Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема 3 Правові основи фінансового контролю в Україні 2 год

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 30.4.2024

Тема 3. Правові основи фінансового контролю в Україні (2 год.)

Лекція 3. (2 год.)

Мета заняття: Ознайомити студентів з правовим регулюванням фінансового контролю; основними видами фінансового контролю; правовим статусом органів, що здійснюють фінансовий контроль; навчити користуватись нормативно-правовою базою; формувати у студентів правове мислення; прививати любов до обраної професії.

План

  1.  Поняття, суб’єкти та об’єкти фінансового контролю.
  2.  Основні види фінансового контролю.

Рекомендована література: 1, 7, 14, 15, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 28

Лекція 5. (2 год.)

Мета заняття: Ознайомити студентів з правовим статусом органів, що здійснюють фінансовий контроль; навчити користуватись нормативно-правовою базою; формувати у студентів правове мислення; прививати любов до обраної професії.

План

  1.  Повноваження Верховної ради України. Повноваження Рахункової Палати.
  2.  Повноваження Кабінету Міністрів України.
  3.  Повноваження Міністерства фінансів України.
  4.  Повноваження Контрольно-ревізійної служби України.
  5.  Повноваження Національного банку України.
  6.  Повноваження Державного казначейства України.

Рекомендована література: 1, 7, 14, 15, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 28

  1.  Поняття, суб’єкти та об’єкти фінансового контролю

 Державний фінансовий контроль – це одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності та ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а також на вжиття необхідних відповідних коригувальних і запобіжних заходів.

 Підходи до визначення сутності контролю:

  1.  Контроль як метод (форма) управлінської (виконавчо-розпорядчої) діяльності.
  2.  Контроль – це особлива стадія управлінського циклу (проектування та визначення цілей; організацію виконання прийнятого рішення; контроль виконання).
  3.  Контроль – це форма зворотного зв’язку, за допомогою якого керована система отримує необхідну інформацію про дійсний стан керованого об’єкта та виконання управлінських рішень.
  4.  Контроль – це регулярна перевірка дотримання законодавства, виявленні відповідних порушень.
  5.  Державний контроль – це регламентована нормами права діяльність державних органів влади та управління, що базується на специфічних принципах владного впливу на об’єкт контролю.

Ознаки контролю:

  •  Оперативність;
  •  Своєчасність;
  •  Економічність;
  •  Владність (наявність у контрольних органах низки повноважень);

О.Ю Грачова характеризує фінансовий контроль як контроль з боку уповноважених державою органів і організацій за законністю дій під час збирання, розподілу та використання грошових фондів держави і муніципальних утворень з метою здійснення ефективної фінансової політики.

Державний фінансовий контроль одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а також на своєчасне вжиття необхідних відповідних коригувальних і запобіжних заходів.

Від ефективності державного фінансового контролю багато в чому залежить економічне благополуччя нації.

 Призначення фінансового контролю сприяння успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Організаційно-економічний зміст контролю необхідно розглядати з трьох методологічних позицій:

  •  контроль це економічна категорія, що має зміст і понятійний апарат;
  •  комплексна функція та невід'ємна частина діяльності з управління;
  •  самостійний управлінський процес і цілісна система.

Сутність контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як керований об'єкт виконує його вказівки.

Контроль –  це процес спостереження та перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням.

Специфікою державного контролю є те, що він реалізується в різних напрямах, але від імені та в інтересах держави.

Державний контроль це регламентована нормами права діяльність державних органів влади та керування, що базується на специфічних принципах владного впливу на об'єкт контролю.

Загалом під державним контролем розуміють контроль з боку державних органів за дотриманням законів, нормативних актів, правомірним веденням фінансово-господарської діяльності, сплатою податків; форму здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів та інших нормативних актів, видаваних органами держави.

Фінансовий контроль не лише перевірка правильності ведення фінансової документації, дотримання фінансово-господарського законодавства, виявлення порушень фінансової дисципліни. Це насамперед найважливіша функція управління фінансовими, а відтак і економічними процесами, що має спеціальну цільову спрямованість, певний зміст і специфічні способи здійснення.

