Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 3.3 Правові аспекти проведення судово-психологічної експертизи
ПЛАН
1. Предмет судово-психологічної експертизи, підстави і мотиви її призначення
Перша спроба проведення судово-психологічної експертизи в Росії відноситься до 1883 р. Експертиза, яку ми зараз називаємо судово-психологічною, тоді була названа відомим юристом, громадським діячем А.Ф. Коні експертизою відчуттів і вражень. І хоча він не міг не визнати її за цікаву, проте, віднісся до неї скептично зважаючи на її суб'єктивний характер, низького наукового рівня, що визначалося загальним станом розвитку психологічної науки у той час.
У дореволюційний період активним прихильником упровадження психологічних знань в кримінальний процес був відомий російський юрист Л.Е. Володимирів, який пропонував проводити в суді психологічні дослідження для з'ясування психічного стану підсудного «за відсутності достатності мотиву», для визначення сили афекту і деяких інших питань.
У 1929 р. вийшла перша монографія, присвячена судово-психологічній експертизі А.Е. Брусиловського. У ній намічалися основні напрями використовування психологічних знань при розслідуванні кримінальних справ, в яких звинувачення «будувалося на свідченнях малолітніх свідків», при розслідуванні залізничних катастроф, вбивств, самогубств і деяких інших злочинів. В цей же час проводилися дослідження А.В. Внуковим, Я.М. Канторовічем, А.С. Тагером у області практичного застосування психологічних знань в кримінальному процесі.
Цікавими і багатообіцяючими в ті роки були експерименти А.Р. Лурії, направлені на виявлення «психічних слідів» злочину, розробку методики психологічної діагностики можливої причетності до досконалого злочину запідозрених в ньому осіб.
Разом з цим висловлювалися і досить розпливчаті думки, наприклад про медико-психологічне обстеження підозрюваних в цілях рішення питання про те, чи не відносяться вони по своїх психологічних особливостях до числа можливих злочинців. Ці і подібні їм погляди піддавалися справедливій критиці.
На жаль, в подальші роки запанувала крайня точка зору про неприпустимість взагалі який би те ні було судово-психологічної експертизи, оскільки вона нібито поменшувала роль суду, підміняла «суддівське переконання свавіллям, яке лише завуальоване тим, що квазінауковим одягається». Деякі автори в своїх викриттях судово-психологічної експертизи доходили до абсолютно абсурдних тверджень — ніби з її допомогою «протягаються» в кримінальний процес «фашистсько-неоломброзіанськіє ідеї.
Проте розумний погляд на використовування судово-психологічної експертизи в кримінальному процесі і перш за все у справах про неповнолітніх пробив собі дорогу. На рубежі 60-х рр. гоніння на неї поступово припинилися. Почалася активна дослідницька робота провідними ученими-юристами країни (А.В. Дулов, Г.М. Міньковській, М.М. Коченов, А.Р. Ратинів, Л.И. Рогачевській, Я.М. Яковльов і ін.), націлена на створення теоретичного фундаменту і упровадження її практичних рекомендацій в кримінальний процес. Були проведені перші експертні психологічні дослідження по конкретних кримінальних справах.
У 1964 р. у всіх юридичних вузах країни як обов'язкова учбова дисципліна вводиться судова психологія. Це ще більше активізувало розробку проблем судово-психологічної експертизи.
У 1978 р. в Прокуратурі СРСР сумісно з представниками Верховного Суду СРСР, ученими-юристами, психологами відбулося засідання, присвячене використовуванню судово-психологічної експертизи. На цій нараді було ухвалене рішення про подальше розширення дослідницьких робіт у області судово-психологічної експертизи, ширшому упровадженні їх результатів в практику боротьби із злочинністю.
У інституті прокуратури в секторі психологічних проблем боротьби із злочинністю {проф. А.Р. Ратинів) була створена експертна група психологічних досліджень (рук. М.М. Коченов), на яку покладалася розробка і координація науково-дослідних робіт у області судово-психологічної експертизи, що дало свої позитивні результати. Наприклад, якщо в 1969—1970 рр. по всій країні вдалося виявити всього лише близько 20 кримінальних справ, по яких проводилася судово-психологічна експертиза, то в подальші роки вона зайняла міцне, рівноправне місце серед інших видів експертних досліджень.
