Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 3. Правові основи фінансового контролю в Україні (2 год.)
Лекція 3. (2 год.)
Мета заняття: Ознайомити студентів з правовим регулюванням фінансового контролю; основними видами фінансового контролю; правовим статусом органів, що здійснюють фінансовий контроль; навчити користуватись нормативно-правовою базою; формувати у студентів правове мислення; прививати любов до обраної професії.
План
Рекомендована література: 1, 7, 14, 15, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 28
Лекція 5. (2 год.)
Мета заняття: Ознайомити студентів з правовим статусом органів, що здійснюють фінансовий контроль; навчити користуватись нормативно-правовою базою; формувати у студентів правове мислення; прививати любов до обраної професії.
План
Рекомендована література: 1, 7, 14, 15, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 28
Державний фінансовий контроль – це одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності та ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а також на вжиття необхідних відповідних коригувальних і запобіжних заходів.
Підходи до визначення сутності контролю:
Ознаки контролю:
О.Ю Грачова характеризує фінансовий контроль як контроль з боку уповноважених державою органів і організацій за законністю дій під час збирання, розподілу та використання грошових фондів держави і муніципальних утворень з метою здійснення ефективної фінансової політики.
Державний фінансовий контроль – одна з найважливіших функцій держав ного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та ін шою державною власністю, а також на своєчасне вжиття необхідних відповідних коригувальних і запобіжних заходів.
Від ефективності державного фінансового контролю багато в чому залежить економічне благополуччя нації.
Призначення фінансового контролю – сприяння успішній реалізації фінансо вої політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.
Організаційно-економічний зміст контролю необхідно розглядати з трьох мето дологічних позицій:
Сутність контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як керований об'єкт виконує його вказівки.
Контроль – це процес спостереження та перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням.
Специфікою державного контролю є те, що він реалізується в різних напрямах, але від імені та в інтересах держави.
Державний контроль – це регламентована нормами права діяльність державних органів влади та керування, що базується на специфічних принципах владного впливу на об'єкт контролю.
Загалом під державним контролем розуміють контроль з боку державних ор ганів за дотриманням законів, нормативних актів, правомірним веденням фінан сово-господарської діяльності, сплатою податків; форму здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів та інших нормативних актів, видаваних органами держави.
Фінансовий контроль – не лише перевірка правильності ведення фінансової доку ментації, дотримання фінансово-господарського законодавства, виявлення порушень фінансової дисципліни. Це насамперед найважливіша функція управ ління фінансовими, а відтак — і економічними процесами, що має спеціальну цільову спрямованість, певний зміст і специфічні способи здійснення.
У правовій літературі можна зустріти тлумачення фінансового контролю як спостереження фактичного стану показників фінансової діяльності суб'єктів фі нансових правовідносин порівняно із заданими показниками.
Правильному розумінню фінансового контролю сприятиме виділення суб'єктів, предмета і об'єктів контролю.
Суб'єкти фінансового контролю — це державні органи, уста нови та організації, їх структурні підрозділи, органи місцево го самоврядування, а також окремі особи, які відповідно до чин ного законодавства наділені контрольними функціями щодо: формування публічних фондів коштів, їх розподілу та вико ристання; управління державним чи комунальним майном.
М. Ф. Базась поділяє суб'єктів фінансового контролю на:
Враховуючи викладене вище, вважаємо, що суб'єкти фінан сового контролю поділяються на суб'єктів, що здійснюють фі нансовий контроль та контролюючих суб'єктів.
До суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, відносяться Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Мі ністерство фінансів України, Верховна Рада Автономної Рес публіки Крим та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, які поряд з виконанням інших функцій наділені контрольними повноваженнями. Для цих суб'єктів контрольна функція у фінансовій сфері є другорядною.
До контролюючих суб'єктів відносяться: Рахункова палата, органи державної податкової служби України, Національний банк України, Державна митна служба України, Державне каз начейство України, Державна контрольно-ревізійна служба Украї ни, Аудиторська палата України, Державний комітет фінансо вого моніторингу, інші державні органи, недержавні організації, незалежні аудитори, також відповідні служби підприємств, уста нов, організацій, основною функцією яких є здійснення фінан сового контролю.
В Україні вищим органом фінансового контролю, хоча про це не йдеться у чинному законодавстві, можна вважати Рахун кову палату, оскільки це єдиний державний орган фінансового контролю, правовий статус якого визначено у Конституції Украї ни, що має широкі контрольні повноваження.
Об'єкт фінансового контролю — це фінансова та пов'язана з нею господарська діяльність підконтрольних суб'єктів, стан їх внутрішнього контролю, на яку спрямовуються дії контролюю чих суб'єктів чи суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, публічні фінанси, майно, що належить державі чи органам міс цевого самоврядування.
Підконтрольний суб'єкт — це підприємства, установи, орга нізації, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх структурні підрозділи тощо, що беруть участь у формуванні, роз поділі і використанні публічних фондів коштів, управлінні дер жавним чи комунальним майном.
