Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
солодухов Василь Леонідович
УДК 159.964
МЕТАФОРИЧНІСТЬ КАЗКИ ЯК ЗАСІБ АКТИВНОГО
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Івано-Франківськ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Слов’янському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор,
дійсний член АПН України
Яценко Тамара Семенівна,
Кримський гуманітарний університет, м. Ялта,
професор кафедри психології
Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор
Вірна Жанна Петрівна,
Волинський педагогічний університет
ім. Л. Українки,
декан факультету психології
Євтушенко Ірина Володимирівна,
Черкаський національний університет
ім. Б. Хмельницького,
декан факультету практичної психології
Провідна установа: Донецький національний університет,
кафедра психології, МОН України
Захист відбудеться “”січня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано- Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57.
Автореферат розіслано “29”грудня 2006 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради М.Д. Белей
загальна характеристика роботи
Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі становлення України як незалежної демократичної держави з орієнтацією на збереження загальнолюдських і моральних цінностей пріоритетним напрямком є забезпечення можливостей всебічного особистісного розвитку кожної людини, що покладається на працівників освіти та психологів.
Сучасні завдання, поставлені перед освітою у зв’язку з її реформуванням, сприяють посиленню уваги до підготовки психологів-фахівців. Зрозуміло, що реформування освіти неможливо успішно здійснювати без посилення уваги до глибинного аспекту психіки людини, що дозволяє розвивати її потенціал як суб’єкта, здатного до самореалізації.
Актуальність розв’язання обраної проблеми „Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання” зумовлена необхідністю подальшого розвитку практичної психології і психологічної служби, пошуку нових методик, які сприяли б психокорекції суб’єкта.
Піклування про психічне здоров’я нації та її високий освітній рівень передбачає створення необхідних передумов для оптимізації психічного розвитку кожного громадянина. Психологічні труднощі конкретної людини повинні перебувати у сфері суспільних інтересів, чого вимагає Закон України „Про освіту”, де вказується на необхідність створення державної психологічної служби, здатної забезпечувати розвивальний і психокорекційний ефекти.
Розробка ефективних методів психологічної допомоги та їх наукове обґрунтування є досить актуальним для вітчизняної психології. Дослідження Г.О. Балла, О.Ф. Бондаренко, Ж.П. Вірної, П.П. Горностая, С.Д. Максименка, В.Г. Панка, В.Д. Потапової, Н.В. Чепелєвої, Т.С. Яценко та ін. присвячені проблемам практичної психології, яка переживає сьогодні період становлення і розвитку. Зокрема, зосереджується увага на тому, що підготовка психологів-практиків характеризується розривом між психологічним пізнанням і самопізнанням. Здобуваючи академічні знання, майбутні практичні психологи мало розвивають свій рефлексивний потенціал, що унеможливлює оволодівання навичками самоаналізу у ситуації спілкування й цілісного аналізу психіки інших людей.
Необхідною передумовою професійного становлення психологів-практиків є їх власна психокорекція, зорієнтована на виявлення глибиннопсихологічних передумов особистісних проблем, що деструктують процес спілкування з іншими людьми.
Психологічна зрілість психолога пов’язана з умінням перетворювати себе на об’єкт дослідження, глибинно рефлексувати інфантильні витоки особистісної проблематики, аналізувати власне життя, усвідомлюючи “запрограмованість” власної психіки, що пов’язана з ранніми онтогенетичними фіксаціями.
Усе це сприяє запобіганню викривлень соціально-перцептивного механізмів взаємодії з іншими людьми на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях.
Вивчення методів дослідження глибиннопсихологічних аспектів розвитку особистості бере свій початок ще з наукової школи О. О. Бодальова. Його послідовниця, академік АПН України Т. С. Яценко розробила метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), який дозволив обґрунтувати ефективність групової взаємодії та розкрити сутність процесу психокорекції. Ми зосередили свою увагу на окремому засобі АСПН –метафоричності казки, застосування якого дозволяє поглибити розуміння глибиннопсихологічних феноменів та має потужний психокорекційний ефект.
У наш час спостерігається розмаїття багатьох практичних методів дослідження особистості. Однак, як правило, вони неспроможні розв’язувати завдання глибинного дослідження психіки суб’єкта у поєднанні її свідомих та несвідомих аспектів. Крім того, наявне розмежування психодіагностики та психокорекції. Наше дослідження передбачає пошук шляхів оптимізації особистісного розвитку суб’єкта з метою глибинного пізнання психіки, що може бути забезпечено засобами метафоричності казки про своє життя, яка складається кожним учасником психокорекційного процесу.
