Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питирим Сорокін (1889-1968)
Соціальна стратифікація і мобільність. соціальна і культурна мобільність
Соціальний простір, соціальна дистанція, соціальна позиція
Геометричний і соціальний простір
Висловлювання типу "вищі і нижчі класи", "просування соціальними сходами", "Н. Н. успішно просувається соціальними сходами", "його соціальне становище дуже високе", "вони дуже близькі за своїм соціальним становищем", "існує велика соціальна дистанція" і т. ін. досить часто використовуються як у повсякденних судженнях, так і в економічних, політологічних і соціологічних працях. Усі ці висловлювання вказують на існування того, що можна позначити терміном соціальний простір. Однак є дуже небагато спроб дати визначення соціальному простору, систематизувати відповідні поняття. Наскільки мені відомо, після Декарта, Гоббса, Лейбніца, Вайгеля та інших великих мислителів XVII століття, тільки Ф. Ратцель, Г. Зіммель і недавно Е. Дюркгейм, Р. Парк, Е. Богардус, Л. фон Візе й автор цих рядків намагалися приділити значну увагу проблемі соціального простору та іншим питанням, пов'язаним із нею.
Предметом цієї роботи е соціальна мобільність, тобто явище переміщення індивіда всередині соціального простору. У зв'язку з цим постає необхідність дуже точно окреслити суть того, що я маю на увазі під соціальним простором і його похідними. По-перше, соціальний простір докорінно відрізняється від простору геометричного. Люди, що знаходяться поблизу один від одного в геометричному просторі (наприклад, король і його слуга, хазяїн і раб), у соціальному просторі відокремлені величезною дистанцією. І навпаки, люди, що знаходяться дуже далеко один від одного в геометричному просторі (наприклад, два брати або єпископи, що сповідують одну релігію, або два генерали одного звання і з однієї армії, один із яких в Америці, а інший - у Китаї), можуть бути дуже близькими соціально. Людина може захопити тисячі миль геометричного простору, не змінивши при цьому свого становища в соціальному просторі, і навпаки, залишившись у тому самому геометричному просторі, вона може радикально змінити своє соціальне становище. Так, становище президента Гардінга в геометричному просторі різко змінилося, коли він перемістився з Вашингтона на Аляску, тоді як його соціальне становище залишилось тим самим, що й у Вашингтоні. Людовік XVI у Версалі й Микола II у Царському Селі залишалися в тому самому геометричному просторі, хоча їхнє соціальне становище в одну мить різко змінилося.
Наведені міркування свідчать, що соціальний і геометричний простір докорінно відмінні один від одного. Те саме можна сказати і про похідні від цих двох понять, таких як "геометрична й соціальна дистанція", "підйом у геометричному й у соціальному просторі", "переміщення з одного становища в інше в геометричному й соціальному просторі" і т. д.
Для того щоб дати визначення соціального простору, пригадаємо, що геометричний простір звично уявляється нам у вигляді деякого "всесвіту", в якому розташовуються фізичні тіла. Місце розташування в цьому всесвіті визначається шляхом визначення положення того або іншого об'єкта відносно інших, обраних за "точки відліку". Як тільки такі орієнтири встановлені (чи то Сонце, Місяць, Гринвіцький меридіан, осі абсцис і ординат), ми отримуємо можливість визначити просторове положення усіх фізичних тіл, спочатку відносно цих точок, а потім - відносно один одного.
