Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
28
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ДВОРЯНКІН Віктор Олександрович
УДК 811.161.2’.2’
НОМІНАТИВНІ ПРОЦЕСИ
В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСТЕПОВИХ ГОВІРКАХ
Спеціальність 10.02.01 –українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Луганськ –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України.
Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор
Гриценко Павло Юхимович,
Інститут української мови НАН України,
завідувач відділу діалектології.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Чабаненко Віктор Антонович,
Запорізький національний університет,
завідувач кафедри загального і слов’янського мовознавства;
кандидат філологічних наук, доцент
Лєснова Валентина Володимирівна,
Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри української філології та загального мовознавства.
Провідна установа – Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка,
кафедра українського і загального мовознавства,
Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.
Захист відбудеться “18” квітня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.02 при Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).
Автореферат розіслано “15” березня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук К.Д. Глуховцева
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Різноаспектне дослідження мовних засобів оцінки об’єкта номінації –одна з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Особливо важливим є опис природи і статусу оцінки в семантичній структурі різних одиниць діалектної мови, оскільки в говірках номінативні процеси можна спостерігати в їх природнішому виявленні, ніж у літературній мові.
Вивчення категорії оцінки в лінгвістиці має свою історію: багато цікавих положень містять праці Н.Д. Арутюнової, О.М. Вольф, В.М. Телії, Т.В. Маркелової, Т.І. Вєндіної, В.І. Сенкевича, Т.А. Космеди, Н.М. Кислициної та ін.; чимало студій присвячено конотативній (у традиційній термінології –емоційно-експресивній) лексиці української, російської та інших мов (Г.М. Сагач, М.В. Кравченко, Н.І. Бойко, С.І. Равлюк, В.К. Харченко, Н.О. Лук’янова, О.Ф. Петрищева, О.Ю. М’ягкова, Е.О. Вайгла, О.Л. Безсонова та ін.).
Емоційно-експресивна лексика діалектної мови відзначається семантичною та функціональною специфікою. Вона привертала увагу дослідників українських говірок (В.А. Чабаненко, В.В. Лєснова, К.Д. Глуховцева та ін.), російських (Л.В. Граве, Н.В. Жураковська, Н.Б. Лаврентьєва, Т.В. Матвєєва, С.С. Вауліна, Л.І. Дем’янова та ін.) і білоруських (М.В. Абабурко, І.І. Лучиць-Федорець, Г.М. Моложай, М.Н. Кривко та ін.).
У сучасному українському мовознавстві ще бракує монографічного дослідження про оцінну лексику, зокрема антропономени у східностепових говірках, які, як говірки нової формації, мають чимало специфічних структурних рис.
Найменування людини становлять розгалужений шар лексики, що неодноразово був предметом лінгвістичного аналізу у східнослов’янській лексикології. Однак мовознавці зосереджували увагу на окремих лексичних групах або аспектах, унаслідок чого тематична група лексики (ТГЛ) “Людина та її риси” не дістала максимально повного системного опису. Водночас в українській лінгвістиці сьогодні достатньо не висвітлено особливостей номінативних процесів у діалектній мові, зокрема на матеріалі названої ТГЛ. Адже поки що маємо небагато праць (В.В. Лєснова зробила спробу розв’язати цю проблему на матеріалі лексики українських східнослобожанських говірок, Р.В. Міняйло розглянув активні процеси у фразеології українських східнослобожанських і східностепових говірок, приділивши увагу й особливостям фразеологічної вербалізації вигляду людини, її рис і стану).
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю спеціальної праці, присвяченої номінативним процесам в українських східностепових говірках, зокрема на матеріалі ТГЛ “Людина та її риси”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації пов’язаний із плановою темою відділу діалектології Інституту української мови НАН України “Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти” (номер державної реєстрації 0101U003944) і затверджений на засіданні бюро Наукової ради “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 4 від 30 жовтня 2001 р.).
Метою дослідження є опис номінативних процесів у східностепових говірках Південної Донеччини, які виявляються в ТГЛ “Людина та її риси”, з увагою до ареалогії номінативних одиниць.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) за спеціально створеним питальником зібрати лексику на позначення людини за зовнішніми ознаками та внутрішніми властивостями в українських східностепових говірках Південної Донеччини;
) здійснити лексико-семантичний аналіз антропономенів;
3) виявити особливості номінації десигнатів у межах ТГЛ “Людина та її риси”;
) установити засоби вираження категорії оцінки в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі названої групи лексики;
) розкрити особливості градуальної характеристики об’єкта номінації в межах аналізованої групи лексики;
) з’ясувати мотиви номінації назв рис людини;
) визначити відношення номінативних одиниць зазначеної ТГЛ українських східностепових говірок Південної Донеччини до відповідних найменувань суміжних і віддалених українських діалектів;
8) дослідити географію антропономенів, вивчити ареальну поведінку мотивів номінації.
Об’єкт дослідження –номінативні процеси в українській діалектній мові.
Предмет дослідження –номінативні процеси, мотивація і просторова поведінка лексики для характеристики рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини.
Джерельною базою дисертації послужили записи лексики, здійснені автором за спеціально укладеним питальником (278 питань) упродовж 1999–рр. у 94 н. пп. Південної Донеччини; матеріал зібрано шляхом магнітофонної фіксації зв’язних текстів та в режимі “питання –відповідь”; використано свідчення різноманітних лексикографічних і лінгвогеографічних джерел. Картотека антропономенів українських східностепових говірок Південної Донеччини налічує 1894 одиниці (не враховуємо фонетичних, акцентних варіантів та субстантивованих прикметників, які в досліджуваних говірках зафіксовані і як несубстантивовані).
У роботі використано описовий і лінгвогеографічний методи, а також елементи методики статистичного аналізу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз ТГЛ “Людина та її риси” в українських східностепових говірках Південної Донеччини, виявлено й описано номінативні процеси; поглиблено методику ареалогічних досліджень мотивів номінації.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теорії номінації та просторової варіативності мови.
Практичне значення дослідження визначається тим, що розширено емпіричну базу української діалектології, уведено в науковий обіг новий хронотопізований лексичний матеріал; результати роботи можуть бути використані під час укладання Словника українських говорів, Лексичного атласу української мови, у синтетичних працях з української діалектології, лексикології, етимології, а також у лінгводидактиці вищої школи й краєзнавстві.
Особистий внесок здобувача. Усі матеріали, на підставі яких виконана дисертація, зібрані автором польовим методом; результати дослідження отримані дисертантом самостійно.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорено на діалектологічних семінарах “Традиційна культура у світлі мови” (Львів, 2001), “Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001), “Ярмарок діалектологічних ідей” (Київ, 2002), “Діалектна лексикографія” (Криворівня, 2002), на міжнародних наукових конференціях “Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології” (Житомир, 2002), “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005), на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України та на щорічних традиційних наукових конференціях викладачів Маріупольського державного гуманітарного університету (2000–).