У 1980г. Прокуратурою СРСР у всі підвідомчі прокуратури був розісланий методичний лист, присвячений судово-психологічній експертизі, яке, з одного боку, з'явилося своєрідним підсумком виконаної роботи в цьому напрямі, а з іншою — відкрило ще більший простір застосуванню психологічних знань у формі експертизи при розслідуванні (розгляді в судах) кримінальних справ.
Предмет судово-психологічної експертизи. Відомо, що предмет будь-якої судової експертизи визначається предметом тієї науки, яка для неї є базовою, а також задачами, які розв'язуються в ході процесуальної діяльності правоохоронних органів.
Основна задача судово-психологічної експертизи зводиться до надання допомоги суду, органам попереднього слідства в глибшому дослідженні спеціальних питань психологічного змісту, що входять в предмет доведення по кримінальних справах, що є складовим елементом цивільно-правових суперечок, а також в дослідженні психологічного змісту цілого ряду юридичних, правових понять, що містяться в законі.
Тому предметом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні процеси, стани, властивості психічно здорових осіб, що беруть участь в кримінальному і цивільному процесах, особливості їх психічної діяльності, тимчасові (нехворобливі) зміни свідомості під впливом різних чинників, експертна оцінка яких має значення для встановлення об'єктивної істини по справі. Тобто, предметом експертизи є індивідуально-своєрідні риси психічного віддзеркалення учасниками процесу різних явищ навколишньої дійсності, які мають значення для правильного дозволу кримінальних або цивільних справ.
Підстави призначення судово-психологічної експертизи. Загальні підстави для призначення будь-якої, зокрема судово-психологічної, експертизи, коли потрібні спеціальні пізнання в кримінальному процесі, зокрема у області психології, містяться в ст. -- УПК України.
Крім того, перераховуючи випадки обов'язкового проведення експертизи, законодавець указує, що експертизу слід проводити: «для визначення психічного... стани свідка або потерпілого у випадках, коли виникає сумнів в їх здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення». Абсолютно очевидно, що тут мається на увазі широкий круг психічних явищ, які є предметом вивчення не тільки в психіатрії, але і в психології.
Пленум Верховного Суду СРСР в своїй ухвалі від 3 липня 1963 р. № 6 «Про судову практику у справах про злочини неповнолітні» зобов'язав суди за наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього правопорушника з'ясовувати рівень цієї відсталості, його здатність повністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними шляхом проведення експертизи «фахівцями у області дитячої, юнацької психології» або експертами-психіатрами. У цій ухвалі, по суті, вперше було конкретно вказано на необхідність використовування в кримінальному процесі спеціальних психологічних пізнань.
У ухвалі Пленуму Верховного Суду СРСР від 25 березня 1964 р. № 2 «Про судову практику у справах про згвалтування» мовиться про необхідність дослідження судами безпорадного стану потерпілої, що мав місце не тільки через її фізичного, але і через психічний стан, через яке вона не «могла розуміти характеру і значення скоюваних з нею дій або не могла чинити опору винному».
Мотиви призначення судово-психологічної експертизи. В ході розслідування цілого ряду злочинів виникають слідчі ситуації, коли, не дивлячись на, здавалося б, всесторонньо проведене дослідження всіх обставин по справі, проте, повністю не вдається розкрити механізм досконалого злочину, встановити спонукальні сили, що штовхнули людину на протиправну поведінку, пояснити зовні незрозумілу поведінку потерпілої сторони за умови, що немає ніяких сумнівів щодо психічної повноцінності цих осіб.
Природно, в законі неможливо передбачити все різноманіття емоційних, психічних проявів, істотно впливаючих на поведінку звинувачених (підсудних), потерпілих, свідків, різних учасників цивільно-правових суперечок. І проте законодавець ввів ряд основоположних понять, наповнених досить певним психологічним змістом.