Подібно соціальний простір є деяким всесвітом, що складається з народонаселення Землі. Там, де немає людських особин або проживає всього лише одна людина, там немає соціального простору (або всесвіту), оскільки одна особина не може мати у світі жодного відношення до інших. Вона може знаходитися тільки в геометричному, але не в соціальному просторі. Відповідно, визначити становище людини або якого-небудь соціального явища в соціальному просторі означає визначити його (їх) відношення до інших людей та інших соціальних явищ, узятих за такі "точки відліку". Сам вибір "точок відліку" залежить від нас: ними можуть бути окремі люди, групи або сукупності груп. Коли ми говоримо, що "містер Н.-молодший - син містера Н.-старшого", ми прагнемо визначити становище цього містера Н. у людському всесвіті. Зрозуміло, однак, що таке місце розташування дуже невизначене й недосконале, оскільки до розрахунку береться тільки одна з координат - сімейне споріднення - у складному соціальному всесвіті. Даний спосіб так само недосконалий, як і визначення геометричного положення за допомогою фрази: "Дерево розташоване у двох милях від пагорба". Щоб таке місце розташування нас задовольнило, ми повинні знати, де знаходиться цей пагорб - у Європі чи на іншому континенті Землі; у якій частині континенту; на якій широті й довготі. Необхідно також знати, чи знаходиться це дерево у двох милях до півночі, півдня, заходу або сходу від пагорба. Коротше кажучи, визначення більш або менш задовільного геометричного положення вимагає врахування цілої системи просторових координат геометричного всесвіту. Те саме стосується і визначення "соціального становища" індивіда.
Простого зазначення ступеня споріднення однієї людини стосовно іншої очевидно замало. Зазначення її відношення до десятка або сотні людей дає вже більше, але все ще не може визначити становище людини у всьому соціальному всесвіті. Це було б подібним із визначенням місця розташування об'єкта в геометричному просторі шляхом детального зазначення положення різних об'єктів довкола нього, але без зазначення широти й довготи цих об'єктів. На нашій планеті проживає більше півтора мільярдів людей. Зазначення відношення людини до декількох десятків людей, особливо якщо ці люди недостатньо відомі, може нічого не дати. Крім того, цей метод дуже складний і потребує чимало часу. Тому соціальна практика вже виробила інший, більш надійний і простий метод, подібний до системою координат, який використовується для визначення геометричного положення об'єкта в геометричному просторі. Складові цього методу такі: 1) зазначення відношень людини до визначених груп; 2) відношення цих груп одна до одної всередині популяції; 3) відношення певної популяції до інших популяцій, що входять до людства.
Для того щоб визначити соціальне становище людини, необхідно знати її сімейний стан, громадянство, національність, відношення до релігії, професію, належність до політичних партій, економічний статус, походження і т. д. Тільки так можна точно визначити її соціальне становище. Але і це ще не все. Оскільки всередині однієї і тієї самої групи існують зовсім різні позиції (наприклад, король і рядовий громадянин усередині однієї держави), то необхідно також знати становище людини в межах кожної з основних груп населення. Коли ж, нарешті, визначено становище населення як такого серед усього людства (наприклад, населення США), тоді можна вважати і соціальне становище індивіда визначеним достатньою мірою. Перефразовуючи давню приказку, можна сказати: "Скажи мені, до яких соціальних груп ти належиш і які твої функції у межах кожної з цих груп, то я скажу, яке твоє соціальне становище в суспільстві і хто ти в соціальному плані". При знайомстві двох людей зазвичай, використовується саме цей метод: "Містер А. (фамільна група), професор (група роду занять), із Німеччини, переконаний демократ, визначний протестант, раніше був послом в..." і т. ін. Це і подібні йому форми саморепрезентації людей при знайомстві є повними або неповними вказівками на групи, до яких належить людина. Біографія будь-якої людини по суті є в основному описом груп, із якими пов'язана людина, а також її місця в межах кожної з них. Такий метод не завжди дає нам інформацію про зріст людини, кольор її волосся, " інтроверт вона чи екстраверт", але все це, хоча може мати першорядне значення для біолога або психолога , для соціолога становить відносно незначну цінність. Така інформація не має безпосереднього значення для визначення соціального становища людини.
Отже, резюмуємо: 1) соціальний простір - це народонаселення Землі; 2) соціальне становище - це сукупність Ті зв'язків з усіма групами населення, усередині кожної з цих груп, тобто з Ті членами; 3) становище людини в соціальному всесвіті визначається шляхом установлення цих зв'язків; 4) сукупність таких груп, а також сукупність становищ усередині кожної з них утворюють систему соціальних координат, що дає змогу визначити соціальне становище будь-якого індивіда.
