Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Історичні корені українського народу
Стародавня історія україни
Первісне суспільство і перші державні утворення на території України
Українські землі в найдавніші часи
До початку нової ери в Україні сформувались три типи суспільства в трьох географіч- них зонах: - землеробські общини/лісисті рівнини пн. і пн. зх./; - кочовики /степи/ - грецькі – міста колонії /узбережжя Чорного моря/
Трипільська культура (ІV-ІІ тис. р. до н. е.)
Кіммерійці (ІХ- VII ст.. до н. е.)
І тис.р. до н. е. поч. І тис. н. е.
Скіфи (VII – ІІІ ст.. до н. е.)
Сармати (ІІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.) грецькі колонії (VII ст. до н. е. – IVст. н. е.
Анти, склавини, венеди
Київська Русь
Мезоліт
Палеоліт
1млн – Х тис. р. до н. е.
Х-VІ тис. р. до н. е.
VІ-IV тис. р. до н. е.
IV-ІІІ тис. р. до н. е.
ІІ – поч. І тис. до н. е.
IV-VII ст..
II ст..
IX ст..
Неоліт/новий/
Енеоліт (Мідно-кам’яний вік)
Бронзовий вік
Ранній залізний
Н. е.
до н. е.
Праслов'яни, а за ними й сучасні українці, успадкували від племен трипільської культури ряд елементів матеріальної та духовної культури
У духовній сфері: 1) домінування символів родючості; 2) матеріалізація їх у символи добробуту - жіночі статуетки, фігурки, моделі жител
У сфері суспільних відносин: 1) перехід від матріархату до патріархату; 2) зародження міжплемінних об'єднань; 3) формування ієрархічної структури родів; 4) збереження великої сім'ї, що складалася з кількох парних сімей, як основної суспільно-економічної ланки; 5) зародження елементів приватної власності
У сфері побуту: 1) побудова великих глиняних будівель, утворення великих протоміст із населенням майже 15-20 тис. чол.; 2) міграція поселенців через виснаження землі 3) розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконувався жовтою, червоною та чорною фарбами
В економічній сфері: 1) зернове землеробство, поступове витіснення мотики ралом; 2) приселищний характер тваринництва; 3) поява мідних знарядь праці із збереженням домінування кам'яних і крем'яних.
Характерні ознаки
Причини занепаду: 1) похолодання 2) порушення економічного балансу, зумовлене екстенсивним характером господарства 3) протистояння трипільських общин зх. і сх. регіонів 4) експансія кочових племен
Етнічна належність племен трипільської культури невизначена. Одні дослідники вважають носив цієї культури прафракійцями (Д.Телегін), інші - прасе- мітами (Л.Залізняк), треті — шумерами (Ю.Шилов), четверті - предками слов'ян. Незаперечним є факт міграції племен трипільської культури від Дунаю на північ, поглинання ними місцевого населення та використання його культурних здобутків, створення власної оригінальної дуже високорозвиненої культури. Частина дослідників гадає, що прямих генетичних спадкоємців цієї культури не було
Територія: Генетично трипільська культура пов'язана з енеолітичними культурами Балкан. Спочатку племена трипільської культури займали південний захід України (нижнє Подунав'є, Подністров'я, Побужжя), а потім розселилися на всьому Правобережжі. На пізньому етапі трипільські племена освоїли Волинь, Полісся, перейшли на Лівобережжя Київщини
Відкриття: У 1896 р. В. Хвойка відкрив перше поселення біля с. Трипілля на Київщині. Звідси походить і назва культури
Трипільську культуру поділяють на 3 періоди: 1.Ранній 4 (3,5)-3 тис. р. до н. е. 2.Середній 3-2 тис. р. до н. е. 3.Пізній 2-1,7 тис. р. до н. е.
