Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МИТНЕ ПРАВО
(питання та відповіді )
1. Основи правового регулювання державної митної справи
Вивчення основ митного права базується на чинному законодавстві України з питань державної митної справи. Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі МКУ), інших законів України, що регулюють питання у сфері державної митної справи (ст. 1, 7 МКУ), з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Окрім того відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МКУ, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Особливості набрання чинності законами України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи регламентуються ст. 2 МКУ. Де зазначено, що:
- закони України з питань державної митної справи, нормативно-правові акти з питань державної митної справи, видані Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом або нормативно-правовим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування;
- офіційним опублікуванням закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, вважається опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань, визначених законодавством України як офіційні. Днем офіційного опублікування закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, вважається день виходу в світ номера того офіційного друкованого видання, в якому повний текст зазначеного закону України або нормативно-правового акта опубліковано раніше, ніж в інших офіційних друкованих виданнях. Якщо опублікування закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, здійснювалося частинами, днем його офіційного опублікування вважається день виходу в світ того номера офіційного друкованого видання, в якому раніше, ніж в інших офіційних друкованих виданнях, опубліковано останню частину зазначеного закону або нормативно-правового акта;
- закон України або інший нормативно-правовий акт з питань державної митної справи, який набирає чинності з дня офіційного опублікування, вважається чинним з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону України або нормативно-правового акта;
- якщо для набрання чинності законом України або іншим нормативно-правовим актом з питань державної митної справи встановлено певний строк з дня його офіційного опублікування, визначений днями, цей строк починається з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону або акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку;
- якщо день набрання чинності законом України або іншим нормативно-правовим актом з питань державної митної справи визначено конкретною датою, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати;
- нормативно-правові акти з питань державної митної справи набирають чинності через 45 днів після їх державної реєстрації та оприлюднення.
МКУ визначено, також особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи (ст. 3), а саме:
- при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України;
- у разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей;
- норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають;
- у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
2. Митна політика та митна справа в Україні
На сьогодні митна політика в цілому належить до числа найважливіших проявів суверенітету держави, що зумовлює особливу увагу до них з боку законодавчої та виконавчої влади при формуванні міжнародно-правової позиції та вирішенні внутрішніх проблем держави.
Взагалі митною політикою є складова внутрішньої та зовнішньої політики держави, комплекс заходів, здійснюваних із метою забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території, участі в реалізації торгово-політичних завдань внутрішнього ринку, стимулювання розвитку національної економіки. В Україні здійснюється єдина митна політика, що є складовою митної справи, а також внутрішньої і зовнішньої політики України.
Україна визначає і проводить єдину митну політику, спрямо ваного на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку націо нальної економіки, захист внутрішнього ринку та власного вироб ника, а також на розвиток митної справи, відповідно до загально визнаних міжнародних норм.
Головні напрямки митної політики України такі: структура системи органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладання; вільні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.
За визначенням ст. 5 МКУ державна політика у сфері державної митної справи - це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:
1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних договорах (конвенціях) з митних питань;
3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;
4) законодавство України з питань державної митної справи.
Поняття "державна митна справа" трактується в ст. 7 МКУ як Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.
Засади державної митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
Безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Принципи здійснення державної митної справи
1. Державна митна справа здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;
3) законності та презумпції невинуватості;
4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;
5) спрощення законної торгівлі;
6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності;
7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;
8) заохочення доброчесності;
9) гласності та прозорості;
10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються МКУ (ст. 8 МКУ).
Україна активно співпрацює з митними адміністраціями багатьох країн світу, є членом Ради митного співробітництва, продовжує процес приєднання міжнародних конвенцій з питань митної справи у напрямі гармонізації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.
3. Уповноважений економічний оператор
Статтею 12 МКУ визначено сутність та порядок надання статусу уповноваженого економічного оператора. Зокрема уповноважений економічний оператор визначається як підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає встановленим умовам, та має право користуватися спеціальними спрощеннями.