Отже, люди, що належать до однакових соціальних груп і виконують практично ідентичну функцію в межах кожної з цих груп, знаходяться в однаковому соціальному становищі. Ті ж, у кого спостерігаються деякі відмінності, знаходяться в різних соціальних становищах. Чим більше подібного в становищі різних людей, тим ближчі вони одне до одного в соціальному просторі. Навпаки, чим значніша й істотніша відмінність, тим більша соціальна дистанція між ними.
Горизонтальні й вертикальні параметри соціального простору
Евклідовий геометричний простір - тривимірний. Соціальний простір - багатовимірний, оскільки є більше трьох варіантів групування людей за соціальними ознаками, які не збігаються один з одним (групування населення за належністю до держави, релігії, національності, професії, політичної партії, за економічним статусом, походженням, статтю, віком і т. ін.). Осі диференціації населення за кожною з цих груп специфічні, особливого роду і не збігаються одна з одною. І оскільки зв'язки всіх видів є істотними ознаками системи соціальних координат, то очевидно, що соціальний простір багатовимірний, і чим складніше диференційоване населення, тим численніші ці параметри. Для того щоб визначити місце деякого індивіда в системі населення США, яке, очевидно, більш диференційоване, чим, скажімо, аборигенне населення Австралії, необхідно вдатися до складнішої системи соціальних координат, апелюючи при цьому до великої кількості груп, з якими пов'язаний індивід.
Для спрощення завдання, однак, можливе скорочення числа параметрів до двох основних класів, за умови поділу кожного класу на кілька підкласів. Ці два основних класи можна визначити як вертикальний і горизонтальний параметр соціального всесвіту. На це е такі причини. Неважко знайти декілька індивідів, що належать до одних і тих самих соціальних груп (наприклад, усі вони можуть бути римськими католиками, республіканцями, зайнятими в автомобілебудуванні, з італійською мовою як рідною, громадянами США і т. ін.), однак по "вертикалі" їх соціальне становище може бути зовсім різним. Усередині групи римських католиків один із них може бути єпископом, тоді як інші - всього лише рядовими парафіянами. Усередині групи республіканців один може займати велику посаду в партії, інші ж - рядові виборці. Один може бути президентом автомобільного концерну, інші - рядовими працівниками. І якщо по горизонталі їхнє соціальне становище здається ідентичним, то по вертикалі спостерігається суттєва відмінність. Для опису цих відмінностей одних горизонтальних параметрів і властивої їм системи координат буде явно бракувати. Те саме можна сказати і про становище командувача армії й солдата, ректора і рядового службовця університету. Не враховувати такі взаємозв'язки по вертикалі неможливо. Саме з цими відмінностями найтісніше пов'язані наші повсякденні уявлення про соціальне становище. Ми часто користуємося такими висловлюваннями, як "підніматися соціальними сходами", "опуститися соціальними сходами", "вищі й нижчі класи", "бути на вершині соціальної піраміди", "опуститися на дно суспільства", "соціальні ранги й ієрархії", "соціальна стратифікація", "диференціація по горизонталі й вертикалі" і т. д. Взаємозв'язки як індивідів, так і груп можуть або знаходитися на одному горизонтальному рівні, або стояти на різних ступенях ієрархічної градації. Переміщення з групи в групу може бути не пов'язане з підйомом або падінням соціальними сходами, але може бути й зумовлене вертикальними переміщеннями. Просування соціальними сходами вгору прийнято вважати соціальним сходженням, а переміщення донизу - соціальним спадом. Таке повсякденне знання можна з успіхом використовувати й з науковою метою. У зв'язку зі своєю доступністю це знання допомагає належно орієнтуватися в складному соціальному всесвіті. Розмежування вертикальних і горизонтальних параметрів відображає явища, що дійсно існують у соціальному всесвіті: ієрархії, ранги, домінування й субординація, авторитет і слухняність, підвищення й зниження по службі. Усі ці явища і відповідні їм взаємозалежності представлені у вигляді стратифікації й суперпозиції. Для опису таких зв'язків необхідні й зручні вертикальні параметри. З іншого боку, взаємозв'язки, вільні від таких елементів, можна описати в горизонтальних параметрах. Коротше кажучи, під кутом зору соціальної технології, а також з погляду природи соціального всесвіту немає причин, що перешкоджають соціологові удаватися до описаного вище повсякденного розмежування двох основних параметрів соціального всесвіту.
