УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ Лекція 1 1

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

Лекція 1

1. Прибуток як об'єкт фінансового менеджменту

2. Організація та інструментарій управління прибутком

3. Особливості обґрунтування управлінських фінансових рішень

4. Критерії організації управління прибутком підприємства

Лекція 2

1. Управління формуванням доходів

2. Управління витратами підприємства

3. Управління використанням прибутком

4. Розподіл прибутку серед власників підприємства та дивідендна політика

Мета: освоїти методи управління прибутком, формуванням доходів, а також методи операційного аналізу прибутку, управління дивідендною політикою.

Література:

1. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. /А. М. Поддєрьогін. – К.:КНЕУ, 2005. – с. 122-177.

2. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / Л.О. Коваленко, Л.М.Ремньова – К.: Знання, 2008. – с. 128-160

1. ПРИБУТОК ЯК ОБ'ЄКТ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Прибуток суб'єкта господарювання відіграє провідну роль у керуванні його фінансами.

Економічна сутність прибутку є однієї зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії.

Прибуток – це перевищення доходів над видатками. Зворотне положення називається збитком. З економічної точки зору прибуток - це різниця між грошовими надходженнями й грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Теоретиками бухгалтерського обліку описані можливі парадоксальні ситуації, пов'язані із прибутком (стор. 48 - 53 підручника).

Важливе розуміння того, що прибуток, обчислений у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять як бухгалтерський і економічний прибуток. Перша є результатом реалізації товарів і послуг, друга - результатом роботи капіталу.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємство створює додану вартість, що включає в себе витрати живої праці й нагромадження.

Прибутком може вважатися тільки та частина доданої вартості, що створена в результаті реалізації продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг.

Реалізація інших активів, надходження від позареалізаційних операцій та інші формують дохід. Такий підхід не прийнятний поки в Україні (через розходження в існуючому законодавстві) і вимагає нової концепції оподатковування, що укладається в роздільному оподаткуванні прибутку й доходу.

Функції прибутку. Прибуток, як найважливіша економічна категорія ринкових відносин виконує ряд функцій:

Прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Іншими словами, сам факт прибутковості вже свідчить про ефективну діяльність підприємств. Однак підприємству потрібна не взагалі прибуток, а конкретна її величина для задоволення потреб всіх зацікавлених осіб: власника підприємства, його працівників і кредиторів. Величина прибутку залежить від багатьох факторів, які будуть розглянуті пізніше.

Прибуток має стимулюючу функцію. Виступаючи кінцевим фінансово – економічним результатом підприємств, прибуток відіграє ключову роль у ринковому господарстві. За нею закріплюється статус мети, що визначає економічне поводження господарюючих суб'єктів, благополуччя яких залежить як від величини прибутку, так і від прийнятого в національній економіці алгоритму її розподілу, включаючи оподатковування. Прибуток у ринковій економіці - основне джерело приросту власного капіталу, оскільки рішення про дивідендну й інвестиційну політику приймаються тільки з орієнтацією на розмір прибутку, що залишається в підприємства після оподатковування. З іншого боку, прибуток також є рушійною силою й джерелом відновлення виробничих фондів і випускається продукции, що. І нарешті, прибуток є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу., оскільки з її залишку здійснюється матеріальне заохочення, надання їм соціальних пільг, утримування об'єктів соціальної сфери.

Прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить у бюджети у вигляді податків, а також економічних санкцій і використовується на різні цілі, певні видатковою частиною бюджету й затверджені в законодавчому порядку.

Сучасний стан української економіки характеризується глибоким спадом виробництва, кризовими явищами, включаючи кризу неплатежів, що спричиняє погіршення фінансового становища підприємств і недолік, а найчастіше й відсутність прибутку.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ Й ІНСТРУМЕНТАРІЙ КЕРУВАННЯ ПРИБУТКОМ

Загальний фінансовий результат господарської діяльності в бухгалтерському обліку визначається на рахунку Прибутків і збитків шляхом підрахунку й балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції на рахунку Прибутків і збитків відображаються по кумулятивному (накопичувальному) ознаці, тобто наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Іншим принципом визначення фінансових результатів є використання методу нарахування, а не касовий спосіб. Із цієї причини прибуток (збиток), показані у звіті про фінансові результати, не відображають реального припливу (відтоку) коштів підприємства в результаті його господарської діяльності. Для відновлення реальної картини про величину фінансового результату діяльності підприємства як приросту або зменшенні вартості його капіталу, що утворився в процесі його господарської діяльності за звітний період, необхідні додаткові коригувальні розрахунки.

