Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
PAGE 31
ТЕМА: МІЖНАРОДНІ КОМЕРЦІЙНІ РОЗРАХУНКИ
План
1. Ризики у міжнародній торгівлі та його види.
2. Сутність та особливості міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі.
3. Форми міжнародних розрахунків.
4. Способи міжнародних розрахунків.
1. Ризики у міжнародній торгівлі та його види
Зовнішньоекономічна діяльність стає все більш помітною складовою частиною господарської діяльності підприємств та організацій. Як специфічна сфера діяльності вона потребує широких та спеціальних знань в галузі міжнародної комерції та права, де одним з найбільш важливих її напрямків є організація фінансового забезпечення розрахункових відносин.
Ці процеси які пов'язані з визначенням шляхів можливого фінансування розрахункових відносин, базуються на багатоваріантності, альтернативності та ризикованості. Підприємства, які здійснюють діяльність на зовнішніх ринках, стурбовані тим, яким чином за мінімальної кількості ресурсів досягти максимального результату і звести до мінімуму ризик.
Тому розуміння сутності розрахункових відносин у зовнішньоекономічній діяльності та виділення фінансових інструментів того з них, який в конкретно заданій ситуації може забезпечити найбільшу ефективність, вимагає постійної уваги до змін у ринковій кон'юнктурі. Це, у свою чергу, потребує від підприємства створення фінансового механізму, спрямованого на пошук оптимального вибору, який розрахований як на самостійні дії суб'єкта господарювання, так і на залучення кваліфікованої допомоги з боку фінансово-кредитних інститутів.
Ризик у міжнародній торгівлі – це небезпека втрат з вини іншої сторони або у зв’язку з політичною, економічною ситуацією в країні, що бере участь в угоді. Можливі втрати в зовнішньоекономічній діяльності стосуються експортера, імпортера або обслуговуючих банків. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, що виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи і засоби хеджування, що дозволяють їх мінімізувати.
Класифікація ризиків у міжнародній торгівлі наведена в таблиці 1.
Таблиця 1 – Класифікація видів зовнішньоторговельних ризиків
|
Група ризиків |
Види ризиків |
|
Країнні ризики (політичні, макроекономічні) |
ризик розірвання контракту через дії влади країни-партнера ризик військових дій і цивільних безпорядків кримінальні ризики ризик обмежень на експорт-імпорт ризик можливості трансферту капіталів і прибутків ризик неотримання прибутків |
|
Ризики вибору і надійності партнера |
ризик обману і не існування фірми-партнера ризик невиконання партнером вимог контракту ризик неплатоспроможності партнера ризик розірвання контракту партнером з особистих обставин ризик зниження фінансової стійкості партнера ризик затримки поставки з вини партнера |
|
Маркетингові ризики |
ризик відсутності або непевності інформації про ринкову ситуацію ризик відсутності необхідної інформації про законодавчу і нормативну бази ризик низької конкурентоспроможності товару ризик заборони реклами на певний вид товару ризик зростанні витрат на освоєння ринку галузевий ризик інноваційний ризик |
|
Транспортні ризики |
ризик неправильного визначенні моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі транспортуванні ризик вибору транспортного засобу ризик ушкодженні вантажу в процесі транспортуванні |
|
Ризики визначення предмета контракту |
ризик невірного юридичного визначення угоди ризик неправильної назви об'єкта контрактних відносин ризик невідповідності форми контракту, визначеної законодавство |
|
Ризики умови кількості |
ризик невірного вибору одиниці виміру: ризик неправильного застосуванні коефіцієнта перерахунку одиниць виміру товару ризик нечіткого визначенні кількості за кожним типом товару ризик зміни кількості товару залежно від умов його збереження і транспортування |
|
Ризики умови якості |
ризик дефектності товару ризик нечіткого визначенні якості товару в контракті ризик відхиленні якості поставленої продукції від зразка ризик застосуванні в товарі речовин, що не відповідають екологічним і фізичним стандартам ризик зміни якості товару під час транспортування ризик закінченні терміну споживанні товару або гарантійного терміну ризик поверненні товару у випадку браку |
|
