Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція № 2. Методичні особливості викладання курсу „Економічна і соціальна географія світу”.
План лекції
1. Мета, навчально-виховні завдання та світоглядне значення курсу.
Основною метою курсу економічної і соціальної географії світу є продовження і завершення формування знань про географічну картину світу, які спираються на розуміння теорії взаємодії суспільства і природи, відтворення і розміщення населення, світового господарства та географічного поділу праці, на розкриття глобальних та регіональних явищ і процесів.
Для досягнення цієї мети перед курсом стоять наступні завдання:
Значення курсу – завершує базову географічну освіту школярів. Це єдиний курс в сучасній школі, який дає комплексні знання про сучасну політичну карту світу, країни, історико-географічні й політико-економічні райони планети. Курс має величезне значення для сучасної людини, оскільки спрямований на формування умінь орієнтування в швидкоплинних подіях в сучасному світі, давати їм оцінку. Це особливо важливо, тому що сучасний громадянин держави одержує величезну кількість інформації про міжнародне життя із ЗМІ і без відповідної бази знань важко зрозуміти про що йде мова. Це призводить до втрати змістової і просторової орієнтації. Крім того, курс має значний виховний потенціал.
Для реалізації цих завадань програмою курсу передбачено формування великої кількості загальних та одничних понять, а також оволодіння учнями практичним уміннями. Крім того, важливою рисою у побудові курсу є спрямованість на встановлення внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків.
Основу курсу складає система загальних понять, які можна об’єднати в декілька тематичних груп:
Зміст курсу пов’язаний зі змістом економічної і соціальної географії України. В процесі вивчення курсу широко застосовуються загальні поняття з суспільної географії: ЕГП, ЕГХ, природні та трудові ресурси, господарство, галузева структура, територіальна структура, спеціалізація тощо. Найчастіше вони стають основою формування нових понять. Наприклад, поняття „народне господасртво” стає основою для формування поняття про світове господарство тощо.
З метою розвитку розумових здібностей дитини та їх здатності до самооосвіти програмою передбачено формування та закріплення великої кількості умінь. Так, в процесі вивчення курсу розвиваються уміння складатит характеристику ЕГП, галузей господарства, населення світу (окремих регіонів та країн), встановлення причинно-наслідкових зв’язків, роботи з картою, підручником тощо. Оволодіння даними уміннями сприяє формуванню нових умінь, необхідних при вивченні економічної і соціальної географії світу: порівнювати країни; групувати їх за рівнем соціально-економічного розвитку, за адміністративним устроєм та формою державного устрою; визначати загальні риси населення та господарства окремих регіонів та груп країн за рівнем економічного розвитку тощо.
Зміст курсу відображає міжпредметні зв’язки з всесвітньою історією. Тому однією з головних опор для вивчення курсу є курс нової та новітньої всесвітньої історії, що вимагає від вчителя оволодіння змістом даного курсу. Це особливо необхідно при вивченні питань, пов’заних з історією формування політичної карти світу, типології країн за формою державного устрою тощо.
Курс вивчається в 10 класі протягом 52 год. в загальноосвітніх навчальних закладах. За новою програмою у класах суспільного профілю передбачено 70 год. на вивчення курсу.
|
Структура і зміст курсу за новою програмою |
|
Вступ 2 год |
|
Розділ І. Загальна ЕГХ світу 20 год |
|
Т.1. Політична карта світу 4 год |
|
Т.2. Населення світу 4 год |
|
Т.3. Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси 4 год |
|
Т.4. Світове господарство 6 год |
|
Т. 5. Глобальні проблеми людства 2 год |
|
Розділ ІІ. Регіони та країни світу (27 год) |
|
Т.1. Країни Європи 11 год |
|
Т.3. Країни Америки Т. 2. Країни Азії 6 год |
|
Країни Північної Америки (4 год). Країни Латинської Америки (2 год) |
|
Т. 5. Країни Африки, Австралії та Океанії 4 год |
|
Узагальнення. Всесвітні економічні відносини 1 год |
|
Резерв часу – 2 год. |
|
Практичні роботи - 4 № 1 Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу. № 2. Порівняльна оцінка ресурсозабезпеченості двох окремих країн чи регіонів світу (за вибором) № 3. Порівняльна характеристика промисловості ФРН і Фанції, Великобританії та Італії (за вибором) (→ після країн Європи) № 4. Порівняльна характеристика господарства головних економічних районів США: Півночі, Півдня та Заходу. |
3. Система знань про політичну карту світу, світові природні ресурси, населення, сучасне світове господарство та його галузеву структуру, міжнародний поділ праці, географію галузей світового господарства, глобальні проблеми людства в програмі і підручниках.
Розділ І. „Загальна ЕГХ світу” містить 5 тем.
Перша тема присвячена розгляду політичної карти світу. Це політичне введення до курсу. Учні одержують загальні відомості про території, країни, держави, типи країн світу, суверенні держави та міжнародні організації. В цій же темі розглядаються історико-географічні регіони світу. Значення цієї теми надзвичайно важливе, оскільки всі наступні теми вивчатимуться на у прив’яз3ці до політичної карти світу і грунтуватимуться на основних поняттях, сформованих під час її вивчення.
Після вивчення теми учні повинні усвідомлювати різницю між поняттями „територія”, „країна”, „ суверенна держава”, „залежна країна і територія”, „колонія”, протекторат”, „підопічна територія” тощо.
Важливими є також знання основних характеристик держав за адміністративним устроєм учні повинні чітко відрізняти унітарні країни та складні (федеративні, конфедерації, унії).
При виченні теми формуються також знання про основні риси різних державних форм правління, формуючи поняття „республіка” (президентська, президентсьтко-парламентська, парламентсько-президентська, парламентська) та „монархія” (абсолютна, конституційна, теократична”. Конкретизувати дані загальні поняття слід через приклади окремих держав.