Статус уповноваженого економічного оператора надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів.
Підприємству може бути видано сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів:
1) на спрощення митних процедур;
2) щодо надійності і безпеки;
3) на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.
Статус уповноваженого економічного оператора визнається на всій митній території України.
Відповідно до змісту ст..13 МКУ сертифікат уповноваженого економічного оператора видається за таких умов:
1. З метою отримання статусу уповноваженого економічного оператора підприємство подає до митниці за місцем своєї державної реєстрації заяву, підписану керівником і завірену печаткою підприємства. Вид сертифіката уповноваженого економічного оператора заявник обирає самостійно.
2. До заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора додається анкета з результатами самооцінки, проведеної заявником. за такими критеріями: 1) дотримання положень законодавства України, у тому числі з питань державної митної справи; 2) система звітності та обліку товарів, транспортних засобів; 3) платоспроможність; 4) відповідність стандартам безпеки.
Форми заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора та анкети з результатами самооцінки, проведеної заявником, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Крім зазначених обов'язкових відомостей, заявник може надати митному органу додаткові відомості, зумовлені специфікою видів зовнішньоекономічної діяльності, які він провадить.
Митниця проводить попередню перевірку відомостей, наданих заявником, і передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, заяву, анкету та свій висновок про можливість або неможливість надання заявникові статусу уповноваженого економічного оператора. Якщо протягом трьох років, що передують даті подання заяви, цим підприємством здійснювалося митне оформлення товарів, транспортних засобів в іншому митному органі, то митниця, до якої подана заява, надсилає до такого митного органу запит про перевірку наведених в анкеті відомостей. Перевірка проводиться у тритижневий строк з дня отримання запиту. Результати перевірки надсилаються до митниці - відправника запиту в електронній формі. Після закінчення перевірки митниця передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, заяву, анкету та свій висновок про можливість або неможливість надання заявникові статусу уповноваженого економічного оператора.
До проведення перевірки відповідності зовнішньоекономічної діяльності кандидата на отримання статусу уповноваженого економічного оператора стандартам безпеки можуть залучатися посадові особи спеціалізованих митних органів, фахівці та експерти галузевих міністерств і відомств за погодженням їх керівників та керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Рішення щодо надання або ненадання статусу уповноваженого економічного оператора приймається митницею протягом 90 календарних днів з дня отримання нею заяви. За необхідності цей строк може бути продовжений на 30 календарних днів. У разі відмови у наданні статусу уповноваженого економічного оператора митниця письмово повідомляє заявника про підстави такої відмови в межах строку, встановленого цією частиною. Форма і порядок видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. У разі прийняття рішення про надання підприємству статусу уповноваженого економічного оператора таке підприємство включається до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів і протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення йому видається відповідний сертифікат.
Умовами отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора згідно з ст..14 МКУ є: 1) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом не менше трьох років до дня звернення до митниці з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності; 2) відсутність на день звернення до митниці невиконаного зобов'язання із сплати митних платежів та пені; 3) відсутність на день звернення до митниці заборгованості відповідно до податкового законодавства; 4) відсутність протягом трьох років до дня звернення до митниці фактів притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтями 472, 482 - 485 цього Кодексу; 5) наявність такої системи обліку товарів, яка дає змогу порівнювати документи і відомості, що надаються митним органам при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з документами і відомостями про провадження господарської діяльності; 6) відсутність на день звернення до митниці суми непогашеного грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
4. Митно-тарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі
Функції тарифного регулювання в Україні виконує мито, яке є найважливішим інструментом зовнішньоторгової політики держави, що використовується з метою обмеження ввезення іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання вивезення національних товарів.
Введення мита може мати декілька цілей, серед яких фіскальні, економічні та політичні. На відміну від інших податків, стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки з фіскальною метою (формування дохідної частини бюджету), скільки спрямоване в основному на формування раціональної структури експорту й імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави до цієї сфери. Метою-введення мита може бути здійснення економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння за політичними мотивами.