Зокрема, в новому кримінальному законі міститься ширший і з психологічної точки зору певніший перелік психічних явищ, що мають кримінально-правове значення (психічні розлади, психічне примушення, афект, психотравмуюча ситуація, психічні страждання і ін.).
Виявлені в ході допиту свідків, потерпілих, обвіняємих окремі ознаки згаданих вище явищ, що виявилися в поведінці цих осіб, можуть розглядатися як привід для призначення судово-психологічної експертизи. Наприклад, при оцінці поведінки звинуваченого у вбивстві як такий мотив можуть бути окремі ознаки його незвичайної поведінки (підвищена емоційна збудливість, фрагментарність сприйняття обстановки, зовні спостережувані ознаки розладу вегетативної нервової системи, мови і т.п.).
Наприклад, при розгляді судом позовної заяви про визнання недійсності операції приводами для призначення судово-психологічної експертизи можуть бути певні поведінкові ознаки заявника, незвичайний стан його психіки у момент укладення договору, що свідчать про те, що він знаходився під впливом сильного емоційного стресу, що зробив негативний вплив на його пізнавальні, прогностичні здібності, у тому числі і на здатність повністю розуміти значення своїх дій.
Іноді сам характер суперечки, наприклад: з ким з батьків після розірвання браку знаходитиметься дитина, може послужити приводом для призначення судово-психологічної експертизи із залученням для її проведення фахівців у області дитячої психології.
Таким чином, як в кримінальному, так і в цивільному судочинстві приводами для призначення судово-психологічної експертизи можуть бути будь-які фактичні дані, що мають відношення до рішення тих або інших (спірних) питань, що входять в компетенцію суду, які вимагають психологічного пояснення, психологічної діагностики різних проявів психіки осіб, що проходять по кримінальних справах, що беруть участь в цивільному, судочинстві.
Приводи для призначення експертизи повинні указуватися в ухвалі слідчого, у визначенні суду, на них повинні звертати увагу особи (захисник, потерпілий і т.д.), клопочучі про проведення судово-психологічної експертизи по справі.
2. Методологічні основи судово-психологічної експертизи, її компетенція. Основні питання, вирішувані експертом-психологом
Методологічні основи судово-психологічної експертизи. Методологічну основу судово-психологічної експертизи складають загальнопсихологічні наукові принципи: детермінізму, розвитку психіки людини в єдності його свідомості і діяльності, системності, що припускає вивчення його психічної діяльності як єдиного цілого. Такий підхід виключає ізольоване дослідження окремих проявів психіки поза їх зв'язком з іншими психічними особливостями, властивостями особи. При цьому будь-яке психічне явище, властивість психіки вивчаються з урахуванням дії на них, на свідомість людини соціального середовища.
Разом із загальнопсихологічними принципами на формування методології судово-психологічної експертизи роблять вплив принципи, теоретичні положення правової науки, такі, як теорія доказів, принципи законності, об'єктивності, всесторонності дослідження доказів, принципи справедливості, гуманізму.
Методика проведення судово-психологічної експертизи у кожному конкретному випадку з урахуванням задач, що висуваються перед нею правоохоронними органами, припускає широкий вибір різних методів дослідження:
Методика судово-психологічної експертизи повинна містити методи, що дозволяють одержувати дані про динаміку і зміст загального психічного розвитку випробовуваного, тобто про формування у нього процесів пізнавальної активності, адаптації до соціальних умов, мотивації діяльності, про найбільш виражені риси його вдачі, особливості емоційно-вольової сфери.
З розумінням цього важливого положення слід підходити представникам правоохоронних органів до оцінки будь-якого висновку судово-психологічної експертизи. Інакше слідчий, суд не в змозі буде відрізнити міркування, засновані на здоровому глузді фахівця у області житейської, але зовсім не наукової психології, що, на жаль, іноді зустрічається на практиці при розгляді кримінальних і цивільних справ в судах.
