наслідкових зв~язків; географічних закономірностей

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Методика навчання курсу „Загальна географія” в 6 класі

Зміст

1.  Мета і завдання курсу „Загальна географія”.
2.  Структура і зміст курсу.
3.  Форми і методи навчання загальної географії.
4.  Методикаформування компонентів географічних знань:
   •  географічних понять, уявлень, фактів;
   •  причинно-наслідкових зв’язків;
   •  географічних закономірностей.
5.  Прийоми навчальної діяльності учнів:

•  читання топографічних карт і планів;
•  читання фізичних карт;
•  навчання прийому порівняння.

1.  Практичні роботи в курсі загальної географії.
2.  Контроль знань і вмінь учнів з курсу загальної географії. Види і форми контролю. (на самостійне опрацювання)

Література

1. Методичні рекомендації щодо вивчення географії у 2006/2007 навчальному році. // Географія, № 15-16, серпень 2006 р. С.3-7.

2. Кобернік С. Г. та ін. Методика викладання географії в школі: Навчально-методичний посібник. – К.: Стафед-2,2000. – С 86-120.

3. Стадник О.Г. Загальна географія. 6 клас. Методичний посібник для вчителя. – Х.: Вид. група „Основа”, 2006. – 208 с.

4. Навчальна програма з географії, 2006р.

5. Щенев В.А. Приемы  учебной работы учащихся в курсах физической географии. – М.: Просвещение, 1979.

1.  Мета і завдання курсу „Загальна географія”

 „Загальна географія” є початковим курсом географії, підгрунтям системи природничо-географічної освіти. Він включає відомості про географічні подорожі, відкриття та дослідження, топографічний план та особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, про сфери Землі (літо-, гідро-, атмо-, біосферу та географічну оболонку), про методи їх дослдження, планетарні закономірності, про основні компоненти природного комплексу та взаємозв’язки між ними, про кількість і рух населення земної кулі, його расовий склад, положення України та окремих держав на політичній карті.

„Загальна географія” здійснює перехід від пропедевтичного курсу „Природознавство” до систематичних курсів гаографії і водночас стає основою для їх подальшого вивчення. У 6 класі закладаються основні знання і формуються численні вміння , від яких залежить результат географічної освіти в наступних класах.

Мета курсу – ознайомити учнів з географією як наукою, з історією пізнання Землі, із складовими географічної оболонки тощо, розширити початкові географічні  знання, отримані в початкових класах та в курсі „Природознавства”.

Для досягнення окресленої мети вчителю необхідно розв’язувати наступні навчально-методичні завдання:

•  розвивати пізнавальний інтерес учнів до об’єктів і процесів навколишнього світу;
•  навчити встановлювати зв’язки в системі географічних знань й на цій основі формувати навчально-пізнавальну, інформаційну, картографічну та комунікативну компетенції;
•  залучати учнів до практичної діяльності щодо застосування отриманих географічних знань і вмінь у повсякденному житті;
•  формування навчально-пізнавальних, соціальних та комунікативних компетенцій учнів: орієнтування на місцевості, визначееня азимуту; складання й читання плану місцевості і карти; користування масштабом і градусною сіткою; описування за картою об’єктів – форм поверхні, водойм; характеристика за власними спостереженнями погоди; характеристика основних типів клімату, географінчих поясів та природних зон.

У 6-му класі розпочинається формування загальної географічної культури школяра та поступове навчання картографічній мові. Учні оволодівають основними географічними уявленнями та поняттями, набувають певних умінь у роботі з різними джерелами географічної інформації.

Дуже важливо з перших уроків географії в 6 класі показати практичне значення географії в житті людини, підкреслюючи, що на сьогодні одним з головних завдань фізичної географії є передбачення тих змін в природі, які можуть відбутися в результаті стихійних лих та нераціональної господарської діяльності людини.

2. Структура і зміст курсу

Діюча навчальна програма (2006 р.)

Нова програма (2013 р.)