Матеріали дослідження використано у викладанні спецкурсу “Лексика українських східностепових говірок” на українському відділенні філологічного факультету Маріупольського державного гуманітарного університету впродовж 2002–рр. (довідка про впровадження № 189/01–/08 від 12 грудня 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертації подано в 7 статтях, з яких 5 –у наукових фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, переліку умовних скорочень, списків використаної літератури (245 позицій) та джерел (21 позиція), а також двох додатків: додаток А –“Індекс зафіксованих номенів”, додаток Б –“Лінгвістичний атлас лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини” (95 карт, з яких 80 –лексичні, 6 –мотиваційні, 6 –семантичні, 2 –статистичні, 1 –зведена; легенди і коментарі до них). Повний обсяг дисертації – с., додатки займають 162 с., текстова частина викладена на 178 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У “Вступі” відображено стан дослідження у східнослов’янському мовознавстві емоційно-експресивної лексики, найменувань людини; описано етапи вивчення українських східностепових говірок; обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність; визначено мету й завдання, об’єкт і предмет, наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; указано методи та джерельну базу дослідження.
Перший розділ “Номінативні процеси як об’єкт лінгвістичного аналізу” складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі “Поняття номінативного процесу: проблема визначення” висвітлено розуміння вченими сутності номінації, звернуто увагу на специфіку вторинних номінативних процесів, проблему мотивації. У межах загальної номінологічної теорії (за Г.В. Колшанським) залежно від структури номінативних одиниць розрізняємо лексичну номінацію (слово, словосполучення), пропозитивну (речення) та дискурсивну (текст). Під номінативним процесом розуміємо акт надання предметові дійсності або уявного світу назви, що зумовлено відповідною номінативною ситуацією, яка є основою для вибору мотиваційних ознак, важливих у структурі нового знання та засобів його вербального вираження.
У другому підрозділі “Проблема розмежування понять “експресивність” та “емоційність” розглянуто різні аспекти конотації, зокрема емоційність, експресивність, оцінність, які дослідники розуміють по-різному. Підкреслено, що функції експресивних та емоційних елементів у діалектних найменуваннях рис людини найчастіше чітко не розмежовуються, органічно поєднуються. Тому поряд із поняттями “оцінна” / “емоційно-оцінна лексика” в роботі використано терміни “емоційно-експресивна” / “конотативна лексика”.
У третьому підрозділі “Стан дослідження номінативних процесів у діалектній мові” відзначено, що номінативні процеси ще не стали об’єктом спеціального монографічного вивчення, а розглядалися в контексті аналізу окремих ТГЛ (праці П.Ю. Гриценка, О.А. Малахівської, В.В. Лєснової, К.Д. Глуховцевої, Л.І. Дем’янової та ін.); лише на сучасному етапі цій проблемі присвячено спеціальну працю М.В. Поістогової на матеріалі ботанічної лексики східнополіського говору. До завдань дослідника номінативних процесів у діалектній мові входить: визначення різних типів номінації (лексичної, пропозитивної та дискурсивної), структури назв (моно- та полікомпонентних), процесу універбізації; окреслення мотиваційних зв’язків лексем (різних моделей мотивації назв); виявлення формальних засобів передачі суб’єктивної оцінки (трансформ, словотворчих афіксів); опис вторинної номінації, атракції, лексичної субституції, табуїзації та евфемізації; установлення зв’язку процесів найменування з традиційною культурою (народними звичаями, обрядами, повір’ями); вивчення впливу екстралінгвістичних чинників (змін господарського й культурного укладу життя) на внутрішньомовні процеси (міжмовні й міждіалектні контакти, нівеляційні процеси в говірках та ін.).
Другий розділ “Номінативні процеси в українських східностепових говірках” об’єднує два підрозділи: “Номінація зовнішніх якостей і фізичного стану людини”2 і “Номінація внутрішніх властивостей людини”.
У першому підрозділі розглянуто 15 лексико-семантичних груп (ЛСГ): “Назви на позначення статурної людини”, “Назви людини за ознакою повноти її тіла”, “Назви, які вказують на зріст і одночасно особливості фігури людини”, “Назви, які, крім ознаки зросту, містять вказівку на ступінь фізичної сили людини”, “Назви на позначення сильної людини”, “Назви на позначення загального хворобливого стану людини”, “Назви горбатої людини”, “Назви людини за характерними ознаками частин тіла (рук, ніг)”, “Назви на позначення неповороткої, незграбної людини”, “Назви людини за характерними ознаками частин обличчя (лоба, носа, очей, губів, вусів, зубів, щік, вух)”, “Назви людей із дефектами зору, слуху, вимови”, “Назви людини за наявністю або відсутністю волосся на голові”, “Назви на позначення зовнішнього вигляду охайної / неохайної людини”, “Назви людей за кольором їх очей, волосся, відтінком шкіри”, “Назви на позначення красивої / некрасивої людини” (досліджено вербальні засоби 88 сем).
У другому підрозділі проаналізовано 5 ЛСГ: “Назви людини за темпераментом, настроєм”, “Назви людини за поведінкою, деякими вчинками”, “Назви людини за ставленням до інших осіб”, “Назви людини за розумовими здібностями й ставленням до знань, праці”, “Назви людини за особливими ознаками” (розглянуто вербальні засоби 182 сем).
Аналіз матеріалу включає: репрезентацію назв окремого десигната з усіма фонетичними, акцентними й словотвірними варіантами, указівку на частотність і географію кожної із зафіксованих одиниць (а за наявності карти –відсилання до відповідної карти), з’ясування структури, семантики (за необхідності –й оцінного потенціалу) та мотивів номінації найменувань рис людини, виявлення міждіалектних паралелей до цих назв.
Зауважимо, що досліджувані семи можуть бути маніфестовані різною кількістю номінативних одиниць –від 2 до 53. Так, сема ‘пронозливий’ в обстежуваних говірках представлена переважно єдиним репрезентантом –загальновживаним прикметником про|нирлиевиĭ (94 н. пп.), один синонім (лексема про|нозлиевиĭ) засвідчений лише у 2 н. пп.; сема ‘косоокий’маніфестована 10 найменуваннями (див. к. 1 на с. 20), сема ‘висока худа жінка’–назвами, сема ‘гладуха’–номенами.