Однією з найважливіших тем безперечно є тема „Типологія країн світу”, в якій формуються такі поняття: ВВП, ВНП, типи кераїн за галузевою структурою зайнятості (аграрні, індустріальні та постіндустріальні країни). Більш детально розглядається типологія країн за рівнем економічного розвитку. В підручнику виділяються 5 типів країн:
Після формування основних понять учні знайомляться з міжнародними організаціями та історико-географічними регіонами світу.
Тема „Населення світу” передбачає повторення загальних понять („кількість населення”, „чисельність населення”, „густота населення”, „відтворення населення”, „природний приріст”, „міграції”, „урбанізація”, „міські поселення”, „сільські поселення”, „агломерації”, „статево-вікова тсруктура населення”, „етнічний та релігійний склад населення”, „трудові ресурси”, „зайнятість населення”), які учні вивчали в 9 класі. В той же час відбувається поглиблення і розширення знань учнів про населення. Відносно новими для учнів є поняття „демографічний вибух” та „демографічна криза”, „мегалополіси”, „етнос”, „мовна сім’я” тощо. Вивчаючи процес урбанізації варто зверрнути увагу на істотні риси цього процесу та ознайомити з поняттями „псевдоурбанізація”, „субурбанізація”, які відсутні в тексті підручника.
Тема „Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси” має на меті формування загальних основ екологічних знань учнів – про географічне середовище та його ролі в житті суспільства, про соціально-політичні аспекти взаємодії природи та суспільства. Тема спрямована на ознайомлення учнів з класифікацією природних ресурсів і з основними видами природниз ресурсів світу. Поняття „природні ресурси” не є новим для учнів, як і види природних ресурсів (мінеральні, водні, земельні, рекреаційні, кліматичні, біотичні та ресурси Світового океану). Відносно новими є поняття „вичерпні і невичерпні ресурси”, „відновлювані” та „невідновлювані”.
В темі „Світове господарство” розглядається сучасне світове господарство як єдина система, йогго структура, МПП і міжнародні економічні зв’язки.
При формуванні увлень про світове господарство як єдиної системи формується розуміння учнями поняття „система”, як сукупність складових компонентів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, утворюючи певну цілісність, єдність. З даної позиції світове господарство розглядається як система національних господарств, що пов’язані і взаємодіють за законами МПП. Продовжується (з 9 класу) формування поняття „МПП”, який розглядається як одна з форм суспільного поділу праці, поряд з географічним (територіальним) поділом праці. Слід звернути увагу на той факт, що МПП підкоряється „закону порівняльних переваг”. Тут же учні знайомляться з поняттями „менеджмент” (управління), „маркетинг” (ринкознавство), що дозволяє реалізувати на уроці профорієнтаційні завдання курсу.
При розгляді структури світового господарситва учні пригадують поняття „структура”, „галузева” та „територіальна” структура господарства. Новими для учнів є поняття соціально-економічної структури господарства” – співвідношення укладів і систем власності, характер взаємодії державного і приватного капіталу, розстановка політичних та економічних сил у державі чи світі в цілому. Тут учні знайомляться з поняттями „дофеодальний уклад”, „феодальний”, „поміщицьке господарство” („господарство латифундій”), „централізованокерована економіка”, „перехідна економіка”, „ринкова економіка”. Новим поняттям є і поняття „транснаціональна корпорація”.
Після цього відбувається знайомство з поняттями НТП і НТР, з основними рисами НТР.
Всі ці загальні поняття є підгрунтям для вивчення географії галузей світового господарства. Вивченню кожної галузі передує повторення її галузевої структури та принципів розміщення підприємств галузі, що вивчалося в 9 класі.
Відносно новими для учнів є знання про форми міжнародних економічних зв’язків. При вивченні даного питання учні знайомляться з поняттями „зовнішня торгівля”, „ринок послуг”, „ринок капіталу”, „інвестиції”, „валютний ринок”, „ринок праці” тощо.
Вивчення глобальних проблем людства грунтується на попередніх знаннях учнів та їх чуттєвому досвіді. Вводиться поняття „глобальні проблеми людства”, розглядаються окремі проблеми, зокрема проблема війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, проблема голоду, боротьби зі злочинністю, тероризмом, епідеміями), їх сутність, причини, особливості, наслідки та можливі шляхи вирішення.
Курс містить досить велику кількість загальних та одиничних понять.
Пригадаємо, що загальні поняття охоплюють цілий клас однорідних предметів, явищ, процесів. Вони бувають загальнонауові (населення, господарство тощо) та загальногеографічні (територіальна тсруктура господарства тощо).
Засвоєння понять – це знання змісту поняття, засвоєння прийомів навчальної діяльності його застосування для вирішення навчальних завдань.
Учням старших класів властивий великий інтерес до проникнення в сутність явищ, до вирішення проблем, до широких узагальнень та світоглядних висновків. Їхні запити може задовольнити тільки серйозне, доказове викладення вчителем матеріалу, яке грунтується на принципах наукового роздуму. Цьому сприяє проблемний виклад матеріалу та дедуктивний шлях формування понять, в ході якого поняття наповнюється певним змістом.
Дедуктивний шлях формування загальних понять (від загального до конкретного) передбачає вивчення понять за схемою:
визначення поняття → сприйняття суттєвих ознак → конкретизація і збагачення поняття → закріплення ознак поняття і зв’язків → встановлення зв’язків з новими поняттями.
Початок формування понять дедуктивним шляхом потребує опори на знання, які отримані раніше.
Дедуктивний шлях формування понять використовується переважно в старших класах. Він висуває більш високі вимоги до абстрагуючої діяльності учнів і дозволяє скоротити час на засвоєння поняття (у порівнянні з індуктивним). Дедуктивним шлях зближає шкільну географію з методами наукового пізнання, привчає школярів до теоретичного аналізу учбового матеріалу.
Поняття вважається засвоєним, якщо учень:
Тому, з метою забезпечення засвоєння поняття слід спрямувати діяльність школярів на виокремлення, аналіз його ознак. Це означає виділення суттєвих та несуттєвих ознак, порівняння та групування їх.
