Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
РЕФЕРАТ
На тему «загальна будова автомобіля»
Учня 15 групи
Новопсковського ПАЛ
Романченко Руслана
1. Автомобіль складається
з кузова;
ходової частини;
трансмісії;
двигуна;
системи живлення;
системи охолодження;
електрообладнання;
системи змащування;
системи управління.
Кузов автомобіля
Кузовом називають несучу частину автомобіля. Саме до кузова кріпляться всі основні вузли та агрегати. Конструкція його залежить від типу і марки машини. Але, в основному, кузов являє собою штамповане днище, до якого, за допомогою зварки, кріпляться передні і задні лонжерони, моторний відсік, дах. А, також, різні навісні елементи (дверцята, крила, капот, кришка багажника і т.п.).
Ходова частина
Як зрозуміло з назви, ця група вузлів і механізмів відповідає за пересування автомобіля. Ви й самі, напевно, здогадалися, що в неї входять колеса, підвіска, передній і задній мости. В залежності від того, який привід має машина, провідним може бути як передній, так і задній міст.
Трансмісія
А ця група механізмів є сполучною ланкою між двигуном і ходовою. Крутний момент передається з вала двигуна на вал коробки передач. Зчеплення забезпечує плавність цієї передачі. Коробка перемикання передач змінює передавальне число крутного моменту і знижує навантаження на двигун. Карданна передача з’єднує коробку передач з ведучим мостом або з колесами автомобіля. Таким чином, енергія, отримана при згоранні палива та перетворена двигуном в крутний момент, змушує обертатися колеса.
Двигун
Багато хто називає двигун серцем автомобіля або його душею. Напевно, якби машина була живою істотою, то так би воно й було. Саме в двигуні згорає бензин. В результаті цього згоряння вивільняється енергія, яка перетвориться в обертовий момент. Якщо вивчати все, з чого складається двигун автомобіля, то нам з вами і дня не вистачить. Тому, назвемо лише основні його складові. А саме: поршнева група, головка, кривошипно-шатунний механізм, вал, маховик і т.д. Двигуни поділяються залежно від кількості циліндрів і їх розташування, а також від системи вприскування палива (інжекторні і карбюраторні).
Перераховуючи те, з чого складається автомобіль, можна виділити основні системи механізмів і допоміжні, які забезпечують безперебійну роботу основних. Вище були названі ті, без яких машина ніяк не поїде. Тепер давайте розглянемо так звані сервісні (допоміжні) системи.
Система харчування
Звичайно ж, система харчування починається з бензобака, куди ми заправляємо бензин. Бензонасос закачує його в карбюратор (інжектор), який регулює впорскування палива в поршні, де воно і згоряє.
Система охолодження
Для того, щоб двигун в процесі своєї роботи не перегрівався, передбачено його водяне охолодження. У передній частині автомобіля знаходиться радіатор, в який заливається вода. Вона циркулює по патрубках, розташованим навколо двигуна і охолоджує його.
Електрообладнання
Щоб запустити двигун, потрібна іскра. І вона не береться з нізвідки. Тому в автомобілі є постійний поновлюване джерело електричного струму – акумулятор. Саме він забезпечує запуск двигуна. Але, в процесі роботи, автомобіль може сам себе забезпечити енергією для освітлення, опалення, очищення стекол і т.п. за допомогою генератора змінного струму.
Система мастила
Ви, напевно, знаєте, що, періодично, в автомобілі потрібно міняти масло або доливати його. Навіщо ж воно потрібно? А все дуже просто. Машинне масло зменшує опір при терті, тим самим знижуючи температуру і збільшуючи термін експлуатації деталей автомобіля. Всі механізми влаштовані так, щоб бути постійно в мастилі. Саме тому, систему змащення в машині порівнюють з кровоносною системою в організмі людини.
Система управління
Ну і, звичайно ж, “сталевим конем” потрібно якось керувати. Для цього в ньому є рульовий механізм. А, щоб стримувати його пориви, звичайно, задіюється гальмівна система.
