Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9
|
Встановлення сепарації |
Розірвання шлюбу |
|
Правові наслідки |
|
|
1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановленні Сімейним кодексом України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором. 2. У разі встановлення режиму окремого проживання: 1) майна набуте в майбутньому дружино/чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; 2) дитина народжена дружиною після спливу 10 місяців не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка (ст. 120 СКУ) |
1. Між подружжям припиняються особисті права та обов’язки. 2. Після розірвання шлюбу особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СКУ). 3. Після розірвання шлюбу та одержання відповідного Свідоцтва особа має право на повторний шлюб (ст. 116 СКУ). 4. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, а її колишній чоловік або дружина може надавати матеріальну допомогу. Крім того, особа має право на утримання, якщо вона стала інвалідом після спливу 1 року від дня розірвання шлюбу, а її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка або жінки під час шлюбу (ч. 2 ст. 76 СКУ). 5. Припинення режиму спільної сумісної власності подружжя. Речі набуті кожною особою після розірвання шлюбу, належать їй на праві приватної власності. Разом із тим відносно майна, яке було набуто під час шлюбу, режим спільної сумісної власності зберігається до часу поділу майна (ст. 68 СКУ). |
|
Встановлення шлюбу |
Розірвання шлюбу |
|
Підстави |
|
|
Порядок |
|
|
1. Жінка та чоловік, які мають намір укласти шлюб подають заяву про реєстрацію шлюбу до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники, повноваження яких також мають бути нотаріально посвідчені (ст. 28 СКУ). 2. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу (ст. 29 СКУ), а також з урахуванням побажань нареченого і нареченої визначити день і час реєстрації шлюбу. 3. Наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим (ст. 29 СКУ). 4. Державна реєстрація шлюбу, враховуючи положення статей 32, 33 Сімейного кодексу України. |
|
Припинення сепарації |
Поновлення розірваного шлюбу |
|
Підстави |
|
|
Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя (ч. 2 ст. 119 СКУ). |
1) якщо особа, яка була оголошена померлою з’явилася; 2) якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою з’явилася. |
|
Порядок |
|
|
Наслідки |
|
Сімейний кодекс України закріплює, що якщо певні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону); якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права) (ст. 10 СКУ).
1) ст. 252 СКУ не містить вимог щодо особи патронатного вихователя та переліку осіб, які не можуть бути стороною такого договору. Ця прогалина може бути заповнена за допомогою аналогії закону: не можуть бути патронатними вихователями дитини, як і опікуном та піклувальником, особи зазначені в ст. 212 СКУ.
2) законодавство України не вирішує питання щодо того, чи можна передавати під патронат дитину, у якої є рідні неповнолітні брати і сестри, які до цього моменту виховувалися разом, тому хоча такі форми, як усиновлення і патронат, різняться одна від одної, в них одна мета – виховання дитини, позбавленої батьківського піклування. Виходячи з аналогії закону, зокрема ст. 210 СКУ, неповнолітні брати і сестри не можуть бути роз’єднані при передачі їх під патронат. І лише за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про передачу під патронат когось із них або передачу під патронат різним особам.
3) у зв’язку з тим, що патронатний вихователь виконує функції опікуна та піклувальника, йому на підставі ч. 4 ст. 249 СКУ, застосовуваної за аналогією належать закріплені у ЦКУ цивільні права та обов’язки, пов’язані з вихованням дитини, переданої в його сім’ю, зокрема:
- як опікун патронатний вихователь вчиняє правочини від імені та в інтересах дитини взятої на виховання (ч. 3 ст. 67 ЦКУ);
- як опікун патронатний вихователь, його дружина, чоловік і близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з дитиною, взятою на виховання, договорів, крім передачі їй майна у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички (ч. 1 ст. 68 ЦКУ);
- як опікун патронатний вихователь не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою (ч. 2 ст. 68 ЦКУ);
- як піклувальник патронатний вихователь дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до ст. 32 та ст. 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 69 ЦКУ);
- як піклувальник патронатний вихователь не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички (ст. 70 ЦКУ);
- як опікун патронатний вихователь не має права від імені дитини, взятої на виховання, без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини, передбачені ч. 1 ст. 71 ЦКУ;
- як опікун патронатний вихователь зобов’язаний здійснювати управління майном дитини, яка прийнята на виховання (ст. 72 ЦКУ).
1. Відповідно до ст. 211 Сімейного кодексу України:
1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років; у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя.
Згідно ст. 212 Сімейного кодексу України не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хвороби, перелік. Яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
12) є особами без громадянства;
13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 ст. 212 Сімейного кодексу України не можу бути усиновлювачем.
Крім осіб зазначених вище, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
3. Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав на звернення до суду з позовом про їх усунення. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Ч. 1 ст. 257 СКУ встановлює право баби, діда, прабаби, прадіда на спілкування зі своїм внуком, правнуком і на участь у їх вихованні. Підставою цього права є родинний зв'язок (родичі прямої лінії споріднення) між бабою, дідом і внуком або прабабою, прадідом і правнуком. Варто звернути увагу на те, що СК встановлює право, а не обов'язок баби, діда, прабаби, прадіда, пов'язаний з вихованням внуків і правнуків. У зв'язку з цим можна вести мову про те, що, виховуючи внуків і правнуків, вони не тільки виконують свої моральні обов'язки, а й реалізують своє право.
Дід, баба, прадід, прабаба у разі чинення батьками або іншими особами, з якими проживають діти, перешкод їх спілкуванню з внуками, правнуками та участі у вихованні останніх мають право на підставі ст. 124 Конституції звертатися безпосередньо до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд при розгляді спору має керуватися інтересами дітей. У своєму рішенні він повинен встановлювати способи участі діда, баби, прадіда, прабаби у вихованні дитини (систематичні зустрічі, відвідування дитиною місця проживання баби, діда, прабаби, прадіда тощо), місце і час їх спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки діда, баби, прадіда, прабаби, а також інших обставин, що мають істотне значення. Якщо інтереси дитини вимагають присутності під час побачень іншої особи (вихователя, вчителя, лікаря), суд може відобразити це у рішенні.
Якщо ж спілкування діда, баби, прадіда, прабаби з внуками і правнуками негативно впливає на останніх, орган опіки та піклування може заборонити його, причому як тимчасово, так і назавжди.
Окрім цього права діда та баби ст. 258 СКУ передбачає, що вони мають право на самозахист онуків. Баба та дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних онуків до органу опіки та піклування без спеціальних на те повноважень.
Також слід звернути увагу на те, що якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органів опіки та піклування (ст. 143 СКУ).
За Сімейним кодексом України окрім немайнових прав на діда та бабу відповідно до ст. 265 СК покладається майновий обов’язок утримувати внуків. Зокрема, баба, дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.