Серед репрезентантів низки сем зафіксовано номінативні одиниці різної структури. Так, сема ‘гладун’представлена 44 маніфестантами, серед яких: 1) іменники: а) які сягають твірної основи тоўст-/толст- (тоўс|тун, тоўс’|т’ак, толс’|т’ак), глад- (гла|дун), пуз- (пу|зан’, пу|зач’, вторинна назва пузд|ро), бр’ух- (бр’у|хан’, бр’у|хач’); б) лексема (розмовний елемент) о|пец’ок; в) вторинні номени (о|пудало, |буз’івок, ка|бан); 2) субстантивовані прикметники: тоўс|тиĭ (|тоўстиĭ), гладт|киĭ, сп|раўниĭ, у|питаниĭ, пу|затиĭ, |жирниĭ, креи|мезниĭ, |поўниĭ, п|лотниĭ, м·ах|киĭ (останні дві назви є вторинними); 3) атрибутивне словосполучення страш|не пу|зело (і пу|зело); 4) стійкі атрибутивні словосполучення: ко|пиц’а го|рохова, кол|хозна скиер|да; 5) стійкі багатокомпонентні порівняння, окремі з яких у мовленні варіюються: йак свие|н’а (і свие|н’а), гладт|киĭ йак свие|н’а (і свие|н’а), здо|ровиĭ йак свие|н’а (і свие|н’а), тоўс|тиĭ йак свие|н’а (і свие|н’а), тоўс|тиĭ йак ка|бан, йак |бороў, гладт|киĭ йак |ч’уч’іело го|рохове (і |ч’уч’іело го|рохове), к|руглиĭ йак клу|бок, йак пеи|рина (і пеи|рина), йак |лантух, йак м·і|шок; 6) фразеологізми (пропозитивні номени): роз|даĭс’а / |море / |жаба |л’ізе, ма|хан (= м’ясо) |попеиреид |себе по|н’іс. Ці найменування репрезентують п’ять мотивів номінації непомірно повного чоловіка: 1) ‘подібність до тварин’(назви |буз’івок, йак свие|н’а, свие|н’а, гладт|киĭ йак свие|н’а, здо|ровиĭ йак свие|н’а, тоўс|тиĭ йак свие|н’а, ка|бан, тоўс|тиĭ йак ка|бан, йак |бороў, роз|даĭс’а / |море / |жаба |л’ізе); 2) ‘подібність до предметів побуту’(о|пудало*, йак пеи|рина, пеи|рина, к|руглиĭ йак клу|бок, йак |лантух, йак м·і|шок, кол|хозна скиер|да, ма|хан (= м’ясо) |попеиреид |себе по|н’іс); 3) ‘подібність до казкової або вигаданої істоти (предмета)’(гладт|киĭ йак |ч’уч’іело го|рохове, |ч’уч’іело го|рохове, ко|пиц’а го|рохова*); 4) ‘подібність до фізичних характеристик предмета’(метафоричний перенос ‘дотикова характеристика’> ‘назва на позначення фізичної риси людини’: м·ах|киĭ, п|лотниĭ); 5) ‘подібність до частини тіла людини’(метонімічний перенос ‘назва великого, товстого живота людини’> ‘назва товстого чоловіка’: страш|не пу|зело, пу|зело, пузд|ро).
Якщо сема ‘гладун’виражена номенами різної структури, то, напр., сема ‘уперта людина’представлена в обстежуваному обширі, як правило, компаративами, до складу яких найчастіше входять фаунономени, –у|пертиĭ йак бик (68 н. пп.), у|пертиĭ йак ба|ран (10 н. пп.), у|пертиĭ йак слон (5 н. пп.), у|пертиĭ йак слон (сло|н’ака) (1 н. п.), у|пертиĭ йак о|с’ол (2 н. пп.), у|пертиĭ йак о|сел (2 н. пп.), у|пертиĭ йак в·іл (во|л’ака) (1 н. п.), у|пертиĭ йак цап (1 н. п.), у|пертиĭ йак пен’ (1 н. п.). Лише зрідка виявлено однослівні назви –іменники: вторинні найменування (фаунономени-метафори) тоўсто|лобик (1 н. п.) і в·іс’|л’ук (1 н. п.) та лексеми у|бойіш·ч’е (8 н. пп.) і упеир|т’ух (3 н. пп.).
Засвідчено також семи, реалізовані тільки однослівними номінаціями. Показовою щодо цього є, напр., сема ‘смілива людина’, яка представлена тільки спільнокореневими лексемами (див. к. 2 на с. 21). Сема ‘неохайний’реалізована теж однослівними, але різнокореневими найменуваннями: прикметниками неиаку|ратниĭ (88 н. пп.), неио|хаĭниĭ (81 н. п.), неич’іепур|ниĭ (21 н. п.), неич’істоп|лотниĭ (9 н. пп.), г|р’азниĭ (8 н. пп.), зад|рипаниĭ (5 н. пп.), за|мурзаниĭ (3 н. пп.), неиў|добниĭ (3 н. пп.), за|ч’уханиĭ (2 н. пп.). У досліджуваних говірках спостережено по одній назві у 8 н. пп., по дві –у 47 н. пп., по три –у 39 н. пп. Звернуто увагу на семантику лексеми неиў|добниĭ та похідних від неї утворень у різних українських діалектах.
Опозиції сем ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’найчастіше представлені словотвірними корелятами або іменниками спільного роду. Так, опозиція сем ‘обманщик’: ‘обманщиця’реалізована в більшості говірок тільки двома парами загальновживаних словотвірних корелятів –об|манш·ч’ік : об|манш·ч’іц’а і бреи|хун : бреи|хуха (94 н. пп.). Синоніми виявлено в незначній кількості н. пп., зокрема в 4 н. пп. у синонімічні відношення вступають корелятивні пари ду|рис’в·іт : ду|рис’в·ітка, а у 2 н. пп. зафіксовано лише лексему ду|рис’в·ітка (без відповідника на позначення особи чоловічої статі). Семи ‘брехун’: ‘брехуха’виражені парою загальновживаних словотвірних опозитів –бреи|хун : бреи|хуха (94 н. пп.). Функцію синонімів до цих назв виконують іменники спільного роду бреих|ло (6 н. пп.) і тр’іп|ло (1 н. п.), а також кореляти тр’і|пач’ : тр’і|пач’ка (2 н. пп.).
Опозиція ‘ледар’: ‘ледарка’реалізована переважно загальновживаним іменником спільного роду леида|ц’уга (94 н. пп.). Синоніми до нього зафіксовано в 43 говірках: словотвірні опозити |лодар’ : |лодар’ка –у 16 н. пп. (варіанти |лодар : |лодарка –в 1 н. п.), |ледар : |ледарка –у 6 н. пп. (варіанти |ледар’ : |ледар’ка –у 3 н. пп.), л’іен’|т’аĭ : л’іен’|т’аĭка –у 2 н. пп., л’і|нивец’ : л’і|нивиц’а –в 1 н. п., баг|лаĭ : баг|лаĭка –в 1 н. п., іменник спільного роду леи|даш·ч’о –у 10 н. пп., неи|роба –у 2 н. пп., компаратив леи|дач’іĭ йак в·іл –в 1 н. п. У 5 говірках трапляється лексема леи|даш·ч’іц’а зі значенням ‘ледарка’. Зауважимо, що в н. п. 4, крім іменника спільного роду леида|ц’уга, на позначення лінивої жінки зафіксовано ще сім синонімів: іменники |лодар’ка, |лежен’, дармо|йідка, субстантивовані прикметники л’і|нива, леи|дач’а, неиў|добна та стійке порівняння леи|дач’а йак в·іл.
Зібраний матеріал у н. п. 4 дозволив умовно виділити синонімічний ряд “Лінива та неохайна жінка”, члени якого мають різний ступінь негативної оцінки. Тому доцільна побудова емоційно-оцінної шкали для визначення градації вияву ознаки. Так, номінативно нейтральним ядром можна вважати слова л’і|нива (леи|дач’а). У межах цього ряду синоніми групуються таким чином: л’і|нива (леи|дач’а) –|лодар’ка –неиакура|т’істка –неиў|добна –|лежен’–|т’іки йази|ком –дармо|йідка –зад|рипанка –|засранка –леи|дач’а йак в·іл – леи|жиш (|вивернулас’а) йак ко|рова –ў го|род’і бур|йан та|киĭ / ш·ч’о воў|ки |вийут’–га|д’уки ў |хат’і |лаз’ат’/ і ш·ч’о |хоч’еш –заг|л’ан’у х|л’ебнику / |ч’ерви |лаз’ат’–|д’іти го|лод’н’і йак собач’еи|н’ата –|ч’орна (рідше –|с’іра) свие|н’а. Як свідчать інформанти, останнє словосполучення вважають найбільш емоційно виразним (м’ясо чорної / сірої свині не вживають у харчуванні).
