Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
План
Вступ ................................................ 3
1 Системи банківських телекомунікацій ................. 4
2 Світова банківська система SWIFT .................. 9
2.1 Головні цілі створення системи SWIFT і основні етапи її розвитку .................... 10
2.2 Переваги та недоліки мережі .................. 13
2.3 Повідомлення SWIFT
Висновок ............................................. 33
Списокітература
Вступ
Більшість банківських специфічних послуг безпосередньо пов'язані із застосуванням телекомунікаційного середовища. Сюди входять типові для банків форми роботи:
* Безготівкові розрахунки з використанням пластикових карток;
* Взаємодії «клієнт-банк»;
* Міжбанківські взаємодії в Україні;
* Міжнародні клієнтські взаємодії через систему SWIFT і деякі інші.
Метою даної роботи є розгляд системи банківських комунікацій (електронна пошта, телеграфна та телефонна мережа, тощо); також предметом розгляду є всесвітня міжбанківська система SWIFT (етапи її розвитку і деякі питання функціонування).
Дана тема є дуже актуальною, тому що зовнішні взаємодії банку - основа його нормальної роботи, оскільки вони забезпечують всі основні банківські функції, сформульовані в Законі про банківську діяльність.
Потреби, що розвивається банківського сектору технічного та програмного забезпечення стимулюють вдосконалення автоматизованих банківських електронних систем західними та вітчизняними розробниками, створення великої кількості мереж у всьому світі, що створює сприятливі передумови для взаємодії банку з зовнішнім середовищем. Такі взаємодії стали необхідною умовою нормальної роботи комерційних банків, тому саме в цьому напрямку можна очікувати найбільшого прогресу розвитку банківських інформаційних систем.
Сфера електронних банківських систем є предметом досліджень і розробок, що проводяться різними фахівцями - в основному з телекомунікацій, банківських інформаційних систем, інформаційних технологій різного характеру. Потреба в таких розробках відчувається практично в будь-якому банку і зачіпає професійну діяльність багатьох банківських фахівців.
1. Системи банківських телекомунікацій
Інтенсивне впровадження сучасних засобів телекомунікації в банківській системі України розпочалося з моменту створення та впровадження СЕП. Одним з основних засобів СЕП є електронна пошта НБУ.
Електронна пошта НБУ являє собою програмно-технічну та адміністративно-технологічну систему, що забезпечує обмін повідомленнями між абонентами мережі.
Розробником електронної пошти є Управління телекомунікацій НБУ, розробка виконана у відповідності із стандартом Х .400 МККТ.
Електронна пошта НБУ — загальна характеристика
Для обміну інформаційними повідомленнями в СЕП використовується електронна пошта (ЕП). Електронна пошта для передачі повідомлень використовує телефонні мережі зв’язку і має таку саму швидкість доступу, як і телефон. Але ЕП має деякі переваги.
Перша перевага ЕП полягає в тому, що для виконання зв’язку не потрібно одночасної присутності обох абонентів на різних кін цях телефонної мережі.
Друга перевага ЕП полягає в тому, що вона залишає письмову копію послання, яке може бути збережене або ж передане кільком абонентам.
Електронна пошта може розглядатись як окремий випадок передачі файлів, що має певні особливості і відмінності від стандартної процедури передачі файлів.
Перша відмінність полягає в тому, що відправником і одержувачем повідомлень є люди, а не машини. Це означає, що сис тема ЕП складається з двох різних тісно пов’язаних частин: одна забезпечує взаємодію з користувачем (наприклад, складання, редагування) повідомлень, друга — передача повідомлень (наприклад, розсилання повідомлень за списком, забезпечення передачі).
Друга відміна ЕП від передачі файлів полягає в тому, що, крім самого повідомлення, поштове послання містить велику кількість допоміжних полів. Ці поля вказують на ім’я та адресу одержувача, дату і час відправлення повідомлення, перелік осіб, яким відправлена копія повідомлення, рівень значущості, ступінь секретності, запит на підтвердження отримання і обробку та багато іншого.
Електронна пошта НБУ (ЕП НБУ, NBU mail) — програмно-технічна, адміністративно-технологічна система закритого типу, що забезпечує електронний обмін даними в банківський системі України. Відправником і одержувачем повідомлень в ній можуть бути різні прикладні системи, програми та фізичні особи. Електронна пошта охоплює близько 2300 вузлів і має більш як 20 тисяч кінцевих користувачів по всій Україні. Доставка кореспонденції із одного вузла в другий займає приблизно 15—20 хвилин. Через вузли електронної пошти, розташованої у підрозділах НБУ, передається від 10 до 150 Мбайт інформації за добу з урахуванням транзиту.