2. Трансмісія автомобіля слугує для передавання кружного моменту від двигуна до ведучих коліс. При цьому передаваний крутний момент змінюється за значенням і розподіляється в певному співвідношенні між ведучими колесами. Крутний момент на ведучих колесах автомобіля залежить від передаточного числа трансмісії, яке дорівнює відношенню кутової швидкості колінвала двигуна до кутової швидкості ведучих коліс. Передаточне число трансмісії добирається залежно від призначення автомобіля його двигуна й потрібних динамічних властивостей.
Трансмісії за способом передавання крутного моменту поділяється на:
а) механічні;
б) гідравлічні;
в) електричні;
г) комбіновані (гідромеханічні. Електромеханічні).
Схема трансмісії автомобіля визначається його загальним компонуванням, розміщенням двигуна.
Автомобілі з механічною трансмісією й колісною формулою 4х2 найчастіше мають переднє розташування двигуна, задні ведучі колеса й центральне розміщення агрегатів трансмісії.
Істотні відмінності має трансмісія переднопривідного автомобіля з колісною формою 4х2.
Характерна особливість трансмісії автомобіля з переднім і заднім ведучими мостами полягає у застосуванні роздавальної коробки, яка через проміжні карданні вали передаю крутний момент передньому і задньому ведучим мостам.
В механічній трансмісії тривісних вантажних автомобілів середній і задній мости ведучі. Крутний момент до них передається одним карданним валом, а в головній передачі середнього вала моста передбачено міжосьовий диференціал і прохідний вал, який передає кртуний момент на карданний вал привода заднього моста.
Схеми гідромеханічних трансмісій передбачають об’єднання в єдиному блоці двигуна й гідромеханічної коробки передач, крутний момент від якої передається ведучим колесам через карданний вал і механізми заднього моста.
На автомобілях з електроменахінічною трансмісією двигун приводить в обертання генератор постійного струму, енергія від якого проводами передається в електродвигуни ведучих коліс.
Трансмісія автомобіля складається з:
а) зчеплення;
б) коробка передач;
в) карданна передача;
г) ведучі мости.
Зчеплення автомобіля слугує для короткочасного роз’єднання колінчастого вала двигуна з коробкою передач та плавного з’єднання їх , що потрібно в разі перемикання передач і рушання автомобіля з місця.
На легкових і вантажних автомобілях найчастіше застосовується одно дискове зчеплення фрикційного типу, яке складається з механізму й привода вимикання.
Основні деталі механізму зчеплення: ведений диск встановлений на шліци ведучого вала коробки передач, натискний диск з пружинами розміщеними на кожусі зчеплення. Який жорстко прикріплений на маховику; відтискні важелі, установлені на кульових опорах на кожусі і шарнірно з’єднані з натискним диском.
Привід вимикання зчеплення складається з муфти із витискним підшипником, поворотної пружини, вилки, тяги й педалі.
Основні ознаки несправності:
а) пробуксовування
б) неповне вимикання (веде)
в) ривки під час зрушування з місця
г) шум у зчепленні під час руху
д) звїдання педалі
е) підтікання рідини в з’єднаннях привода зчеплення.
Коробка передач призначається для зміни в широкому діапазоні крутного моменту, що передається від двигуна на ведучі колеса автомобіля при рушанні з місця та розганянні, Крім цього, коробка передач забезпечує рух автомобіля заднім ходом і дає змогу на тривалий час роз’єднувати двигун й ведучі колеса.
Коробка передач складається з таких основних частин: картера, ведучого вала, проміжного вала із шестернями, веденого вала із шестернями й синхронізаторами й механізму перемикання передач.
Основні ознаки несправності коробки передач:
а) шум під час руху автомобіля;
б) утруднення перемикання передач;
в) самочинне вимикання передачі;
г) підтікання оливи.
Ведучі мости автомобіля встановлюються на рамі або на кузові автомобіля за допомогою путніх елементів підвіски й під час руху змінюють своє положення відносно місць кріплення. Для передавання крутного моменту від коробки передач до ведучого моста застосовують карданні передачі.