Третій розділ “Ареалогія лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках” складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі “Загальна характеристика просторової диференціації українських східностепових говірок” проаналізовано матеріали ІІІ тому (ч. 1) “Атласу української мови” (АУМ) і досліджень, присвячених різним ТГЛ у східностеповому континуумі (праці Л.Д. Фроляк, В.Ю. Дроботенко, Н.Б. Клименко, Н.П. Сіденко). Діалектологічні джерела засвідчують, що східностеповим говіркам притаманні такі ареальні особливості, як мінімальна диференціація та мозаїчний характер говірок, а також їх здатність утворювати групи (мікроареали).
У другому підрозділі “Просторова диференціація лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках” на підставі картографування антропономенів східностепових говірок Південної Донеччини підкреслено, що для досліджуваного обширу характерні три типи ареальної поведінки аналізованих номінативних одиниць: 1) мінімальна диференціація; 2) ареальна мозаїка; 3) окреслення мікроареалів.
Мінімальна ареальна диференціація східностепових говірок зумовлена незначною кількістю синонімів у межах однієї говірки (як правило, 2–назви) або їх відсутністю взагалі чи наявністю в діалектному просторі загальновживаних номенів чи лексем, яким властива висока функціональна активність. Так, сема ‘косоокий’у 59 н. пп. репрезентована композитами косо|окиĭ і косог|лазиĭ, що побутують як синоніми, в інших говірках зафіксовано лише по одній номінативній одиниці: лексему ко|сиĭ –у 21 н. п., акцентний варіант |косиĭ –у 3 н. пп., дериват рос|косиĭ –у 5 н. пп., композит криево|окиĭ –в 1 н. п., компаратив йак |зайеіц’ –у 2 н. пп., |косиĭ йак |зайеіц’ –в 1 н. п., рос|косиĭ йак |зайеіц’ –в 1 н. п., фразеологізм о|дин глазс на каў|казс / а д|ругиĭ на |с’евер –в 1 н. п. Щоправда, номен ко|сиĭ, який майже рівномірно поширений у говірках, чітко утворює північно-західний (н. пп. 20, 24, 25) і мангусько-азовський (н. пп. 81, 87–, 93, 94) мікроареали (див. к. 1 на с. 20). Мінімальною диференціацією характеризуються репрезентанти сем ‘рудий, який має руде волосся або рясне ластовиння на обличчі’, ‘уважний, зосереджений’, ‘сумний’, ‘п’яниця’, ‘байдужий, незацікавлений’, ‘слухняний’, ‘підлесник’: ‘підлесниця’та ін.
Ареальну мозаїку представляють ті семи, які мають значну кількість маніфестантів. На лексичних картах, які відображають згаданий тип просторової поведінки, не можна окреслити діалектні мікрозони. Це зумовлено не тільки функціонуванням синонімів у межах окремих говірок, а й наявністю синонімів у досліджуваному діалектному континуумі в цілому. Така ареальна характеристика репрезентантів –наслідок ситуативної оцінності, яка здебільшого виступає джерелом виникнення метафоричних назв із конотацією пейоративності. Ступінь диференціації східностепових говірок Південної Донеччини в цих випадках високий, що пояснюється прагненням інформантів постійно оновлювати емоційну оцінку. Так, сема ‘гладуха’, що репрезентована 53 номінативними одиницями (із них 24 назви є спорадичними), має один маніфестант у 57 н. пп., два –у 21 н. п., три – у 12 н. пп., чотири –в 1 н. п., п’ять –в 1 н. п., сім –у 2 н. пп. Ареальна мозаїка притаманна репрезентантам сем ‘високий худий чоловік’, ‘висока худа жінка’, ‘зневажлива назва для здоровила’, ‘підбурювач’: ‘підбурювачка’.
Мікроареали виділено за відмінностями в репертуарі лексем-маніфестантів. Крім того, ураховано й особливості територіального поширення мотиваційних ознак і значень номенів, різних структурних типів найменувань (описових назв, простих атрибутивних словосполучень, стійких порівнянь та опозитів ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’), а також кількісну характеристику запозичень і вторинних номенів, які наявні в досліджуваному обширі.
У третьому підрозділі “Тенденції просторового розміщення лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках” указано, що ареали лексичних явищ творять просторові опозиції: південний захід (схід) –північний захід (схід), південний (північний) захід –південний (північний) схід, центр –периферія. Картографування лексики уповажнило на виділення таких мікроареалів (див. к. 3 на с. 22), як: 1) північно-західний (говірки Великоновосілківського, Мар’їнського, північної частини Волноваського й окремих н. пп. Старобешівського р-нів); 2) північно-східний (говірки Амвросіївського й частково Старобешівського р-нів); 3) південно-західний (говірки Володарського, Першотравневого, південної частини Волноваського й окремих н. пп. Тельманівського р-нів; у межах цього мікроареалу виділено як складову частину мангусько-азовський мікроареал –говірки південної частини Першотравневого р-ну); 4) південно-східний (говірки Новоазовського й більшої частини Тельманівського р-нів); 5) центральний (окремі говірки Волноваського, Старобешівського, Тельманівського й Володарського р-нів). Крім того, спостерігаються мікрозони (північна та західна), що об’єднують два мікроареали.
Кожна з умовно окреслених діалектних зон має своє мовне наповнення. Так, північно-західний мікроареал формують 8 лексем: стано|витиĭ ‘статурний’, худор|л’авиĭ ‘схудлий’, |дужиĭ ‘сильний’, на|хаба ‘нахабна людина’, ха|пун ‘хабарник’, сеир|йозниĭ ‘суворий, вимогливий’, ха|рошиĭ ‘привітливий’, км·іт|ливиĭ ‘тямкий, кмітливий’.
Південно-західний мікроареал утворюють 24 лексеми та 2 опозитивні пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’: |гарниĭ ‘статурний’, кра|сивиĭ ‘статурний’, |жирниĭ ‘гладкий’, |жирниĭ ‘гладун’, тоўс|тун ‘гладун’, о|пец’ок ‘гладун’, к·іст|л’авиĭ ‘худий’, схуд, ~ла ‘схудлий’, опеиц’ку|ватиĭ ‘невисокий, але товстий, незграбний на вигляд’, гор|бан’ ‘горбата людина’, поўно|лициĭ ‘повнолиций’, ост|р’ак ‘дотепник’, жар|тун ‘веселун’, |в·:іч’лиевиĭ ‘вихований’, од’ірвиголо|ва ‘бешкетник’: ‘бешкетниця’, неисм·і|ливиĭ ‘нерішучий’, марнот|рат ‘марнотрат’, |бабник ‘звідник, спокусник’, добро|душниĭ ‘привітливий’, доброжеи|лат’іел’ниĭ ‘привітливий’, застеи|режлиевиĭ ‘застережливий’, запо|б·іглиевиĭ ‘застережливий’, ро|зумниĭ ‘тямкий, кмітливий’, беис|т’амниĭ ‘недогадливий’, теирпеи|ливиĭ ‘посидющий’, неи|добриĭ : неи|добра ‘підла людина’, ма|зун : ма|зуха ‘пестун’: ‘пестунка’.
