок?». Виготовлення снігових фігурок за допомогою фор мочок, різноманітних «будівель» із снігу (будиночок для ляльок, звіряток тощо).
Влаштування гірок для дітей з участю батьків, старших братиків, сестричок.
Створення малюнків на снігу, їх розглядання. «Горобці й голуби», «Ворони», «Птахи». «На що схожі хмари?»
Гра-драматизація «Як живеться квітам, коли їх не поливають?». «Відгадай квітку за описом».
«Підбіжи до квітки, яку назвали», «Дізнайся за смаком», «Де що росте?».
Сюжетно-рольова гра «Садівник» (діти розпо відають лялькам, що дозріло на подвір'ї садочка).
«Чий це голос?», «Чиї це діти?», «Чия це пі сенька?», «Хто літає, хто повзає, хто плаває?», «Чиї це малята?», «Хто що їсть?», «Приготуй обід гороб чику».
Дидактичні ігри на розпізнавання та виявлення суттєвих ознак кімнатних рослин.
Досліди, обстеження, практична діяльність
дітей
Обстеження дерева (висота, розмір, форма, стов бур, гілки, листя); плодів, коренеплодів (на що схожі, який у них колір, яка поверхня, який запах).
Дати дітям можливість помилуватися квітучими рослинами на клумбі, пошурхотіти опалим листям.
Обстеження води яка утворилась із снігу й льоду.
Скопати разом з дітьми землю, розглянути її вла стивості.
Практична діяльність дітей у куточку живої при роди.
Догляд за кімнатними рослинами (поливання, ви тирання листків, миття піддонів).
Розгляд кімнатних рослин, виділення їх істотних ознак.
Виконання дітьми індивідуальних завдань: підго довування акваріумних рибок, промивання камінчиків, що лежать на дні акваріума, наповнення акваріума водою.
Приготування корму (разом з вихователем) для папуг чи інших пташок, догляд за ними (стежити, щоб у напувалці була вода, у годівниці — корм тощо).
Висаджування (разом з вихователем) цибулин тюльпанів, нарцисів.
Збирання насіння квітів.
Підгодовування зимуючих птахів.
Перетворення сніжинки на краплинку води.
Розчищення доріжок від снігу, підмітання їх.
Прикрашання «снігового містечка» різнокольоро вими крижинками (підфарбовану воду розливають у різні формочки, виносять на мороз).
Висаджування цибулі. Догляд за сходами.
Виготовлення поробок з шишок сосни, ялини, на сіння клена, липи.
Запасання корму для підгодівлі птахів.
Разом з дорослими та старшими дітьми розвішу вання на території дитячого садочка нескладних за конструкцією годівничок. Приготування корму для птахів.
Разом з дорослими висівання, висаджування квітів на клумбах; пересаджування кімнатних рослин, догляд за ними.
Догляд за тваринами у куточку живої природи.
Підготовка до свята «День птахів».
Обстеження рослин (на що схожі листочки каш тана, винограду тощо).
Оформлення календаря природи.
Проведення дослідів з вивчення властивостей піску сухий, вологий).
Прогулянка до лісу, парку, водойми. Спостереження за тваринами, яких тут можна зустріти (за зовнішнім виглядом, поведінкою).
Залучення дітей до роботи на клумбі, ділянці згрібання торішнього листя, сухих гілок).
Поливання (разом з вихователем) квітів на клумбі (навчати дітей правильно поливати квіти з поливальниці).
Збирання (разом з вихователем) врожаю.
Бесіди про поведінку дітей на природі.
Середня група
Спостереження. Як освітлена ділянка сонцем ранці, а як — увечері?
Чому на кінець осені прогулянки здійснюються при електричному освітленні?
Спостереження за напрямком вітру за допомогою прапорців, повітряних кульок, вітрячків, флюгера.
У вітряну погоду запропонувати дітям пробігти роти вітру. З'ясувати, чому важко було бігти. Повернутися обличчям до вітру. З'ясувати, який вітер — теплий чи холодний.
Якою стала вода у водоймі (холодною, сірою)? Як рухаються хмари і в який бік? З'ясувати, чо-у вони рухаються. З яких хмар іде дощ? Якого кольору небо?
У якому місці сонце «встає», а у якому — «сідає»?
Як вітер здіймає сніг, куди його несе, де більше
снігу? Що утворюється після хуртовини? З'ясувати,
як і де утворилися кучугури снігу. Прислухатися, як
гуде, виє вітер.
Чому в калюжах замерзає вода? Спостереження за вітром (теплий — холодний, сильний — слабкий, звідки віє; як гойдаються лис точки, великі й маленькі гілки).
Спостереження за хмарами (якого вони кольору, рухаються чи ні, близько чи далеко від землі). Що приносять хмари?
Спостереження за кольором неба сонячного і по хмурого дня. Прогулянки до парку (лісу, саду). З'я сування тих змін, що сталися з рослинами взимку (кругом сніг, тихо, одягнені у біле мереживо дерева, кущі; дерева простягли вгору до. сизого неба оголені віти; пожовкло, потемніло листя на дубах; у зелено му вбранні стоять зажурені сосни, ялинки тощо).
Розпізнавання дерев (сосни, берези, липи) за їх зовнішніми ознаками (за кольором кори, гілками).
Розгляд бруньок тополі, бузку, каштанів на прикінці зими: вони збільшилися, блищать. Повідоми ти дітям, що весною на місці одних бруньок з'яв ляться листочки, а на місці інших — квітки.
Спостереження за першим снігом, за сніжинками (як вони падають, скільки мають промінців, на що схожі).
У морозну погоду прислухатись до того, як ри пить сніг під ногами (наголосити, що сніг рипить тільки у морозну погоду).
Як блищить сніг у сонячну погоду? Що станеть ся зі сніжинкою, якщо її потримати на долоні?
Спостереження за:
горобиною (чим вона приваблива, чому не слід обривати ягоди, чим горобина відрізняється від берези);
айстрами, жоржинами (порівняти квітки і листя цих рослин, повідомити, що айстри мають прості ли стки, жоржини — складні);
трав'янистими рослинами, які найдовше квітнуть на клумбі, грядці;
трав'янистими рослинами після заморозків;
листопадом, зміною забарвлення листя на дере вах, кущах;
парком, садом, лісом після листопаду. З'ясувати, чому відбувається листопад. Прислухатися, як шару дить листя під ногами.
Відвідування квіткового магазину. Запропонувати дітям впізнати знайомі квіти. Чому в магазині бага то квітів?
Спостереження за горобцями, синицями, ворона ми, снігурами. Де ці птахи найчастіше зустрічаються, як вони рухаються, хто який голос подає?
Спостереження за:
перелітними птахами (з'ясувати, чому птахи від літають);
зимуючими птахами, які прилітають на територію дитячого садка (синицею, галкою, сірою вороною, граком, горобцем); який корм їм найбільше до впо доби;
поведінкою свійських тварин.
Розповісти дітям, що наприкінці зими пробує свій весняний голос невгамовна синиця, галасливішими стали горобці, відлетіли від будинків сірі ворони, гра ки, птаство готується зустрічати весну.
Спостереження за набубнявінням бруньок, появою листя, квіток на деревах і кущах; цвітінням осики, черемхи, каштанів, бузку.
Як змінюються навесні трав'янисті рослини? (З'явилася зелена трава, квітнуть примули, іриси, ма ти - й - мачуха, кульбаба).
Організувати екскурсію до ботанічного саду. Як змінилися кімнатні рослини, що нового на них з'явилося? (Листки, квітки).
Спостереження за комахами (які комахи літають над квітами, на які з них сідають, як їх «обстежу ють»); павуком (як він тче павутиння). Літні спостереження за:
дощовими краплинами під час грози. Прислуха тися, як шумить літній дощ; веселкою;
кольором неба: яким воно буває вранці, вдень, увечері; як рухаються хмари (швидко, повільно); звідки і куди вони рухаються; на що схожі хмари; з яких хмар іде дощ?
Перевірити народні прикмети: вранці чути безпе рестанку грім — надвечір піде Дощ з градом; весел ка віщує зміну погоди: вечірня — обіцяє погожу, а ранкова — дощову днину.
Спостереження за метеликами (як вони літають, сідають на квітки, як довго на них затримуються), за роботою мурашок біля мурашника. Де більше ко мах: на сонці чи в затінку? Показати дітям клопиків-солдатиків, що гріються на сонці.
Спіймати білана капустяного, посадити в банку на час обстеження і поспостерігати за його зовнішніми ознаками: які голівка, груди, черевце, крила.
Спостереження за дощовим черв'яком (який він ззовні, які робить рухи, чим він корисний), за жа бою, помістивши її на час обстеження в тераріум, за акваріумними рибками (як вони плавають, їдять).
Спостереження за шпаками біля шпаківень; за польотом стрижів, ластівок; на що схожі ці птахи, як поводяться перед грозою?
Спостереження за зовнішнім виглядом свійських тварин, за їхньою поведінкою.
Прогулянка на схили Дніпра. Спостерігати, які птахи плавають, які — літають над водою. Чому де які птахи пірнають у воду? Відвідування зоопарку.
Прогулянка до лісу. Ознайомити дітей з мешкан цями лісу (комахами, птахами, звірами). Вчити їх відрізняти кування зозулі від стуку дятла, прислуховуватись до співу пташок. Чому у лісі прохолодно? Як пахне квітуча липа? Які гриби отруйні, а які — їстівні?
Прогулянка до саду. Вчити розрізняти плоди за формою, кольором, смаком.
Прогулянка до парку. Звідки береться пух, що літає навкруги? Показати, що на пушинках перелітає насіння тополі. На кленах виросли крилатки, на ка штанах — «їжачки». Що змінилося порівняно з вес ною?
Вихід на ділянку. Які бур'яни ростуть на грядці, які з них квітують? Що дозріло?
Прогулянка до водойми. Ознайомити дітей з ти ми тваринами, які живуть на поверхні води, у її товщі, біля неї (вертячка, водомірка, жук-плавунець, бабка, жаба, риба). Запропонувати помилуватися ла таттям білим, жовтими глечиками.
За допомогою ілюстрацій, читання художніх творів ознайомити дітей із змінами, які сталися на полях улітку. Куди відправляють зерно? Що виготовляють з пшеничного та житнього борошна? Де печуть хліб та інші вироби з борошна? Чому треба берегти хліб?
Відвідування овочевих магазинів (що з'явилося на прилавках магазинів порівняно з весною? Звідки при везли овочі, хто їх виростив, для чого використову ють овочі?).
Спостереження за рослинами на ділянці, в саду, лісі, біля водойми. Коли дозріли плоди на абрикосах, вишнях, яблунях, кущах смородини, малини тощо?
Спостереження за працею дорослих у саду, пар ку в різні пори року.
Оформлення календаря природи та робота з ним. Оформлення альбомів «Метелики», «Жуки».
Дидактичні ігри
Ігри з вітром, водою, піском.
Пускання човників. З'ясувати, чому влітку вода тепла. Гра «Потоне — не потоне». Виготовлення з піску нескладних будівель та фігурок (за допомогою формочок).
«Сонячний зайчик», «Знайди іграшку». Малювання картин на снігу (за допомогою різно манітних фігурок).
«Одягни ляльку для купання та загоряння», «Одягни ляльку для катання на ковзанах». «Чий це слід?»
«Живе — неживе», «Дерева», «Гірлянда», «Знай ди листок того дерева, яке назву», «Впізнай дерево», «Складний чи простий листок?», «Шукай собі пару», «Дерево, кущ», «Знайди іншу — не таку», «Знайди таку саму», «Чарівний мішечок», «Знайди білі, чер воні, жовті квітки», «Відгадай за смаком», «Які овочі можна їсти сирими, а які — вареними?», «Відгадай за голосом», «Відгадай за описом», «Знайди маляті маму», «Я загадаю — ви відгадайте», «Побіжи до рослини», «Впізнай рослину за листям, квітками».
Досліди
Пересадити айстру і перенести в куточок живої природи. Як впливають елементи неживої природи на життя рослин?
Набрати в склянку снігу і помістити її у тепле приміщення. З'ясувати, чому розтанув сніг.
Замерзлу грудочку ґрунту помістити у кімнаті. З'ясувати, чому грудочка розмерзлась. Що станеться з замерзлою грудочкою, якщо деякий час потримати її в кімнаті? Чому вона розмерзлася?
На що перетвориться у кімнаті шматочок льоду? Чому?
Поставити у банку з водою (у січні, лютому) гілки тополі, бузку, каштана і помістити на підвікон ня. З'ясувати, чому бруньки на гілках, які знаходять ся в кімнаті, розпустилися, а бруньки на деревах у природному середовищі тільки збільшились.
Обстеження квіток квітучих рослин на клумбі, грядці (якого кольору, як пахнуть, що утворилося на місці квіток, яке насіння). Яке навколо повітря? За пропонувати дітям зробити глибокий вдих, щоб відчу ти, що повітря наповнене запахом опалого листя.
Сонячного дня обстежити з дітьми окремі предме ти. З'ясувати, чому взимку ці предмети були холодни ми. Чому діти одягаються весною легше, ніж узимку? Які зміни відбулися з рослинами на квітнику (як виросли лілії, іриси, півонії, троянди; які в них пу п'янки; які з цих квітів квітують, а які — вже відцвіли)? З'ясувати, які квіти дітям подобаються, для чого висівають та висаджують квіти.
Перевірити народні прикмети: на горобині багато плодів — чекай суворої зими; якщо мокрий сніг ви пав на мокру землю — він залишиться, на суху — скоро зійде; якщо вдень падав сніг, а під вечір при тих, — погода покращає; сонце перед заходом черво не — на вітер.
Практична діяльність дітей. Виготовлення ігра шок-саморобок для ігор з піском, водою.
Догляд за кімнатними рослинами у куточку жи вої природи. Годування акваріумних рибок.
На території дитячого садочка:
— прибирання подвір'я, збирання опалого листя;
— збирання насіння нагідок, космеї, настурції;
— збирання опалого листя для складання букетів, виготовлення аплікацій;
— збирання плодів каштанів для виготовлення іграшок - саморобок;
— розвішування годівничок, виготовлених дітьми.
Щоденне підгодовування птахів (зерном, крихтами білого хліба, промитим піском, несолоним салом тощо). Вирощування вівса для підгодовування птахів та інших тварин.
Висаджування цибулі (посадити в ямку денцем донизу; ямку робимо таку, щоб цибулинка заховалася, пальцями міцно притиснути землю).
На подвір'ї дитячого садочка:
— розчищання доріжок від снігу;
— будування снігової гірки;
— розвішування годівничок. На ділянці:
— підготовка ділянки та рабаток для висаджування та висівання рослин;
— висівання квасолі, гороху, настурції;
— висаджування цибулі.
Догляд за рослинами, що зростають на ділянці (по ливання їх, розпушування ґрунту, виривання бур'янів).
Збирання врожаю цибулі, редиски.
Збирання плодів і насіння для підгодівлі птахів узимку.
Старша група
Спостереження восени
Спостереження за зміною висоти сонця на небо схилі (в кінці кожного місяця, в один і той самий час); за зміною температури повітря протягом дня. У який бік дме вітер? Якої він сили (сильний, помірний, слабкий)? Якого кольору небо, хмари? Чо му хмари пливуть швидко (повільно)? Чи розтають замерзлі калюжі протягом дня? Чому рано темніє? Чому восени стає все холодніше?
Спостереження за рослинами. Які дикорослі й культурні трав'янисті рослини квітують на початку осені, які — після заморозків? У які кольори пофар бувала осінь листя рослин, яких рослин вона не торкнеться? Помилуватися червоними ягодами горобини, схожими на намисто. Кому знадобляться взимку яго ди горобини, насіння лопуха та інших рослин?
Як зашкодили перші морози рослинам?
Які овочі та фрукти з'явилися на прилавках ма газинів; які з них виросли у полі, які — у саду? Хто їх привіз до магазину?
Спостереження за працею дорослих у парках, скве рах, садах, за листопадом у тиху і вітряну погоду. Чому гойдаються дерева? Послухати, як шарудить під ногами опале листя.
Прогулянка до ботанічного саду, лісу, парку, во дойми з метою виявлення змін, що сталися в житті рослин.
Спостереження за метеликами (на які квітки во ни сідають, коли їх більше: сонячного чи похмурого дня?); за роботою павука сонячного дня.
Спостереження за перелітними птахами. Чому пта хів зібралося багато в одному місці? Чому немає шпаків біля шпаківень і ластівок біля гнізд?
Спостереження за зимуючими птахами. Яких пта хів стало більше на території дитячого садка? Чому спів пташок не такий радісний, як був улітку?
Спостереження за свійськими тваринами (соба кою, кішкою). Що змінилося у їхньому зовнішньому вигляді, поведінці? »
Куди зникли метелики, мурашки, жаби? Чому?
Прогулянки до зоопарку, лісу, парку, водойми.
Спостереження взимку
Спостереження за зміною висоти сонця на небо схилі (в кінці кожного зимового місяця, в один і той самий час).
Спостереження за зміною температури повітря протягом дня. У який бік дме вітер, якої він сили?
Якого кольору небо, хмари?
Спостереження за сніжинками (на що вони схожі, чи є серед них однакові, як вони падають у тиху і вітряну погоду, якими вони бувають під час відлиги?).
Спостереження за снігопадом. Де більше намело снігу: на рівному місці чи біля рослин, огорож? Яким буває сніг у мороз і відлигу?
З'ясувати:
— чому взимку прохолодніше, ніж восени;
— від чого залежить тривалість дня;
— коли рослини вкриваються інеєм, куди зникає іній, коли піднімається сонце?
На яких листяних деревах залишилося листя? На яких рослинах залишилися плоди? Чим різняться між собою сосна і ялина? (Хвоєю, шишками).
Як зимують трав'янисті рослини? Які зміни ста лися в житті кімнатних рослин (які рослини квіту ють, на яких з'явилися листочки, нові пагінці)?
Чому рослинам під снігом тепло? Якими стали бруньки каштана наприкінці зими?
Екскурсії, прогулянки до лісу, парку, водойми з метою виявлення змін, що сталися в житті рослин узимку.
Розглядання гербаріїв, дидактичних ілюстрацій із зображенням рослин узимку, розучування віршів, чи тання оповідань, перегляд діафільмів.
Спостереження за:
— поведінкою птахів у мороз і відлигу;
— птахами, що прилітають до годівничок;
— поведінкою птахів, які прилітають на територію дитячого садка;
— синичками (як вони із щілинок у корі дерев дістають собі корм);
— снігурами (який їхній зовнішній вигляд, чим вони відрізняються від горобців, які дерева вони «об стежують»);
— поведінкою свійських тварин і тварин з куточ ка живої природи.
Чому взимку сплять жаби, деякі звірі, комахи? Чому в мороз птахи настовбурчують пір'я?
Екскурсії, прогулянки до лісу, парку, водойми з метою виявлення змін, що сталися в житті тварин узимку.
Розгляд зображених на таблицях снігура, дятла, синиці. Порівняти дзьоб у цих птахів. Підвести дітей до розуміння, що форма дзьоба залежить від способу добування їжі; розгляд інших тварин (бажано у їх природному середовищі). Розучування віршів, читання оповідань, перегляд діафільмів про тварин узимку.
Спостереження навесні
Як світить сонце? Де сонце сходить, де — захо дить? Чому день збільшився? Яким стало небо? Яко го кольору купчасті хмари, на що схожі, як рухають ся? Чи бувають такі хмари взимку?
Яким став сніг? Де сніг розтане швидше? Чому розтав сніг? Чому на асфальті сніг тане швидше?
Як випаровується вода в калюжах? З'ясувати, ку ди піднімається пара. Коли утворюються бурульки? Помилуватися, як вони переливаються на сонці.
Спостереження за льодоходом; за весняним до щем. Якою стала земля після весняного дощу?
Екскурсія до парку, лісу, саду, річки з метою ви явлення змін, що відбуваються у неживій природі на весні.
Разом з дітьми помилуватися ранньоквітучими рос линами. Квітки мати-й-мачухи схожі на квітки куль баби. Квітки осики, тополі називаються сережками. На що схожі сережки, якого вони кольору? Як пе резимували під снігом братки, коли вони зацвіли, які у них квітки?
Продовжувати спостереження за гілочками, по ставленими у воду. Що з'явилося на них?
Як квітують каштани, бузок? Чи схожі між со бою суцвіття цих рослин? Чим вони відрізняються?
Коли вберуться у зелене вбрання і зацвітуть біла акація, липа?
Спостереження за працею дорослих, учнів у саду?
Перевірити прикмету: якщо квітки мати-й-мачухи, кульбаби не розкриваються — погода погіршиться.
Екскурсії до ботанічного саду, парку, лісу, водой ми з метою виявлення змін, що сталися в житті рос лин весною.
Спостереження за комахами. Яких комах вдалося побачити? Де? Чому вони сідають на квітки? По рівняти джмеля і сонечко. Чим вони відрізняються?
Спостереження за поведінкою перелітних (шпак, стриж) і зимуючих (горобець, синиця, сіра ворона) птахів. З'ясувати, чому птахи радо зустрічають вес ну, для чого вони носять у дзьобиках пір'їнки, засохлі стебельця рослин тощо. Як учні готуються до зустрічі шпаків? Послухати весняний спів пташок. Чому він такий радісний? Запропонувати дітям від творити спів якоїсь пташки.
Екскурсії до зоопарку, лісу, саду, водойми.
Спостереження влітку
Як світить і гріє сонце? Чи довго воно перебу ває на небосхилі, де воно буває вранці, а де — опівдні? Яке небо (ясне, блакитне, високе); які за кольором і формою хмари? З яких хмар іде дощ? Чи схожі літні хмари на зимові?
Чи довго триває літній дощ? Яким стає повітря після дощу? У які кольори «розфарбована» веселка? Якщо під час грози випадав град, з'ясувати, з чого він утворився. З чим можна порівняти росу? Куди зникла роса, коли сонце піднялося вище? Чому ут ворюється роса?
Що змінилося в куточку лісу? Які з дикорослих і культурних рослин квітують, які відцвіли, на яких дозрівають плоди? Коли закриваються квітки кульба би, нагідок?
Які дерева і кущі квітують, на яких дозрівають плоди? Запропонувати дітям подихати повітрям, на поєним ароматом білої акації, липи.
Які зміни відбулися з рослинами з куточка при роди?
Спостереження за працею дорослих і старших дітей у саду, парку, на городі.
Екскурсії до ботанічного саду, парку, лісу, водойми.
Спостереження за комахами:
— сонечком (як воно забарвлене, як це забарв лення рятує його; кого сонечко поїдає);
— біланом капустяним (яке в нього забарвлення, на якій стадії свого розвитку ця комаха шкідлива).
Чому влітку з'явилося багато комах?
Спостереження за «роботою» дощового черв'яка. Скласти колективну розповідь про охорону цієї тва рини.
Прислухатися до співу птахів. Коли вони співа ють голосніше?
Екскурсії до зоопарку.
Дидактичні ігри
«Що я не так назвав?», «Пори року». Ігри-загадки про явища і предмети неживої при роди.
Гра-спостереження «Хто краще розкаже про сон це (вітер, воду тощо)?».
Ігри з млинками, стрічками, повітряними кулька ми (з метою визначення сили і напрямку вітру).
Виготовлення іграшок-саморобок з природного ма теріалу (човники, фігурки птахів, звірів тощо) для ігор з піском, водою.
Ігри з водою: будування басейнів, гребель, сплав ляння лісу по річці, перевезення пасажирів на паро плавах, вантажів на баржах, влаштування свят на воді, спортивних змагань.
Конструювання з піску: спорудження висотних бу динків, палаців, театрів, залізниць, зоопарків, ста діонів тощо. Поєднувати різноманітні способи роботи з піском.
Відгадування загадок про рослини і тварин.
«Хто більше помітить?», «Відгадай, що в руці», «Що для чого потрібно?», «З чого варять борщ, компот?», «Упізнай рослину за її листям», «З яко го дерева листя?», «Прогулянка», «Упізнай дерево за кольором кори», «Що приніс листоноша?», «Чиї це гілки?», «Чиї це плоди?», «Я найперша зацвітаю», «Відгадай за описом», «Що де росте?», «Дерево, кущ, трава», «Упізнай за описом».
Ігри «Хто де живе?», «Зоологічне лото», «Упізнай за голосом», «Птахи, звірі, комахи», «Ців-ців! Цві рінь», «Кар...», «Цінь-цінь!», «Чи-чи-ку», «Упізнай за описом», «Хто що їсть?», «Хто спить, хто полює?» «Хто більше назве перелітних (зимуючих) птахів», «Перелітні — зимуючі», «Засинає — не засинає», «Упізнай за рухами».
Досліди, практична діяльність дітей
Дослідити, як просочується волога крізь пісок, глину, ґрунт. З'ясувати, яке це має значення для рослин.
Зібрати: , — опале листя, порівняти його за кольором, роз міром, формою;
— насіння дикорослих рослин для підгодовування птахів узимку;
— насіння культурних рослин для висівання їх весною.
Складання букетів із опалого листя. Підготовка і проведення Свята врожаю. Виготовити:
— лото (з опалого листя);
— прикраси для групової кімнати;
— колекцію плодів з дерев, кущів, трав'янистих рослин;
— гербарій «Осіннє листя». Висаджування цибулі. Оформлення календаря природи. Прибирання ділянки від сміття, залишків засохлих
рослин.
Пересаджування кімнатних рослин.
Перекопування й розпушування ґрунту на грядці, у квітнику. З'ясувати, для чого це роблять.
Висівання квіткових рослин (чорнобривці, космея) для вирощування розсади. Висівання овочевих рослин (помідори, огірки) для вирощування розсади. Висі вання овочевих рослин (редиска, буряк, морква) у від критому ґрунті.
Навчати дітей робити борозенки, висівати насіння, загортати борозенки.
Догляд за пересадженими лісовими рослинами.
Разом з дорослими збирання врожаю фруктів у саду. Висаджування дерев, кущів у сквері, парку.
Догляд за кімнатними рослинами (розпушування ґрунту, поливання, обприскування, миття листків, по вертання рослин до сонця).
Догляд за клумбами, рабатками (розпушування ґрунту, прополювання, поливання).
Збирання вирощеного врожаю (редиски, салату, огірків).
Виготовлення альбомів «Перелітні птахи», «Зиму ючі птахи».