На рахунку Прибутків і збитків фінансові результати діяльності підприємств відображаються у двох формах:

як результати (прибуток або збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг, матеріалів і іншого майна, з попереднім виявленням їх на рахунках реалізації;
як результати, не зв'язані безпосередньо із процесом реалізації, так звані позареалізаційні доходи (прибутку) і втрати (збитки). Позареалізаційні доходи й втрати прямо відображаються по кредиту й дебеті рахунку Прибутків і збитків без попереднього запису на яких-небудь інших рахунках.

Істотний вплив на фінансові результати й використання прибутку робить правильне угруповання витрат підприємства відповідно до діючих принципів оподаткування прибутку:

видатки, що включаються у витрати на виробництво;
видатки й втрати, що підлягають віднесенню на рахунок Прибутків і збитків;
видатки, здійснювані за рахунок цільових надходжень і за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток;
інші видатки підприємства.

Номенклатура статей по кожній групі видатків визначається “Положенням про склад витрат” і Законом про оподаткування прибутку.

Щоб управляти прибутком необхідно розкрити механізм її формування, визначити частку кожного фактору її росту й зниження.

Валовий прибуток являє собою суму прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів (включаючи земельні ділянки), іншого майна підприємства й доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму видатків по цих операціях.

Як кінцевий результат діяльності підприємства й об'єкт оподатковування валовий прибуток (збиток) – загальна сума прибутку підприємства від всіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, в особою (морський) економічній зоні, так і за її межами, відбита в балансі й прибуток, що включає, від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, які не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей і інших видів фінансових ресурсів, матеріальних цінностей, прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також прибуток від позареалізаційних операцій. Вона являє собою алгебраїчну суму результату (прибутку або збитку) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг; результату (прибутку або збитку) від фінансових операцій, доходів і видатків від інших позареалізаційних операцій. Формалізований розрахунок балансового прибутку має вигляд:

П = +Пр+ Пф + Пвн,

де П - валовий прибуток (збиток);

Пр - результат від реалізації товарів (робіт, послуг);

Пф - результат від іншої реалізації й фінансових операцій;

Пвн - результати (доходи й видатки) від інших позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) – виторг від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) ПДВ (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору й інших обов'язкових зборів і платежів, певних чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). (ЗАКОН)

Всі основні показники прибутку втримуються у формі 2 бухгалтерські звітності підприємства “Звіт про фінансові результати”

Звіт про результати фінансової діяльності відображає такі важливі для фінансового менеджера показники, як виторг від реалізації продукції, оподатковуваний прибуток, напрямки використання прибутків, що залишилися в розпорядженні підприємства. Разом з тим, оскільки ряд необхідних показників у звітності українських підприємств відсутній, ці показники повинні бути розраховані додатково. Є наступні показники доходів і прибутку:

чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) – це валовий виторг від реалізації за винятком податку на додану вартість, акцизів, повернутих товарів і цінових знижок. Саме цей показник є реальною базою для наступного розрахунку показників прибутку й оцінки рентабельності підприємства,
валовий прибуток від реалізації – чистий дохід від реалізації за винятком виробничих видатків на реалізовану продукцію. Цей показник дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства. Його невелике значення свідчить про необхідність внесення змін у виробничий процес для підвищення ефективності останнього
прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) – валовий виторг від реалізації за винятком видатків по керуванню й видатків по збуті. Цей показник відображає вплив видатків по керуванню й збуту на фінансовий результат від реалізації. Його невелике значення при гарному рівні попереднього показника відображає проблеми загальногосподарського керування,
прибуток від фінансової діяльності – сальдо доходів і видатків по фінансовій діяльності. Цей показник необхідний для того, щоб відокремити прибуток від виробничо-господарської діяльності підприємства від таких джерел прибутку, як одержання відсотків і дивідендів підприємством, операції в іноземній валюті й ін.
прибуток від позареалізаційних операцій визначається як результат по операціях, відбиваним по рахунках “Реалізація та інше вибуття основних коштів” і “Реалізація інших активів” і як різниця між загальною сумою отриманих і сплачених прибутків і збитків минулих років, виявлених у звітному році, ін. доходів, втрат і видатків, относимых відповідно до діючого законодавства на рахунок прибутків і збитків;
прибуток від звичайної господарської діяльності – сума прибутків від основної господарської діяльності й прибутків від фінансової діяльності;
прибуток від надзвичайної діяльності;
прибуток (збиток) до сплати податку. Цей показник є крапкою переходу від бухгалтерського прибутку до оподатковуваного прибутку. Бухгалтерська (або звітна) прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Основна мета визначення бухгалтерського прибутку - показати ефективність діяльності підприємства за звітний період. Після того, як ця мета досягнута, отриманий результат (прибуток до сплати податку) повинен коректуватися відповідно до податкового законодавства країни. Таким чином, оподатковуваний прибуток - це бухгалтерський прибуток, перелічений відповідно до податкових вимог,
чистий прибуток (чистий збиток) – прибуток після сплати податку. Визначається як різниця між валовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт. В умовах ринкової економіки це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він перебуває в центрі уваги керуючі підприємства й фінансові ринки. Від його динаміки залежить саме існування підприємства, робочі місця для його працівників, виплата дивідендів в акціонерній компанії.