Обмін інформацією в електронній пошті здійснюється через так звані електронні поштові скриньки. Вони організовані у вигляді звичайних каталогів DOS з ім’ям, яке збігається з кодом абонента, що мають підкаталоги IN для вхідної і OUT для вихідної кореспонденції.
Під час сеансу електронної пошти вся інформація відділення банку з поштової скриньки з підкаталогу OUT передається в центр комутації зв’язку (ЦКЗ) в підкаталог IN. Інформація, що на дійшла на адресу відділення банку з підкаталогу OUT Центра комутації, приймається в підкаталог IN відділення банку. Після успішної передачі або прийому відповідний підкаталог OUT очи щається. Цим виключається можливість повторної передачі під час наступного сеансу зв’язку.
Сеанс зв’язку виконується з ініціативи відділення банку. Інформація електронною поштою передається у вигляді файлів DOS, які в цьому випадку будуть називатися повідомленнями, або конвертами.
Імена файлів (конвертів) повинні мати таку структуру:
Непізнані конверти (файли з неправильною структурою імені) автоматично прямують на ЦКЗ в спеціальний каталог до з’ясування.
Для кожного відділення банку в Центрі комутації повідомлень відкрита своя поштова скринька з ім’ям, яке збігається з кодом абонента.
Рис. 10.1. Структура імен файлів (конвертів)
Головним завданням ЦКЗ є періодичний перегляд підкаталогів IN всіх поштових скриньок і переміщення кореспонденції, що надійшла в них у відповідний підкаталог OUT. Програма ЦКЗ також управляє каналами зв’язку, веде архів і збирає статистичні дані про проходження кореспонденції в ЦКЗ.
Структура електронної пошти НБУ
Структура зв’язку в ЕП строго ієрархічна, тобто: центральний вузол, регіональні і абонентські вузли (рис.10.2).
Якщо кількість локальних користувачів перевищує 9, то локальному користувачеві присвоюють порядкову букву латинського алфавіту.
Кожний вузол має своїх локальних користувачів.
Рис. 10.2. Структура електронної пошти НБУ
Ім’я поштового вузла складається з 4-х символів:
перший означає державу (U — Україна)
другий знак — регіон (А — Вінницька область)
третій — тип банку (Н — НБУ)
четвертий — порядковий номер чи символ.
Систему ЕП НБУ утворюють поштові вузли, що поділяються на центральні, регіональні та абонентські. Центральні та регіональні вузли входять в систему НБУ і розміщуються в управліннях Національного банку. Всі інші вузли ЕП НБУ є абонентськими. До них належать вузли, розміщені в комерційних банках, а також в державних та урядових установах і взаємодіють з банківською системою.
Майже кожний регіональний вузол ЕП НБУ є водночас і елект ронною інформаційно-довідковою дошкою об’яв. Вузли можуть бути зв’язані між собою по виділених і комутованих телефонних чи телеграфних каналах зв’язку, через супутникові системи передачі даних чи через мережі Х .25.
Призначення електронної пошти
По ЕП можна передавати: текстові файли, створені за допомогою будь-якого текстового редактора; графічний файл, що має довільну графічну конструкцію; файли бази даних типу DBF; файли табличного процесора; довільний файл в двійковому представленні.
Засоби електронної пошти використовуються для таких потреб:
транспортний засіб в системі електронних міжбанківських розрахунків;
передача нормативних, інформаційних та інших документів НБУ;
передача курсів валют з торгових та неторгових операцій;
збирання статистичних даних для різних форм звітності;
передача директив, запитів, звітів, довідок тощо;
передача програмного забезпечення.
Для взаємодії локальних користувачів поштових вузлів в систе мі ЕП використовується комплекс програм, що називається «аген том користувача». Ці програми забезпечують підготовку поштових повідомлень з довільних файлів, передачу сформованих «пош тових конвертів» в інформаційні структури ЕП для наступної їхньої розсилки адресатам, а також вибір даних з прийнятих «пош тових конвертів».
Транспортування даних виконується за допомогою програмних засобів, що називаються «агентом передачі повідомлень».