Трипільська культура
Трипільська культура та її характерні ознаки
Синтезні концепції ( П. Третяков, Рибаков) поєднують вісло- дніпровську та вісло-одерську, розглядають прабатьківщину слов'ян широко, від Дніпра до Одера
Більшість сучасних українських дослідників ( В. Баран, Д. Козак, Р.Терпиловський) вважають прабатьківщиною слов'ян вісло- дніпровське межиріччя, однак допускають можливість переміщення праслов'ян у межах прабатьківщини, а також тісну взаємодію з іншими етносами
Вісло-Одерська, сформульована рядом польських дослідників (Ю. Косташевский, Я. Чеканов- ський), які вважали прабатьківщиною слов'ян вісло-одерське межиріччя
Вісло-Дніпровська, сформульована на початку XX ст. видатним чеським славістом Л. Нідерле. Розглядає територію між Дніпром та Віспою як прабатьківщину слов'ян. Погляди Я.Нідерле багато в чому поділяв і М.Грушевський. Ця теорія лягла в основу сучасних концепцій
Теорія О. Шахматова визначала прабатьківщиною слов'ян Південну Прибалтику, звідки вони через ряд міграцій розселилися в Європі
"Дунайська теорія"; започаткована літописцем Нестором; визначала прабатьківщину слов'ян в Подунав'ї, звідки розселилися по Європі. її прихильники - С. Соловйов, М. Погодін, В. Ключевський
Автохтоністські теорії
Міграційні теорії
Теорії
Теорії походження слов'ян та визначення слов'янської прабатьківщини
Зародження української державності. Київська Русь
Формування східнослов'янської держави в Середньому Подніпров'ї
|
Кін. V — пер.пол. |
Заснування Києва |
Причини провідної ролі |
|||||||
|
VI ст. |
Середнього Подніпров'я |
||||||||
|
в державотворенні |
|||||||||
|
VІ-VІІ ст. |
"Початкова Русь" — |
східних слов'ян: |
|||||||
|
могутній полянський союз |
1. Економічно та |
||||||||
|
|
племен, який сформувався |
політично |
|||||||
|
в Середньому Подніпров'ї. |
розвинений регіон. |
||||||||
|
Під його впливом були |
2.Зона контактів і |
||||||||
|
сусідні союзи племен |
впливів різних |
||||||||
|
культур. |
|||||||||
|
VІІІ-ІХ ст. |
Державне об'єднання |
3.Можливість київським |
|||||||
|
"Руська земля" було |
князям контролювати |
||||||||
|
федерацією кількох союзів |
річкові шляхи по |
||||||||
|
племен: полян, сіверян, |
Дніпру та його |
||||||||
|
уличів, древлян |
притоках. Київ став |
||||||||
|
важливим центром на |
|||||||||
|
Сер. IX - др. |
Князівство Аскольда - |
шляху "з варяг у |
|||||||
|
пол. IX ст. |
помітний слід в історії |
греки", а середнє |
|||||||
|
державотворення східних |
Подніпров'я стало |
||||||||
|
слов'ян |
основним осередком |
||||||||
|
державотворення у |
|||||||||
|
східних слов'ян |
|||||||||
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
||||||
|
Кін. IX - поч. |
Утворення Київської Русі — імперії. |
||||||||
|
X ст. |
Вона об'єднала більшість східнослов'янських союзів |
||||||||
|
племен та княжінь, а також деякі неслов'янські племена |
|||||||||
Періодизація історії Київської Русі
Визначні події
Характер політичних відносин
Володимир Мономах
(113-11225р.)
Мстислав
(1125-1132 р.)
З 1146 по 1246р. в Києві правили 24 князі- 47 разів (35 князювань менше року)
Загальна характеристика
Виникнення і становлення Київської держави
Розквіт Київської держави
Поступових занепад держави
Провідники Київської Русі
Володимир Великий
(980 -1015 р.)
Ярослав Мудрий
(1019 -1054 р.)
Аскольд і Дір (860р,)
Олег (882 – 912 р.)
Ігор (912 р.)
Ольга ( 945 – 956р.)
Святослав (969-972 р.)
Сер. IX – кін. X ст.
Др.пол. XI- сер. XII ст.
Кін. X- сер. XI ст.
Періоди політичної історії
Київська Русь: загальна характеристика, історичне значення
|
|
Київська Русь |
|
|||
|
|
|
|
|||
|
Всесвітньо-історичне значення |
|
|
|
||
|
Мала високий міжнародний авторитет, відігравала значну роль в європейських політичних відносинах, впливала на |
|
|
|
||
|
Захищала країни Західної та Центральної Європи від нападів степових кочовиків |
|
|
Політична форма |
||
|
Виступала в ролі форпоста християнського світу на Сході |
|
|
До XII ст. - ранньофеодальна монархія |
||
|
|
|
|
3 XII ст. - федерація князівств із |
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
Соціальна сутність держави |
||
|
|
|
|
До XI ст. — над племінна (дружинна) монархія |
||
|
Значення в історії України |
|
|
3 XI ст. — феодальна монархія |
||
|
Київська Русь об'єднала усіх східних слов'ян і ряд неслов'янських етносів, забезпечивши їх швидкий економічний, політичний та культурний розвиток |
|
|
|
||
|
