Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національній університет ім. Олеся Гончара
Доповідь на тему :
« Прихід до влади Людовіка XI»
Виконала:
студентка ІІ курсу
групи ІІ-11-2
Кібець Олена
Дніпропетровськ
2013
Аналіз джерел
Історія Західної Європи висвітлюється у значній кількості джерел,переважно письмових: документальні матеріали,правові пам’ятки, розповідні джерела, фольклор.
Документальні та юридичні джерела, як правило, є більш достовірними, дають матеріал по історії господарства, соціальних та правових стосунків. Розповідні джерела,а саме літописи, хронічки, житія, біографія доносять нам дані про політичну історію. У них події відображені через призму свідомості їх авторів. Джерелам цього типу властива суб’єктивність сприйняття, інколи свідоме замовчування про ті чи інші факти, їх зміна.
Важливе місце серед цих джерел займають хроніки.
«Великі французькі хроніки» - літописний звід історії французької монархії, починаючи з часів її виникнення. Охоплюють період ХІ-кінець ХV ст., містять відомості про політичну історію Франції, мали слугувати для правителів та їх близького оточення.
Для даної теми мають велике значення «Мемуари» Філіпа де Комніна. Комнін – французький дипломат та історик, радник королів Людовіка ХІ та Карла VІІІ. Він народився народився в 1447 році, поступив на службу до Карла Сміливого і був посвячений в лицарі, став довіреним радником монарха. В 1472 році перейшов на сторону Людовіка ХІ. Роботу над мемуарами почав у 1489 році за проханням архієпископа Анжело Като. Спогади Комніна поділяються на 2 частини: перша охоплює правляння Карла Сміливого та Людовіка ХІ,а друга присвячена італійському походу Карла VІІІ.
Мемуари вийшли в світ в 1524 році і одразу стали популярними. Комнін довгий час знаходився в центрі політичних подій і залишив унікальні відомості з історії Франції.
Цікавим є твір «Рожевий кущ війн», складений королем Людовіком ХІ для його сина. Твір є своєрідними настановами, але поки що недостатньо вивчений.
Історіографія питання
Історія Франції займає визначне місце у всесвітній історії, і так чи інакше висвітлюється в контексті загальної історії, наприклад у 8 томах «Історії Європи». Але стосовно правління Людовіка ХІ, окремих монографій немає.
М.А. Хачатурян в «Становій монархії у Франції ХІІІ-ХV ст.» приділяє істотну увагу розвитку системи комплектування збройних сил Франції в часи Людовіка ХІ.
Загалом, дослідників більше приваблював вищий судовий орган середньовічної Франції – Парижський Парламент та представницький орган – Генеральні Штати.
Лише в 60-х роках ХХ ст. завдяки школі «Аналів», представниками якої були Ж. Дюба, Р. Фоссьє та П. Тубера сталися зміни у вивченні політичної історії Франції.
В радянській медієвістиці проблемою станової монархії працювали такі історики, Є. Гутнова, Л.Рєпіна, Т.Леонова, Ю.Писарев.
Важливими є роботи з історії Франції ХІV-ХV ст. періоду розвинутого феодалізму В. Керова, В.Райцевської, Н. Басовської.
Розкриття проблеми в журналі «Средние века»
Рогинська А.К. «Исторические взгляды Комнина» // Средние века. 1946. Вып. 2. С. 278-291.
Авторка розповідає про «Мемуари Комніна», намагається зрозуміти світобачення автора, розкриває його відношення до тогочасних подій. Вся історія пройнята симпатіями та антипатіями автора. Рогинська говорить про те, що Комнін є першим французьким політичним істориком.
Доповідь
Людовік, син Карла VІІ та Марії Анжуйської. Народився у самий важкий період Столітньої війни, коли його батьку належала лише частина Франції. Добившись перелому у війні, Карл VІІ почав обмежувати права аристократії на що та відповіла повстанням, яке очолив Людовік. Повстання було придушено, Карл пробачив сина і дав йому в управління провінцію Дофіне і заборонив з’являтися при дворі. Людовік показав себе умілим правителем.