Комплекс програм «агент користувача» виконує роль посеред ника між кінцевим користувачем і «агентом передачі повідомлень», що дає змогу використовувати як «агента передачі повідомлень» різні комунікаційні пакети. Інформаційні структури ЕП реалізовані як певна сукупність каталогів, розташованих на сервері локальної обчислювальної мережі (ЛВМ), що дає можливість, з одного боку, збільшувати кількість абонентських ліній за рахунок використання кількох робочих станцій, а з другого — використовувати різні телекомунікаційні пакети («агенти передачі»), встановлені на цих робочих станціях. Ця перевага архітектури ЕП НБУ дає змогу використовувати на транспортному рівні програмні засоби, що взаємодіють з єдиним адресним простором «поштових скриньок» і використовуються в Центральній розрахунковій палаті НБУ.
В ЕП для виконання функцій «агентів передачі повідомлень» використовуються такі телекомунікаційні пакети: ProCarry, UUPC, PieNet, Astra, ARGOCOM, IzFantam та ін. При виборі телекомунікаційного пакета враховуються надійність роботи, швидкість передачі та продуктивність, захист від несанкціонованого доступу, підтримка модемів різних типів, зручність наладки та тестування, можливість супроводу та оперативних доопрацювань.
Центральна розрахункова палата, крім рекомендованого розробниками ЕП НБУ пакета ProCarry, як транспортний засіб використовує засоби телекомунікаційного програмного забезпечення операційної системи UNIX, що застосовується в мережах Relkom, UUCP-UUPC, а також транспортні засоби пош тової системи PIE-Net та багатоканальну систему прийому-передачі даних Astra.
Адресація в системі електронної пошти НБУ
Поштова електронна адреса має два елементи. Для того щоб відділити ідентифікатор абонента від його поштових координат, використовують значок @. Поштова електронна адреса може мати вигляд: admin@uahO.
У розглянутому прикладі admim — це ідентифікатор локального користувача, що вказує на його функціональні обов’язки чи прізвище, імена та по-батькові. Те, що стоїть праворуч від знака @, називається іменем поштового вузла і однозначно описує його місце розташування. Як правило, ім’я поштового вузла складається з символів: перший знак означає державу (U-Україна), другий — регіон, третій — тип банку (Н — НБУ), четвертий — наступний порядковий номер чи символ.
Поштове ім’я є унікальним. В кожному вузлі зберігається довідник вузлів ЕП. Імена вузлів формуються тільки в НБУ.
Крім довідника вузлів, є файл-довідник локальних користувачів, що формується в кожному вузлі. Ім’я локального користувача — це ідентифікатор, що може вміщувати від 1 до 8 символів. Ідентифікатори локальних користувачів різних вузлів не зв’язані між собою. Тобто допускається однакова ідентифікація локальних користувачів в різних вузлах. Але в рамках одного вузла всі ідентифікатори локальних користувачів мають бути унікальними.
Локальні користувачі –– це кінцеві користувачі ЕП НБУ, що передають та приймають поштові повідомлення. Кінцевими користувачами можуть бути як фізичні особи, так і прикладні програми.
В кожному вузлі, крім кінцевих користувачів, працює хоча б один адміністратор, який управляє функціонуванням вузла.
В ЕП НБУ є маршрути, що описують шляхи доступу від одного вузла до іншого. Ці маршрути використовуються для транспортування поштових повідомлень. Розрізняють прямий чи безпосередній маршрут між двома вузлами і транзитний маршрут. За прямим маршрутом передача повідомлення з одного вузла в інший виконується без використання будь-яких вузлів. У випадку транзитного маршруту пересилання повідомлення з одного вузла в інший можливе тільки через допоміжні (транзитні) вузли.
Кожне поштове повідомлення називається поштовим конвертом і вміщує, крім інформаційної частини, тобто самого повідомлення, заголовкову частину. Поштове повідомлення є одиницею інформації, що передається між вузлами ЕП. У загальному вигля ді поштовий конверт НБУ відповідає структурі повідомлення в NetWare MHS і виконує вимоги протоколу Х.400.
Поштовий конверт ЕП НБУ складається із заголовка і тіла повідомлення, яке може бути відсутнім. До конверта можуть приєднуватись файли, що описуються в заголовку і транспортуються разом з основним поштовим повідомленням. Заголовок конверта формується, як правило, автоматично. Для його формування використовується частина ключових слів, що рекомендуються в технології NetWare MHS.