Група ризиків |
Види ризиків |
|
Ризики умови упакування і маркування |
ризик зменшенні прибутків від поганої упаковки: ризик недотримання норм і законів, що регламентують умови, вимоги, порядок упакування і маркування ризик зниження споживчої принадності через упаковку ризик зниження конкурентоспроможності товару через неповне маркування ризик невідповідності маркування вимогам замовника ризик чутливості продукції залежно від упаковки ризики штрафів через невідповідність упаковки і маркування |
|
Ризики умови ціни |
ризик незнання цінової кон’юнктури ринку ризик неправильного розрахунку експортної й імпортної ціни ризик зниженні ціни товару від моменту підписання договору до моменту відвантаження товару ризик зменшення знижки за торгову партію ризик антидемпінгових переслідувань |
|
Ризики умови поставки |
ризик неможливості здійснення обраного виду поставки ризик зростання собівартості товару через обрану форму поставки |
|
Ризики валютно-фінансових умов контракту |
ризик вибору валюти платежу; ризик можливості виникнення втрат унаслідок зміни курсу валют ризик вибору умов платежу ризик вибору форми розрахунків ризик вибору засобів платежу процентний ризик ризик визначення повного переліку документів для проведенні розрахунків ризик виникнення додаткових витрат унаслідок переказу грошей і вибору форми поставки ризик виникненні збитків у випадку прострочення платежів |
|
Ризики умов форс- мажорних обставин |
ризик виникненні форс - мажорних обставин ризик неможливості отриманні документального підтвердженні виникнення форс-мажорних обставин ризик непередбачених форс-мажорних обставин |
|
Ризики визначення умов розгляду арбітражу |
ризик вибору арбітражного органу ризик вибору застосованого в арбітражі права ризик виникнення судових витрат ризик невиконанні партнером арбітражних рішень через неприйняття його країною міжнародних конвенцій і законів, що регламентують виконанні цих рішень |
|
Комерційні ризики |
ризик несприятливої кон’юнктури ризик упущеної вигоди; ризик зміни ціни товару в процесі реалізації ризик зниженні купівельної спроможності грошей ризик обмеження на торгівлю |
|
Ризики, пов'язані з процесом митного оформлення |
ризик невчасної сертифікації товару ризик неправильного розрахунку мита ризик недотримання вимог із заповненні документів із зовнішньоекономічних операцій незадовільне інформаційне забезпеченні проведенні митних процедур ризик тимчасових затримок із фіто та ветеринарного контролю ризик неотримання необхідних документальних підтверджень на проведення зовнішньоекономічних операцій |
Отже, розрізняють такі особливості зовнішньоторгових ризиків:
1. Складність коректної оцінки ризиків унаслідок територіальної віддаленості контрагента, складності отримання інформації про контрагента і аналізу політичної і макроекономічної ситуації в його країні.
2. Складність дозволу господарських суперечок між сторонами, що витікає з високої вартості організації арбітражного процесу, ускладнень, викликаних різною правосуб'єктністю сторін контракту, складністю застосування рішень суду однієї держави на території іншого.
3. Великий ступінь рухливості зарубіжних ринків, викликаний активною конкурентною боротьбою і змінами ринкової кон'юнктури. Це робить певний вплив на ухвалення комерційних рішень, стабільність ділових планів компаній, і приводить до підвищення ризиків невиконання контракту.
4. Вищий рівень збитків у разі невиконання контрагентом зобов'язань. У разі неотримання сплаченого товару або засобів за відвантажену продукцію розмір збитків може бути збільшений на суму штрафних санкцій державних контролюючих органів за порушення валютного законодавства.
2. Сутність та особливості міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі.
Міжнародні комерційні розрахунки – це взаємні двосторонні платежі і розрахунки між суб'єктами господарювання різних країн, обумовлені спеціальними правовими актами та контрактами.
Об'єкти системи міжнародних розрахунків:
1)товар, роботи, послуги, які експортер передає імпортеру;
2) Гроші або цінні папери, якими імпортер розраховується з експортером;
3) Фінансовий інструмент, за допомогою якого здійснюється розрахунок між експортером та імпортером (акредитив, інкасо, вексель).