Надалі йтиметься власне про соціальні явища в їхньому вертикальному вимірі. Нам доведеться вивчити висоту й профіль соціальних структур, їхню диференціацію за соціальними верствами, переміщення населення по вертикалі. Коротше, йтиметься про соціальну стратифікацію і вертикальну соціальну мобільність. Якщо ми і торкнемося горизонтальної структури соціальних тіл, то тільки між іншим. Тому, зважаючи на предмет дослідження, ми змушені будемо вдатися до таких об'єктів, як "верхні й нижчі соціальні страти", "люди, що знаходяться соціально нижче або вище інших" і т. ін. Щоб уникнути непорозуміння я повинен підкреслити, що ця термінологія зовсім не означає якої-небудь моєї суб'єктивної оцінки, вона лише описує формальне місце розташування людей усередині різних соціальних верств. Можливо, звичайно, що представники верхніх верств насправді кращі за представників нижчих верств; можливо й навпаки. Справа читача винести свій вердикт. Для мене ці терміни - всього лише зручний інструмент для аналізу й опису відповідних явищ і фактичних взаємозалежностей між ними. Завданням будь-якого дослідження є визначення взаємовідносин явищ, що досліджуються, як таких. Оціночна функція повністю виходить за межі суто наукового дослідження. Отже, щоб уникнути непорозуміння цей факт варто постійно мати на увазі...
1. Поняття й визначення
Соціальна стратифікація - це диференціація деякої певної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі. Вона набуває відображення в існуванні вищих і нижчих верств. її основа і сутність - у нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності та обов'язку, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади й впливу серед членів того або іншого співтовариства. Конкретні форми соціальної стратифікації, різноманітні й численні. Якщо економічний статус членів деякого суспільства неоднаковий, якщо серед них є як заможні, так і незаможні, то таке суспільство характеризується наявністю економічного розшарування незалежно від того, організоване воно на комуністичних чи капіталістичних принципах, визначене воно конституційно як "суспільство рівних" чи ні. Жодні етикетки, вивіски, усні висловлювання не в змозі змінити або затушувати реальність факту економічної нерівності, яка відображається в різниці доходів, рівня життя, в існуванні багатих і бідних верств населення. Якщо в межах якоїсь групи існують ієрархічно різні ранги в значенні авторитетів і престижу, звань і почестей, якщо існують правителі і ті, ким керують, то незалежно від термінів (монархи, бюрократи, хазяї, начальники) це означає, що така група політично диференційована, що б вона не проголошувала у своїй конституції або декларації. Якщо члени якогось суспільства поділені на різні групи за їх заняттями, родом діяльності, а деякі професії при цьому вважаються більш престижними порівняно з іншими, і якщо члени тієї або іншої професійної групи поділяються на керівників різного рангу і на підлеглих, то така група професійно диференційована незалежно від того, обираються начальники або призначаються, дістаються їм їх керівні посади в спадщину чи завдяки їх особистим якостям.
2. Основні форми соціальної стратифікації й відносини між ними
Конкретні іпостасі соціальної стратифікації численні. Однак усе їхнє різноманіття може бути зведене до трьох основних форм: економічна, політична і професійна стратифікація. Як правило, всі вони тісно переплетені. Люди, що належать до вищої верстви в якомусь одному відношенні, в основному, належать до тієї самої верстви і за іншими параметрами; і навпаки. Представники вищих економічних верств одночасно належать до вищих політичних і професійних верств. Незаможні ж, як правило, позбавлені громадянських прав і знаходяться в нижчих верствах професійної ієрархії. Таке загальне правило, хоча є і чимало винятків. Наприклад, найбагатші далеко не завжди знаходяться у вершини політичної або професійної піраміди, так само не у всіх випадках бідняки займають найнижчі місця в політичній і професійній ієрархії. А це означає, що взаємозалежність трьох форм соціальної стратифікації далека від досконалості, тому що різні верстви кожної з форм не повністю збігаються одна з одною. Точніше, вони збігаються одна з одною, але лише частково, тобто до певної міри. Цей факт не дає нам можливості проаналізувати всі три основні форми соціальної стратифікації спільно. Для більшого педантизму необхідно піддати аналізу кожну з форм окремо.