Вступ (2 год.) Розділ І. Географічне пізнання Землі (6 год.). Тема 1. Стародавня епоха пізнання Землі (2 год.). Тема 2. Епоха Великих географічних відкриттів (2 год.). Тема з. Географія Нового часу (1 год.). Тема 4. Сучасні географічні дослідження (1 год.). Розділ ІІ. Земля на плані і карті (12 год.). Тема 1. Способи зображення Землі (6 год.). Тема 2. Градусна сітка Землі. Географічні координати точок (6 год.). Розділ ІІІ. Географічна оболонка та її складові (41 год.). Тема 1. Літосфера (12 год.). Тема 2. Атмосфера (12 год.). Тема 3. Гідросфера (12 год.). Тема 4. Біосфера (2 год.). Тема 4. Географічна оболонка (3 год.). Розділ IV. Земля – планета людей (3 год.). Тема 1.  Кількість і розміщення населення Землі (2 год.). Тема 2.  Народи і держави (1 год.). Розділ V. Людина і географічна оболонка (3 год.). Тема 1. Зміни природи під впливом господарської діяльності людини (1 год.). Тема 2. Населення і природокористування (2 год.).

Вступ (2 год.) РОЗДІЛ І. Розвиток географічних знань про Землю (5 год) Тема 1. Уявлення про Землю в давнину (1 год.) Тема 2. Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі (2 год.) Тема 4. Сучасні дослідження (1 год) Дослідження. Робота з додатковими джерелами інформації для підготовки повідомлень про видатних дослідників та географічні відкриття (1 год.)     РОЗДІЛ 2. Земля на плані і карті (11 год) Тема 1. Орієнтування на місцевості (2 год.) Тема 2. Способи зображення Землі (2 год.) Тема 3. План, його основні ознаки (2 год.).   Тема 4. Географічні  карти (2 год.). Тема 5. Географічні координати (2 год.).  Практичні роботи (1 год.) 1. Розв’язування задач з використанням різних видів масштабу. 2. Визначення масштабів планів та карт за даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням. 3. Визначення географічних координат за географічною картою. РОЗДІЛ 3. Оболонки Землі (41 год) Тема 1. Літосфера (12 год). Практична робота. 4. Позначення на контурній карті рівнин, гір, вулканів суходолу та серединно-океанічних хребтів. Дослідження Визначення за картами абсолютної і відносної висоти місцевості. Тема 2. Атмосфера (12 год). Практичні роботи 5.Розв’язування задач на зміну температури повітря й атмосферного тиску з висотою, вологості. 6.Складання графіка зміни температури повітря, діаграм хмарності та опадів, рози вітрів, їх аналіз. Дослідження.Аналіз погоди в різних місцях світу за одну добу з використанням різних джерел інформації. Тема 3. Гідросфера (12 год) Практична робота 7. Позначення  на контурній карті морів, проток, заток, островів; річок, озер, водоспадів. Дослідження. Дослідити найближчу місцеву водойму та описати її за типовим планом Тема 4. Біосфера та ґрунти (2 год) Тема 5. Природні комплекси (3 год) Практична робота (на місцевості) 8.Ознайомлення з одним з природних комплексів (ландшафтів) своєї місцевості, виявлення взаємозв’язків між його компонентами. РОЗДІЛ ІV. Планета людей (5 год) Тема 1. Кількість і розміщення населення Землі (1 год.) Тема 2. Держави світу (2 год.). Тема 3. Вплив людини на природу (1 год) Практична робота (1 год.) 9.Позначення на контурній карті кордонів найбільших держав та їх столиць. Дослідження. Розробка міні-проекту з утилізації побутових відходів. РЕЗЕРВ ЧАСУ   6 годин

За програмою 2006 р. передбачено 14 практичних робіт, які переважно мають на меті формування навичок користування різними джерелами географічної інформації, передусім географічними картами, та формування вмінь спостерігати за компонентами природи своєї місцевості.

За новою програмою (2013 р.) у 6-му класі пропонується 9 практичних робіт, 4 з яких оцінюються обов’язково, решта – на вибір учителя. Крім того, до окремих тем наводяться теми досліджень, які рекомендується виконувати у вигляді створення презентацій, творів (есе), розробки міні-проектів, до виконання яких можуть бути залучені й члени родини учня.

 Вивчення курсу має забезпечити учнів у доступній формі знаннями:

1.  про сфери Землі, про методи їх дослідження, основні компоненти природного комплексу і взаємозв’язки між ними;
2.  поглибити знання про географічні особливості своєї місцевості;
3.  про топографічний план, особливості зображення земної поверхні на глобусі і карті;
4.  дати загальні відомості про кількість, розміщення і склад населення земної кулі;
5.  сформувати картографічні уявлення про розміщення поодиноких природних об’єктів, що вивчаються в процесі формування загальних понять.