Військова могутність та міжнародний авторитет держави забезпечили давнім русичам рівноправні партнерські відносини з іншими державами |
|
|
|
||
|
Київська Русь була важливим етапом в історії українського державотворення |
|
|
|
Соціальна структура Київської Русі
|
Князі |
|||||||||
|
Бояри |
|
|
Міський |
||||||
|
Вільне |
|
|
Ремісники |
||||||
|
Залежне |
|
загальна |
структура |
|
Міська |
||||
|
Раби |
|
|
|
|
|
------ |
|||
|
|
|
|
|
окремим станом |
|
|
|
|
|
Соціальна структура населення Київської Русі визначалася процесом феодалізації, однак, оскільки на середину XIII ст. цей процес не завершився, соціальна структура ще не набула завершеного вигляду, характерного для феодального суспільства. Зокрема нетиповою була наявність значних мас вільних селян та самоправність общини (верви) |
|||||||||
|
СМЕРДИ |
Більшість сільського населення. Одні дослідники вважають смердів залежними селянами, інші вважають їх вільними. Існують і компромісні підходи. |
||||||||
|
ЗАКУПИ |
Боржники, які до повернення боргу ("купи") знаходилися в залежності від позикодавця й відробляли борг. |
||||||||
|
РЯДОВИЧІ |
Категорія залежного населення. Назва походить від слова "ряд" -договір, за яким збіднілі селяни працювали на пана. |
||||||||
|
РАБИ |
Давньоруські джерела вживають і інші назви цієї категорії населення — челядь, холопи, обельні (повні). Рабство не стало основою соціально-економічної системи Київської Русі. |
||||||||
|
МІСЬКИИ ПАТРИЦІАТ |
Верхівку міського населення складали бояри, які жили в місті, найбагатші купці і ремісники. |
Запровадження Християнства на Русі та його історичне значення
|
Християнство з 988 р. стає однією державною релігією Київської Русі . Спроба |
|||||
|
Причини прийняття християнства |
Історичне значення християнства |
||||
|
|
|||||
|
Цей процес прискорили попередні |
Православ'я стало надійним ґрунтом |
||||
|
Русь пережила свою традиційну |
Християнство змінило язичницьке |
||||
|
Князь Володимир намагався |
Християнство сприяло остаточному |
||||
|
Потреби часу вимагали знайти |
Християнство принесло нову мораль , |
||||
|
Християнська мораль вплинула на |
|||||
|
Прийняття християнства піднесло |
|||||
|
Водночас християнство спричинило
|
|||||
Політична роздробленість Київської Русі
|
Причини роздроблення |
|||||
|
Розвиток феодального землеволодіння — головна причина роздроблення |
Економічний розвиток земель. Рівень розвитку землеробства, ремесла, торгівлі окремих земель підвищується, формується економічна база сепаратизму земель |
||||
|
Після |
Формування |
Зростання |
|||
|
децентралізацій |
боярського |
князівського |
|||
|
Київської Русі |
землеволо- |
землево- |
|||
|
перетворення |
діння, |
лодіння. |
|||
|
залежності |
утверджен- |
Удільні |
Великі розміри держави. Цей фактор ускладнював керівництво державою з одного центру |
||
|
земель від |
ня боярсь- |
князі |
|||
|
Києва на |
ких вотчин. |
маючи в |
|||
|
суто номінальну |
Боярство |
своєму |
|||
|
виникають |
окремих зе- |
розпоряд- |
|||
|
гострі |
мель стає |
женні |
Етнічна неоднорідність була важливим чинником, який ускладнював збереження державної єдності |
||
|
конфлікти між |
значною |
землі |
|||
|
боярами й |
політичною |
фортеці, |
|||
|
князями |
силою, пік- |
дружини, не |
|||
|
лується |
бажають |
||||
|
перш за все |
повно |
||||
|
про свою |
лежності ВІД |
||||
|
землю, |
Києва |
||||
|
підтримує |
|||||
|
сепаратизм |
|||||
|
удільних |
|||||
|
князів, |
|||||
|
оскільки не |
Занепад міжнародної торгівлі. Деякі історики вважають, що занепад чорноморської торгівлі й перенесення торговельних шляхів до Середземного моря призвів до економічного послаблення Києва, як імперського центру, послабив зацікавленість верхівки суспільства в існуванні єдиної держави |
||||
|
бажає |
|||||
|
повної |
|||||
|
залежності |
|||||
|
від Києва |
|||||
|
|
|||||
|
Економічне і політичне зміцнення окремих |
|||||
|
Поглиблення політичного роздроблення Київської Русі, формування нового |
|||||
|
Важливим інсти- |
Встановлення так званого |
З середини XII ст. ви |
|||
|
У середині XII ст. Київська Русь перетворилася з монархії на федерацію князівств із номінальним старшинством київського князя |
|||||
Галицько-Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі
Передумови об'єднання Галицького та Волинського князівств в єдину державу
ПЕРЕДУМОВИ ОБ'ЄДНАННЯ