Дослід. Струсити з гілочки іній. Тарілочку поміс тити у тепло. Що сталося з інеєм? Отже, іній — це замерзла вода.
Разом з дітьми зробити снігову гірку, льодяні доріжки для зимових розваг.
Переконати дітей, що дерева, кущі, цибулинки взимку не гинуть. У другій половині зими поставити на підвіконня в посудину з водою гілочки липи, осики, клена, каштана. Спостерігати, як набубнявіли бруньки, на що згодом вони перетворилися, чим відрізняються листочки між собою. З'ясувати, чому в кімнаті бруньки розпустилися, а в природних умовах вони тільки збільшилися.
Висадити цибулинки тюльпанів, цибулю. Спос терігати за їх розвитком. З'ясувати, які умови необ хідні для розвитку тюльпанів, цибулі.
Переконати, що з насінинки виросте рослина зі стебельцем, листочками.
Висівання у куточку природи квасолі, жасмину, догляд за цими рослинами.
Догляд за кімнатними рослинами (поливання, миття та обприскування). Догляд за висадженими та висіяними рослинами. Вирощування зеленого корму для підгодівлі тварин у живому куточку.
Присипання снігом рослин, які на зиму залиши лися зеленими. Підгортання снігу навколо дерев, кущів. Струшування снігу з кущів після снігопаду.
Догляд за тваринами (акваріумними рибками, па пугами, канарками, морськими свинками, хом'ячка ми), що знаходяться у куточку живої природи.
Під керівництвом вихователя підгодовування тва рин; миття годівничок, поїлок; прибирання кліток, вирощування зеленого корму.
Підгодовування птахів.
Перевірити народні прикмети: якщо зранку з'яв ляються темні хмари — вдень буде дощ; хмари пли вуть високо — буде гарна погода; коли ж надвечір вони стають щільнішими й сильнішає вітер — на по тепління; потяглися хмари смугами — буде дощ; якщо веселку видно після дощу, але вона швидко зникає — буде гарна погода, але коли довго «п'є» воду — на негоду; пізній листопад — буде сувора і довга зима; якщо виросли шишки на ялинах знизу — на ранні морози, а зверху — на ранній кінець зими; кімнатні птахи мовчать перед заметіллю; якщо ворони, граки, галки в'ються в повітрі — буде сніг; рипить сніг під ногами, далеко чути голоси — на мороз; сніг падає великими сніжинками — на відлигу; птахи відлітають пізно — зима буде тепла; вранці іній укрив дерева — вдень не йтиме сніг; якщо дерева вкрилися інеєм — буде тепло; зірки на небі яскраві — на погоду, тьмя ні — на дощ або сніг; побачив шпака — знай: весна біля порога; якщо кіт згорнувся у клубочок і лапка ми приховав носик — похолодає, а коли вмивається, довго полизуючи лапку, — на суху погоду.
Оформлення календаря природи. Бесіди про по ведінку дітей на природі.
Підготовча до школи група
Сонце
Дослід. На простому досліді можна перекона тися, що все живе тягнеться до сонця. В коробку, в якій з одного боку зроблений отвір, вміщують гор щик з пророслим насінням (квасолі, гороху). Став лять коробку на підвіконні, накривають. Регулярно поливають паросток. Куди він потягнеться?
Ігри з сонячним зайчиком.
Загадування і відгадування загадок.
Перевірити народні прикмети: сонце заходить за хмару — погода погіршиться; сонце заходить при без хмарному небі — на хорошу погоду.
Повітря
Дослід. У порожню посудину налити води. По ява бульбашок свідчить про наявність у ній повітря.
Спостереження: листя не шелестить — вітру не має; колихаються маленькі гілки — слабкий вітер; колихаються великі — сильний вітер.
Де працює вітер? (Млини, вітрильники, вентиля тори, дирижаблі).
Організація ігор з вітром.
Перевірити народну прикмету: сонце перед захо дом червоне — на вітер.
Вода
Дослід. Розчинити у воді сіль, цукор; перетво рити воду у лід, пару.
Спостереження за водою у річці, струмку, склянці води. Звідки береться дощ? Яким буває дощ?
Дослід. Закип'ятити воду в каструлі — на криш ці з'являться краплі.
Спостереження за тим, як використовується вода людьми, рослинами, тваринами.
Дидактична гра «Твердий — рідкий». Ігри з во дою.
Розучування веснянок.
Екскурсія до річки. Спостереження за тим, як біжить хвиля, як перевозять людей, вантажі тощо.
Перевірити народні прикмети: якщо квітневий дощ починається великими краплями, він триватиме не довго; квітень з водою — травень з травою.
Ґрунт
Проведення дослідів на виявлення у ґрунті води, повітря. Вирощування розсади овочевих культур.
Спостереження на тему «Ґрунт — домівка бага тьох живих істот». Як у містах та селах використо вують землю? (Будують будинки, розбивають парки, сквери, вирощують квіти та ін.).
Рослини "
Дидактичні ігри «Що де росте?», «Куди підемо, що знайдемо?», «Опиши дерево», «Загадай загадку про улюблену рослину», «Чия квітка?», «Вгадай, що в руці».
Виготовлення книжок-маляток про рослини.
Екскурсії до ботанічного саду.
Спостереження за рослинами. Восени: як зміни лись трав'янисті рослини, які з них ще квітують, як змінилося забарвлення листя на деревах, кущах, як кружляють листочки, коли нема вітру, як пахне опа ле листя, як воно шелестить. Взимку: як зимують трав'янисті рослини, кущі, хвойні й листяні дерева, вічнозелені трав'янисті рослини; чому під снігом рос линам тепло; на яких рослинах збереглися плоди і листки, який вони мають вигляд. Навесні: коли по чали квітувати вільха, верба, проліски, гусячі цибуль ки, мати-й-мачуха, абрикос, черешня, каштан, клен, біла акація. Влітку: коли з'являється перша суниця (червень), перша чорниця (липень), перша брусниця (серпень), якого кольору веселка, які літні дощі, як поводяться люди під час грози.
Створення екологічної стежини біля дитячого са дочка.
Екскурсія до ботанічного саду.
Тварини
Спостереження за тваринами у різні пори року. Восени: як готуються до зими метелик, мурашка, стриж, горобчик, синичка; як відлітають птахи у вирій. Взимку: як зимують комахи (здерти кору зі старого пенька і подивитись, хто там оселився); пта хи (яких птахів не побачити взимку), які птахи пе реселяються поближче до жител людей. Розпізнавання пташиних голосів, слідів тварин на снігу. Навесні: ко ли прокинулись від зимового сну метелики, мурашки, сонечка; коли прилітають до нас шпаки, стрижі; спостереження за поведінкою горобчика, синички, гал ки та інших птахів, які на зиму не відлітають, за по ведінкою білочки в парку тощо. Влітку: спостереження за польотом метеликів, сонечка, стрижів, ластівок; за поведінкою перед дощем мурашок, ластівок та інших птахів; якими стали «шубки» у свійських тварин.
Дидактичні ігри «Хто де живе?», «Хто кого во зить?», «Допоможіть тваринам знайти свою хатку», «Впізнай тваринку», «Знайди за описом», «Літає, по взає, плаває, бігає, скаче», «Хто живе в зоопарку?»
Рухливі ігри «Сова», «Коник».
Перевірити народні прикмети: голуби туркочуть — тепло віщують; кімнатні птахи мовчать перед за метіллю.
Екологічна стежина на території дошкільною навчального закладу
Провідною умовою реалізації завдань екологічної освіти і виховання є організація розвивального середо вища, завданням якого є формування такої особистісної якості як екологічна вихованість. Вона передба чає .набуття уявлень про унікальність, неповторність і самоцінність кожного компоненту природного довкілля, виявлення гуманних почуттів до живих істот, оволо діння вмінням відчувати красу і милуватися нею, еко логічно-доцільну поведінку в довкіллі.
Необхідним елементом екологічного розвивального предметного середовища дошкільного навчального закладу є екологічна стежина, тобто маршрут, який проходить через різноманітні природні об'єкти, що мають естетичну, природоохоронну цінність, на яко му подорожуючі отримують як усну, так і письмову інформацію (стенди, планшети, плакати) про об'єкти. Створена на території дошкільного навчального закладу екологічна стежина сприятиме оздоровленню дітей, їх пізнавальному, еколого- естетичному вихован ню, розвитку моральних якостей і грамотної, виваже ної поведінки в довкіллі, а також: екологічній освіті вихователів і батьків.
Екологічна стежина прокладається безпосередньо на території дошкільного навчального закладу. Це дасть змогу проводити комплексні заняття, екологічні ігри, дослідницьку і природоохоронну діяльність, до ступну дошкільникам.
Створення екологічної стежини починають із ви готовлення карти-схеми території і ДНЗ, розробки маршруту, означення можливих тематичних ділянок, а також стендів і покажчиків, їх місце знаходження, упереджувальних знаків.
Доцільно, як свідчить досвід, оформити паспорт на екологічну стежину, в якому визначається місцез находження екологічної стежини, зазначено провідні завдання і подано короткий опис маршруту. Подаємо орієнтовний варіант паспорту на екологічну стежину.
Місцезнаходження. Вказується район, місто (область), ДНЗ (назва, номер).
Завдання. Виховання у дошкільників основ екологічної культури; екологічна освіта вихователів і батьків.
Додаткові відомості. Особливості природ ного ландшафту, стан озеленення території.
Опис маршруту. Визначається початок мар шруту, перераховуються тематичні ділянки, їх зміст. Наприклад, стежина починається з ділянки рослин-ста рожилів: дуба, тополі, берези, кущів ліщини і калини. Вона проходить по території ДНЗ і складається з те матичних ділянок. Оформлена планшетами (стендами) з інформацією про об'єкти. Частина території давно озеленена деревами (липами, ясенами, горобинами, ялинами) і кущами (бузку, таволги, спіреї, дерену). Під час створення стежини висаджено горобину, че ремху, клен, явір, ялинки, плодові дерева, вейгелу, будлею, сніжноягідник, розплановано городні ділянки. Орієнтовний перелік тематичних ді лянок екологічної стежини:
1) дерева і кущі-старожили;
2) зелена аптека;
3) рідкісні рослини;
4) дослідницька ділянка;
5) город і квітник;
6) галявина для ігор і відпочинку;
7) куточок для художньої праці з природним і покидьковим матеріалом.
На нашу думку, не слід збільшувати кількість ділянок, доцільніше яскраво оформити 4—5 з них; виготовити покажчики з назвами ділянок, стенди (планшети), що містять ілюстрації та інформацію про об'єкти на маршруті. Стежина має бути шириною 40—60 см. Зміст тематичних ділянок, що є харак терними для даного біоценозу (ліс, луг, степ тощо), має задовольняти пізнавальні інтереси дошкільників.
Ділянка рослин-старожилів. Сосна, ялина, дуб, тополя, клен; кущі ліщини, калини, ожини, чорниці та брусниці.
Дослідницька ділянка. Місце, де проводяться досліди з ґрунтом, водою, насінням рослин. Розміщу ють годувальний столик і поїлки для птахів.
Галявина для ігор і відпочинку. Знаходиться на сонячному місці, з гарним краєвидом. Обладнується лавами, пеньками. Використовується для організації театралізованих ігор, читання літератури, складання екологічних казок, проведення занять, малювання.
Ділянка рідкісних рослин. Саме тут з насіння, зібраного в лісі (лузі, степу), вирощують трав'янисті рослини, що рідко зустрічаються в довкіллі або по терпають від людей (проліски, зірочки жовті, пер воцвіт, фіалки, вероніка та ін.). Загалом 5—6 видів з різним періодом цвітіння.
Ділянка для художньої праці. На ній необхідно розмістити столи і лави під навісом. Можливе про ведення бесід і розмов з батьками, виставки робіт ді тей тощо.
Тематичні ділянки формуються поступово, допов нюються новими елементами. Як у природному дов кіллі, так і в створеному штучно, рослини мають співіснувати, не заважаючи одна одній.
Вирушаючи маршрутом екологічної стежини, пе дагог має пам'ятати такі правила, які визначив Ж. Б. Корнелл: менше повчати дітей, а більше ділитися своїми почуттями;
♦ бути чутливим до природного довкілля;
♦ уміти сконцентрувати увагу свою і дітей;
♦ давати дітям можливість спочатку все уважно оглянути, а лише потім розповідати;
♦ зустріч з природним довкіллям наповнювати ра дістю.
Почати слід з прогулянки за маршрутом еколо гічної стежини, передбачивши тривалу зупинку на га лявині відпочинку. Саме відпочинок дасть змогу спо стережливому педагогові з'ясувати чимало питань для планування подальшої виховної роботи з дітьми. Чи вміють діти поводитися в природному довкіллі? Чи помічають красу? Чи цікавляться явищами природи, об'єктами екологічної стежини? Чи помічають сміття, зламані гілки дерев, кущів? Чи, може, байдужі до навколишньої природи?
Під час прогулянки слід розглянути покажчики, голосно зачитати назви ділянок, розглянути стенди із зображенням об'єктів тієї чи іншої ділянки. Напри кінці прогулянки запитати, чи було весело, радісно? Чому? Кому було сумно? Чому? Яку б ділянку хоті ли відвідати наступного разу? Чому? Продумати мо тивацію наступної прогулянки.
Провідними формами організації дітей на еколо гічній стежині є цільові прогулянки й екскурсії. Якщо кількість екскурсій обмежена і вони входять в загаль ну кількість занять за режимом дня в ДНЗ, то кількість цільових прогулянок не обмежена і залежить від виховних завдань, що вирішуватиме педагог у той чи інший сезон. Слід пам'ятати, що природничий зміст цільових прогулянок обмежений. Окрім колективних спостережень, під час прогулянки повинні здійсню ватись індивідуальні спостереження, природоохоронна діяльність, різноманітні ігри, пошуково-дослідницька діяльність. Цільова прогулянка може бути присвячена вирішенню завдань, естетичного виховання, милуванню красою природи, висловленню захоплення. На такій прогулянці обов'язковим є читання поетичних творів, що відображають побачене дітьми.
Орієнтовна тематика екс курсій та прогулянок:
1) восени: «У гості до дерев (кущів, квітів)», «Карнавал осіннього листя», «Дарунки осені», «Чи прийшла до нас осінь?», «Що, що на городі росте? Хто, хто врожай збере?»;
2) взимку: «Чи прийшла до нас зима?», «У гості до птахів», «Що під снігом зеленіє?», «Вчимося чу ти скарги природи», «Про що розповіли сліди?», «Зачарована краса!»;
3) навесні: «Чи прийшла до нас весна?», «У гос ті до перших квітів весни», «Про що співає весна?», «Пахощі весни дивують і чарують», «Чуємо скарги природи», «У гості до зелених друзів»;
4) влітку: «Хоровод літніх квітів», «У гості до липи», «До зеленої аптеки», «Зріє, зріє, достигає на городі і в садку», «Хто, хто землю розпушив?», «Хто підкаже нам погоду?», «У гості до комах».
Запрошення відвідати екологічну стежину діти мо жуть отримати і від літературних героїв дитячих книжок: хлопчика-чарівника Озивайка, Добрика, Джелі-Джема, Жалійкіна, Травозная та ін. Введення у освітній процес цих героїв сприятиме активізації інте ресу дошкільників до того, що відбувається в довкіллі, формуванню екологічно доцільної поведінки в природ ному середовищі, емоційному сприйманню побаче ного. Літературні персонажі можуть «запропонувати» для обговорювання різні ситуації. Наприклад, як ви будете поводитися, якщо:
а) зустрінете навесні берізку, що «плаче»;
б) побачите на стежині пташенят;
в) натрапите на галявину, де багато красивих квітів;
г) біля купки землі побачите крота;
ґ) ваш менший братик захоче впіймати метелика.
Обговорення подібних ситуацій сприятиме, певною мірою, усвідомленню дітьми необхідності бути уважни ми в природному довкіллі, виважено ставитися до рос лин і тварин. Дитина повинна розуміти й особисто опановувати правила співжиття з природним довкіллям, робити висновки про доцільну поведінку у конкретній ситуації. Не можна обмежуватися гаслами і заклика ми «Не рвіть!», «Не ламайте!», «Бережіть!». Кожний негативний випадок має стати предметом розмови з вихованцями, роздумів про можливі наслідки.
Бажано, щоб під час прогулянок та екскурсій по екологічній стежині діти робили замальовки. А ма люнки слід розмістити на стенді, встановленому на галявині відпочинку. Саме тут малюки матимуть змо гу уважно їх роздивитися, обговорити, висловити свої враження.
Екологічні ігри (екоігри) повинні посісти чільне місце під час подорожей дітей по стежині. Насампе ред, це ігри на збагачення чуттєвого досвіду дош кільників: «Угадай, хто я», «Впізнай своє дерево», «Звуки природи», «Дивовижні аромати природи» то що. Під час таких ігор дітям зав'язують очі або про понують їх закрити. Вихователь спочатку підводить дитину до дерева і пропонує доторкнутися до листя, гілок, вдихнути аромат листя, квітів, плодів тощо. Потім, відвівши дитину назад, знімає пов'язку і дає завдання знайти той об'єкт, який обстежувався. У ході гри «Звуки природи» діти, закривши очі, підніма ють руки, стиснуті в кулачки, і прислуховуються до навколишніх звуків. З кожним новим почутим звуком розгинають один палець. Коли почують п'ять звуків, відкривають очі і називають почуте. Ускладнений ва ріант: назвати тільки природні звуки.
На дослідницькій ділянці вихователь організовує пошукову діяльність старших дошкільників. Змістом такої діяльності має бути:
— ознайомлення з ознаками і властивостями піща ного, глинистого ґрунтів, чорнозему;
— погіршення стану ґрунту внаслідок витоптування;
— зникнення в цих місцях рослин і тварин;
— орієнтування в тому, що. належить природі, а що ні (бляшанки, пляшки, обгортки тощо);
— вирощування дерев із насіння (дуб червоний, каштан, клен гостролистий та ін.);
— ознайомлення із змінами, які відбуваються із сміттям у ґрунті.
На дослідницькій ділянці мають бути грядки з різним ґрунтом; кілька автошин з чорноземом, в яких закопуються рештки рослинного походження, а також папір, скло, жувальні гумки, пластмасові предмети тощо. Тут же обладнують хвилясту доріжку шириною 20 — 30 см, на якій є ділянки, засипані піском, пух ким ґрунтом, камінцями, глинистим ґрунтом, засіяні травою, викладені гладкими дерев'яними дощечками, її використовують для ходіння босоніж у грі «Ніжки грати люблять». Також тут розташовують ящик для компосту. Відводять місце для закопування різних матеріалів (біологічного і штучного) у ґрунт в кап роновій шкарпетці на тривалий час (один місяць, шість місяців, рік).
Пошуково-дослідницька робота на екологічній сте жині сприятиме активізації пізнавальної діяльності дош кільників, усвідомленню правил природокористування.
Сьогодні екологічна стежина — обов'язковий еле мент екологічного розвивального предметного середо вища в ДНЗ. Організація цікавої пізнавальної, ігро вої, природоохоронної діяльності на стежині сприяти ме засвоєнню дітьми дошкільного віку основ еко логічної культури.
У світі форм, величин і чисел
У математичному розділі програми «Дитина» ви ділено дві основні групи питань. До першої належать такі: розміщення предметів у просторі, розрізнення предметів за величиною, масою, формою та іншими якісними ознаками; визначення кількості предметів за загальними показниками (багато — мало, більше — менше), орієнтування в часі та ін. До другої групи відносяться питання, пов'язані з вивченням множин: порівняння множин за кількістю елементів, визначен ня множин за допомогою кількісних числівників, за стосування порядкових числівників; числа і властивості натурального ряду; дії з числами: додавання і відні мання, задачі.
Значне місце в програмі посідає геометричний матеріал. За допомогою геометричних фігур, які ви ступають еталоном форми, діти аналізують предмети навколишньої дійсності, набувають знань про най більш характерні їх ознаки.
Порядок вивчення програмних питань визнача ється взаємозв'язком між окремими темами. В одних випадках програмні питання розглядаються послідовно одне за одним, в інших — одночасно.
Основними формами організації навчальної робо ти з дітьми є ігри, спостереження, індивідуальна прак тична діяльність, заняття. Усі форми роботи у пере важній більшості мають цілеспрямований керований характер, тобто заздалегідь плануються вихователем і проводяться з обмеженою кількістю дітей. Проте в багатьох випадках доцільно виконувати математичні вправи мимохідь, відповідно до життєвих ситуацій, що раптово виникають. При цьому не обов'язково додер жувати змісту програми для даної вікової групи. Ефективним може бути випереджаючий аналіз навко лишньої дійсності із вживанням математичної тер мінології. В усіх випадках формування елементарних математичних уявлень і понять має здійснюватись у різноманітних умовах повсякденного життя, система тично і послідовно, без перевантаження дітей.
У системі навчально-виховної роботи математич ного змісту треба передбачити інтегровані, комплексні заняття. Наприклад: поєднання занять з математики з іншими видами діяльності — конструюванням, зоб ражувальним мистецтвом, фізичним вихованням, екс курсіями в природу тощо.
Зміст програми з формування елементарних мате матичних уявлень подається в двох аспектах — пред метних фактів та явищ і системи пізнавальних дій, які необхідно сформувати. Цим підкреслюється, що про цес засвоєння математичного змісту — це процес ви конання дітьми певних дій із специфічним матеріалом.
У програмі до окремих розділів подано додатко вий матеріал для малят, які швидше за інших засво юють, запам'ятовують, виявляють кмітливість.
Молодша група
Формування елементарних математичних уявлень малят четвертого року життя здійснюється одночасно з виробленням у них практичних умінь та навичок, необхідних у повсякденному житті. У процесі органі зації побутової діяльності, дидактичних ігор та спілку вання з малюками вихователь використовує програм ний матеріал з будь-якої теми.
Дитина цього віку володіє багатьма вміннями й навичками орієнтування в навколишньому середовищі. Протягом року основним завданням педагога є по вторення й систематизація наявних у дітей матема тичних уявлень.
Закріплення навичок орієнтування в просторі здій снюється через багаторазове повторення, конкретний показ дитині того, як вона повинна діяти. Вихователь планує роботу з цього розділу протягом усього року.
Пізнання якісних і кількісних відношень буде ус пішним, якщо діти навчаться правильно порівнювати предмети і множини предметів. Трирічні дошкільнята швидше засвоюють назви протилежних ознак (дов гий — короткий, високий — низький).
Ознайомлення з геометричним матеріалом розпо чинається з простого маніпулювання кубиками, роз пізнавання фігур (куба, кулі, квадрата, круга). Гео метричні фігури слід широко використовувати при формуванні вмінь розміщувати фігури в просторі.
Засвоєння термінів, які визначаюсь поняття часу, вимагає розвиненої уяви, досвіду, тому слід постійно використовувати відповідну термінологію в повсякден ному спілкуванні з дітьми.
Формування уявлень про множину предметів здій снюється в результаті практичного групування пред метів за якісною ознакою. Сприймання кількісних відношень виражають поняття «один — багато», що означають протилежні за змістом кількості.
Окремим завданням роботи з математичним зміс том з дітьми четвертого року життя є постійна ува га до розвитку мислення й мови, формування загальнонавчальних умінь, таких, наприклад, як уміння слухати, правильно будувати речення - відповіді на за питання та ін.
Основними видами діяльності, в процесі яких діти оволодівають елементарними математичними уявлен нями, є гра, спеціальні вправи з іграшками чи пред метами, спостереження в природі, побутові ситуації.
Орієнтовні ігри та інші види діяльності з мате матичним спрямуванням
Таблиця 4
Ознайомлення з величиною предметів
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Який предмет за ве личиною?» (під сто лом обмацати пред мет і назвати його величину), « Одягни велику і маленьку ляльок», «Подай біль шу машину», «Знай ди колеса до маши ни», «Знайди ніжку до грибочка», «Зроби гірлянду з великих і маленьких хлопавок». |
Прослухавши казку, назвати великих і маленьких звірів. Сервірувати стіл: великими і маленькими ложками, таріл ками тощо. Під час фізкуль турних вправ виконати прак тичні дії з великими і ма ленькими м'ячами, обручами тощо. Аплікація, розфарбо вування різних за величиною предметів. На прогулянці визначити довшу і коротшу доріжки. Виміряти доріжку довгими і короткими крока ми. Розучування лічилок. |
Таблиця 5
Розрізнення предметів за масою
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
Гра-драматизація «Дід Мороз несе повний (порожній) мішок»; «Знайди найважчий предмет»; «Кому важ че?». |
Вимірювання маси різних предметів, якими діти кори стуються в побуті. Спосте реження за рухом тіл, що перебувають у вільному па дінні (пір'їна летить помалу, а м'яч — швидше, тому що пір'їна легша, ніж м'яч). Запитання типу «Хлопчик везе порожній візок. Що треба зробити, щоб візок був важчий?» або «Коля взяв одну лопатку, а Іринка — дві. Кому важче»? |
Таблиця 6
Ознайомлення з формою предметів
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Знайди таку саму фігуру»; «Підбери ко лесо до машини»; «Розвеземо іграшки» (на одну машину — ті предмети, які ма ють форму кулі, а на другу — ті, які ма ють форму куба); «Якої форми предме ти»? (м'ячі, кубики). |
Складання орнаментів з кру гів, квадратів. Ліплення з піску кулі й ку ба. Знайти в природі об'єкти, що мають форму кулі, кру га, куба, квадрата. |
Таблиця 7
Орієнтування в просторі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Де збирав ягоди ведмідь?»; драмати зація казки «Ріпка»; «Візьми предмет, який знаходиться над (під, за, поруч із) столом»; «Що зміни лося?». |
Завдання: покласти кубики (тарілку, ложку) перед со бою, підняти прапорець до гори, опустити донизу, про стягнути вперед, піднятися на гірку, спуститися вниз і т.п. Запитання типу: «Що росте на дереві?», «Що рос те під ним?», «Яке яблуко вище, а яке нижче?», «Що знаходиться над головою?» |
Таблиця 8
Орієнтування в часі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«День — ніч»; «Ми снідаємо вранці, а обідаємо...» |
Аналіз діяльності дітей у різні проміжки часу (вжи вання слів «зараз», «потім», «довго», «недовго», «сьогод ні», «завтра», «день», «ніч», «доброго ранку», «добрий день», «на добраніч», «доб рий вечір» тощо). Спостере ження за об'єктивними при родними показниками части ни доби (світло, темно, сон це, місяць). Аналіз художніх творів (картин, ілюстрацій) з позиції зображення приро ди у різні проміжки часу. |
Таблиця 9
Лічба. Формування уявлень про множину
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Зав'яжемо кожній ляльці стрічку». (Чо го більше: стрічок чи ляльок?). |
Виконання практичних дій з предметами у побуті (роз кладання ложок, тарілок на столі, порівняння кількості предметів з кількістю дітей за столом). Рухливі ігри на повітрі з ви користанням лічби. Констру ювання, аплікація. |
Середня група
На п'ятому році життя у дітей закріплюються елементарні уявлення про простір, час і величини та розширюються знання про них У цьому віці малята вже здатні не тільки сприймати конкретні предмети, а й їх зображення на малюнках, таблицях, картинах.