Карданна передача до ведучого моста складається з карданного вала, шарнірів і проміжної опори, карданні шарніри забезпечують пружного моменту між валами, осі яких перетинаються під змінними кутами. В трансмісії автомобілів застосовують жорсткі карданні шарніри неоднакових і однакових кутових швидкостей.
3. Двигун внутрішнього згоряння представляє собою один із видів теплових двигунів, у якому згоряння палива і нагріван-ня робочого тіла відбувається усередині робочого циліндру, що забезпечує високий ККД.
Двигуни внутрішнього згоряння використовують у багать-ох галузях народного господарства: на стаціонарних установках, судах, тракторах, автомобілях, будівельних і дорожніх машинах. їх перевагами є постійна готовність до пуску, порівняно висо-ка економічність, незалежність від зовнішнього джерела енергії, що забезпечує мобільність машин і можливість перекидання їх з об’єкта на об’єкт для роботи в різних умовах експлуатації, мала вага при великій потужності.
Необхідність роботи в кліматичних умовах, що різко відрізняються, при температурі зовнішнього середовища, що змінюється від -60 до +50°С, безупинні коливання навантажен-ня на багатьох машинах, запиленість повітряного середовища, відірваність від баз технічного обслуговування - все це пред’яв-ляє особливі вимоги до конструктивно-експлуатаційних якос-тей двигунів внутрішнього згоряння.
Для приводу ряду машин застосовують поршневі двигуни внутрішнього згоряння, що класифікують за декількома ознаками.
♦ призначенням двигуни - транспортні, стаціонарні і спец-іальні;
♦ видом застосовуваного палива - двигуни легкого рідкого палива, що працюють на бензині; двигуни важкого рідко-го палива, що працюють на дизельному паливі; двигуни газового палива, що працюють на генераторному, природ-ному зрідненому пропан-бутановому газі; двигуни зміша-ного палива, у яких основне паливо - газ, а для запален-ня використовують присадки рідкого палива, і, нарешті, багатопаливні двигуни, конструкція яких дозволяє вико-
«Товарознавство»
ристовувати в якості палива бензин, гас, дизельне пали-во і т. ін;
♦ способом утворення паливної суміші - двигуни з внутрішнім і зовнішнім сумішоутворенням. У двигунів першої групи пальна суміш із палива і повітря утворюється усередині циліндрів (дизелі), а в двигунів другої групи - поза цилі-ндрами (у карбюраторних двигунів - у карбюраторі, у газових - у змішувачі);
♦ способом запалення паливної суміші дизелі відносять до двигунів із запаленням від стиску, у яких унаслідок ви-сокої температури стиснутого повітря паливо, яке по-дається до циліндрів, спалахує без стороннього джерела запалювання. За цією ознакою карбюраторні і газові дви-гуни називають двигунами з примусовим запалюванням паливної суміші, тобто електричною іскрою;
♦ способом охолодження - двигуни з рідинним і повітряним охолодженням;
♦ числом робочих циліндрів двигуни бувають одно-, дво-, трьох-, чотирьох-, шестициліндровими і т. ін., а за розта-шуванням циліндрів - з горизонтальними, вертикальними (велика частина сучасних двигунів), V-подібними й ін.
4. Ходом поршня називається шлях, пройдений від однієї «мертвої» точки до іншої, – S.
Об’ємом камери егоранія називається об’єм, розташований над поршнем, що знаходиться у ВМТ, – Vc.
Робочим об’ємом циліндра називається об’єм, що звільняється поршнем при переміщенні від ВМТ до НМТ, – Vp.
Повним об’ємом циліндра є сума об’ємів камери згорання і робочого об’єму: Vn – Vp + Vc.
Робочий об’єм двигуна, це сума робочих об’ємів всіх циліндрів і вимірюється він в літрах. Поки ми з вами розглядаємо тільки одноциліндровий двигун, а взагалі двигуни сучасних легкових автомобілів мають, як правило – 4. 6, 8 і навіть 12 циліндрів. Відповідно, чим більше робочий об’єм -тем могутнішим буде двигун.