Компетенція судово-психологічної експертизи. В цілому компетенція судово-психологічної експертизи визначається змістом психологічної науки, її прикладних галузей (юридичної, медичної, інженерної психології і т.п.). Тому в її компетенцію входить дослідження різних проявів психіки, психічних процесів, емоційних станів, індивідуально-психологічних особливостей психічно здорових осіб (свідків, потерпілих, звинувачених, підсудних і т.д.), що беруть участь в кримінальному, цивільному судочинстві, чинників психологічної дії на їх поведінку, на ухвалення ними рішень в різних конфліктних, екстремальних ситуаціях, що стали предметом розгляду суду.
У компетенцію експертизи також входить вивчення «психологічного змісту деяких юридичних понять, що описують поведінку людей і його внутрішні механізми, фіксують тимчасові психічні стани, зміни свідомості під впливом різних чинників» (М.М. Коченов).
Зокрема, при розслідуванні, розгляді кримінальних справ в суді до компетенції судово-психологічної експертизи слід віднести:
При дозволі цивільно-правових суперечок до компетенції судово-психологічної експертизи відноситься те ж саме — дослідження питань психологічного характеру, що відносяться до індивідуально-психологічних особливостей особи учасників цивільно-правових суперечок, рівня їх інтелектуального розвитку, перцептивних, пізнавальних здібностей, емоційно-вольової сфери. Так само, як і при розслідуванні кримінальних справ, в компетенцію судово-психологічної експертизи по цивільних справах входить вивчення психічного стану деяких учасників процесу. Наприклад, у випадках, коли розглядається питання про визнання недійсності операції, досконалої громадянином «в такому стані, коли він не був здатний розуміти значення своїх дій або керувати ними», або коли суб'єкт в результаті заподіяної йому моральної шкоди, за його словами, випробовував етичні страждання і потрібно довести, що це було дійсне так.
Безумовно, обкреслені вище межі компетенції судово-психологічної експертизи мають рухомий характер, оскільки з розвитком психологічної науки розширяються і її можливості. Крім того, постійно удосконалюється законодавство, а, отже, ростуть і потреби судової практики в рішенні нових проблем психолого-правового характеру.
У тих же випадках, коли у суду виникають сумніви у тому, що по справі проходять учасники процесу з прикордонними психопатологічними станами (психопатії, неврози, легкий ступінь олігофренії і т.п.), «питання про вибір форми експертизи повинне однозначно розв'язуватися на користь комплексної психолого-психіатричної експертизи».
Питання, вирішувані судово-психологічною експертизою. Виходячи із структури предмету загальної психології, що вивчає психічні (пізнавальні) процеси, стани, властивості особи, а також з практики використовування судово-психологічної експертизи правоохоронними органами, можна дати наступний перелік найпоширеніших питань, що виносяться на дозвіл даної експертизи, згрупувавши їх таким чином.
Крім того, на збереження інформації впливають такі психологічні чинники, як підвищена навіюваність, схильність суб'єкта до фантазування (особливо у дітей і підлітків), емоційна нестійкість, прагнення суб'єкта заповнити пропуски пам'яті вигаданими образами і т.д.
І нарешті, в ході дослідження перцептивних здібностей свідка слід також оцінювати і рівень володіння їм мовою, наскільки він може правильно відтворити раніше сприйняте.
Тому, беручи до уваги відмічені вище закономірності перцептивної діяльності, можна рекомендувати постановку наступних питань перед експертизою3:
Формулюючи питання перед експертом-психологом, у жодному випадку не слід забувати, що судово-психологічна експертиза вирішує питання суто психологічного характеру і нічого спільного не має з перевіркою правдивості свідчень свідків, з їх правовою оцінкою, що є невід'ємною функцією органів попереднього слідства, суду.