У процесі аналізу казки психодіагностична і психокорекційна функції злиті. Точність психодіагностики, що поєднується з урахуванням бачення психологічного змісту казки самим її автором, має психокорекційний ефект. Результативність психоаналізу казки визначається знаходженням зв’язку між свідомими і несвідомими аспектами психіки, що сприяє розширенню меж самоусвідомлення і тим самим забезпечує людині суб’єктивне відчуття психологічної захищеності, сприяє інтеграції психіки на більш високому рівні у напрямі досягнення психологічної зрілості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького: “Психологічні основи групової психокорекції”(номер держреєстрації 23452 U 264) та плану НДР Академії педагогічних наук з напряму: “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”. Тему дисертації затверджено Вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету (протокол № 7 від 29.01.2004 р.) й узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 25.05.2004 р.).
Об’єкт дослідження –емпіричний матеріал психокорекційних груп активного соціально-психологічного навчання з використанням прийому “казки про власне життя”в її метафоричних формах.
Предмет дослідження –психологічні особливості використання метафоричності казки з метою глибинно-психологічного пізнання та психокорекції особистісних проблем учасників активного соціально-психологічного навчання.
Мета дослідження –науково обґрунтувати та емпірично дослідити особливості використання метафоричності казки в глибинному пізнанні психіки у форматі методу АСПН.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що використання метафоричного змісту казки в психокорекції за методом АСПН дозволяє більш ефективно здійснити діагностику глибинно-психологічних (інфантильних) передумов особистісних проблем учасників навчання.
Відповідно до мети, предмета та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:
Концепція дослідження ґрунтується на положеннях: підготовка фахівців-психологів вимагає не лише здобуття академічних знань, а й опанування методами, які сприяють оволодінню рефлексивними знаннями та розвитку соціально-перцептивного інтелекту; існує необхідність цілісного пізнання психіки в єдності свідомих та несвідомих проявів, яке уможливлюється в процесі спонтанного прояву психічного у метафоричних формах; активність несвідомих детермінант може мати спонтанне виявлення у метафоричних формах. Активні методи соціально-психологічного навчання гуманізують взаємодію між його учасниками та поєднують в собі можливість глибинно-психологічного дослідження інфантильних першопричин деструктивних проявів психіки. Інтерпретація метафоричного змісту казки дозволяє учасникам психокорекційної групи здійснювати глибинно-психологічне самопізнання та пізнання іншої людини, корекцію соціальної поведінки.
Провідна ідея дослідження полягає у тому, що метафоричний зміст казки символічно виражає особистісну проблему суб’єкта, яка піддається об’єктивуванню шляхом психоаналітичної інтерпретації, що сприяє рефлексії глибинно-психологічних чинників його поведінки і виробленню раціональних паттернів життєздійснення.
Методологічну основу дослідження становлять положення сучасної психології: про взаємозв’язок свідомого і несвідомого в структурі психіки; про цілісність психічної організації особистості, єдність емоційного і раціонального компонентів соціальної перцепції. Дослідження базується на основних принципах психологічної науки: детермінізму, взаємної зумовленості психічних та соціальних феноменів, єдності теоретичного та емпіричного, діяльнісного і культурологічного підходів, положення про соціальний конструктивізм, творчу сутність особистості та її суперечливий характер у зв’язку з наявністю несвідомих тенденцій психіки, породжуваних природними потягами “Ід”(“Воно”).
Теоретичну основу дослідження становить:
Організація й етапи дослідження. Науково-дослідна робота проводилася впродовж п’яти років (2001-2006 рр.). Перший етап (2001-2002 рр.) –вивчення стану розробки наукової проблеми, окреслення предмета й об’єкта дослідження, формування відповідної методики; другий етап (2002-2004 рр.) –аналіз психологічної літератури, власне проведення груп АСПН, здійснення наукової інтерпретації емпіричних даних, їх узагальнення, публікація статей. Третій етап 2004 –рр. − узагальнення і систематизація отриманих результатів, їх впровадження в практику підготовки майбутніх психологів-практиків; оформлення рукопису дисертації.
У дослідженні брали участь 190 осіб (студенти психологічного факультету та слухачі факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів зі спеціальності “Практична психологія” Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, студенти психологічного факультету Слов’янського державного педагогічного університету, студенти факультету соціології та психології Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки сформульованої гіпотези використовувалися загальнонаукові методи теоретичного рівня: методологічний аналіз проблеми за монографічними першоджерелами, теоретичний аналіз різноманітних підходів до психокорекції, систематизація й узагальнення дослідних даних, отриманих в процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Як емпіричний, використовувався цілісний і багаторівневий психоаналіз метафоричного змісту казок, верифікований самозвітами учасників АСПН та опитувальником особистісної тривожності Тейлора. У ролі допоміжних виступили методи описової математичної статистики.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше поставлено проблему використання прийому психоаналізу метафоричного змісту казки з метою каталізації розвитку соціально-перцептивного інтелекту та рефлексивних знань учасників АСПН. Виявлено можливості використання метафоричного змісту казки для об’єктивування неусвідомлених змістів індивідуально-неповторного феномену психіки, пов’язаних з інфантильним досвідом суб’єкта. Розширено розуміння можливостей репрезентації цілісного змісту психіки суб’єкта у символічній формі метафоричної казки. Подальшого розвитку набула проблема використання таких прийомів АСПН в процесі підготовки психологів-практиків, як метафорична “казка про власне життя”та робота з предметною моделлю (предметом, об’єктом).