Суб'єкти міжнародних комерційних розрахунків:
1) імпортер;
2) експортер;
3) банк імпортера;
4) банк експортера;
5) перевізник.
Усі суб’єкти вступають у відповідні відносини, які пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Ступінь їх впливу залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, мережі філій та кореспондентських рахунків.
На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать:
Особливості міжнародних розрахунків:
3. Форми міжнародних розрахунків
Форми міжнародних розрахунків – це сформовані у міжнародній комерційній та банківській практиці і врегульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих та платіжних документів, що виконується через банк.
Вибір форми міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі залежить від ряду чинників:
Форми міжнародних розрахунків:
Рисунок 2 – Форми міжнародних розрахунків залежно від розподілу ризиків між експортером та імпортером
Ці п'ять форм відрізняються за ступенем вмісту заходів проти ризиків неплатежу, швидкістю отримання валютного виторгу, вартістю розрахунків, наявністю додаткових важелів, що спонукають обидві сторони до сумлінного виконання контракту. Тому вибір правильної форми платежу відіграє значну роль у визначенні ефективності угоди купівлі-продажу. У вищезазначеному переліку різні форми розрахунків розміщені у порядку зростання ризиків для експортера та, відповідно, зменшення ризику для імпортера при їх використанні. Авансовий платіж є найбільш ризикованим для імпортера та найменш ризикованим - для експортера; відкритий рахунок, навпаки, є найбільш ризикованим для експортера і найменш ризикованим - для імпортера. Це пояснюється тим, що ці форми надають однобічні вигоди або покупцю, або продавцю. Крім того, вони порівняно із акредитивом та інкасо передбачають роль банку лише як провідника грошових коштів.
1. Авансовий платіж
Авансовий платіж передбачає передачу покупцем продавцю грошової суми або майнової цінності (сировини, комплектувальних матеріалів, необхідних для виготовлення замовленого товару тощо) до відвантаження товару (інколи навіть до початку виконання ЗТК) у рахунок виконання зобов'язань за контрактом.
Аванс може надаватись у розмірі повної вартості ЗТК, а також у вигляді частки, певного відсотка від неї.
Переваги застосування для експортера:
1) експортер захищений від ризику, що імпортер відмовиться або буде не в змозі оплатити товар, який уже відвантажений на його адресу;
2) експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на придбання сировини, виплату зарплати, технічне оснащення підприємства тощо;
3) експортер звільняється від необхідності використовувати банківський кредит із сплатою відсотків та інших витрат за користування ним.
Недоліки застосування для експортера:
Недоліки для імпортера:
Перевага для імпортера:
Банківський переказ
Банківський переказ – просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.
Банківські перекази здійснюються в безготівковій формі шляхом платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеків або інших платіжних документів). Але комерційні або товаросупроводжувальні документи (рахунки - фактури, транспортні та інші документи) спрямовуються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки).
Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує у відповідності з умовами кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими (контрактними) зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів.
При використанні банківського переказу в розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів з виплати коштів на користь переказоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів при умові зазначення в платіжному дорученні одного з наступних способів відшкодування виплачених сум:
При використанні банківського переказу в розрахунках за імпортовані товари та отримані послуги, банк виконує доручення клієнтів, які мають в банку поточний валютний рахунок на:
1) переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованих товарів, товарних документів чи документів про надання послуг;
2) в якості авансових платежів, передбачених умовами зовнішньоторговельних контрактів;
3) в оплату простих та переказних векселів за придбані в кредит товари;
4) в погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків, та на інші цілі, що не суперечать діючому законодавству в межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.
Використання банківського переказу як форми розрахунків за контрактом повинно бути обумовлено при укладанні зовнішньоторговельної угоди, при цьому в розділі “Умови платежу” повинно бути визначено:
Схема розрахунків з використанням банківського переказу представлена на рисунку 3.
Рисунок 3 - Порядок розрахунків з використанням банківського переказу
1 – укладання зовнішньоекономічного контракту
2 – заповнення імпортером заяви на переказ та подання її в банк
3 – проведення розрахунку банком імпортера на підставі платіжного доручення
4 – зарахування банком експортера коштів на рахунок експортера
Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.