Якщо розглядається кримінальна справа про згвалтування, питання можуть бути поставлені з урахуванням специфіки розслідування подібного роду злочинів:
В ході розслідування згвалтування подібні питання, що стосуються перцептивних, пізнавальних процесів, можуть бути поставлені і відносно обвіняємого (особливо молодого віку). Такий підхід допустимий, коли в ході слідства виявляються ознаки «сприяючої поведінки» потерпілими, по суті того, що зіграв провокуючу роль. В результаті цього обидві сторони могли неправильно сприймати, інтерпретувати і оцінювати поведінку один одного. У подібних випадках рекомендується проведення так званої «двосторонньої» експертизи з використанням однакового набору методик дослідження особи як обвіняємого, так і потерпілої (Л.П. Конишева, М.М. Коченов, О.Д. Ситковськая).
Як пише в зв'язку з цим М.М. Коченов, предмет такої судово-психологічної експертизи «має істотну особливість: здатність розуміти психічний стан іншої людини реалізується не тільки раціональним, логічним шляхом, але і в значній мірі за рахунок виробленої життєвим досвідом інтуїції і таких психічних явищ, як емпатія, емоційна синтонность і т.п.». Тому об'єктами експертизи є не тільки перцептивні процеси, але і сама ситуація, що вплинула на ці процеси, в якій опинилися потерпіла і обвіняємий.
При розслідуванні подій, пов'язаних з управлінням різними технічними пристроями, можуть бути поставлені питання:
При розгляді цивільно-правових суперечок в суді про визнання недійсності операції, досконалої під впливом помилки, що має істотне значення, для доведення даного факту іноді буває доцільне від експерта-психолога одержати відповідь на наступне питання:
При необхідності встановити інші стани нервово-психічної напруженості, емоційного стресу у звинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, вплив цих станів на їх поведінку перед експертом-психологом можна поставити наступні питання:
При доведенні факту невинного спричинення шкоди підозрюваним перед експертом-психологом може бути поставлений питання:
Якщо в справі є дані про деякі психічні аномалії особи непатологічного характеру (неврози, неврастенія і т.п.), в ході проведення судово-психологічної експертизи досліджується вплив цих психічних аномалій на стан, свідомість, поведінку, форми емоційного реагування суб'єкта в конфліктних ситуаціях.
Аналогічні питання можуть цікавити суд і при розгляді цивільно-правових суперечок про визнання недійсності операції, досконалої громадянином «в такому стані, коли він не був здатний розуміти значення своїх дій або керувати ними».
При розслідуванні згвалтувань, а також інших насильницьких дій сексуального характеру в ході перевірки версії про те, чи не знаходилася потерпіла в безпорадному стані, на дозвіл судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені наступні питання:
Результати проведеної експертизи можуть бути використані слідчим (судом) в сукупності з іншими доказами по справі при остаточному рішенні питання про те, чи знаходилася потерпіла в безпорадному стані або не знаходилася. Основна задача судово-психологічної експертизи в подібних випадках полягає в тому, щоб надавати правоохоронним органам психологічну характеристику і оцінку психічного стану, психологічних можливостей потерпілої, але у жодному випадку не вирішувати за них правові питання.
Особливі труднощі при розслідуванні згвалтувань виникають, коли потерпіла в результаті сильних потрясінь, пов'язаних з насильством, покінчила життя самогубством, а підозрюваний, знаючи про це, заперечує факт насильства, стверджуючи, що самогубство ніякого відношення не має до «добровільно» довершеного статевого акту.
У подібних ситуаціях важливе значення придбаває вивчення за допомогою експерта-психолога характерологичеськіх особливостей потерпілої, а також її психічного стану після насильства і перед самогубством: визначення того, наскільки її психічний стан привертав до самогубства і якою мірою воно з'явилося результатом насильницьких дій підозрюваного.
При певних індивідуально-психологічних особливостях потерпілої, її віку, виховання, ціннісних орієнтації, акт насильства нерідко викликає стан глибокої депресії, заторможенності психічних процесів. Гострі емоційні переживання, усвідомлення непоправності відбувся і суб'єктивно пов'язаних з цим морально-етичних наслідків, крах ціннісних орієнтації, життєво важливих планів і надій, визначена суженность свідомості можуть свідчити про те, що стан стресу досяг свого щонайвищого руйнівного рівня.