Під час вивчення загальної географії учні опановують найбільший порівняно з іншими курсами фізичної географії запас понять, що в подальшому відіграють найбільшу роль при формуванні географічного мислення. До основних понять, які формуються  в процесі вивчення курсу, належать: „ літосфера”, „земна кора”, „літосферна плита”, „рівнина”, „гори”,

„погода”, „клімат”, „повітряна маса”, „океан”, „море”, „затока”, „протока”, „водна маса”, „океанічна течія”, „річка”, „озеро”, „болото”, „льодовик”, „підземні води”, „біосфера”, „грунт”, „рослинність”, „тваринний світ”, „географічна оболонка”, „природний комплекс”, „географічний пояс”, природна зона”, „природні багатства”, „навколишнє середовище”.

 Зміст курсу „Загальна географія” має забезпечити теоретичну основу для вивчення наступних курсів географії.

 Усі теми курсу до певної міри пов’язані між собою і дають учням перше цілісне уявлення про Землю як планету і ті елементарні зв’язки, що існують між її оболонками та між Сонцем і Землею.

 Кожна прогрмна тема має своє значення в розкритті змісту курсу.

 У „Вступі” дається загальне уявлення про предмет географії, його завдання і значення.

На першому уроці важливо також ознайомити учнів з особливостями підручника та організувати  спостереження учнів за погодою та сезонними змінами в природі. Вчитель пропонує єдину форму велдення календаря погоди, наголошуючи, що спостереження проводяться щодня в один і той же час.

 В процесі вивчення розділу І. „Географічне пізнання Землі” учні знайомляться з уявленнями людей про Землю в давнину, з характеристикою основних етапів географічного пізнання Землі, з найбільш відомими мандрівниками та експедиціями і їх відкриттями. Протягом вивчення розділу учні виконують практичну роботу № 2 Складання таблиці „Етапи географічного пізнання Землі”.

Центральне місце в курсі „Загальна географія” посідають розділи „Земля на карті і плані” та . „Географічна оболонка та її складові”. Під час їх вивчення учні знайомляться з  процесами, що протікають в оболонках земної кулі; у них формуються знання про причинно-наслідкові зв’язки, що визначають особливості компонентів природи та природних комплексів; формуються уявлення про взаємозв’язки й закономірності, які існують у природі.

При вивченні розділу „Земля на плані і карті” формуються поняття про план, топографічну і географічну карту, глобус як модельЗемлі, про географічні координати,  виробляються певні вміння і навички, зокрема: вміння орієнтуватися на місцевості за компасом, місцевими ознаками, за Сонцем і Полярною зіркою, визначати напрям на місцевості і зображувати його на кресленні, вимірювати відстань на місцевості, на кресленні і плані за допомогою масштабу, робити найпростішу зйомку місцевості,  переводити різні види масштабу, визначати географічні координати тощо.

 В розділі „Географічна оболонка та її складові” учні знайомляться з оболонками Землі за типологічною схемою характеристики сфер:

•  склад і розміри по вертикалі;
•  основні явища, властивості і процеси розвитку;
•  прояв взаємозв’язків і закономірностей сфери;
•  взаємозв’язки з іншими сферами;
•  особливості об’єктів і явищ, характерних для своєї місцевості.

Вивчення розділу передбачає виконання 7 практичних робіт,  які формують у учнів вміннь встановлювати взаємозв’язки, позначати і підписувати об’єкти на контурній карті, спостерігати в природі і робити висновки, описувати і порівнювати об’єкти тощо.

 Розділ IV. „Земля – планета людей” дає найбільш загальні уявлення про кількість та розміщення населення Землі, їх зміни, про людські раси та найчисельніші народи світу, найбільші держави світу.

Розділ V. „Людина і географічна оболонка” знайомить школярів з видами господарської діяльності людей, природними багатствами та проблемами їх використання, про зміни природних комплексів, пов’язані з господарською діяльністю людини.

В цілому можна виділити такі особливості програми курсу:

1.  курс розрахований на 70 год., 2 години на тиждень;
2.  вивчення матеріалу пов’язане з безпосередніми спостереженнями навколишньої природи і виконанням ряду практичних робіт на місцевості;
3.  програма курсу має аналітико-синтетичну побудову;
4.  сутність краєзнавчого принципу – від близького до далекого, від конкретного до абстрактного;
5.  засвоєння програми курсу супроводжується засвоєнням системи початкових картографічних знань, умінь і навичок.