В економічно розвинених країнах найбільш розповсюдженим є мито, що стягується з товарів, ввезених до країни, тобто регулю ванню підлягає тільки імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, лише в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.
Товари і предмети, які ввозяться до митної території України та вивозяться за межі цієї території, підлягають накладенням мита.
Згідно з ст. 271 МКУ мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита:
- ввізне мито;
- вивізне мито;
- сезонне мито;
- особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.
Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені у чинному законодавстві.
Розміри ставок та види мита в Україні встановлюються відповідно до Митного тарифу України, визначеного Законом України "Про Єдиний митний тариф України" та міжнародними договорами.
Митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари, які ввозять до митної території України.
Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Зміни і доповнення до Митного тарифу України мають бути офіційно опублікованими в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, ніж за 45 днів до дати введення їх в дію. У тому випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опуб ліковані, офіційною публікацією вважається публікація в офіційному періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номеру цього видання.
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".
Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються МКУ.
Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
У випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: 1) спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито; 3) компенсаційне мито.
Особливі види мита встановлюються на підставі рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".
Спеціальне мито встановлюється:
1) як засіб захисту національного товаровиробника;
2) як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань.
Антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу.
Компенсаційне мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом імпорту, що може заподіяти шкоду національному товаровиробнику.
Вивчення сутності основних понять й інструментів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є важливим в розумінні механізмів державного управління у цій сфері.
Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, адміністративні за своєю основою, припускають, насамперед, наявність оперативної й достовірної інформації щодо стану зовнішньої торгівлі. Обґрунтування і гнучке використання інструмента нетарифних методів регулювання, а також даних митної статистики дозволяють визначити і встановити торговий баланс та фіскальні цілі держави.
До числа найбільш розповсюджених інструментів нетарифного адміністративного регулювання-зовнішньоекономічної діяльності відносять ліцензії та квоти.
Ліцензування та квотування експорту й імпорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме:
- збільшення зовнішньої заборгованості країни;
- порушення рівноваги за окремими товарами на внутрішніх ринках;
- необхідності забезпечення визначених пропорцій між імпортною і вітчизняною продукцією;
- у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
- відповідно до міжнародних угод.
Ліцензування зовнішньоторгових операцій може бути у формі: дозволу на ведення будь-якого виду зовнішньоекономічної діяльності; дозволу на проведення будь-якої експортно-імпортної операції.
Ліцензування експортно-імпортних операцій полягає в необхідності отримання дозволу, виданого державними органами, за здійснення зовнішньоторгових операцій, експортних чи імпортних, з певними товарами, включеними до списків ліцензованих за імпортом або експортом.
Ліцензія експортна (імпортна) — це відповідним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом вста новленого часу певних товарів або валютних засобів з метою інвестицій та кредитування.
В Україні застосовуються наступні види ліцензій: генеральна; разова (індивідуальна); відкрита (індивідуальна);
Ліцензування зовнішньоторгових операцій тісно взаємопов'язане з кількісними обмеженнями зовнішньоторгових операцій - квотами на імпорт і експорт окремих товарів. Запровадження квот гарантує, що експорт/імпорт певного товару не буде перевищувати встановлених розмірів. Квотування є досить гнучким інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі, оскільки зміна тарифів звичайно регламентується національним законо давством або міжнародними договорами.
Квота експортна (імпортна) - це граничний обсяг визначеної категорії товарів, дозволений для експорту з території України (чи імпорту до території України) протягом встановленого періоду, який визначається в натуральних або вартісних одиницях.
В Україні застосовуються квоти: глобальні; групові; індивідуальні.