У засвоєнні загальних понять велика роль відіграють визначення. Вони розкривають найзагальніші ознаки предметів і явищ, відношення між ними. Визначення краще сприймаються, якщо зробити їх об’єктом спеціального аналізу або пов’язати з наочною основою. Для формування уміння застосовувати вивчені поняття використовуються певні завдання.
Одиничні поняття стосуються конкретного географічного об’єкта і відображають його своєрідність. Вивчення одиничних понять передбачає локалізацію, певну прив’язку до земної поверхні або до карти. Тому одна з суттєвих ознак одиничних об’єктів – їх географічне положення. Особливістю одиничних понять є те, що вони не осмислюються без загальних понять. І в той же час вони конкретизують загальні поняття.
Засвоєння змісту одиничних понять – це одночасно і засвоєння номенклатури, і формування картографічних уявлень про взаємне розташування об’єктів, регіонів, країні тощо.
Прийоми формування одиничних понять:
В курсі ЕіСГС більшість загальних понять формуються при вивченні розділу І, а одиничних – при вивченні регіональної географії.
У навчальній програмі та підручнику для 10 класу основним поняттям виступає поняття про наукову картину світу, що розкривається через економіко-соціально-географічне вивчення світ. Старшокласників знайомлять з основами методології географічної науки. Вони мають зрозуміти, що географія відноситься до просторових наук, де географічний простір і час становлять базові поняття науки, розвиваються і віддзеркалюються всі сфери географічної оболонки Землі: атмосфера, літосфера, гідросфера, біосфера і соціосфера (ноосфера) і є не тільки формою, а й умовою їхнього буття. Тому й доцільно ознайомити старшокласників з предметом та об’єктом дослідження географії та з методами географічних досліджень. Поряд з традиційними методами (спостереження, експедиції, польові дослідження, статистичний, історичний, картографічний тощо) існують сучасні методи географічних досліджень: космічний, геоінформаційний, геофізичний, геохімічний, моделювання, комп’ютерних технологій тощо. В географії, як і в кожній науці, існує чітка і послідовна ієрархія наукових знань, без якої правильне і повне сприйняття географічної картини світу неможливе.
Згідно програми в підручнику підібрано навчальний матеріал про ієрархію наукових знань курсу. Вчителю географії необхідну особливу увагу приділити на усвідомлення учнями запропонованої ієрархії знань: науковий закон, закономірність; наукова теорія; наукова парадигма; наукова концепція; наукова гіпотеза; загальні наукові поняття; конкретні наукові поняття; наукові терміни; науковий факт і уява. Після ознайомлення учнів з ієрархією знань необхідно привести самостійну роботу старшокласників для підбору прикладів на кожну наукову ступінь. Починаючи від уяви картини світу, політичної та фізичної карти, до конкретного питання життя людей у регіонах світу, десятикласники наводять приклади дії географічних законів, які разом з економічними, екологічними, соціальними, культурними, політичними впливають на розвиток конкретних географічних регіонів та країн. Знання про людей та населення проходить майже через всі навчальні теми цього курсу. Соціальний аспект (знання про населення) є не лише у відповідній темі, а й у темах: «Політична карта світу», «Людство – творець ноосфери», «Географія населення і культури», «НТР – крок у майбутнє», «Сучасне світове господарство», «Регіони світу».
У попередніх курсах шкільної географії учні вже ознайомлені з науковою термінологією, поняттями, термінами, законами тощо. Саме в 10 класі вони зможуть їх систематизувати, інтегрувати та узагальнити. Серед законів та закономірностей десятикласники зможуть назвати закономірність розміщення корисних копалин, розміщення портів, сільськогосподарських (аграрних) районів тощо. Старшокласники називають основні географічні теорії: взаємодія суспільства і природи, відновлення та розміщення населення, географічний поділ праці, економічного районування тощо. На сьогодні актуальними є географічні парадигми: геоінформаційна, регіональна, територіальна тощо та наукові концепції: територіального поєднання природних ресурсів, геоурбаністика, територіально-виробничі комплекси тощо.
Формують ядро наукових географічних знань такі загальні наукові поняття як географічне середовище, ресурсозабезпеченість, урбанізація, НТР, світове господарство, «зелена революція», демографічна політика, агробізнес, монокультура тощо. Одиничні наукові поняття представлені поняттями: демографічна політика в Китаї; міжнародна економічна інтеграція в Європі; агробізнес в США; монокультура в Тропічній Африці тощо. Вони посилюють навчальний матеріал відповідних тем і збагачують географічний запас десятикласників, поповнюють словник спілкування, урізноманітнюють їх мову. Географічна навчальна інформація допомагає учням створити цілісне уявлення про географічні об’єкти та явища, ознайомлює з особливостями природи Землі, з населенням та господарством, їхньою територіальною організацією, традиціями, звичаями, віруванням.
Більшу частину навчального часу вивчення географії в 10 класі приділено загальній економіко-соціально-географічній характеристиці світу. Зміст навчального матеріалу цього розділу складено відповідно до вимог державної програми, але тут зосереджено і поглиблено інформацію про основні економіко-соціально-географічні поняття, явища і процеси. Навчальні теми «Політична карта світу», «Природно-ресурсний потенціал планети – джерело життя людства», «Людство – творець ноосфери», «Географія населення і культури», «НТР – крок у майбутнє», «Сучасне світове господарство» несуть найновішу географічну інформацію та статистичні дані розвитку цих складових змісту.
Окремий розділ присвячено регіонам світу: Євразії, Північній Америці, Латинській Америці, Австралії, Африці. Ці історико-географічні регіони вибрані традиційно, проте навчальний матеріал «осучаснено» і «олюднено». Життя і життєдіяльність населення регіонів висвітлено з позиції історичного розвитку на своїй території.