Теоретична значущість дослідження полягає: у розширенні уявлень про можливості метафоричності казки виражати системні характеристики несвідомого в його усталених тенденціях, що впливають на поведінку особи; у розкритті глибинно-психологічних передумов деструктивних проявів психіки, пов’язаних з фіксаціями дитинства (едіпова залежність, психологічні захисти у базових та ситуативних формах); у виявленні діагностико-корекційних механізмів використання ролі несвідомого в обумовленні полівалентного змісту метафоричної символіки.
Практичне значення дослідження полягає: у виявленні зв’язку метафоричної казки з внутрішньою суперечністю психіки суб’єкта-автора казки; у дослідженні діагностичних і корекційних можливостей використання метафоричної “казки про власне життя”у груповій психокорекції; у розробці методичних рекомендацій щодо використання прийому метафоричної казки в АСПН з метою глибинно-психологічної корекції; у доведенні діагностико-корекційного значення метафоричного змісту казки в психокорекційному процесі; в обґрунтуванні необхідності застосування прийому метафоричної казки (в методиці АСПН) у професійній підготовці практичних психологів в єдності з предметною моделлю (об’єктом).
Упровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації впроваджені та використані в навчально-виховному процесі Слов’янського державного педагогічного університету. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у навчальному посібнику “Використання казки в процесі активного соціально-психологічного навчання” та під час проведення спецсемінару “Метафоричність казки”.
Основні висновки і рекомендації впроваджено також в навчальний процес Донецького інституту ринка і соціальної політики (довідка № 1/211 від 15.11.2005 р.), Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (довідка 01-08-333 від 11.05.2006 р.), Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди (довідка 01-553 від 11.09.2006 р.), Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (довідка від 20.11.2005 р.) та Слов’янського державного педагогічного університету (довідка 66-06-93 від 26.12.2006 р.).
Особистий внесок автора полягає: у теоретичному обґрунтуванні заявлених у статтях феноменів; в описі глибиннопсихологічних передумов деструктурування взаємин, що пов’язані з інфантильними тенденціями суб’єкта; у виявленні діагностико-корекційного потенціалу метафоричності казки у дослідженні глибиннопсихологічних аспектів психіки в АСПН.
Особистий внесок у спільні публікації полягає в презентації змісту метафоричності казки та розкритті психоаналітичного підходу до її пізнання.
Надійність і вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується взаємним узгодженням методологічних та теоретичних положень; використанням комплексу методів, які мають глибинно-психологічну орієнтацію та відповідають меті і завданням дослідження; системним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого в процесі роботи груп АСПН.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх публікацій у наукових та науково-методичних виданнях, висвітлення у доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: м. Одеса (2001, 2002), м. Слов’янськ (2000-2006 рр.), м. Черкаси (2001; 2002; 2003; 2005), м. Харків (2003-2005 рр.).
Основні результати дослідження висвітлені у 11 публікаціях, з них 7 –одноосібні, що відображено у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у навчальному посібнику “Використання казки в процесі активного соціально-психологічного навчання”.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 4 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 198 сторінках. Список використаних джерел включає 236 найменувань, з них 16 − іноземними мовами.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; вказано об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження; висвітлено наукову новизну; теоретичну та практичну значущість роботи; викладено основні положення, що виносяться на захист; подані дані про апробацію результатів та характер публікацій, у яких представлені основні результати дисертаційного дослідження.
У першому розділі „Метафоричність казки та її врахування в діагностико-корекційному процесі” зазначається про перші спроби тлумачення метафори, які належать Аристотелю. Важливою є його теза про логічну і психологічну сутність метафори, яка активізує смислопошукову діяльність людини. У сучасній лінгвістично-філософській літературі термін „метафора” вживається на позначення слова чи виразу з переносним змістом; як один із лінгвістичних тропів (порівняння, епітет).
Увага зосереджується на тому, що досить повно проаналізовані функції метафори у лінгвістиці та теорії літератури. Загалом функції метафори зводяться до використання образних слів і зворотів, співставлення характеристик двох і більше предметів, функції скорочення і ущільнення думки, уникнення необхідності її прямого вираження.
