Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського
УДК: 371.1+373.8
МУСІЄНКО-РЕПСЬКА ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА
ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО
САМОМЕНЕДЖМЕНТУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
13.00.04 - теорія і методика професійної освіти
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Одеса -2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського,
Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник - доктор педагогічних наук Цокур Ольга Степанівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, доцент кафедри педагогіки
Офіційний опонент - доктор педагогічних наук Ліненко Алла Францівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, доцент кафедри музично-інструментальної підготовки
Кандидат педагогічних , Таланова Людмила Григорівна, Одеська гімназія № 5, заступник директора з навчально-виховної роботи
Провідна установа - Запорізький державний університет, кафедра управління та соціальної педагогіки Міністерства освіти і науки України
Захист дисертації відбудеться “14” жовтня 2000 р. о 9 30 год. На засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою:
65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою:
65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.
Автореферат розісланий “12” вересня 2000 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. З - поміж стратегічних напрямів реформування національної системи освіти, окреслених у державній національній програмі “Освіта (Україна XXI століття: стратегія освіти)”, одним із актуальних постає завдання щодо професійної підготовки педагогічних кадрів, на які, відтепер, покладено відіграти провідну роль у здійсненні інноваційних перетворень у галузі навчання й виховання нових поколінь. У зв'язку з цим особливої значущості набуває проблема творчої самореалізації особистості педагога у професійній діяльності. Відповідно до концепції вітчизняної вищої освіти щодо визначення суб'єктної сутності педагога на всіх етапах професіоналізації його особистості, як особливо значущої соціальної цінності, основна стратегія полягає в необхідності пошуку закономірностей формування в майбутніх фахівців функцій педагогічного самоменеджменту в сфері професійної діяльності.
Окреслена проблема висвітлена сучасними науковцями в різних аспектах: педагогічний менеджмент (В.І.Бондар, К.Я.Вазіна, М.І.Приходько В.П.Симонов); творчий саморозвиток особистості педагога (Л.М.Ахмедзянова, Е.Е.Карпова, Н.В.Кічук, Н.В.Кузьміна, Г.М.Падалка, О.П.Рудницька, В.А.Семиченко, С.А.Сисоєва); професійне самовиховання майбутніх педагогів (С.Б.Єлканов, Л.В.Кондрашова, О.Г.Мороз, О.Н.Якубовська), вдосконалення педагогічної техніки та майстерності (І.А.Зязюн, З.Н.Курлянд, Т.В.Осадча, Р.І.Хмелюк), розвиток педагогічної рефлексії та механізмів рефлексійного управління навчально-виховним процесом (О.С.Анісімов, Ю.Н.Кулюткін, А.Ф.Ліненко, Г.С.Сухобська, Н.Д.Хмель), формування педагогічного мислення, свідомості й самосвідомості (Г.О.Нагорна, Є.І.Рогов, О.С.Цокур), саморегуляція педагогічної діяльності (О.П.Саннікова, О.Я.Чебикін, Т.С.Яценко), індивідуалізація та інноватизація професійно-педагогічної підготовки кадрів (І.М.Богданова, В.Я.Дашковський, В.І.Лозова, О.М.Пєхота, Л.Г.Таланова).
Означені дослідження засвідчили, що високий рівень професійної майстерності та творчого підходу досягається педагогами явище за умов, коли в них виникає й реалізується потреба професійного саморозвитку, самовдосконалення, а також коли вони виявляють мотиваційно-ціннісне ставлення до себе як суб'єкта педагогічної діяльності. Останнє знаходить свій прояв у безпосередньому здійсненні заходів та усвідомленій реалізації функцій самоменеджменту в професійній діяльності, як-от: самодослідження, самопрогнозування, самоактуалізації, самоорганізації, самореалізації, саморегуляції, самокорекції, самовиховання.
Водночас теоретичне обґрунтування підготовки майбутніх педагогів до самоменеджменту в професійній діяльності ще не знайшло свого конструктивного вирішення у практичній діяльності вищих закладів освіти. Це пояснюється недостатньою концептуальною обґрунтованістю (оскільки при вивченні літературних джерел нами не було виявлено спеціальних праць, присвячених розгляду сутності та структурно-функціонального механізму педагогічного самоменеджменту, цілеспрямованого формування готовності студентів до реалізації його функцій у сфері професійної діяльності), а також недосконалістю самого механізму трансформації теорії у практику на державному рівні, інерційністю ідей застарілої парадигми вищої освіти, в межах якої було розроблено чинні навчальні плани та програми. З огляду на це, традиційний зміст і технологія професійно-педагогічної підготовки, її загальноприйнята організація у вищій школі й досі не забезпечує достатнього розвитку творчої особистості фахівця, його здатності до ефективного самоуправління своєю діяльністю як системоутворюючого чинника, що детермінує успішність професійного саморозвитку. Відтак, професійна підготовка майбутніх педагогів у вищій школі залишається недостатньо прогнозованим процесом та характеризується значною долею стихійності. Це і зумовило вибір теми дослідження - “Підготовка студентів до педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності”.
Зв'язок роботи ї науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського “Аналіз специфіки і особливостей прояву професійної діяльності педагога вищої школи в сучасній Україні” №0100U000958). Автором досліджувався аспект удосконалення професійної діяльності викладача вищої школи шляхом оволодіння технологією підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту.
Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка студентів вищих навчальних закладів.
Предмет дослідження - процес підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати сутність педагогічного самоменеджменту, виявити умови, що забезпечують ефективність оволодіння студентами його функціями у сфері професійної діяльності.
Гіпотеза дослідження: оволодіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту в сфері професійної діяльності відбуватиметься ефективніше, якщо забезпечити зміст підготовки у внзі відповідно до логіки функціональних завдань майбутнього спеціаліста у ставленні до себе як індивіда, суб'єкта, особистості педагога-професіонала; трансформування знань із простого продукту засвоєння в засіб регуляції його мислення та поведінки; потребу прийняття на себе відповідальності за свою наступну життєдіяльність.
Завдання дослідження:
1. Розкрити сутність професійної діяльності педагога як діалектичне єдності процесів педагогічного менеджменту та самоменеджменту.