3. Форми і методи навчання загальної географії.

Основними формами навчання в 6 класі є уроки (традиційні, нестандартні, інноваційні тощо) та екскурсії. Крім того цілісну систему навчальної діяльності складають фронтальна, індивідуальна і групова форми. Вони відрізняються складом і чисельністю суб’єктів, характером діяльності вчителя й учнів.

Фронтальна діядьність полягає у виконанні всіма учнями класу завдань під безпосереднім керівництвом вчителя. Як правило, вона зорієнтована на середніх учнів.

 Індивідуальна навчальна діяльність – це одноосібне виконання учнем навчальних завдань. Вона дає змогу застосувати диференційований підхід, забезпечує особистий темп роботи кожного школяра.ця форма роботи застосовується при виконанні контрольних, самостійних, практичних завдань і домашніх робіт. при індивідуальній роботі відсутній контакт між учнями, та обмежений контакт між вчителем і учнем.

Групова форма роботи може відбуватися у формі кооперації (взаємодії, співпраці) та в умовах сзмагання (суперництва, конкуренції). З огляду на ефективність навчального процесу більш доцільною є кооперація. Найбільш доцільною є кооперація всередині групи, коли за рахунок роботи кожного створюється загальний навчальний продукт. При цьому оцінюється внесок кожного учня з урахуванням результатів роботи всієї групи, а також відбувається заохочення групи як цілого. Можебути і кооперація між групами, коли кожна група робить певну частину завдання.

Існує багато способів зробити роботу в групі взаємозалежною. Л.І. Сьоміна і її колеги пропонують такі форми взаємозалежності між учнями в групі:

•  за завданнями (кожен виконує одну з підзадач);
•  за результатом (загальний результат);
•  за успіхом (оцінка роботи групи враховує внесок кожного з учасників групи);
•  за виконуваними ролями (в групі розподіляються ролі, обов’язки)
•  за місцем (члени групи виконують свою роботу завжди у визначеній зоні класу).

Групова навчальна діяльність передбачає три етапи:

•  планування роботи (вибір місця, чвасу,формулювання завдань, інстуктаж з виконання завдань);
•  виконання роботи (аналіз даних, обговорення в групі тощо);
•  підбиття підсумків роботи (звіт чи повідомлення результатів роботи, обговорення, оцінювання роботи).

Слід дотримуватися таких правил: кожен члан групи повинен знати заздалегідь про прийнятий спосіб оцінювання; внесок кожного учня має бути відомим усім учням групи; оцінка має об’єктивно відбивати внесок члена групи в підготовку  загального навчального продукту; оцінка має стимулювати та спрямовувати навчальну діяльність школяра.

В процесі вивчення курсу використовуються словесні, наочні та практичні методи навчання.

 Серед словесних методів навчання в 6 класі найважливіше значення мають розповідь, пояснення і бесіда.

Розповідь – це колоритний, емоційний виклад навчального матеріалу або опис певного об’єкта чи явища. Роль розповіді у викладанні курсу „Загальна географія” визначається характером предмета: учні знайомляться з безліччю географічних об’єктів, явищ, процесів, багато з яких вони не можуть спостерігати безпосередньо. Тому розповідь є найважливішим засобом формування географічних образів.

Вимоги до розповіді:

•  відповідність навчальним цілям;
•  образність, цікавість;
•  розповідь повинна легко запам’ятовуватись;
•  подробиці не повинні затіняти головне;
•  розповідь не повинна бути стомливою;
•  тісний зв’язок з картою;
•  не повинно бути простого переказу підручника.

Правила підготовки розповіді:

1.  спочатку повідомляється про що діти дізнаються з розповіді;
   1.  передбачити в процесі розповіді прийоми розкриття нових слів, термінів, понять;
   2.  пердбачити емоційні моменти, які слід підкреслити в розповіді;
   3.  при зачитуванні уривків з додаткової літератури слід звертати увагу на те, щоб цей матеріал не розширював навчальну програму, а лише пояснював, конкретизував поняття;
   4.  передбачити прийоми закріплення розказаного з допомогою наочних засобів, вправ, практичних робіт;
   5.  заверується розповідь повідомленням головного, висновком тощо.