Узагальнення і висновки, що є у працях вітчизняних та зарубіжних психологів (К. Алексєєв, Н. Арутюнова, Аристотель, М. Блек, Дж. Лакофф, М. Джонсон, М. Еріксон, М. Виглсуорт, С. Нартова-Бочавер, С. Томпсон, І. Вачков, М. –Л. фон Франц і багато інших) свідчать про те, що досі немає єдиного і чіткого розуміння метафори в психологічному сенсі. Її визначають як спосіб утворення й існування несвідомого (Д. Соколов); як засіб виділення певних особливостей подій і явищ, при ігноруванні інших (М. Блек); як первісний досвід опису переживань, що трансцендують життя суб’єкта (Д. Джейнс). К.І. Алексєєв стверджує, що основою метафори стають не істотні ознаки понять, а особливі еталонні ознаки. Таким чином, метафора –це дія синтетичного, асоціативного розуму, з чиєю допомогою ми осягаємо те, що не під силу абстрактним поняттям (Х. Ортега-і-Гассет). Отже, можна констатувати, що метафора несе креативну функцію, зводячи докупи семи, віддалені у часі і просторі, і створюючи реальність, якої фактично не існує. Досвід людини, пов’язаний з пізнанням власного внутрішнього світу, є основою для великої кількості метафор, в яких психічні процеси і стани, переживання й ідеї можуть виражатися символічно.
Таким чином, огляд літературних джерел засвідчує, що метафора –це система, у взаємодії основного і допоміжного компонентів якої (тобто, поняттєвого й образного об’єктів) виникає „системний” ефект –алегоричність, поява переносного значення. Це різноплановий феномен: в аспекті поведінки і спілкування вона означає спосіб вираження почуттів та передачі ідей; у глибиннопсихологічному –виступає як механізм маскування несвідомого змісту психіки, у практичному –як терапевтичний і дидактичний засоби. Завдяки своїм властивостям, метафора у психологічному значенні дозволяє точніше діагностувати, проводити корекцію, легше відслідковувати динаміку психологічних процесів, станів і властивостей, а також здійснювати екологічну перевірку досягнутих психокорекційних ефектів. Можна стверджувати, що метафора інтегрує емоційне й когнітивне відображення дійсності, актуалізує мисленнєві (дискурсивні та інтуїтивні) можливості суб’єкта: буквальне сприйняття висловлювання як хибного дозволяє надати йому статус метафори і спонукає суб’єкта відшукувати її глибинні імплікації.
За ствердженнями багатьох дослідників (М. Мюллер, М. –Л. фон Франц, В.Я. Пропп, Б. Холбек, І.В. Вачков, Х. Дикман, М. Єрмолаєва, М. Рунберг, Д. Браун та ін.), метафора лягає в основу казки. Майже всі відомі психологічні підходи підкреслюють терапевтичне і виховне значення казки в житті людини. Зокрема, К.Г. Юнг основним мотивом казки вважав процес індивідуації; біхевіористи роблять акцент на описі можливих форм поведінки; трансактний аналіз основну увагу звертає на рольові взаємодії казкових персонажів; представники психоаналізу вбачають у казці засіб позбавлення особи від неврозів, психосоматичних розладів.
У практичній психології метафоричність казки є засобом допомоги суб’єкту у розв’язанні його особистісних проблем. Метафора, як і казка, формується у контексті модуса фіктивності „немов би”, за допомогою якого вводиться будь-який „можливий світ”. Це дозволяє легко й вільно оперувати в уяві казковими образами, рефлексуючи власний внутрішній стан. Нівелюючи межі несумісності, метафора синтезує нові концепти шляхом актуалізації уяви. Є підстави констатувати, що злиття казкового образу і значення метафори створює новий зміст, зокрема, переходить у нову форму вияву –стає символом. Казкові метафори дозволяють зберегти психологічну захищеність людини; метафора допомагає абстрагуватися від власної проблематики при її презентації в психокорекційній групі; метафора формується на рівні несвідомого синтезу значущих переживань і, презентуючись на рівні очевидного змісту чинить на суб’єкта психокорекційний вплив навіть без її раціонального аналізу.
Метафорична мова казки дозволяє об’єктивувати глибинний зміст, закладений у ній, реалізуючи зв’язок між сенсорно-перцептивним і вербально-логічним рівнями відображення дійсності. Інтерпретація метафоричного змісту казки може сприяти реалізації „прагнення” несвідомого як бути замаскованим, так і пізнаним та реалізованим у свідомості. За допомогою метафори у казках виражаються також архетипні образи, пов’язані з колективним несвідомим, які є вродженими елементами людської психіки, що відображають її “банк даних”і є, по суті, метафоричними прототипами еволюції людства. Саме тому використання казки в діагностико-психокорекційному процесі активного соціально-психологічного навчання відкриває широкі можливості інтерпретації метафоричності казки, яка в замаскованому, переносному смислі об’єктивує інтимні аспекти життя особи та її “життєві програми”.