Мангусько-азовський мікроареал як складову частину південно-західного формують 12 лексем: ш·|ч’уплиĭ ‘худий’, з|дихл’а ‘дуже худий чоловік’і ‘дуже худа жінка’, здоро|ван’ ‘здоровило’, |хилиĭ ‘слабий, безсилий’, поўнош·|ч’окиĭ ‘повнолиций’, за|нуда ‘нудна людина’, хо|робриĭ ‘сміливий’, |ч’емниĭ ‘чемний’, прие|в·ітниĭ ‘привітливий’, п·ід|леслиевиĭ ‘улесливий’, за|дирлиевиĭ ‘задерикуватий, зачіпливий’, ту|пар’ ‘тупа людина’.
Південно-східний мікроареал утворюють 11 номінативних одиниць (6 лексем, 2 опозитивні пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’та 1 описовий номен): коло|бок ‘невисокий, але товстий, незграбний на вигляд’, о|пец’куватиĭ ‘невисокий, але товстий, незграбний на вигляд’, за|буд’ко ‘забудькуватий’, кул’|турниĭ ‘вихований’, ў|з’аточ’ник ‘хабарник’, драч’|ливиĭ ‘задерикуватий, зачіпливий’, гор|ластиĭ : гор|ласта ‘криклива людина’, на|хабник : на|хабниц’а ‘нахабна людина’, |гостриĭ на йа|зик ‘дотепник’.
Центральний мікроареал формують 1 лексема та 4 опозитивні пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’: |дохлиĭ ‘слабий, безсилий’, тошнот|ворниĭ : тошнот|ворна ‘нудна людина’, гостро|умниĭ : гостро|умна ‘дотепник’, пие|хатиĭ : пие|хата ‘гордій’: ‘гордівниця’, л’у|бимч’ік : л’у|бимиц’а ‘пестун’: ‘пестунка’.
Лексем, які утворювали б північно-східний мікроареал, а в інших мікрозонах були відсутні або вживалися б спорадично, не виявлено.
Аналіз просторової поведінки лексики на позначення рис людини у східностеповому мікроконтинуумі засвідчив, що окреслюється коло номінативних одиниць (60 лексем, 11 опозитивних пар ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’, 1 компаратив), які входять у кілька мікроареалів (від 2 до 4).
Так, по два мікроареали інтегрують 33 лексеми та 5 опозитивних пар ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’: |висохшиĭ ‘схудлий’–центральний і південно-східний, поху|даў, ~ла ‘схудлий’–північно-західний і південно-західний, неидо|росток ‘низькоросла людина’–південно-західний і південно-східний, ш|пендик ‘низькоросла людина’–північно-західний і південно-східний, креи|мезниĭ ‘кремезний, міцної будови тіла’–центральний і мангусько-азовський, здо|ровиĭ ‘кремезний, міцної будови тіла’–північно-західний і південно-західний, здо|ровиĭ ‘здоровило’–північно-східний і південно-західний, здороў|йага ‘здоровило’–північно-західний і південно-західний, |вироблеиниĭ ‘знесилений, виснажений’–північно-західний і південно-західний, |виснажеиниĭ ‘знесилений, виснажений’–центральний і мангусько-азовський, к|волиĭ ‘слабий, безсилий’–північно-західний і південно-західний, гор|бун ‘горбата людина’–північно-західний і мангусько-азовський, гор|бач’ ‘горбата людина’–південно-західний і південно-східний, п·ідсл’іпу|ватиĭ ‘підсліпуватий, який погано бачить’–північно-західний і південно-західний, мур|ло ‘людина, яка невиразно й тихо говорить’–північно-західний і центральний, забуд’ку|ватиĭ ‘забудькуватий’–північно-західний і південно-західний, до|тепник ‘дотепник’–центральний і мангусько-азовський, веисеил’|ч’ак ‘веселун’–центральний і південно-східний, пох|муриĭ ‘похмурий, у поганому настрої’–південно-західний і південно-східний, бриед|ливиĭ ‘бридливий’–два мікроареали на південному заході досліджуваного континууму, с|м·ілиĭ ‘сміливий’–мангусько-азовський і південно-східний, тран|жир ‘марнотрат’–південно-західний і південно-східний, |в·:іч’лиевиĭ ‘чемний’–північно-західний і південно-західний, уч’|тивиĭ ‘чемний’–північно-західний і південно-східний, ст|рогиĭ ‘суворий, вимогливий’–північно-західний і центральний, попеи|редлиевиĭ ‘застережливий’–північно-західний і мангусько-азовський, прие|в·ітлиевиĭ ‘гостинний’–центральний і південно-західний, у|леслиевиĭ ‘улесливий’–південно-західний і південно-східний, меир|зотник ‘підла людина’–центральний і південно-східний, задие|ракуватиĭ ‘задерикуватий, зачіпливий’–північно-західний і південно-західний, ро|зумниĭ ‘розумний’–центральний і південно-західний, неит’а|муш·ч’іĭ ‘недогадливий’–північно-західний і мангусько-азовський, посие|д’аш·ч’іĭ ‘посидющий’–північно-західний і південно-західний, з’ірвиголо|ва ‘бешкетник’: ‘бешкетниця’–південно-західний і південно-східний, беиш|кетник : беиш|кетниц’а ‘бешкетник’: ‘бешкетниця’–північно-західний і південно-західний, жарт’іў|ник : жарт’іў|ниц’а ‘жартівник’: ‘жартівниця’–північно-західний і південно-західний, горлох|ват : горлох|ватка ‘криклива людина’–північно-західний і південно-західний, горло|пан : горло|панка ‘криклива людина’–центральний і південно-західний, гордо|витиĭ : гордо|вита ‘гордій’: ‘гордівниця’–південно-західний і південно-східний.