3 X ст. у складі Київської Русі. У першій половині XII ст. відділяється від Києва. Найбільшої могутності досягає за князювання Романа Мстиславича, котрий у 1199 р. об'єднав Володимиро-Волинське та Галицьке князівство в єдине Галицько-Волинське князівство
Ввійшло до складу Київської держави в X ст. (князь Володимир). У кінці XI ст. відокремлюється від Києва. Набуває великої могутності за князювання Ярослава Осмо- мисла (1153 - 1187рр.), після його смерті частково попадає під владу іноземних феодалів, переживає боярські усобиці
Основні історичні події
Територія
Займало землі на берегах Західного Бугу і правих притоках Прип'яті. Утворилося на теренах волинян. Володимир - політико-адміністрати- вний центр Волині і Підкарпаття (названо на честь Володимира Святославича)
Верхів'я Дністра, Пруту і Сірету, на півдні доходило до Чорного моря й Дунаю. Займало північно-східні схили Карпатських гір. Центр - Г алич
ВОЛИНСЬКЕ
КНЯЗІВСТВО
ГАЛИЦЬКЕ
КНЯЗІВСТВО
Данило Галицький (1238-1264 рр.):
державна діяльність
|
1238 р. |
Остаточне утвердження .Данила Романовича в Галичі; відновлення Галицько-Волинської держави |
|
1240 р. |
Данило Галицький зайняв Київ, тимчасово з'єднавши в своїх руках усі землі Південно-Західної Русі. Це була вершина його політичних досягнень |
Данило Галицький був видатним державним діячем, полководцем, дипломатом, домігся відновлення і зміцнення Галицько-Волинської держави, розширив її кордони, збудував ряд нових міст і фортець, однак не зміг позбутися залежності від Золотої Орди
Боротьба з татарами
Союз проти татар із Папою Римським і католицькими країнами Європи
Спроба посадити сина Данила Галицького Романа на трон австрійських герцогів (невдала)
Боротьба з Угорщиною після битви під Ярославом змінилася союзними відносинами, закріпленими шлюбом Лева Даниловича з угорською принцесою
Війна з Литвою і ятвягами, розширення державної території на півночі, приєднання Чорної Русі (1254 р. взято Гродно)
Боротьба з "болоховськими" волостями, які відійшли від держави й перейшли у безпосереднє підпорядкування татарам
Військова реформа: створення навченого пішого ополчення з міщан, впровадження важкоозброєної кінноти поруч з легкоозброєними кіннотниками-лучниками
(Холм, Львів, Данилів, Крем'янець, Угровськ та ін.). Перенесення столиці до Холма
Боротьба з боярською опозицією
Внутрішня політика
Зовнішня політика
ПРАВЛІННЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО (1238-1264 рр.)
Політичний розвиток Галицько-Волинської
держави
Галицько-Волинська держава була безпосереднім спадкоємцем політичних, соціально-економічних ї культурних традицій східних слов'ян, зв'язуючою ланкою між Київською Руссю і Україною XIV- XVI ст.
1264-1301 рр.— князювання Льва Даниловича (війни з Польщею, Угорщиною, Литвою, розширення території держави). 1301-1308 рр.— князювання Юрія 1 Львовича (зібрав у своїх руках всі Галицько-Волинські уділи, добився встановлення окремої галицької митрополії). 1308-1323 рр.- князювання Андрія і Лева II, які загинули на війні. 1325-1340 рр.- князювання Юрія II Болеслава (через конфлікти з боярами був отруєний). 1340 р.— падіння Галицького-Волинської держави, загарбання її земель Литвою і Польщею
Завершення 40-річної боротьби за Галицько-Волинські землі, зміцнення влади Данила
Романовича в Галичі
1205 р. - загибель Романа Мстиславича під Завихвостом у Польщі, тимчасовий розпад Галицько-Волинської держави. 1205-1245 рр. — феодальна війна і анархія, що супроводжувались іноземними інтервенціями. 1238 р.— остаточне вокняжіння Данила Романовича в Галичі, відновлення Галицько-Волинської держави. 1238-1264 рр. — правління Данила Галицького. 1240 р. — встановлення контролю Данила Галицького над Києвом, де був посаджений його воєвода Дмитро. 1245 р. — перемога Данила і Василька Романовичів під Ярославом над об'єднаними силами опозиції
За Романа Мстиславича держава була могутньою і мала високий міжнародний авторитет
Поширення впливу Романа Мстиславича на інші землі Русі, активна зовнішня політика
Утворення Галицько-Волинської держави
Походи на половців, продовження боротьби з литовцями, втручання у польські справи
Політичний вплив Романа на Пінщину
1202 р. Захоплення Києва, де було посаджено залежного від Романа князя
1199-1205 рр. Князювання Романа Мстиславича
1199 р.
Князь Роман Мстиславич Волинський об єднав Волинське і Галицьке князівства
Суспільний розвиток земель Південно-Західної Русі призвів до появи виразної тенденції до їхнього політичного об'єднання
Територіальна, етнічна, культурна близькість Галичини й Волині