Банки приймають участь в даній формі розрахунків при отриманні в банку експортера відповідного доручення на оплату контракту. Вони не несуть ніякої відповідальності за платіж: поставка товару, передача документів, а також сам платіж не входять в функції банку до моменту представлення платіжного доручення.
Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і стягують при цій формі розрахунків мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця у відповідності з тарифами комісійної винагороди банка по роботі з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим або виражається у відсотках.
Інкасова форма розрахунків
Інкасо – доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи підтвердження того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки.
В залежності від видів документів, що підлягають інкасуванню, виділяють:
1). Документарне інкасо – це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакету документів:
2). Чисте інкасо – це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакету фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами.
Умови та порядок проведення розрахунків по інкасо передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і платником. Розрахунки по інкасо регулюються Уніфікованими правилами по інкасо в редакції 1996 року (публікація Міжнародної торгової палати № 522).
Уніфіковані правила визначають:
Правила і визначення уніфікованих правил є обов’язковими, якщо вони не суперечать:
Специфічні особливості документарного інкасо
Переваги документарного інкасо:
Недоліки документарного інкасо:
Використання документарного інкасо доцільно в наступних випадках:
Сторони, що приймають участь в операції документарного інкасо:
Довіритель – клієнт (продавець, експортер), що доручає своєму банку проведення операції по інкасо та представляє в банк документи з відповідним інкасовим дорученням.
Банк-ремітент – банк, якому довіритель доручив операцію по інкасо (банк експортера); він спрямовує документи у відповідності з інкасовим дорученням інкасуючому банку в країні покупця (імпортера);
Інкасуючий банк – банк імпортера (банк, що представляє документи) – здійснює інкасування сум платежу чи отримання акцепту у відповідності з вимогами інкасового доручення, отриманого від банку, що прийняв документи.
Зобов’язаний – платник (імпортер), що оплачує інкасові документи.
Схема здійснення розрахунків за документарним інкасо наведена на рис.4.
Рис. 4. Порядок розрахунків з використанням документарного інкасо
У випадку неплатежу чи неакцепту інкасуючий банк зобов’язаний негайно повідомити банк-ремітент, а той – експортера про факт неоплати/ неакцепта. Якщо інкасове доручення не оплачено чи вексель не акцептований та неотриманні нові інструкції від банка-ремітента протягом дев’яноста днів, то банк-ремітент повертає документи інкасуючому банку.
Документарний акредитив
Документарний акредитив – це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (імпортера) або від свого імені зобов’язаний:
У законодавстві України документарний акредитив - це умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями особи - наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара, або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між експортером та імпортером. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати № 500).
Уніфіковані правила визначають:
Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями з акредитивами усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.
Банк з належною ретельністю приймає передбачені за акредитивом документи, контролює, чи відповідають ці документи за зовнішніми ознаками зазначеним у акредитиві умовам, але не несе відповідальності за форму, чинність та юридичне значення документів.
Банк не несе фінансової відповідальності за:
Застосування документарного акредитиву в зовнішньоторговельних угодах обумовлено наступними обставинами:
У таблиці 2 представлені основні суб’єкти акредитивної форми розрахунків.
