Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Бухгалтерський облік
1. Господарські засоби — це сукупність матеріальних ресурсів, грошових коштів, фінансових вкладень, а також витрат на придбання прав, необхідних для здійснення діяльності суб’єкта господарювання. У свою чергу господарські засоби класифікують за такими ознаками:
— за джерелами утворення;
— за складом та розміщенням.
Завдання обліку господарських засобів визначаються його власником з метою сприяння раціональному їх використанню на всіх стадіях обігу для їх примноження. Передусім обліку підлягає сама структура господарських засобів суб’єкта господарювання за джерелами його формування.
Джерела утворення господарських засобів поділяються на:
— власні;
— залучені.
2. Баланс – це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати i критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.
У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код і записуються окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені в пасиві балансу).
Процеси здійснення господарської діяльності складаються з окремих господарських операцій. Під їх впливом відбуваються різноманітні зміни у активах, зобов’язаннях та власному капіталі підприємства та їхніх структурах.
3. Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.
Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду.
Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними. При обчисленні кінцевого сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:
— в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі збільшення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом;
— в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення показуються за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом.
4.
5. Облікові регістри — це облікові таблиці (бланки) встановленої форми і змісту для відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Вони є носіями впорядкованої вторинної інформації, джерелом якої були бухгалтерські документи.
6. Господарський облік - це облік господарської діяльності підприємства, а також його активів, зобов'язань та власного капіталу, який полягає у спостереженні, вимірюванні та реєстрації.
За видами господарський облік поділяється на оперативний, статистичний та бухгалтерський, а за характером - на управлінський та фінансовий.
7. Бухгалтерські документи. Суть документів і їх місце в господарській діяльності підприємства відображається у їх класифікації, поділі на групи за певними ознаками схожості і відмінності, кожна з яких несе змістовне навантаження. Документи класифікують за місцем складання, за призначенням, за порядком складання, за способом використання, за змістом
За місцем складання бухгалтерські документи поділяють на внутрішні і зовнішні.
За призначенням документи поділяються на розпорядні, виконавчі, бухгалтерського оформлення та комбіновані.
8. Документальне оформлення і порядок ведення касових операцій. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою.
9. Порядок здачі готівки до банку. Для того, щоб здати готівкову виручку в банк, підприємство може скористатись послугами інкасації або здійснити це самостійно (самоносом). Якщо підприємство бажає здавати виручку в банк самостійно, то воно може це зробити протягом робочого дня банку.
Якщо виручка здається протягом операційного дня, то кошти зараховуються на рахунок підприємства того ж операційного дня. Якщо кошти вносяться у вечірню касу, то вони зараховуються на рахунок підприємства не раніше наступного робочого дня. Якщо виникає необхідність здавати виручку у вихідний день, можна звернутись до найближчого відділення відповідного банку, яке працює у цей день. Кошти будуть зараховані на рахунок наступного робочого дня.
10. Розрахунки з підзвітними особами - це широке коло операцій з готівковими коштами, розрахунками, придбанням матеріальних цінностей, оподаткуванням тощо. Тому виконання цієї частини облікової роботи вимагає чіткого дотримання чинних нормативних актів та оформлення відповідних документів.
Підзвітна особа - довірена особа підприємства, яка має сукупність прав і обов'язків щодо підприємства. В бухгалтерському обліку має фіксуватися інформація про стан заборгованості підзвітної особи, а також зобов'язання підприємства перед нею.
11. Поточний рахунок — це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку (за вибором підприємства) для зберігання грошових коштів і проведення розрахунків у безготівковій формі.
Об’єкт обліку – вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банку.
Рахунки в банках – рахунок бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових залишків безготівкових грошових коштів, які має в своєму розпорядженні підприємство.
Планом рахунків передбачено такі рахунки обліку грошових коштів підприємства, що перебувають на поточних (розрахункових) рахунках у банках:
- поточні рахунки у банках;
- інші рахунки у банках.
12. Для відкриття поточного рахунку підприємство надає установі банку такі документи:
1. Заяву на відкриття поточного рахунку встановленого зразка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підприємства.
2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.
3. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально.
4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.
5. Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису платіжних документів. У картку включається також зразок відбитку печатки, присвоєної підприємству.
6. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.
13. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. За чистою реалізаційною вартістю поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку Балансу.
14. Каса — рахунок бухгалтерського обліку руху і наявності грошових коштів, наявних у підприємства.
При проведенні розрахунків одержувач платежу (продавець) зобов’язаний представити платнику (покупцю, замовнику) обліковий розрахунковий документ (податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, наданих послуг, акт чи закупівлі інші документи), що засвідчує факт покупки товару, виконання роботи, надання послуги.
Розрахунки наявними повинні здійснюватись з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, які б підтверджували здійснені платниками (покупцями, замовниками) витрати готівки.
Схему документального оформлення касових операцій подано на рис.
15. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність», ліцензію НБУ на право здійснення банківських операцій, положенням НБУ «Про кредитування», визначено, що банком можуть подаватись такі види кредитів:
1) кредити юридичним особам у національній та іноземній валютах, фізичним особам у національній валюті;
2) споживчі кредити;
3) міжбанківські кредити.
Кредитом називається будь-яка угода між банком та контрагентом (клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду надає кошти у розпорядження контрагента на умовах строковості та повернення.
16. Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної госп д-ті; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підпр.
Запаси визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підпр отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість може бкти достовірно визначена. Запаси включають кл.2.(20-28 розписати).
Шляхи надходження запасів на виробництво:
- придбання за плату
- виготовлення власними силами
- внесок до СК підпр
- безоплатне отримання
Шляхи вибуття:
- реалізація
- використання процесів виробництва
- передача як внесок до СК
- безоплатна передача
- вибуття за результатом інвентаризації
Документування:
- рахунок-фактура від постачальника
- накладна
- товарно-транспортна накладна
- акт прийому-передачі
- податкова накладна
- сертифікати якості
- прибутковий ордер оприбуткування на склад
- шляхові листи вибуття палива
- лімітно-забірні картки-продукти харчування
17. Первісна вартість товарів, придбаних за плату, окрім ціни придбання, включає в себе такі елементи:
- суму ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів, що не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування товарів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування товарів) (далі - ТЗВ);
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Первісна вартість товарів, внесених до статутного капіталу підприємства, визначається як узгоджена із засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
18. Порядок та документальне оформлення товару регламентуються нормами Цивільного та Господарського кодексів, інструкціями № П-6 і № П-7, договорами, укладеними між підприємством роздрібної торгівлі і постачальником.
Підставою для оприбуткування товарів є такі первинні документи, що надаються постачальником:
Для одержання товарів працівникові підприємства роздрібної торгівлі – матеріально відповідальній особі, що приймає товар, видається довіреність. Вона має бути оформлена відповідно до Інструкції №99. Реквізити довіреності (номер, дата) обов'язково мають зазначатися в документах постачальника (накладній, товарно-транспортній накладній). Товари, що надійшли на підприємство, оприбутковуються в день їх надходження за фактичною наявністю.
Отриманий і оприбуткований належним чином товар передається у відділи (секції) торговельного підприємства для реалізації. Залежно від обраного порядку обліку товарів, який необхідно відобразити в наказі про облікову політику, на підприємстві товар може прибутковуватись як за цінами продажу, так і за цінами закупівлі. Якщо товар оприбутковується за ціною продажу, при надходженні товару в первинних документах необхідно відобразити суми торговельної націнки щодо кожного найменування.
19. Амортизація основних засобів у податковому обліку нараховується з використанням тих самих методів, які застосовуються до об'єктів основних засобів у бухгалтерському обліку та які при цьому застережені в наказі про облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності (пп. 145.1.5, 145.1.9 ПКУ). Причому податкова амортизація, як і бухоблікова, нараховується щомісячно (починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію), а квартальна сума податкової амортизації (за кожним об'єктом) — визначається як сума нарахованих амортвідрахувань за об'єктом за 3 місяці розрахункового кварталу.