Під час використання транспортного засобу ProCarry розміри поштових повідомлень не обмежуються. Якщо ж використовується програмний продукт NetWare MHS, то розмір файла, упакованого в конверт, не повинен перевищувати 64 КБ, а максимальний розмір файлів, що приєднуються до поштових повідомлень і пересилаються разом з ним, –– 64 МБ.
В ЕП НБУ реалізовано шлюз між системами ProCarry i NetWare, за допомогою якого можливий перехід з одного середовища в інше.
Всі поштові повідомлення, що проходять через вузол, архівуються і зберігаються в архіві даного вузла. Архів повідомлень –– це набір каталогів, де в кожному з них зберігаються поштові конверти, що оброблялись в даному вузлі протягом доби, незалежно від того, чи ці повідомлення підготовлені до відправлення, прийняті чи транзитні.
Цей архів використовується адміністратором вузла для аналізу роботи вузла в цілому, а також для аналізу роботи окремих користувачів, а ще для аналізу аварійних ситуацій.
Звичайний –– це запитально-активний режим вузла нижнього рівня по відношенню до вищестоящого. Нині в системі близько 2000 вузлів, у тому числі 27 регіональних. Пересилання повідомлення визначається маршрутом. Головними елементами заголовкової частини повідомлень є: адреса отримувача (включаючи поштову адресу вузла-отримувача (4 зн.) та ім’я локального користувача (8 зн.)).
Взаємодія між вузлами здійснюється таким чином:
1. Якщо вузол—відправник повідомлення пасивний по відношенню до вузла—отримувача повідомлення, то повідомлення у вузлі-відправнику розміщується в черзі, звідки воно буде передане після того, як отримувач вийде на зв’язок.
2. Якщо вузол—відправник повідомлення активний по відношенню до вузла—отримувача повідомлення, то він сам викликає адресата і передає йому повідомлення.
Повідомлення у вузлі може з’явитись двома шляхами:
1. В результаті роботи абонента користувача. Тоді воно буде розміщене у вихідному каталозі вузла.
2. Повідомлення передане з іншого вузла. В такому разі воно потрапить у вхідний каталог вузла. Якщо це повідомлення транзитне, тобто призначене не для даного вузла, тоді після реєстрації воно передається у вихідний каталог вузла. Якщо ж повідомлення адресується локальному користувачу даного вузла, то воно розміщується у вхідному каталозі цього користувача.
II Всесвітня міжбанківська система SWIFT
SWIFT (Society for World-Wide Interbank Financial Telecommunications) - співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій є провідною міжнародною організацією в сфері фінансових телекомунікацій. Основними напрямками діяльності SWIFT є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.
2.1 Головні цілі створення SWIFT та основні етапи її розвитку
Наприкінці 1950-х років в результаті бурхливого зростання міжнародної торгівлі відбулося збільшення обсягу банківських операцій. Традиційні форми зв'язку між банками (пошта, телеграф) вже не могли впоратися з обсягами банківської інформації. Значний час витрачалося на усунення непогодженостей в документах з = через відмінності банківських процедур в різних банках, помилок, що виникають при здійсненні міжбанківських операцій і необхідності багаторазових перевірок. Природною реакцією на лавиноподібний зростання обсягів інформації на паперових носіях стала автоматизація. Однак у міру розвитку систем банківської автоматизації з'являлася необхідність безпаперового обміну фінансовою інформацією між банківськими системами в той час, як відмінності в їх побудові і особливостях протоколів взаємодії не дозволяли створити достатньо надійно працюючу інтегральну систему зв'язку і обробки інформації. Крім того, в області міжбанківських відносин повністю була відсутня стандартизація.
Пошук більш ефективних засобів роботи змусив на початку 1960-х років зібратися 60 американських та європейських банків для дискусії з приводу створення системи стандартизації в міжнародній банківській справі. Було прийнято рішення, що кінцевою метою має стати використання комп'ютерів, засобів телекомунікацій, що забезпечують більш надійну, швидку і безпечну систему передачі банківської інформації. В основу проекту були покладені наступні вимоги:
* Платіжні операції повинні здійснюватися без участі паперів і як можна більш раціонально;
* Обмін інформацією між банками повинен бути значно прискорений з використанням засобів телекомунікацій;
* Повинні бути мінімізовані типові банківські ризики (наприклад, втрати, помилкове напрямок платежів, фальсифікація платіжних доручень і т.д.).