Таблиця 2 – Основні суб’єкти акредитивної форми розрахунків
|
Суб’єкти |
Характеристика |
|
Аплікант (імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець) |
юридична особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив |
|
Бенефіціар (експортер, продавець) |
юридична особа, на користь якої відкривається акредитив |
|
Банк-емітент |
банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта |
|
Рамбурсуючий банк |
банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами |
|
Авізуючий банк |
банк у країні продавця, який у відповідь на звернення банку-емітента повідомляє умови акредитива бенефіціару без зобов’язань виконати платіж або акцептувати чи негоціювати переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива |
|
Підтверджуючий банк |
банк, який бере на себе зобов’язання як додаток до зобов’язань банку-емітента здійснити платіж (акцепт тратт) бенефіціарові при дотриманні ним умов акредитива. Підтверджуючим може бути банк експортера чи інший банк |
|
Виконуючий банк (банк-платник) |
банк, вказаний в акредитиві як той, що здійснює платіж бенефіціарові проти документів, передбачених акредитивом. Ним може бути банк-емітент, підтверджуючий, авізуючий банк, будь-який інший банк, уповноважений банком-емітентом |
|
Транспортні компанії |
здійснюють транспортування вантажів і видають транспортні документи |
|
Митні брокери |
виступають як агенти імпортера, контролюють документи, перевіряють вантажі, перевіряють документи і товари, що направляються імпортерові |
|
Страхові компанії |
здійснюють страхування вантажів і видачу страхових полісів, а також відшкодовують збитки при настанні страхового випадку |
Загальний механізм здійснення акредитивної форми розрахунків представлено на рис. 5
Рис. 5. Порядок здійснення розрахунків з використанням документарного акредитиву
Види документарних акредитивів в міжнародній практиці
Види документарних акредитивів наведено в табл. 4
Таблиця 4 – Класифікація видів документарних акредитивів
|
№ п/п |
Класифікаційні ознаки |
Види акредитива |
|
1 |
За ступенем гарантованості сплати сум, які мають бути сплачені експортеру |
|
|
2 |
За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку |
|
|
3 |
За наявністю депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку |
|
|
4 |
За способом виконання |
|
|
5 |
Спеціальні конструкції документарних акредитивів |
|
1.1 Відкличний акредитив (Revocable L/C) – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом, за наказом апліканта, у будь-який момент без попереднього погодження з бенефіціаром. Відклик акредитива неможливий лише у випадку, коли банк-емітент або підтверджуючий банк уже здійснив платіж проти надання бенефіціаром документів у повній відповідності з умовами акредитива.
1.2 Безвідкличний акредитив (Irrevocable L/C) – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. В акредитиві має бути чітко зазначено, чи є він відкличним або безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься безвідкличним.
2.1. Підтверджений акредитив (Confirmed L/C) – акредитив, оплата за яким гарантована, крім банку-емітента, іншим (підтверджуючим) банком.
2.2. Непідтверджений акредитив (Unconfirmed L/C) – акредитив, оплата за яким гарантована, тільки банком-емітентом.
3.1.Непокритий акредитив (Uncovered L/C) – це акредитив, при відкритті якого клієнт не надає у розпорядження банку-емітента валютних коштів (покриття).
3.2. Покритий акредитив (Covered L/C) – це акредитив, при відкритті якого клієнт надає у розпорядження банку-емітента валютні кошти (покриття).
4.1. Акредитив із платежем за пред’явленням – найбільш використовуваний вид акредитивів. Розрахунки з бенефіціаром проводяться безпосередньо після подання запропонованих документів, якщо дотримані умови акредитива. При цьому враховується час, необхідний для перевірки документів банком. Його переваги для продавця - швидка форма розрахунків, а для покупця - впевненість в одержанні вантажу. Недоліки для покупця в тому, що платіж здійснюється негайно.
4.2. Акредитив з відстрочкою платежу – використовується у тому випадку, коли необхідно відкласти платіж до певної дати в майбутньому і при цьому не змушувати продавця оформлювати тратту. За поданням пакета документів банк-емітент або підтверджуючий чи виконуючий банк дає письмову згоду здійснити платіж в строк, зазначений в акредитиві. Умови відстрочки платежу повинні бути чітко вказані в акредитиві.
4.3. Акцептний акредитив – бенефіціар виписує відповідно до спеціальних вимог строкову тратту на користь банку-емітента чи на виконуючий банк або на покупця. При поданні документів відбувається не платіж, а акцепт тратти, незалежно від того на кого вона виставлена. Це означає, що замість отримання негайного платежу тратта буде повернена продавцю з акцептом на лицьовому боці, зробленим банком. Акцептуючи тратту, банк дає зобов’язання оплатити її номінальну вартість у встановлений строк бенефіціару.
Тобто переваги для покупця в тому, що він одержує відстрочку платежу, а недоліки для продавця в тому, що він не зможе дістати кошти відразу, хіба тільки якщо який-небудь із банків врахує його вексель.
Переказний вексель (тратта) – це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час.