Важливою складовою психокорекційного процесу виступає інтерпретація метафорично представленого суб’єктом словесно-образного матеріалу. Безпосередня інтерпретація учасниками групи представленої “казки про своє життя”, яка є своєрідною у кожного, дозволяє виявити специфічний ракурс особистісної проблематики учасника. Людина “розповідає”про свою “глибиннопсихологічну драму”, послуговуючись архетипом, який є “граматикою”вираження змісту несвідомого за допомогою словесних засобів.
Другий розділ “Глибиннопсихологічне пізнання цілісної психіки за допомогою психоаналізу казки у АСПН”- присвячений особливостям застосування засобу метафоричності казки в процесі АСПН. Продуктивний синтез різних теоретичних підходів (психоаналізу, біхевіоризму, гештальтпсихології, психодрами, гуманістичної психології тощо) сприяє виникненню нових форм психокорекційної групової роботи, що використовують прийоми метафоричності. У вітчизняній практичній психології багатократно довів свою психокорекційну ефективність метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т.С. Яценко. Суттєво відрізняючись від роботи інших тренінгових груп, даний метод є не лише психокорекційною процедурою, а й методом цілісного глибинного дослідження особистості, чому сприяють різноманітні психотехнічні прийоми. Психокорекційна робота в групах АСПН, на відміну від груп соціотренінгу, не обмежується лише виявленням поведінкових стереотипів учасників та оптимізацією навичок спілкування. Базові прийоми АСПН дозволяють об’єктивувати внутрішню суперечливість психіки того чи іншого учасника навчання з метою гармонізації його свідомої та несвідомої сфер. Потреба в цілісному аналізі казки виникла тоді, коли з’явилися схожі аналогії та символи у казках різних авторів. Емпіричним шляхом було встановлено, що зміст казки, завдяки його цілісному аналізу, дає змогу виявити логіку несвідомого, що визначає основну спрямованість поведінки і життєвих програм суб’єкта. Психокорекційний ефект в АСПН пов’язаний з можливістю навчатися не лише на власному досвіді, але й на досвіді інших учасників завдяки розвитку вміння аналізувати метафоричний матеріал, зокрема, психологічних казок, які складають учасники в умовах психологічної безпеки, підтримки, захищеності. Завдяки метафоричності казки в ракурсі методу АСПН відкривається можливість розуміння внутрішньої суперечності та особистісних труднощів суб’єкта, які пов’язуються з феноменом “психологічних захистів”, що маскують почуття меншовартості, неповноцінності, провини, дія яких спричиняє перцептивні викривлення та відступи від реальності.
Використання метафоричності казки дозволяє пом’якшувати психологічні захисти, що зашкоджують у представленні особистісно значущого матеріалу, породжують відступи від реальності та викривлення сприйняття об’єктивної реальності. При цьому нівелюються ситуативні захисти, відкривається можливість виходу на базові захисти, пов’язані з логікою несвідомого. Базові захисти формуються протягом життя суб’єкта позадосвідним шляхом, є неповторними в їх індивідуальному вираженні та наповненими інфантильними потягами “Я”, тому їх дослідженню якнайкраще сприяє метафора. Оскільки сформовані захисні механізми живляться енергією, спрямування якої задано фіксаціями інфантильного періоду розвитку суб’єкта, казка дозволяє інтегрувати у розповіді емоційний та когнітивний аспекти його особистісного становлення. Тому є підстави твердити, що узгодження системи психологічних захистів з їх метафоричною презентацією відбувається в дитячому віці, коли психіка ще не усталена і чутлива до сприйняття цілісних метафоричних змістів –казок. Послуговуючись свідомими пластами психіки, метафора виступає інструментом вираження символічного несвідомого змісту, позбавленого малозначущої конкретики: вона дозволяє об’єктивувати внутрішні механізми, конструктивної чи деструктивної соціальної адаптації. Якщо конкретика у раціональному представленні суб’єктивно значущого матеріалу звужує можливості глибиннопсихологічного пізнання до конкретної особи, то метафора відкриває простір для її розуміння багатьма людьми, в тому числі –глибинному пізнанню, виявленню статичних і динамічних характеристик несвідомого. Трактування символіки казок про своє життя, складених учасниками групи, являє собою перехід від абстрактного змісту казки до конкретної семантики особистої проблематики. Трактування метафори передбачає виявлення її емоційно-смислового навантаження. Метафоричний зміст, представлений у казках, адаптований до соціуму, отже, метафора може виступати засобом прояснення несвідомого.