Предмет фінансового контролю — це окремі аспекти фінан сової і пов'язаної з нею господарської діяльності підконтроль них суб'єктів, фінансові, бухгалтерські документи, що відобра жають рух публічних фінансів тощо.
У науковій та навчальній літературі, нормативних актах у більшості випадків предмет фінансового контролю не виділяєть ся, він ототожнюється з об'єктом контролю. Предметом державного фінансового контролю є наявність, стан і/або дія будь-якої ланки системи його об'єктів. Стверджують також, що безпосереднім предметом фінансового контролю виступають усі етапи бюджетного процесу, надходження податкових та інших платежів до бюджету, відрахування в поза бюджетні фонди, цільові бюджетні фонди, дотації, субсидії, трансферти тощо.
До функцій фінансового контролю відно сяться: інформаційна, аналітична, стабілізуюча, правоохоронна, запобіжна та виховна функції.
Інформаційна функція полягає в тому, що в результаті здійс нення фінансового контролю відбувається збір певної інформа ції, яка свідчить про результати функціонування підконтроль ного суб'єкта, його діяльність у сфері публічних фінансів, управ ління державним чи комунальним майном тощо та є підставою для прийняття відповідного управлінського рішення, проведен ня необхідних дій, що забезпечать нормальне функціонування підконтрольного суб'єкта, зокрема вжиття корегуючих заходів тощо. З цією функцією тісно пов'язана інша — аналітична, оскіль ки будь-яка інформація, яка отримується під час проведення контрольних дій, підлягає аналізу, бо необхідно виявити пору шення та визначити причини, що привели до їх вчинення, про вести корегуючі дії з метою запобігання фінансовим порушен ням у майбутньому, а при наявності заподіяної шкоди вжити за ходів щодо її відшкодування.
Принципи фінансового контролю — основні засади, на яких ба зується організація та здійснення фінансового контролю
До основних принципів фінансового конт ролю слід віднести:
Принцип законності означає, що діяльність суб'єктів фінан сового контролю повинна відповідати чинному законодавству держави, їх працівники мають неухильно дотримуватися пра вових норм.
Принцип плановості властивий фінансовому контролю, оскільки від належного планування контрольних заходів зале жить повне і своєчасне виконання його завдань і функцій, тобто фінансовий контроль повинен здійснюватися за чітко визначе ним планом.
Важливим принципом фінансового контролю є принцип пуб лічності. У навчальній та науковій літературі частіше йдеться не про публічність, а про гласність. Юридична енциклопедія ви значає гласність як відкритість громадського життя, що означає доступність достовірної інформації про діяльність державних органів, або як один із принципів здійснення демократії, ефек тивного функціонування усіх її інститутів, діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування та об'єднань грома дян, реалізації права на інформацію.
Публічність та прозорість діяльності суб'єктів фінансового контролю забезпечується через налагодження зв'язків з громад ськістю шляхом розгляду та надання на звернення (запити, скар ги, заяви) громадян письмової або усної інформації за погоджен ням з ініціаторами контрольних заходів.
Принцип незалежності означає, що суб'єкти фінансового контролю повинні бути не залежні від підконтрольних суб'єк тів і захищені від стороннього впливу. Крім цього, незалежність передбачає відсутність у осіб, що проводять контрольні заходи, будь-якої зацікавленості стосовно підконтрольного суб'єкта. Можна говорити про існування двох понять «абсолютна неза лежність» і «відносна незалежність». Контролюючі суб'єкти по винні бути відносно незалежними від інших державних органів, оскільки у певних випадках, відповідно до чинного законодав ства, останні дають доручення їм, які повинні бути виконані, та абсолютно не залежними від підприємств, установ, організацій тощо, що ними контролюються.
Принцип об'єктивності є специфічним принципом фінансо вого контролю. Об'єктивність передбачає необхідність забезпе чення контролюючими суб'єктами неупередженого підходу до підконтрольних суб'єктів під час проведення контрольних дій, узагальнення результатів контролю, які повинні ґрунтуватися на достовірній інформації, а також точність, достовірність резуль татів контролю. Особисті стосунки осіб, що здійснюють конт роль з посадовими чи іншими особами підконтрольного суб'єк та не можуть впливати на результати контролю, формування висновків. Цей принцип тісно пов'язаний із принципами публіч ності та незалежності, бо для прийняття об'єктивних висновків контролюючими суб'єктами вони повинні бути не залежними від підконтрольних суб'єктів. В той же час основним критерієм об'єк тивності висновків є законність. Об'єктивність висновків посадо вих осіб контролюючих суб'єктів забезпечується встановленням певних кваліфікаційних вимог до осіб, які претендують на відпо відні посади, та забороною займатися певною діяльністю тощо.
Існування принципу компетентності випливає із наявності принципу об'єктивності, оскільки для об'єктивного прийняття відповідних рішень у сфері фінансового контролю посадові осо би контролюючих суб'єктів повинні бути професіоналами своєї справи, мати високий рівень професійної підготовки і необхід ний практичний досвід.