4.4. Акредитив із негоціацією тратт
Негоціація – це виплата коштів банком, уповноваженим до негоціації проти представлених бенефіціаром тратт та пакета документів після їх перевірки і визначення відповідності умовам акредитиву.
Акредитиви, в умовах яких зазначена вимога до продавця виписати тратту на ім’я банку-емітента чи на ім’я покупця з тим, щоб здійснити оплату негайно при отриманні документів. За акредитивом банк-емітент оплачує зобов’язання і здійснює акцепт тратти, а негоціюючий банк здійснює їх купівлю, надаючи кошти бенефіціару. Банк-негоціант стягує з бенефіціара відсотки.
5. Спеціальні форми (конструкції) акредитивів
Трансферабельний акредитив - акредитив, за яким бенефіціар має право уповноважити банк, що здійснює платіж (трансферабельний банк) на те, щоб акредитивом можна було скористатися повністю або частково одному чи декільком бенефіціарам.
Посередник (підрядчик) доручає банку, який авізував або підтвердив початковий акредитив, відкрити контракредитив на користь реального постачальника.
Таким чином, при компенсаційному акредитиві відкривається два акредитива:
Ці акредитиви юридично не пов’язані один з одним – це два незалежних акредитива, хоча економічно вони складають єдину операцію.
Оскільки ці акредитиви не регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, тому банки мають підвищені ризики і можуть вимагати додаткових гарантій або стягувати підвищену комісію.
Так, резервний акредитив може використовуватися і як документарний акредитив, і для додаткового забезпечення платежів на користь експортера (скажімо, при розрахунках у формі інкасо або банківського переказу). Але такий акредитив (як аналог авансової гарантії або гарантії виконання) може виступати і як забезпечення повернення раніше виплаченого імпортером (замовником) авансу або виплати неустойок та штрафів на користь імпортера при неналежному виконанні експортером контракту. Таким чином, резервний акредитив (як і банківську гарантію), на відміну від документарного акредитива, можна віднести до непрямого забезпечення платежу. Такий акредитив може бути реалізовано лише у тому випадку, коли наказодавець резервного акредитива не виконає свої зобов'язання.
Такі акредитиви доцільно використовувати при поставках товарів партіями, що дає змогу експортеру отримувати кошти під документи, що оформлені належним чином, за кожну поставку, що здійснюється за графіком, затвердженим в договорі.
Переваги та недоліки документарних акредитивів
Таким чином, виділимо окремі переваги та недоліки застосування акредитивної форми розрахунків.
Переваги акредитивних розрахунків для експортера:
1) мінімальний ризик неоплати. Імпортер, погоджуючись з термінами та умовами акредитива для здійснення оплати за продукцію, яку він має намір закупити, звертається до банку-емітента чи до підтверджуючого банку з метою зробити оплату. Банк не може відмовитися від оплати, якщо він узяв на себе безвідкличне зобов'язання щодо цієї операції;
2) швидкість та зручність. Оплата банком проводиться швидше і значно надійніше, ніж інкасо;
3) можливість фінансування. Вексель, акцептований банком, може бути дисконтований, якщо в країні існує ринок таких фінансових інструментів.
Недоліком акредитивних розрахунків для експортера є зниження конкурентоспроможності. Оскільки імпортер несе значні витрати і здійснює великий обсяг роботи з паперами, експортер, який продає товари лише за акредитивом, може обмежити свій ринок, зазнаючи труднощів щодо пошуку покупців.
До переваг акредитивних розрахунків для імпортера можна віднести наступні:
1) можливість кредитування та фінансування. Угода за векселем з відстроченням не вимагає від імпортера оплати за пред'явленням. Імпортер також має можливість придбати акцептне фінансування чи інший вид фінансування, що його надає банк-емітент.
2) безпека. Імпортер може бути впевнений, що експортерові доведеться дотриматися всіх термінів та умов акредитива до моменту оплати. Оскільки банк не несе відповідальності за якість та відповідність представлених документів, імпортер все-таки залежить від надійності експортера. Отже, імпортер може бути впевненим тільки у відповідності документів акредитива.