Навчальний зміст курсу несе значну частку екологічної освіти і виховання школярів. Під час вивчення навчального матеріалу є великі можливості для здійснення економічної освіти і виховання старшокласників. Це можна показати в таблиці 2:
Економічна освіта випускників старшої профільної школи поглиблюється через вивчення глобальних територіально-диференційованих господарських проблем, розкривається роль окремих держав і народів у світовій економіці, пояснюються процеси економічної інтеграції між державами. У старшокласників складається уява про територіальну організацію господарства, розвивається економічне мислення, вони можуть пояснити процеси, що відбуваються в сучасному світі, змінюється їх економічна культура.
Географічні знання старшокласників сприяють їх соціалізації, тобто формуванню компетентностей у різних сферах діяльності: пізнавальній, суспільно-громадській, трудовій, побутовій, культурній та інформаційній (див таблицю).
Тема „Політична карта світу” є першою в розділі „Загальна ЕГХ світу”.
На вивчення теми „Політична карта світу” програмою 2001 р. відводиться 3 год. В білшості календарно-тематичних планів на друкованій основі наведено такий орієнтовний розподіл годин:
Тема 1. Сучасна політична карта світу. Відмінності понять „країна”, „держава”, „залежна країна”, „колонія”. Класифікація країн за формою правління та адміністративним устроєм. Історико-географічні регіони світу.
Тема 2. Політичні та економічні системи країн. Типологія держав.
Тема 3. Етапи формування політичної карти світу. Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл.
Варто відмітити, що такий розподіл годин дещо порушує логічну послідовність вивчення теми. Тому доцільнішим буде наступний розподіл годин:
Тема 1. Сучасна політична карта світу. Відмінності понять „країна”, „держава”, „залежна країна”, „колонія”. Етапи формування політичної карти світу. Історико-географічні регіони світу.
Тема 2. Типологія держав. Класифікація країн за формою правління та адміністративним устроєм. Типологія країн за рівнем економічного розвитку.
Тема 3. Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл.
Згідно нової програми на тему виділяється 4 години. За умови збільшення кількості годин, виділеної на вивчення теми варто виділити окремий урок на вивчення етапів формування сучасної політичної карти світу, що дозволяє глибше розглянути дане питання . Причому етапи формування політичної карти світу доцільніше розглядати після вивчення сучасної політичної карти світу,т.т. на другому уроці з теми.
Слід пам’ятати, що перші уявлення учнів про політичну карту світу формуються ще в початковій школі. В курсі „Загальна географія” політична карта розглядається при вивченні розділу 4. „Людство на Землі”, але вивчення зводиться до формування уявлень про способи зображення держав і столиць на політичній карті світу, уміння показувати найбільші держави на політичні карті світу та позначати кордони та столиці держав на конттурній карті. При вивченні материків та океанів розглядаються політичні карти окремих материків та ключові країни регіону, що не дає цілісного уявлення про політичну карту світу. При вивченні географії України формується уявлення про місце України на політичній карті світу.
Отже, вивчення політичної карти світу ґрунтується на опорних знаннях, отриманих при вивчення попередніх курсів географії, на життєвому досвіді учнів. Але вперше у учнів формується цілісне уявлення про політичну карту світу.
Більшість понять теми для учнів є новими. Але є й знайомі учням поняття. Це поняття, які формуються при вивченні правознавства та історії (держава, країна, федеративна та унітарна держава, республіка, монархія тощо) та в курсі економічної і соціальної географії світу (ВВП,ВНП тощо).
При вивченні теми важливе значення мають внутрішньопредметні зв’язки, в першу чергу з ЕіСГУ, та міжпредметні зв’язки з історією (при вивченні етапів формування політичної карти світу) та правознавством.
Тема 1. Сучасна політична карта світу є своєрідним політичним введенням до курсу ЕіСГ світу. Ця тема є підгрунтям вивчення всіх наступних тем курсу. На початку вивчення теми варто актуалізувати опорні знання учнів, а саме – пригадати разом, що таке політична карта, чим вона відрізняється від інших карт тощо. Для цього можна використати інтерактивний прийом „Мозковий штурм”. Для цього вчитель пропонує учням розглянути в атласах політичну карту світу та сформулювати основні властивості політичної крати. Всі варіанти записуються на дошці, потім виокремлюються найбільш суттєві ознаки і формулюється визначення. Таких визначень може бути декілька. Потім можна запропонувати учням перевірити вірність сформульованих визначень з визначенням, поданим у підручнику. Бажано записати визначення в зошити чи словнички.
Варто звернути увагу учнів не той факт, що в світі існує понад 250 держав і територій, які мають різний політико-територіальний статус: території, країни, держави. З цими поняття учні мають змогу ознайомитися в результаті роботи з текстом підручника. Завдання може звучати так: виписати в зошити визначення понять „територія”, „країна”, „держава”, виділити суттєві риси кожного поняття та виділити відмінності між ними. Після цього, в процесі обговорення, необхідно підвести учнів до висновку, що найбільш широким поняттям є територія, оскільки бувають території країн, території держав, залежні території тощо. Поняття „країна” і „держава” дуже близькі, але не синонімічні. Поняття „країна” має більш глибокий культурно-історичний, економічний і політичний зміст. Так країна може бути суверенною або залежною. Держава ж - це суверенне політичне утворення. Варто відмітити, що на початко ХХІ ст. лише 80 % країн були суверенними державами.
Далі вчитель зазначає, що у відповідності до норм міжнародного права у світі виділяють три види територій:
При розгляді зазначених видів територій можна застосувати самостійну роботу учнів за варіантами. Для цього клас ділиться на 3 варіанти. Завдання:
1-й варіант – опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:
2- варіант - опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:
2-й варіант - опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:
Можна додати завдання за картою – навести приклади суверенних держав, залежних країн і територій.
Завдання краще записати на дошці перед уроком або підготувати роздатковий матеріал. Час на виконання завдань строго регламентується – 4 хвилини. Після цього – обговорення. Один учень з кожного варіанту дає відповіді на питання, інші – доповнюють. Учні, що виконували завдання іншого варіанту – задають питання.