Метафоричність казки виявляється у тому, що вона може “розповісти більше”, ніж той зміст, який автор свідомо вкладає в неї. Для психолога-практика першорядного значення набуває його професійна здатність розуміти підтекст казкової метафори, який гармонізується з логікою несвідомого, виявляючи взаємозв’язки між елементами виокремлених казкових образів. За умови спонтанної розповіді казки її зміст водночас синтезовано виражає свідоме і несвідоме автора. Найважливішою умовою психокорекційної роботи є цілісність пізнання. В процесі інтерпретації казки здійснюється синтез свідомо представленого автором змісту та неусвідомлюваної (підтекстної) семантики. Психоаналітична інтерпретація казки ґрунтується на процесуальній діагностиці з врахуванням значень архетипної символіки. Шлях встановлення логічних взаємозв’язків у процесі інтерпретації казки відкриває можливість виходу на базові захисти суб’єкта, розкриття логіки його несвідомого та внутрішньої суперечності, яка узгоджується з логікою свідомого. Завдяки такому системному аналізу можна розкрити глибиннопсихологічну сутність особистісної проблеми “казкаря”.
Аналіз метафоричності казок дозволяє об’єктивувати інфантильні утворення психіки з метою їх подальшої корекції, яка сприяє розв’язанню особистісної проблеми суб’єкта. Казки дозволяють відчувати психологічну захищеність завдяки тому, що зміст несвідомого представлено у символічній формі. У казках знаходять символічне вираження почуття і комплекси інфантильного порядку. Інтерпретація архетипної символіки казок сприяє об’єктивуванню внутрішніх суперечностей психіки. Аналіз архетипної символіки дозволяє виявити наслідки едіпової ситуації, які призводять до блокування активності суб’єкта, породжуючи дисфункції у спілкуванні з оточуючими. Глибинне пізнання веде до певного “знаходження”певного фіксованого інфантильного моменту, в який розпочалося формування системних характеристик несвідомої сфери. Першорядного значення тут набуває факт інфантильного тяжіння до батьків, адже перший досвід емоційного контакту дитина отримує саме у сім’ї.
У психокорекційній групі метафора, що презентується тим або іншим учасником, засвідчує особистісну значущість відповідної глибиннопсихологічної проблематики. Рефлексія суб’єктивної значущості метафоричного вислову сприяє нівелюванню опорів та можливості варіативного тлумачення змісту метафори учасниками групи.
Вправи на метафоризацію глибиннопсихологічного матеріалу привабливі для учасників психокорекційних груп, оскільки каталізують емотивні аспекти пізнавальних процесів і дозволяють здійснювати інтерпретацію “прихованого”змісту. Однією з переваг казки в контексті групової роботи у форматі АСПН є сприяння зниженню загрози неприйняття суб’єкта іншими членами групи в разі подання особистісно ризикованого матеріалу; в казці він виражається метафорично. Робота з метафоричністю казки органічно пов’язується з груповою дискусією, психомалюнком, психодрамою та рольовою грою. Зокрема, з психомалюнками даний прийом єднає архетипна символіка, яка сприяє об’єктивуванню витіснених потягів, бажань, пов’язаних з дитинством. Бажання, витіснені в сферу несвідомого, не зникають, і при порушенні функцій свідомості можуть виявлятися назовні.
Дослідження результативності діагностико-корекційного процесу з використанням казки потребує цілісного розуміння особистісних змін суб’єкта, що відбуваються під впливом комплексу методичних засобів АСПН. Нами проводилось тестове обстеження студентів психологічного факультету першого курсу навчання, які проходили групу АСПН; повторне дослідження здійснили на третьому та п’ятому курсах навчання (експериментальна група). Також були проведені психодіагностичні методики зі студентами з перших-п’ятих курсів інших факультетів (контрольна група), що не проходили курс глибинної психокорекції за методом АСПН.
У дослідження було включено 100 студентів психологічного факультету і 90 студентів інших факультетів. У якості показників виступили порівняльні результати тестових досліджень прояву тривожності за методикою Дж. Тейлора студентів експериментальної та контрольної групи.
Результати дослідження показали, що дана методика дає змогу дослідити дуже високий рівень тривожності, високий рівень тривожності, середній рівень тривожності (з тенденцією до низького), а також низький рівень тривожності. Проведене дослідження дозволило простежити динаміку рівня тривожності студентів психологічного факультету першого, третього та п’ятого курсів навчання (експериментальна група), які проходили психокорекційні групи АСПН за відповідними навчальними планами та порівняти одержані результати з динамікою рівня тривожності студентів інших факультетів, які не проходили психокорекційні групи (контрольна група).
Результати дослідження особистісної тривожності за методикою Тейлора зображені графічно:
Рис. 1. Показники особистісної тривожності за методикою Тейлора у %
(1-й курс).
Рис. 2. Показники особистісної тривожності за методикою Тейлора у % (3-й курс).
Рис. 3. Показники особистісної тривожності за методикою Тейлора у %
(5- й курс).
Результати проведеного дослідження за методикою Дж. Тейлора дають змогу констатувати, що у студентів експериментальної групи на першому курсі переважає дуже високий та високий рівень тривожності; на третьому курсі − високий та середній рівень тривожності (з тенденцією до низького). Отже, результати засвідчують вплив психокорекційних занять, а саме: у студентів знижується рівень тривожності; на п’ятому курсі у цих же студентів спостерігається середній (з тенденцією до низького) рівень тривожності. Отримані результати свідчать про позитивні особистісні зміни студентів п’ятого курсу під впливом психокорекційних занять та про позитивний вплив на них занять у групах АСПН з використанням “Казки про власне життя”.
У контексті поставленої у дисертації проблеми проводилося кореляційне дослідження за допомогою критерію Т-Вілкоксона зі студентами психологічного факультету 1,3 та 5 курсів, які проходили групи АСПН, та студентами філологічного факультету 3, 5 курсів, які не проходили АСПН. Дані кореляційного аналізу за критерієм Т-Вілкоксона значущості відмінностей між експериментальною та контрольною групою представлено в таблиці 1.
Таблиця 1.
Статистична значущість відмінностей між експериментальною і контрольною
групою
|
Відмінності |
Курси |
|
1 курс |
курс |
курс |
|
|
Ткр. (р≤0,05) |
151 |
||
|
Ткр. (р≤0,01) |
120 |
||
|
Темп. (-) |
160,0 |
,0** |
,0* |
|
Темп. (+) |
410,0 |
,0 |
,0 |
Примітка: достовірність значущості відмінностей * - р≤0,05 між експериментальною та контрольною групами (5 курс); ** - р ≤0,01 між експериментальною і контрольною групами (3 курс).
Одержані показники засвідчують значущий вплив психокорекційних занять, а саме: у студентів, які не пройшли групи АСПН, переважно однаковий рівень тривожності –дуже високий та високий (1-курс). У студентів контрольної групи рівень тривожності приблизно одного завищеного рівня на 3 і 5 курсах. Це свідчить про низькі показники психічного здоров’я за параметрами тривожності. Результативність прийому “Казка про власне життя”підтверджують також результати самоаналізу учасників груп АСПН, проведені після закінчення психокорекційних занять та представлені в таблиці 2.
Таблиця 2.
Результати самоаналізу учасників груп АСПН
|
№ пп |
Характер змін |
Кількість відповідей |
% |
|
1 |
Легше стало спілкуватися |
178 |
|
|
2 |
Відношення до людей стало більш позитивним |
175 |
|
|
3 |
Краще став (ла) розуміти себе, інших людей, ситуацію спілкування |
128 |
|
|
4 |
З’явилася впевненість у собі |
145 |
|
|
5 |
Підвищилася емоційна включеність у ситуацію спілкування (розвиток почуттів) |
115 |
|
|
6 |
Знизилася внутрішня напруга |
103 |
|
|
7 |
З’явилася самоповага |
98 |
|
|
8 |
З’явилося розуміння сенсу життя |
83 |
, 5 |
|
9 |
З’явилася сенситивність до ситуації спілкування |
82 |
|
|
10 |
Підвищилася здатність проникати у внутрішній світ іншої людини |
74 |
|
|
11 |
Знизилися суперечливість і конфліктність у стосунках |
67 |
|
|
12 |
З’явилося прийняття себе та іншої людини |
65 |
Таким чином, отримані дані доводять (хоча і опосередковано) результативність психокорекційного процесу в рамках АСПН з використанням засобу метафоричності казки. На це вказує зниження особистісної тривожності як комплексного показника психічного здоров’я, розширення та поглиблення соціально-перцептивного інтелекту, поліпшення взаємовідносин з іншими людьми та нівелювання труднощів спілкування.
висновки
Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає можливість зробити наступні висновки:
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми використання метафоричності казки в активному соціально-психологічному навчанні. Зокрема, подальшого вивчення чекають питання особливостей вікових впливів метафоричності казки та її зв’язків з “життєвими програмами”особистості. Важливо також провести детальний аналіз деструктивних дій учасників АСПН та можливостей їх корекції з допомогою роботи з казкою.
Основний зміст дисертації відображено в наступних публікаціях:
Навчальний посібник:
Статті:
1. Солодухов В.Л. Особливості соціально-психологічної адаптації молодого спеціаліста. –Харків, ХДПУ, 2001.
анотація
Солодухов В.Л. Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 –педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2007.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню особливостей використання метафоричності казки в процесі активного соціально-психологічного навчання з метою глибиннопсихологічного пізнання особистісних проблем учасників АСПН. Проаналізовано теоретичні підходи до поняття метафори, виявлено зв’язок метафоричності казки з внутрішньою суперечністю психіки суб’єкта - автора казки. Виявлено можливості аналізу метафоричного змісту казки для об’єктивування неусвідомлених змістів психіки, пов’язаних з інфантильним досвідом суб’єкта. Експериментально досліджено діагностичні і корекційні можливості використання казок; розроблено методичні рекомендації щодо використання прийому казки в АСПН з метою глибиннопсихологічної корекції майбутніх психологів-практиків. Обґрунтовано необхідність застосування засобу метафоричності казки у професійній підготовці практичних психологів.
Ключові слова: метафора, казка, казкотерапія, архетип, едіпова ситуація, колективне несвідоме, захист, внутрішня суперечність, глибиннопсихологічна корекція, рефлексія.
аннотация
Солодухов В.Л. Метафоричность сказки как средство активного социально-психологического обучения. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 –педагогическая и возрастная психология. –Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2007.
Диссертация посвящена изучению особенностей использования метафоричности сказки в процессе активного социально-психологического обучения (АСПО). В работе проанализированы основные подходы к психологической сущности метафоры, ее особенностям и функциям влияния на личность. В работе установлена связь метафоры со сказкой, дается описание структуры волшебной сказки; приводится типология сказок, механизмы психологического влияния сказок и особенности восприятия их людьми. Особо выделяются психологические сказки и дается характеристика различным теоретическим подходам к проблеме использования сказок для достижения психического здоровья. Важной линией анализа является связь сказок с архетипной символикой, поскольку содержание метафорической сказки представляется с помощью архетипов. Архетип является одним из врожденных инстинктов, обеспечивающих образную передачу содержания с помощью символов, имеющих отношение к коллективному бессознательному. Подчеркивается, что архетипическая символика отличается архаическим характером, отражает индивидуально-неповторимый опыт субъекта и активизируется при условии возникновения сопротивлений, когда содержание бессознательного нельзя познать. В диссертации проанализированы различные формы групповой психокоррекционной работы и методические средства распространенного в отечественной психологической практике метода АСПО (активного социально-психологического обучения), необходимым условием которого является личностная психокоррекция членов группы, предусматривающая их глубинно-личностные изменения. При этом основным механизмом групповых и личностных изменений в группах АСПО является гармонизация личностной структуры субъекта путем выявления инфантильных истоков внутренней противоречивости. Психокоррекционный процесс в группе АСПО обеспечивается целостностью и единством методических приемов познания психики в ее сознательных и бессознательных проявлениях. В работе представлены результаты экспериментально-опытной апробации метафоричности сказки как средства образно-символической презентации членами группы “истории собственной жизни”. Анализируя сказки, психолог убеждается в наличии неповторимых особенностей передачи неосознаваемого содержания и семантических взаимосвязей между отдельными символическими элементами, которые метафорически презентуют динамические тенденции бессознательного. Эмпирический материал, представленный в работе благодаря символическому характеру сказочных форм передачи содержания, доказывает возможность познания сложных личностных проблем, сформированных в детстве и состоящих в стремлении единения с родителями и одновременно в приобретении автономии, самостоятельности, независимости; сформированности под влиянием родителей комплекса неполноценности и одновременно в стремлении подтверждения идеализированного “Я”; ориентации на социально значимые нормативы и одновременно влияние условных ценностей на поведение.
В работе конкретизированы рекомендации психологам-практикам, способствующие эффективному использованию “Сказки собственной жизни”. Хотя сама по себе “Сказка собственной жизни”образуется благодаря актуализации механизмов проекции катарсиса, замещения, переноса и др., однако ее диагностико-коррекционная сущность раскрывается только благодаря дешифрованию метафоричности ее содержания, что иллюстрирует психоанализ сказок психологом.
Ключевые слова: метафора, сказка, сказкотерапия, символ, архетип, коллективное бессознательное, глубиннопсихологическая психокоррекция, защита, эдипов комплекс, рефлексия, внутренняя противоречивость.
summary
Solodukhov V.L. Metafority of the fairy-taile as a method of active social-psychological teaching. –Manuscript.
Dissertation for the scientific degree of candidate of psychological science on specialty 19.00.07 –pedagogical and age psychology. –Vasyl Stefanyk Prykarpatsky national university. - Ivano-Frankivsk, 2007.
Dissertational research is devoted to the learning of peculiarities of usage the metaphority of the fairy-taile in process of active social-psychological teaching with the aimqdeep-psychological teaching individual problems of the active social-psychological teaching participants. Theoretical approaches to the notion of metaphor have been analyzed. The connection of the metaphority of the fairy-taile with inner contradiction of person’s state of mind who is the author of the fairy-taile. The possibilities of the analysis of metaphoric content of the fairy-taile for objection of unconscious content of the state of mind, connected with infant experience of the subject are revealed. The diagnostic and corrective possibilities of usage of the fairy-taile are experienced in practice; the methodological notes conserning the usage of method of fairy-taile in active social-psychological teaching with the aim of deep psychological correction of future practical psychologists are worked. The necessity of the usage the methods of the methafority of the fairy-taile in professional training of practical psychologists is grounded.
Key words: metaphor, fairy-taile, fairy-taile therapy, archetype, edip situation, deep psychological correction, reflection inner contradiction.