У правовій літературі можна зустріти тлумачення фінансового контролю як спостереження фактичного стану показників фінансової діяльності суб'єктів фінансових правовідносин порівняно із заданими показниками.

Правильному розумінню фінансового контролю сприятиме виділення суб'єктів, предмета і об'єктів контролю.

Суб'єкти фінансового контролю це державні органи, установи та організації, їх структурні підрозділи, органи місцевого самоврядування, а також окремі особи, які відповідно до чинного законодавства наділені контрольними функціями щодо: формування публічних фондів коштів, їх розподілу та використання; управління державним чи комунальним майном.

М. Ф. Базась поділяє суб'єктів фінансового контролю на:

  •  органи державної влади та управління (Рахункова палата, Державна податкова адміністрація України, Міністерство фінансів України та його підрозділи (державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України), Фонд державного майна України, Міністерство економіки, Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимоно-польний комітет України, Національний банк України;
  •  спеціалізовані органи контролю (Державний комітет України із стандартизації, метрології та сертифікації, Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, Державна інспекція України з контролю за цінами, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція);
  •  ради депутатів різних рівнів та їхні комісії, незалежні профспілки, члени партій та рухів;
  •  незалежні спеціалізовані фірми (аудиторські фірми), окремі фізичні особи (аудитори);
  •  контрольно-ревізійні служби міністерств, відомств, концернів, асоціацій, акціонерних виробничих об'єднань;
  •  утворені власником органи, бухгалтерська та фінансово-економічна служби, аудиторські фірми (аудитори)1.

Враховуючи викладене вище, вважаємо, що суб'єкти фінансового контролю поділяються на суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та контролюючих суб'єктів.

До суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, відносяться Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, які поряд з виконанням інших функцій наділені контрольними повноваженнями. Для цих суб'єктів контрольна функція у фінансовій сфері є другорядною.

До контролюючих суб'єктів відносяться: Рахункова палата, органи державної податкової служби України, Національний банк України, Державна митна служба України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Аудиторська палата України, Державний комітет фінансового моніторингу, інші державні органи, недержавні організації, незалежні аудитори, також відповідні служби підприємств, установ, організацій, основною функцією яких є здійснення фінансового контролю.

В Україні вищим органом фінансового контролю, хоча про це не йдеться у чинному законодавстві, можна вважати Рахункову палату, оскільки це єдиний державний орган фінансового контролю, правовий статус якого визначено у Конституції України, що має широкі контрольні повноваження.

Об'єкт фінансового контролю це фінансова та пов'язана з нею господарська діяльність підконтрольних суб'єктів, стан їх внутрішнього контролю, на яку спрямовуються дії контролюючих суб'єктів чи суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, публічні фінанси, майно, що належить державі чи органам місцевого самоврядування.

Підконтрольний суб'єкт це підприємства, установи, організації, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх структурні підрозділи тощо, що беруть участь у формуванні, розподілі і використанні публічних фондів коштів, управлінні державним чи комунальним майном.

Предмет фінансового контролю це окремі аспекти фінансової і пов'язаної з нею господарської діяльності підконтрольних суб'єктів, фінансові, бухгалтерські документи, що відображають рух публічних фінансів тощо.

У науковій та навчальній літературі, нормативних актах у більшості випадків предмет фінансового контролю не виділяється, він ототожнюється з об'єктом контролю. Предметом державного фінансового контролю є наявність, стан і/або дія будь-якої ланки системи його об'єктів. Стверджують також, що безпосереднім предметом фінансового контролю виступають усі етапи бюджетного процесу, надходження податкових та інших платежів до бюджету, відрахування в позабюджетні фонди, цільові бюджетні фонди, дотації, субсидії, трансферти тощо.

До функцій фінансового контролю відносяться: інформаційна, аналітична, стабілізуюча, правоохоронна, запобіжна та виховна функції.