Реальна картина соціальної стратифікації будь-якого суспільства дуже складна й плутана. Щоб полегшити процес аналізу, варто враховувати тільки основні, найголовніші властивості, з метою спрощення, опускаючи деталі, які не спотворюють при цьому загальної картини. Так робилося в будь-якій науці; так варто вчинити й у нашому випадку, якщо врахувати, що ця проблема складна і недостатньо досліджена...
1. Концепція соціальної мобільності її форми
Під соціальною мобільністю розуміється будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта (цінності), тобто всього того, що створене або модифіковане людською діяльністю, з однієї соціальної позиції на іншу. Є два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна й вертикальна. Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, мається на увазі перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому самому рівні. Переміщення деякого індивіда з баптистської у методистську релігійну групу, з одного громадянства в інше, з однієї сім'ї (як чоловіка, так і дружини) в іншу за розлучення або за повторного шлюбу, з однієї фабрики на іншу, зі збереженням при цьому свого професійного статусу, - все це приклади горизонтальної соціальної мобільності. Ними ж є переміщення соціальних об'єктів (радіо, автомобіля, моди, ідеї комунізму, теорії Дарвіна) у межах одного соціального рівня, подібно переміщенню з Айови до Каліфорнії або з деякого місця до будь-якого іншого. В усіх цих випадках "переміщення" можливе без будь-яких помітних змін соціального становища індивіда або соціального об'єкта у вертикальному напрямку. Під вертикальною соціальною мобільністю маються на увазі ті відносини, які виникають за переміщення індивіда або соціального об'єкта з одного соціального рівня на інший. Залежно від напряму переміщення є два типи вертикальної мобільності: висхідна й низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спад. Відповідно до природи стратифікації є низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не кажучи вже про інші, менш важливі типи. Висхідні течії існують у двох основних формах: проникнення індивіда з нижнього рівня в існуючий вищий рівень; або створення такими індивідами нової групи й проникнення всієї групи на вищий рівень, на рівень з групами цього рівня, що вже існують. Відповідно і низхідні течії також мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з вищої соціальної позиції на нижчу, не руйнуючи при цьому вихідної групи, до якої він раніше належав; друга форма виявляється в деградації соціальної групи в цілому, у зниженні її рангу на тлі інших груп або в руйнуванні її соціальної єдності. У першому випадку "падіння" нагадує нам людину, що впала з корабля, у другому - занурення у воду самого судна з усіма пасажирами на борті або катастрофу корабля, коли він розбивається вщент.
Випадки індивідуального проникнення на вищий рівень або падіння з високого соціального рівня на низький звичні й зрозумілі. Вони не потребують пояснення. Другу форму соціального сходження, опускання, підйому й падіння груп варто розглянути детальніше.