Після цього слід акцентувати увагу на особливому статусі Антарктиди як нейтральної демілітаризованої території, де заборонена будь-яка діяльність, крім наукової. Тут можна використати випереджаюче завдання- доповідь про українську антарктичну станцію ак. Вернадського.
Далі слід зазначити, що політична карта світу не завжди мала такий вигляд. Вона постійно знаходиться в русі і розвитку. Знання історії формування політичної крати світу дозволить сформувати цілісні соціокультурні, економіко-географічні, політико-географічні образи регіонів світу та окремих країн, що дозволить учням краще орієнтуватися в подіях, що відбуваються на сучасній геополітичній арені світу. Розглядати історію формування політичної карти світу слід за такими етапами: давній період, середньовічний період, новий та новітній періоди. Відсутність даної теми в тексті підручника вимагає від вчителя роботи з додатковою літературою і детермінує вибір ним відповідних методів навчання. це в першу чергу меитоди усного викладу знань – розповідь, пояснення, в ході якої учні конспектують навчальний матеріал в зошити. Для кращого сприйняття учнями навчального матеріалу можна виготовити додатковий матеріал, наприклад, конспективно-довідкові таблиці, в яких буде в стислому і комфортному для сприйняття вигляді поданий матеріал про основні події на геополітичній арені в різні періоди.
Узагальнити та систематизувати уявлення учнів про основні етапи формування політичної карти світу можна, застосувавши роботу в парах. Учням пропонується на основі конспекту визначити, які зміни на політичній карті світу належать до кількісних, а які – якісних. (Кількісні – приєднання щойно відкритих земель, територіальні придбання або втрати внаслідок війн, об’єднання або розпад держав тощо. Якісні – історична зміна суспільно-історичних формацій, отримання суверенітету, запровадження нових форм державного правління тощо).
Для вивчення історико-географічних регіонів світу можна застосувати пояснювально-ілюстративний метод або роботу учнів з картою „Частини світу, історико-географічні регіони світу та найважливіші політико-географічні утворення”, яка вміщена в підручнику та роботу з текстом підручника. Результатом такої роботи може бути заповнення таблиці:
|
Історико-географічний регіон |
Площа, млн. км² |
Кількість населення |
Характерні риси |
Ключові країни |
Після обговорення виконаного завдання доцільним буде підсумуват основні ознаки виділення історико-географічних регіонів світу, що дозволить учням сформувати конкретні узагальнені образи окремих регіонів.
З метою вивчення просторового розміщення історико-географічних регіонів учням можна запропонувати і нанесення історико-географічних регіонів світу на контурну карту (домашнє завдання або на етапі закріплення).
Тема 2. Типологія держав.
На етапі актуалізації знань можна використати такі форми контролю:
На етапі мотивації можна підвести учнів до необхідності групування країн за певними ознаками на основі виділення спільних ознак між країнами. Це значно спрощує вивчення країн та дозволяє краще орієнтуватися у великій різноманітності країн світу.
На початку вивчення теми необхідно сформувати в учнів поняття „типологія”. Для цього варто запитати учнів, як вони розуміють дане поняття, а потім звернути увагу до тексту підручника, в яком вони повинні знайти і виписати в зошити визначення даного поняття. Такий шлях формування понять передбачає застосування індукції.
Слід зазначити, що типологія може здійснюватися за різними ознаками, які називають критеріями, навести приклади критеріїв. А потім подати учням визначення поняття „тип країни”, оскільки воно відсутнє в підручнику.
(Тип країни – це відносно сталий комплекс притаманних їй умов та особливостей розвитку, що об’єктивно склалися й характеризують роль країни та місце у світовому співтоваристві на певному етапі всесвітньої історії.)
Дане поняття формується дедуктивним шляхом. Спочатку подається визначення, потім виділяються суттєві ознаки поняття шляхом бесіди. Це дозволить учням краще зрозуміти поняття.
Спочатку розглядаються класифікації країн за формою устрою та правління.
При розгляді класифікації країн за формою адміністративного устрою слід встановити міжпредметні зв’язки з історією та правознавством. Учням можна також запропонувати скласти схему класифікації країн за адміністративним устроєм та навести декілька прикладів унітарних держав, федерацій, конфедерацій (в минулому), уній (в минулому).
Класифікацію країн за формою правління можна вивчати, застосовуючи групову форму організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Так як в підручнику відсутня характеристика кожної з форм правління, вчителю можна підготувати роздатковий матеріал з необхідною інформацією. Так можна клас поділити на 6 груп:
1-а група розглядає характерні риси президентської республіки і наводить приклади таких держав
2-га – група – президентсько-парламентську республіку
3- тя група – парламентську республіку
4 – абсолютну монархію
5 – теократичну
6- конституційну
Якщо є можливість бажано виділити і групу експертів, яка підведе підсумок, тобто виділить відмінності між зазначеними формами правління.
Але центральним питанням даної теми є типологія країн за певними соціально-економічними показниками:
При розгляді типології країн за галузевою структурою зайнятості населення можна використати роботу учнів з текстом підручника за рядами чи варіантами.
Виділяється три варіанти (аграрні, індустріальні та постіндустріальні країни). Обов’язковою умовою є наведення прикладів до кожного типу країн.
Перед розглядом типології країн за рівнем економічного розвитку, слід звернути увагу учнів на те, що рівень економічного розвитку – поняття надзвичайно складне і багатокомпонентне. Якщо враховувати всі показники економічного розвитку, то типологію здійснити надзвичайно важко і майже неможливо. Тому найчастіше орієнтуються на ВНП або ВВП. З даними поняттями учні знайомі з 9 класу, тому варто разом їх пригадати. В разі, якщо учні не згадають, можна звернутися до тексту підручника.
Для того, щоб встигнути розглянути типологію країн за рівнем економічного розвитку на уроці доцільно організувати групову роботу учнів. формується 5 груп. Кожна з груп розглядає окремий тип країн за планом:
В ході обговорення всі учні заносять харакетристику кожного типу в зошити у вигляді таблиці, кількість колонок у якій відповідає пунктам плану характеристики типу країн. Обов’язковою умовою при обговоренні результатів роботи в групі є показ країн, які називають на карті. Таким чином, один учень з групи доповідає, а інший показує країни на карті.