Працівники контролюючих суб'єктів повинні бути високо кваліфікованими, досвідченими спеціалістами і сповідувати ви сокі моральні принципи для належного виконання покладених на них обов'язків. Це сприятиме не лише дотриманню принципу законності, а і принципу компетентності. Тому процедура до бору кадрів до органів фінансового контролю повинна бути ре тельною. Так, призначення на посади і звільнення з посад Голо ви та членів Рахункової палати стаття 85 Конституції відносить до повноважень Верховної Ради України. Спочатку кандидату ра члена Рахункової палати обговорюється в бюджетному комі теті, у депутатських групах і фракціях, потім йде представлення Верховній Раді України, обговорення на сесійному засіданні й затвердження шляхом таємного голосування.
Принцип оперативності передбачає швидке та чітке прове дення контрольних дій, оформлення їх результатів, прийняття відповідних рішень за результатами.
Відповідно до Конституції України Верховна Рада України має такі контрольні повноваження:
контроль за виконанням Державного бюджету України (п. 4 ст. 85, статті 96, 97);
контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98);
контроль за використанням наданих Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також позик, отриманих Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, не передбачених Державним бюджетом України (п. 14 ст. 85);
контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (пп. 11,13 ст. 85, ст. 87).
контроль за використанням коштів резервного фонду Державного бюджету України.
Контроль, який Верховна Рада України здійснює відповідно до Конституції України, має назву парламентського (п. 33 ст. 85). Законодавчий орган здійснює парламентський контроль самостій но на пленарних засіданнях, а також через постійні комітети.
Правові форми здійснення такого контролю регулюються Консти туцією України, законами України «Про статус народного депутата», «Про комітети Верховної Ради України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Рахункову палату», Регламентом Верховної Ради України тощо.
Регламент Верховної Ради України встановлює порядок здійснен ня контрольної діяльності, який випливає з її конституційних повнова жень (ст. 1.0.2).
Суб'єктами парламентського контролю є: парламент у складі на родних депутатів; Голова Верховної Ради України та його заступники; голови та члени тимчасових слідчих комісій; голови та члени тимчасо вих спеціальних комісій; народні депутати України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Контрольні повноваження Рахункової палати
Конституція України передбачила створення спеціального держав ного органу для здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України - Рахункової палати (ст. 98). Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Рахункову палату» Закон вiд 11.07.1996 № 315/96-ВР
|
|
Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утво рюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй та здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.
До повноважень Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства відповідно до ст. 110 Бюджетного кодексу України та ст. 2 Закону України «Про Рахункову палату» належить здійснення контролю за:
Завданнями Рахункової палати є:
До повноважень Рахункової палати належить також регулярне ін формування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовні шнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
Контрольні функції Кабінету Міністрів України урегульовані у Конституції України та у Тимчасовому регламенті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2010 року.
Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції Укра їни
зовнішньоекономічної діяльності;
Провідне значення у системі органів, які здійснюють фінансовий контроль в Україні, належить органам державної виконавчої влади спеціальної компетенції.
Особливе місце серед органів фінансового контролю посідає Міністерство фінансів України, основними завданнями якого відповідно до ст. 111 Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99, є:
здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодав ства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо державного бюджету, так і місцевих бюджетів;
забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю;
удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;
забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах).
Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань у межах своєї компетенції:
виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;
удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;
бере участь у підготовці загальнодержавних національних програм, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;
координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);
затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);
здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;
вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств, установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за цільовим призначенням;
проводить у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також отримує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;
здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;
забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на їх проведення.
Здійснюючи фінансовий контроль, Міністерство фінансів України має право:
отримувати в установленому порядку від центральних та місце вих органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Рес публіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;
одержувати в установленому порядку матеріали щодо надхо дження та використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання;
отримувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються з бюджету;
отримувати в установленому порядку від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів.
Державна контрольно-ревізійна служба складається з:
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які кошти з бюджету, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві
фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України. Головне контрольно-ревізійне управління України, виконують такі функції:
1) організують роботу по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю;
2) проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
3) здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних
(бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки;
4) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю;
5) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;
6) проводить перевірки державних закупівель та здійснює співробітництво з державними органами щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель.
ДПС
До системи органів державної податкової служби належать:
Завданнями органів державної податкової служби є:
Завдання, функції і повноваження НБУ під час здійснення ним фінансового контролю визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду, головною метою якого є: забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ст. 55).
Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків
Контроль за діяльністю структурних підрозділів НБУ здійснюється шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управлінням Національного банку України, безпосередньо підпорядкованим Голові Національного банку України. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів Національного банку України проводяться не рідше одного разу на рік (ст. 69).
|
|
|
«ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 П О Л О Ж Е Н Н Я про Державну казначейську службу України» 1. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр). Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює у межах повноважень контроль за:
|