Порівнюючи предмети або сукупність предметів за величиною, вихованці середньої групи вчаться зістав ляти їх і за іншими ознаками (товстий - тонкий, ши рокий — вузький). Упорядковувати предмети вчать, починаючи від найвищого або від найнижчого (висо кий — вищий — найвищий тощо). Кількісні відношення позначають термінами «більше», «менше», «стільки ж».
Знання дітей про плоскі геометричні фігури по глиблюються в процесі їхньої практичної діяльності. Слід передбачити різні вправи на площинне констру ювання (діти складають об'єкти, працюють над аплі каціями, створюють орнаменти, візерунки тощо). Ве лика увага надається порівнянню фігур: спочатку однорідних фігур за ознаками кольору, розміру, а потім неоднорідних (трикутник і квадрат, трикутник і чотирикутник тощо). Діти продовжують знаходити знайомі форми в оточуючому житті.
Практичні дії з множинами предметів мають на меті підготувати дітей до розуміння змісту дій дода вання і віднімання в подальшому навчанні.
Продовжується вивчення чисел першого десятка, вводяться нові числа 4 і 5. Особлива увага приділя ється формуванню уявлень про те, що кожне наступ не число на одиницю більше від попереднього.
Оперуючи сукупностями предметів, об'єднуючи і розбиваючи їх на частини, діти набувають уявлень про склад чисел у межах 5. Запам'ятовування скла ду чисел проходить стихійно, в процесі багаторазових практичних дій.
Основними засобами формування елементарних математичних уявлень залишаються гра та спеціальні вправи у різних видах побутової діяльності. Матеріал для роботи добирається з урахуванням готовності ді тей до його сприймання. Зміст усіх розділів може оп рацьовуватись паралельно протягом року без жорст кого порядку його слідування. Важливо передбачити систематичне закріплення і повторення вивченого ра ніше матеріалу, щоб малята не забували його.
Орієнтовні ігри та інші види діяльності з мате матичним спрямуванням
Таблиця 10
Розрізнення предметів за величиною
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
« Чий хвіст ? »; « Лісова галявина»; «Гара жі»; «Ведмеді збира ються у гості»; «Схо динки». |
Завдання типу: із поданих смужок вибрати вужчу, по рівняти товщину стовбурів де рев (берези, тополі, дуба). Порівняти ширину сходинок, стрічок тощо. Малювання товшої і тоншої колод. Вирізування різних за шириною смужок. Ліплення з пластиліну різних за товщиною предметів. |
Таблиця 11
Формування просторових уявлень
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Гра з надувними кульками»; «Наші ручки, наші ніжки»; «Купання ляльки»; «Відгадай, що зміни лось»; «Склади візе рунок»; «Скажи пра вильно». |
На фізкультурних заняттях переміщуватись у вказаних напрямках. Розповісти, як обладнано ігрову кімнату, спальню або їдальню, вжи ваючи відповідні терміни. |
Таблиця 12
Геометричні фігури
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Чарівний мішечок»; «Впізнай на дотик»; «Виклади візерунок»; «Геометричне лото»; лото «Колір і форма»; «Добери сусідів»; «Знайди предмет та кої самої форми». |
Ігри з будівельним конст руктором: підбір різних гео метричних фігур для конструювання. Складання візерунків з гео метричних фігур. |
Таблиця 13
Орієнтування в часі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«День — ніч»; «Ко ли це буває?»; «Наш день»; «Розкажи, що я роблю». |
Спостереження у повсякденному житті. Спостереження в природі. |
Таблиця 14
Формування уявлень про множину
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«День народження ляльки»; «Відгадай, скільки»; «Мої паль чики»; «Рибалки»; «Хованки». |
Спостереження в природі (лічба пташок, квітів, дерев). Чергування в їдальні (лічба тарілок, чашок, ложок, виде лок), чергування в куточку природи. Ігрова діяльність. Робота в куточку книжки. |
Старша група
Розширення і поглиблення знань та вмінь п'яти річних малят здійснюється за рахунок ускладнених та інтегрованих завдань, у яких поєднується зміст різних
розділів.
При порівнянні предметів і множин зростає сту пінь складності завдань: дітям пропонуються два спів відношення — зростання або зменшення в упорядко ваному ряді предметів (наприклад: предмет товщий, ніж попередній, але тонший, ніж наступний).
Формування уявлень про множину предметів здій снюється у двох напрямках: з точки зору їх якісних ознак і з точки зору кількісних відношень. Діти да ної вікової групи порівнюють множини за допомогою попарного співставлення їх елементів. Поступово, ви бираючи по одному елементу з кожної множини, об'єднуючи їх у пари, визначають кількісні відношен ня між множинами і порівнюють їх.
Вивчаючи з дітьми числа першого десятка, слід опрацювати такі питання:
— сприймання чисел на природних групах пред метів і за малюнками;
— утворення даного числа за допомогою додаван ня одиниці до попереднього;
— ознайомлення з друкованими цифрами;
— вправи на співвіднесення певної кількості предметів і відповідним числом;
— порівняння чисел на основі попереднього порів няння відповідних груп предметів;
— практичні дії на засвоєння складу чисел. Вправляючи малят у лічбі, педагог має створити
відповідні ситуації: предмети розміщуються лінійно в рядок, хаотично, без будь-якого порядку, по колу. Діти вчаться запам'ятовувати предмети, які вже пе релічені, щоб не лічити їх двічі.
Малят старшої групи ознайомлюють з поняттям «задача», її структурою, вчать розв'язувати задачі на знаходження суми й остачі.
Вибір дій розв'язування задачі здійснюється в про цесі практичних дій з фішками — замінниками пред метів, про які говориться в задачі.
Орієнтовні ігри та інші види діяльності з мате матичним спрямуванням
Таблиця 15 Величина предметів
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Іграшковий мага зин»; «Хто перший?»; «Подружки збира ються до школи»; « Чий хвіст ? »; « Чия коробка?». |
Завдання: намалювати кілька м'ячів, щоб синій був най менший, а червоний — най більший, визначити на око величини оточуючих пред метів тощо. |
Таблиця 16
Орієнтування в просторі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Моя дорога в дитя чий садок»; «Дома люй»; «Моя кімната»; « Скільки кроків ? »; «Виправи помилку сам»; «Хто правильно піде, той іграшку знайде». |
Завдання: викласти на ар куші паперу, поділеному на квадрати і два рядки, пред метні картинки або геомет ричні фігури. |
Таблиця 17
Орієнтування в часі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Хто швидше (повіль ніше) ?»; «Коли це буває?»; «Що ми ро бимо?»; «Назви на ступний день»; «Наш день у дитячому сад ку». |
Щоденне визначення числа, місяця, дня тижня. Розповіді дітей про те, що вони роблять у певні дні тижня, частини доби. |
Таблиця 18 Геометричні фігури
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Калейдоскоп»; «За кінчи картину»; «Зна йди (впізнай) на до тик» ; «Мозаїка»; «Доміно». |
Побудова візерунків з геоме тричних фігур. Визначення форми оточуючих предметів, іграшок. Ап лікація з геометричних фігур. |
Таблиця 19
Формування уявлень про множину
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Хто більше?»; «Кільцекид»; «Камінці»; «Рибалки»; «День народження»; «Са дівник» . |
Залучення дітей до розпові дей із вживанням понять « у сі», « кожний », « будь - який », « останній ». Практичні дії з іграшками: об'єднан ня за певними ознаками, ви лучення частини іграшок із множини за певною ознакою. |
Таблиця 20
Число і цифра
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Знайди свій будино чок»; «Яке число за губилося?»; «Лічи да лі»; «Знайди сусідів»; «Усі в ряд»; «Кіль-цекид». |
Розучування лічилок, віршів про числа і цифри. Залучення дітей до розпо відей із вживанням термінів «число», «цифра». Відгадування загадок про числа і цифри. Перелічування будь-яких пред метів у процесі зображу вальної діяльності, екскурсій, практичної роботи дітей. |
Підготовча група
За змістом програму для дітей даного віку мож на поділити на дві основні частини: перша пов'язана з до цифровим періодом навчання, друга включає пи тання нумерації чисел першого десятка і арифметич них дій додавання й віднімання.
Основними завданнями доцифрового періоду є поглиблення і розвиток умінь орієнтуватися у просто рових напрямках, визначати положення певних пред метів відносно інших, розміщувати предмети на пло щині аркуша паперу, правильно вживати терміни. Навчившись у попередніх групах визначати розмір і форму предметів, діти об'єднують їх за цими озна ками, виділяють частину предметів, що характеризу ються спільною властивістю. У ході виконання різно манітних вправ уточнюються поняття «один», «усі», «кожний», «усі, крім...» та ін.
Одним з найважливіших завдань доцифрового періоду є формування вмінь лічити окремі предмети, звуки, рухи тощо. Діти мають переконатися, що результат лічби не залежить від порядку, в якому лічать предмети. Поряд з вправами на порівняння множин виконуються завдання на перетворення нерівночисельних множин у рівночисельні. Дві нерівні сукупності зрівнюють двома способами — вилучають зайві з більшої групи або доповнюють меншу групу.
Вивчаючи нумерацію, діти повинні засвоїти: як називається кожне число і як воно позначається дру кованою цифрою та на письмі; як утворюється кож не число при лічбі з попереднього числа та одиниці; яке місце займає кожне число в ряді від 1 до 10; після якого і перед яким його називають при лічбі; які відношення між даним числом і сусіднім та інши ми числами ряду; з яких двох менших чисел можна скласти це число.
У підготовчій групі вводяться нові види задач — на збільшення або зменшення числа на кілька оди ниць та на різницеве порівняння. Діти мають навчи тися слухати задачу, запам'ятовувати її, моделювати, тобто ілюструвати (повна предметна модель і непо вна, коли результат не можна перелічити).
Важливе значення має правильний добір методів і прийомів навчання, розробка і використання різно манітного дидактичного матеріалу. Поєднання словес них, наочних і практичних методів дасть можливість у процесі засвоєння навчального матеріалу активізу вати всі види чуттєвого сприймання й тим самим ор ганізовувати навчання шестиліток без перевантаження, підтримувати активний пізнавальний інтерес. Як і в попередніх вікових періодах, слід широко використо вувати ігри. Проте ігрова діяльність вже не буде провідною. її призначення — сприяти закріпленню, узагальненню і збагаченню пізнавального досвіду дошкільнят.
Орієнтовні ігри та інші види діяльності матема тичного спрямування
Таблиця 21
Величина предметів
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Навпаки» (кидаючи м'яч, вихователь на зиває слово, а дити на, піймавши м'яч, називає слово з про тилежним значенням; «Закінчи речення» («Якщо сосна вища за дуб, то дуб...») |
Завдання: намалювати дів чинку, ялинку і квіточку так, щоб дівчинка була тільки у великому крузі, ялинка — тільки в меншому, а квіточ ка — відразу в обох кругах; намалювати чашку так, щоб вона не була ні. у великому, ні в маленькому кругах; ви конати малюнок так, щоб найдовшою була червона стрічка, найкоротшою — зе лена, а жовта коротшою від "червоної, але довшою від зе леної; зафарбувати лівий верх ній круг червоним олівцем, правий верхній круг — синім олівцем тощо. |
Таблиця 22 Орієнтування в просторі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Що змінилося?»; «Кращий розвідник» (діти оплесками «ве дуть» викликану ди тину до схованої іг рашки); «Звідки лу нав голос?» (зліва, справа, спереду тощо). |
Зорові диктанти (викласти ві зерунок з геометричних фі гур за зразком). Спостереження у повсякден ному житті. Перешиковування під час проведення ранкової гімнастики та фізкультурних занять. |
Таблиця 23
Орієнтування в часі
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Знайди сусідів» (на звати суміжні дні тижня); «Хто швид ше збере тиждень?»; «Який сьогодні день?» (назвати число, день, місяць поточного дня); «Закінчи * речення» («Вчора була середа, а сьогодні...»); «Ко ли це буває ? » |
Відгадування загадок. Роз в'язування задач на визна чення проміжків часу за годинником. Робота з ка лендарем. Виставка календариків. Вивчення віршів з ча совими поняттями. |
Таблиця 24
Геометричні фігури
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Геометричне лото»; «Знайди потрібну фі гуру»; «Чим відрізня ються? »; « Танграм » (скласти із геомет ричних фігур фігуру - силует); «Яку фігуру треба помістити у ряд?» (упорядкуван ня за певними зако номірностями ряду фігур); «Яка фігура зайва?» |
Складання з паличок кутів та багатокутників. Обведення за допомогою тра фаретної лінійки різних гео метричних фігур. Вимірювання довжини та ширини різних предметів. Поділ багатокутників на ча стини і визначення знайомих геометричних фігур. Перетворення однієї фігури в іншу за допомогою додаван ня або вилучення паличок. Знаходження на малюнку знайомих фігур. Вимірювання літровими бан ками ємності каструлі, три літрових банок тощо. |
Таблиця 25
Числа першого десятка
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Відгадай, яке число пропущене»; «Піймай м'яч» (розв'язування ланцюжків прикла дів); «Числовий ряд» (знайти і викласти цифри у вказаному порядку); « Знайди сусідів» (назвати су міжні числа). |
Побудова числових східців з кубиків, на яких зображені цифри. Лічба рухів, звуків, предметів у різних життєвих ситуаціях. Розкладання су купностей предметів на дві групи (за різними варіанта ми). Викладання з паличок «будинків». |
Таблиця 26
Додавання і віднімання в межах 10. Задачі.
|
Дидактичні ігри |
Інші види діяльності |
|
«Знайди пару» (склад числа); «Доповни число до...»; «Назви суму»; «Що змінилося?»; «Знайди зада чі» (розрізнення задач, загадок, запи тань); «Магазин»; «Придумати задачу про 3 і 2». |
Складання і розв'язування задач на додавання і відні мання з використанням різ них життєвих ситуацій. Складання задач за прак тичними, діями дітей та їх розв'язування. |
Організація образотворчої діяльності
Основним завданням художніх занять з дошкіль нятами є виховання пізнавальної і творчої активності, спрямування цієї активності на сприймання краси, естетичних якостей, особливості, неповторності, що передана в яскравих кольорах, цікавих формах, узо рах, розписах, малюнках. Важливо створити умови для того, щоб діти привчались емоційно відгукуватись на красу навколишнього оточення (красу предметів побу ту, іграшок, природи, пісень, музики, слів), помічати, бачити, чути і шанувати цю красу, бажати відтворю вати ЇЇ в естетичних діях, іграх, образотворчих занят тях, називати відповідними словами. Важливо привча ти малят використовувати в іграх і в повсякденному житті предмети, виготовлені і оздоблені народними майстрами і художниками, народні іграшки (дерев'яні, керамічні, з соломи, тканини), глиняний посуд, ки лимки, плетені вироби, вишиті серветки, рушники, одяг, а також картинки з зображенням (реалістичним і стилізованим) різних іграшок, предметів, тварин, ху дожні ілюстрації до дитячих книжок.
Діти можуть малювати на альбомних аркушах па перу, на аркушах різного розміру і форми (квадрат, прямокутник, круг, силуети миски, чашки, фартушка, рушничка, сорочки тощо), на різних предметах (ко робках, ящиках, камінчиках, шпалерах).
На заняттях дошкільники ознайомлюються з різ ною технікою малювання: пальчиками; пензлями (ху дожніми та клейовими, великими і малими); олівця ми (м'якими); фломастерами; паличками; в середній і старших групах — губкою, пір'ям, вугіллям; фарба ми гуаш, в середній групі — і акварельними (зміша на техніка); крейдами (восковими та звичайними, ко льоровими ), вугіллям.
/\ля ліплення використовують глину, пластилін, а починаючи з середньої групи — пластику та вологий пісок.
Для занять з аплікації виготовляють геометричні фігури різного розміру і кольору (квадрати, прямо кутники, трикутники, кружечки), на яких діти викла дають та наклеюють деталі, узори, предмети, сюжети. Для основи беруть готовий кольоровий папір або за-тонований вихователем чи старшими дітьми (гуашева фарба з клеєм ПВА). Для художньої аплікації мож на використати м'який різнокольоровий папір (роботи з техніки обривання), засушені листочки, пелюстки. Форми організації образотворчої діяльності дітей:
♦ індивідуальне виконання завдань в умовах гру пових занять;
♦ виконання завдань парами;
♦ виконання завдань невеликою групою;
♦ колективна робота;
♦ спільна робота з вихователем;
♦ спільна робота з дітьми старшого віку;
♦ самостійна художня діяльність.
Для занять з фарбами, глиною, клеєм та іншими матеріалами потрібно мати фартушки чи пелеринки, а при малюванні пальчиками, пензликом — вологу ганчірку.
Матеріал до занять у підготовчій групі
І квартал
Сонячні барви
«Про золоте поле жита, блакитне небо і Україну»
Вихователь розповідає дітям легенду про те, чо му нашу землю назвали Україною. Звертає увагу на символи української землі — два кольори: синій та жовтий. Потім читає вірші В. Коломійця «Солодка земля» та В. Симоненка «Лебеді материнства» (фраг менти). Діти розглядають предмети, розписи, іграш ки, що «прийшли» до них з давніх-давен від" бабусь і дідусів, щоб розповісти, як жили, про що мріяли, як створювали красу коло себе наші предки. Дошкільнята ознайомлюються з поняттям декоративно-ужиткове мистецтво, після чого виконують твор чу роботу «Краю мій рідний».
«Петриківське розмаїття»
Вихователь читає дітям казку Г. Местечкіна «Та ємниця диво-квітки». Розповідає про стародавніх майстрів на Дніпропетровщині, що прикрашали свої домівки диво-квітами, птахами, тваринами, про таєм ницю чарівного ланцюжка: живу природу, перевтілену в казкову, «котячий пензлик», чарівні фарби (акварель на жовтку), невичерпну фантазію.
Діти розглядають розписи П. Глущенко, Ф. Панка, Т. Пати, Н. Біло кінь. Вихователь звертає їхню увагу на основні мотиви, композицію розписів (бігунець та квітку), на перехідний мазок, розмаїття фарб тощо. Дівчатка і хлопчики уявляють себе диво-квітами, роз повідають про себе, передають у рухах створений об раз, малюють елементи розпису, складають композиції, виконують творчі роботи за мотивами розписів.
«Пишається над водою червона калина»
Діти ознайомлюються з образом калини у твор чості майстринь декоративного розпису. Милуються красою, кольоровою гамою, вишуканістю ліній і форм робіт Н. Білокінь «Калина», В. Павленко «Калина», Т. Пати «Зозуля на калині», Т. Гордови «Ой зацвіла калинонька», слухають пісню «Чи я в лузі не кали на була», казку Г. Демченка «Калинка», визначають настрій казки та пісні, порівнюють їх. У різних ви дах художньої діяльності (малювання, аплікація, ліп лення) виконують творчу роботу «Калинове диво» (ягідки, за бажанням, малюють пальчиком).
«Життєрадісна палітра Ганни Собачко»
Діти ознайомлюються з творами майстрині-чарів ниці Ганни Собачко «Тривога», «Український віно чок», «Вихор», «У червоному полі». Захоплюються динамікою кольорових плям, відмічають характерні особливості барв (густої, «серйозної» гуаші та «легкої», прозорої акварелі), вишуканість композицій. Потім ма лята складають свою чарівну казку про віночок з осінніх квітів, слухають та розучують українську народ ну пісню «Кругом Мариноньки ходили дівоньки», за водять хоровод, вправляються у виконанні елементів розпису, створюють свою композицію, виконують твор чу роботу за мотивами розписів Ганни Собачко.
«Казкові птахи та звірі Марії Приймаченко»
Діти дивуються незбагненній фантазії майстрині, що відтворює добро та зло, радість та сум, чесність та жалюгідність в казкових образах тварин: «Пави серед квітів», «Бик», «Дика курка у винограді». Ма лята розглядають, аналізують, визначають характер, настрій, стан кожної диво-істоти, складають свою каз ку, уявляючи себе казковим звіром. Вихователь про понує дітям послухати фрагменти з дитячої комічної опери М. В. Лисенка «Коза-дереза», відтворити у пантоміміці характерні особливості дійових осіб: Ли сички, Кози, Ведмедя, Зайця, Рака-Неборака. Маля та вправляються у малюванні, ліпленні казкових зві рів, виконують творчу роботу «У кожного свій чарів ний птах чи звір».
«Природа живе, радіє, тужить у творах Марфи Тимченко»
Діти ознайомлюються з одухотвореною природою майстрині, відтвореною в роботах «Верби», «Зимовий пейзаж», «В Седнєві» та ін. Слухають вірш І. Калинця «Павутинка», складають свою казку про каз кове дерево, уявляють себе цим деревом; передають у пантоміміці «характер», настрій дерева. Потім вправляються в техніці перехідного мазка, розповіда ючи про осіннє листя, кремезний дуб, «заплакану» вербу; малюють свою казку про дерево.
«Чарівний світ природи Катерини Білокур»
Діти міркують, про що може розповісти букет з осінніх квітів... Вихователь пропонує їм здійснити уявну екскурсію до музею декоративно-ужиткового мистецтва, ознайомитися з творами Катерини Біло кур. Малята слухають рядки, написані О. Гончаром про майстриню: «...Золото могутнього колосся й буяння півоній, жоржин, троянд, кручених паничів, і все це злилося, сплелося у щедрім вияві життєвої си ли, все затаїло в собі якусь глибину, нерозгаданість, все оповите якимось синім присмерком, таємничістю казки». Діти розглядають, милуються творами «На тюрморт з колоссям та глечиком», «Осінній натюр морт», «Надвечір'я»; виконують творчі роботи за мотивами розписів Катерини Білокур. (Можна запро понувати малювання стилізованих квітів, складання з них оригінальних композицій).
«Абетка класичного мистецтва. В майстерні художника-пейзажиста»
Ознайомлення з творчістю художника-пейзажиста С. Шишка. Діти розглядають кілька робіт з циклу «Київська сюїта» («У парку восени», «Падолист», «Осінній мотив»), слухають рядки з вірша М.Рильсь кого «Уже кружляє листя жовто-ржаве»; порівнюють зображення осені в роботах майстрів. Малят ознай омлюють з поняттям пейзаж; вчать створювати ком позиції з кольорових плям (акварель по вологому па перу), «Фарби осені» (радісної, засмученої, золотої, заплаканої). Виконання творчої роботи «Я — худож ник - пейзажист ».
«Барви осіннього парку»
Діти ознайомлюються з творами художників Й. Бокшая «Осінь. Радванський ліс», Т. Яблонської «У парку», С. Шишка «Осінь над Дніпром», І. Левітана «Золота осінь», «Осінній день. Сокольники». Ма лята міркують: чи може художник передати свій настрій та стан через зображення природи, якими барвами роз повідає майстер про радість та сум у природі. Вико нання творчої роботи «Пейзаж осіннього настрою».
«Про що розповідає осінній натюрморт»
Діти ознайомлюються з поняттям натюрморт, ви значають, що відтворює «тиха натура». Розглядають, аналізують предмети у творах О. Шовкуненка «Кві ти», «Натюрморт з кавуном», К. Волобуєва «Натюр морт», С. Шишка «Осінні квіти» та ін. Малята вчаться розкривати таємниці натюрморту: характер кожного предмета, чим різняться предмети і як во ни доповнюють один одного, що розповідають про художника.
Дітям пропонується за бажанням виконати творчі роботи у різних видах художньої діяльності (малю ванні, ліпленні, аплікації) за темами: «Ходить гарбуз по городу», «Рожева фантазія» (біла чашка та черво не яблуко), «Калинове диво», «Осінній букет» та ін.
«Готуємося до свята осені»
У різних видах художньої діяльності діти викону ють творчі роботи, які будуть призначені для оздоб лення групової кімнати, залу і одягу до свята, пода рунки молодшим дітям і батькам (відтиснуті й вирізані кольорові листочки, виліплені глиняні форми, розфарбовані гуашшю, панно, підсвічники тощо).
«Свято прощання з осінню»
Проводиться вікторина за творами майстрів деко ративного та класичного мистецтва, з якими діти оз найомлюються протягом осені. Проходить виставка творчих робіт. Діти співають пісні, читають вірші, розповідають та інсценізують казки-мініатюри.
II квартал Світ очима казкарів
«Яворівська іграшка»
Дітей ознайомлюють з виробами яворівських майст рів: дерев'яними кониками, птахами, іграшковими во зиками, санчатами, качалочками, вчать розуміння лінійного та кольорового ритмів, створених на природ ному фоні деревини жовтими плямами, хвилястими смугами, червоно - зеленими колами, листочками, крап ками, розетками. Малятам розповідають, що майстри використовують анілінові фарби. Увагу дітей звертають на характерні особливості саме яворівської іграшки.
Дівчатка і хлопчики складають казки, легенди про коника, птаха або про диво-санчата, одухотворяють їх, граються. Вправляються у виконанні елементів, скла дають власні композиції (на готових формах), вико нують творчі роботи за мотивами яворівської іграшки.
«Обереги - що то за сила, що то за диво?»
Вихователь розповідає малятам, що з давніх-давен коло та ромб, дерево та гілочка, зображення коника, ведмедя чи птаха наділялося магічною оберігаючою силою. Коло — то знак сонця, а гілка — дерево життя , кінь відвертає зло та різні нещастя, півень — охо ронець домашнього вогнища, ведмідь, зображений у хаті, приносить щастя. Діти розглядають обереги, створені київськими майстрами, складають легенди про знаки-символи. З глини, пластики ліплять обе реги (для матусі, щоб відвертав від неї хвороби; для маленького братика, щоб снилися йому добрі, красиві сни, та ін.).