2. Виявити особливості структурно-функціонального механізму педагогічного самоменеджменту.
3. Визначити показники та рівні оволодіння педагогами функції самоменеджменту у сфері професійної діяльності.
4. Розробити та експериментальне апробувати технологію підготовка студентів до педагогічного самоменеджменту.
Методологічними засадами дослідження виступили положення наукової теорії пізнання про діалектичний взаємозв'язок діяльності, свідомості й особистості; творчої сутності людини як самоорганізуючої та саморозвивальної системи; особистість професіонала як суб'єкта пізнання, спілкування і фаці, взаємозв'язок його свідомості, самосвідомості та соціального розвитку; провідну роль професійного навчання у процесі становлення особистості майбутнього спеціаліста.
Теоретичними джерелами дослідження стали наукові доробки вчених щодо теорії сучасного менеджменту і самоменеджменту (В.І.Андреєв, М.Вудкок, М.С.Дмитрієва, Л.Зайверт, М.П.Лукашевич, І.Т.Осборн, Д.Френсіс, А.Т.Хроленко, Б.Швальбе, Х.Швальбе); педагогічного менеджменту (К.Я.Вазіна, В.В.Крижко, Є.Н.Павлютенков, М.І.Приходько, В.П.Симонов); історії становлення професійної діяльності педагога (А.Дистервег, Я.А.Коменський, А.С.Макаренко, Г.С.Сковорода, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, Я.Ф.Чепіга), - цілісного педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, П.Ф.Каптерєв, Н.Д.Хмель, В.О.Якунін); психологічної теорії педагогічної діяльності (Н.В.Кузьміна, Ю.Н.Кулюткін, Г.С.Сухобська); вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога (З.Н.Курлянд, Л.Ф.Ліненко, О.М.Пєхота, Р.І.Хмелюк, О.С.Цокур).
Методи дослідження: теоретичні - вивчення, аналіз, систематизація та узагальнення наукової і методичної літератури з проблеми професійної діяльності педагога, педагогічного менеджменту і самоменеджменту; аналіз нормативної документації вищих навчальних закладів щодо вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів, конкретизація сутності педагогічного самоменеджменту, схематизація його структурно-функціонального механізму; моделювання технології підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту; емпіричні - цілеспрямоване спостереження за способами реалізації функцій самоменеджменту педагогічних кадрів у сфері професійної діяльності; анкетування, бесіда, тестування вчителів, викладачів, студентів; констатуючий і формуючий експеримент; статистичні - кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.
Дослідження проводилось у три етапи.
На першому етапі дослідження (1994-1996 р.р.) вивчалася управлінська, психологічна, педагогічна та методична література з означеної проблеми, аналізувалася нормативна документація вищих педагогічних закладів й консерваторій (навчальні плани, програми, підручники, навчальні й методичні посібники), розроблялася концептуальна модель педагогічного самоменеджменту, апробовувалася методика діагностики рівнів здійснення педагогом функцій самоменеджменту в сфері професійної діяльності.
На другому етапі (1997-1999 р.р.) проводився формуючий експеримент, упродовж якого перевірялася ефективність умов експериментальної технології підготовки студентів до здійснення функцій педагогічного самоменеджменту в сфері професійної діяльності."
На третьому етапі (1999-2000 р.р.) здійснювався порівняльний аналіз емпіричних даних за результатами констатуючого, проміжного та прикінцевого діагностичних зрізів, виявлялися закономірності організації процесу підготовки майбутніх педагогів до реалізації функцій самоменеджменту в сфері професійної діяльності, формулювалися висновки.
Базою дослідження виступили загальноосвітні (№ 8, 33, 64, 69, 84, 121) та нові типи шкіл (гімназії № 1, 3, 5, 8; навчально-педагогічні центри “Майбуття”, “Надія”, “Інтелект”) м.Одеси, Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Одеська державна консерваторія ім. А.В.Нежданової, Одеський обласний інститут удосконалення вчителів. Загалом у дослідженні було задіяно 422 педагогічних працівника і 476 студентів. У формуючому експерименті взяли участь 59 студентів.
Наукова новизна дослідження: вперше теоретично обґрунтовано і доведено необхідність спеціальної підготовки студентів до реалізації функцій педагогічного самоменеджменту; розроблено й науково обґрунтовано концептуальну модель самоменеджменту в сфері професійної діяльності педагога; виявлено основні компоненти та функції педагогічного самоменеджменту, показники та рівні їх реалізації; визначено дидактичні умови, що забезпечують високу ефективність підготовки майбутніх фахівців до здійснення функцій педагогічного самоменеджменту.
Практична значущість дослідження: створено методику діагностики рівнів оволодіння педагогами функцій самоменеджменту в сфері професійної діяльності, апробовано технологію підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту; розроблено методичні рекомендації щодо оновлення змісту та способів організації навчально-професійної діяльності студентів в процесі проходження педагогічної практики та вивчення педагогічних дисциплін.
Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі професійно-педагогічної підготовки студентів, післядипломної перепідготовки вчителів і викладачів різних дисциплін з метою активізації та стимулювання їхнє дослідницької позиції стосовно себе та своєї професійної діяльності.
Впровадження результатів дослідження. Методичні рекомендації, щ були підготовлені на основі матеріалів дослідження, використовувались практичній роботі викладачів педагогічних дисциплін факультету дошкільного виховання Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського, романо-германської філології Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова, вокального та фортепіанного факультетів Одеської державної консерваторії ім.А.В.Нежданової у процесі викладання курсів “Загальна педагогіка”, “Методика викладання педагогічних дисциплін” “Основи педагогічної майстерності”, “Основи вокальної методики” та проходження педагогічної практики (довідки про впровадження №2 від 14.10.1999 р., № 1 від 23.02.2000 р., № 3 від 22.03.2000р.)