У 1456 році Людовік розсварився з батьком і втік до Бургундського герцога Філіпа Доброго, при дворі якого жив до 1461 року. Після смерті Карла VІІ Людовік повернувся, вразивши скромністю одягу та поведінки,що більше властиву городянину, а не монарху. Новий король оточив себе незнатними людьми, які залежали тільки від нього. Прийшовши до влади, Людовік почав боротьбу з Філіпом та його сином. У 1465 році Карл Сміливий створив із крупних феодалів Лігу загального блага, яка заставила Людовіка підписати сприятливі для членів Ліги угоди, але одразу ж почав їх порушувати.
У 1468 році за порадою одного з наближених – кардинала де Балю, явився до Карла сміливого для переговорів. В цей час в Льєжі відбулось інспіроване повстання проти союзника Карла, князя-єпископа де Бурбона. Карл звинуватив у цих подіях короля, арештував йог, і Людовіку вдалося звільнитися лише ціною значних поступів Бургундії. Повернувшись, Людовік посадив кардинала де Балю в клітку, у якій неможливо було розігнутися і той просидів там 11 років.
В 1470 році Людовік оголосив угоду з Лігою недійсною. Карл Сміливий відповів йому війною, у якій прийняли участь брат Людовіка Карл Французький, король Англії Едуард ІV та ряд крупніших феодалів Франції. Людовік нейтралізував Карла Сміливого, розбив і жорстоко стратив багатьох учасників війни, підкупив Едуарда ІV і заключив з ним мир в Пікіньї.
Демонстративно виражаючи свою любов до нижчих верств населення, Людовік в той же час збільшував податки й обмежував муніципальні свободи. Разом з тим він контролював ремесла,науку. Його правління перетворило знать в стан крупних землевласників.
Людовік підтримував усіх ворогів Карла Сміливого, а після його гибелі у 1477 році захопив частину його володінь, в тому ж році приєднав
Немурське герцогство. У 1479 році провів реформу армії, зробивши ї найманою.
Останні роки життя Людовік провів, зачинившись у своєму замку Плессі-де-Тур, де його вдень і в ночі оточували вірні шотландці. Збереглося багато переказів про моторошні речі цього замку. Людовік завжди отримував задоволення, спостерігаючи за тяжкими стражданнями своїх в’язнів. З старістю його жорстокість тільки збільшилась. По словам, Комніна, він і сам страждав не менше своїх ворогів і фактично добровільно замкнув себе у стінах непривітного житла. Перед смертю він настільки всіх підозрював, що не наважувався навіть вийти на власне подвір’я і щодня міняв і переставляв з однієї посади на іншу своїх слуг. Лише деякі з наближених людей допускалися до короля. Помер у 1483 році.
Після смерті Людовіка ХІ у Франції збереглося тільки одне незалежне феодальне володіння - герцогство Бретонське, яке було приєднано вже за його наступника Карла VІІІ.
Висновок
Людовік був один із самих освічених людей свого часу. Він сприяв наукам та мистецтву, особливо медицині, реорганізував медицинський факультет в парижському університеті, заснував друкарню в Сорбонні, сприяв поширенню книгодрукуванню.
Правління Людовіка ХІ, яке мало важливе значення для об’єднання Франції, зумовило великий вплив на розвиток європейської дипломатії. Був один із перших в Європі, хто намагався перетворити тимчасові дипломатичні масиви на постійні. Не шкодував грошей на поширення таємних агентів, на їх розвідку. В той же час Людовік дуже боявся дипломатичних представниківу себе в країні, бачучи в них розвідників. Однак, він вважав їх неминучим злом і розробив складні правила, щоб по можливості огородити себе від їх цікавості.
Об’єднавши під своєю владою землі Франції, Людовік ХІ лишив французьких феодалів права підтримувати стосунки з іншими країнами Європи. Після нього правом виступати від імені Франції на міжнародній арені користувались тільки королі.
Правління Людовіка ХІ підводить лінію під феодальною Францією і починає історію Франції абсолютиської.
Список використаної літератури:
1.Космінский Е.А. «Историография истории средних веков». – М.,1963.
2. Хачатурян Н.А. «Сословная монархия во Франции ХIII–ХV веков». - М., 1989.
3.Ванштейн О.Л. «Западноевропейская средневековая истоиография» - М., 1964.
4.Рогинська А.Є. «Исторические взгляды Комнина» // Средние века. 1946. Вып. 2. С. 278-291.