Інформаційна функція полягає в тому, що в результаті здійснення фінансового контролю відбувається збір певної інформації, яка свідчить про результати функціонування підконтрольного суб'єкта, його діяльність у сфері публічних фінансів, управління державним чи комунальним майном тощо та є підставою для прийняття відповідного управлінського рішення, проведення необхідних дій, що забезпечать нормальне функціонування підконтрольного суб'єкта, зокрема вжиття корегуючих заходів тощо. З цією функцією тісно пов'язана інша аналітична, оскільки будь-яка інформація, яка отримується під час проведення контрольних дій, підлягає аналізу, бо необхідно виявити порушення та визначити причини, що привели до їх вчинення, провести корегуючі дії з метою запобігання фінансовим порушенням у майбутньому, а при наявності заподіяної шкоди вжити заходів щодо її відшкодування.

 Принципи фінансового контролю основні засади, на яких базується організація та здійснення фінансового контролю

До основних принципів фінансового контролю слід віднести:

  •  законність,
  •  плановість,
  •  публічність,
  •  незалежність,
  •  об'єктивність,
  •  компетентність,
  •  оперативність,
  •  системність.

Принцип законності означає, що діяльність суб'єктів фінансового контролю повинна відповідати чинному законодавству держави, їх працівники мають неухильно дотримуватися правових норм.

Принцип плановості властивий фінансовому контролю, оскільки від належного планування контрольних заходів залежить повне і своєчасне виконання його завдань і функцій, тобто фінансовий контроль повинен здійснюватися за чітко визначеним планом.

Важливим принципом фінансового контролю є принцип публічності. У навчальній та науковій літературі частіше йдеться не про публічність, а про гласність. Юридична енциклопедія визначає гласність як відкритість громадського життя, що означає доступність достовірної інформації про діяльність державних органів, або як один із принципів здійснення демократії, ефективного функціонування усіх її інститутів, діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, реалізації права на інформацію.

Публічність та прозорість діяльності суб'єктів фінансового контролю забезпечується через налагодження зв'язків з громадськістю шляхом розгляду та надання на звернення (запити, скарги, заяви) громадян письмової або усної інформації за погодженням з ініціаторами контрольних заходів.

Принцип незалежності означає, що суб'єкти фінансового контролю повинні бути не залежні від підконтрольних суб'єктів і захищені від стороннього впливу. Крім цього, незалежність передбачає відсутність у осіб, що проводять контрольні заходи, будь-якої зацікавленості стосовно підконтрольного суб'єкта. Можна говорити про існування двох понять «абсолютна незалежність» і «відносна незалежність». Контролюючі суб'єкти повинні бути відносно незалежними від інших державних органів, оскільки у певних випадках, відповідно до чинного законодавства, останні дають доручення їм, які повинні бути виконані, та абсолютно не залежними від підприємств, установ, організацій тощо, що ними контролюються.

Принцип об'єктивності є специфічним принципом фінансового контролю. Об'єктивність передбачає необхідність забезпечення контролюючими суб'єктами неупередженого підходу до підконтрольних суб'єктів під час проведення контрольних дій, узагальнення результатів контролю, які повинні ґрунтуватися на достовірній інформації, а також точність, достовірність результатів контролю. Особисті стосунки осіб, що здійснюють контроль з посадовими чи іншими особами підконтрольного суб'єкта не можуть впливати на результати контролю, формування висновків. Цей принцип тісно пов'язаний із принципами публічності та незалежності, бо для прийняття об'єктивних висновків контролюючими суб'єктами вони повинні бути не залежними від підконтрольних суб'єктів. В той же час основним критерієм об'єктивності висновків є законність. Об'єктивність висновків посадових осіб контролюючих суб'єктів забезпечується встановленням певних кваліфікаційних вимог до осіб, які претендують на відповідні посади, та забороною займатися певною діяльністю тощо.

Існування принципу компетентності випливає із наявності принципу об'єктивності, оскільки для об'єктивного прийняття відповідних рішень у сфері фінансового контролю посадові особи контролюючих суб'єктів повинні бути професіоналами своєї справи, мати високий рівень професійної підготовки і необхідний практичний досвід.