Особистий внесок здобувача. У роботах у співавторстві здобувачем теоретично обґрунтовано сутність і структурно - функціональний механізм педагогічного самоменеджменту, особливості підготовки студентів де оволодіння функціями педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародних (м.Одеса, 1996, 1999, м.Калуга, 2000) та Всеукраїнській (м.Одеса, 1997) науково-практичних конференціях, обговорювалися на аспірантських семінарах протягом 1996-2000р.р. Основні положення та результати дослідження відображено в 10 публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях України.
Достовірність результатів дослідження забезпечувалася методологічним та теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням і дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних; репрезентативністю вибірки досліджуваних; співвідношенням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.
На захист виноситься:
- наукове обґрунтування сутності педагогічного самоменеджменту як поняття теорії і методики професійної освіти;
- структурно-функціональна модель самоменеджменту в професійній діяльності педагога;
- модель технології підготовки студентів до самоменеджменту в професійній діяльності, яка вибудовувалася відповідно до умов, що забезпечували:
- відповідність змісту навчання у внзі до логіки функціональних завдань майбутнього спеціаліста у ставленні до себе як індивіда, суб'єкта, особистості педагога-професіонала;
- трансформування знань із простого продукту засвоєння в засіб регуляції мислення та поведінки майбутнього педагога;
- стимулювання потреби прийняття на себе відповідальності за свою наступну творчу та професійну життєдіяльність.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації - 232 сторінки машинописного тексту, з них - 180 сторінок основного тексту. В роботі вміщено 12 таблиць, 7 схем, 2 графіка 1 гістограма. У списку використаних джерел 365 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, виявлено наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, сформульовано положення, що виносяться на захист.
У першому розділі “Теоретичні засади самоменеджменту в сфері професійної діяльності педагога” здійснено аналіз досліджень щодо особливостей становлення проблеми педагога і його професійної діяльності в теорії наукового знання; обґрунтовано сутність професійної діяльності педагога як мета діяльності, тобто діалектичної єдності процесів педагогічного менеджменту (як управління педагогом навчально-пізнавальною діяльністю тих, хто навчається) і самоменеджменту (як управління педагогом своєю професійною активністю); охарактеризовано сутність сучасних вітчизняних концепцій вдосконалення підготовки майбутнього педагога до здійснення функцій професійної ролі; проведено аналіз найбільш відомих концепцій самоменеджменту; обґрунтовано структурно-функціональну модель самоменеджменту в професійній діяльності педагога.
Гуманістичний підхід у вітчизняній освіті, зокрема у вищій професійно-педагогічній освіті передбачає насамперед пріоритет цінностей конкретної особистості майбутнього спеціаліста, її волі, здібності аналізувати, прогнозувати і проектувати траєкторії свого життєвого шляху і професійного зросту. При цьому, студенти повинні добре усвідомлювати, що результативність їхньої майбутньої діяльності багато в чому залежить від їхніх власних зусиль і активності особистості. Майбутній педагог уже у стінах внзу повинен бути зацікавлений у сформованості самостійності і брати на себе відповідальність за свій творчий і особистісний розвиток. Саме тому його цілеспрямована підготовка до оволодіння функціями самоменеджменту в сфері професійної діяльності повинна закономірно виступати провідним завданням вищої школи, щоб забезпечити високу ефективність готовності до означеного виду діяльності-Вивчення літературних джерел з актуальних проблем розвитку педагогіки вищої школи засвідчило, що у процесі професійно-педагогічної підготовки студентів у внзі в них повинен бути сформований особливий склад свідомості, який би відповідав специфіці майбутньої професійної діяльності. Сформована педагогічна свідомість дозволяє фахівцям, з одною боку, виявляти творчу активність як суб'єктів педагогічного пізнання, моделювання, спілкування і праці (І.А.Зязюн, Н.В.Кічук, Л.В.Кондрашова, Н.В.Кузьміна, Н.Д.Хмель, Р.І.Хмелюк), а з іншого, - як суб'єктів особистісно-професійного самопізнання, самопрогнозування, самопроектування, саморегулювання і саморозвитку (З.Д.Курлянд, А.Ф.Ліненко, Т.В.Осадча, О.М.Пєхота, О.П.Саннікова, Л.Г.Таланова, О.С.Цокур). Відповідно до цього, навчання у вищій професійній школі, що пов'язане з оволодінням спеціалізованого виду педагогічної діяльності, є процесом професіоналізації вищих психічних функцій особистості як менеджера навчально-пізнавального процесу (В.В.Крижко, Є.М.Павлютенков, В.П.Симонов). Така ситуація зумовлює необхідність спеціальної підготовки студентів, по-перше, до оволодіння функціями педагогічного менеджменту (як арсеналу принципів, методів і засобів управління навчальне - пізнавальною діяльністю учнів, якими повинен керувати педагог), а по-друге, - до оволодіння функціями педагогічного самоменеджменту (як сукупності дій і прийомів, спрямованих педагогом на оволодіння собою, управління своєю особистістю і власною-професійною діяльністю у сфері навчально-виховного процесу).
Натомість відсутність в теорії сучасної психолого-педагогічної науки будь-яких обґрунтованих розробок щодо сутності самоменеджменту в сфері професійної діяльності педагога спричинило нас до розробки концептуальної моделі означеного феномена. Слідом за науковцями (Ю.М.Кулюткін, Г.С.Сухобська, Н.Д.Хмель, В.О.Якунін), котрі трактують сутність педагогічної діяльності як специфічної форми соціального управління, ми поділяємо той факт, що самоменеджмент об'єктивно властивий кожному з учасників навчально-виховного процесу як сфери їхньої спільної праці. У зв'язку з цим у структурі педагогічної діяльності обов'язковим є наявність комплексу дій її суб'єкта з управління собою - самоменеджмент, який є самостійним, завершеним і цілісним блоком.
Самоменеджмент у сфері професійної діяльності педагога реально постає як набір управлінських впливів, спрямованих ним на себе як діяльним суб'єктом, з метою приведення своєї особистості у відповідний стан, необхідний для успішного здійснення педагогічної діяльності. Педагог як суб'єкт професійної діяльності з властивим їй механізмом самоуправління його особистістю, постійно здійснює певний комплекс зусиль, що упорядковують і призводять у необхідний стан його активність як самодослідника, самопроектувальника, самопрограміста, самоорганізатора і самоконтролера, що складає сутність педагогічного само-менеджменту.