«День пошани Миколая - День чемності й ввічливості»
Миколай — покровитель землеробства і тварин ництва, господар земних вод, милостивий святий, за ступник від усіх бід і нещасть, любить чемних, ви хованих дітей,
Діти відмічають день подарунків та сюрпризів (виготовлених своїми руками). Це можуть бути ма люнки, маленькі ілюстровані книжечки, обереги, лис тівки, прикрашені аплікацією тощо.
«Готуємося до Різдва»
Вихователь розповідає дітям про християнське свято Різдво Христове, старовинний ляльковий театр — вертеп. Діти розучують колядки, щедрівки, виготовля ють маски, зірку, двобічне зображення кози, розігру ють вертепну виставу, виконують творчу роботу «Різд во», дарують один одному власноручно виготовлені подарунки.
«Золота Хохлома»
Вихователь розповідає дітям Про чарівні перетво рення дерев'яної «баклуші», яка спочатку проходить обробку на токарному верстаті, потім — про ґрунту вання сріблястим (алюмінієвим) тлом, розпис (чер воним, чорним, зеленим) хохломської травички, «кудрини»; про подорож до гарячої печі й диво перетво рення сріблястого тла на «гаряче золото». Малята розглядають твори майстрів — миски, ложки, вази та ін., милуються ними; вихователь допомагає їм поба чити різноманітність, вишуканість, мелодійність хохломського розпису. Добре, щоб під час такого ознайомлення звучали вірші, народні пісні.
Діти відповідають на запитання вихователя: хто підказав народним майстриням такі неповторні візерун ки? Потім складають свої казки про барви, травичку, віти та ягідки хохломського розпису, вправляються у створенні найпростіших елементів розпису, заповнюють візерунками готові форми, складають свої оригінальні композиції за мотивами хохломського розпису.
«Абетка класичного мистецтва. Мереживо зимового дня»
Діти продовжують ознайомлення з творами укра їнських художників. Розглядають, милуються, «зану рюються» у зимові пейзажі М. Глущенка «Зимовий день», С. Шишка «Парк узимку», І. Марчука «Мере живо зимового дня» та ін. Можна використати тво ри російських художників: І. Грабаря «Біла береза. Шпачині гнізда», «Лютнева блакить», «Березневий сніг», І. Шишкіна «Зима», «На Півночі дикій» та ін.
Слухаючи казку «Кольори Зими», дошкільнята виконують роботу (акварель по вологому, кольорові плями) «Якого кольору сніг». Можна запропонувати такі теми: «Сонячний (похмурий) зимовий день», «Який настрій у Зими?»
«Зимовий натюрморт»
Діти ознайомлюються з творами українських мит ців О. Шовкуненка, В. Костецького, Т. Яблонської, К. Волобуєва та ін.; аналізують роботу І. Грабаря «Натюрморт з варенням та яблуками». Вихователь пропонує малятам згадати, що таке натюрморт, які натюрморти вони запам'ятали, відповісти на запитан ня: «Чому цей натюрморт можна назвати зимовим?».
З підготовлених заздалегідь предметів, муляжі к діти вчаться складати натюрморти, створюють свої казки про натюрморт, малюють спочатку окремі предмети, а потім вправляються в малюванні натюрморту з натури. Виконують творчу роботу «Казка про те, як стали друзями підсвічник і яблуко».
III квартал
Дива, створені руками майстрів
«Майстриня й нитка»
Діти розглядають вишиванки різних регіонів Ук раїни, милуються їх красою, розмаїттям. За допомо гою вихователя визначають настрій кожного виробу, відповідають на запитання: чи бувають вишиванки веселі, сумні?
Вихователь розповідає про особливості вишиванок, створених у різних регіонах України: для виробів з Полтавщини характерні особлива вишуканість та свят ковість, ніжність колористичної гами (поєднання бла китних, білих, вохристих, сірих, ледь зеленуватих тонів); київські вишиванки відрізняються від інших білим полем з яскравим і виразним звучанням чер воного або червоно-чорного кольорів; виробам з Подільщини притаманна різнокольорова гама, акцен тована горизонтальними смугами з окремих розеток, і т.д. Вихователь обов'язково зупиняється і дає мож ливість дітям зрозуміти символічність кольору і кож ного елемента вишиванок.
Діти слухають рядки з пісні О. Білаша на слова Д. Павличка «Два кольори»; вивчають пісню, співа ють, виконують кольоровими олівцями чи фломасте рами композицію за мотивами робіт майстринь.
«Українські витинанки»
Вихователь розкриває дітям секрети стародавнього віконця. У давнину перші віконця для хат виготовля ли майстри-гутники. Віконця були у вигляді чотирьох кружечків: немов символізували погляд на всі чотири сторони світу. Промінчики сонця йшли до хати, не сли велику радість, це було своє — рідне «хатнє» со нечко, сонце дарувало врожай, тому світлові в домі віддавали належну шану. Щоб зосередити на ньому увагу, приєднували різноманітні візерунки — витинан ки із шкіри. Скло згодом змінилося, а витинанки за лишилися. Ішли люди сіяти жито — оздоблювали скло витинанками, які про це розповідали; збирали вро жай — готували витинанку «Врожайну»; до весілля готували «весільні» витинанки. Згодом почали клеїти витинанки на сволоках, стінах, полицях. Витинанки-байки служили забавами дітям. Вихованці ознайомлю ються з виробами саївських витиначів К. Бурлаки, Є. Ботан, М. Кричик та ін.; вправляються у ство ренні простих витинанок, виконують творчі роботи.
«Казка, яку розповіла майстриня-писанкарка»
Діти розглядають диво-крашанки, мальованки та писанки (роботи майстрів), милуються ними. Вихова тель розповідає, як у давнину люди зустрічали весну, що знаки, які прикрашають яйця, символізують жит тя, його витоки, розвиток та силу. Далі педагог ви разно читає вірші І. Тришевської «Писанки», Л. Пол тави «Великодні писанки». Можна запропонувати дітям прослухати фрагменти з фантастичної опери М. В. Лисенка «Зима і Весна», в яких з'являється Весна у віночку з вербою і крашанкою, звучить хор («Весна іде, тепло несе. Уклоніться їй! Несе вона усім життя. Смерть Зимі лихій!»). Діти розучують веснян ки, водять хороводи. На площинних формах (яйце) виконують розписи знаками-символами, розповідаючи про своє уявлення про навколишній світ, життя, час. Створюють колективну композицію — колаж «Писан ка моя». За бажанням, розігрують невеличке дійство за казкою 3. Мензатюк «Писанка». Можна запропо нувати малятам виліпити з глини чи пластики яйце, потім його розписати, використавши гуаш і клей ПВА.
«Опішнянські гончарі»
Вихователь розповідає дітям, як із безформеного шматка глини завдяки задуму і чутливим пальцям майстра народжується виразна, тонкостінна посудина; як зачаровують швидка зміна найрізноманітніших форм, вільне володіння технікою і віртуозна майстер ність гончара, як вільно, від руки, без ескізів і по передніх начерків розписують майстри вироби. Після розпису висушену форму обпалюють, поливають про зорою глазур'ю, знову ставлять у піч. Так з'являють ся чарівні вироби, що сяють веселковими переливами барв: золотисто-червоними, яскраво-зеленими, корич невими. Діти вправляються у ліпленні різноманітних форм, а на наступному занятті розписують їх за мо тивами опішнянських розписів.
«Опішнянські казкові істоти»
Діти дізнаються, що, окрім різноманітних і оригі нальних за формою глечиків, макітер, мисок, барил, баклаг та куманців, в Опішні створюють анімалістич ну та жанрову скульптуру. Серед опоетизованих, але реальних у своїй основі образів свійських тварин (ко ня, баранця, цапа) живуть казкові персонажі, звірі й птахи, а пищики — вигадки майстрів.
Дівчатка і хлопчики розглядають, аналізують твори опішнянських майстрів В. Біляка, М. Кришталь, Н. Оначко, М. Бондаренко та ін. Слухають легенду про Чашу-Глек, переказану за твором О. Дмитренка. За бажанням, з глини чи пластики ліплять тварин, птахів, свійських та казкових. Після висихання (на наступно му занятті) розписують їх, створюючи виразний образ.
«Куманці із Косова»
Діти розглядають репродукцію картини Т. Голембієвської «Українські куманці». Вихователь розповідає про майстринь, що своїми «золотими» руками і неви черпною фантазією творять цей диво-посуд, який посміхається сонечку, грається з золотавим сонячним промінчиком. Далі педагог пропонує малятам розгля нути справжній косівський посуд. Звертає їхню увагу на характерну кольорову гаму: біло (молочно)-зелено-жов то-коричневу, на символічне значення барв (сонце, де рево життя, земля). Діти розглядають роботи майстрів (фотоматеріал): П. Цвілика «Розписані плесканки», «Плесканка», О. Бахметюка та М. Баранюка (кахлі). Потім ліплять з глини свої форми, після висихання розписують їх за мотивами косівської кераміки.
«Васильківські диво-квіти»
Діти ознайомлюються з виробами майстрів Васильківського керамічного заводу (сервізами, вазами, глечиками), відмічають характерні особливості: великі квіти з білим контуром по краю, сміливі динамічні мазки, за допомогою яких утворені різнокольорові квіти, травичка, пелюстки.
Діти складають свою чарівну казку про диво-кві ти, які сяють своєю красою на творах Васильківських гончарів. За бажанням, ліплять з глини невеличкі ви роби, що повторюють форму розглянутих робіт. На наступному занятті розписують їх, вправляються в малюванні квітів, створюють оригінальні композиції на площинних формах за мотивами Васильківських розписів.
Абетка класичного мистецтва. Весняна фантазія
Діти ознайомлюються з весняними пейзажами таких художників: О. Шовкуненка «Повінь. Конча-Заспа», В. Яценка «Рання весна», С.Васильківського «Весна на Україні», І. Левітана «Березень», «Весна. Велика вода» та ін. Слухають вірші М. Познанської «Пісня проліска», Олександра Олеся «Прийми мене, весно рожева...», музичні фрагменти з ораторії Лесі Дичко «Пори року» («Весна»), П. Чайковського «Пролісок» та ін. Малята діляться враженнями від побачених і почутих творів митців, виконують робо ти на тему «Пісенька весняної води» (різнокольорові плями, акварель по вологому), творчі роботи «Пей заж весняного настрою».
«Що таке музей?»
Діти вирушають до музею Українського образо творчого мистецтва (уявна екскурсія), де ознайомлю ються з такими творами: «Диво Георгія про змія» (XV ст.), «Козак-бандурист» (народна картинка), Д. Шавикіна «Вечір на Дніпрі», М. Пимоненка «Жниця» та ін.; визначають жанри живопису (пей заж, портрет, натюрморт); слухають фрагменти музич них творів М. Лисенка, Л. Дичко, М. Скорульського, інших українських композиторів. Уявляють себе ху дожниками-живописцями, виконують творчі роботи на вільну тему.
«Екскурсія до музею Т. Шевченка»
Вихователь починає, а діти продовжують читати рядки з поетичних творів Т.Шевченка; ознайомлю ються з творчістю Шевченка-художника: «Автопорт рет» (1840 р.), «Портрет Кейкуатової», «Селянська родина», «Автопортрет» (1861 р.) та ін.
За мотивами поезій малята виконують малюнки, в аплікації створюють колективні роботи.
Можна організувати виставку творчих робіт, кон церт за творами поета, покладеними на музику.
«Травень на схилах Дніпра»
Дітей ознайомлюють з творами М. Глущенка «Ки ївські каштани», «Квітучий сад», И. Бокшая «Цвіте терен», М. Бурачека «Яблуні у цвіту», М. Врубеля «Бузок», П. Кончаловського «Бузок» та ін. Пропону ють прослухати музичні фрагменти з творів Е. Гріга «Ранок», К. Дебюссі «Сади під дощем». Далі прово дять бесіду про те, як оспівали художники красу рід ного міста, природи, як розповідає про весняний настрій музика. Малята діляться враженнями від по баченого, почутого, пережитого під час прогулянки в парку, коли цвіте бузок; передають свій настрій у ма люнках, аплікації, створюючи образи квітучого дерева, квітучого саду, весняного бузкового пейзажу тощо.
«Наш дитячий вернісаж»
Останній тиждень занять присвячується підготовці до виставки дитячих робіт. Дітям дається змога ство рити роботи в різних техніках і матеріалах на будь-яку тему. Заохочується творча робота з оригінальним змістом, композицією, фантазією, колоритним роз маїттям.
Вернісаж дитячих робіт проходить як свято, на якому самі діти виступають у ролі митців, глядачів, екскурсоводів. Виставку супроводжують музика, пісні, казки, створені протягом року» самими дітьми.
Народознавство в роботі з дошкільниками
Роботу з народознавчим матеріалом передбачено в різних розділах програми «Дитина»: «Зростаємо дужими», «Мова рідна, слово рідне», «Чарівні фар би і талановиті пальчики», «Прилучаємось до музич ної скарбниці». її мета — ознайомлення дошкільників з духовними надбаннями народу, долучення їх до культурної спадщини, виховання любові до свого краю, поваги до рідної мови. Цю відповідальну робо ту необхідно розпочинати з раннього віку, бо серед щедрого багатства духовних скарбів нашого народу не важко віднайти те, що зацікавить і найменшу дити ну: малі фольклорні форми, елементи народної меди цини, національної кухні, одягу та інше. Радимо пе дагогам тісно співпрацювати з родинами вихованців, щоб збагатитися досвідом кожної окремої сім'ї і ма ти від неї підтримку в своїх починаннях. Завдання вихователя — донести до батьків, особливо молодих, значущість і важливість у формуванні гармонійних стосунків з дитиною колискових пісень, різноманітних забавлянок, закличок, мирилок, казок, легенд, народ них дитячих ігор, поступово розширити коло обізна ності батьків через різні форми роботи: папки-пере сувки, семінари, бесіди, дні відкритих дверей тощо.
Крім того, слід вибірково ставитися до освоєння народознавчого матеріалу, з огляду на те, яких дітей виховуємо — міських чи сільських. Сільські діти, .як правило, більш обізнані з народним побутом, тради ціями, звичаями. Життя ж у місті накладає свій від биток на формування світогляду дитини: дещо збідне не уявлення дошкільників про систему національних цінностей, звужена обізнаність із традиціями, звича ями, ремеслами, символами, обмежене спілкування сім'ї з іншими представниками роду і т. ін. Тому при доборі педагогічних методів і прийомів, дидактичного матеріалу необхідно враховувати умови, в яких пере буває дитина.
Необхідно також зважати на те, що населення різних регіонів України має певні відмінності у побуті, календарно-обрядових звичаях, ремеслах тощо. Недаремно в народі говорять: «Що сільце — то слівце, що город — то норов, що край — то звичай». Отже, по чинати радимо з матеріалу звичного, зрозумілого для дитини. Такий підхід має суттєві переваги:
— родина підготує дитину до сприймання інфор мації, яка вже відома дорослим;
— засвоєння і застосування інформації буде полег шене з тієї самої причини;
— батьки можуть стати активними учасниками об рядових дійств, свят, фольклорних фестивалів, інших народознавчих заходів. Наприклад, на Київщині, в Центральній Україні до Великодня готують крашанки і крапанки, а в західних областях надають перевагу писанкам. Рушники «грайлики» та «росянички» не виготовляли на Київщині, Сході, Півдні, тому ознай омлення з ними дошкільників викличе певні труднощі. Доцільно розглянути рушники даної місцевості, з'ясу вати їх особливості. Тому варто не запозичувати тра диції, обряди чужого краю. Таким чином, дитина має спочатку пізнати і полюбити своє, рідне, звичне, знайоме, відчути себе його часткою. Поступово це коло буде розширюватися, а нове краще сприймати меться порівняно з уже відомим.
На нашу думку, в межах розділу «Віконечко в природу» можна започаткувати окрему рубрику «На родна медицина», яка розповідатиме про лікувальні властивості поширених у даній місцевості рослин. Так, дітям буде цікаво дізнатися, що сік буряка застосо вують при нежиті та хворобах горла, часник — при простудних захворюваннях та для профілактики гри пу, цибулю (печену) — при наривах, татарське зілля і хрін очищають воду, кульбаба посилює апетит, по дорожник загоює рани, мати-й-мачуха допомагає при кашлі, кропива використовується для покращення ста ну волосся, шавлія знімає запалення в горлі та ро товій порожнині, калина швидко заживляє рани та подряпини, малина допомагає при підвищеній темпе ратурі й застуді тощо.
У розділах «Мова рідна, слово рідне» та «При лучаємося до музичної скарбниці» перераховуються традиційні народні свята, з якими варто ознайомити дітей. Ознайомлення може здійснюватися як шляхом безпосередньої участі дошкільників у яскравих теат ралізованих дійствах, так і через гру, читання ху дожніх творів, перегляд ілюстрацій, вистав, через бесіду, розповідь.
Звертаючись до питання планування, радимо педа гогам не виділяти елементи народознавства як окреме заняття, бо це суперечить основним принципам про грами. Отже, спрямування занять буде відповідати певним розділам, а змістове наповнення може базува тися на народознавчому матеріалі. Наприклад, у роз ділі «Чарівні фарби і талановиті пальчики» — «Малю вання ягід калини (пальчиком)», «Аплікація зірки та масок до Різдва», «Малювання фарбами мальованок до Великодня», «Ліплення персонажів до казки «Ко лобок»; у розділі «Мова рідна, слово рідне» — «Моя сім'я»; «Походження і значення наших імен та прізвищ», «Екскурсія до світлиці. Ознайомлення із ста ровинним одягом». Додавати до визначеної кількості занять ще і додаткове з народознавства вважаємо не доцільним, щоб не порушувати режим дня. З огляду на те, що згадана робота має не стільки пізнавальний, скільки виховний характер, слушно реалізувати програ мовий матеріал не тільки у формі традиційних фрон тальних занять, а і в повсякденному житті (прогулян ка, розваги, бесіди, спостереження тощо).
Прилучаємо дітей до музичної скарбниці
Залучення дітей до скарбниці вітчизняного і світового музичного мистецтва в дитячому садочку бажано здійснювати у різноманітних формах ор ганізації музичної діяльності.
Це, насамперед, найдоступніша кожній дитині са мостійна музична діяльність дошкільнят і най більш поширена в дитячому садочку — музика у по всякденному житті. Музичні заняття є провід ною формою музичної діяльності дітей. Усталеними формами організації музичного виховання малят ста ли музичні розваги і музично-театралізовані свята, які дають можливість дітям по-справжньому пережити художньо - естетичну природу музичного і музично-пластичного мистецтва як мистецтва вира ження емоцій і почуттів, взаємодії виконавців і гля дачів. Розглянемо їхні особливості.
Спільною умовою гармонійного і різнобічного му зичного розвитку дошкільників у всіх формах орга нізації музичного виховання є гуманізація музично-педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними відмінностями знаходиться в центрі уваги музичного керівника і вихователя. Освітній процес стає процесом їхньої партнерської взаємодії, співробітництва, співтворчості з урахуванням дорос лими вікових можливостей і зони найближчого роз витку дітей, інтересів кожної дитини, її особистих му зичних успіхів, з шанобливим ставленням до творчих проявів дошкільняти тощо.
Вихователям і батькам бажано підтримувати що найменшу самостійну музичну діяльність дітей, їхню активність, ініціативність: згадування у вільний час знайомих музичних забав, співаночок, танцюваль них рухів, хороводів, таночків; використання в ігрових ситуаціях музичних іграшок-інструментів; звернення до улюбленого музичного репертуару, варіювання його; гру в музичне заняття, оркестр, театр; влаштовування міні-концертів для ляльок і дітей у групі; прояви ди тячої творчості — вигадування музично - ігрових образів і танцювальних рухів, виспівування власного ім'я, імпровізування мелодій і музикування на улюбленому дитячому музичному інструменті, музично-пісенно-пластичне обряжання гри, казочки тощо. З боку до рослих ця діяльність дітей вимагає спостереження за ними і непрямого впливу у вигляді організації спри ятливих умов для дитячих музичних проявів.
Введення музики у повсякденне життя ма лят потребує від вихователів, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання естетичного смаку, творчої вигадки, ініціативи, своєчасної підтримки ди тячих пропозицій щодо підбору і застосування музи ки у різноманітних ситуаціях.
У дошкільній групі бажано створювати атмосфе ру повсякденного звернення до музики як до життєво необхідних дитині гарних емоційних вражень. Збагачувати досвід дітей у повсякденному житті необхідно красивою музикою у виконанні до рослих і дітей, за допомогою аудіо- (грамзапис, фо нограма) та відеозасобів (діафільми, мультфільми, те лепередачі тощо); слуханням музично ілюстрованих казок, української народної музики і музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної і світової спадщини, сучасної дитячої музики.
Радимо педагогічно доцільно використовувати му зику у різних видах дитячої діяльності, насамперед — в ігровій (народна гра з піснею, розігрування дитя чої пісні, мирилки, драматизація казки тощо), а та кож у художніх діяльностях (малювання, ліплення народної іграшки, витинанки), в процесі сприймання дітьми літературних творів, при ознайомленні з при родними явищами, під час бесід з дітьми і на за няттях з розвитку мовлення у ранковій і ритмічній гімнастиці, у побутових ситуаціях і в години дозвілля в групі, на прогулянці тощо.
На музичних заняттях бажано створювати ат мосферу поваги до кожної особистості, її інтересів, до думки дитини про музику, заохочувати щонайменшу індивідуальну виразність виконавства, підтримувати творчі прояви, успішність дітей. Разом із універсаль ним схваленням «молодець» — мотиваційна оцінка музично - естетичної успішності дітей чи окремого дошкільняти. Порівняння особистих успіхів дитини здійснювати з її власними, а не іншого малюка. Все це — важливі ознаки гуманного ставлення до дити ни. Особистісному зростанню малюків у процесі му зичної діяльності сприятиме створення проблемних ситуацій морального вибору. Наприклад, всі праг нуть побратися парами, включаючи вихователя, одна дитина — зайва. Вихователь не біжить на допомогу. Нехай діти самі звернуть на це увагу і знайдуть рі шення: хтось утворить трійку замість пари, або зай вий здогадається взяти музичний інструмент і приєд натися до музичного керівника, акомпануючи тощо.
Збагаченню естетичного сприймання дошкільників, емоційному переживанню музики, усвідомленню ними виконавського характеру музичного і музично-плас тичного мистецтв сприятиме творча організація музич ного сприймання дітей, гнучке використання традиційних і нових методичних прийомів. Так, класичну музику не розтлумачувати до примітивного рівня, але давати загальну естетичну установку і право індивіду ального осмислення твору. Сприйманню фольклорної спадщини сучасною дитиною допомагати наближенням атмосфери музичного заняття до народного побуту вання і виконавства, поєднанням у свідомості дітей культурного минулого із теперішнім її досвідом. Су часні музичні твори асоціювати із життєвими пере живаннями сьогодення.
Вихователь у процесі музичного заняття всіляко використовує позицію «разом з дітьми», показуючи особистий приклад вслуховування в музику, вислов лювання власного ставлення до музичного явища. Він має проявляти зацікавленість у музично-дидактичних іграх, активність у музично-рухових діях (разом за хоплюємось грою, розігруємо хоровод, розважаємось в рухливій забаві тощо), у співах, у грі на музичних інструментах.
Доцільно запрошувати дітей як на групові занят тя, так і на заняття підгрупами, індивідуальні. Із старшими дошкільниками це можуть бути заняття по оволодінню українськими танцювальними рухами ок ремо з підгрупою хлопчиків чи дівчаток. У різнові ковій групі деякі пісні доречно розучувати тільки з підгрупою молодших або старших дітей. Індивідуаль но запросити для слухання музики і музично-рухового її відтворення треба дитину, яка тривалий час не відвідувала садочок; окремо зайнятися музикуванням з особливо здібною дитиною тощо.
Бажано відповідно до рівня музично-естетичного розвитку дітей на даний час, поставленої навчально-виховної мети, до актуальних художньо - естетичних завдань роботи з групою планувати доречний тип за няття: традиційне, тематичне, домінантне, ком плексне. У кожному з них можуть бути використані нетрадиційні підходи, методи, прийоми. Але це понят тя деякою мірою відносне. Адже для одних педагогів, наприклад, створення атмосфери народного побуту вання українського хороводу в занятті або сюжетність заняття чи деякі ігрові прийоми є ще нетрадиційни ми, а для інших — досить усталеними. Традиційне музичне заняття повною мірою відповідає як віковим особливостям дітей дошкільно го віку, так і специфіці музичного мистецтва. По єднання в занятті таких, пропонованих програмою видів дитячої музичної діяльності, як слухання музи ки, співи, пісенна творчість (у старших групах), музично-рухова діяльність, творчість у рухах і плас тиці (починаючи з середнього віку), гра на дитячих музичних інструментах, музично - дидактичні ігри дає можливість переключати увагу дітей з одного виду діяльності на інший і водночас зосереджувати її саме на музичних діях. Таке поєднання діяльностей запобі гає появі втомлюваності дітей, зберігає їх працездат ність, дає переваги у більш-менш рівномірному фор муванні у дітей вмінь і навичок з кожного виду му зичної діяльності, а значить — сприяє гармонійному розвитку музикальності дітей. У сукупності всі види дитячої музичної діяльності в традиційному занятті ре презентують для дошкільників основні види музичної практики людини (музична творчість, музичне вико навство, музичне сприймання) та музичного мистецтва (інструментальне, вокально-хорове, музично-хорео графічне) і, таким чином, формують у дитини почат кові уявлення про цілісність і різноманіття мистецтва. Отже, традиційне заняття бажано розуміти не як застаріле, а як таке, що відповідає особливостям роз витку дошкільників і музичного мистецтва в цілому, як традиційно усталене в основних рисах, випробува не дошкільною практикою.
Упродовж року музично-освітній зміст занять ін тегрується (за Д. Б. Кабалевським) у трьох провідних темах: які емоції і почуття передає і викликає музика ? про що розповідає музика ? як розповідає музика? У дошкільній музичній освіті ці теми визна чають послідовність опанування музичним твором у цілому, отже, властиві методиці будь-якого заняття.