Наступні історичні приклади можуть слугувати як ілюстрації. Історики кастового суспільства Індії повідомляють нам, що каста брахманів не завжди займала позицію незаперечної переваги, яку вона займає останні два тисячоліття. У далекому минулому касти воїнів, правителів і кшатріїв не розташовувалися нижче брахманів, а, як виявляється, вони стали вищою кастою тільки після тривалої боротьби. Якщо ця гіпотеза правильна, то просування рангу касти брахманів через усі інші поверхи є прикладом другого типу соціального сходження. Піднялася вся група в цілому, і всі її члени в повному складі зайняли те саме становище. До прийняття християнства Константином Великим статуси християнського єпископа або християнського служителя культу були невисокими серед інших соціальних рангів Римської імперії. У наступні декілька століть соціальна позиція й ранг християнської церкви в цілому піднялися. Внаслідок цього підйому представники духовенства і, особливо, вищі церковні сановники також піднялися до найвищих страт середньовічного суспільства. І, навпаки, падіння авторитету християнської церкви в останні два століття призвело до відносного зниження соціальних рангів найвищого духовенства серед інших рангів сучасного суспільства. Престиж папи або кардинала ще високий, але він, безсумнівно, нижчий, ніж був у середні віки. Інший приклад - група легістів у Франції. З'явившись у XII столітті, ця група швидко зростала за своїм соціальним значенням і становищем. Незабаром у формі суддівської аристократії вони вийшли на позицію дворянства. У XVII і особливо у XVIII столітті група в цілому почала "опускатися" і, нарешті, зовсім зникла у великій пожежі Великої французької революції. Те саме відбувалося й у процесі сходження аграрної буржуазії у середні віки, привілейованого Шостого корпусу, купецьких гільдій, аристократії багатьох королівських дворів. Займати високе становище при дворі Романових, Габсбургів або Гогенцоллернів до революції означало мати найвищий соціальний ранг. "Падіння" династій призвело до "соціального падіння" пов'язаних із ними рангів. Більшовики в Росії до революції не мали якогось особливо визнаного високого становища. Під час революції ця група подолала величезну соціальну дистанцію і зайняла найвище становище в російському суспільстві. У результаті всі її члени в основному були підняті до статусу, який раніше займала царська аристократія. Подібні явища спостерігаються і в ракурсі чистої економічної стратифікації. Так, до настання ери "нафти" або "автомобіля" бути відомим промисловцем у цих сферах не означало бути промисловим і фінансовим магнатом. Велике поширення галузей зробило їх найважливішими промисловими сферами. Відповідно, бути провідним промисловцем - нафтовиком або автомобілістом - означає бути одним із найвпливовіших лідерів промисловості й фінансів. Усі ці приклади ілюструють другу колективну форму висхідних і низхідних течій у соціальній мобільності...
2. Інтенсивність (або швидкість) і всезагальність вертикальної соціальної мобільності
З кількісного погляду варто розмежовувати інтенсивність і всезагальність вертикальної мобільності. Під інтенсивністю розуміється вертикальна соціальна дистанція або кількість рівнів - економічних, професійних або політичних, які проходить індивід у його висхідному або низхідному русі за визначений період часу. Якщо, наприклад, деякий індивід за рік піднімається з позиції людини з річним доходом у 500 доларів до позиції з доходом у 50 тисяч доларів, а інший за той самий період із тієї самої вихідної позиції піднімається до рівня в 1000 доларів, то в першому випадку інтенсивність економічного підйому буде в 50 разів більша, ніж у другому. Для відповідної зміни інтенсивність вертикальної мобільності може бути виміряна і у сфері політичної й професійної стратифікації.
Під всезагальність вертикальної мобільності мається на увазі число індивідів, які змінили своє соціальне становище у вертикальному напрямку за визначений проміжок часу. Абсолютне число таких індивідів дає абсолютну всезагальність вертикальної мобільності у структурі даного населення країни; пропорція таких індивідів до всього населення дає відносну всезагальність вертикальної мобільності.
Нарешті, об'єднавши інтенсивність і відносну всезагальність вертикальної мобільності у визначеній соціальній сфері (скажімо, в економіці), можна отримати сукупний показник вертикальної економічної мобільності певного суспільства. Якщо порівняти, таким чином, одне суспільство з іншим, або одне і те саме суспільство в різні періоди свого розвитку, можна виявити, в якому з них або в який період сукупна мобільність вища. Те саме можна сказати і про сукупний показник політичної й професійної вертикальної мобільності.