Висока ефективність професійної діяльності педагога зумовлена передусім адекватністю використаних ним у процесі вирішення й" конкретних завдань засобів із самоорганізації і саморегуляції власної особистості як фахівця. Саме з означених позицій педагог, як реальний учасник і організатор навчально-пізнавального процесу, повинен постійно здійснювати функції гностичної, проектувальної, конструктивної, організаторської і комунікативної діяльності, що є складовими компонентами структури самоменеджменту в сфері його професійної діяльності (див. схему).
Так, сутність самоменеджменту на рівні гностичної діяльності педагога у ставленні до себе визначається як процес самопізнання і самосприймання ним своєї особистості як фахівця через "бачення", розуміння і прийняття свого професійного "Я" на індивідному, особистісному та суб'єктному рівнях. В означеному контексті самоменеджмент у формі різних актів самодослідження (самоспостереження, самоконцентрація, самозвіт, самоаналіз, самооцінка) є процесом цілеспрямованого одержання педагогом інформації щодо розвитку необхідних для ефективного входження в педагогічну професію якостей своєї особистості.
Схема
Модель структури педагогічного самоменеджменту в сфері професійної діяльності
Самоменеджмент на рівні проектувальної і конструювальної діяльності педагога стосовно нього самого реально здійснюється як єдність процесів самопрогнозування і самопрограмування. При цьому, означений феномен виявляється у процесі планування стратегій І тактик своєї поведінки на кожному із етапів педагогічної діяльності шляхом відпрацювання конкретних алгоритмів професійних дій і їх послідовності у процесі вирішення педагогічних завдань. Зазначимо, що саме на етапі проектувально-конструктивної діяльності педагога відбувається усвідомлення ним змісту власних перспективних і поточних, оперативних планів роботи над собою як професіонала, у процесі чого повинен відпрацьовуватися девіз його професійного життя і власна програма з неперервної професійної самоосвіти, самовиховання і саморозвитку.
Сутність самоменеджменту на рівні організаторської діяльності педагога у сфері навчально-виховного процесу стосовно себе визначається як процес самоорганізації його зусиль, спрямований на практичну реалізацію окреслених перед собою цілей і завдань, програм і алгоритмів дій, що здійснюється через самоактуалізацію, самомобілізацію, самостимуляцію, самопрезентацію, самопереконання, самонавіювання, самоаналіз, самосхвалення, самозаохочення.
Самоменеджмент на рівні комунікативної діяльності педагога, спрямований на встановлення і підтримування як прямого, так і особливо зворотнього інформаційного зв'язку з самим собою, є процесом саморегуляції ним власної поведінки і дій на кожному з етапів навчально-виховного процесу. В цьому аспекті саморегуляція, що охоплює інтелектуально-мовленнєву, емоціональну і вольову активність особистості педагога як професіонала загалом, у свою чергу, здійснюється як акт самоаналізу, самоконтролю і самооцінки, що змінюють один одного, як міцно пов'язані між собою акти зіставлення ідеальних проектів вирішень означених завдань і реальних моделей, способів самопрезентації шляхом здійснення самокорекції, самозасудження чи самосхвалення.
У другому розділі "Дидактичне забезпечення процесу підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності" описано особливості реалізації умов, спрямованих на оволодіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту, представлено методику діагностики рівнів їх здійснення у процесі професійної діяльності, а також подано аналіз ефективності експериментальної технології навчання майбутніх педагогів відповідно до тієї, що використовується традиційно.
Сутність формуючого експерименту полягала в тому, щоб у процесі лекційних, практичних занять з дисциплін професійно-педагогічного циклу і педагогічної практики задіяти студентів у професійно орієнтовані ситуації навчання на основі реалізації сукупності визначених умов, підвести їх до усвідомлення значущості педагогічного самоменеджменту як основи формування їхньої професійної майстерності як педагогів. Це сприятиме ефективному оволодінню студентами основними функціями самоменеджменту як актів: самопізнання, самопрогнозування, самопрограмування, самоорганізації, саморегуляції, шляхом яких реально здійснюється самопрезентація педагога як індивіда, особистості, суб'єкта навчально-виховного процесу.
З цією метою в межах лекційно-семінарського курсу консерваторської навчальної дисципліни "Основи вокальної методики" і університетського предмета "Методика викладання педагогічних дисциплін" студентам експериментальних груп було запропоновано інформацію з нових тем занять, що непередбачені традиційною програмою і входять до самостійного розділу "Самоменеджмент - основа формування професійної майстерності педагога". Зміст означеного розділу передбачав ознайомлення студентів з низкою питань щодо сутності і структури професійної діяльності педагога з урахуванням його предметної спеціалізації, специфіки професійної ролі як суб'єкта педагогічного менеджменту і самоменеджменту; концепції самоактуалізації особистості педагога і його рефлексивної самоорганізації, функціонального механізму педагогічного самоменеджменту.
Паралельно з вивченням теоретичного матеріалу в процесі лекцій і самостійної роботи з літературою студенти експериментальних груп активно залучалися до роботи з практичного оволодіння основними функціями педагогічного самоменеджменту, що відбувалося шляхом їхнього занурення в особистісно-професійне самодослідження з технології, розробленої О.М.Пєхотою. Саме тому практичні заняття були присвячені обговоренню проблем: "Як здійснити особистісно-професійне самодослідження?", "Індивідні особливості студента як майбутнього педагога і його професійна діяльність", "Особистісні особливості майбутнього педагога та їх урахування у процесі здійснення професійної діяльності", "Суб'єктні характеристики педагога і перспективи його професійного саморозвитку".