Проте виховний зміст тематичних музичних занять із дошкільниками може бути виражений па літрою життєвих тем, близьких і зрозумілих, достат ньо або мало відомих дітям, але актуальних для їх особистісного виховання в цілому і для музичного розвитку зокрема. Якщо в молодшому і середньому дошкільному віці переважає тематика іграшкового світу — В гостях у лялечки. Бал новорічних іграшок, природних явищ — Сонечко і дощик, пір року — Як зима і весна зустрічаються, то в старшому дошкільному віці ра зом з тим характерною стає тематика соціального і су то музичного спрямування — Різдвяні музичні поба жання, Пісенність поезій Лесі Українки, Великодня гаївка, Дивовижний світ музичних звуків, Три кити музики, Танцювальні жанри музики, Пісні улюбле ного композитора, Прародичі фортепіано тощо.
У контексті різноманітних життєвих тем діти пе реживають емоції, визвані музикою, з'ясовують по чуття, які передає і викликає у них музика. Вони визначають зміст музичних п'єс та музичні засоби вираження людських почуттів, думок, конкретного змісту в музичному творі, тобто з'ясовують, про що і як розповідає музика. Таким чином, зміст музич ної діяльності пов'язується для дітей з широкою куль турною інформацією і спеціальною музичною (види, жанри музичного мистецтва, творчість поетів і ком позиторів, специфічна термінологія, засоби музичної виразності тощо).
Домінантні музичні заняття дають можли вість начебто зануритись із дітьми у конкретну діяль ність, створити атмосферу відповідного музичного мис тецтва — інструментального, музично-хореографічного, вокально-хорового, збагатити уявлення дітей про особ ливості цього мистецтва, удосконалювати у дітей ви конавські музичні навички, розвивати творчі вміння, опановувати музичний репертуар до очікуваних свят.
Маємо зауважити, що в домінантному занятті ба жано варіювати дитяче музичне сприймання, колек тивне та індивідуальне виконання пісень чи рухів дітьми, творчі завдання для малюків, почергове виконавство дітей і дорослих, щоб не перевантажу вати, не втомлювати дітей. Методи і прийоми в та кому занятті мають бути особливо зваженими і різно манітними.
У комплексних музичних заняттях інтегруються декілька видів діяльності, переважно художніх. Це дає можливість, наприклад, успішніше спрямовувати розви ток дитячої творчості. На такому занятті одна дитина краще виявить власні переживання музики у творчому імпровізованому таночку, друга — у музикуванні, дех то з дітей, вражений почутою музикою, проявить не абияку вигадку у словотворчості. Інші діти власні життєві уявлення яскраво втілять в аплікації чи малю ванні, у витинанці або ліпленні, можливо, всіх дітей захопить вигадування рухів у народній грі.
Отже, кожна дитина індивідуально виявить власну творчість хоча б в одному або декількох видах мис тецької діяльності. Пік творчості у дітей на таких за няттях досить високий, тому що мистецька пошукова атмосфера комплексного заняття створює сприятливі умови для творчого вираження. Таке заняття може бути водночас тематичним, що підсилить його худож ньо - естетичну і життєву спрямованість для дітей.
Своєрідність кожного типу музичних занять дає можливість більш успішно здійснювати музично-педа гогічну роботу з дітьми.
В оновленій програмі особливо важливими орі єнтирами для педагогів є показники розвитку дітей по кожній віковій групі. Вони акцентують на основних результатах освітньої роботи протягом дошкільного дитинства. Привертаємо увагу музичних керівників і вихователів до деяких з них — як показників мис тецької активності дітей, важливих складових осо бистішої культури старшого дошкільника. Дитина:
— виявляє активність у музично-естетичній атмо сфері розваги і свята;
— вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;
— співвідносить індивідуальне музичне виконавст во з виконавством інших;
— радіє особистим і колективним музичним успіхам;
— дістає задоволення від спілкування з приводу музики, засобами музики, від спільного переживання з іншими дітьми і дорослими культурно - мистецьких подій.
Такі якості дитини успішно формуються в усіх видах музичної діяльності, в різних формах організації музичного виховання та особливо в музичних розва гах і святах.
Музичні розваги є улюбленими для дошкільнят.
У програмі пропонуються різні види музичних роз ваг і наводяться приклади тематики деяких з них. За охочення дітей до підготовки і участі в розвагах, вдум лива організація їх, перспективне планування видів і тематики розваг, отже, систематичність проведення їх, сприятиме музично-естетичному розвитку дошкільників.
У розвагах бажано заохочувати малят в естетичній атмосфері разом з дорослими створювати собі гарний настрій, радіти спільним музичним забавам, співам, власним музичним проявам. Молодших дітей розва жають, переважно, педагоги і старші діти, залучаючи їх до нескладних музичних дій. Старші діти вчаться весело, музикально переживати разом з дорослими життєві та художні явища, відкривати для себе щось привабливе і нове, отримувати задоволення від вис тупів однолітків і педагогів. Дуже важливо підтрима ти творчі прояви дітей, допомогти кожній дитині пережити успіх від участі в музичних діях.
Ми радимо влаштовувати для дітей і разом з ними різні види розваг, тематика яких пропонується, варіюється вихователями і музичним керівником і обирається разом з дітьми. Насамперед, в усіх віко вих групах організовувати найважливішу для кожної дитини розвагу — день народження.
Бажано розвивати традиції обряжання святкувань днів народження та іменин дітей і дорослих доречни ми мистецькими ознаками, органічно поєднувати в цій розвазі традиційні життєві й музично-естетичні озна ки. Ними можуть бути словесні побажання іменинни ку або вітання у музичному, музично-пластичному, віршованому вигляді; листівки з вітаннями; хоровод Коровай; танець-запрошення, який починає іменин ник; ігри за бажанням дитини; невеличкий концерт силами самих іменинників з їх улюблених творів то що. Можливі й бажані менш вживані ознаки та індивідуально спрямовані прийоми: ласкаве виспіву вання ім'я іменинника, музичне вітання від музично го керівника, приємні й добрі слова і уклін-вітання хлопчиків чи граційний бальний уклін дівчаток, тан цювальні імпровізації на замовлену іменинником му зику, подарунки у вигляді намальованого портрету іме нинника від кожної бажаючої дитини, концерт на за мовлення «винуватця» події, «іменинне крісло» тощо.
У вигляді розваги радимо відзначати одне з на родних свят, яке здавна спрямоване до дітей — свято Миколая. Адже за тиждень у садочку святкуватиметься Новий рік. Бажано, щоб ця святкова розвага перед новим роком стала для кожної дитини так званим підсумком власного. морального зростання: як я змінився (змінилась) на краще протягом року; які добрі справи я зробив (зробила); я лише знаю, як чемно поводитись, чи поводжусь насправді так; які я знаю ввічливі слова і наскільки часто їх використо вую у спілкуванні з дітьми й дорослими; з якими проханнями я хочу звернутися до Миколая - про цу керки, горішки і пряники чи ще й з тим, щоб ма ма і тато помирилися, про бажану ляльку або про те, щоб одужала моя бабуся тощо.
Доречними у такій святковій розвазі стануть не величкі приклади морального зростання кожної дити ни, які пригадає та наведе вихователь. Можливо, ось такі. Наталка байдуже ставилася до квітів, дерев. Во на могла на прогулянці обірвати геть усі листочки з гілочки верби або зламати гілочку й кинути її. Але дівчинка замислилась над своїми вчинками, зрозуміла, як боляче вона робить вербі. Взимку дівчинка під ходила до квітів і віталася з ними, дбала про них. Наталка наче знайшла з ними спільну мову і роби ла добро їм. Тарасик восени приходив у садочок і похмуро, насупивши брови, опустивши голову, бурчав нам: «Здрастуйте». А зараз він вітається з нами, по-доброму сяючи очима, з посмішкою, ввічливими словами «доброго ранку». Навіть якщо сонечко на вулиці заховалося, то, здається, лише для того, щоб разом з Тарасиком завітати до нас.
Своєчасним у такій ситуації стане звернення дорос лого із проханням до всіх дітей пригадати ввічливі сло ва, які вони не просто знають, а з якими звертаються один до одного чи могли б звертатися. Пригадує ра зом з дітьми і називає рідко вживані слова й сам вихователь. Музичний керівник пропонує розіграти гру «Котилася торба», яка особливо подобається Тарасику можливістю танцювально імпровізувати і потребує ввічливого поводження: «Спробуйте, діти, привітно, ввічливо, з легким нахилом голови передавати торбу по колу з рук у руки. Тарасик, починай гру».
Музичною основою такої розваги якраз і стають улюблені ігри, пісні, таночки, музичні п'єси дітей, обов'язково — одна-дві пісні, присвячені святому Ми колаїв. Добре, якщо до цього дня випікатимуться ми колайчики, готуватимуться невеличкі подаруночки. Але, зауважимо, подаруночки не тому, що ось ця дитина ввічлива, а та — добре дбає про квіти у групі. Пода рунки від Миколая отримують тому, що він заохочує бажання дітей зростати чуйними, добрими, чемними і, знаючи, як вони полюбляють ласощі й чекають на ще дрий Новий рік, вітає їх з наступаючим святом.
Надавши такого спрямування змісту розваги, дорослі допоможуть дітям усвідомити, з якими моральними надбаннями кожний з них йде у новий рік. Святкова розвага із особливими побажаннями й проханнями до Миколая, з прикладами добрих вчинків і справ дітей, з улюбленими піснями, іграми, віршами, танцями ма люків, грою на дитячих музичних інструментах, стане свідченням особистісного зростання дошкільнят.
Обираючи тематику музичних розваг старших дошкільників, бажано спрямовувати її в русло дитя чої кмітливості, вигадки, імпровізації, творчості в ці лому: Впізнав музику — танцюй!; Впізнаєш, мело дію — заспіваєш пісню; Ми — знавці пісень з мультфільмів; Озвучений мною навколишній світ; Танцювальні вигадки хлопчиків і дівчаток тощо.
Позитивними є звернення до улюбленого дитячо го репертуару і знайомих музичних явищ: Народні музичні ігри — на дідусевому подвір'ї; У коло ста вайте — танцюйте, співайте!: Марші на теми українських народних пісень; Танцювальна музика народів світу — слухаємо, музикуємо, пластично імпровізуємо тощо.
Улюбленими видами розваг у старшому дошкіль ному віці стають музичні драматизації казок у виконанні самих дітей, вистави різних видів театрів спіль ними зусиллями дітей і дорослих, за вибором дітей і педагогів.
Традиційним стало пов'язувати тематику музичних розваг із творчістю видатних митців минулого і сього дення. Важливо в тематиці втілити життєву і музич ну спрямованість розваги. Ось орієнтовні приклади тематики розваг: Композитори світу — про пори року; Музично озвучені вірші Тараса Шевченка; Українська абетка в дитячих піснях /Канни Коло-дуб; Слухаємо пісні сучасного композитора Ірини Кириліної тощо.
Творчій спрямованості програми відповідатиме підготовка з дітьми таких видів розваг: невеличких концертів дитячої творчості, наприклад, Дитячі пісні — про головне; Я і ми — в оркестрі разом; Танцювальний зоопарк або інших; фестивалів ди тячих талантів, як-от: Ми — вигадливі танцівники; Мої пісні — моїй країні; Ми — веселії музики; Хо чеш - стати зіркою — стань нею; фестивалів ро динної творчості, наприклад, Тато, мама, я — му зикальна сім'я тощо.
Концерти дитячої творчості та фестивалі не бажа но організовувати як показові для сторонніх осіб. Важливим у їхній підготовці є ініціатива кожної ди тини виконати вже відоме з улюбленого репертуару, вигадати щось нове за власним задумом чи за допо могою вихователя, імпровізувати в процесі самої роз ваги під впливом красивої музики і уявних обставин, запропонованих музичним керівником. Номінацій у фестивалі має бути не менше за кількість дітей, а мо же й більше. Варто відмітити щонайменші успіхи дош кільняти, прагнення до створення краси (граціозність, вишуканість, гармонійність, виразність), дитячу вигад ку (оригінальне втілення образу), натхнення -й емоцій ну захопленість процесом творення, старанність (дос коналість виконавства на дитячому рівні) тощо.
Позитивними естетичними і моральними пережи ваннями для дітей можуть стати святкування дня освідчення у приязні й любові (Валентинів день), вечори народного гумору, жартівливих пісень, хороводів і танців, тематичні концерти у виконанні педа гогів і дітей, систематичне слухання аудіозаписів му зично ілюстрованих казок, музичних фрагментів з дитячих опер і балетів тощо.
В мистецькій атмосфері розваг дорослі спрямо вують дітей до емоційного й усвідомленого пережи вання мистецтва і життя, до активного виявлення кожної дитини у виконавстві, до розгортання змісту розваги спільними зусиллями.
Бажано варіативно планувати музичні розваги. Добре, якщо перспективне планування проведення розваг з кожною групою відображуватиме різні види розваги, які пропонуються програмою і, можливо, де які додаткові. Разом вони розширюватимуть мистецькі уявлення дітей, урізноманітнюватимуть їхні враження, взаємо доповнять одне одного. Уточнення тематики розваг спрямовуватиме дорослих і дітей до головно го, найсуттєвішого в ній, до обрання доцільних ху дожніх засобів для втілення змісту розваги.
Пропонуємо орієнтовне планування музичних роз ваг з дітьми старшого дошкільного віку.
|
Місяць проведення |
Вид розваги |
Тематика розваги |
|
1 |
2 |
3 |
|
Вересень |
Вечір загадок-відга док |
Ми — знавці пісень з мультфільмів |
|
Фестиваль дитячої творчості |
Танцювальні вигадки хлопчиків і дівчаток |
|
|
Жовтень |
Тематичний концерт |
Композитори світу — про пори року |
|
День іменинників |
Вшановуємо Віру, На дію, Любов і Софію |
|
|
Листопад |
Тематичний концерт |
Українська абетка в ди тячих піснях Жанни Колодуб |
|
Слухання музики, пластичні імпровіза ції, музикування |
Марші на теми україн ських народних пісень |
|
|
Грудень |
Слухання казки і ба летної музики |
«Лускунчик», музика П. Чайковського (фраг менти) |
|
Свято Миколая |
Свято заохочення до брих вчинків, чемнос ті, ввічливості дітей |
|
|
Січень |
Театр дітей і дорос лих |
Розігрування казки «Дванадцять місяців» |
|
Фестиваль родинної творчості |
Тато, мама, я — музи кальна сім'я |
|
|
Лютий |
Концерт дитячої твор чості |
Я і ми в оркестрі — разом |
|
Слухання дитячої опе ри |
«Зима і весна», музи ка М.Лисенка (фраг менти) |
|
|
Березень |
Вечір творчості пое та |
Музично озвучені вір -ші Тараса Шевченка |
|
Вечір дитячої творчості |
Танцювальна музика народів світу: слухає мо, музикуємо, плас тично імпровізуємо |
|
|
Квітень |
Українська гуморина |
Жартівливі мовні ігри, казки, пісні, танці |
|
Слухання музичної казки |
«Петрик і вовк», сим фонічна казка С.Прокоф’єва (у скорочено му викладі) |
|
|
Травень |
Пластична інсцені зація музичної казки |
«Петрик і вовк»-, му зика С. Прокоф’єва |
|
Українські вечорниці |
Розваги весняно-літ ньої «вулиці» |
|
|
Червень |
Концерт дитячої твор чості |
Дитячі пісні — про го ловне у житті |
|
Слухання дитячої опери |
« Мийдодир », музика Ю.Слонова (фрагменти) |
|
|
Липень |
Музичні ігри-змаган ня |
Козацькі музичні ігри, забави, танці |
|
День народження |
Ми вже добре підросли! |
|
|
Серпень |
Вечір дитячої творчості |
У коло ставайте — грай те, танцюйте, співайте! |
|
Фестиваль дитячих талантів |
Мої пісні — моїй краї ні! |
Рекомендуємо, всупереч стійкій звичці організації ранків у дитячому садку, влаштовувати з дітьми свя та. Адже «ранок» здебільшого формальна назва, яка вказує лише на час проведення будь-чого. Натомість свято — це піднесений стан душі як домінуючий настрій, що створюється і зберігається у дитини впро довж дня. Кульмінацією дня в садочку найчастіше стає музично-театралізоване свято, яке являє со бою спільне музично-пластично-театралізоване дійство дітей і дорослих та організовується заради них самих і близьких для дитини гостей — своїх рідних.
Ми радимо залучати маленьких дошкільнят до спільних з дітьми, рідними, вихователями, музичним керівником святкових переживань, до вираження радісних почуттів у музично - пісенно - пластичних діях.
Дітям середнього дошкільного віку важливо при щеплювати бажання радувати один одного й близь ких власними музично-естетичними виступами. Вже в цьому віці необхідно підтримувати прояви дитячої ініціативи, індивідуальної інтерпретації виконавства.
У старших дошкільнят радимо зберігати індивіду альність дитячих проявів у виконавстві, підтримувати музично-пластичні та пісенні імпровізації дітей, вихо вувати у них потребу надавати мистецьким діям емоційного й усвідомленого естетичного характеру.
У випускних групах необхідно заохочувати мис тецьку активність дітей, їхнє прагнення музично—пла стично—театралізовано обряжати святкові події, ство рювати піднесений настрій власними зусиллями для себе та інших, вміння творчо співпрацювати з одно літками і дорослими, отримувати задоволення від са мовираження в мистецьких діях. Дорослим бажано всіляко підтримувати індивідуальну виразність та імпровізаційність виконавства дітей, прояви ініціативи в процесі підготовки і проведення свята.
Сприятливою умовою успішного естетичного вияв лення дітей у розвагах та святах має стати органі зація їх у вигляді діалогу дітей з вихователями, музичним керівником, батьками, а не у формі звіту дітей перед дорослими. З цим пов'язується й наша позиція відмовитися "від «ведучого» на святі. Адже ведучого потребує концерт в умовах сцени, коли він оголошенням номерів і виконавців сприяє орієнтуван ню глядача в тому, що відбувається на сцені. Якщо ж на сцені ми бачимо цілісну дію, наприклад, каз ку в дитячому театрі або балет, то сюжет розви вається всіма персонажами-виконавцями.
Оскільки свято в дитячому садку — несценічна форма і не є виключно концертом, то й потреба у ведучому відпадає. Дійство розгортається як процес взаємодії персонажів і присутніх, у тому числі вихо вателів і батьків. Натомість у розвагах-концертах ве дучий є доречною особою. Ним може бути як до рослий, так і дитина або дорослий і дитина разом. Якщо ж свято повністю побудовано на казковому сю жеті, то іноді воно потребує розповідача.
Отже, однією з важливих умов проведення роз ваг і свят виступає доцільне, зацікавлене, активне і художньо-виразне поводження вихователя і музично го керівника. Дорослі не тільки беруть на себе ок ремі ролі персонажів, а й поводяться в різних видах діяльності, як у процесі занять. В усіх вікових гру пах (не тільки у молодшій!) вони переймаються свят ковим настроєм разом з дітьми, тобто діють спільно з ними як рівноправні співучасники музично-естетич ного дійства: разом співають з дітьми, вихователь грає в оркестрі, можливо, на одному із складніших музичних інструментів, бере участь у грі, танцює в масовому сучасному танці тощо.
У святах за народними традиціями вихователю бажано зберігати відчуття імпровізаційності, властивого фольклорній традиції, виявляти себе майстром виконавцем у народному розумінні: натхненним, невимушеним, душевно перевтіленим у художній образ. Такий приклад вихователя легше наслідувати батькам: приєднатися до загальної гри і навіть до виконання п'єси оркестром, співати разом з дітьми приспів пісні, стати у Кривий танок, яким завершується весняне свято тощо.
Хибна думка, що така участь дорослого позбав ляє дітей самостійності у святах. Краще разом діяти, ніж підказувати. Адже у святі беруть участь і діти, які тривалий час не відвідували садочок, а перед святом батьки привели дитину саме заради участі в ньо му. Разом з вихователем така дитина відчуває себе більш захищеною, поводиться звично, як на занятті.
У всіх дошкільних групах ми радимо відзначати свята, пов'язані з порами року — Осені, Зими, Вес ни та Мамин день. Конкретні святкові дні в садоч ку педагогічний колектив визначає самостійно. Так, на одному із жовтневих тижнів можна спланувати провести осіннє свято у молодшій групі, на наступ ному — в середній, а в кінці чи на початку листо пада — із старшою.
У програмі наводиться орієнтовна тематика, яку варто варіювати. Наприклад, можна обрати назвою осіннього свята для малючків — Осінь барвиста, для дітей середньої групи — Свято врожаю, у старшій групі — Осінній ярмарок, а у підготовчій — свято Щедра осінь або Обжинки. Це дасть можливість підтримувати цікавість дітей до свята, педагогам варіативно підходити "до відбору художнього змісту свята, змінюючи його відповідно до особливостей роз витку дітей кожної вікової групи. Таким чином, ди тина за час перебування у садочку кожного року свят куватиме осіннє свято, але рівень узагальнення щоразу змінюватиметься із дорослішанням самих дітей.
Новорічне свято в кожній віковій групі бажано на звати теж по-різному. Так, у молодшому віці назвою можуть стати слова із пісні: В нас ялинка — он яка! або Мороз-чарівник, засвіти нам ялинку!; в серед ньому віці — Добрий день, ялинко-диво! або Хто ялинку нам приніс? Дід Мороз Червоний ніс!; у старшій групі — Здрастуй, здрастуй, Новий рік! або Від хати до хати — Новий рік стрічати. У підго товчій групі це свято можна підготувати з дітьми на основі казкових сюжетів Лускунчика, Снігової короле ви чи Дванадцяти місяців і відповідно назвати — Казка двері відчиняє, з Новий роком всіх вітає.
Поетичне весняне свято стверджує радісне, раннє чи запізнє пробудження природи. Одному й іншому прояву явища можна відповідно знайти вираз у назві: Весна іде, весна дзвенить! або Весна красная з квітами — у молодшій групі; Весна-чарівниця, кличем тебе! чи Сплетем вінок весняний, діти! — у середній; Весну стрічаймо, діти! або Ой іде вес на, ой іде красна. — у старшій групі; Весну крас ну — звеличаймо! або Вже весна воскресла! - у під готовчій групі.
Беручи до уваги значимість Жіночого дня і Дня матері для виховання як майбутніх чоловіків і жінок, так і майбутніх мам і тат, ми радимо ознайомлюва ти дітей з однією та іншою традицією. З дітьми мо лодшого і середнього дошкільного віку, можливо, відзначати Мамин день у березні. Це свято, насампе ред, рідної мами, але не тільки. Воно стало вшану ванням бабусі, сестрички, дівчаток з групи, тьоті, ви ховательки, вчительки, тобто жінки взагалі.
Дітей старшого дошкільного віку бажано залучати до святкування Дня матері: в старшій групі у вигляді музично - театралізованого свята, у випускній — у ви гляді тематичного заняття, тому що одночасно ці діти готуються до святкування випуску до школи. У цих групах, якщо бажають діти і батьки, прихід весни і тему жіночого дня можна поєднати в одному весня ному святі.
У програмі пропонується ознайомлювати дошкіль нят із Різдвяними і Великодними святами у доступній для них формі. Головне - залучити дітей до культур но-побутової традиції цих свят, ознайомлюючи з їхніми музичними ознаками: колядками, щедрівками, весняними танками, хороводними іграми, піснями, де якими, зрозумілими сприйманню дитини, звичаями.
З дітьми старшого дошкільного віку ми пропо нуємо з радісним і піднесеним настроєм, у невиму шеному вигляді (враховуючи оздоровчо-літній період року), наближеному до тематичного або комплексно го заняття, відзначати День незалежності нашої країни: Україна — рідний краю! або Як я знаю і люблю Україну музичну мою. У випускній групі уро чисто і водночас з гумором святкувати випуск до школи — Випускний дзвоник або Стежка до ніколи. У процесі музичних розваг і свят неодмінно тре ба зберігати невимушеність, безпосередність особистих проявів дітей та водночас підтримувати виразність ви конання будь-яких дитячих музичних дій. Бажано, щоб спільне переживання святкової події було радісним і пізнавальним для дітей, давало від чуття власної успішності та вправності кожній дитині, морально підносило б її в прагненні зробити своїм виступом приємне іншим, подарувати красу, пораду вати і підтримати один одного, виховувало б у ма лят почуття відповідальності за гуртову справу, зба гачувало і урізноманітнювало б художньо-естетичні враження і переживання дошкільнят.
При плануванні різних форм організації музичної діяльності дошкільників вони взаємозбагачуватиме і взаємодоповнюватиме одна одну і створюватиме, таким чином, більш сприятливі умови для музично-есте тичного розвитку дітей.
Запропоновані рекомендації — лише загальні орієнтири для реалізації змісту музично-освітньої ро боти з дітьми за програмою. В практичній роботі досвідчених музичних керівників і вихователів у різних садочках регіонів країни музично - педагогічний процес, сподіваємось, відбувається варіативно, цікаво, творчо.
Психогімнастика - набуття досвіду емоційних переживань та спілкування
Завданням психогімнастики є збереження психіч ного здоров'я дітей через розвиток кращого розуміння себе та інших і оволодіння адекватними формами прояву своїх почуттів у спілкуванні.
Коли дітям пропонується імітувати страх або гнів, то це не означає, що ми хочемо навчити їх боятися або сердитися. Вони самі це вміють. Проте, ставлен ня до своїх негативних переживань буває дуже різним: одні діти можуть усвідомлювати їх і навіть висловлювати, а інші можуть так поринути у нега тивні переживання, що втрачають контроль над своєю поведінкою («стають некерованими»). Причинами та ких дезадаптивних реакцій можуть бути і властивості нервової системи, і особистісні риси дітей (невпев неність, тривожність, імпульсивність тощо). Одним з найдійовіших способів навчання дитини адаптивним формам переживання та прояву своїх негативних почуттів є імітаційна гра. Адже саме в грі дошкільни ки оволодівають соціально виробленими способами діяльності й поведінки. До соціально схвальних нави чок поведінки відносяться не лише способи ко мунікації з людьми в різних емоційних станах (коли мама розсердилась, коли подруга ображена, коли ма лий плаче і т.п.), але і способи обходження з своїми негативними почуттями (як чинити, коли я боюсь, коли гніваюсь, коли мені прикро і т.п.).
Представлені в Програмі психогімнастичні ігри спрямовані саме на розвиток у дошкільників умінь відчувати, усвідомлювати і адекватно проявляти свої почуття.
Розглянемо деякі з провідних механізмів впливу психогімнастики на психологічне здоров'я дитини.
1. Коли діти відтворюють експресивні рухи та мі міку, вони вчаться не тільки розрізняти свої почуття, але і розпізнавати. відповідні емоційні стани і пере живання оточуючих, називати їх словами і адекватно реагувати на них.