Ініціатива створення міжнародного проекту, що ставив би своєю метою забезпечення всім його учасникам можливості цілодобового високошвидкісного обміну банківською інформацією при високому ступені контролю і захисту від несанкціонованого доступу, відноситься до 1968р. Трохи пізніше в 1972 р. ця ініціатива офіційно була оформлена в проект. У тому ж році були виконані розрахунки, дані рекомендації щодо створення рентабельної системи обміну банківською інформацією. Вони зводилися до наступного:
* Система повинна базуватися на створенні міжнародної мережі і мережної служби сервісу, на стандартизації процесів, а також стандартизації форматів повідомлень, на стандартизації способів і устаткування підключення банків до мережі:
* Для забезпечення рентабельності при вартості передачі одного повідомлення 0,15 дол система повинна обробляти не менш 100 000 повідомлень в день за участю приблизно 70 банків;
* Система повинна містити два незалежних і пов'язаних один з одним розподільних центра і концентратори зв'язку в кожній з країн-учасниць.
У травні 1973 239 банків з 15 країн у відповідності з бельгійським законодавством заснували SWIFT з метою розробки формалізованих методів обміну фінансовою інформацією і створення міжнародної мережі передачі даних з використанням стандартизованих повідомлень. Наступні чотири роки були присвячені рішенню організаційних і технічних питань, і 9 травня 1977 відбулося офіційне відкриття мережі. До кінця року кількість банків-членів збільшилася до 586 (проти 513). Вони забезпечували щоденний трафік до 500 000 повідомлень.
В даний час SWIFT об'єднує 4800 банків і фінансових організацій, розташованих в 155 країнах світу (серед них понад 2700 банків), у яких нараховується більше 20 000 терміналів. Всі вони, незалежно від їх географічного положення, мають можливість цілодобового взаємодії один з одним 365 днів на рік. Зараз по мережі SWIFT щоденно передається 3,3 млн фінансових повідомлень; до 2000 р. очікується зростання обсягу щоденно передаються до 5 млн повідомлень.
SWIFT не виконує клірингових функцій, будучи лише банківської комунікаційної мережею, орієнтованою на майбутнє. Передані доручення враховуються у вигляді переказу по відповідним рахунках "ностро» і «лоро», так само як і при використанні традиційних платіжних документів.
SWIFT - це акціонерне товариство, власниками якого є банки-члени. Зареєстровано суспільство в Бельгії (штаб-квартира і постійно діючі органи знаходяться в м. Ла-Ульпія недалеко від Брюсселя) і діє за бельгійським законами. Вищий орган - загальні збори банків-членів або їх представників (Генеральна асамблея). Всі рішення приймаються більшістю голосів учасників асамблеї у відповідності з принципом: одна акція - один голос. Чільне положення в раді директорів займають представники банків країн Західної Європи з США. Кількість акцій розподіляється пропорційно трафіку переданих повідомлень. Найбільша кількість акцій мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Великобританія.
Членом SWIFT може стати будь-який банк, що має відповідно до національного законодавства право на здійснення міжнародних банківських операцій. Поряд з банками-членами є і дві інші категорії користувачів мережі SWIFT - асоційовані члени та учасники. В якості першого виступають філії та відділення банків-членів. Асоційовані члени не є акціонерами і не зможуть взяти участі в управлінні справами суспільства. Вступ до SWIFT складається з 2-х етапів: підготовки банку до вступу в члени суспільства та підготовки банку до підключення до мережі як працюючого члена суспільства. На першому етапі банк оформляє і відправляє в SWIFT комплект документів, що включає: заяву про вступ, зобов'язання банку виконувати статут SWIFT і відшкодовувати витрати (операційні витрати) суспільству, адресу банку і особи, відповідальної за зв'язок з суспільством, огляд трафіку повідомлень банку. Рада директорів SWIFT розглядає документи і приймає рішення про прийом банку в суспільство. Банк-кандидат отримує право на оплату одноразового внеску і придбання однієї акції товариства.
2.2 Переваги і недоліки мережі
Робота в мережі SWIFT надає користувачам ряд переваг.
* Надійність передачі повідомлень, що забезпечується побудовою мережі, спеціальним порядком передачі і прийому повідомлень за рахунок "гарячого" резервування кожного з елементів мережі.
* Мережа гарантує повну безпеку багаторівневою комбінацією фізичних, технічних і організаційних методів захисту, забезпечує повне збереження і таємність переданих відомостей.