Можна також звернути увагу на класифікації країн за кількістю населення, географічним положенням (континентальні та приморські) та запропонувати навести приклади.
На етапі закріплення можна використати дидактичну гру „Вірю – не вірю”. Вчитель пропонує учням твердження, а вони повинні відповісти „вірю чи не вірю”. При цьому відповіді не обов’язково повинні бути вербальними, можна використати і сигнальні картки і хлопки в долоні тощо. Твердження можуть бути такими:
На цьому уроці доцільна роздати учням випереджаючі завдання – повідомлення про найбільш відомі міжнародні організації, рекомендувати літературу учням.
Тема 3. Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл.
Вивчення міжнародних організацій слід розпочати з визначення поняття.
Міжнародна організація – неурядове об’єднання держав або національних товариств, які дяють для досягнення певних цілей (політичних, економічних, науково-технічних.
Далі виокремити суттєві риси поняття і звернути увагу на диференціацію міжнародних організацій за функціональними особливостями та територіальними масштабами. Для цього можна запропонувати учням заповнити таблицю на основі тексту підручника:
|
Поділ міжнародних організацій |
|||
|
за функціями |
за територіальними масштабами |
||
|
глобальні |
регіональні |
субрегіональні |
|
|
загальнополітичні |
|||
|
військово-політичні |
|||
|
економічні |
|||
|
валютно-фінансові |
|||
|
інші |
Після завершення роботи – обговорити в класі і доповнити таблицю даними, які відсутні в тексті підручника (в тексті підручника згадані не всі організації).
Після цього заслуговуються повідомлення учнів про діяльність найбільш впливових міжнародних організацій (випереджаючі завдання) (ООН,ЄС,НАТО, СНД, ОПЕК, АСЕАН тощо). Завчасно вчитель має перевірити підготовлені доповіді. Для доповідей чітко регламентувати час. Після кожної доповіді – питання і обговорення.
Вивчаючи міжнародні організації, варто підкреслити, що подальшого розвитку набуває й стратегічне партнерство між Україною і ЄС, спрямоване на розвиток стабільності і процвітання в Європі, а також посилення демократії, поваги до прав людини, головування права і засад ринкової економіки. Тут доцільно також висвітлити роль країн-членів НАТО у розв’язанні геополітичних конфліктів, пояснити напрями співпраці в рамках НАТО як між країнами блоку, так і тими, які не є його членами (наприклад, доцільно розкрити співпрацю Росії і НАТО). Слід зазначити, що у квітні 2005 р. було започатковано інтенсифікований діалог між Україною і НАТО з питань членства і відповідних реформ. Вчитель має пояснити переваги, які отримує Україна, вступивши до НАТО (участь у процесах ухвалення рішень під час обговорення питань розвитку європейської та євроатлантичної безпеки, ьякі впливають на безпеку України; Відповідно до Вашингтонського договору держава матиме реальні гарантії державного суверенітету, політичної незалежності, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів; активізація співпраці з європейськими і світовими фінансовими структурами, перспективи вступу до ЄС; підвищення інвестиційної привабливості країни для міжнародного інвестора, впрорядкування витрат на оборону держави тощо).
Методика вивчення теми „Населення світу”
Тема „Населення світу” вивчається протягом двох уроків (згідно програми 2001 р.) та протягом 4-х уроків (за новою програмою).
Кількість годин, виділених на вивчення теми за програмою 2001 р., доцільно буде розподілити таким чином:
Урок 1. Населення світу: кількість, густота, відтворення. Демографічні, міграційні процеси та демографічна і міграційна політика. Розміщення населення. Статево-віковий склад населення світу. Мовний та етнічний склад населення світу. Світові релігії.
Урок 2. Соціальна і професійна структура населення. Трудові ресурси. Проблеми зайнятості і безробіття населення. Практична робота № 1. Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу.
За новою програмою години доцільно розподілити наступним чином:
Тема має надзвичайно важливе значення для подальшого вивчення курсу, оскільки дає уявлення про загальні демографічні тенденції у сучасному світі та в окремих регіонах, формує розуміння закономірностей у розподілі населення, про територіальні відмінності в структурі населення. це дозволяє сформувати певні соціокультурні образи окремих регіонів світу і зрозуміти культурні першопричини сучасних геополітичних подій у світі. Крім того, вивчення теми формує розуміння того, що населення є одночасно продуктивною силою суспільства і водночас споживачем матеріальних і духовних цінностей. Наелення складає основу будь-якої держави.
В умовах гуманізації шкільної географічної освіти тема набуває особливого значення, оскільки людина є центром сучасних суспільно-географічних досліджень.
Вивчення теми грунтується значною мірою на опорних поняттях, сформованих у попередніх курсах. Так, поняття „кількість” і „густота населення” формуються ще в 6 класі при вивченні розділу „Земля – планета людей”, де учні також знайомляться із загальними закономірностями розміщення населення світу, з людськими расами. В курсі географії материків та океанів учнів знайомляться з загальними рисами та особливостями населення материків. Але найбільша кількість понять формується при вивченні ЕіСГУ, де формуються наступні поняття: „природний рух населення”, „природний приріст”, „механічний рух”, „коефіцієнт народжуваності”, „коефіцієнт смертності”, „депопуляція”, „міграції”, „еміграція”, „імміграція”, „сальдо міграції”, „статево-віковий склад населення”, „місто”, „село”, „урбанізація”, „агломерація”, „система розселення”, „трудові ресурси”, „економічно-активне населення” тощо.
Програмою курсу визначено такі вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів до вивчення „Населення світу”:
С. Коберник зазначає, що при вивченні населення світу, вчитель повинен значно інтенсивніше використовувати статистичні матеріали, давати учням виконувати багато практичних робіт (вправ), креслити графіки,діаграми, статево-вікові піраміди тощо. Важливо порівнювати всі показники з відповідними показниками України.