2. Розвиток емоційного словника, вміння усвідо мити і висловити свої переживання запобігає виник ненню у малюка емоційних проблем, спричинених на копиченням невідреагованих негативних емоцій.
3. Вправляючись у вміннях «грати» страх, гнів чи зосередженість, діти оволодівають не лише вміннями імітувати певні емоції, але і здатністю контролювати моторні прояви відповідних психічних станів. Згодом це дає можливість дитині керувати своїм психічним станом через управління моторикою.
4. Коли діти виконують ролі позитивних героїв, во ни не тільки вчаться правильно поводитись, але й от римують позитивний зворотній зв'язок — їм дякують, їх хвалять, ними пишаються. Переживання, наприклад, «який я хороший», «як я добре вчинив» підносять са мооцінку дитини і через неї покращують поведінку, на відміну від докорів та повчань, що псують її.
Проводити психогімнастику можна в будь-який час, розбивши її на три етапи:
1. Психомоторна розминка (10—15 хв.): групові ігри, що налаштовують дітей на заняття — активізують чи розслаблюють їх залежно від поставлених завдань.
2. Психокорекційні завдання (10—15 хв.): тема тичні завдання спрямовані на те, щоб ознайомити дітей з певними почуттями чи емоційними станами людини та з соціально схвальними способами поведінки.
3. Психопрофілактичні вправи (5—10 хв.): на за ключному етапі занять кожній дитині бажано отри мати позитивний зворотній зв'язок від групи та від ведучого, а також проявити свою прихильність до інших. За рахунок таких вправ закріплюється пози тивне ставлення дитини до оточення, до себе самої (позитивна самооцінка), а також до психогімнастичних занять.
Наведені нижче вправи та етюди є ілюстрацією можливих варіантів роботи з дітьми в контексті психогімнастики.
Виразні рухи і мова
Зоопарк на прогулянці (3-4 роки)*
Діти рухаються один за одним по залу (бажано під музику), як ведмежата, зайчики, крокодили, ло шата, чаплі, жаби, лисички. Ведучий спочатку пока зує ходу кожного звіряти, а потім може лише нази вати його. Звертати увагу дітей на особливо виразні рухи різних тварин.
Лікар Айболить (4-5 років)
Діти пригадують, кого лікував Айболить (лисич ку, яку вкусила оса, зайчика, що не міг стрибати, метелика з поламаним крильцем, бегемотиків, у яких боліли животики). На протилежних кінцях залу зна ходяться «ліс» і «лікарня». Усі діти колоною йдуть з «лісу» до лікаря (шкутильгають, тримаються за живо тики, стогнуть, зойкають), а від нього повертаються в ліс, весело підстрибуючи і радіючи своєму одужан ню. Гра повторюється три-чотири рази, щоб кожна дитина могла побувати в ролі кількох різних звірят.
*Тут і далі в дужках вказується вік дитини, з якого вона, при нормальному розвиткові, може справитись із за вданням.
Добра чарівниця (6-7 років)
Довідалась Добра Чарівниця, що Чаклун перетво рив добрих дітей на злі чудовиська, і вирішила піти до лісу і врятувати їх. Чудовиська хотіли її налякати: вигукували страшними голосами, погрожували кулака ми, кривлялися, вищиряли зуби, плигали, але вона нічого не злякалася. Ось вона влучила момент і торк нулася своєю чарівною паличкою одного Чудовиська сторукого, стозубого, стоголосого. Воно вмить перетво рилося на лагідну і веселу дівчинку. Дівчинка підбігла до чарівниці, обняла її, подякувала, і вони вже вдвох, тримаючись за руки, стоять у колі страшних чудовиськ.
Раптом Чудовисько триголове, триноге, тривухе наблизилося до них і само наштрикнулося на палич ку, зойкнуло і перетворилося на красивого і сміливо го хлопчика. Дівчатка спочатку стурбувалися, чи не зробили вони йому боляче, але хлопчик заспокоїв своїх рятівниць, подякував їм за допомогу, обійняв їх за плечі, і вони втрьох продовжували рятувати зача рованих дітей...
Мета цієї гри-інсценівки — навчити малят вира жати один одному свою вдячність, радість, співчуття, піклування, бажання захистити і допомогти.
Кошеня (4-5 років)
Вихователь читає вірш, а діти зображують коше ня, про яке йдеться:
Є у мене кошенятко.
В нього шкірка гладка-гладка.
Як ідемо ми із хати,
Ледь не плаче кошенятко.
А додому повертаємось,
Радо нам воно всміхається.
А вночі малюк не спить,
Від мишей нас боронить,
І з-під ліжка серед ночі
Грізно сяють його очі.
Прикро тільки, що собак
Він лякається ось так...
У магазині дзеркал (5-6 років)
У магазині дзеркал маленька мавпочка побачила своє відображення і вирішила, що то інші мавпочки. І почала вона корчити їм гримаси, кривлятися, шкіри тися, надувати щоки, піднімати брови, показувати язи ка. А вони у відповідь робили те саме. Вона посміхну лася — і всі посміхнулися. Тоді їй стало соромно, і во на похнюпилась. Те ж саме зробили й інші мавпочки.
(Діти стають в коло і відображують усі рухи мав почки як люстерки).
Мовчазна розмова (5-6 років)
У Кощея в скрині лежать багатства (іграшки різної форми і розміру). Поки Кощій спить, його вчений Кіт, який дуже любить дітей, тихенько вий має зі скрині ту іграшку, (що полюбилася малюку, і дарує йому. Тільки попросити іграшку і описати її треба мовчки, щоб не розбудити Кощея.
Незнайко-Незгодка (6-7 років)
Прийшли діти до лісу. Бачать: червоніють на кущі ягідки. З'їли по одній. А то були ягідки Незнайка-Незгодки. І діти вмить перетворилися на Незнайок-Незгодок, які нічого не говорять, нічого не знають і ні з чим не згодні. Повертаються вони до дитячого садка, вихователь запитує: «Де ви були? Що бачи ли? Що з вами сталося? Скільки вам років? Як вас звуть?» Але діти лише знизують плечима, розводять руками і здіймають брови, мовляв: «Не знаємо, не бачили?» Тоді вихователь каже: «Йдіть мити руки! Сідайте їсти! Роздягайтесь! Дайте мені ягідку! Пі дійдіть до мене!» Але діти тільки заперечливо хита ють головою і відмахуються руками, стискаючи губи. Бо вони стали Незгодками і ні з чим не погоджуються.
Побіг вихователь до лікаря, розповів йому про біду, що сталася з дітьми, і лікар дав йому інші ягід ки — Слухнянки-Хорошки. Спочатку вихователь хотів умовити дітей з'їсти по ягідці, але вони лише відвер талися і затискували зуби. Тоді він поклав ягідки на стіл і суворо наказав дітям не торкатися їх і не їсти. Тільки він це сказав, як Незгодки кинулися до сто лу і з'їли всі ягідки. І відразу ж стали добрими і слухняними дітьми.
Всі дуже зраділи, стали в коло, почали танцюва ти і вітати один одного з одужанням.
Ух та Ох (5-6 років)
Жили собі двоє друзів - Ух та Ох. Один був ве селий та сміливий, а другий — полохливий і плакси вий. Друзі дуже любили один одного і завжди були разом. Що б один з них не казав, другий все по вторював. Тільки виходило у них це по-різному. «Ух, яка холодна водичка», — каже бадьоро і весело Ух, вмиваючись. «Ох, яка холодна водичка», — повторює Ох, але при цьому ледь не плаче. «Хто там стукає у двері?» — питає Ох тихо і полохливо. «Хто там сту кає у двері?» — впевнено і голосно запитує Ух. І всі одразу здогадувались, чий це голос — Уха чи Оха.
Вихователь роздає дітям картки, на яких вказа но, чиїм голосом (Оха чи Уха) вони повинні про мовити фрази. Наприклад, один з учасників щось промовляє, намагаючись відтворити голоси Оха або Уха: «Можна мені увійти? На вулиці мороз! Такий дощ іде! Пішли до дитсадка! Дай мені, будь ласка, олівець! Ми поїдемо поїздом?» і т.д. Всі намагають ся відгадати, чию роль — Оха чи Уха — виконує кожен учасник. Якщо відгадали, дитина показує свою картку і віддає її вихователю.
Ляльковий театр (6-7 років)
Діти ховаються за ширму і показують лялькову виставу за відомою казкою («Колобок», «Рукавичка», «Ріпка» тощо), намагаючись так змінити свій голос, щоб його не впізнали. А глядачі повинні вгадати, чиїм голосом говорять персонажі. І хоч діти звичай но впізнають голоси, вихователю все одно варто під креслити, що «артисти» так вдало змінили голос, що їх ледве впізнали. По ходу вистави актори можуть мінятися ролями.
Увага та зосередженість
Наведені нижче ігрові вправи виділені в окрему групу, оскільки вони не тільки сприяють розвитку ви разних рухів, але і допомагають дитині через уп равління позою та рухами навчитись довільно керу вати своєю увагою. Такі заняття корисні всім дітям, а особливо тим, кому важко стримуватись, зосеред жувати увагу. Важливою умовою ефективності таких ігор є відсутність у них орієнтації на змагання. Інак ше ті діти, яким важче за інших контролювати свою моторику, втрачають інтерес до цих занять.
Лисичка підслуховує (3-4 роки)
Лисичка стоїть під вікном хатинки, в якій живуть котик з півником, і прислухається, про що вони го ворять. Виразні рухи: голова нахилена вбік (слухає, підставляє вухо), погляд спрямований в інший бік, напіввідкритий ротик.
Поза: нога виставлена вперед, корпус трохи на хилений вперед.
Слухаємо тишу (4-5 років)
Діти йдуть під музику один за одним. Коли музи ка стихає, всі зупиняються, заплющують очі й слуха ють тишу. В тиші ледь чутно лунає команда вихова теля до виконання спокійних рухів (сісти на підлогу, лягти на спину, підняти догори праву руку тощо). Рухи треба виконувати так, щоб не сполохати тишу.
Виразні рухи: палець однієї руки притулений до губів, друга рука приставлена до вуха, очі заплющені.
Поза: тулуб нахилений уперед.
Індіанці (5-6 років)
Діти йдуть один за одним, скрадаючись, ніби ін діанці у преріях. Попереду йде вождь. Коли вождь тихо плесне у долоні, дитина, що йде останньою, має одразу зупинитись. Так вождь розміщує всіх дітей у задуманому ним порядку (у лінію, коло, по кутках).
Вони завмирають, уважно стежать за поглядом вож дя. Мовчазний дозвіл вождя означає, що вартовий може залишити свій пост і приєднатися до загону. Інші діти під керівництвом вихователя жартують з «індіанцями», кличуть їх, але ті стоять, ніби зака м'янілі, щоб не пропустити наказу вождя.
Виразні рухи: постава горда, голова високо підня та, очі пильно стежать за вождем. Брови зведені, гу би стулені. Обличчя зосереджене, суворе й водночас спокійне.
Поза: ноги широко розставлені, руки схрещені на грудях, тулуб трохи відхилений назад.
Маленький скульптор (6-7 років)
Малюк зображує скульптора, інші діти — глину. Скульптор задумав зробити скульптурну групу під на звою «Вовк і Заєць». Він ставить двох дітей у центр кімнати і показує їм позу й міміку: Заєць вудить ри бу, посміхається і не помічає, що за його спиною стоїть Вовк і ось-ось кинеться на нього.
Скульптор обходить кругом статуї, поправляє їх, відступаючи, милується своєю роботою. Він втомився і лягає відпочити поряд зі своєю роботою. Поки той спить, скульптурна група оживає. Вовк хоче спійма ти Зайця. Вони бігають коло скульптора, але, як тільки той починає ворушитися і прокидається, швид ко займають свої місця і застигають в попередніх по зах. Майстер встає, роздивляється скульптуру. Він не може повірити, що Вовк і Заєць ожили.
Інший скульптор може задумати зліпити «Трьох поросят», «Веселих барабанщиків», «Бременських му зик», «Танцюристів».
Вправи на розслаблення м'язів
Наведені вправи допомагають в ігровій формі оволодіти прийомами зняття психом'язового напру ження. Вміння тілесної релаксації корисно як для зняття надмірного збудження, так і для відновлення сил при емоційній чи фізичній виснаженості.
Котик спить (3-4 роки)
Діти слухають вірш і зображують стомленого ко тика: лягають на підлогу, потягуючись, і починають рівно, спокійно дихати. Вихователь підходить до них, підіймає руки («лапки») одного, другого, але руки падають, мов ватяні.
Захотілось котику спати,
Кулачками тре оченята.
Зачекай, мій котику, трішки,
Постелю для тебе я ліжко.
Але мій мисливець завзятий
Вже не міг на ніжках стояти.
Він повільно впав на підлогу,
Розкидавши руки і ноги.
Я його хотіла підняти,
Але став мій котик як з вати.
Уві сні непомітно він диха.
Тільки носом посапує тихо.
Живі загадки (4-5 років)
Руки вгору, з моркви ніс,
Сонце вийшло — він розкис. (Сніговик)
Цвях на сонці вигравав, та підтанув і упав. (Бурулька)
Перший рядок — руки над головою, виструнчи тися. Другий — опустити (кинути) розслаблені руки та присісти.
Штанга (5-6 років)
Дитина підіймає «важку штангу». Потім кидає її, відпочиває.
Повітряна кулька (м'яч) (6-7 років)
Дівчинку або хлопчика обирають на роль м'яча. Спочатку дитина зображує здутий м'яч: ноги напів зігнуті, руки і шия розслаблені, корпус нахилений уперед. Хтось з дітей починає надувати м'яч насо сом, супроводжуючи кожну порцію повітря звуком «с-с-с». Почувши перший звук «с-с-с», м'яч «вди хає» повітря і випрямляє ноги в колінах, далі ви прямляє тулуб, піднімає голову, руки, надуває щоки. М'яч надутий. Потім його спускають, на звук «ш-ш-ш» з нього «виходить» повітря, і тіло повертається в по передній стан.
Діти міняються ролями.
Емоційно-позитивні стани та ставлення
Ігрові вправи, де група дітей спільно переживає та проявляє радість, задоволення, прихильність, вдячність працюють не тільки на створення хорошо го настрою в групі, але і на формування позитивно го ставлення дітей один до одного та до психогімнастичних занять.
Сніжинки (3-4 роки)
Подув вітер. Діти-сніжинки кружляють під жва ву музику. Та ось вітерець затихає, музика уповіль нюється, сніжинки ледве рухаються і нарешті лягають на землю (діти присідають, опускають руки, схиля ють голову, ніби заснули). Навкруги тиша.
Заводні іграшки (4-5 років)
Діти граються із заводною іграшкою, звертають увагу, як її рух уповільнюється, коли закінчується за вод. А потім самі зображують заводне курча, зайчи ка, паровозик тощо (поступово уповільнюють рухи, зупиняються, завмирають).
Фея сну (5-6 років)
Діти сидять на стільчиках, що стоять у колі. Зву чить колискова. Дівчинка з «чарівною паличкою» (Фея сну) підходить до одного з малюків і тор кається паличкою його плеча, той «засинає» (нахи ляє голову і заплющує очі). Так вона обходить усіх дітей і тихенько виходить.
Мамі усміхаємось (3-4 роки)
Вихователь співає пісеньку «Мамі усміхаємось» В. Агафонникова:
Ой, лади, лади, лади,
Не боїмося води,
Чисто умиваємось —
ось так!
Мамі посміхаємось —
ось так!
Діти слухають пісню і повторюють рухи за вихо вателем: на слова першого рядка плескають у долоні, другого — розводять руки долонями догори, третьо го — гладять свої щоки, четвертого — опускають ру ки і посміхаються.
Канікули Боніфація (5-6 років)
Діти пригадують, як у мультфільмі лев Боніфацій розважав африканських малюків. Хтось з дітей або вихователь уявно жонглює, ходить по канату, пока зує фокуси. Діти весело сміються, танцюють, плещуть у долоні, стрибають. Потім усі разом можуть погра тися в рухливі ігри.
Веселі друзі (6-7 років)
Діти діляться на пари. Кожна пара по черзі ро зігрує таку сценку. Двоє друзів, які все літо не ба чилися, нарешті зустрічаються у дворі. Вони радісно вигукують, підбігають один до одного, обіймаються, стрибають від радості, сміються, кружляють у танці або бігають з підскоком, тримаючись за руки.
Смачні цукерки (3-4 роки)
В одного з дітей у руках уявна коробка з цукер ками. Він пригощає по черзі дітей. Малята беруть по одній цукерці, дякують господарю, потім розгортають цукерку і кладуть її в рот. По виразу їхніх облич од разу видно, що частування смачне.
Міміка: жувальні рухи, посмішка, вираз насоло ди, задоволення.
Клумба і садівник (5-6 років)
Діти обирають ролі квітів на клумбі. Всі квіти зів'яли, бо давно не було дощу. Але нарешті прий шов садівник і полив рослини. Вони підняли голівки, розгорнули пелюстки і стали надзвичайно гарними. Квіти вдячно усміхнулися садівникові, милуються со бою та сусідами по клумбі.
Виразні рухи: сісти навпочіпки, голову і руки опустити (квітка зів'яла); підняти голову, розпрями ти тулуб, руки підняти (квітка розквітла).
Міміка: очі напівзаплющені, м'язи розслаблені, задоволена посмішка.
Гру можна продовжувати, пропонуючи ситуації: сонце гріє — сонце палить, спека — подув легенький вітерець — вітер став холодним, квіти замерзли — садівник закрив їх від вітру і т.д.
Паровозик з Ромашкова (6-7 років)
Діти уявляють себе пасажирами чудового Паро возика з мультфільму. Паровозик зупиняється в дивнім лузі, де росте безліч квітів. Пасажири милу ються заходом сонця, слухають спів пташок, збира ють ромашки (конвалії, сунички, кульбабки, проліски, листя), нюхають букети, щасливо посміхаються.
Неприємні почуття та переживання
Ігрова імітація негативних переживань дозволяє дітям навчитись розпізнавати їх у себе та в інших; ро зуміти природу таких почуттів, не лякатись їх, навчи тись адаптивно проявляти їх самим та адекватно реа гувати на їх виникнення в інших. Особливістю вправ на переживання негативних емоцій є те, що непри ємності обов'язково минають і діти разом з героями сюжетів відчувають полегшення, спокій або радість.
Зайчики (3-4 роки)
Інсценізація вірша М. Познанської «Зайчики»:
В лісі сніг. У лісі звірі.
Ось зайчатка скачуть сірі.
Сірі їстоньки хотять,
Сірі з холоду тремтять.
Бідні зайчики голодні.
Ще не снідали сьогодні.
Виразні рухи: стрибають, ніби гріються, руками б'ють себе в боки, обіймають за плечі.
Міміка: лоб зморщений, брови зведені, губи злег ка надуті, кутики губ опущені.
Ведмедик Мишка (4-5 років)
Інсценізація вірша І. Неходи «Ведмедик Мишка»:
Ну, а це — ведмедик Мишка,
Він і плаче, і реве...
Він звихнув учора ніжку
І тепер кривенький трішки,..
Та нічого — заживе!
Діти зображують ведмедика, який плаче, трима ється за ніжку, шкутильгає.
Король Лісовик (4-5 років)
Інсценізація вірша
Ой ховайтесь хто куди,
Щоб не трапилось біди!
Бо сьогодні Лісовик
Розсердився геть на всіх!
Як затупає ногами!
Замахає кулаками!
Зуби стиснув, брови звів!
Хто його так розлютив?
З чого стався весь той гнів?
Може, він щось люте з'їв?
А нічого і не сталось.
Просто мухи покусали!
Посварилися (5-6 років)
Два хлопчики посварилися. Вони дуже сердиті, насуплені, наступають один на одного, розмахують руками. Ось-ось поб'ються. Але хтось з дітей допо магає друзям помиритись.
Лисеня боїться (3-4 роки)
Лисеня побачило на другому березі струмка свою маму, але воно ніяк не наважиться увійти у воду (перебігти через місток, перестрибнути). Вода холод на, та і глибоко тут.
Виразні рухи: поставити одну ногу вперед на но сочок, прийняти її. Повторити цей рух кілька разів.
Страх (5-6 років)
Малий лишився вдома один і дуже боїться. Він нерухомо сидить на стільці й перелякано дивиться на двері: а раптом у тій кімнаті хтось причаївся, що тоді?
Виразні рухи: голова відкинута назад і втягнута в плечі.
Міміка: брови підняті вгору, очі розширені, рот розкритий, немов для зойку.
Після етюду дітей запитують, кого або чого во ни бояться насправді, пропонують намалювати або розповісти про свої страхи.
Нічні звуки (6-7 років)
Каченя втекло з дому. Ніч застала його у лісі. До того ж зіпсувалась погода: пішов дощ, піднявся вітер. Дерева гучно рипіли і гнулись віти під натис ком вітру майже до землі. А каченяті здавалось, що його хапають великі темні й мокрі лапи. Перегуку вались пугачі, а каченя думало, що то хтось кричить від болю. Довго металося каченя по лісу, поки не знайшло собі затишне місце, щоб заховатися.
У залі притемнюють світло. Учасники гри зобра жують дерева, віти, пеньки. Доки лунає тривожна музика,, діти, не сходячи зі своїх місць, приймають погрозливі пози і страшно скрикують, завивають, охають. Каченя ховається в маленькій печері (під сто лом), скручується клубочком і тремтить.
Коли припиняється музика, вмикають світло, діти підходять до каченяти і по черзі слухають, як силь но та гучно калатає в нього серце.
Слоненя шукає маму (3-4 роки)
Прокинулось маленьке слоненя. Потяглося, озир нулося, стало на ніжки, а мами нема. Кликало во но маму, плакало. Потім вирішило йти її шукати. Звірі, яких воно зустрічало, показували малому доро гу, і нарешті на великій галявині слоненя побачило свою маму.
Як воно зраділо, як стрибало, як вони обіймали ся і танцювали разом. Мама протягла синочку обе ремок смачних соковитих листочків, які збирала для нього. Слоненя їло і вдячно посміхалося.
Неслухняні ведмежата (4-5 років)
Ведмедики з'їли смачні, але не миті яблука. У них заболіли животики. Ведмежата плачуть та скиглять:
Ой-ой-ой, живіт болить!
Йо-йо-йо, мене нудить!
Ой, не з'їм нізащо в світі
більше яблука немиті!
Виразні рухи: брови підняті й зведені, очі примружені, тулуб зігнутий, живіт втягнутий, руки притиснуті до живота. Ледь помітно розкачуються.
Та ось приходить лікар, дає їм солодку мікстуру, і ведмежата одужують. Вони дуже радіють.
Зайчика злякались (5-6 років)
Інсценізація вірша П. Воронька «Зайчика зляка лись»:
Ми ходили по гриби,
Зайчика злякались.
Поховались за дубки,
Розгубили всі грибки,
Потім засміялись —
Зайчика злякались.
Діти збирають гриби (ходять, нахиляються). З'яв ляється зайчик — малюки верещать і ховаються за стільчики. Зайчик теж тікає. Діти виходять і почи нають сміятися: то ж був лише зайчик.
Виразні рухи: тримаються за живіт, сідають на підлогу, показують, як вони злякались зайчика.
Острів плакс (6-7 років)
Мандрівник приїхав на казковий острів, де жи вуть самі плакси. Він намагається втішити то одно го, то іншого, але всі діти відштовхують його та про довжують рюмсати.
Тоді він вирішує, навчити їх посміхатися — підхо дить до одного і весело всміхається йому. Той при пиняє плакати і теж починає посміхатися. Коли всі діти по черзі змінять сльози на посмішку, мандрівник, розповідає їм, сміючись, як він здивувався, побачив ши, що всі плачуть. Діти пригадують і зображують, як вони плакали. Потім весело сміються. Всі разом танцюють під музику В. Шаїнського «Чунга-Чанга».
Міміка і виразні рухи: брови підняті та зведені, рот напіввідкритий; весела посмішка, стриб ки, сміх.
Ігри на розвиток довільності
Вказані ігри розвивають довільні психічні проце си та здібності. Моделюючи ситуації, в яких дитині необхідно втриматись, зібратись, пригадати, уявити міра вольових зусиль, що докладатиме дитина, має бути чітко дозована згідно з її віком та індивідуаль ними можливостями.
Під час проведення цих ігор особливу увагу слід приділяти формуванню позитивного ставлення дош кільнят до вольових зусиль. Якщо необхідність вико нувати правила гри, стримувати мимовільні імпульси стане тягарем для дитини — подальший розвиток довільності гальмується.
Раз-два (3-4 роки)
Діти стоять у колі. Вихователь подає їм коман ди: «Ніжками потупали, ручками поплескали, голів кою похитали, пальчиком посварились, пострибали, як зайчики, присіли, як черепахи» і т.д.
Кожну команду можна виконувати лише після слів «раз-два».
Лисичко, де ти? (4-5 років)
Діти стають у коло. Вихователь - у середині. Учасники гри відвертаються і заплющують очі. В цей час вихователь ходить по колу і обирає Лисичку (до торкнувшись до дитини), всі інші — зайці.
За сигналом усі розплющують очі. Ведучий кли че перший раз: «Лисонько, де ти?». Лисиця не по винна виявити себе ні словом, ні рухом, так само і другий раз. А на третій вона каже: «Я тут» — і ки дається ловити зайців. Зайця, який присів навпочіпки, ловити не можна.
Солдатики (5-6 років)
Олов'яні солдатики дуже дисципліновані. А справж ній солдат перш ніж виконувати наказ командира, обов'язково повторить його. Наприклад, командир ка же: «Йди мити руки», а солдат відповідає: «Слуха юсь! Іду мити руки!» — і лише тоді повертається та йде (віддає честь, карбує кроки).
Діти (солдатики) крокують по залу, зупиняються. Ведучий дає їм команди: «Рядовий Сашко, принеси віник!», «Рядовий Наталка, зав'яжи бантик!». Коман ди можуть бути найрізноманітнішими, але якщо в них присутнє слово «рядовий», то перш ніж виконувати, слід відповісти: «Слухаюсь» — і повторити команду ведучого.
Ці вправи дуже корисні для організації неуваж них та інертних малюків.
Знайди та промови (4-5 років)
Діти заплющують очі, відвертаються, а ведучий хо ває хустинку. Кожен намагається її знайти і не виявити цього перед іншими, а тихенько наблизитися до ве дучого і йому на вушко сказати, Де лежить хустинка. Гра закінчується, коли більшість дітей знайде хустинку.