_ _ _ +

_ = +

Рис. 1. Формування балансового прибутку підприємства.

(+) (-)

(-)

Рис. 2. Схема оподаткування прибутку.

Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарської діяльності підприємства. На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні й внутрішні. До зовнішніх факторів ставляться:

природні умови;
транспортні умови;
соціально-економічні умови;
рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;
ціни на виробничі ресурси й інші.

До внутрішніх факторів зміни прибутку ставляться:

основні фактори (обсяг продажів, собівартість продукції, структура продукції й витрат, ціна продукції);
неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни (цінові порушення, порушення умов праці й вимог до якості продукції, що ведуть до штрафів, економічним санкціям і інші).

Оскільки зовнішні фактори не піддаються регулюванню з боку підприємства, розглянемо більш докладно основні внутрішні фактори, що впливають на величину прибутки.

Ви вже знаєте, що прибуток залежить від обсягу реалізації продукції. При високій питомій вазі постійних видатків у собівартості продукції ріст обсягу реалізації приведе до ще більшого зростання прибутку в результаті зниження частки постійних видатків, що доводяться на одиницю продукції.

Крім того, оскільки прибуток обчислюється як різниця між ціною й собівартістю продукції, те очевидно, що на розмір прибутку впливають ріст цін і зниження собівартості.

У період високих темпів інфляції зростання прибутку забезпечувався за рахунок цінового фактору. Уповільнення темпів інфляції, насичення ринків товарами, розвиток конкуренції обмежують можливість виробників підвищувати ціни й діставати прибуток за допомогою цього фактору. У результаті актуальним стає фактор зниження витрат. При цьому використовуються такі прийоми, як економія паливно-сировинних ресурсів, матеріальних і трудових витрат, зниження частки амортизаційних відрахувань у собівартості, скорочення адміністративних видатків і т.д. Однак варто мати на увазі, що зниження собівартості має своя межа, після якого воно неможливо без зниження якості продукції. Те ж ставиться до адміністративних і комерційних видатків, які неможливо звести до нуля, оскільки без них підприємство нормально функціонувати не зможе й продукція реалізовуватися не буде.

До числа факторів зростання прибутку варто віднести відновлення асортиментів і номенклатури випускається продукции, що. Прибуток у ринковій економіці є рушійною силою відновлення, як виробничих фондів, так і випускається продукции, що. Використовуючи концепцію життєвого циклу продукції, необхідно пам'ятати, що підприємство повинне приступати до освоєння нового виду продукції на етапі зростання прибутку для того, щоб до моменту зниження рентабельності старої продукції випуск нової продукції досяг крапки беззбитковості.

Підвищення якості продукції, дизайну, технічні вдосконалення й інші прийоми підтримки попиту й на продукцію вимагають додаткових витрат і тому також повинні застосовуватися задовго до того, як рівень рентабельності почне знижуватися або принаймні відразу ж, як тільки така тенденція намітитися. Більше того, на гребені попиту поліпшення пропонованого товару може викликати й підвищення ціни на неї й відповідно прибутку.