Працівники контролюючих суб'єктів повинні бути висококваліфікованими, досвідченими спеціалістами і сповідувати високі моральні принципи для належного виконання покладених на них обов'язків. Це сприятиме не лише дотриманню принципу законності, а і принципу компетентності. Тому процедура добору кадрів до органів фінансового контролю повинна бути ретельною. Так, призначення на посади і звільнення з посад Голови та членів Рахункової палати стаття 85 Конституції відносить до повноважень Верховної Ради України. Спочатку кандидатура члена Рахункової палати обговорюється в бюджетному комітеті, у депутатських групах і фракціях, потім йде представлення Верховній Раді України, обговорення на сесійному засіданні й затвердження шляхом таємного голосування.

Принцип оперативності передбачає швидке та чітке проведення контрольних дій, оформлення їх результатів, прийняття відповідних рішень за результатами.

  1.  Повноваження Верховної ради України. Повноваження Рахункової Палати

Відповідно до Конституції України Верховна Рада України має такі контрольні повноваження:

контроль за виконанням Державного бюджету України (п. 4 ст. 85, статті 96, 97);

контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98);

контроль за використанням наданих Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також позик, отриманих Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, не передбачених Державним бюджетом України (п. 14 ст. 85);

контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (пп. 11,13 ст. 85, ст. 87).

контроль за використанням коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Контроль, який Верховна Рада України здійснює відповідно до Конституції України, має назву парламентського (п. 33 ст. 85). Законодавчий орган здійснює парламентський контроль самостійно на пленарних засіданнях, а також через постійні комітети.

Правові форми здійснення такого контролю регулюються Конституцією України, законами України «Про статус народного депутата», «Про комітети Верховної Ради України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Рахункову палату», Регламентом Верховної Ради України тощо.

Регламент Верховної Ради України встановлює порядок здійснення контрольної діяльності, який випливає з її конституційних повноважень (ст. 1.0.2).

 Суб'єктами парламентського контролю є: парламент у складі народних депутатів; Голова Верховної Ради України та його заступники; голови та члени тимчасових слідчих комісій; голови та члени тимчасових спеціальних комісій; народні депутати України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

  Контрольні повноваження Рахункової палати

Конституція України передбачила створення спеціального державного органу для здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України - Рахункової палати (ст. 98). Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Рахункову палату» Закон  вiд 11.07.1996  № 315/96-ВР

 

 Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй та здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

До повноважень Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства відповідно до ст. 110 Бюджетного кодексу України та ст. 2 Закону України «Про Рахункову палату» належить здійснення контролю за:

Завданнями Рахункової палати є:

  •  організація і  здійснення  контролю  за своєчасним виконанням видаткової  частини  Державного   бюджету   України,   витрачанням бюджетних  коштів,  у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;
  •  здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України,  визначення ефективності та доцільності видатків  державних  коштів,   валютних   та   кредитно-фінансових ресурсів;
  •  контроль за     фінансуванням    загальнодержавних    програм економічного,       науково-технічного,       соціального        і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
  •  контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету  України  та  коштів  позабюджетних  фондів  в   установах Національного банку України та уповноважених банках;
  •  аналіз встановлених  відхилень  від   показників   Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення,  а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;
  •  регулярне інформування Верховної Ради України,  її  комітетів про  хід  виконання  Державного  бюджету України та стан погашення внутрішнього  і  зовнішнього   боргу   України,   про   результати здійснення інших контрольних функцій;
  •  виконання інших завдань,  передбачених для Рахункової  палати чинним законодавством України.

До повноважень Рахункової палати належить також регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

  1.  Повноваження Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України  та  підконтрольний  і підзвітний Верховній Раді України.