20. Сутність матеріальної відповідальності працівників:
• Несуть відп-сть за шкоду,завдану внаслідок порушення покладених трудових обов’язків
• Права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відп-сті за пряму дійсну шкоду, заподіяну винними, протиправними діями
• Обмежується певною частиною заробітку і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди (крім випадків, встановлених законодавством)
• На працівника не може бути покладено відповідальність за шкоду, яка відноситься до нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержаний роботодавцем прибуток або шкоду, завдану у стані крайньої необхідності
• Допускається можливість добровільного повного чи часткового відшкодування. За згодою роботодавця працівник також може передати для покриття шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Матеріальна відповідальність працівників – вид матеріальної відповідальності, що може бути застосована до працівника за умови вчинення ним матеріального трудового правопорушення та полягає у добровільному чи примусовому понесенні працівником негативних наслідків майнового характеру, закріплених у санкції правової норми.
Види – обмежена, повна, кратна .
Обмежена – основний вид. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівник несе відповідальність у розмірі дійсної шкоди, але не більшу свого середньомісячного заробітку. Обчислення середньомісячної ЗП здійснюється згідно із Постановою КМУ «Порядок обчислення середньої ЗП». Вона обчислюється із розрахунку ЗП за останні 2 місяці роботи, що передували місяцю, у якому завдана шкода.
Повна – відшкодування усієї дійсної шкоди без обмежень.
Кратна - встановлено законодавством. Наприклад, Закон України «Про визначення розмірів збитків, завданих ПУО розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей від 6 червня 1995 року №217/95 ВР – спеціальні коефіцієнти для обчислення кратного розміру відповідальності (коефіцієнт 2 стосовно вартості металу у чистому вигляді, 3 щодо вартості валютних цінностей тощо).
21.
22.Товарні втрати – це виражені форми втрати від кількісного зменшення маси товарів і погіршення їх якості в сфері обігу, що відбуваються в процесі транспортування, зберігання, підготовці до реалізації, переробці та реалізації
Товарні втрати можливі під час транспортування, приймання, зберігання і відпуску товарів. їх поділяють на нормовані і ненормовані. До нормованих належать природні втрати, а також втрати від бою і лому товарів у межах установлених норм. Ненормовані втрати—це нестачі та інші втрати товарів понад установлені норми.
Товарні втрати в роздрібній торгівлі класифікуються за рядом ознак
23.Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
Основними завданнями бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбаних товарів, їх реалізації; виявлення фактичних витрат з виробництва продукції чи придбання товарів; аналіз і контроль собівартості виробленої продукції та її зниження; визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.
Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства.
Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:
1) контрольна;
2) інформаційна.
24. Поступлення основних засобів на підприємство оформляється первинними документами, що визначені Наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку” №352 від 29.12.1995р.
Надходження основних засобів на підприємство оформляється:
• актом прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. ОЗ-1)
• актом здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів (ф. ОЗ-2)
• актом встановлення, пуску та демонтажу будівельної машини (ф. ОЗ-5)
25. «Звіт про рух товарів і тари на складі» є зведеним документом, який складають матеріально-відповідальні особи за звітний період (Додаток 17). Звітний період та термін подання звітів визначається керівником оптового підприємства залежно від потреб в інформації та обсягів господарської діяльності (щоденно або 1 раз на 3 дні).
Звіт складає матеріально-відповідальна особа або бригадир (при бригадній матеріальній відповідальності). Матеріально -відповідальна
особа заповнює спочатку загальні реквізити звіту (назва організації, підприємства, номер звіту, дата звітного періоду). Звіт складається з двох розділів:
1 — «Надходження»;
2 — «Вибуття».
Матеріально-відповідальні особи заповнюють графи про номери і дати документів, «від кого отримано», «кому відвантажено» і суми
товарів і тари.
У кінці звітного періоду підраховують підсумки за розділами окремо «Товарів» і «Тари» та визначають залишки товарів і тари. Після цього матеріально-відповідальна особа проставляє кількість прибуткових і видаткових документів, дату складання і підпис.
26.Інвентаризацію матеріалів, товарів і тари здійснюють шляхом перерахунку, переміряння, перевзвешивания в порядку розташування цінностей по місцях зберігання. На складах, базах і холодильниках можна вносити запаси в інвентаризаційні описи цінностей по специфікаціях, трафаретах, маркіровці на тарі. При цьому проводять вибіркову контрольну перевірку не менше чим 10% нерозпакованих місць. Якщо є розбіжності, повністю перевіряють фактичну наявність цінностей.