На початку вивчення теми необхідно пригадати науки, що вивчають населення. для цього можна застосувати бесіду, а потім звернутися до учнів із завданням на основі тексту підручника скласти схему „Науки про населення” (демографія, етнографія, географія населення). Після цього зв’язувати, що вивчає географія населення, звернути увагу на те, що насьогодні ця наука є центральною в блоці суспільно-географічних дисциплін.
Далі вчитель має повідомити загальну кількість населення світу і підвести до думки, що вона зростає за рахунок відтворення населення. Пригадати дане поняття і поняття „природний приріст” можна шляхом бесіди. В ході бесіди слід з’ясувати сутність додатнього, від’ємного та нульового природного приросту. Матеріал можна записати в зошити у вигляді схеми.
Територіальні відмінності природного приросту за регіонами світу доцільно вивити в ході роботи з картою „Природний приріст населення” (в підручнику або в атласі”). Для цього можна застосувати бесіду. На даному етапі доцільним буде використання прийому побудови графіка зміни природного приросту населення світу за певний період. Для цього вчителю необхідно підібрати статистичні дані, записати їх на дошці і разом з учнями побудувати та проаналізувати графік.
Для розгляду різних типів відтворення можна застосувати роботу учнів з текстом підручника за варіантами (І і ІІ тип). Завданням для такої роботи може бути заповнення таблиці в зошиті:
|
Тип відтворення |
Характерні риси |
Приклади країн |
Після завершення роботи – учні обмінюються інформацією в парах та заносять почуте в зошити. Після цього – загальне обговорення.
На наступному етапі вчитель має сформувати в учнів розуміння того, що до 18 століття зростання кількості населення відбувалося за рахунок біологічних процесів, а пізніше на перший план вийшли соціально-економічні фактори.
Для розгляду демографічної ситуації в світі, демографічного вибух та демографіної кризи слід застосувати розповідь вчителя з елементами бесіди.
Логічним переходом до вивчення міграцій можуть бути слова вчителя про те, що кількість населення, його структура значною мірою визначаються міграціями.
Далі варто звернутися до опорних знань учнів, а саме запропонувати їм пригадати класифікації міграцій за причинами, напрямами, тривалістю та ступенем організованості. Особливу увагу слід звернути на явище „відпливу умів” та його причини.
Для розгляду напрямів міграційних потоків можна запропонувати учням на основі тексту підручника позначити на контурній карті напрями найбільших міграційних потоків на сучасному етапі. Інший варіант вивчення цього питання – прийом „Знайди пару”. На дошці написані окремими колонками регіони, з яких відбувається відтік населення, та регіони імміграції.
Латинська Америка →США
Азія → Європа
Африка → Європа
Країни СНД → Західна Європа, Північна Америка, Ізраїль
Центральна Європа → Західна Європа, Північна Америка, Ізраїль.
Після цього вчитель звертає увагу на необхідність ефективної міграційної політики та її особливості в різних регіонах та країнах світу.
Вивчення розміщення населення варто почати з роботи з картою. Завадання: проаналізуати територіальні відмінності в густоті населення світу. Після цього разом з учніми з’ясувати причини нерівномірності розміщення населення світу. Прийом „Мозковий штурм”. Варіанти, запропоновані учнями записуються на дошці, обговорюються і визначаються основні причини. На основі знаь про типи відтворення та виділених причин можна запропонувати учням пояснити показники густоти населення в різних регіонах світу.
При розгляді міського і сільського населення слід пригадати основні поняття та підходи до визначення критеріїв міст ( навести приклади підходів в різних країнах).
Процеси урбанізації, субурбанізації та псевдоурбанізації можна висвітлити в ході розповіді вчителя. Територіальні відмінності в рівнях урбанізації з’ясовуються в процесі роботи з картою. На основі аналізу карти відводиться закономірність: високий рівень урбанізації характерний високорозвиненим країнам світу (індустріальним та постіндустріальним), а низький – відсталим аграрним країнам.
За наявності часу можна пригадати класифікацію міст з функціями і навести приклади.
Далі пригадується поняття агломерація, агломерації України. На карті учні знаходіть найбільші агломерації світу. Вчитель пояснює поняття „мегалополіс” і наводить приклади (Босваш, Токайдо тощо).
Форми сільського розселення (дисперсну, групову, мішану) можна розглянути методом роботи учнів з текстом підручника. Завданням може бути заповнення таблиці:
|
Форма сільського розселення |
Характерні риси |
Країни |
При розгляді статево-вікової структури населення найважливіше сформувати у учнів уявлення про особливості статевого та вікового складу населення світу та їх територіальні відмінності. При цьому слід звернути увагу учнів на малюнок в підручнику, на якому показано діаграми вікової структури населення в країнах з різним типом відтворення.
Важливо ознайомити учнів зі статево-віковою пірамідою та принципами її побудови, а також навчити аналізувати статево-вікові піраміди. Для цього використовуються малюнки в підручнику.
При вивченні етнічного складу головне – сформувати знання пояття „етнос”, „одно- та багатонаціональна країна”;ознайомити з загальними особливостями етнічної структури населення світу.
Вперше учні знайомляться з мовними сім’ями. Для цього застосовується прийом роботи з картою. В першу чергу, працюють з легендою карти, а потім визначають особливості розміщення народів, що належать до різних мовних сімей.
У знайомстві зі світовими релігіями доцільно застосувати випереджаючі завдання, які передбачають підготовку учнямими повідомлень про основні релігії світу.
За допомогою тексту підручника – з’ясувати особливості поширення світових релігій.
Вивчаючи трудові ресурси, згадують основні поняття, з’ясовують особливості зайнятості населення в різних типах країн, знайомляться з проблемою безробіття. Після цього виконується практична робота № 1. Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу. Робота виконується в зошитах для практичних робіт на друкованій основі або в зошитах і за планом, розробленим особисто вчителем (вчитель має приготувати статистичні дані). Серед завдань практичної роботи слід виділити наступні:
Отже, вивчення населення світу вимагає від вчителя підбору статистичних даних, які використовуються на уроці. В процесі вивчення теми формуються основні прийоми роботи учнів зі статистичним і картографічним матеріалом.