Недоліком акредитивних розрахунків для імпортера є збільшення витрат і зниження зручності. Найчастіше імпортер є єдиним, хто несе витрати за акредитивом (на відміну від інкасо, де витрати несе експортер). Акредитив коштує дорожче за інкасо й забирає більше часу на оформлення.
Взагалі, можна виділити наступні переваги документарних акредитивів у міжнародній діяльності:
- можливість уникнути авансових платежів з властивими їм недоліками;
- можливість використання в якості інструмента забезпечення платежів в усіх країнах світу;
- продавець може бути впевнений, що належна сума за поставку товару буде своєчасно сплачена;
- покупець має можливість не платити до того часу, поки відповідні документи не засвідчать, що товар знаходиться на шляху до нього;
- можливість, не порушуючи законодавчо встановлених термінів розрахунків, подовжити період оплати;
- можливість скористатися перевагами фінансування міжнародної торгівлі, як більш дешевої, порівняно з кредитуванням, операції;
- високий ступінь міжнародної правової надійності.
Що стосується акредитивних конструкцій, то можна також визначити їх переваги та недоліки.
Трансферабельний акредитив має такі переваги у використанні:
- перший бенефіціар (експортер) має можливість фінансувати свої закупки у постачальників (другого бенефіціару) без відволікання власних коштів;
- постачальник (другий бенефіціар) має впевненість у здійсненні платежу за акредитивом;
- сума, яку отримує посередник (другий бенефіціар), невідома як імпортеру, так і експортеру.
Використання трансферабельних акредитивів має також і свої недоліки:
- вимагаючи такий тип акредитива, перший бенефіціар (експортер) може викликати сумніви в імпортера (апліканта) щодо наявності у нього фінансових ресурсів;
- використовуючи такий акредитив, не завжди можна засекретити ім’я постачальника (другого бенефіціара). Тому з’являється ризик роботи між імпортером та постачальником прямо, без послуг першого бенефіціара (експортера);
- перший бенефіціар (експортер) сплачує додаткові комісії банку за трансфер акредитива (якщо не передбачено, що така комісія сплачується за рахунок іншої сторони).
Перевагами у використанні акредитива з червоною смугою є:
- бенефіціар (експортер) отримує авансовий платіж для відвантаження продукції апліканту (імпортеру) (при цьому не використовуючи власні кошти);
- аплікант (імпортер) не відволікає власні кошти для оплати авансового платежу бенефіціара (експортеру).
До недоліків використання акредитивів з червоною смугою відносять наступні:
- акредитив з червоною смугою не регулюється окремими статтями в Уніфікованих правилах та звичаїв для документарних акредитивів та інших міжнародних правилах (умови зазначаються тільки в акредитиві);
- ризик банку, що авізує (виконуючого), щодо неповернення авансового платежу з боку банку-емітента;
- ризик ненадання бенефіціаром (експортером) документів, що відповідають умовам акредитива, або невідвантаження продукції взагалі.
Поновлюваний (револьверний) акредитив має теж свої переваги та недоліки як для покупця, так і для продавця.
Переваги для покупця (апліканта):
- на вимогу покупця (апліканта) виставляється один акредитив, який покриває регулярні поставки продукції від постачальника. При цьому немає жодної потреби вносити зміни до умов акредитива, такі як збільшення суми акредитива та подовження терміну його дії;
- покупцю (апліканту) не потрібно бронювати свої кошти одразу на загальну суму всіх поновлювань за акредитивом (кошти бронюються тільки на відповідні транші).
Недоліком для покупця (апліканта) є те, що покупець зобов’язаний регулярно відволікати власні кошти для поновлення суми акредитива. При цьому він не має права (враховуючи безвідкличність самого акредитива), наприклад у разі поставки неякісного товару скасовувати або змінювати механізм поновлення акредитива. Продавець може продовжувати відвантажувати продукцію та отримувати експортну виручку, поки не закінчиться термін дії акредитива.
Перевагою для продавця (бенефіціара) є те, що здійснюючи регулярні відвантаження продукції та виконуючи усі вимоги акредитива, продавець (бенефіціар) обов’язково отримуватиме експортну виручку, незалежно від бажань та вимог покупця.