Крім того, на величину прибутку істотний вплив роблять метод регулювання, самостійно обумовлені підприємством на підставі діючих загальних правил організації бухгалтерського обліку при виборі облікової політики. Вони зводяться до наступних положень:

1.Зміна вартості границь віднесення предметів -до основних коштів або до малоцінних і швидкозношуваних предметів (МБП). При віднесенні предметів до МБП підприємство одержує більше можливостей управляти собівартістю продукції за допомогою варіювання способами віднесення вартості МБП на витрати виробництва й обігу. Крім цього, спрощується процедура їхнього обліку, а також реалізації й іншого вибуття.

2.Вибір способу нарахування зношування по МБП. Спосіб нарахування зношування по МБП впливає на собівартість продукції. Знаючи інтенсивність споживання МБП (передачі їх у виробництва), можна заздалегідь визначити межа підвищення собівартості продукції по кожному з регламентованих варіантів погашення вартості МБП:

нарахування зношування в розмірі 100% вартості МБП;
нарахування зношування в розмірі 50%;
нарахування зношування відповідно до встановлених норм або кошторисних ставок.

3.Вибір порядку нарахування зношування по основним коштам. Відповідно до діючого положення підприємства мають можливість здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних коштів. Метод прискореної амортизації дозволяє в більше короткий термін перенести вартість використовуваних основних коштів на витрати виробництва й обігу, тобто їхнього відтворення. При цьому собівартість продукції зростає, що веде до зменшення прибутку й податків на прибуток.

4.Вибір порядку нарахування зношування по нематеріальних активах. Підприємства самі визначають порядок нарахування зношування й перелік об'єктів нематеріальних активів, по яких зношування нараховується. Норми зношування також установлюються підприємством самостійно, що дозволяє використовувати чималі можливості для регулювання собівартості продукції (первісна вартість і строк використання активів визначаються підприємством).

5. Вибір методу оцінки спожитих виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива й т.д.). Діючими положеннями оцінку витрачених матеріальних ресурсів дозволяється відображати в обліку одним з наступних методів оцінки:

по середній фактичній собівартості придбання матеріальних ресурсів;
за собівартістю перших за часом закупівель партій матеріальних ресурсів (ФИФО);
за собівартістю останніх за часом закупівель партій матеріальних ресурсів (ЛИФО).

В умовах інфляції оцінка матеріальних витрат по першому й другому методах веде до невиправданого заниження собівартості продукції й, як слідство, до невиправданого завищення прибутку й податку на прибуток або навпаки.

6. Вибір порядку списання витрат з ремонту основних коштів на собівартість продукції. Ці витрати можуть бути віднесені на собівартість одним з наступних способів:

фактичні витрати з ремонту списуються на рахунки витрат виробництва або обіги;
створюється ремонтний фонд із наступним списанням з нього фактичних витрат з ремонту основних коштів;
фактичні витрати з ремонту основних коштів акумулюються на рахунку “видатки майбутніх періодів” з наступним рівномірним списанням на витрати виробництва й обігу.

При першому способі списання витрат з ремонту основних коштів існуючі коливання у витратах на ремонт, викликані нерівномірністю ремонтних робіт протягом року, прямо переносять на собівартість продукції й прибуток. Другий і третій способи вільні від цього недоліку, однак їхнє використання приведе до збільшення фінансово-експлуатаційних потреб підприємства в оборотних коштах.

7. Вибір способу розподілу непрямих видатків між окремими об'єктами обліку й калькулювання. Такий розподіл може здійснюватися пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників або пропорційно виробничої собівартості. Це впливає на точність визначення собівартості й рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг).

8. Зміна строків погашення видатків майбутніх періодів. Скорочення строків погашення видатків майбутніх періодів веде до росту собівартості продукції звітного періоду.

9. Вибір методу визначення виторгу від реалізації продукції. Невідповідність між доходами й видатками має місце, як при касовому способі обліку виторгу, так і при використанні методу нарахувань. Однак при другому методі величина нарахованого прибутку не підкріплений припливом реальної грошової маси на підприємство. При цьому, навпаки, відбувається відтік грошей у вигляді платежів у бюджет по податках на прибуток, ПДВ і інших. У випадку затримки платежів покупцями можна чекати погіршення фінансового стану підприємства, тому найчастіше виникає необхідність у переході на передоплату продукції.