Методика вивчення теми „Географія світового господарства”
На вивчення теми за програмою 2001 р. виділено 3 години, за новою – 6 годин.
Згідно програми 2001 р. доцільно розподілити години так:
Згідно нової програми:
Дана тема передбачає формування найбільшої кількості нових загальних понять: СПП ,МПП, ТПП, НТР, НТП тощо.
В той же час вивчення галузей світового господарства здійснюється на базі внутрішньопредметних зв’язків з економічною і соціальною географією України. Це вимагає від вчителя спиратися на поняття, сформовані в курсі 9 класу галузева і територіальна структура господарства, промисловості, с/г, види транспорту, види зовнішньо-економічних зв’язків тощо.
Поняття „світове господарство” є практично новим для учнів, а тому доволі складним. Для його засвоєння слід використовувати якомога більше генералізованих графічних схем, методів аналізу і синтезу. Особливо це стосується вивчення МПП, структури світового господарства в цілому та окремих його складових. Крім того, при вивчення світового господарства є великі можливості для використання статистичних матеріалів (катрограми, картодіаграми тощо). Важливим напрямком роботи при вивчення окремих галузей господарства є робота з контурними картами, яка сприяє розвитку просторового мислення учнів та механічному запам’ятовування територіальної структури галузей, що вивчаються.
Типовий план вивчення галузі господарства.
В цілому, існує два підходи до вивчення регіональної географії світу:
Курс економічної і соціальної географії світу в українських школах вивчається за першим варіантом.
Згідно програми 2001 р. на вивчення регіональної географії світу виділяється 20 годин. З них на вивчення країн Європи – 9 годин, країн Азії – 4 години, на вивчення країн Аерики – 4 години, країн Африки, Австралії та Океанії - 3 години. За новою програмою на вивчення розділу виділяється 27 годин, з них на вивчення країн Європи виділено 11 годин, карїн Азії – 6 годин, країн Північної Америки – 4 години, країн Латинської Америки – 2 год., країн Африки, Австралії та Океанії – 4 години.
При вивченні країн Європи за програмою 2001 р. календарно-тематичне планування може бути орієнтовно таким:
За новою програмою зміст теми можна розподілити наступним чином:
Вивчення країн Азії за програмою 2001 року може здійснюватися за таким тематичним планом:
За новою програмою:
Країни Америки за програмою 2001 року вивчаються за таким планом:
За новою програмою:
Країни Латинської Америки
Країни Африки, Австралії та Океанії за програмою 2001 р.:
Якщо є можливість – виділити окрему годину на вивчення Океанії.
За новою програмою:
Вивчення країн та регіонів доцільно здійснювати за типовим планом. Тому на першому уроці з вивення роегіональної географії вчитель в першу чергу знайомить учнів з типовим планом ЕГХ країни (регіону), типовим планом характеристики ЕГП, галузі господасртва тощо.
Існує декілька варіантів типових планів ЕГХ країни (регіону). С. Кобернік пропонує наступний:
М.М. Баранський дає такий типовий план ЕГХ:
1. Вступ.
2. Положення і природнгі умови; їх оцінка для господарського розвитку країни.
3. Історико-географічний нарис
4. Географія населення.
5. Загальна ЕГХ країни.
6. Географія основних галузей виробництва.
7. Географія шляхів сполучення і транспорту.
8. Економічне районування.
Можна подати учням більш детальний план:
Вчитель має обрати один з варіантів типових планів і спрямовувати учнів на систематичну роботу з ним.
Крім того, існують більш детальні типові плани характеристики географічного положення, населення, господарства тощо. Зокрема, Войлошнікова Н.А., Улькін М.В. пропонують наступний план характеристики ЕГП країни:
Пізніше, коли учні навчаться комплексно характеризувати країну за типовим планом, можна переходити до порівняльної характеристики країн та регіонів.
При вивченні загальної характеристики країн Європи варто велику увагу приділити складу регіону. При цьому необхідно пригадати з учнями де проходить межа між Європою та Азією. Назвати та показати на карті країни та їх столиці, диференціювавчши їх за історико-географічними регіонами Європи. Потім звернутися до тиоповго плану ЕГП регіону і разом з учнями визначити ЕГП Європи. Для визначення загальних рис регоіну можна застосувати прийом „мозкового штурму”, коли учні називають факти про Європу, які їм відомі, або асоціації, які виникають у них у зв’язку з поняттям „Європа”.
При вивченні природно-ресурсного потенціалу варто пригадати знання учнів з попередніх курсів та застосувати роботу з картою.
При розгляді населення варто звернути увагу на загальні особливості демографічної ситуації та звернути увагу на етнічний та релігійний склад наслення.
Вивчення господарства Єропи передбачає виокремлення його загальних рис та галузей спеціалізації окремих країн.
Далі доцільно розглянути ЕГХ країн Західної Європи.
При вивченні ФРН вчитель характеризує дану країну за типовим планом. Заваданням цього уроку є навчити уянів характеризувати країну за планом, використовуючи текст підручника, карти тощо.
При вивченні всіх інших країн можна поступово запроваджувати самостійну діяльність учнів з характеристики країн за типовим планом.
Великі можливості при вивченні цього розділу для застосування нестандартних форм організації навчання: конференцій, семінарів тощо. Можна пропонувати завдання творчого характеру: складання прогнозів розвитку країни чи регіону, програм раціонального освоєння нових територій в Канаді, Росії, Бразилії, Австралії тощо. Широкі можливості для застосування рольових ігор.
Необхідною умовою при вивченні країн та регіонів є робота з контурними картами.
Серед форм контролю ефективними є тестові завдання, а також усний залік. Але в умовах дефіциту часу усний залік проводиться в позаурочний час, що складає значні труднощі.
PAGE \* MERGEFORMAT12