Зазначимо, що кожне з практичних занять з-поміж обов'язкових завдань передбачало не тільки підготовку і включення студентів у дискусію з найбільш актуальних і проблемних питань означеної теми, але й виконання вимог низки тестів з метою визначення наявного рівня свого власного професійно-педагогічного розвитку і виявлення своїх потенційних можливостей і обмежувань. Усі емпіричні дані, одержані за результатами спеціально підготовлених до кожного практичного заняття пакетів тестів, студентам пропонувалося фіксувати в щоденнику професійного зросту, що дозволяло слідкувати за динамікою оволодіння ними функціями педагогічного самоменеджменту В процесі педагогічної практики студентами експериментальних груп на початкових етапах здійснювалася робота з професійного самодослідження, що поступово доповнювалася діяльністю самопрогнозування, самоорганізації і саморегуляції у сфері педагогічної діяльності з учнями. Допуск до педагогічної практики передбачав захист студентами моделей свого професійного портрета як педагога із зазначенням конкретних досягнень і проблемних моментів, що вимагали їхньої уваги у процесі виконання завдань педагогічної діяльності.
Особливими завданнями на педпрактиці, поряд з підготовкою і проведенням пробних і залікових уроків, плани-конспекти яких передбачали чітку диференціацію сфер педагогічного менеджменту і самоменеджменту, виступили постійні спостереження, аналіз і обговорення студентами особливостей організації процесу і результатів професійної діяльності педагогів із досвідом, з урахуванням прояву їхньої індивідуальності. Означені завдання здійснювалися за схемами спостережень, що пропонувалися їм заздалегідь, таких як: Технологічна карта "Алгоритми аналізу і рішення педагогічного завдання", "Бланк протоколу спостереження за уроком сольного співу", "Бланк самоспостереження", "Готовність до самоменеджменту", "Бланк порівняльної характеристики ідеального і актуального професійного "Я" майбутнього педагога", інструкції з аналізу способів реалізації педагогічного менеджменту і самоменеджменту. Після педагогічної практики студенти захищали проекти моделей свого педагогічного самоменеджменту, обґрунтовуючи індивідуальні досягнення, проблемні зони власного професійного саморозвитку, що можуть утримувати перспективи їхнього подальшого зросту як педагогів, програму з професійного самовиховання.
З метою одержання найбільш достовірних результатів у процесі формуючого експерименту було здійснено чотири діагностичних зрізи. Два перші - констатуючі - були спрямовані на порівняння двох контрольних і двох експериментальних груп студентів як за основним експериментальним фактором - рівнем володіння функціями педагогічного самоменеджменту, так і за супутнім фактором - ступенем прояву професійної усталеності до здійснення педагогічної діяльності. Третій зріз - проміжний, був спрямований на визначення динаміки оволодіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту. Метою четвертого зрізу (прикінцевого), що проводився на прикінці формуючого експерименту, було визначення його ефективності щодо підготовки студентів до оволодіння педагогічним самоменеджментом.
За результатами формуючого експерименту в експериментальних групах спостерігалися значні позитивні зміни в аспекті володіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту. Так, на прикінцевому зрізі в першій експериментальній групі з-поміж 10 студентів вокального факультету консерваторії на етапі дослідження умов власної діяльності в них було виявлено функції педагогічного самоменеджменту з коефіцієнтом 2,35, тоді як на констатуючому зрізі 0,86, а на проміжному зрізі - 1,81. Щодо етапу прийняття управлінських рішень та планування алгоритмів своїх дій, то за результатами прикінцевого навчання, було відзначено педагогічний самоменеджмент студентів цієї групи з коефіцієнтом 2,29 ( вихідний показник 0,94, на проміжному зрізі було 1,87). На етапі практичної реалізації програми педагогічної діяльності наприкінці навчання було виявлено педагогічний самоменеджмент студентів з коефіцієнтом 2,3, відповідно 1,71 (проміжний зріз) і 0,91 (констатуючий зріз). Щодо етапу самоаналізу якості виконання власних професійних дій, то за результатами прикінцевого зрізу коефіцієнт прояву функцій педагогічного самоменеджменту студентів становив 2,39 (відповідно на проміжному зрізі - 1,79, на констатуючому - 0,82). Загальний коефіцієнт рівня володіння студентами першої експериментальної групи функціями педагогічного самоменеджменту на прикінці формуючого експеримент}' зріс до 2,33 (максимальний бал -3,0), тоді як на проміжному зрізі становив - 1,77, на констатуючому - 0,9. Динаміка була суттєвою і складала величину 1,43.
Принагідне було відзначено, що оволодіння студентами педагогічним самоменеджментом у першій експериментальній групі відбувалося у два з половиною рази ефективніше порівняно з традиційною технологією професійної підготовки. Зазначимо, що значний контингент студентів виявили самоменеджмент у сфері професійної діяльності на високому (40%), достатньому (40%) і середньому (20%) рівнях незалежно від їхніх індивідуальних особливостей та інших факторів професійної підготовки.
В першій контрольній групі з - поміж 12 студентів вокального факультету консерватори порівняно з першою експериментальною групою на прикінцевому етапі відчутних змін не відбулося. Так, на етапі дослідження умов власної професійної діяльності у студентів було виявлено функції педагогічного самоменеджменту з коефіцієнтом 1,58 (відповідно па проміжному зрізі ~ 1,38 і на констатуючому - 0,82). Щодо етапу прийняття управлінських рішень та планування алгоритмів своїх дій, наприкінці навчання у студентів було зафіксовано коефіцієнт 1,9, тоді як на констатуючому зрізі було виявлено коефіцієнт 0,81, на проміжному -1,33. Функції педагогічного самоменеджменту з коефіцієнтом 1,69 було зафіксовано у студентів цієї групи на етапі практичної реалізації програми професійної діяльності (відповідно 1,29 - проміжний зріз і 0,91 - констатуючий). Як засвідчує таблиця, на етапі самоаналізу студентами якості виконання власних професійних дій, за результатами прикінцевого етапу навчання, відзначено коефіцієнт 1,83, відповідно 1,09 (проміжний) і 0,81 (початковий). Загальний коефіцієнт ефективності володіння студентами першої контрольної групи функціями педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності на прикінцевому етапі навчання зріс до 1,75, тоді як на проміжному етапі було 1,28 (відповідно на констатуючому - 0,84). Різниця у коефіцієнтах складала 0,91 бала. Зазначимо, що в першій контрольній групі порівняно з першою експериментальною групою, в більшості студентів (75%) було зафіксовано функції педагогічного самоменеджменту на низькому рівні. У 17% студентів означений феномен знаходився у стадії формування і лише у 8% студентів було відзначено функції, педагогічного самоменеджменту на середньому рівні.