10. Створення резервів майбутніх видатків і платежів. Підприємство самостійно визначає розмір цих резервів і їхні види. Створення їх дозволяє нейтралізувати вплив на собівартість продукції й прибуток різких (пікових) коливань у рівні витрат у зв'язку з нерівномірним розподілом їх протягом року.

3. КЕРУВАННЯ ФОРМУВАННЯМ ДОХОДІВ

Планування прибутку - складова частина фінансового планування. Воно проводиться роздільно по видах діяльності підприємства (оскільки розрізняється методологія обчислення й оподаткування прибутку від різних видів діяльності). У процесі розробки фінансових планів ураховуються всі фактори, що впливають на величину прибутки, і моделюються фінансові результати від прийняття різних управлінських рішень. При сучасній нестабільній економічній ситуації планування можливо на короткочасний період - квартал, півріччя.

У загальному випадку виділяють три методи планування прибутку. Перший з них – метод прямого рахунку, в основі якого лежить поассортиментный розрахунок прибутку від реалізації продукції.

Об'єктом планування є елементи балансового прибутку, у першу чергу прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою розрахунку прибутку служить прогнозований обсяг продажів, оскільки саме з ним зв'язана виробнича програма й запаси. Цей обсяг обмежується наявними виробничими потужностями, саме вони і є відправною крапкою планування. Після визначення обсягу продажів розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів.

Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації й від запасів готової продукції на складі на початок і кінець планованого періоду. При цьому враховується й зміна залишків незавершеного виробництва. Виробнича програма є також основою для розрахунку потреби в матеріалах, що визначається також з урахуванням запасів на складі на початок планованого періоду, а також перехідних залишків на кінець періоду.

Важливим моментом у плануванні прибутку є облік трудових витрат, виходячи з норм видатку робочого часу на виготовлення одиниці продукції й вартості людино-години. З урахуванням необхідних відрахувань у соціальні фонди плануються витрати на оплату праці.

Далі складається кошторис виробничих накладних видатків, що включаються у виробничу собівартість. Сума цих витрат залежить від їхнього складу й поводження щодо обсягу виробництва. Роздільно визначаються змінні й постійні витрати. У результаті проведених розрахунків формується виробнича собівартість реалізованої продукції з урахуванням залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних і комерційних видатків. Ці витрати, пов'язані з обслуговуванням і керуванням виробництвом, а також із просуванням товарів на ринок збуту. Частина цих витрат залежить від обсягу продажів, наприклад, комісійні. Інші, будучи постійними, ураховуються в загальній сумі.

На підставі цих розрахунків формується план по прибутку від реалізації продукції. Для планування балансового прибутку використовуються дані про майбутні операційні й позареалізаційні доходи й видатки.

Більше простий варіант припускає укрупнений розрахунок по позиціях плану. Прибуток від випуску товарної продукції розраховується як різниця між вартістю всього товарного випуску за цінами продажів (без ПДВ, акцизів, мит, торговельних і збутових знижок) і повною собівартістю товарної продукції планованого періоду.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між розмірів виручки в цінах продажів (без ПДВ, акцизів, мит, торговельних і збутових знижок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Розмір виручки й повна собівартість реалізованої продукції визначаються з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Для розрахунку застосовується універсальна формула:

Рпр = Він + Тпр - Ок,

де Рпр - обсяг реалізованої продукції, обчислений у двох оцінках: за цінами продажів і повної собівартості;

Він і Ок - залишки готової продукції на початок і кінець планового періоду, обчислені у двох оцінках: за цінами продажів і повної собівартості;

Тпр - обсяг випуску товарної продукції, обчислений за цінами продажів і повної собівартості.

Після того, як обсяг реалізованої продукції буде розрахований у двох оцінках - за цінами продажів і повної собівартості, визначається прибуток від реалізації як різниця між ціною й собівартістю:

Пр = Врп - Срп,

де Пр - прибуток від реалізації продукції;

Врп - виторг від реалізації продукції;

Срп - собівартість реалізованої продукції.

Планову суму прибутку також можна розрахувати, виходячи їхніх відомих показників ціни й собівартості випуску товарної продукції й залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду. Тоді формула прийме вид:

Пр = Пон + Птп - Пок,

де Пр - прибуток від реалізації продукції в планованому періоді;

Пон і Пок - прибуток у залишках готової продукції відповідно на початок і кінець планованого періоду;

Птп - прибуток від випуску товарної продукції в планованому періоді.