Цікава зарядка (5-6 років)
Діти виконують гімнастичні вправи, добре їм відомі, але одні з них (наприклад, хлопці) роблять те, що показує ведучий, а інші (наприклад, дівчат ка) те, що він говорить.
Ведучий нахиляється вперед, командуючи в цей час: «Нахил назад!» Піднімається на носочки, коман дуючи: «Присісти!»
Чортеня (6-7 років)
Жило на болоті чортеня. Йому дуже подобались люди, і тому, як тільки хтось з людей з'являвся, чор теня залізало у калюжу і починало стрибати. Всі лю ди лякалися і втікали. Лише один чоловік не злякав ся. Він покликав чортеня та приколов йому до лахміття чарівну шпильку. І в ту ж мить не стало болота, а чортеня перетворилося на красивого охай ного хлопчика. Добрий чоловік запропонував хлопчи кові жити разом, і той погодився.
Згодом виявилося, що то був хлопчик, який все робив навпаки. Наприклад, коли названий батько просив його зачинити двері, той навмисне їх відчи няв. Але чоловік не лаявся, а сам почав говорити все навпаки. Коли він хотів, щоб хлопчик вимкнув світло, то просив ввімкнути його. Коли хотів, щоб малий за чесався, просив його розкуйовдити волосся і т.д.
Діти виконують роль чортеняти спочатку по черзі, а потім усі разом.
Команди можуть бути найрізноманітніші: зачини ти вікно, не сідати на стіл, не бігати, бігати, покла сти руки в кишені і т. ін.
Слухай музику (3-4 роки)
Під музику діти крокують, бігають, стрибають, танцюють. У той момент, коли музика стихне, діти повинні завмерти. Починають рух з початком музики.
Фотографія (4-5 років)
Ведучий стоїть у центрі кола. Діти відвертаються, а ведучий приймає якусь нерухому позу і командує: «Увага, знімаємо!» Діти швидко повертаються і нама гаються відтворити позу, що побачили. Тоді ведучий дякує фотографам і каже, чиї «знімки» найточніші.
Довільне запам'ятовування
Склади малюнок (3-4 роки)
Діти стають навколо столу або стільця та беруть ту частинку (сектор) малюнка чи кубик, який співпа дає з їхнім місцем, потім розбігаються. За командою ведучого вони повинні зайняти свої місця, пригадав ши, хто за ким стояв, і знову скласти малюнок, який розібрали. Якщо хтось зайняв не своє місце, малю нок не складається.
Що звучить? (4-5 років)
Вихователь показує дітям предмети, за допомогою яких можна видавати різноманітні звуки (іграшку-пищик, ключі, банку з горохом і т. ін.), демонструю чи звучання кожного. Спочатку «голоси» цих пред метів мають бути зовсім різними, а потім можна брати і подібні звуки (гучне та тихе брязкальце, ве ликий та маленький дзвіночок, коробка з олівцями та коробка з цвяхами).
Вихователь ховає предмети за ширму. Діти відга дують їх за звучанням.
Таємна мова (5-6 років)
Вихователь домовляється з дітьми, на який його жест (одну руку вгору, дві руки вгору, руки схрещені, руки опущені) або на скільки оплесків діти будуть ви конувати умовні дії: стрибати, як зайчики, стукати ко питом, як коники, задкувати, як раки, стояти на одній нозі, як лелека, та ін. Потім діти повинні без підка зок згадати, що означає кожна команда.
Варіювати можна не тільки кількість оплесків, а й їх ритм.
Ігри з імітацією полярних поведінкових проявів
Мета цих ігор — не осудити дитину за небажані поведінкові прояви (впертість, жадібність, егоїзм і т.п.), а дати їй можливість в ігровій ситуації виявити соціально схвальні якості (чемність, щедрість, турбо тливість). Новий поведінковий досвід, отриманий у грі, закріплюється через схвалення дитини групою та вихователем: всі висловлюють їй своє захоплення, прихильність, вдячність тощо.
Хочу (5-6 років)
Антон стояв з мамою в магазині й роздивлявся навколо. Раптом він помітив, що в однієї жінки відкрилась сумка, а звідти виглядає щось волохате і прозоре, майже невидиме.
Хлопчик здивувався: що це може бути? А то бу ла впертість, яку тітонька збирала по всьому світові. Краплина впертості стрибнула з сумки і приліпилася Антонові до рукава. І що тут трапилося!
— Хочу той велосипед, — захникав Антон.
— Але в мене не вистачить на нього грошей, — відповіла мама.
— А ти позич. Хочу, і все, — репетує Антон.
Мамі стало соромно за свого сина, і вона потяг ла хлопчика за руку, щоб скоріше вийти з магазину. Але він упирався, падав на брудну підлогу, тупав но гами, вигинав спину і повторював плаксивим голо сом: «Хочу! Хочу, і все!».
Почула це жінка з сумкою, підійшла до Антона і побачила у нього на рукаві пляму впертості. Стер ла її та сунула в кошик. Антон вмить став вихова ним хлопчиком, швиденько підвівся, підбіг до мами. (Запитати дітей, що б вони сказали мамі, якщо б були на Антоновому місці). Антон сказав: «Пішли звідси, будь ласка, бо мені дуже соромно».
Мавпяче люстерко (5-6 років)
Колись давно один хлопчик знайшов маленьке люстерко. Він подивився в нього і став кривлякою. Коли хтось чужий заходив у його кімнату, хлопчик починав кривлятися, як мавпа в зоопарку. Він хотів, щоб люди дивились тільки на нього.
Та одного разу до кривляки завітав чарівник. Він попросив у хлопчика люстерко і викинув його у смітник. Хлопчик одразу став хорошим і спокійним. Він більше не кривлявся, а привітно звертався до лю дей, посміхався їм, розмовляв.
Але злий чаклун викрав люстерко і знов підкинув його людям. Підняла його дівчинка, подивилась і теж стала кривлякою. (Діти вправляються у зміні виразів обличчя).
Три настрої (6-7 років)
Діти слухають три музичні п'єси Д. Кабалевського: «Злюка», «Плакса» і «Пустунка». Разом з вихо вателем дають моральну оцінку злості та плаксивості, порівнюють ці стани з добрим настроєм пустунки. Троє дітей домовляються, хто який настрій буде зо бражувати, а інші повинні здогадатися, хто кого грає. Потім діти міняються ролями.
Королівна-Несміяна (6-7 років)
У королівни трапилось велике горе — вона роз била свою улюблену ляльку. Відтоді королівна не їсть, не п'є, а все плаче.
Викликав король усіх добрих людей і просить їх заспокоїти королівну. Один вийшов і почав голосно сміятися, але королівна ще дужче заплакала. Другий (клоун) стрибав, кривлявся, падав, ловив свій хвіст, тягав себе за вухо, але королівна тільки образилась (у неї біда, а він тут блазнює). Третій показував різ ні фокуси: діставав з кишень ляльок, витрушував їх з рукавів, ховав у капелюсі. Але і це лише засмути ло королівну.
Тоді вийшов хлопчик Івасик зі своїми друзями. Вони сіли коло королівни і почали сумувати разом з нею. Потім співчутливо всміхнулись їй. І відбулося диво! Королівна відповіла посмішкою!
Білоччині окуляри (6-7 років)
Мама прийшла за Дмитриком у дитсадок. Той підскочив до мами і питає: «А що ти мені принес ла?» «Нічого, синку», — відповідає мама. «Ах; так, — образився хлопчик, тоді я не піду з тобою до дому, доки ти мені чогось не принесеш», — і побіг гратися далі.
Засмутилася мама, що в неї виріс син-егоїст, іде собі й плаче. Підбігає до неї білочка і каже: «Не плач, добра жінко, я тобі допоможу. Дмитрик про сто ще не навчився розуміти інших і тому ображає їх. Подаруй йому ці чарівні окуляри — і він одразу навчиться думати про інших, адже він добрий і ро зумний хлопчик!» Подякувала мама і повернулась до Дмитрика з окулярами. Зрадів хлопчик, надів окуля ри і тут побачив, як він свою маму образив. При горнувся Дмитрик до мами, взяв її руку і каже: «Мамочко, я ж не хотів тебе засмутити, я тебе ду же люблю». Посміхнулась мама і пробачила синові.
Прийшли вони додому. Бабуся зустріла їх і за ходилась поратись на кухні. А Дмитрик подивився крізь чарівні окуляри і каже: «Бабусю, я бачу ти ду же втомилася, сядь, спочинь, а я тобі допоможу на стіл зібрати». Так приємно стало бабусі, що в неї онук чуйний, навіть заплакала вона, сльози фартуш ком витирає.
А тут котик прийшов. «Няв», — сказав і сів у куточку. Дмитрик дав йому молочка. Кіт замуркотів і вдячно потерся об Дмитрикову руку.
Учасники гри хвалять Дмитрика, висловлюють йо му своє захоплення та вдячність. Потім самі при міряють чарівні окуляри і вчаться дбати один про од ного.
Психолог у дошкільному навчальному закладі
Загальні положення щодо організації психологічної служби в дошкільному навчальному закладі
Психологічна служба у дошкільних навчальних за кладах є складовою частиною системи психологічної служби у закладах освіти. Доцільність її функціону вання визначається потребою гуманізації освітньо-ви ховного процесу, забезпечення такої його організації, яка створює умови для розвитку кожної дитини як індивідуальності, особистості, охорону її прав; збере ження психічного і фізичного здоров'я. Діяльність психологічної служби підпорядковується законодавству України в галузі освіти, нормативним документам й актам, наказам, інструкціям органів освіти, положен ням та статутам відповідних ланок служби.
Психолог дошкільного навчального закладу здійснює свої професійні завдання у тісному контакті з педа гогічним колективом, батьками, лікарем, з медичною, дефектологічною, логопедичною та іншими видами служб, організаціями допомоги та опіки, соціальними педагогами, спеціалістами інших галузей, представника ми громадськості, які надають дошкільному закладові допомогу у вихованні і розвитку дітей, збереженні й зміцненні їх психічного та фізичного здоров'я.
Психологом дошкільного навчального закладу мо же бути спеціаліст з вищою освітою, який отримав загальнопсихологічну та спеціальну психологічну під готовку в галузі дитячої, вікової і педагогічної пси хології, психодіагностики, психокорекції, активних методів соціально - психологічної роботи та психо логічного консультування. Педагоги, які працюють на посадах психологів, повинні пройти спеціальну пе репідготовку для отримання відповідної професійної кваліфікації, що має бути підтверджена дипломом (свідоцтвом) відповідного вищого навчального закла ду або інституту системи післядипломної освіти, що має факультет підготовки практичних психологів. За своїм статусом працівники психологічної служ би належать до педагогічних працівників і відповідно до чинного законодавства користуються всіма права ми і гарантіями, передбаченими для них.
Атестація практичних психологів здійснюється згід но з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України (Наказ Міністерства освіти України від 20.08.1993 р. № 310). Чергова атес тація проводиться один раз у п'ять років згідно з графіком, складеним безпосередньо в навчально-виховному закладі. Атестація педагогічних працівників передбачає попереднє (не раніше одного разу на п'ять років) підвищення кваліфікації на засадах віль ного вибору змісту програм, форм навчання, органі зацій та установ, акредитованих у встановленому порядку на здійснення підвищення кваліфікації.
Позачергова атестація проводиться не раніше як через рік після попередньої атестації для осіб, які:
виявили бажання підвищити раніше встановлену їм кваліфікаційну категорію;
знизили в міжатестаційний період рівень своєї професійної діяльності (за наявності аргументованого подання керівника або ради навчально - виховного за кладу).
Для осіб, які раніше не атестувались, позачерго ва атестація допускається за умови роботи в даному навчально - виховному закладі не менше року.
Керівництво роботою практичного психолога здій снюється по професійній та адміністративній лінії. Адміністративно психолог Підпорядкований завідуючо му дошкільним закладом, методично — керівникові (головному психологу) районного (міського), облас ного центру практичної психології.
Робочий час практичного психолога дошкільної установи планується згідно з орієнтовними норма тивами витрат часу по основних видах роботи практичного психолога системи освіти (див. лист МО України від 29.12.94 р. № 9/1-325-7 «Про пла нування діяльності практичних психологів та соціаль них працівників (педагогів)»; наказ МО України від 07.12.95 р. № 339 «Про затвердження нормативів чисельності психологів підрозділів системи освіти»).
Для роботи психолога в дошкільному навчальному закладі виділяється спеціальний кабінет, що є Необхід ною умовою для проведення консультативної, діагно стичної, розвивальної та корекційної роботи.
Практичні психологи ведуть облік роботи і пода ють звіти по адміністративній та професійній лінії. Звіт психолога включається у звітну документацію дошкільного закладу.
Діяльність служби та окремих її підрозділів і працівників фінансується за рахунок бюджету освіти регіонів, а також за рахунок виплат на створення і діяльність служби.
Основні функції та завдання роботи психолога дошкільного навчального закладу
Основні функції психолога дошкільного навчального закладу полягають у створенні спільно з педагогічним колективом умов, доборі змісту і форм організації життя і діяльності дітей, які сприяють збереженню і зміцненню їх фізичного та психічного здоров'я, забез печують відповідно до вікових потреб емоційний ком форт та можливості для повноцінного розвитку твор чої активності, нахилів, здібностей кожної дитини, ви ховання її як індивідуальності, особистості.
Здійснення цих функцій вимагає як спільних, взаємопов'язаних форм роботи з педагогічним колек тивом, лікарем, логопедом, медсестрою та іншими працівниками, так і безпосередньої роботи психолога з дітьми, їхніми батьками, з вихователями.
Успішність роботи психолога залежить від того, яке місце він зуміє зайняти у колективі, як складуть ся його взаємини з завідуючим, методистом, вихова телями, іншими працівниками дошкільного закладу. Він повинен, ні в якому разі не підмінюючи ке рівництво, бути компетентним і доброзичливим кон сультантом, рекомендації якого будуть виконуватись завдяки його особистому авторитету і високій ква ліфікації, яку помічають і визнають усі. Зрозуміло, що для того, щоб набути такого авторитету, психолог має систематично працювати над підвищенням психологічної освіти і психологічної культури колективу, усією своєю діяльністю переконувати колег у важли вості психологічних знань для успішного виконання ними своїх обов'язків.
Можна визначити такі основні функції психолога дошкільного навчального закладу: 1) участь у здій сненні освітньо-виховного процесу в цілому, його психологізації, гуманізації, у підвищенні психологічної і загальної культури; 2) безпосереднє проведення ін дивідуальної роботи з дітьми, сприяння і допомога вихователям у врахуванні індивідуально-психологічних особливостей дітей при організації їх виховання та навчання, у забезпеченні особистісно-орієнтовного під ходу до кожної дитини; 3) допомога батькам у на лагодженні довірливих стосунків з вихователями, ство ренні своєрідних місточків між вихованням у родині і в дитячому садку, вивченні запитів, потреб батьків, сприянні підвищенню їх психологічної культури і ком петентності, в усвідомленні одного з найважливіших психолога - педагогічних законів: саме умовами родин ного виховання в дошкільний період визначаються найістотніші (як позитивні, так і негативні) якості майбутньої особистості; 4) дослідницько - пошукова ро бота, яка полягає у формулюванні на основі аналізу потреб, здобутків та труднощів освітньо-виховного процесу в конкретній місцевості, закладі, групі, у пев них дітей найбільш актуальних питань чи проблем, що потребують вивчення наукової літератури, постановки дослідницької теми, збору, аналізу та обговорення відповідних дослідних даних, опрацювання висновків та психолого-педагогічних рекомендацій; 5) якщо ди тячий садок здійснює багатопрофільний оздоровчо-виховний процес, тобто всі або окремі групи є спе ціалізованими (для дітей із зниженим зором, слухом, нездоровими органами травлення тощо) і з дітьми працюють відповідні лікарі, дефектологи (зокрема ло гопеди), вчителі іноземних мов, керівники різних студій та гуртків, інструктор з фізвиховання тощо, то саме на психолога доцільно покласти функцію коор динатора з міжпрофесійних чи міждисциплінарних зв'язків між вихователями і різними спеціалістами; 6) налагодження і систематична підтримка зв'язків з психологом школи, що дасть змогу психологу дош кільного закладу своєчасно враховувати вимоги шко ли, а шкільному психологу — мати професійно скла дену інформацію про майбутніх учнів й уникати по вторень в їх обстеженні, що зменшить напругу у дітей і полегшить адаптацію до нових умов і вимог.
Кожна функція передбачає систему завдань, які здійснює практичний психолог, працюючи з педа гогічним колективом дошкільного закладу, <з батьками вихованців цього закладу та безпосередньо з дітьми.
Права та обов'язки психолога дошкільного навчального закладу
Психолог дошкільного навчального закладу має право:
♦ брати участь у педрадах, педагогічних семіна рах, педагогічних консиліумах, висловлювати свою дум ку про дітей, про той чи інший педагогічний досвід, про програми освітньо - виховної роботи;
♦ брати участь у роботі методичних об'єднань ви хователів, методистів, завідуючих дошкільними закла дами;
♦ відвідувати усі вікові групи у дошкільному за кладі з метою проведення спостережень за поведінкою і діяльністю дітей у ході освітньо-виховного процесу;
♦ відвідувати заняття гуртків, студій, факульта тивів у дошкільному закладі з метою спостереження за їх впливом на настрій, поведінку і розвиток дітей;
♦ спостерігати за усіма видами роботи з дітьми під час різних режимних моментів: ранкового збору, прогулянки, їжі, розваг, сну, ігор та занять;
♦ ознайомлюватися з документацією дошкільного навчального закладу;
♦ проводити в дошкільному навчальному закладі групові та індивідуальні обстеження дітей та дослід ження, що виходять за межі запитів педагогічного ко лективу та завідуючого, але необхідні для подальшої роботи;
♦ виступати з узагальненням власного досвіду ро боти в наукових і науково-популярних журналах, га зетах та інших друкованих органах;
♦ поєднувати роботу практичного психолога з на вчальним навантаженням у школі чи інших закладах відповідно до своєї базової освіти та психологічної ква ліфікації;
♦ вести просвітницьку роботу з пропаганди пси хологічних знань шляхом лекцій, бесід, виступів на радіо, телебаченні тощо;
♦ звертатись у разі необхідності через відповідні органи з питаннями про надання допомоги дитині (зміна режиму праці батьків, санаторне забезпечення, пільгові ціни на ліки тощо); рекомендувати батькам у разі необхідності, звертатись у відповідні організації;
♦ брати участь у роботі медико-психолого-педа гогічних комісій та комісій із захисту прав дитини;
♦ через керівництво психологічної служби та без посередньо звертатись у науково - методичні лабораторії та лабораторії АПН України з приводу потреб на укового забезпечення;
♦ брати участь шляхом співпраці з науково-мето дичними центрами та лабораторіями в опрацюванні нових психологічних методик, написанні методичних рекомендацій.
У своїй діяльності психолог дошкільного навчаль ного закладу зобов'язаний:
♦ керуватись Положенням про дошкільний нав чальний заклад, Положенням про психологічну служ бу в системі освіти України та нормативними доку ментами Міністерства освіти і науки України;
♦ розглядати питання й приймати рішення строго в межах своєї професійної компетенції, зокрема ні в якому разі не брати на себе функцій лікаря;
♦ керуватись у своїй діяльності Етичним кодексом психолога; дотримуватись педагогічної етики, поважа ти гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства; пропагувати здо ровий спосіб життя; при розв'язанні усіх питань ви ходити з інтересів дитини;
♦ зберігати таємницю щодо відомостей, отриманих у результаті діагностичної та консультативної роботи, коли ознайомлення з ними не є необхідним для здій снення педагогами корекційної роботи і може завда ти шкоди дитині та її оточенню;
♦ працювати в тісному контакті з адміністрацією, педагогічним колективом та медичними працівниками дошкільного закладу;
♦ інформувати педагогічну раду та завідуючого про завдання, зміст і результати роботи, яку психо лог проводить у дошкільному навчальному закладі, дотримуючись пункту 4;
♦ надавати необхідну і можливу допомогу педа гогічному колективу, завідуючому та методисту в розв'язанні основних проблем, пов'язаних із забезпе ченням індивідуального та особистісно-орієнтованого підходу до дітей, у подоланні відхилень у їхньому розвитку та поведінці;
♦ надавати необхідну компетентну допомогу бать кам у питаннях виховання дітей;
♦ надавати необхідну і можливу допомогу дітям, які мають певні проблеми у поведінці, спілкуванні, розвитку;
♦ точно формулювати мету корекції та консульту вання, добирати адекватні методи корекції та кон сультування;
♦ застосовувати у діагностичній роботі тільки ті методи, які рекомендовані для психологів дошкільних закладів;
♦ у разі необхідності направляти дитину з бать ками для поглибленого діагностичного обстеження у відповідні центри в районі (місті);
♦ за наявності відповідних показників рекоменду вати й у тактовній формі переконувати батьків у не обхідності звернутись у медичні, дефектологічні та інші заклади;
♦ вести записи та реєстрацію усіх видів роботи за встановленою формою;'
♦ за встановленими формами й у встановлені тер міни оформляти і подавати звіти про роботу;
♦ обладнати кабінет психолога відповідно до вимог;
♦ брати участь у роботі методичних семінарів пси хологів дошкільних закладів і шкіл;
♦ не проводити обстеження, які суперечать мо рально-етичним нормам;
♦ постійно підвищувати свій професійний рівень.
Відповідальність працівників психологічної служби
Психолог дошкільного навчального закладу несе персональну професійну відповідальність за адекват ність методів, які він використовує у роботі з дітьми, батьками та педагогічним колективом, за правильність психологічного діагнозу, за хід і результати корекцій ної та розвивальної роботи з дітьми, за доцільність і аргументованість рекомендацій, які він дає батькам, вихователям, дітям.
Психолог дошкільного навчального закладу відпо відає за збереження протоколів обстежень, докумен тації, її своєчасне оформлення у визначеному порядку.
Практичний психолог зобов'язаний складати план своєї роботи, на яку він має дозвіл і відповідну ква ліфікацію (забороняється планувати і виконувати робо ти, до яких психолог не підготовлений). Річний план психолога входить у річний план дошкільного закладу.
Крім планів, психолог веде щоденники, їх форма довільна. Бажано мати окремі щоденники для кожної групи, а також для студій, гуртків, що працюють у дошкільному навчальному закладі.
Зміст роботи психолога дошкільного навчального закладу
Співпраця психолога з педагогічним колективом дошкільного навчального закладу
Метою співпраці психолога з педагогічним колек тивом є підвищення рівня психологічної компетент ності, підтримка зацікавленості до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методами інди відуального й особистісно орієнтованого підходу, умін ня визнавати кожну дитину як підростаючу особис тість, поважати її і надавати відповідну допомогу.
Орієнтовні напрямки роботи психолога з педагогічним колективом дошкільного навчального закладу
1. Вивчення запитів вихователів усіх груп, спе ціалістів, що ведуть гуртки, студії щодо психологічних проблем, пов'язаних з дітьми та їхніми батьками.
2. Підвищення психологічної освіти вихователів: пе редбачити, спланувати і здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователів.
3. Практична допомога вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психоло гічного клімату в групах:
♦ привчити вихователів аналізувати предметне та ігрове середовище у групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і спільних занять дітей; періодично вносити зміни в організацію середовища;
♦ допомагати вихователям у підготовці до прийо му нових дітей;
♦ допомагати користуватись методом психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей: хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого у групі поважають, не поважають, з ким не дружать, хто у що і з ким грається, рівень гри; хто чим цікавиться; які нахили мають діти; що є характерним для спілкування між дітьми; якою є культура поведінки, етика стосунків у дітей; розвиток мови, мислення, уваги, уяви у дітей;
♦ надавати психологічну допомогу в організації життя дітей у групах, у поділі групи на підгрупи для проведення занять, у проведенні індивідуальної робо ти з дітьми; і
♦ привчати вихователів спостерігати за своїм став ленням до кожної дитини і за ставленням дітей до вихователя, аналізувати внутрішні причини емоційно го несприйняття деяких вихованців;
♦ допомагати у корекції ставлення до дитини;
♦ опрацьовувати для вихователів індивідуалізовані програми освітньо-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за запитами вихователів), залучаючи вихова телів до створення та обговорення цих програм;
♦ надавати вихователям допомогу в залученні бать ків до співпраці, у підтримці їхнього інтересу до жит тя групи.
4. Підготовка психолого-педагогічних консиліумів із залученням педагогічних працівників, лікаря з ме тою аналізу поведінки та розвитку дитини (за запи тами вихователів, батьків чи з ініціативи психолога).
5. Проведення занять (семінарів, дискусій, обгово рень) за запитами вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для шкільних за кладів, ознайомлення з новинками психологічної віт чизняної і світової літератури; обговорення сенсаційних педагогічних повідомлень, цікавого досвіду, педагогічних інновацій, визначення доцільності їх впровадження; прогнозування змін у власній роботі, заохочення до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів.
6. Аналіз планів вихователів з точки зору їх від повідності віку та можливостям дітей.
7. Проведення психотерапевтичної роботи з ви хователями, спрямованої на підтримку сприятливого психологічного клімату в колективі, на подолання стресових ситуацій, на забезпечення повноцінного відпочинку, на розвиток творчої думки, творчого підходу у здійсненні освітньо-виховного процесу.
8. Надання невідкладної психолого - педагогічної допомоги у гострих конфліктних ситуаціях, під час життєвих криз особистості (різних працівників дош кільного закладу), у випадках стихійних лих. тощо.
9. Консультування вихователів з широкого кола особистих проблем.
Робота з батьками вихованців дошкільного закладу
Метою роботи психолога з членами родин вихо ванців (матір'ю, батьком, бабусею, дідусем) є при вернути їхню увагу до власної дитини, допомогти зро зуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років у формуванні особистості, ролі тата й мами і, загалом, родинної атмосфери у формуванні таких ба зисних якостей сина чи дочки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти твор чу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосун ки з членами сім'ї, з друзями, вміти гідно переживати перемоги і поразки. Батьки мають зрозуміти і відчу ти необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб уміти по-справжньому любити свою ди тину, приймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи і не дорікаючи їй, допомагати їй змісто вно, радісно й щасливо провести дошкільні роки у рідному колі, добре підготувати дитину до школи.