Кількісні обмеження імпорту й експорту є жорстким виявом державного регулювання зовнішньої торгівлі. Оскільки дія системи ліцензування і квотування обмежує самостійність підприємств у їх зовнішньоекономічних зв'язках, в адміністративному порядку регулюється ряд країн, з якими можуть бути укладені угоди щодо певних товарів, визначається кількість ряд товарів, що піддягають експорту чи імпорту. При цьому система ліцензування і квотування імпорту й експорту є більш гнучкою й ефективною, ніж економічні важелі зовнішньоторгового регулювання.
Рішення щодо встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підлягають режимові ліцензування і квотування, а також термінів дії цього режиму.
Одним зі специфічних методів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є сертифікація товару.
"Сертифікація відповідності" являє собою дію, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що вироби чи послуги відповідають визначеним стандартам або іншій науково-технічній документації (НТД). При цьому під "сертифікатом відповідності" розуміють документ, а під "знаком відповідності" - знак, який знаходиться під охороною закону, видані відповідно до правил системи сертифікації. Вироби відповідають стандарту, якщо вони задовольняють всім передбаченим щодо цих виробів вимогам. До стандарту звичайно включаються характеристики, які можуть бути об'єктивно перевірені.
Документом, що підтверджує безпеку товару, є: сертифікат відповідності, виданий за результатами сертифікації товару уповноваженим на це органом у встановленому порядку, в тому числі на підставі гігієнічного сертифікату на продукцію, потенційно небезпечну для здоров'я людини; посвідчення щодо наявності сертифікату, виданого на основі іноземного сертифіката на товар уповноваженим на це органом. Підставою для дозволу на ввезення до території України товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації, є документ, виданий відповідними органами.
Найбільш жорсткий кількісний захід нетарифного характеру, який взагалі виключає звичайний комерційний імпорт товарів, визначених категорій, це ембарго. Цей засіб зустрічається в практиці майже всіх країн. Часто ембарго вводиться з чисто політичних мотивів, але в більшості випадків застосовується як останній з заходів з метою економії валюти або захисту вітчизняної промисловості.
Види митних режимів з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи встановлені ст.70 МКУ, а саме:
1) імпорт (випуск для вільного обігу);
2) реімпорт;
3) експорт (остаточне вивезення);
4) реекспорт;
5) транзит;
6) тимчасове ввезення;
7) тимчасове вивезення;
8) митний склад;
9) вільна митна зона;
10) безмитна торгівля;
11) переробка на митній території;
12) переробка за межами митної території;
13) знищення або руйнування;
14) відмова на користь держави.
Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні.
Усі товари на митній території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.
Умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються МКУ, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Питання, пов'язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у відповідний митний режим, регулюються МКУ.
Метою митного оформлення згідно положень ст.. 246 МКУ є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Також ст. 247 МКУ визначає місце і час здійснення митного оформлення, а саме:
- митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів;
- відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово;
- митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред'явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено МКУ;
- митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення;
- місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;
- місця здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу XII МКУ;
- за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;
- за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;
- у разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів;
- за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.
Окремими статтями МКУ стосовно митного оформлення вантажів регламентовано:
- початок митного оформлення (ст. 248);
- присутність декларантів або уповноважених ними осіб під час митного оформлення (ст. 249);
- митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою (ст. 250);
- порядок митного оформлення іноземних інвестицій (ст. 251);
- митне оформлення військової техніки (ст. 252);
- подання митним органам актів, складених підприємствами (ст. 253);
- мова документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення (ст. 254);
- завершення митного оформлення (ст. 255).
- відмова у митному оформленні та обов'язки митного органу щодо роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення (ст. 256).
Зокрема в ст. 255 визначено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню. У разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності регулюються низкою статей ХІІ розділу МКУ. Зокрема ст .364 передбачено, що у випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому МКУ та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.
Порядок переміщення громадянами товарів через митний кордон України та місця митного оформлення таких товарів встановлено положеннями ст. 365 де зазначено таке:
1. Громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
2. Громадянам, які в'їжджають на територію України або виїжджають з неї засобами автомобільного та залізничного транспорту, а також транспортними засобами особистого користування, дозволяється здійснювати декларування товарів, що переміщуються ними через митний кордон України, не залишаючи цих транспортних засобів.