По три мікроареали інтегрують 21 лексема, 3 опозитивні пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’та 1 компаратив: худор|л’авиĭ ‘худий’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; шиерокоп|леч’іĭ ‘кремезний, міцної будови тіла’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; |м·амл’а ‘людина, яка невиразно й тихо говорить’–північно-західний, центральний і мангусько-азовський; с’і|диĭ ‘сивий’–північно-західний, центральний і південно-східний; неир’і|шит’іел’ниĭ ‘нерішучий’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; беис:о|ромниĭ ‘безсоромний’–північно-західний, південно-західний і мангусько-азовський; ха|барник ‘хабарник’–південно-західний, центральний і південно-східний; сеибеи|л’убп ‘себелюбна людина’–північно-західний, центральний і південно-західний; су|вориĭ ‘суворий, вимогливий’–два мікроареали на південному заході досліджуваного континууму та мангусько-азовський; прие|в·ітлиевиĭ ‘привітливий’–північно-західний, центральний і південно-західний; неидо|в·ерч’іевиĭ ‘недовірливий’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; гос|тин:иĭ ‘гостинний’–південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; пас|куда ‘підла людина’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; задеириеку|ватиĭ ‘задерикуватий, зачіпливий’–північно-західний, центральний і південно-східний; за|диркуватиĭ ‘задерикуватий, зачіпливий’–північно-східний, південно-західний і південно-східний; дра|ч’ун ‘задирака’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; |мудриĭ ‘розумний’ –південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; т’а|муш·ч’іĭ ‘тямкий, кмітливий’–північно-західний, центральний і південно-західний; неидо|гадлиевиĭ ‘недогадливий’–північно-західний, центральний і південно-західний; ту|пиц’а ‘тупа людина’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; посие|д’уш·ч’іĭ ‘посидющий’–північно-західний, південно-західний і південно-східний; с|м·ілиĭ : с|м·іла ‘смілива людина’(див. к. 2 на с. 21) –північно-західний (н. пп. 17, 25), мангусько-азовський (н. пп. 88, 92, 93) і південно-східний (н. пп. 48, 58); биестро|умниĭ : биестро|умна ‘дотепник’ –північно-західний, південно-західний і південно-східний; меит|киĭ : меит|ка ‘дотепник’–північно-західний, центральний і південно-західний; йак ш·|ч’епка ‘дуже худий чоловік’і ‘дуже худа жінка’–північно-західний, південно-західний і південно-східний.
По чотири мікроареали інтегрують 6 лексем та 3 опозитивні пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’: см·іел’|ч’ак ‘смілива людина’(див. к. 2 на с. 21) –північно-західний (н. пп. 1–, 14, 19), північно-східний (н. пп. 11, 12), центральний (н. пп. 41, 49, 56, 57) і мангусько-азовський (н. пп. 87, 91, 94); деи|белиĭ ‘невисокий на зріст, кремезний’–північно-західний, південно-західний, центральний і південно-східний; ваĭлаку|ватиĭ ‘невисокий, але товстий, незграбний на вигляд’–північно-західний, північно-східний, південно-західний і південно-східний; беи|с:ов·існиĭ ‘безсоромний’–північно-західний, центральний, південно-західний і південно-східний; спо|кусник ‘звідник, спокусник’–північно-західний, південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; за|дира ‘задирака’–північно-західний, південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; веиреи|дун : веиреи|духа ‘вередун’: ‘вередуха’–північно-західний, центральний, південно-західний і південно-східний; крие|кун : крие|куха ‘криклива людина’–два мікроареали на північному заході та два на південному заході досліджуваного масиву; гор|д’ак : гор|д’ач’ка ‘гордій’: ‘гордівниця’–північно-західний, південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний.
Серед згаданих вище лексем є такі (19 лексем і 2 опозитивні пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’), що формують один або декілька мікроареалів на тлі однієї чи двох (= опозитивної пари ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’) загальновживаних лексем. До таких номенів належать к·іст|л’авиĭ, худор|л’авиĭ, ш·|ч’уплиĭ ‘худий’–на тлі лексеми ху|диĭ; пох|муриĭ ‘похмурий, у поганому настрої’–на тлі найменування на|суплеиниĭ; на|хаба, на|хабник : на|хабниц’а ‘нахабна людина’–на тлі назв на|хал : на|халка; ха|барник, ха|пун, ў|з’аточ’ник ‘хабарник’–на тлі номінації ха|пуга; добро|душниĭ, доброжеи|лат’іел’ниĭ, прие|в·ітниĭ, прие|в·ітлиевиĭ, ха|рошиĭ ‘привітливий’–на тлі лексеми |добриĭ; меир|зотник, пас|куда, неи|добриĭ : неи|добра ‘підла людина’–на тлі найменувань |п·ідлиĭ : |п·ідла; ро|зумниĭ, |мудриĭ ‘розумний’–на тлі назви |умниĭ; ту|пар’, ту|пиц’а ‘тупа людина’–на тлі лексем ту|пиĭ : ту|па.
Крім того, наявні номени (2 лексеми та 1 опозитивна пара ‘чоловік-носій ознаки’: ‘жінка ~’), що об’єднують два мікроареали. Так, лексема см·іел’|ч’ак ‘смілива людина’(див. к. 2 на с. 21) формує північну мікрозону, що об’єднує північно-західний (н. пп. 1–, 14, 19) і північно-східний (н. пп. 11, 12) мікроареали; номінація ст|роĭниĭ ‘статурний’–також північну мікрозону, що об’єднує північно-західний і північно-східний мікроареали; словотвірні опозити гор|д’ак : гор|д’ач’ка ‘гордій’: ‘гордівниця’–західну мікрозону, яка об’єднує північно-західний і південно-західний мікроареали.
Складне поєднання –диференціація мікрозон одними номінативними одиницями на тлі інтеграції мікрозон іншими номінативними одиницями –є ареальною реальністю досліджуваної частини українського діалектного континууму.
ВИСНОВКИ
Аналіз номінативних процесів в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі антропономенів дозволив зробити такі висновки:
1. Найменування рис людини в досліджуваних говірках становлять значний за обсягом шар конотативної лексики зі складною внутрішньою структурою (15 ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини та 5 ЛСГ на позначення внутрішніх властивостей людини).
2. Найпоширенішою є лексична номінація –за допомогою слова (1560 номінативних одиниць, або 82,4 % від загальної кількості засвідчених назв) і словосполучення (283 одиниці, або 14,9 %); меншою частотністю характеризуються пропозитивні номени (47 одиниць (2,5 %)) та дискурсивні (4 одиниці (0,2 %)).
. Вербалізація сем ‘ознака’й ‘носій ознаки’, що розрізняється на формально-семантичному й граматичному рівнях, діалектоносіями або зовсім не розрізняється, або розрізняється непослідовно.
. Розглянутій ТГЛ притаманна лексична й семантична варіантність; чимало лексем вступають у синонімічні відношення з найменуваннями різних оцінних характеристик (до полісемантичних належать назви |добриĭ ‘привітливий’, ‘доброзичливець’, ‘ласкавий’, ‘щедрий’, ‘поступливий’, хо|рошиĭ ‘привітливий’, ‘статурний’, ‘вродливий’, ува|жит’іел’ниĭ ‘чемний’, ‘поступливий’, ‘ласкавий’, ‘вихований’, мур|ло ‘похмура людина’, ‘людина, яка невиразно й тихо говорить’, ‘мовчун’: ‘мовчунка’, ‘некультурна, неосвічена, невихована людина’, ў|редниĭ ‘вередливий’, ‘осоружний’, ‘сердитий’та ін.). Спостережено фонемне, акцентне й словотвірне варіювання досліджуваних номінативних одиниць.