Виявлення причинних зв'язків між актом насильства і досконалим самогубством потерпілої шляхом встановлення у неї за допомогою експерта-психолога стану психічної напруженості, обумовленого актом насильства, є важливою задачею, що стоїть перед слідчим (судом). У подібних ситуаціях факт самогубства потерпілої через її незвичайний психічний стан, що виник в результаті насильства, побічно може підтверджувати це насильство (зрозуміло, в сукупності з іншими доказами). Тому в подібних випадках перед експертом-психологом буває доцільне поставити наступні питання:
Аналогічне питання може бути поставлений і при розслідуванні інших суїцидних вчинків.
При розслідуванні кримінальних справ про автоподії, порушення правил техніки безпеки і інші тяжкі по своїх наслідках події, коли суб'єкт (оператор) не справився з своїми професійними обов'язками, перед експертом-психологом, фахівцем у області інженерної психології можуть бути поставлені наступні питання:
При виникаючих сумнівах щодо невинного спричинення шкоди, коли суб'єкт, хоча і передбачав шкідливі наслідки, але не зумів їх запобігти, перед експертом-психологом доцільно поставити питання: чи відповідають психофізіологічні якості випробовуваного, рівень сформованості у нього професіонально-психологічних навиків вимогам екстремальних умов, в яких він виявився, характеру нервово-психічних перевантажень?
У тих випадках, коли в здійсненні злочину брали участь неповнолітні, в цілях встановлення у них здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними на дозвіл судово-психологічної експертизи можуть виноситися наступні питання:
Якщо неповнолітній правопорушник брав участь в груповому злочині і за матеріалами справи видно, що на нього могла зробити сильний вплив група, перед експертом-психологом доцільно поставити питання: враховуючи вікові, індивідуально-психологічні особливості особи правопорушника, який вплив на його поведінку могли зробити члени злочинної групи, чи знаходився він від них в психологічній залежності?
В даний час у зв'язку з кардинальними змінами суспільно-економічних відносин в країні відбувається активний процес оновлення законодавства. У ряді правових актів з'являються нові поняття і терміни, що вимагають при дозволі конкретних спірних питань в суді встановлення не тільки правових ознак тих або інших явищ, але і розкриття з наукових позицій їх психологічного змісту. До таких понять, що вимагають доведення в процесі судочинства відносяться, наприклад: «тимчасовий особливий психічний стан», «тривала психотравмуюча ситуація», «психофізіологічні якості», «нервово-психічні перевантаження», «психічне примушення», «обгрунтований ризик» і т.д.; «етичні страждання, пов'язані з індивідуальними особливостями особи», «помилка» і т.д.; «психічні недоліки», «правильне сприйняття», «психічний стан» свідка, потерпілого і т.д.
Для психологічної діагностики цих і інших подібних їм понять стосовно конкретних обставин тієї або іншої кримінальної або цивільної справи також може потрібно допомога фахівців-психологів. У подібних випадках питання перед експертами формулюються стосовно того або іншого досліджуваного психологічного явища. Наприклад:
Безумовно, це далеко не вичерпний перелік питань. У кожному конкретному випадку їх форма, редакція в межах наукової компетенції судово-психологічної експертизи можуть мінятися залежно від обставин справи, задач, вирішуваних судом. Головне, формулюючи питання перед експертом-психологом, необхідно бачити психологічний зміст того або іншого явища, що стало предметом судового розгляду.
3. Підготовка, призначення, використовування судово-психологічної експертизи слідчим (судом)
Підготовка судово-психологічної експертизи. Якість і результативність судово-психологічної експертизи багато в чому визначаються підготовчою роботою, яка включає:
Збір матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Слідчий (суд), передбачаючи можливість проведення судово-психологічної експертизи, направляє свої зусилля на отримання об'єктивної інформації про особу обвіняємого (потерпілого, свідка) і ситуації, що має значення для всестороннього вивчення обставин досконалого злочину.
