Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Розгляд трудових спорів у судах. Порядок розгляду і вирішення
індивідуальних трудових спорів у суді регулюється КЗпП та Цивіль- ним процесуальним кодексом України (ЦПК). Індивідуальні трудові
спори, які розглядаються у судах, поділяються на дві групи (ст. 231
КЗпП).
До першої групи входять індивідуальні трудові спори, що розгля-
даються у судах за заявами:
працівника чи роботодавця, коли вони не згодні з рішенням
комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації
(підрозділу);
прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії з трудових
спорів суперечить чинному законодавству.
До другої групи, згідно з ч. 1 ст.232 КЗпП, входять індивідуальні
трудові спори, що підлягають безпосередньому розгляду в судах:
1)Працівників організацій,
де КТС не обираються
2)За заявами
працівників
3)Керівників організації
та посадових осіб
цієї організації
4)Роботодавця про відшкоду-
вання працівниками матері-
альної шкоди організації
5)Про відмову у прийнятті
на роботу окремим
категоріям працівників
6)Працівників у питаннях
застосування чинного
законодавства про працю.
Безпосередньо в судах розглядаються трудові спори за заявами
працівників:
про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення
трудового договору;
про зміну дати й формулювання причин звільнення;
про оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоп-
лачуваної роботи;
про виключення з членів кооперативу, колективного сільсько-
господарського підприємства, громадської організації.
Безпосередньо в судах розглядаються трудові спори за заявами
керівників підприємства, установи, організації (філії, представницт-
ва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їхніх заступ-
ників, головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій, їхніх
заступників, а також службових осіб митних органів, державних по-
даткових інспекцій, яким присвоєно персональні звання; службових
осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного
контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверд-
жуються або призначаються на посади державними органами, орга-
нами місцевого самоврядування, а також громадськими організація-
ми та іншими об’єднаннями громадян; спори з питань переведення на
іншу роботу, а також накладення дисциплінарних стягнень.
Суд не має права відмовити особі в прийнятті позовної заяви
лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передба-
ченому законом досудовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП, безпосередньо в судах розгляда-
ються також спори про відмову у прийнятті на роботу:
працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з
іншого підприємства, установи, організації;
молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і
в установленому порядку направлені на роботу на підприєм-
ство, в установу, організацію;
вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або
дитину-інваліда, одиноких матерів — якщо дитині не виповни-
лося 14 років;
виборних працівників після закінчення строку повноважень;
працівників, яким надано право поворотного прийняття на ро-
боту;
інших осіб, з якими роботодавець відповідно до чинного зако-
нодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.
Наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, ро-
ботодавець зобов’язаний приймати в порядку працевлаштування
інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні;
осіб, які були звільнені у зв’язку з направленням на роботу за кордон,
призовом на строкову чи альтернативну (невійськову службу) і по-
вернулися після закінчення цієї роботи чи служби. До суду можуть
звертатися й особи, які вважають, що їм відмовлено в укладенні тру-
дового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП.
Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у місце-
вих судах, не можуть розглядатися в КТС.
Спори про переведення, зміну істотних умов праці можуть розгля-
датися і в КТС. У суді розглядаються також спори щодо відшкоду-
вання моральної шкоди, заподіяної працівникові.
Підлягають розглядові у суді індивідуальні трудові спори праців-
ників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми
власності, виду діяльності й галузевої належності, в тому числі членів
кооперативів, їх об’єднань, членів інших громадських організацій,
які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фер-
мерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із
фізичними особами (ст. 3 і 221 КЗпП).
Важливо знати, що незалежно від того, працівником, роботодав-
цем чи прокурором порушена справа, після вирішення спору в КТС
суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір,
що вирішувався в КТС, тобто як вимогу працівника до підприємства,
установи, організації.
Згідно зі ст. 38 Закону України “Про професійні спілки, їх права
та гарантії діяльності”, виборний орган профспілкової організації на
підприємстві, в установі або організації представляє інтереси праці-
вників за їхнім дорученням при розгляді трудових індивідуальних
спорів, сприяє їх захисту.
Безпосередньо у судах вирішуються спори про оплату часу виму-
шеного прогулу, якщо навіть працівник і не вимагав поновлення на
роботі. Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоє-
часного укладення трудового договору працівник мав вимушений
прогул, його оплата провадиться згідно з правилами ч. 2 ст. 235
КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому пра-
цівникові.
Строки звернення до суду за вирішенням трудового спору. Загальні
строки звернення за вирішенням трудових спорів встановлені ст. 225
та 233 КЗпП.
Для звернення до суду із заявою щодо індивідуального трудового
спору встановлено строки:
1. У 3-місячний строк з дня,
коли працівник дізнався
про порушення свого права
2. У справах про звільнення —
місячний строк:
а) З дня вручення
копії наказу
про звільнення;
б) З дня видачі
трудової
книжки.
3. Для звернення роботодавця
до суду в питаннях стягнення
з працівника матеріальної
шкоди:
а) Один рік з дня
виявлення
заподіяної
шкоди.
4. У разі порушення
законодавства
про оплату праці:
а) Без обмеження
будь-яким
строком.
Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк для звернення до суду
за вирішенням трудових спорів поширюється на всі випадки звіль-
нення працівника незалежно від підстав припинення трудового дого-
вору.
Пропуск строку звернення до суду не визначено законом як
підставу для відмови суду у прийнятті до розгляду заяви. Згідно зі
ст. 234 КЗпП, у разі пропуску з поважних причин строків, установле-
них ст. 233 КЗпП, суд може поновити ці строки.
У законі не визначено, які причини пропуску строків звернення до
суду у трудових справах (як і в комісію з трудових спорів) є поважни-
ми. Оцінку причин пропуску встановлених строків як поважних ро-
бить суд у кожному конкретному випадку, враховуючи всі обстави-
ни трудової справи, які призвели до несвоєчасного звернення до суду. Встановлені ст. 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосо-
вуються незалежно від заяви сторін.
У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити й обговорити
причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви,
чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений
строк.
Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в
КТС, суд з’ясовує й обговорює дотримання й причини пропуску як
для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудово-
го спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпП),
якщо він не був нею поновлений.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних
причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява
відповідно до ст. 85 ЦПК і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.