Другий метод планування прибутку – аналітичний застосовується при незначних змінах в асортименті продукції. Він застосовний при відсутності інфляційного росту цін і собівартості. При використанні аналітичного методу розрахунок ведеться роздільно по порівнянній і непорівнянній товарній продукції. Порівнянна продукція випускається в базисному році, що передує планованому, тому відомі її фактична повна собівартість і обсяг випуску. За цим даними можна визначити базову рентабельність Ро:

Ро = (По : Стп) х 100%,

де По - очікуваний прибуток;

Стп - повна собівартість товарної продукції базисного року.

Розрахунок ведеться в певній послідовності:

За допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планованого року на обсяг товарної продукції планованого року, але по базовій собівартості.
Розраховується зміна (+,-) собівартості продукції в планованому році.
Визначається вплив зміни асортиментів, якості, сортності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортименти продукції, її якості, сортності.
Після обґрунтування ціни на готову продукцію планованого року визначається вплив росту (зниження) цін.
Вплив на прибуток всіх перерахованих факторів підсумується. Прибуток від виробництва порівнянної продукції в планованому році визначається з обліком прибутку, обчисленої на першому й наступному етапах.
Далі враховується зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець планованого періоду.

Аналітичний метод має та перевага, що показує вплив різних факторів на величину прибутку. Але ця перевага проявляється тільки при стабільних умовах господарювання.

Третій метод припускає знаходження крапки беззбитковості, тобто визначити обсяг і вартість продажів, при яких комерційне підприємство здатне покрити всі свої видатки, не дістаючи прибуток. Цей метод планування прибутку базується на принципі поділу витрат на умовно-постійному й змінні й розрахунку маржинальной прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мит) віднімаються змінні витрати й виходить маржинальная прибуток. Далі з маржинальной прибутку віднімаються умовно-постійні видатки й визначається фінансовий результат (прибуток або збиток). Крапка беззбитковості - це такий розмір виручки, при якому підприємство не одержує ні прибутки, ні збитку. Графічно це виглядає в такий спосіб (мал. 3).

Витрати Виторг від реалізації

Крапка критичного Зона прибутку

обсягу Змінні витрати

виробництва

Постійні витрати

Зона збитків

Обсяг виробництва

Рис.3. визначення крапки беззбитковості.

Після визначення крапки беззбитковості планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової міцності, при якому підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не приходячи до збитковості. Ефект операційного важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації приводить до ще більш сильної зміни прибутку. Дія даного ефекту пов'язане з непропорційним впливом умовно-постійних і змінних витрат на фінансовий результат при зміні обсягу виробництва й реалізації. Чим вище частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніше вплив операційного важеля. І навпаки, при росту обсягу продажів частка умовно-постійних видатків у собівартості падає й вплив операційного важеля зменшується.

РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

Механізм впливу фінансів на господарство, на його економічну ефективність перебуває не в самому виробництві, а в розподільних відносинах. Характер впливу на виробництво залежить від того, наскільки конкретна система розподілу, форми й методи її організації відповідають об'єктивним потребам суспільства, рівню розвитку продуктивних чинностей, економічним інтересам держави, підприємств і кожного окремого працівника. При порушенні цієї відповідності процес підвищення ефективності виробництва починає стримуватися.

Розподіл прибутку є складовою й нерозривною частиною загальної системи розподільних відносин і, мабуть, нарівні з розподілом доходу фізичних осіб, самої головної.

Конкретні форми й методи розподілу прибутку постійно видозмінюються й розвиваються зі зростанням суспільного виробництва й зі зміною завдань, що коштують перед економікою. Кожний етап у взаєминах між бюджетом і підприємством із приводу розподілу прибутку породжує нові форми й методи цього розподілу.

По суті розподіл прибутку варто розглядати в трьох напрямках (мал. 4)

Рис. 4. Напрямку розподілу прибутку.

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства й самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

1. Взаємини підприємств і держави із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку.

2. Далі прибуток розподіляється між власниками (акціонерами й засновниками) і самим підприємством. Цей розподіл залежить від багатьох факторів. У період технічного переозброєння й модернізації виробництва, освоєння нових видів продукції й нових технологій підприємство вкрай має потребу у фінансових ресурсах і надати їх повинні в першу чергу власники. Це не означає, що вони повинні відмовитися від своїх очікувань і не одержувати дохід на вкладений капітал. Просто це повинні бути відкладені очікування, тобто власники зможуть одержати свої дивіденди після виходу виробництва на проектну потужність, коли підприємство почне діставати прибуток у достатньому розмірі. Дивіденди за період очікування повинні бути не менше процентної ставки на банківський вклад за цей же період, але менше ставки за кредит.

3. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. Із цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети й стягуються економічні санкції.

Розподіл цієї частини прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого й соціального розвитку. В умовах ринкового господарства держава не втручається в процес розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Проте, за допомогою надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого призначення й будівництво житла, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, видатків на утримання об'єктів і установ соціальної сфери, на проведення науково-дослідних робіт. Законодавчо встановлений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств, регулюється порядок створення резерву по сумнівних боргах і під знецінення цінних паперів.

Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в обліковій політиці. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в уставі підприємства. Відповідно до уставу або рішенням розпорядницького органа на підприємстві створюються фонди: нагромадження, споживання, соціальної сфери. Якщо ж фонди не створюються, то з метою забезпечення планової витрати коштів складаються кошториси видатків на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

До видатків, пов'язаним з розвитком виробництва й фінансованим із прибутку, ставляться видатки на науково-дослідні, проектні, дослідно-конструкторські й технологічні роботи, фінансування розробок і освоєння нової продукції й технологічних процесів, витрати по вдосконалюванню технології й організації виробництва, модернізації встаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого

виробництва, розширенням підприємства й новим будівництвом об'єктів, проведення природоохоронних заходів. У цю же групу видатків відносять видатки по погашенню довгострокових кредитів банків і відсотків по них. Накопичений прибуток може бути спрямована підприємством у статутні фонди інших підприємств, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення, перераховуватися вищестоящим організаціям, союзам, концернам, асоціаціям та ін. Ці напрямки також уважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні потреби містить у собі видатки по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що перебувають на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів і ін.

До витрат на матеріальне заохочення ставляться виплата премій за досягнення в праці, надання матеріальної допомоги, одноразові допомога ветеранам, пенсіонерам, компенсація подорожчання вартості харчування в їдалень і т.п.

Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства розподіляється на прибуток, що збільшує вартість майна, тобто прибуток, що бере участь у процесі нагромадження, і, що направляється на споживання, що не збільшує вартості майна. Якщо прибуток не витрачається на споживання, то вона залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стабільність підприємства, свідчить про наявність джерела для наступного розвитку.

Важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності грає розмір резервного капіталу. У ринковому господарстві відрахування в резервний капітал носять першочерговий характер. Наявність і приріст резервного капіталу забезпечує збільшення акціонерної власності, характеризує готовність підприємства до ризику, з яким зв'язана вся підприємницька діяльність, створення можливості виплати дивідендів по привілейованих акціях навіть при відсутності прибутку поточного року, покриття непередбачених видатків і збитків без ризику втрати фінансової стабільності.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. Із цієї причини вони є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

показники рентабельності продукції;
показники рентабельності капіталу (активів);
показники, розраховані на основі потоків наявних коштів,

Перша група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості) по показниках прибутку (доходу), відбиваним у звітності підприємства. Дані показники характеризують прибутковість (прибутковість) продукції в періоді.

Коефіцієнт рентабельності реалізації (рентабельність продукції) розраховується розподілом прибутку на обсяг реалізованої продукції. Розрізняють два показники рентабельності реалізації:

1. З розрахунку по валовому прибутку від реалізації продукції.

2. З розрахунку чистого прибутку.

Коефіцієнт рентабельності реалізації 1 (рентабельність продажів) показує, скільки валового прибутку втримується в кожній грошовій одиниці реалізованої продукції. У ньому знаходять висвітлення зміни в політику ціноутворення й здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, що необхідна для оплати поточних витрат, що виникають у ході виробничо-господарської діяльності, виплати податків і т.д. Динаміка коефіцієнта може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів. У ході аналізу цього показника варто враховувати, що на його рівень істотний вплив роблять застосовувані методи обліку матеріально-виробничих запасів.

Коефіцієнт рентабельності реалізації 2 показує, скільки чистого прибутку втримується в кожній грошовій одиниці реалізованої продукції.