Проведення інвентаризації залежить від організаційних заходів на місцях зберігання цінностей. Матеріально відповідальних осіб на кожен вид цінностей складають товарні ярлики, партионные карти, де вказують найменування, позначення одиниці, показники якісної характеристики товарів (артикул, розмір, сорт, зростання), ціну, кількість. Ярлики, кипные карти розміщують на видному місці (стелажах, кіпах, тарі), де знаходяться матеріали. Для перевірки достовірності записів в кипных картах голова інвентаризаційної комісії отримує в товарному, відділі бази картотеки кипных карт, які звіряють з екземплярами складу. Після перевірки правильності складання ярликів і кипных карт, а також фактичної наявності матеріалів їх дані записують в інвентаризаційні описи типової форми.
Проведення інвентаризації — не самоціль, а вирішення таких проблем:
• виявлення розбіжностей між фактичною наявністю товару та да-ними обліку;
• встановлення товарів, які вже втратили свою первісну якість;
• відбір товару, який потребує швидкої реалізації через наближен-ням терміну реалізації;
• переоцінка товару різних причин;
• перевірка дотримання умов зберігання тощо.
27.Інвентаризація — це перевірка і документальне підтвердження наявності та
стану, оцінки активів та зобов'язань підприємства. Інвентаризація є
одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов'язкового
доповнення до поточної документації господарських операцій всіх
підприємств.
При інвентаризації застосовуються типові форми документів. Бланки інвентаризаційних описів, актів інвентаризації, порівняльних відомостей можуть бути заповнені як від руки, так і засобами обчислювальної та іншої оргтехніки.
На цінності, що належать іншим підприємствам, складаються окремі описи, копії яких з довідкою про результати інвентаризації надсилаються власникам цінностей.
Організацію інвентаризації у бюджетних установах відображено на рис.
28. Переоцінка товарів — це зміна ціни товару або до її збільшення (дооцінка), або до її зменшення (уцінка).
Якщо підприємство веде облік товарів за продажними цінами, то збільшення продажної вартості може виконуватися тільки за рахунок збільшення торгової націнки.
Уцінка товарів здійснюється відповідно до Положення №120. Уцінці підлягають товари, що:
1. Залежалися (не мають збуту більш 3 місяців) і не користуються попитом у споживачів;
2. Втратили свою первісну якість.
Проведення переоцінки товарів оформлюється описом-актом. Сума уцінки товарів у бухгалтерському обліку списується на витрати звітного періоду. Згідно, стандарту № 9 "Запаси" відбиваються в бухгалтерському обліку і звітності по найменшій із двох оцінок: первісної чи чистої вартості реалізації. При цьому під останньою в ньому розуміється очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за винятком очікуваних витрат на завершення їхнього виробництва і реалізацію. З'явилося принципове обмеження - проводити дооцінку фактично заборонено, тому що максимальною вартістю запасів є їхня первісна вартість.
29. Реквізити - це показник який характеризує сутність господарської операції.
Основні реквізити:
1)Назва документу, код форми
2)Дата складання
3)Зміст госп.операції
4)Вимірники госп.операції
5)Найменування посадових осіб які відповідають за виконання госп.операції
Вимоги щодо оформлення документів:
•Записи мають бути зроблені чорнилом або пастою кулькової ручки за доп.друкарської машинки або засобів механізації які забезпечують недоторканість цих записів протягом часу встановленого для їх зберігання в архіві для заповнення документів не допускається заповнення олівцем
•у документі забороняється виправлення та підчищення допущена помилка виправляється чорнилом при цьому закреслюється неправильний запис і надписується правильний текст чи сума виправлення засвідчується підписом особи що його зробила
•Документи складають на бланках типових форм затверджених міністерством фінансів та статистики або на бланках спеціалізованих форм затверджених міністерствами та відомствами укр.
30. Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підпри¬ємства відображається в обліку. Він складається з ряду елементів, головні з яких:
1) документація;
2) інвентаризація;
3) рахунки;
4) подвійний запис;
5) оцінка;
6) калькуляція;
7) баланс;
8) звітність.