Недоліків для продавця не існує, проте за умови, що такий акредитив є ще й підтвердженим, і комісія за підтвердження сплачується за рахунок продавця, останній буде змушений сплатити таку комісію від загальної суми всіх поновлювань за акредитивом.
Саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:
Розрахунки за відкритим рахунком
Платежі на відкритий рахунок значною мірою поширені у країнах ЄС: до 60% усіх платежів між контрагентами ЄС здійснюються у цій формі. При розрахунках за відкритим рахунком експортер поставляє товар та товаророзпорядчі документи на адресу імпортера без гарантій платежів з його боку. Імпортер здійснює оплату шляхом банківського переказу, векселя строком платежу по пред'явленню або чеком в обумовлені у контракту строки.
При розрахунках за відкритим рахунком контрагенти здійснюють взаємний облік сум поточної заборгованості. Після відвантаження товару та відправлення товаророзпорядчих документів на адресу імпортера експортер записує у бухгалтерських документах суму відвантаження в дебет відкритого на покупця рахунка. Імпортер записує цю ж суму відвантаження в кредит рахунка експортера. Після оплати контрагенти роблять зворотні записи. Ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажів.
Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами:
Для покупця розрахунки за відкритим рахунком є:
Для продавця платіж на відкритий рахунок є:
4. Способи міжнародних розрахунків
У міжнародній торгівлі найчастіше використовують такі два основні види платежу або способи розрахунків:
Під розрахунком готівкою (негайним платежем) розуміються ті форми оплати, які здійснюються у період від готовності товару для відвантаження на адресу покупця до моменту переходу права власності на нього до останнього. З банківської точки зору, негайним вважається платіж, на здійснення якого затрачено часу не більше, ніж необхідно для обробки контрагентами та їх банками платіжних документів. Зазвичай при використанні умови негайного платежу імпортеру та його банку надається 3-5 пільгових днів для ознайомлення з товаросупровідними документами та здійснення платежу, якщо інші умови не обумовлені у контракті та платіжних інструкціях експортера. Максимальний строк перевірки документів у банку - 7 днів. На практиці до даного періоду додається ще один місяць, що викликається такими причинами: територіальна віддаленість контрагентів та їх банків або необхідність здійснення розрахунків через треті банки. Після цього вважається, що оплата здійснюється у кредит.
Негайний платіж в залежності від домовленості контрагентів, а також специфіки товарів може здійснюватись імпортером за однією із умов:
а) після отримання повідомлення про завершення навантаження товару у порту відправлення;
б) при врученні імпортеру комплекту товаророзпорядчих документів з наданням для оплати декількох пільгових днів або годин;
в) при прийнятті товару імпортером у порту призначення.
Найбільш вигідною умовою для експортера є умова (а), а для імпортера - (в). Платежі готівкою застосовуються у кожній угоді, зокрема і при продажу товару у кредит, тому що кредит ніколи не надається на всю суму контракту.
Під розрахунком у кредит, з відтермінуванням платежу, розуміється комерційний (фірмовий) кредит, тобто кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортера експортеру.
Платежі у кредит відповідно до норм та звичаїв, які склалися у зовнішній торгівлі, використовуються перш за все при реалізації машин та обладнання. Це є наслідком конкуренції, тому що кредит є одним із найдійовіших методів конкурентної боротьби, засобом залучення покупця. На жаль, уданий час з приводу нестабільності економічної ситуації в Україні кредит практично не використовується, тому що іноземні фірми не ризикують продавати товари вітчизняним споживачам на кредитних засадах.
При наданні та отриманні кредиту у контракті встановлюються:
У контракт додатково можуть бути включені:
Авансовий платіж;
Ризики експортера
Ризики імпортера
1
кспортер
Переказоотримувач
Бенефіціар
Імпортер
Банк експортера
Банк імпортера
2
3
4
Перевізник
Зобов‘язаний
(імпортер)
Інкасуючий банк
(банк-імпортера)
Довіритель
(експортер)
Банк-ремітент
(банк експортера)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
Бенефіціар
(експортер)
Аплікант
(імпортер)
Транспортна
компанія
8
Авізуючий банк
Виконуючий банк
3
Банк – емітент
11
1
2
4
5
6
7
9
10
12
13
14
15