Контрольні функції Кабінету Міністрів України урегульовані у Конституції України та у Тимчасовому регламенті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2010 року.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції України

  •  подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету України;
  •  спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. З розділу І Тимчасового регламенту), зокрема органів виконавчої влади, які здійснюють фінансовий контроль: Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України тощо.
  •  забезпечення проведення  бюджетної,  фінансової,  цінової,
    інвестиційної,    у   тому   числі   амортизаційної,   податкової, структурно-галузевої політики;  політики  у   сферах   праці   та зайнятості   населення,  соціального  захисту,  охорони  здоров'я, освіти,  науки і культури,  охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
  •  у сфері економіки та фінансів:
  •  забезпечує проведення   державної    економічної    політики,
    здійснює   прогнозування   та  державне  регулювання  національної економіки;
  •  забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних  програм
    економічного та соціального розвитку;
  •  визначає доцільність розроблення державних цільових програм з
    урахуванням  загальнодержавних  пріоритетів   та   забезпечує   їх виконання;
  •  забезпечує проведення   державної  фінансової  та  податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;
  •  розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України,  забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету  України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
  •  приймає рішення  про  використання  коштів  резервного  фонду
    Державного бюджету України;
  •  обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;
  •  організовує державне страхування;
  •  забезпечує проведення  державної  політики  цін  та  здійснює
    державне регулювання ціноутворення;
  •  забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики  України, здійснює     в     межах,    визначених    законом,    регулювання

зовнішньоекономічної діяльності;

  •  організовує та забезпечує здійснення митної справи;
  •  бере участь у складанні  платіжного  балансу  та  організовує
    роботу   із   складання  зовнішньоторговельного  балансу  України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;
  •  виступає гарантом щодо позик,  які у визначених  законом  про
    Державний  бюджет  України  межах  надаються іноземними державами, банками,  міжнародними  фінансовими  організаціями,  а   в   інших випадках  - відповідно до міжнародних договорів України,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
  1.  Повноваження Міністерства фінансів України.

Провідне значення у системі органів, які здійснюють фінансовий контроль в Україні, належить органам державної виконавчої влади спеціальної компетенції.

Особливе місце серед органів фінансового контролю посідає Міністерство фінансів України, основними завданнями якого відповідно до ст. 111 Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99, є:

здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо державного бюджету, так і місцевих бюджетів;

забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;

забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах).

Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань у межах своєї компетенції:

виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;

удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;

бере участь у підготовці загальнодержавних національних програм, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;

координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств, установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за цільовим призначенням;

проводить у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також отримує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;

здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на їх проведення.

Здійснюючи фінансовий контроль, Міністерство фінансів України має право:

отримувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;

одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження та використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання;

отримувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються з бюджету;

отримувати в установленому порядку від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів.

  1.  Повноваження Контрольно-ревізійної служби України

     Державна контрольно-ревізійна служба складається з:

  1.  Головного контрольно-ревізійного  управління  України.
  2.  Контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
  3.  Контрольно-ревізійних  підрозділів  (відділів,  груп)  в  районах, містах  і  районах  у  містах.

 Головним  завданням  державної контрольно-ревізійної служби є  здійснення  державного  фінансового  контролю  за  використанням і збереженням державних фінансових ресурсів,    правильністю  визначення  потреби  в бюджетних коштах та взяття  зобов'язань,  ефективним  використанням  коштів  і  майна, станом   і   достовірністю  бухгалтерського  обліку  і  фінансової звітності в міністерствах та інших  органах  виконавчої  влади,  в державних   фондах,   у   бюджетних   установах   і   у  суб'єктів господарювання  державного   сектору   економіки,   а   також   на підприємствах  і  в  організаціях,  які  кошти  з  бюджету, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій  щодо  усунення  виявлених  недоліків  і  порушень   та запобігання їм у подальшому.

Державна контрольно-ревізійна  служба  діє  при  Міністерстві
фінансів  України  і  підпорядковується   Міністерству    фінансів України.  Головне      контрольно-ревізійне     управління     України, виконують такі
функції:

    1)  організують  роботу  по проведенню  державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного   фінансового контролю;

    2)    проводять    у    підконтрольних    установах   ревізії фінансово-господарської   діяльності,  використання  і  збереження фінансових  ресурсів,  необоротних  та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і  достовірності  бухгалтерського  обліку та фінансової звітності;

3) здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних
(бюджетних)   програм,  діяльності  бюджетних  установ,  суб'єктів господарювання   державного   сектору  економіки;

    4)  здійснюють  контроль  за  усуненням недоліків і порушень, виявлених  під  час  проведення  державного  фінансового контролю;

5) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з  питань  своєї  діяльності;  

  6)  проводить  перевірки  державних  закупівель  та  здійснює співробітництво  з  державними  органами  щодо запобігання проявам корупції  у  сфері  закупівель.