Пояснення використовують в тих випадках, коли необхідно вивчити географічні процеси та явища, пояснити закономірності. Це більш доказовий усний виклад матеріалу. В новій програмі значна увага приділяється географічним закономірностям, тому роль пояснення зростає.

 Специфіка використання розповіді та пояснення в 6 класі полягає в тому, що вони не можуть тривати більше 10 хвилин, інакше викликатимуть у учнів утруднення. При цьому виклад матеріалу має поєднуватись з іншими методами, наприклад, зілюструванням, роботою з підручником, самостійною роботою тощо. Особливе зачення має поєднання розповіді, пояснення  та роботи з картою.

Бесіда – метод навчання, який базується на питаннях та відповідях. Неабияке значення бесіди в тому, що вона розвиває мислення учнів, учить їх висловлювати свої думки, відкриває великі можливості для індивідуального підходу в навчанні. Матеріал курсу має великі можливості для використання бесіди. Особливо це необхідно під час розгляду елементів географічної оболонки, які перебувають у взаємозв’язку один з одним.

Використовується повідомляюча, еврістична і відтворююча бесіда. Особливо ефективною є еврістична бесіда. З її допомогою вчитель керує процесом навчання, оскільки цей вид бесіди передбачає постановку вчителем питань, які спонукють учнів порівнювати, співставляти певні факти на основі наявних знань і шляхом логічних міркувань приходити до висновків.

Правила підготовки до бесіди:

1.  сформулювати цільву настанову: про що учням треба дізнатися в процесі бесіди;
2.  продумати необхідні засоби навчання, можливості використання підручника під час бесіди;
3.  накреслити основні і додаткові запитання так, щоб вони відбивали логічну послідовність бесіди;
4.  передбачити висновки, до яких повинні прийти учні в процесі бесіди;
5.  продумати, які нові відомості вчитель повідомить в процесі бесіди.

Крім цих словесних методів використовується також інструктування, але переважно при виконанні практичних робіт і перед екскурсіями.

Широко застосовуються наочні методи навчання, як ілюстрування та демонстрування. Але найбільш доцільними є такі прийоми роботи з засобами навчання як робота з підручником, картами та іншими засобами навчання.

 Прийоми роботи з підручником в 6 класі:

- пояснювальне читання;

- робота з ілюстраціями;

-робота з питаннями і завданнями;

-робота з додатками.

У 6 класі учні працюють з фізичною картою світу, півкуль, України, картою природних зон, політичною картою світу. Головне навчити дітей розрізняти загальногеографічні та тематичні карти, користуватися легендою та математичним апаратом карти, закріцпити знання географічної номенклатури.

До практичних методів в цьому курсі  належать: досліди, спостереження, практичні роботи.

Досліди бувають ілюстративні (учням до початку роботи відомий результат), евристичні (учням дається тема і шлях роботи, а результат невідомий), дослідницькі (учням повідомляється лише мета і завдання).

 Практичні роботи курсу поділяються на навчальні, тренувальні, контролюючі.

Особливо актуальним є застосування методів проблемного викладу, частково-пошукового та дослідницького методу. Виходячи з вікових особливостей учнів, спочатку можна застосовувати лише методи проблемного викладу, особливо при встановленні причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей. Важливо, щоб у 6 класі форма проблемного викладу була доступною для учнів і цікавою, наприклад, у вигляді казки.

 При застосуванні в подальшому частково-пошукового методу учитель дає завдання і пояснює хід його виконання (дає план дій) та допомагає учням.

Дослідницький метод передбачає використання проблемних і творчих завдань, спосіб виконання яких учням заздалегідь невідомий. У викладанні курсу загальної географії можливості використання цього методу обмежені. Це зумовлено і психологічними факторами, і недостатнім обсягом географічних знань. Однак, при вивченні географічної оболонки  можна застосовувати окремі елементи проблемного навчання, а налалі використовувати проблемну ситуацію. Крім проблемних завдань можна використовувати і творчі завдання. Вони спрямовані на розвиток мислення школярів і їх творчих здібностей. При виконанні таких завдань учні розв’язують задачі, що вимагають перенесення знань і способів дій у невідомі їм умови, при цьому вони створюють власний продукт, відмінною рисою якого є авторство учня. Творчість може бути використана і  в інших формах, наприклад у яскравому описі природи, розповді про туристичні подорожі з малюнками тощо.

 

4.  Методика формування компонентів географічних знань.