Інформація про особу випробовуваного. Залежно від цілей, які стоять перед експертизою, в ході вивчення особи індивіда збираються відомості про те, як він ріс, розвивався, які є несприятливі спадкові чинники, яким чином і в чому конкретно виявлялися особливості його нервової системи, психіки, які спостерігалися у нього захворювання, психічні відхилення на різних етапах розвитку.
При виявленні даних про типологічні особливості вищої нервової діяльності випробовуваного необхідно звертати увагу на його поведінку не тільки в звичних умовах, але і, що не менш важливе, в ситуаціях підвищеної складності, коли роль навиків, умінь, досвіду значно зменшується, а роль природженого чинника — природної організації нервової системи — зростає.
Особливе значення має вивчення процесів формування психологічних особливостей особи, свідомості людини під впливом виховання, освіти, спілкування.
В ході вивчення розвитку свідомості суб'єкта слід надавати увагу так званим критичним віковим періодам життя людини, коли значно загострюється чутливість нервової системи до різних средовим дій.
В процесі розслідування збираються відомості про індивідуально-психологічні особливості особи, що проявляються в різноманітних видах діяльності. Ці властивості особи визначаються відношенням суб'єкта до різних явищ навколишньої дійсності. Перш за все звертається увага:
Інформація про ситуацію, що має значення для всестороннього вивчення особливостей особи випробовуваного. При дослідженні аффектогенной ситуації рекомендується з'ясовувати:
При вивченні стресогенної конфліктної ситуації з'ясовуються зовнішні чинники, що впливали на суб'єкта. Ними можуть бути:
В ході розслідування виявляються ситуативно обумовлені ознаки; суб'єктивно сприймана як реальна загроза життя, здоров'ю, благополуччю людини; незвичність, невизначеність обстановки; несприятлива соціальна дія, що викликає відчуття внутрішнього дискомфорту; суспільний осуд, що суперечить оцінці суб'єктом свого місця і значення в групі, створює негативний емоційно забарвлений фон сприйняття дійсності.
У справах про події, пов'язані з управлінням технікою, особлива увага звертається на ступінь складності, незвичності ситуації, різних об'єктивних обставин, що утруднили діяльність оператора.
Вибір експерта. До виконання обов'язків експерта-психолога, як правило, допускаються фахівці з вищою психологічною освітою, працюючі у області психології (що мають вчений ступінь у області психології). Щоб переконатися в компетентності фахівця необхідно з'ясувати: у якій галузі психології він працює і чи відповідає круг його професійних, наукових знань змісту питань, що виносяться на дозвіл експертизи; який стаж його роботи у області психології і експертної діяльності, його професійні, наукові можливості.
Призначення судово-психологічної експертизи. Експертиза повинна призначатися і проводитися своєчасно, як тільки виникли питання, для дозволу яких потрібні спеціальні пізнання, і достатньо повно зібрані матеріали, необхідні для складання висновку.
У ухвалі слідчого, визначенні суду про призначення судово-психологічної експертизи в описовій частині висловлюються обставини справи, указуються ті ознаки в поведінці особи, його характерологичеськіє особливості і т.п., які є елементами предмету юридичної (загальної, інженерної і т.п.) психології, розглядаються як привід для призначення експертизи.
Аналогічний підхід повинен бути і до складання клопотання захисту про проведення судово-психологічної експертизи по справі.
Взаємодія і процесуальні відносини між слідчим і експертом-психологом звичайно встановлюються зразу ж після ознайомлення останнього з ухвалою про призначення експертизи і роз'яснення йому його процесуальних прав і обов'язків. Слідчий спільно з експертом уточнює питання, визначає місце і терміни виробництва експертизи.
У розпорядження експерта прямують: обвіняємий (потерпілий, свідок) і матеріали кримінальної справи з ухвалою про призначення експертизи.
Використовування висновку судово-психологічної експертизи. Експертний висновок повинен містити психологічну оцінку тих або інших явищ, що цікавлять органи правосуддя. Ця оцінка може виражатися або в психологічній діагностиці, кваліфікації досліджених фактичних даних, або в аргументованих думках про відношення виявлених фактів до подій, що цікавлять правоохоронні органи.