. Категорія оцінки в обстежуваних говірках виражається такими засобами:
–самою назвою, у семантиці якої закладена експресивність (веиреид|ливиĭ, кап|ризниĭ ‘вередливий’, дур|ниĭ ‘дурний, розумово обмежений’та ін.);
–за допомогою стилістично маркованих суфіксів (зменшувально-пестливих, згрубілих); як правило, суфіксальна морфема передає відповідний ступінь емоційно-експресивного забарвлення номінативної одиниці (крие|вен’киĭ : крие|вен’ка ‘крива людина’, трус|ло ‘боягуз’та ін.);
–за допомогою стійких виразів (роз|даĭс’а / |море / |жаба |л’ізе ‘п’яниця’, ‘гладун’, ‘зарозумілий’, ‘поспішливий’, бог н’іс с’іем·і|р’ом / одно|му |тол’ко |вибраў ‘людина з довгим носом’та ін.);
–емоційно-експресивне наповнення окремих лексем може збільшуватися, якщо поряд із ними вживаються слова страш|ниĭ та сеир|дешниĭ (причому передачі відтінку співчуття сприяють також займенник та прикметник середнього роду во|но |б·ідне): страш|ниĭ на|хаба, страш|не пу|зело (відтінок несхвалення, обурення, що посилюється в останньому прикладі ще й суфіксом -ел-); гор|бата / сеир|дешна та л’у|дина / ш·ч’о о|це ж горб // йак же во|но|б·ідне (відтінок доброзичливості, співчуття);
–за допомогою переносного вживання слів (робо|т’аш·ч’іĭ ‘злодій’, куч’іе|р’авиĭ ‘лисий’, ш·|ч’едриĭ : ш·|ч’едра ‘скупа людина’та ін. –емоційно-оцінна енантіосемія);
–значну роль щодо емоційно-експресивного наповнення лексем відіграють інтонація мовлення і контекст.
. У номінації людини важливе значення мають стійкі порівняння (220 одиниць, або 11,6 %); при цьому високочастотними компонентами компаративів є фаунономени, які виступають джерелом метафоричних назв. Більшість порівнянь, що виражають оцінне значення, можуть стягуватися до вторинних номенів із широким уживанням у мовленні.
. Вторинні найменування переважно є семантичними діалектними експресивами, які звуковим оформленням не відрізняються від слів літературної мови, але мають у говірках специфічні значення (ш|пала ‘висока худа жінка’, ш|вабра ‘висока худа жінка’, ‘дуже худа жінка’, нос ‘людина з довгим носом’, |темниĭ : |темна ‘сліпа людина’та ін.); найчастіше вторинні номени є результатом метафоризації, рідше –метонімізації та евфемізації; причому вторинних номінацій значно більше в ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини, ніж у ЛСГ на позначення внутрішніх властивостей людини.
8. Одним із джерел номінації людини в досліджуваних говірках є субстандартні вторинні найменування та фразеологічні одиниці молодіжного жаргону (б|роĭл’ер ‘зневажлива назва для здоровила’, р|вотниĭ поро|шок, д’іхло|фос хо|д’ач’іĭ в упа|коўк·е ‘гидкий, який викликає неприємне почуття, огиду’та ін.).
9. Серед виділених мотивів номінації найпоширенішим виступає мотив ‘подібність до тварин’(свие|н’а, пу|зата йак |жаба ро|пуха, тоўс|та свие|н’а, ко|рова тоўс’|т’уч’а ‘гладуха’, та|ранка, |вобла, ч’а|хон’, к|л’ач’а, с’іе|л’одтка, тон|ка йак га|д’ука ‘дуже худа жінка’, лие|сиц’а ‘хитруха’та ін.); поширеним також є мотив ‘подібність до предметів побуту’(ка|душка, |пишка, ко|па, |тумбоч’ка ‘гладуха’, кол|хозна скиер|да ‘гладун’, ‘гладуха’, |шило ‘дуже худий чоловік’, стро|пило, ф·і|т’іл’, йак гвоз’д’ ‘високий худий чоловік’, дра|бина, с|п·іца, йак в·і|р’оўка ‘висока худа жінка’ та ін.).
10. Антропономени досліджуваних говірок мають відповідники в різних українських діалектах; серед аналізованих найменувань є чимало запозичень із російської мови (літературної та суміжних говірок); впливу говірок грецького етносу, який мешкає на обстежуваній території, на студійовану ТГЛ не виявлено.
. Просторова поведінка лексики на позначення рис людини у східностепових говірках Південної Донеччини засвідчує мінімальну диференціацію, мозаїчний характер говірок і наявність мікроареалів. Скартографовані матеріали дозволяють виділити на території Південної Донеччини п’ять мікроареалів: 1) північно-західний; 2) північно-східний; 3) південно-західний (у межах цього мікроареалу виділено як складову частину мангусько-азовський мікроареал); 4) південно-східний; 5) центральний. Межі між названими мікрозонами не завжди достатньо виразні. Досліджувані говірки диференціюються за відмінностями в репертуарі лексем-репрезентантів, за ареальними особливостями мотиваційних ознак, значень номенів, різних структурних типів номінативних одиниць (зокрема описових назв і простих атрибутивних словосполучень), а також за відмінностями в кількісній характеристиці запозичень і вторинних найменувань. Такі особливості ареальної поведінки антропономенів підтверджено матеріалами АУМ і мовознавчих студій дослідників різних ТГЛ українського східностепового континууму.
Висновки дисертації підтверджують спостереження й узагальнення В.В. Лєснової, здійснені на матеріалі антропономенів східнослобожанського простору щодо активних номінативних процесів у новожитніх українських говірках.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Лексико-семантичні групи назв на позначення фізичних рис людини (на матеріалі говірок Володарського району Донецької області) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. –Донецьк: ДонДУ, 2000. –Вип. 6. –С. 266–.
. Реалізація семи ‘гладуха’в говірках Південної Донеччини // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філол. науки. –. –№ 12. –С. 116–.
3. Оцінне й неоцінне в говірковій номінації (на матеріалі говірки с. Олексіївка Великоновосілківського району Донецької області) // Діалектологічні студії. 2: Мова і культура. –Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. –С. 130–.
4. До проблеми лексикографічного відтворення семантичної структури діалектної емоційно-експресивної лексики // Діалектологічні студії. 3: Збірник пам’яті Ярослави Закревської. –Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Вид-во М.П. Коць, 2003. –С. 149–.
5. Просторова поведінка назв рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини // Вісник Луганського нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філол. науки. –. –№ 9. –С. 109–.
. Проблема номінації емоційно маркованих об’єктів в українських східностепових говірках // Волинь –Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. –Житомир, 2005. –Вип. 14. –С. 107–.
. Назви людини за характерними ознаками частин обличчя в українських східностепових говірках Південної Донеччини // Лінгвістика: Зб. наук. пр. –Луганськ: Альма-матер, 2005. –№ 3. –С. 159–.
АНОТАЦІЯ
Дворянкін В.О. Номінативні процеси в українських східностепових говірках. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 –українська мова. –Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. –Луганськ, 2006.
У дисертації досліджено номінативні процеси в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі тематичної групи лексики “Людина та її риси”: здійснено комплексний аналіз антропономенів у межах лексико-семантичних груп, з’ясовано причини виникнення номінативних одиниць, їхні типи (лексична, пропозитивна, дискурсивна номінації). Розглянуто формальну та семантичну варіативність найменувань. Установлено засоби вираження категорії оцінки в досліджуваних говірках, розкрито особливості градуальної характеристики об’єкта номінації, висвітлено процеси реалізації конотативних сем. Виділено основні моделі мотивації назв. Виявлено міждіалектні паралелі до антропономенів, зафіксованих на досліджуваній території.
На підставі “Лінгвістичного атласу лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини”, який містить 95 карт, проаналізовано просторову поведінку номінативних одиниць, зокрема умовно окреслено п’ять мікроареалів у досліджуваному континуумі: північно-західний, північно-східний, південно-західний (а також його складову частину –мангусько-азовський мікроареал), південно-східний, центральний.
Доведено, що номінативні одиниці з виразною конотацією мають низку особливостей порівняно з нейтральними номенами.
Ключові слова: діалект, українські східностепові говірки, тематична група лексики, лексико-семантична група, антропономен, сема, номінативна одиниця, мотивація, просторова поведінка, мікроареал.
АННОТАЦИЯ
Дворянкин В.А. Номинативные процессы в украинских восточностепных говорах. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 –украинский язык. –Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. –Луганск, 2006.
В диссертации исследованы номинативные процессы в украинских восточностепных говорах Южной Донетчины на материале тематической группы лексики (ТГЛ) “Человек и его черты”, представляющей собой значительный по объему слой коннотативных наименований в украинском диалектном языке. Комплексный анализ антропономенов осуществлен в пределах лексико-семантических групп (ЛСГ) (15 ЛСГ для обозначения внешних качеств и физического состояния человека и 5 ЛСГ для обозначения внутренних свойств человека).
Наиболее распространенной является лексическая номинация –посредством слова (1560 номинативных единиц, или 82,4 % от общего количества зафиксированных названий) и словосочетания (283 единицы, или 14,9 %); меньшей частотностью характеризуются пропозитивные номены (47 единиц (2,5 %)) и дискурсивные (4 единицы (0,2 %)).
Исследована формальная и семантическая вариативность зафиксированной лексики. Освещены процессы языковой реализации коннотативных сем, выявлены средства выражения категории оценки в изучаемых говорах на базе номинаций черт человека (напр., эмоционально маркированные суффиксы, устойчивые выражения, компаративные образования, вторичные названия, интонация и контекст).
Построение эмоционально-оценочной шкалы позволило определить градацию проявления признака (нарастание негативности в эмоционально-оценочном восприятии зафиксировано в синонимическом ряду “Ленивая и неаккуратная женщина”).
Установлены основные модели мотивации названий в исследуемой ТГЛ, среди которых наиболее продуктивными оказались семантические модели ‘название животного’> ‘название человека’и ‘название бытового предмета’> ‘название человека’.
Эмоционально-экспрессивные антропономены чаще всего являются результатом оценки черт человека номинаторами в соответствии с устоявшимися для диалектоносителей морально-этическими нормами.
Интерпретация антропономенов украинских восточностепных говоров Южной Донетчины через призму других украинских диалектов показала, что для многих понятий, связанных с наименованием черт человека, в разных говорах украинского языка функционирует немало общих названий, которым свойственны фонетические, акцентные, морфемные и семантические отличия.
Весомое место в системе изучаемых антропономенов занимают заимствования из русского языка (литературного и смежных говоров). Влияние говоров греческого этноса, проживающего на обследуемой территории, на анализируемую ТГЛ не зафиксировано.
Анализ пространственного поведения лексики для характеристики черт человека в восточностепных говорах Южной Донетчины (на основании созданных 95 карт) свидетельствует о минимальной дифференциации, мозаичном характере говоров и наличии микроареалов. Картографические материалы позволяют условно выделить на упомянутой территории пять микроареалов: северо-западный (говоры Великоновоселковского, Марьинского, северной части Волновахского и отдельных населенных пунктов Старобешевского районов), северо-восточный (говоры Амвросиевского и частично Старобешевского районов), юго-западный (говоры Володарского, Першотравневого, южной части Волновахского и отдельных населенных пунктов Тельмановского районов; в пределах этого микроареала выделен как составная часть мангушско-азовский микроареал –говоры южной части Першотравневого района), юго-восточный (говоры Новоазовского и большей части Тельмановского районов), центральный (отдельные говоры Волновахского, Старобешевского, Тельмановского и Володарского районов). Исследуемые говоры дифференцируются по отличиям в репертуаре лексем –репрезентантов сем, по ареальным особенностям мотивационных признаков, значений номенов, разных структурных типов номинативных единиц (в частности описательных названий и простых атрибутивных словосочетаний), а также по отличиям в количественной характеристике заимствований и вторичных наименований. Эти особенности ареального поведения антропономенов подтверждены материалами “Атласа украинского языка” и лингвистических трудов исследователей разных ТГЛ украинского восточностепного континуума.
Ключевые слова: диалект, украинские восточностепные говоры, тематическая группа лексики, лексико-семантическая группа, антропономен, сема, номинативная единица, мотивация, пространственное поведение, микроареал.
SUMMARY
Dvoryankin V.O. Nominative processes in Ukrainian eastern-steppe sayings. –Manuscript.
Thesis for Candidate’s Degree in Philology. Speciality 10.02.01 –the Ukrainian language. –Taras Shevchenko Luhansk National Pedagogical University. –Luhansk, 2006.
The thesis deals with the investigation of nominative process in Ukrainian eastern-steppe sayings typical of South Donetsk region on the basis of thematical group material “People and their features”. The author makes an analysis of anthroponomens within lexico-semantic group; reveals the reasons for nominative units origin and their types (lexical, propositional, discourse nominations); considers formal and semantic variety of designations; determines the ways of expression the category assess in the sayings investigated; elicits peculiarities of gradual characteristics of the object of the nomination; realizes the process of seme connotation; underlines basic models of names motivation; defines interdialectical parallels to anthroponomens fixed on the territory under consideration.
Spacious behaviour of nominative units has been analysed according to “Linguistic atlas of vocabulary for people’s features in Ukrainian eastern-steppe sayings typical of Donetsk region” that contains 95 maps. In particular the continuoum investigated relatively outlines five microareas: north-western, north-eastern, south-western (with Mangush-Azov as its integral part), south-eastern, central.
Nominative units with expressive connotation are proved to have a number of peculiarities if compared with neutral names.
Key words: dialect, Ukrainian eastern-steppe sayings, thematical group of vocabulary, lexico-semantic group, anthroponomen, seme, nominative unit, motivation, spacious behaviour, microarea.
2 Межі ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини, а також на позначення її внутрішніх властивостей, не завжди чітко виявлені, що уможливлює перехід номінативних одиниць з однієї ЛСГ до іншої, семантичне розгалуження слова.
* Номени, позначені “зірочкою”, тлумачимо як такі, що мають мотивацію ‘подібність до предметів побуту’чи ‘подібність до казкової або вигаданої істоти (предмета)’.
Номер населеного пункту (н. п.) подано відповідно до позначення його на карті.
Зробимо акцент на тому, що в народній свідомості лінива людина обов’язково неакуратна, тому найменування лінивої та неохайної людини (жінки) тісно пов’язані між собою і становлять один синонімічний ряд, до якого входять і стійкі вирази, що містять фаунономени, які посилюють емоційно-оцінну характеристику.