Основні напрями роботи з батьками
1. Консультативна робота. її завданнями є на дання консультацій батькам, що вперше приводять ди тину в дошкільний заклад, щодо психічного наванта ження, яке доведеться пережити дитині, і відповідно рекомендацій по його подоланню; допомога у налаго дженні постійних психолого-педагогічних взаємин з ви хователями; підвищення психологічної компетентності з певних питань, що допоможе батькові та матері по зитивно ставитись до власної дитини, краще зрозуміти свою роль у її житті, аналізувати витоки психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні, та шляхів їх культурного" розв'язання; поради батькам при виборі для дитини певних студій, школи.
Форми консультативної роботи:
— індивідуальні консультації для батьків, які звер нулись до психолога з конкретними запитаннями;
— родинні консультації для кількох членів сім'ї з метою вироблення шляхів співробітництва і довірли вих взаємин у вихованні дітей;
— групові консультації, під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання психології, цікаві для більшості батьків групи.
Орієнтовна тематика консультацій:
1) Вимоги дошкільного навчального закладу до батьків та дитини. Права та обов'язки батьків. Ре жим дитини у період її адаптації до дитячого садка. Взаємини батьків з дитиною у цей період.
2) Психологічні проблеми оптимізації розвитку ди тини з урахуванням її вікових та індивідуальних особ ливостей.
3) Аналіз причин типових труднощів у спілкуванні батьків і дітей та спільний пошук шляхів їх запобіган ня. Особливості виховання сина і дочки.
4) Методи психологічної допомоги дітям у подо ланні перебільшених страхів, сором'язливості, плакси вості, дратівливості, ревнощів (коли в сім'ї не одна дитина), впертості тощо.
5) Консультації з питань розумового розвитку ди тини, її здібностей, вибору шкільного навчального за кладу, який відповідає індивідуальним схильностям майбутнього учня.
Вимоги до консультативної роботи з батька ми. Ефективна консультація неможлива без налагод ження особливих взаємин, прихильного ставлення психолога до клієнта. Це ставлення передбачає прий няття, відкритість, зацікавленість. Психолог мусить не тільки приймати почуття і думки клієнта (когось з батьків), а й демонструвати це прийняття.
У стосунках з батьками психолог мусить уникати настирливого дидактизму, моральних та оціночних су джень, зауважень, звинувачень тощо.
Не можна випитувати у клієнта всупереч його ба жанню подробиці його особистого життя. Сенс кон сультації не в тому, щоб психолог достеменно вивчив проблему і розв'язав її для клієнта, а в тому, щоб клієнт прояснив свою проблему для себе і знайшов власне рішення.
Психолог не дає порад чи рецептів, навіть якщо їх чекають від нього. Він не переконує, не умовляє, не підштовхує, а робить усе можливе, щоб клієнт сам виробив рішення і прийняв на себе відповідальність за його здійснення.
2. Підвищення рівня психологічної освіти батьків. Перед психологом стоїть завдання пробудити і під тримувати у батьків потребу в спеціальних психо логічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. Природна інтуїція матері й батька як найперших і головних педагогів дає більше позитивних результатів, коли спирається на їхню психологічну компе тентність.
Форми освітньої роботи:
— науково-популярні лекції з психологічних пи тань розвитку та виховання дитини на групових бать ківських зборах, факультативах для батьків;
— бесіди та дискусії з групою батьків, зацікавлених спільними проблемами виховання та розвитку дітей;
— оформлення стендів, листівок, папок з психо логічною інформацією;
— залучення батьків до користування бібліотекою психологічної літератури.
Вимоги до освітньої роботи. Освітня робота є пропагандою психологічних знань серед батьків, тому вона має здійснюватись у цікавій і доступній формі.
Інформація, яку подає психолог, мусить ґрунту ватись на науково перевірених фактах.
Освітня робота є одним із засобів ознайомлення батьків з роботою психолога, з його завданнями, можливостями і, загалом, з організацією психологічної служби в дошкільному закладі, а далі й у школі.
Конкретні приклади і діагностичні дані, які вико ристовує психолог в освітніх цілях, необхідно надава ти в такій формі, щоб вони не могли бути викори стані на шкоду дитині.
3. Профілактично-корекційна робота з батьками. Мета її — допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбути ся хибних очікувань, звичних, але неефективних за собів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосун кам з дитиною.
Форми профілактично-корекційної роботи з бать ками:
— лекції та бесіди, під час яких аналізуються ти пові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми певного віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок на розвиток особистості;
— активні форми психологічного навчання, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти один з одним та зі своєю дитиною (тренінги батьківської ефективності, партнерського спілкування, креативності, групові дискусії, рольові ігри та ін.);
— індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог ознайомлює їх з результатами психологічно го обстеження дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі, про засоби, які можуть покра щити психологічне благополуччя дитини;
— консультації, метою яких є корекція виховної позиції батьків, створення більш сприятливих умов для розвитку особистості сина чи дочки.
Орієнтовна тематика профілактично корекційної роботи з батьками:
1) Співпраця з батьками новачків, мета якої — допомогти дітям краще адаптуватись до умов дитя чого садка.
2) Підготовка батьків до попередження конфліктів і подолання труднощів, які можуть виникати у спіл куванні з дитиною в кризові періоди її розвитку.
3) Залучення сім'ї до активної роботи з профі лактики і корекції відставань у розвитку певних пси хологічних функцій дитини. (Відставання можуть бу ти як абсолютними (порівняно з віковою нормою), так і відносними (відповідно до індивідуальних мож ливостей дитини). Останнє стосується, зокрема обда рованих дітей, які не реалізують повністю своїх здібностей.
4) Налагодження в разі необхідності стосунків батьків один з одним або з вихователем з метою по передження шкідливого впливу конфліктних взаємин дорослих на розвиток особистості сина чи дочки.
5) Залучення батьків до участі в житті групи, що дає можливість спостерігати за своєю дитиною в різ них проявах її активності, в стосунках з дітьми.
Вимоги до профілактично-корекційної роботи з батьками. Психолог виступає неупередженим посе редником між сім'єю та дошкільним закладом, допо магає узгодити вимоги батьків і вихователів так, щоб вони не суперечили одні одним і відповідали потре бам розвитку дитини.
Коли не вдається залучити батьків до співпраці в інтересах дитини,, психолог намагається зберегти з ними доброзичливі стосунки, не звинувачує їх (ней тральне ставлення сім'ї до роботи психолога краще, ніж негативне).
Іноді доводиться проводити профілактичну роботу тільки через дитину. Проте не можна допустити, щоб у результаті дій психолога ставлення дитини до своїх батьків погіршилось. Позитивне сприйняття батьків для дошкільника є основним фактором його психо логічного благополуччя.
Робота психолога з дітьми
Робота психолога з дітьми включає три основні напрямки, що є взаємопов'язаними та взаємодопов нюючими:
1. Розвивальна робота. Мета цього напрямку ро боти — активна участь і вплив психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини. За вданнями його є забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам; допомога вихователям в індивідуалізації виховання і навчання дітей; розвиток здібностей, нахилів дітей.
Зміст і форми роботи:
♦ психолог опрацьовує програми, спрямовані на розвиток як окремих сторін психіки, так і на розви ток особистості в цілому з урахуванням завдань роз витку на кожному віковому етапі. Програми включа ють психологічну і педагогічну частини. Психологічну частину психолог здійснює самостійно, педагогічну — опрацьовує і здійснює (коригуючи при потребі) ра зом з вихователем, залучаючи і батьків;
♦ розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей: розвиток сенсомоторних здібностей, сприймання і спостережливості, пам'яті, активізація творчої уяви, мислення, мови;
♦ вироблення індивідуального стилю діяльності, що відповідає типологічним особливостям дитини і може компенсувати труднощі, зумовлені підвищеною збуд ливістю, надмірною чутливістю, інертністю або швид кою розумовою втомлюваністю; формування елементів саморегуляції у поведінці вихованців;
♦ розвиток (шляхом вправляння в ігрових ситу аціях) соціально спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь у дітей, які зазнають труднощів у спілкуванні;
♦ формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання з урахуванням необхідності роз витку кожного з компонентів шкільної зрілості: розу мового, комунікативного, мотиваційного, емоційно-вольового;
♦ забезпечення психологічних умов для розвитку нахилів та здібностей дітей у гуртках та студіях; на дання відповідної психологічної допомоги їх керівни кам;
♦ психолог відповідно до своїх інтересів та здібно стей сам може вести систематичну розвивальну робо ту в гуртку чи студії.
Вимоги до здійснення розвивальної роботи. Пси хологічна і педагогічна частини розвивальної роботи можуть здійснюватись у таких формах: 1) з окремою дитиною; 2) з групою дітей; 3) у руслі виховної ро боти у групі; 4) разом з дітьми і батьками.
Розвивальні заняття бажано будувати на ігровій та пізнавальній мотивації, а не на змагальній чи мо тивації досягнень.
Тривалість розвивальних занять залежить від їх інтенсивності, віку дітей, але, як правило, не пере більшує 15 — 20 хвилин.
Якщо розвивальні заняття виявились неефективни ми для конкретної дитини, слід провести додаткове психологічне обстеження, а не збільшувати їх трива лість.
Розвивальні завдання слід добирати так, щоб у процесі навчання дитина проходила послідовно сенсомоторний, зоровий, образний етапи інтеріоризації дій.
Матеріал, на якому будуються розвивальні занят тя, не повинен викликати у дитини додаткових труд нощів при оперуванні ним. Це сприяє як усвідо мленню способів дій, так і забезпеченню позитивної мотивації до розвивальних занять. Наприклад, відповідно до рівня розвитку і досвіду дитини психо лог визначає послідовність і кількість ігор-занять, на яких дитина оволодіває способом і еталоном вста новлення спочатку однієї якості у матеріалі (розміру, форми, запаху чи смаку), а згодом — двох, трьох.
2. Психологічне вивчення і діагностична робота з дітьми. Метою діагностичної роботи є поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усьо го періоду дошкільного дитинства, виявлення індивіду альних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, їх динаміки від середньої групи і до вступу до школи; з'ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчанні дитини; відставан ня чи випередження вікових нормативів у розвитку певних пізнавальних процесів.
Діагностичну роботу відповідно до конкретних за вдань можна проводити з окремою дитиною, з гру пою дітей, а також з дитиною в умовах звичайної родинної обстановки.
Результати психолого - педагогічного вивчення є підставою для складання індивідуалізованих, особистісно-орієнтованих розвивальних і корекційних про грам.
Зміст і методи діагностичної роботи:
♦ вивчення емоційного ставлення дітей до ровес ників та вихователя; визначення самопочуття дитини у групі та рівня адаптації (ранній і молодший дош кільний вік — шляхом спостережень; середній і стар ший вік — до спостереження можна долучати спеці альні завдання (індивідуальні бесіди, розмови, гра «Вибір у дії»);
♦ вивчення рівня емоційного благополуччя дітей у групах; визначення у дітей старшої та підготовчої групи особливостей ставлення до себе, тобто само оцінки і Я-концепції, яка закладається в цьому віці — активної, життєрадісної, позитивної чи пасивної, не гативної;
♦ психодіагностичне обстеження дітей на вимогу вихователів та батьків з метою визначення відповід ності їх розвитку віковим нормативам, рекомендації занять у гуртках чи студіях для розвитку певних здібностей, визначення потреби в додаткових чи ко рекційних заняттях;
♦ вивчення особливостей дітей, їх інтересів, нахи лів, здібностей, рівня розвитку пізнавальних процесів, комунікативних умінь з метою вироблення рекомен дацій для індивідуалізації виховної роботи, яку мо жуть проводити вихователі, батьки і сам психолог;
♦ визначення рівня шкільної зрілості у шестирічок та компонентів психологічної готовності до школи у семирічних дітей (діагностика проводиться у вересні-жовтні для вироблення корекційних індивідуалізованих програм для вихователів та для забезпечення наступ ності у роботі з психологом школи і вчителями (за наслідками обстежень у травні);
♦ участь у роботі медико-психолого-педагогічної комісії.
Основні вимоги до здійснення психологом діаг ностичної роботи. Психолог користується лише ап робованими методами, з якими він обізнаний. У разі використання нових, неперевірених або недостатньо знайомих методик психолог попереджає про це замов ника (вихователя чи батьків).
Поглиблене психологічне обстеження дитини про водиться за зверненнями або за згодою батьків. Результати його є конфіденційними.
Якщо під час діагностики з'ясовуються проблеми, що входять до компетенції лікаря, дефектолога (зо крема логопеда), психолог допомагає батькам встано вити контакт з відповідним спеціалістом.
Психолог зводить до мінімуму ризик негативного впливу обстеження на дитину. Для того, щоб сам факт обстеження не сприймався дитиною або групою як ознака неблагополуччя, доцільно продумати, як за прошувати дітей. Можливо, надати формі запрошен ня характеру випадковості або гри («Хто бажає?», «У кого сьогодні зелененька сорочка?»), чи пла номірності («Хто тут у мене за списком наступ ний?»). Для того, щоб дитина не була збентеженою, не відчувала своєї неспроможності як під час обсте ження, так і після його завершення, потрібно подба ти про те, щоб у неї склалось враження, що вона успішно справляється з завданнями, що вона чогось сьогодні навчилась (викладати цифри по порядку, знаходити круглі чи зелені предмети, розв'язувати за дачі тощо), навіть якщо все доводиться виконувати психологу.
Замовниками психологічного обстеження дитини найчастіше виступають батьки. Так, передаючи їм от риману в процесі діагностики інформацію, психолог несе відповідальність за те, щоб це не завдало шко ди ні батькам, ні дитині. Для цього необхідно:
а) не образити почуття самоповаги батьків (не оголошувати результати обстежень у присутності інших батьків, не створити враження, що психолог звинува чує батьків у недбалому ставленні до виховання своєї дитини або незадоволений їхньою дитиною порівняно з іншими);
б) не зародити у батьків думки про неповно цінність їхньої дитини. Для цього всі слабкі сторони вихованця слід розкривати як невідповідні його силь ним сторонам і можливостям, а не у порівнянні з іншими дітьми або з віковою «нормою»;
в) звести до мінімуму ризик неправильного розу міння і неетичного використання батьками або вихо вателями психологічної інформації. Для цього дані об стеження слід формулювати таким чином, щоб уник нути непорозуміння, не використовувати термінів, які можуть бути неадекватно сприйняті неспеціалістами, не наполягати на стопроцентній надійності своїх вис новків;
г) психолог дошкільного навчального закладу впов новажений особисто перешкоджати неетичному і неко ректному застосуванню даних обстеження як батьками, так і вихователями чи адміністрацією дошкільного навчального закладу.
3. Профілактична та корекційна робота. Метою профілактично-корекційної роботи є забезпечення від повідних психологічних умов для нормального само почуття дитини в дошкільному закладі, профілактика порушень у динаміці розвитку дітей та усунення тих перешкод, що гальмують або деформують розвиток особистості, попередження психологічних переванта жень та невротичних зривів у дітей; психологічна до помога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких дітей старшого віку до умов дошкільного закладу; опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів — як допомагати дітям лег ше привчатись до умов дошкільного закладу; обсте ження дітей під час переводу із старшої групи у підготовчу з метою розробки рекомендацій батькам на літо щодо збагачення умов розвитку сина чи доньки у потрібному напрямку та вироблення індивідуальних програм корекційної роботи для вихователів на на ступний рік.
Зміст і форми профілактично-корекційної роботи з дошкільниками:
♦ проведення ігор та занять з усією групою з ме тою формування позитивного ставлення до перебуван ня в дитячому закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання (іграшки, об'єкти природи, книжки тощо);
♦ проведення психогімнастичних ігор і вправ (з групками дітей по 3 — 5), які: а) потребують ко рекції емоційного стану або психологічних установок;
б) мають надмірну вразливість і потребують спеціаль них засобів профілактики нервових перенапружень;
в) у недостатній мірі володіють необхідними поведінковими або розумовими навичками і можуть за своїти їх у процесі тренування;
♦ індивідуальні психотерапевтичні заняття з дити ною, яка знаходиться у важкому психологічному ста ні, з метою виявлення і усунення причин психо логічного неблагополуччя або пом'якшення впливу на неї психотравмуючих факторів;
♦ створення умов для отримання дитиною пози тивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілак тики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного самосприйняття. З цією метою до бираються такі ігри і вправи, які забезпечують на буття дитиною позитивного досвіду, а психолог праг не до найбільш повного усвідомлення дитиною ново го досвіду, своїх нових досягнень;
♦ покращення психічного стану дитини, звичних для неї способів переживань: зняття напруження, підвищення емоційного тонусу; вивільнення пригніче них емоцій (гніву, страху, образи) та вироблення шляхів їх конструктивного «відреагування» дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдан ня, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні впра ви тощо;
♦ корекція хибних установок дитини щодо оточу ючих, до занять, ігор (діяльності) і до себе самої: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських сто сунків з однолітками, тренування навичок адекватно го реагування на невдачу, відмову тощо. Методами корекції хибних особистісних установок є така ор ганізація діяльності дитини (ігрової, комунікативної, пізнавальної), під час якої небажані зразки реагуван ня не підкріплюються, а нові для дитини поведінкові прояви відпрацьовуються і закріплюються. Засвоєні нові звички діяльності зумовлюють подальшу перебу дову самосприйняття дитини та її особистісних по зицій;
♦ психологічна підтримка дитини під час пережи вання нею психотравмуючих подій. В індивідуальній корекційній роботі з дитиною, яка перебуває в пси хологічно неблагополучному стані, психолог шляхом встановлення взаємин прийняття і довіри та органі зації простору створює умови для більш повного ви разу дитиною своїх особистісних проблем (страхів, переживань, образ) через гру, малювання, ліплення, розповідь. При цьому психолог мусить не перекону вати малюка в необґрунтованості його переживань, а прийняти їх, співпережити і допомогти дитині самій «відпрацювати» і позбутись їх;
♦ практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття. Одним з методів запобігання непорозумінь у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, що потребують такої допомоги (і дітей, і до рослих), ефективних способів спілкування.
Вимоги до профілактично корекційної роботи з дошкільниками. Не допускати ситуацій, які могли б негативно вплинути на ставлення вихованців до себе: критики з боку дітей чи дорослих, погіршення міжособистісних стосунків, підкреслення неуспішності дити ни в певних завданнях.
Головне правило в психологічній роботі — не зашкодити! Тому в складних ситуаціях спілкуван ня з дитиною вибір завжди робиться на користь дитини. Не можна вдаватись до активних методів впливу на особистість, якщо психолог не переконаний в їх доцільності. Краще обмежитись роллю доброзич ливого спостерігача.
Ту інформацію про дитину, її сім'ю, стосунки з батьками або вихователем, яка відкрилась психологу в процесі роботи, можна передати батькам і вихова телю лише в тій мірі й у такому вигляді, щоб її не можна було використати з метою приниження гідності дитини або її батьків (присоромити, звинуватити, об разити тощо).
У процесі психогімнастичних занять дитину треба вчити адекватно виражати як негативні, так і пози тивні емоції, а не придушувати їх.
Психолог у стосунках з дитиною повинен нама гатись не пригнічувати її «неправильні» почуття (недозволені та заборонені), а приймати їх як по вноправний прояв індивідуальності дитини. Він лише може показати, до чого призводять певні прояви не гативних почуттів і озброїти дитину більш прийнят ними засобами вираження негативних емоцій і, зага лом, поведінки у складних, неприємних ситуаціях.
Психолог всіляко заохочує дітей до творчої діяль ності, пов'язаної з розвитком внутрішнього емоційного світу. При розгляданні її твору разом з психологом, з дітьми чи з батьками дитина мусить відчувати радість і гордість за себе, а не соромитись своїх по чуттів чи невміння висловити їх.
Дослідницько-пошукова робота, обмін досвідом та підвищення кваліфікації
Метою дослідницько - пошукової роботи є підви щення і вдосконалення рівня професійної діяльності психолога на науковій основі, використання набутого досвіду і знань для подальшого розвитку системи пси хологічної служби в дошкільних закладах.
Зміст і форми роботи:
♦ постійне вивчення відповідної психологічної лі тератури;
♦ визначення кола психологічних питань, які ви магають розв'язання у дошкільному закладі (вплив особливих кризових явищ на самопочуття, психо логічне здоров'я і розвиток дітей; розвиток дітей у неповних та багатодітних сім'ях; ставлення батьків до дитини, проблеми 6-річних і 7-річних першокласників та їх попередження), постановка певних питань як теми дослідження; відповідне опрацювання теми;
♦ апробація нових для психолога методик, їх адап тація до місцевих умов; розробка власних методик вивчення дітей;
♦ участь у роботі науково - практичних семінарів, методоб’єднань, конференцій з питань розвитку прак тичної психологічної служби в освіті;
♦ систематичне підвищення професійної кваліфі кації на відповідних курсах, семінарах "в інститутах післядипломної освіти.
Пам'ятка для психолога дошкільного навчального закладу по проведенню розвивальних психогімнастичних ігор
1. Розвивальні ігри мають бути короткими, чітки ми, нескладними і водночас цікавими. Не слід дава ти дитині готовий зразок вирішення — нехай помір кує, пошукає і подолає труднощі самостійно,
2. Середня тривалість однієї гри 5 хв. Але якщо інтерес до неї не спадає, вона може тривати довше. Коли ж зацікавлення грою помітно зменшується, вар то запропонувати іншу.
3. Психолог обов'язково грає разом з дитиною (або по черзі, якщо зміст гри не передбачає спільних дій) — вона отримує від цього велике задоволення. А коли дорослий ще й помиляється (помилка навмис на, але виглядає природно), то радість ще більша, до того ж це розвиває уважність.
4. Під час проведення розвивальної гри все зай ве має бути вилучене — на столі варто залишити тільки те, що наразі знадобиться.
5. Не бажано також давати дитині для постійно го користування іграшки, якими оперують у спеціаль них іграх, щоб не знизилося зацікавлення грою. Ігро вий матеріал неабияк стимулює інтерес до занять з психологом.
Пам'ятка для психолога
1. З перших днів роботи доводьте практичну зна чущість вашої професії, донесіть до колег основну мету своєї діяльності: психолог прийшов на допомогу педагогам, дітям, сім'ї.
Ваша головна справа — це спілкування з дітьми. Вмійте відчувати справжню радість і задоволення від цього. Будьте веселими! Нудних і похмурих діти не люблять.
2. Виробляйте в собі щире, чуйне, зацікавлене ставлення до оточуючих: не підлабузнюйтесь до ке рівництва і не відокремлюйте себе від колег. Постійно працюйте над собою, розвивайте спостережливість, аналітичне мислення, комунікабельність, уважність тощо.
3. Психолого-педагогічна література — ваш добрий помічник і порадник, але кожна людина неповторна в проявах своєї індивідуальності, тому рецепти, за пропоновані для багатьох, не завжди спрацьовують у конкретній ситуації. Тож пам'ятайте, що самостійність мислення, творчий пошук, вигадки, знахідки — це те, що необхідно.
4. Не розпорошуйте своєї уваги на велику кіль кість проблем. Визначте певне коло питань, які від повідають вашим можливостям та інтересам дітей. На хапайтеся одразу за все — розробляйте один-два на прями, але робіть цю справу досконало і кваліфіко вано. «Не нашкодити!» — головний закон для пси холога.
5. Доцільно розплануйте свій робочий день: проводьте в кабінеті тільки ті години, коли діти сплять або їдять. Кожну можливу хвилину намагайтеся бути поряд з вихователями, батьками, дітьми.
6. Пам'ятайте, що інформація, яка поступає до вас, не завжди повинна бути надбанням усіх. Тільки позитивне можна обговорювати на педрадах, зборах. Те погане, що Ви побачили в роботі вихователів, по ведінці дітей, обговорюйте в індивідуальних бесідах. Відомості, що потрапляють до вас, можуть вилікува ти, а можуть принести зло.
7. Ніколи не робіть категоричних висновків. Прагніть побачити людину в її розвитку і становленні, виявити потенційні можливості, створити умови для розгортання найкращих можливостей. Не наклеюйте ярликів! Сумнівайтеся! Якщо ви вагаєтесь, як вчини ти, не поспішайте.
8. Будьте оптимістами! Коли розмовляєте з бать ками, не лякайте їх перерахуванням тривожних симп томів. Обов'язково покажіть сильні сторони їх малю ка, а потім дайте практичні" рекомендації, як ще по кращити стан справ.
9. Зрозумійте, що в колективі об'єктом вашої турботи є не тільки вихователі. Керівник, помічники вихователів, кухар, двірник — це люди, які вносять значну частку в створення психологічного клімату. По відношенню до керівництва займайте дипломатичну, але тверду позицію. Не вдавайтеся до знищення не вигідних, захвалювання улюбленців. Проводьте свою лінію: «У нашому колективі немає поганих і хороших. У кожного є прорахунки і досягнення, помилки й успіхи». Ставтесь однаково рівно і з повагою до всіх.
10. Поважайте себе! Ввечері підсумовуйте резуль тати робочого дня, відзначаючи успіхи, — це до поможе Вам зберігати віру в свої сили. Але не забувайте аналізувати помилки, не дозволяйте собі амбіціозності й зверхності.
11. На забувайте про те, що вада багатьох педа гогів полягає в тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати. Думати — Ваш го ловний обов'язок!
12. Дбайте про збереження своєї нервової систе ми. Психолог-невротик навіть з безмежними знання ми — це горе для всіх. Заняття в басейні, прогулян ки на свіжому повітрі, робота на земельній ділянці, співи, танці, аутотренінг — все це допоможе Вам збе регти хороший настрій, оптимізм, добрі стосунки, віру в людей і в себе.
13. Дайте зрозуміти оточуючим, що від Вас не варто чекати . миттєвих результатів. Психологічний вплив, як і педагогічний, це довготривалий процес, а не «швидка допомога».
14. Виробляйте вміння знаходити компромісне рішення. Це мистецтво, яке допомагає досягти взаєморозуміння. Уникайте боротьби з людьми, кра ще спрямовуйте свою енергію на боротьбу з обстави нами. Пам'ятайте, що завжди можна домовитись, по розумітись.
15. Вірте в свої сили, в оточуючих вас людей. Не забувайте про те, що на вас дивляться, чекають змін на краще, сподіваються на Вашу допомогу. Працюй те серцем і розумом заради майбутнього наших дітей, нашої країни!