Використовуванню висновку експертизи передує його оцінка слідчим, судом, які знайомляться з ним, звертаючи увагу на те, наскільки воно відповідає одержаному завданню. Також оцінюється науковий рівень висновку, аргументірованность висновків, що містяться в ньому, в якому об'ємі експертами використані надані матеріали, чи дані вичерпні відповіді на поставлені питання; наскільки повно описана в ув'язненні виконана ними робота, які методи дослідження застосовувалися.
У своєму висновку експерти-психологи повинні не тільки вказати, які дослідження провели і одержали результати, але і науково обгрунтувати свої висновки.
У кримінальному процесі висновок судово-психологічної експертизи використовується слідчим (судом) в наступних випадках.
При вивченні механізму досконалого злочину. Інформація, що міститься в ув'язненні, про особу випробовуваного допомагає зрозуміти динаміку, мотиви злочину, побачити справжні причини, що сприяли здійсненню протиправних дій.
При доведенні і кваліфікації скоєного. Висновок судово-психологічної експертизи є одним з доказів фактичних обставин, що мають значення по справі. Наприклад, встановлений в допомогою експерта-психолога доказовий факт про психологічні особливості і емоційний стан обвіняємого у момент здійснення протиправних дій може бути однією з численних посилок для висновків про суб'єктивну сторону злочину, про форму вини, мотиви злочину, тобто для правильної кваліфікації скоєного, а іноді і служити доказом, підтверджуючим відсутність складу злочину по кримінальних справах про перевищення необхідної оборони, у справах про аварії, катастрофи на транспорті, виробництві.
Крім того, судово-психологічна експертиза може бути використана як спосіб встановлення фактів, що мають значення для якіснішого проведення інших експертних досліджень. Наприклад, результати, одержані в ході проведення судово-психологічної експертизи про час рухової реакції і особливості сприйняття водія можуть використовуватися у ряді інших початкових даних при проведенні автотехнічної експертизи при рішенні питання про наявність (відсутності) у водія технічної можливості запобігти настанню шкідливих наслідків в конкретних дорожніх умовах.
При необхідності перевірити факт невинного спричинення шкоди особою, яка хоча і передбачало настання шкідливих наслідків, але не могло запобігти їм в результаті невідповідності своїх психофізіологічних якостей нервово-психічним перевантаженням, екстремальним умовам, в яких воно виявилося.
Для встановлення обставин, пом'якшувальних покарання, наприклад, при здійсненні злочину під впливом афекту, іншого стану емоційної, психічної напруженості, при виявленні у обвіняємого (підсудного) ознак відставання в психічному розвитку, що не виключають осудності.
В цілях застосування справедливих заходів кримінально-правового характеру відносно винних в здійсненні злочинів з урахуванням їх особи.
У тактичних цілях: для встановлення психологічного контакту під час допиту, проведення інших слідчих дій; для викривання допитуваного в брехні, а також для з'ясування причин ненавмисного спотворення фактів свідком.
У висновках судово-психологічної експертизи міститься обширна інформація про особливості осіб, що схильних до конфліктних відносин, важко адаптуються до соціальних умов. Одержані відомості широко використовуються в профілактичній, роз'яснювальній, виховній роботі з різними категоріями громадян.
У цивільному судочинстві можливості судово-психологічної експертизи поки що використовуються недосить. Проте і тут її висновки можуть надати істотну користь при дозволі суперечок про визнання операцій недійсними, про компенсацію моральної шкоди, про право на виховання дітей і т.п.
Таким чином, судово-психологічна експертиза є важливим засобом отримання доказів — фактичних даних про психологічні особливості, властивості особи звинуваченого (підсудного), потерпілого, цивільного позивача, свідка. За допомогою судово-психологічної експертизи створюються необхідні умови для якнайповнішого дослідження суб'єктивної сторони злочину, об'єктивної оцінки свідчень свідків, потерпілих, звинувачених (підсудних), виявлення обставин, пом'якшувальних покарання винному, даних, що характеризують його особу, а також для встановлення психологічних причин і умов, що сприяли здійсненню злочинів.