3. Рухливі й нерухливі форми стратифікованих суспільств
На підставі зазначеного вище легко помітити, що соціальна стратифікація однієї і тієї самої висоти, а також того самого профілю може мати різну внутрішню структуру, яка викликана відмінностями в інтенсивності й всезагальності горизонтальної й вертикальної мобільності. Теоретично може існувати стратифіковане суспільство, в якому вертикальна соціальна мобільність дорівнює нулю. Це означає, що всередині такого суспільства немає сходження й спаду, не існує жодного переміщення членів цього суспільства, кожен індивід назавжди прикріплений до тієї соціальної верстви, у якій він породжений. У такому суспільстві оболонки, що відокремлюють один рівень від іншого, абсолютно непроникні, у них немає жодних "отворів" і немає жодних сходинок, крізь які і якими мешканці різних рівнів могли б переходити з одного поверху на інший. Такий тип стратифікації можна визначити як абсолютно закритий, стійкий, непроникний або як нерухомий. Теоретично протилежний тип внутрішньої структури стратифікації однієї і тієї самої висоти, а також того самого профілю - той, у якому вертикальна мобільність надзвичайно інтенсивна і має загальний характер. Тут перетинка між верствами дуже тонка, з великими отворами для переходу з одного поверху на інший. Тому, хоча соціальний будинок також стратифікований, як і соціальний будинок нерухомого типу, мешканці різних рівнів постійно змінюються; вони не залишаються довго на тому самому "соціальному поверсі", а за допомогою величезних сходів вони пересуваються "вгору і донизу". Такий тип соціальної стратифікації може бути визначений як відкритий, пластичний, проникний або мобільний. Між цими основними типами може існувати безліч середніх або проміжних типів...
Оскільки вертикальна мобільність наявна тією або іншою мірою в будь-якому суспільстві й оскільки між рівнями повинні існувати деякі "мембрани", "отвори", "сходи", "ліфти" або "шляхи", по яких індивідам дозволяється переміщуватися вгору або донизу з одного рівня на інший, то правомірно і нам було б розглянути питання про те, які ж у дійсності ці канали соціальної циркуляції.
Функції соціальної циркуляції виконують різні інститути.
І серед них є канали, що становлять для нас особливий інтерес. З їхньої кількості, що існує як у різних, так і в одному і тому самому суспільстві, але в різні періоди його розвитку завжди є декілька каналів, найбільш характерних для цього суспільства. Найважливішими з низки цих соціальних інститутів є: армія, церква, школа, політичні, економічні й професійні організації...
Механізми соціального тестування, добору і поділу індивідів усередині різних соціальних страт
1. Визначення
У будь-якому суспільстві є досить багато людей, які прагнуть просування у верхні верстви. Але оскільки лише деяким вдається зробити це і оскільки за нормальних умов соціальна циркуляція не має неупорядкованого характеру, то ймовірно припустити, що в будь-якому суспільстві є особливий механізм, що контролює процес вертикальної циркуляції. Цей контроль полягає, по-перше, у тестуванні індивідів для встановлення адекватного виконання ними соціальних функцій; по-друге, у селекції індивідів для визначених соціальних позицій; по-третє, у відповідному поділі членів суспільства за різними соціальними прошарками, у їхньому просуванні або деградації. Іншими словами, всередині стратифікованого суспільства існують не тільки канали вертикальної стратифікації, а й своєрідне "сито", яке просіває індивідів і визначає їм те або інше місце в суспільстві. Основна мета цього контролю - розподілити індивідів відповідно до їхніх талантів і можливостей успішного виконання своїх соціальних функцій. Якщо вони неправильно розподілені, то вони погано виконують свою соціальну роль, а в результаті страждає все суспільство: воно дезинтегрується. Навряд чи існувало й існує таке суспільство, в якому розподіл індивідів зроблений цілком відповідно до правила - "кожний зобов'язаний знаходитися на тому місці, яке відповідає його здібностям". Однак тривала еволюція багатьох суспільств не означає, що їхній механізм соціального тестування, селекції й розподілу в цілому був адекватним і виконував свою функцію більш або менш задовільно. Проблеми, які потрібно тепер обговорити, мабуть, такі: 1) що становить цей механізм селекції і розподілу індивідів? 2) як і на якій основі він перевіряє, відбирає і розподіляє їх?