ДПС

До системи  органів  державної  податкової  служби  належать:

  •  Державна  податкова адміністрація України;
  •  спеціалізовані державні податкові інспекції;
  •  державні податкові адміністрації в Автономній Республіці  Крим,  областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові   інспекції  в  районах,  містах  (крім  міст  Києва  та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

    Завданнями органів державної податкової служби є:

  •  здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
    правильністю  обчислення,  повнотою  і  своєчасністю   сплати  податків   і   зборів (обов'язкових   платежів)
    ;
  •  прийняття у       випадках,       передбачених       законом, нормативно-правових  актів  і  методичних  рекомендацій  з  питань оподаткування;
  •  формування  та  ведення  Державного  реєстру  фізичних осіб -
    платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних  осіб;  
  •  надання  податкових  консультацій;  
  •  запобігання злочинам  та  іншим  правопорушенням,  віднесеним законом   до   компетенції   податкової   міліції,  їх  розкриття, припинення,   розслідування   та   провадження   у   справах   про адміністративні правопорушення.

    

  1.  Повноваження Національного банку України.

 Завдання, функції і повноваження НБУ під час здійснення ним фінансового контролю визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду, головною метою якого є: забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ст. 55).

Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків 

Контроль за діяльністю структурних підрозділів НБУ здійснюється шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управлінням Національного банку України, безпосередньо підпорядкованим Голові Національного банку України. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів Національного банку України проводяться не рідше одного разу на рік (ст. 69).

  1.  Повноваження Державного казначейства України.

«ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011          П О Л О Ж Е Н Н Я про Державну казначейську службу України»

1. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр). 

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Основними завданнями Казначейства України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює у межах повноважень контроль за:

  •  веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;
  •  бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
  •  відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
  •  відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
  •  відповідністю платежів узятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;
  •  дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;
  •  дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу;
  •  закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.




1. Тема поэта и поэзии в лирике Лермонтова
2. тема обобщённых взглядов на мир на место в нем человека и его отношение к этому миру а также основанные на ни
3. IОбщие сведения- Фамилия имя отчество возраст семейное положение образование
4. Монстр Ты хочешь узнать меня Помести себя в центр одного из ваших калейдоскопов и осознай что такое вре
5. ачаман подразумевает что мы обретаем чистоту тела ума и чувств отпивая воду насыщенную мантрами
6. тема эмоциональных оценок
7. особа яка притягаєтьсядо адміністративної відповідальності має право заявляти клопотання 20
8. О противодействии террористическим актам обеспечении устойчивой работы станций входящих в состав опорно
9. Новый курс английского языка для российских школ Москва издво Дрофа 2009г
10. Задание 115 Задание 220 Задание 326 Заключение33 Список литературы35
11. Етична культура юриста ~ це знання юристом його моральних прав і обов~язків та використання їх у професійні
12. Тихоокеанский государственный университет Квалификация степень~ бакалавр Срок обучения
13. Опыт государственного регулирования малого бизнеса в странах Азии
14. А А205 Компьютерная графика п-гр
15. Організація і управління в екологічній діяльності- Охарактеризуйте предмет і метод теорії управл
16. Polr lQeed holds-Religious ntionlism uthoritrin leders with democrtic elements re- Eltsin Putin Lukshenko hmdinejd nd Chvez uthoritrin regime is- semi
17. . Предмет объект структура и функции политологии
18. і Тому вони продовжили цю діяльність у XX ст
19.  Общая часть 1
20. это сплошное и непрерывное отражение хозяйственных операций