3. Стосовно транзитних пасажирів, які не залишають транзитної зони, митний контроль не проводиться, однак митні органи мають право вживати передбачених цим Кодексом заходів у разі підозри щодо вчинення такими пасажирами порушення митних правил або контрабанди.
4. Митне оформлення товарів, що вивозяться за межі митної території України громадянами, може здійснюватися у будь-якому митному органі на всій митній території України.
5. Митне оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України громадянами (крім товарів, що переміщуються у несупроводжуваному багажі та у вантажних відправленнях, а також товарів за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації), здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України.
6. Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України громадянами у несупроводжуваному багажі та вантажних відправленнях, здійснюється в митних органах за місцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян, у місці кінцевого призначення транспортного засобу, що здійснював перевезення цих товарів, або, за заявою громадянина, - у пунктах пропуску через державний кордон України.
7. Місця здійснення митного оформлення ввезених на митну територію України громадянами товарів за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
8. Переміщення громадянами через митний кордон України трун з тілами (урн з прахом) чи останків померлих здійснюється на підставі письмової заяви цих громадян довільної форми та документів, визначених Законом України "Про поховання та похоронну справу".
Стаття 366 МКУ регламентує порядок функціонування двоканальної системи митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. В ній визначено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.
Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.
Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Умови пересилання громадянами товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях регламентується ст. 367, а
визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів ст. 368 МКУ.
При цьому в окремих статтях визначено порядок переміщення (пересилання) особистих речей громадянами через митний кордон України (ст..369) та перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян, які розподілені на 24 групи (ст. 370).
Згідно з положеннями ст..201 Кримінального кодексу України контрабанда - це переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Порядок запобігання та протидії контрабанді розкрито в розділі ХУІІ, главі 66 і регламентується ст. 456 та ст.457 МКУ.
Зокрема, ст. 456 МКУ врегульовує порядок здійснення контрольованих поставок наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. В цій статті зазначено, що відповідно до чинних законів України митні органи разом з іншими державними органами, що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому.
Переміщення товарів під негласним контролем регламентується ст. 457 МКУ, де зазначено, що з метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до вчинення контрабанди, а також з метою вилучення товарів, щодо яких є підозра в незаконному переміщенні через митний кордон України, переміщення таких товарів може здійснюватися під негласним контролем та оперативним наглядом правоохоронних органів.
Порядок проведення контрольованої поставки та переміщення товарів під негласним контролем визначається МКУ і відповідними нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері фінансів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, погодженим із Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.
10. Порушення митних правил та відповідальність за них
Порушення митних правил ( далі ПМП) та відповідальність за них висвітлюються в Розділі ХУІІІ гл. 67-68 МКУ (ст. 458-485), а порядок провадження у справах про ПМП в Розділі ХІХ гл. 69-73 (ст.486-542)
Так, згідно з положеннями ст. 458 ПМП є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Таким чином адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені МКУ, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Статею 459 МКУ визначено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за ПМП можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Окремими статтями МКУ визначено особливості відповідальності за деякі види ПМП (ст. 460, ч.3 ст. 469, ст.. 470, ч.3 ст. 478, ст.481).
Види адміністративних стягнень за ПМП передбачено ст. 461 МКУ, зокрема: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів ПМП, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Строки накладення адміністративних стягнень у справах про ПМП визначаються ст. 467 МКУ.
Види ПМП та відповідальність за такі правопорушення висвітлено у главі 68 (ст. 468-485), згідно з якими до видів ПМП віднесено:
- порушення режиму зони митного контролю;.
- неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем;
- порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю;
- недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення, видача їх без дозволу митного органу або втрата;
- недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання;
- перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів, документів;
- неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем;
- переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності;
- порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони;
- порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами;
- порушення порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі;
- порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів;
- перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів;
- переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем;
- переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;
- зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;
- дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів
Згідно з МКУ визначено порядок та процедури:
- провадження у справах про ПМП (гл. 69, ст. 486-506) ;
- адміністративного затримання у разі ПМП ( гл. 70, ст. 507),
- процесуальні дії про ПМП (гл. 71, ст. 508-528);
- оскарження постанов у справах про ПМП ( гл. 72, ст. 529-533);
- виконання постанов митних органів про накладення адміністративних стягнень за ПМП (гл.73, ст. 534-542).
Основні нормативні акти:
- Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР;
- закони:
- підзаконні акти:
Підручники:
Навчальні посібники, інші дидактичні та методичні матеріали:
1. Курило Т.В. Митне право України : навч.посіб. / Т.В.Курило. – Львів.: Новий світ - 2000, видавець Краснощоких А.А., 2007. – 240 с.
2. Митне право України : навч.посіб. / Ю.В.Іщенко, В.П.Чабан, В.М.Дорогих та ін.; керів. Авт..кол.Ю.В.Іщенко, В.П.Чабан. - . К.: Юрінком Інтер, 2010. – 296 с.
3.Пазуха М.Д. Зовнішньоекономічна діяльність (загальні положенн): навч.мето. посіб. / М.Д Пазуха . – К.: Центр учбової літератури, 2008. - 230 с.
4. Голомовзий В.М. Митне регулювання: навч.посіб. / В.М. Голомовзий, Л.А.Панкова, О.Ю.Григорєв, А.О.Босак, Н.Л.Калиновська, В.Г.Саяпіна. – Львів: Вид-во Нац.університету «Львівська Політтехніка», 2004. – 240 с.
2. Митне право України : навч.посіб. / за аг.ред. В.В.Ченцова та Д.В.Приймаченка / вид. 2. - . К.: Істина, 2008. – 328 с.
Монографії та інші наукові видання:
Борисенко О.П. Зовнішньоторговельна політика України: стратегія, концепція, механізми реалізації : монографія / О.П.Борисенко. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2012. – 420 с.
Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: монографія. К.: Лібра, 2003. – 280 с.
Пашко П.В. Митна безпека : монографія / П.В.Пашко. – Одеса: АТ «Пласке», 2009. – 628 с.
Пісьмаченко Л.М. Державне управління зовнішньоторговельною діяльністю в Україні: регулювання та контроль: монографія / Л.М.Пісьмаченко. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. – 366 с.
Покатеєва О.В. Державне регулювання трансформації торговельно-економічних відносин : інституціональний підхід: монографія / О.В.Покатаєва. – Запоріжжя: Вид-во КПУ, 2009. – 408 с.
Івашова Л.М., Івашов М.Ф. Напрями вдосконалення державного регулювання оцінюванням та розпорядженням майном, що конфісковане митними органами // Наукові праці ЧДУ ім. Петра Могили. – Серія: Державне управління. – 2012. – вип..169, Т.181. – С.69-74.
Івашова Л.М., Кийда Л.І. Спрощений митний контроль у контексті економічної безпеки: проблеми та шляхи їх розв’язання. Вісник Академії митної служби України. Серія: Державне управління. – 2012. - № 1. – С.146-152.
Інші джерела:
1. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України в 3-х томах / кол.авт. за аг.ред. М.Я.Азарова. – К.: Мінфін України, 2010.
2. Цивилизационная структура современного мира:науч.изд./ авт.кол.во главе с Ю.Н.Пахомовим, Ю.В.Павленко, Д.М.Бондаренко и др. - Книга 2. – К.: «Наукова думка», 2008. – 640 с.
3. Комп’ютерне Законодавство України: ліцензійне видання. – К.: Центр комп’ютерних технологій. – щомісячне видання CD-ROM.
Інтернет-ресурси:
1.http//www.rada.gov.ua
2.http//www.сustoms.gov.ua
3.http//wto.org