У другій експериментальній групі з-поміж 18 студентів факультету дошкільного виховання педуніверситету, функції педагогічного самоменеджменту на етапі аналізу умов власної професійної діяльності було виявлено з коефіцієнтом 2,27 (відповідно 1,77 - проміжний зріз, 0,85-констатуючий). Щодо етапу прийняття управлінських рішень та планування алгоритмів своїх дій, за результатами прикінцевого зрізу, було зафіксовано коефіцієнт 2,28, тоді як на проміжному зрізі було виявлено 1,89, на констатуючому - 0,9. На етапі практичної реалізації програми професійної діяльності на кінець навчання студенти продемонстрували функції педагогічного самоменеджменту з коефіцієнтом 2,26 (першопочатково було 0,9, на проміжному - 1,72)- Щодо етапу самоаналізу якості виконання власних професійних дій, то, як свідчить таблиця, наприкінці навчання коефіцієнт володіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту становив 2,28 , відповідно 1,76 на проміжному і 0,81 на констатуючому зрізах. Загальний коефіцієнт ефективності володіння студентами другої експериментальної групи функціями педагогічного самоменеджменту зріс до 2,27, тоді як на проміжному етапі було 1,78 і на констатуючому -0,87. Загалом, у студентів цієї групи було відзначено функції педагогічного самоменеджменту на високому (33 %) та достатньому (67%) рівнях.
У другій контрольній групі з-поміж 19 студентів педуніверситету було одержано такі результати: на етапі дослідження умов власної професійної педагогічної діяльності володіння функціями педагогічного самоменеджменту студенти проявляли на рівні коефіцієнту 1,67 (відповідно 1,35 - проміжний зріз і 0,81 - констатуючий). Наприкінці навчання, на етапі прийняття студентами управлінських рішень та планування алгоритмів своїх дій коефіцієнт ефективності щодо володіння ними педагогічним самоменеджментом становив 1,68, тоді як на початку навчання було 0,88, на проміжному -1,33. Щодо етапу практичної реалізації програми професійної діяльності, то наприкінці дослідження було зафіксовано коефіцієнт 1,62 (відповідно на проміжному зрізі - 1,28 і на констатуючому -0,91). Якщо на етапі самоаналізу студентами якості виконання власних професійних дій на кінець навчання було продемонстровано функції педагогічного самоменеджменту з коефіцієнтом 1,73, то на проміжному зрізі було зафіксовано 1,10 (відповідно на констатуючому - 0,78). Загальний коефіцієнт ефективності володіння студентами другої контрольної групи функціями педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності наприкінці формуючого експерименту становив 1,67, тоді як на проміжному етапі було 1,26 (відповідно на констатуючому - 0,85).
Зазначимо, що у другій контрольній групі порівняно з другою експериментальною групою не було жодного студента, який оволодів ба функціями педагогічного самоменеджменту на високому і достатньому рівнях, лише один з них був на середньому (5%) і більшість студентів (95%) - на низькому рівнях. І хоча у другій контрольній групі спостерігалася певна позитивна динаміка в оволодінні студентами функціями педагогічного самоменеджменту (коефіцієнт означеного феномена збільшився у двічі), різниця ж у загальних коефіцієнтах між другою експериментальною (2,27) і другою контрольною (1,67) групами була суттєвою і складала 0,6 бала. Це засвідчило суттєву різницю кінцевих результатів формуючого експерименту, одержаних у контрольних і експериментальних групах.
Слід відзначити, що в експериментальній виборці студентів були відчутними високі результати щодо оволодіння ними функціями педагогічного самоменеджменту, (загальний коефіцієнт ефективності - 2,3) порівняно з контрольною вибіркою студентів (загальний коефіцієнт ефективності - 1,71)-Отже, результати формуючого експерименту засвідчили, що саме в першій і другій експериментальних групах, у яких використовувалася нетрадиційна технологія навчання, що передбачала цілеспрямовану підготовку студентів до оволодіння функціями педагогічного самоменеджменту в сфері їхньої професійної діяльності, відбулися значні позитивні результати. Принагідно було відзначено, що таких результатів було досягнено, незважаючи на особливості контингенту студентів, предметну спеціалізацію їхньої майбутньої професійної діяльності, а також конкретні прояви в них індивідуальних здібностей і переваг. Зазначимо, що одержані результати є закономірним наслідком реалізації означеної сукупності умов у технології експериментального навчання, що і підтверджує правомірність гіпотези дослідження.
У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі:
1.У дисертації вперше теоретично обґрунтовано і доведено необхідність спеціальної підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності. Автором розроблено й науково обґрунтовано концептуальну модель самоменеджменту в сфері професійної діяльності педагога, виявлено основні компоненти та функції педагогічного самоменеджменту, визначено дидактичні умови, що забезпечують високу ефективність підготовки майбутніх фахівців до здійснення функцій педагогічного самоменеджменту.
2. Педагогічний менеджмент і самоменеджмент як об'єктивні феномени, що іманентне властиві і характеризують специфіку професійної діяльності педагога, функціонують у єдності та взаємозв'язку. При цьому означені феномени зумовлюють повноту і послідовність етапів, що змінюють один одного, як-от: пізнання/прогнозування, моделювання, організації і комунікації суб'єктів навчально-виховного процесу.
3. У процесі підготовки майбутніх педагогів до виконання професійної ролі прослідковуються дві протилежні тенденції. Одна з них виявляється у прагненні дослідників розвивати інтелектуальну і комунікативну сфери професійного складу студентів шляхом посилення тренінгу їхніх практичних дій щодо володіння засобами і способами організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Інша тенденція, навпаки, відбиває прихильність дослідників до реалізації технології підготовки студентів, що сприяють збудженню їхніх потреб і здібностей щодо професійного самодослідження і саморозвитку. Це відбувається шляхом збільшення арсеналу засобів і методів навчання, зумовлених його диференціацією та індивідуалізацією.
4. Оволодіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту в сфері професійної діяльності відбувалося у спеціально організованих умовах навчання студентів, що передбачають:
- формування його змісту відповідно до логіки функціональних завдань майбутнього педагога стосовно себе як індивіда, суб'єкта, особистості;
- поступову трансформацію професійно-педагогічного знання з продукту засвоєння в засіб регуляції мислення і поведінки педагога;
- збудження потреби уже у стінах внзу щодо відповідальності за свою наступну життєдіяльність і особистісно-творчий саморозвиток.
5. У процесі цілеспрямованої підготовки у вищому навчальному закладі та шляхом реалізації означеної сукупності умов, можливо забезпечення оволодіння студентами функціями педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності на високому (40%), достатньому (40%) і середньому (20%) рівнях. Традиційна ж система професійного навчання може забезпечити володіння випускниками функціями педагогічного самоменеджменту переважно на середньому (25%) і низькому (75%) рівнях. Щодо достатнього та високого рівнів, то їх випускники досягають у процесі самостійного засвоєння передового педагогічного досвіду і здійснення обов'язків професійної діяльності, що відбувається стихійно.
б. Реалізація означеної сукупності умов забезпечує становлення і повноцінний розвиток функцій педагогічного самоменеджменту в майбутніх спеціалістів незалежно від ступеня і характеру прояву в них таких особистісних якостей, як-от: самопочуття, емоційна врівновага, стомлюваність, володіння собою, задоволеність педагогічною діяльністю, впевненість у собі. Проте останні можуть впливати на якість здійснення функцій педагогічного самоменеджменту, посилюючи чи полегшуючи його ефективність.
7. Проведене дослідження засвідчило, що оволодіння функціями самоменеджменту в сфері професійної діяльності є одним із способів інтенсифікації підготовки майбутніх педагогів до творчої самореалізації їхньої особистості як фахівців. Ефективне оволодіння функціями означеного феномена відбувається шляхом технологічного забезпечення єдності дидактичних принципів активності, свідомості, науковості, систематичності, зв'язку теорії з практикою і міжпредметного зв’язку дисциплін професійно-педагогічного циклу.
Ми вважаємо, що визначені особливості щодо реалізації функцій самоменеджменту в сфері професійної діяльності педагога, а також закономірності їх становлення і розвитку є певним внеском в уточнення сутності механізму професіоналізації його особистості і розробку сучасної дидактичної концепції її формування та перспективно творчого зросту. Проте результати дослідження не вирішують всі аспекти означеної проблеми. Виникає необхідність визначення діалектики взаємозв'язку педагогічного менеджменту і самоменеджменту, а також утворення на цій основі цілісної теорії педагогічної діяльності.
Основні положення дисертації викладено в таких публикаціях:
1. Мусієнко-Репська В.І. Оцінні вміння особистості //Науковий вісник ПУДПУ ім.К.Д.Ушинського. - 1998. - 4-5. - С.74-77.
2. Мусієнко-Репська В.І. Моральний досвід як фактор оцінних умінь //Науковий вісник ПУДПУ ім.К.Д.Ушинського. - 1998. - 2-3. - С.46-49.
3.Мусиенко-Репская В.И. Методика диагностики зффективности реализации учителем функций самоменеджмента в сфере педагогической деятельности //Науковий вісник ПУДПУ ім.К.Д.Ушинського. - 2000. - 1-2. -С.111-115.
4. Мусиенко-Репская В.И. Опыт эмпирического исследования сущности самоменеджмента в сфере педагогической деятельности //Наука і освіта. - 2000. -3.-С.21-24.
5. Мусиенко-Репская В.И. О диагностике уровней реализации функций самоменеджмента в сфере профессиональной деятельности педагога //Наука і освіта. - 2000. - 4. - С. 99-102.
6. Мусиенко-Репская В.И., Цокур О.С. На пути к построению концептуальной модели самоменеджмента в сфере профессиональной деятельности педагога //Науковий вісник ПУДПУ ім.К.Д.Ушинського. - 2000. -3-4.-С.8-14.
7. Мусієнко-Репська В.І., Шапошнікова Н.П. Особистісно-орієнтована культурологічна підготовка як фактор удосконалення екологічної вихованості майбутніх фахівців //Виховання еклогічної культури /Зб. мат. Міжн. конф. -Одеса,! 999.-С.33.
8. Мусиенко-Репская В.И., Шапошникова Н.П. Рефлексия профессионального становления как форма самопознания личности будущего специалиста //Социально-педагогические проблемы развития школы в новых зкономических условиях /Сб. мат. научн.-практ. конф. - Калуга, 2000. - С. 76-77.
9. Мусиенко-Репская В.И., Тетеря Ю.Е., Цокур О.С. Самоменеджмент в профессиональной деятельности педагога-вокалиста: Метод, рек. для студ. й преп. высш. муз. учебн. заведений. - Одесса, 1999. - 23 с.
10. Мусиенко-Репская В.И., Цокур О.С. Самоменеджмент как основа формирования профессионального мастерства будущего педагога: Методические рекомендации. - Одесса: ЮУГПУ им.К.Д.Ушинского. - 2000. -23с.
Мусієнко-Репська В.І. Підготовка студентів до педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. - теорія і методика професійної освіти - Південноукраїнський державний педагогічний університет (М.Одеса) ім.К.Д.Ушинського, Одеса, 2000.
У дисертації досліджено закономірності оволодіння студентами педагогічним самоменеджментом; теоретично обґрунтовано сутність професійної діяльності педагога як діалектичної єдності процесів педагогічного менеджменту і самоменеджменту; визначено зміст і структуру педагогічного самоменеджменту; виявлено рівні оволодіння його функціями та розроблено методику їх діагностики на етапах дослідження умов власної професійної діяльності, прийняття управлінських рішень та планування алгоритмів своїх дій, практичної реалізації програми професійної діяльності, самоаналізу якості виконання власних професійних дій; експериментальне апробовано ефективність технології підготовки студентів до педагогічного самоменеджменту в професійній діяльності.