крім того, іноді визначають рентабельність витрат (продукції), що характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємств:

Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності залежно від зміни розміру й характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал. Наприклад

Розбіжність рівнів рентабельності за цими показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів і інших позикових коштів. Дані показники досить практичні й відповідають інтересам учасників бізнесу. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (прибутковість) всіх активів (усього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на инвестируемый капітал; власників і засновників - прибутковість акцій.

Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства (рентабельність активів) показує, скільки прибутку за рік отримано на кожну одиницю коштів, вкладених у підприємство незалежно від джерела залучення цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства. При цьому рівень рентабельності рівняється зі среднеотраслевым коефіцієнтом.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками й зрівняти цей показник з можливим одержанням доходу від вкладення цих коштів в інші цінні папери. Він впливає на рівень котирування акцій компаній. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої й другої груп, однак замість прибутку в розрахунок приймається чистий потік коштів.

Дані показники дають подання про ступінь можливості підприємства забезпечити кредиторів, позичальників і акціонерів наявними коштами у зв'язку з використанням наявного в них виробничого потенціалу. Така концепція рентабельності широкі застосовується в країнах з розвитий ринковою економікою, оскільки операції із грошовими потоками є істотною ознакою інтенсивного типу виробництва, ознакою “здоров'я” економіки й фінансового стану підприємства.

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

Основні класи показників рентабельності	Найменування фінансових коефіцієнтів рентабельності
1. Показники рентабельності, розраховані на основі прибутки (доходу)	1.1. Коефіцієнт граничного рівня валового прибутку 1.2. Коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної (операційної) діяльності. 1.3. Коефіцієнт граничного рівня прибутки від всієї діяльності підприємства. 1.4. Коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку. 1.5. Коефіцієнт критичної рентабельності.
2. Показники рентабельності, розраховані у зв'язку з використанням виробничих активів.	2.1. Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів. 2.2. Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал. 2.3. Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал.
3. Показники рентабельності, розраховані на основі потоків наявних коштів.	3.1. Коефіцієнт рентабельності обороту. 3.2. Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу. 3.3. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу. 3.4. Коефіцієнт обслуговування боргу.

Питання для самоперевірки

Дайте характеристику прибутку як об'єкта фінансового менеджменту.
Визначте основні елементи управління прибутком підприємства.
Охарактеризуйте основні етапи формування прибутку підприємства.
Визначте та охарактеризуйте основні джерела формування прибутку підприємства.
Дайте фінансово-правову характеристику основних напрямків використання прибутку підприємства.
Сформулюйте стратегію управління прибутком підприємства та визначте залежність її складових елементів від тривалості горизонту планування.
Структуруйте джерела формування доходів підприємства.
Сформулюйте основні завдання управління доходами та їх залежність від особливостей джерела формування доходу.

Визначте складові елементи оптової (гуртової) ціни продукції підприємства.

1. Первая медицинская помощь при острой сердечной недостаточности
2. і Моделі та методи оцінки вартості фінансових інструментів
3. Реферат- Олимпийское движение- вчера и сегодня
4. Основы обратноосмотической обработки воды
5. тематического обучения
6. I ОРГАНИЗАЦИЯ РАБОТЫ ПАРИКМАХЕРСКОЙ ТРЕБОВАНИЯ К ПОМЕЩЕНИЯМ И ПЕРСОНАЛУ Согласно санитарным нормам
7. тематического образования не получил.
8. Добро пожаловать гости дорогие Веселья вам да радости желаем Давно мы вас ждем поджидаем Праздник
9. натура природа и вплотную займёмся царством минералов
10. НА ТЕМУ СОВРЕМЕННЫЕ ПРОБЛЕМЫ И ТЕНДЕНЦИИ НАЛОГОВОГО ПРАВА
11. ШКОЛА ОНЛАЙН БИЗНЕСА
12. тема ФК включает в себя- цель обеспечение соблюдения законодательства РФ Украины в работе всех хозяйс
13. тема Они имеют общеобязательный для всех характер пронизывают не только правовую систему и систему прав суб
14. Структура национальной экономики РФ
15. Ремонт и усиление оснований и фундаментов 1
16. Арбитражный суд Российской Федерации
17. Государство в рыночной экономике- роль и функции
18. История болезни - Оториноларингология левосторонний хронический гнойный тип
19. Оценка стоимости предприятия (бизнеса)
20. х гг; период углубления кризиса семьи в условиях советской системы и перехода к рыночной экономике вторая

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе