Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Розвиток культури в Україні на початку XX ст.
Розглядаючи цю тему, слід розкрити умови, в яких відбувався розвиток культури на початку XX ст.:
по-перше, це піднесення національно-визвольного, революційного руху на початку XX ст., особливо в період революції 1905-1907 рр.;
по-друге, шовіністична політика царської влади, що продовжувала русифікацію і репресії щодо української культури. Найбільших масштабів цей курс набув після придушення революції, в період реакції 1907-1910 рр.
Слід також мати на увазі, що на початку XX ст. поглибився розрив у розвитку культури в Україні: в той час як невеликий прошарок суспільства виходив у своєму культурному розвитку на європейський рівень, переважна більшість населення не була знайома навіть з елементарними досягненнями культури. Рівень писемності в Україні був нижчим від середнього для Європейської Росії показника. Так, серед селян в українських губерніях письменних було від 4 до 10 відсотків, тоді як у Московській і Петербурзькій губерніях - близько 20 відсотків.
Політика русифікації особливо давалася взнаки в галузі освіти. В університетах у період реакції було суворо заборонено читання курсів української мови, літератури та історії України. Таємними інструкціями влада забороняла брати на викладацьку роботу педагогів, яких підозрювали в "мазепинстві", "сепаратизмі". Часто-густо адміністрація навчальних закладів забороняла співати українські пісні, декламувати вірші, навіть виконувати музичні твори з українського мелосу. В Миргородській гімназії навіть висіла табличка "В стенах гимназии воспрещается воспитанникам говорить на малорусском языке".
Значна частина "Просвіт", які почали свою роботу в період революції 1905-1907 рр., була закрита, заборонялись українські бібліотеки, "Товариство грамотності", видані вже українські книжки не надходили у продаж, серед них навіть Євангеліє українською мовою.
Та все ж революція 1905-1907 рр. призвела до помітних зрушень системі освіти. Скорочується мережа церковнопарафіяльних шкіл, тимчасово запроваджується в ряді шкіл вивчення української мови і викладання нею. Жінкам було дозволено вступати до вузів як вільним слухачкам. В ряді міст України створено вищі жіночі курси. У 1908 р. в Києві був заснований Фребелівський жіночий педагогічний Інститут.
Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні.
Великого поширення набули різні культурно-освітні заклади, особливо Народні будинки. У Києві Лук'янівський Народний будинок має свою бібліотеку-читальню, 2 вечірніх класи для дорослих, амбулаторію, чайну, їдальню, нічний притулок. Тут відбувалися кіносеанси, лекції, спектаклі, народні читання.
Економічні потреби на початку XX ст. значно прискорили розвиток науки і техніки. Цілий ряд значних науково-технічних досягнень свідчив про високий рівень інженерної думки. М.К.Курако розробив і впровадив у життя проект доменної печі, що відповідав кращим європейським зразкам. Л.І. Лагутін склав відзначену на Всесвітній виставці золотою медаллю каргу геологічної будови Донбасу. Вагомих успіхів було досягнуто в літакобудуванні. Д.Григорович став конструктором першого в світі гідролітака, І.Сікорський - першого багатомоторного літака. П. Нестеров обгрунтував теорію вищого пілотажу і продемонстрував на практиці рад прийомів, утому числі "мертву петлю".
В галузі медицини Д.Заболотний першим у світ і відкрити шляхи поширення чуми і визначив ефективні методи боротьби з цим захворюванням. Вчені-ботаніки С.Навашин та В.Липський довгий час успішно вивчали рослинний світ Середньої Азії, Індонезії, Північної Африки.
Вагомим внеском у розвиток української лінгвістики були роботи Б.Грінчеика, особливо його чотиритомний "Словарь української мови", що вийшов у 1907-1909 рр. В цей же період друкуються перші науково-популярні праці з історії України, де більш об'єктивно висвітлено основні події нашого минулого. Особливо велику популярність мала "Історія України-Руси" М.Аркаса (Петербург, 1908), де цікаво і захоплююче викладався історичний матеріал. Під час революції 1905-1907 рр. вдалося видати "Историю украинского народа" російською мовою, її написала перша жінка-історик О.Єфименко. Але найвизначнішу роль в розвитку історичної науки відіграли в цей час роботи М.Грушевського. Уже в 1904 р. виходить його "Очерк истории украинского народа" російською мовою. В 1911р. була випущена "Ілюстрована історія України". Водночас Грушевський працює над створенням багатотомної "Історії України-Руси", яка стала першим фундаментальним викладом української історії із стародавніх часів до середини XVII ст. Поряд з Грушевським у цей час працює цілий ряд видатних істориків, таких, як Д. Багалій, Д.Яворницький, В.Барвінський, І.Лучицький та ін.
На початку XX ст. яскраве піднесення переживає і українська література. Як і в попередніх темах, ми вважаємо за можливе опустити докладний розгляд цих питань, рекомендуючи звернутися для ґрунтовного опрацювання їх до шкільного підручника.
Попри всі заборони, розвивається українське мистецтво, особливо музика і театр. В розвиток музичного мистецтва значний вклад внесла заснована у 1904 р. в Києві М.Лисенком музично-драматична школа, яка готувала диригентів, хормейстерів, співаків, режисерів, акторів та ін. Серед її вихованців - композитор К.Стеценко, співак М.Микиша та ін. Творчість К.Стеценка, М.Леонтовича, збагачена кращими традиціями українського мелосу, стала гідним продовженням досягнень М.Лисенка. В Західній Україні всесвітньо визнаною співачкою стала С.Крушельницька, неповторний голос якої ввійшов до скарбниці вокального мистецтва.
Однією з небагатьох поступок царизму в період революції був дозвіл користуватися на театральній сцені українською мовою. В українському театрі продовжує плідно працювати ціла плеяда визначних митців -М.Кропивницький, П.Саксаганський, М.Старицький, М.Карпенко-Карий, М.Заньковецька та ін. У 1907 р. Микола Садовський створив у Києві перший український стаціонарний театр, де здійснив постановку відомих українських опер "Запорожець за Дунаєм", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч", "Енеїда", "Роксолана" та ін.
Характеризуючи образотворче мистецтво цього періоду, слід відзначити творчість І. Труша, який написав ряд чудових портретів (Л.Українки, М.Лисенка, І.Франка та ін.). С.Васильківський разом з М.Самокишем видав "Альбом української старовини", куди ввійшли зображення українських козаків, зброї, портрети визначних українських діячів минулого. Завдяки творчим досягненням названих художників, а також М.Пимоненка О.Мурашка, П.Левченка та інших митців, український живопис виходить на європейський рівень.
Таким чином, на початку XX ст. українська культура робить значні кроки в своєму розвитку. Під впливом зростання національної самосвідомості народу відбувається процес духовного розкріпачення українських митців. Однак серйозні суперечності гальмували культурний процес. Це і русифікація, і розрив між високою культурою еліти та відсутністю доступу до неї переважної більшості українського народу.