Ключові слова: професійна діяльність педагога, педагогічний самоменеджмент, підготовка до педагогічного самоменеджменту.
Musiyenko-Repskaya V.I. Preparation of students for pedagogical self-management in the professional activity.- Manuscript.
Dissertation for a candidate's degree by specialty 13.00.04. - the theory and methodic of professional education. - The South-Ukrainian State Pedagogical University named after K-D.Ushinskiy, Odessa.2000.
The thesis under study is concerned with investigation of peculiarities of students' mastering pedagogical self-management. The essence of the professional activity of a pedagogue as the dialectical unity of management and self-management is therein well-grounded; the contents and structure of pedagogical self-management are determined; the levels of comprehension of its functions are revealed; the special methodic of their diagnostics on the stages of analysis of the conditions of pedagogical activity as well as elaboration of the future interaction, combined with the realization of the professional decisions and self-analysis are worked out. On top of that, the thesis under study provides experimental approbation on the efficiency of the given technology in teaching the students self-management.
Key words: professional activity of a pedagogue; pedagogical self-management; preparation for pedagogical self-management.
Мусиенко-Репская В.И. Подготовка студентов к педагогическому самоменеджменту в профессиональной деятельности. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г.Одесса) им. К.Д.Ушинского, Одесса, 2000.
Работа посвящена исследованию закономерностей овладения студентами педагогическим самоменеджментом. Теоретически обоснована сущность профессиональной деятельности педагога как диалектического единства процессов менеджмента и самоменеджмента; определены содержание и структура педагогического самоменеджмента; выявлены уровни овладения его функциями и разработана методика их диагностики на этапах исследования педагогом условий собственной профессиональной деятельности, принятия управленческих решений и планирования алгоритмов своих действий, практической реализации программы профессиональной деятельности, самоанализа качества выполнения собственных профессиональных действий; экспериментально апробирована эффективность технологии подготовки студентов к педагогическому самоменеджменту в сфере профессиональной деятельности.
В диссертации доказано, что профессиональная деятельность педагога как особая система, для обеспечения своей качественной специфики, нормального функционирования и развития, успешного движения к заданной цели нуждается в соответствующем управлении. Это обусловлено общественным характером педагогического процесса и необходимостью общения его субъектов, обмена продуктами их интеллектуальной и эмоционально-волевой активности в ходе взаимодействия. В силу этого, входящая в сферу педагогического процесса микросистема "педагог" наделена определенной спецификой, которая обусловлена ее способностью к самоменеджменту на индивидном, личностном и субъектном уровнях. Однако, для осмысленного постижения механизма последнего требуется особая подготовка, поскольку в противном случае педагог будет находиться в сфере стихийного регулирования учебно-воспитательного процесса, так как не зная, не понимая и не принимая себя самого, педагог не может осознанно управлять собой, своей профессиональной деятельностью и собственным творческим развитием.
Главный смысл подготовки к самоменеджменту в сфере профессиональной деятельности заключен не в усвоении будущим педагогом всего богатства и многообразия средств ее осуществления, а в присвоении наиболее оптимальных и продуктивных из них для индивидуальной самобытности его личности как профессионала.
Результаты констатирующего эксперимента, проведенного на массиве педагогов-практиков с различной предметной специализацией, отношением к профессиональной деятельности и величиной стажа работы свидетельствуют, что основными функциями педагогического самоменджмента как особого феномена являются те из них, которые направлены на самопознание, самопроектирование, самопрограммирование, самоогрганизацию и саморегуляцию. При этом, объективно реализуясь в рамках определенного компонента профессиональной деятельности педагога: гностического, проектировочного, конструктивного, организационного и коммуникативного, функции самоменджмента проявляются на разных уровнях - высоком, достаточном, среднем и низком. Несмотря на это, данные функции находятся в тесном и неразрывном единстве между собой, обусловливая полноценность развития друг друга, а также профессионального «Я» педагога как саморазвивающегося индивида, личности и субъекта.
Констатирующий эксперимент показал, что на уровень проявления функций самоменеджмента в сфере профессиональной деятельности педагогов не оказывают прямого детерминирующего воздействия такие факторы, как: объем их педагогического стажа, квалификационная характеристика (должность), предметная специализация и профессиональная устойчивость.
Формирующий эксперимент, направленный на усиления мер по подготовке будущих педагогов к всестороннему овладению функциями самоменеджмента в сфере профессиональной деятельности, показал, что эффективность данного процесса обусловливается реализацией в ходе их обучения определенной совокупности условий, охватывающих как теоретический и технологический, так и мотивационный аспекты в их единстве. Поэтому экспериментальная технология обучения предполагала: построение содержания профессиональной подготовки в соответствии с логикой функциональных задач будущего специалиста по отношению к себе как к индивиду, субъекту, личности педагога-профессионала; трансформацию профессионально-педагогических знаний из простого продукта усвоения в орудие регуляции его мышления и поведения; пробуждение потребности в принятии на себя ответственности за свое профессионально-личностное и творческое развитие. Это нашло свое подтверждение полученными по результатам формирующего эксперимента эмпирическими фактами- Они свидетельствовали о том, что в процессе целенаправленной профессионально-педагогической подготовки в вузе возможно обеспечить овладение студентами функциями самоменеджмента в сфере профессиональной деятельности на высоком, достаточном и среднем уровнях, минуя низкий уровень.
Проведенное исследование дает возможность на качественно новом уровне решать конкретные задачи по усовершенствованию профессиональной подготовки будущего педагога через активизацию механизмов его самосознания и саморазвития в условиях учебно-воспитательного процесса вуза. В то же время результаты исследования проблемы подготовки студентов к педагогическому самоменеджменту в профессиональной деятельности не претендуют на ее полное раскрытие. Перспективы дальнейшего ее изучения необходимо связать с конкретизацией диалектики взаимосвязи педагогического менеджмента и самоменеджмента в сфере профессиональной деятельности педагога, а также создания на этой основе целостной концепции формирования его личности как профессионала.
Ключевые слова: профессиональная деятельность педагога, педагогический самоменеджмент, подготовка к педагогическому самоменеджменту.