* Скорочення операційних витрат у порівнянні з телексного зв'язком. Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення (до 325 байт) не залежить від відстані, а висока інтенсивність обмінів знижує вартість настільки, що вона виявляється нижче вартості аналогічних передач телексом і телеграфу.
* Швидкий спосіб передачі повідомлень в будь-яку точку світу, час доставки повідомлення складає 20 хв., Його можна скоротити до 1-5 хв. (термінове повідомлення), що перекриває показники окремих каналів зв'язку. Повідомлення досягає адресата значно швидше за рахунок скорочення проміжних етапів у мережі. Так, аналогічна передача по телеграфу займає близько 90 хв. У випадку, коли відправник скоммутірован з одержувачем (режим on-line), передача даних відбувається менш ніж за 20 с.
* Так як всі платіжні документи надходять в систему в стандартизований вигляді, то це дозволяє автоматизувати обробку даних і підвищити в остаточному підсумку ефективність роботи банку. Фіксація виконаних транзакцій дає можливість повного контролю (аудиту) всіх тих розпоряджень і щоденного автоматизованого формування звіту по них; крім цього, долаються мовні бар'єри і зменшуються відмінності в практиці проведення банківських операцій.
* У зв'язку з тим що міжнародний і кредитних оборот все більше концентруються на користувачах SWIFT, підвищується конкурентоспроможність банків-членів SWIFT.
* SWIFT гарантує своїм членам фінансовий захист, тобто якщо з вини суспільства на протязі доби повідомлення не досягло адресата, то SWIFT бере на себе всі прямі і непрямі витрати, які поніс клієнт через це запізнення.
Головним недоліком SWIFT з точки зору користувачів є дорожнеча вступу. Витрати банку щодо вступу в SWIFT становлять 160-200 тис. дол Це створює, звичайно, проблеми для дрібних і середніх банків. Як недоліки можна також назвати певною мірою сильну залежність внутрішньої організації від дуже складної технічної системи (небезпека збоїв та інші технічні проблеми). В якості ще одного недоліку можна назвати скорочення можливостей щодо користування платіжними кредитом (на час пробігу документа), тобто скорочується період між дебетом і кредитом рахунків, на яких відображається даний переклад.
II.3 Повідомлення SWIFT
Один з основних напрямків діяльності суспільства полягає у розробці уніфікованих засобів обміну фінансовою інформацією. З цією метою створена і продовжує удосконалюватися структурована система фінансових повідомлень, за допомогою якої можна здійснювати практично звістку спектр банківських та інших фінансових операцій, включаючи операції, що здійснюються на валютних і фондових біржах.
Формати стандартизованих машинописних повідомлень розроблені таким чином, щоб зробити їх найбільш незалежними від національних особливостей банківської сфери в кожній конкретній країні. У той же час уніфіковані формати повідомлень, що використовуються для передачі інформації в мережі SWIFT, поряд з присвоюють суспільством банківськими ідентифікаційними кодами (восьмизначний код, що є унікальною адресою банківських та інших фінансових інститутів) рекомендовані ISO в якості міжнародних стандартів. Стандарти SWIFT стали стандартами для фінансових повідомлень, роблячи усе більший вплив на банківську справу різних країн. Наприклад, на базі стандартів SWIFT деякі країни розробили клірингові системи (CHAPS в Англії, Sagritter у Франції).
Уніфікація машинописних форматів значно полегшує контроль коректності повідомлень, що відправляються, що, з одного боку, забезпечує захист від випадкових помилок, і, з іншого боку, підвищує пропускну спроможність системи для правильно сформульованих повідомлень. Процеси підготовки і обробки повідомлень повністю піддаються автоматизаціїії, що значно підвищує ефективність і рентабельність банківської діяльності.
В даний час використовується 11 категорій, що охоплюють біліше 130 типів повідомлень (Message Transaction - MT), побудованих таким чином, щоб забезпечувати виконання фінансових операцій з великою точністю (табл. 1).
Повідомлення, як правило, передаються від одного користувача до іншого, але існує категорія системних повідомлень, які дають можливість користувачеві взаємодіяти з мережею (категорія 0). Системні повідомлення використовуються для запиту визначених дій і отримання спеціальних звітів, пошуку повідомлень у базі даних, для навчальних і тренувальних цілей. Користувач може одержувати від мережі запити, або вона може інформувати його про свій поточний стан, оновлення, нові послуги і т.д.
Список використаної літератури