На перше питання можна відповісти просто: у будь-якому суспільстві цей механізм складається з усіх наявних соціальних інститутів і організацій, які виконують ці функції.
Як правило, це ті інститути, котрі функціонують як канали вертикальної циркуляції, а саме: сім'я, армія, церква, школи, політичні, професійні організації. Вони становлять не тільки канали соціальної циркуляції, але водночас і "сито", яке тестує і просіває, відбирає і розподіляє своїх індивідів за різними соціальними стратами і позиціями.
Деякі з них, такі як сім'я і школа, становлять механізми, що перевіряють головним чином загальні властивості індивідів, необхідні для успішного виконання великої кількості функцій (рівень інтелекту, здоров'я і характер). Інші інститути, подібно до професійних організацій, є механізмами, які тестують специфічні якості індивідів, необхідні для успішного виконання спеціальних функцій у тій або іншій професії (наприклад, голос для співака, ораторський талант для політика, фізична сила для важкоатлета і т. ін.). Звернемося тепер до того, як ці інститути виконують задані функції і які типи тестування, селекції і розподілу існують у різних суспільствах? Такий аналіз дасть нам можливість глибше проникнути у велику кількість інститутів і покаже нам, що якими б абсурдними вони не здавалися на перший погляд насправді багато які з них абсолютно природні за наявних соціальних умов...
...Будь-яка людина, котра розпочинає перебудову суспільства, повинна звернути особливу увагу на проблему правильної реорганізації цих інститутів, і перш за все з погляду їх тестувальних, селекційних і розподільних функцій, а вже потім - як утворювальних механізмів. Якщо вони дефективні під цим кутом зору, то жодні соціальні поліпшення не принесуть тривалої і глибокої зміни. У кінцевому результаті історію творять люди. Люди, які займають становища, яким вони не відповідають, можуть "успішно" зруйнувати суспільство, але не можуть створити нічого цінного, і навпаки.
Здається, сказаного досить для опису загальної концепції соціального простору та його параметрів. Перейдемо тепер до детальнішого опису об'єктів, що досліджуються.
Виокремивши типи вертикальної мобільності і соціальної стратифікації, звернемося до аналізу різних суспільств і часових етапів їхнього розвитку з погляду вертикальної мобільності й проникності їхніх рівнів...
4. Демократія і вертикальна соціальна мобільність
Одна з найяскравіших характеристик так званих демократичних суспільств - велика інтенсивність вертикальної мобільності порівняно з недемократичними суспільствами. У демократичних структурах соціальний стан індивіда, принаймні теоретично, не визначається походженням; усі вони відкриті кожному, хто хоче зайняти їх; у них немає юридичних і релігійних перешкод до підйому чи спуску соціальними сходами. А це все лише сприяє "більшій вертикальній мобільності" ("капілярності" - за висловом Дюмона) в таких суспільствах. Велика соціальна мобільність, імовірно, одна з причин віри в те, що соціальний будинок демократичних суспільств є не менш стратифікованим, ніж будинок автократичних суспільств. Раніше ми бачили, що ця думка не підтверджується фактами. Така віра - суть свого роду потьмарення розуму, що трапилося з людьми з багатьох причин, у тому числі від того, що соціальний шар у демократичних групах більш відкритий, у ньому більше отворів і "ліфтів" для спуску й підйому. Природно, все це справляє враження відсутності шарів, хоча вони, звичайно, існують.
Виділяючи значну мобільність демократичних суспільств, варто зробити застереження, що не завжди і не у всіх "демократичних" суспільствах вертикальна мобільність більша, ніж у "автократичних". У деяких недемократичних суспільствах мобільність була більшою, ніж у демократичних. Це не завжди помітно, тому що "канали" і методи підйому й спуску в таких суспільствах не настільки явні, як, скажімо, "вибори" в демократичних суспільствах, та ще й істотно від них відрізняються. Тоді як "вибори" суть помітні показники мобільності, інші виходи й канали часто упускаються з виду. Тому створюється часом помилкове враження стійкого й нерухомого характеру всіх "невиборних" суспільств. Надалі буде показано, що цей імідж, далекий від реальності.