4.1.   Методика формування географічних понять, уявлень, фактів.

Поняття – основна одиниця знань, що являє собою узагальнене відбиття дійсності.  У системі понять розрізняють головні та підпорядковані поняття. Наприклад, поняття „гідросфера” є головним щодо понять „океан”, „води суходолу”, „води атмосфери”. У засвоєнні понять велике значення мають визначення. Курс „Загальна географія” – це єдина система знань про природу Землі, закономірності складу, будови і розвитку її оболонок. Тому визначення в ньому пов’язані між собою як за географічним змістом, так і логічно.отже головні і підпорядковані поняття формуються в тісному зв’язку.

В курсі 6 класу формуються переважно загальні поняття. Процес засвоєння понять має низку закономірностей. Найважливіша особливість полягає в тому, що поняття не можуть бути засвоєні тільки шляхом заучування їх визначень. Необхідна активна  пізнавальна активність школярів з використанням різних джерел знань і методів досліджень. Визначення краще сприймається, якщо проілюструвати його за допомогою засобів наочності або зробити об’єктом спеціального спостереження.  При спостереженнях за об’єктом формування поняття відбувається в такій послідовності:

-спостереження об’єкта;

- зіставлення досліджуваного об’єкта з іншими;

-формулювання визначення.

Поняття можна вважати засвоєним у тому випадку, коли учень знає його визначення і зміфст, має образне уявлення про об’єкт і вільно відрізняє об’єкт серед інших, вміє використовувати поняття прирозв’язанні завдань.

Вивчення одиничних понять передбачає прив’язкудо земної поверхні, до географічної карти. Особливу увагу слід приділяти розвитку у шестикласників уявлень про розміри об’єкта, його висоту, географічне положення. Найважливішою ознакою одиничних понять є географічне положення. Для його визначеннявикористовуються типові плани.  У формуванні одиничних понять важливу роль відіграє робота з контурною картою.

 У 6 класі передбачено і формування уявлень учнів. При цьму необхідно, щоб образи об’єктів у свідомості учнів прив’язалися до конкретного прострору. Найкраще уявлення формуються при безпосередньому спостереженні за об’єктами, але можливості проведення занять в природі обмежені. Тому частина уявлень формується шляхом прослухування опису об’єктаабо читання інормації про нього, демонстрації та ілюстрації.

Крім того, в 6 класі починається формування часових  уявлень, зокрема уявлення про геологічний час, яке формується з використанням міжпредметних зв’язків з історією.

До географічних фактів належать:

•  географічна номенклатура;
•  відомості та цифрові дані, що ілюструють географічні об’єкти;
•  відомості про видатних мореплавців, мандрівників, учених.

Засвоєння фактів відбувається шляхом мимовільного (заучування) чи довільного запам’ятовування. Засоєнню фактів сприяють такі прийоми: установка на запам’ятовування; раціональні прийоми запам’ятовування (складання плану, таблиці, счеми, групування, систематизація); накладання інформації на опори (символи, умовні знаки).

Важливою є робота з цифровим матеріалом (побудова графіків, діаграм тощо).

4.2. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків

у загальній географії вивчають зв’язки, що стосуються як однієї, так і кількох оболонок Землі. Показувати їх слід на доступному для шестикласників рівні, при цьому бажано використовувати засоби наочності.

На початковому етапі виконання завдань, спрямованих на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, важливо підвести учнів до осмислення понять „причина” і „наслідок”. Цьому допомагає схематичне зображення зв’язків, що існують у природі.

У подальшому засвоєнні причинно-наслідкових зв’язків велике значення мають пояснення вчителя, в яких розкриваються процеси, що протікають у природі.

Види причинно-наслідкових зв’язків:

1.  зв’язки, які належать до одного компонента природного комплексу;
2.  зв’язки між двома компонентами природного комплексу (між рельєфом і кліматом, між кліматом і внутрішніми водами);
3.  взаємозв’язки між компонентами природного комплексу, в т. ч. в географічній оболонці. Вони особливо складні. Наприклад, при вивченні річки виявляються зв’язки між рельєфом, висотою, напрямкомпохилом, гірськими породами, кліматом;
4.  зв’язки між природою і господарською діяльністю.

У встановленні причинно-наслідкових зв’язків виділяють окремі напрямки:

1.  постановка мети – виявляти причини утворення чи зміни об’єктів і явищ;
2.  навчання виділяти причини і наслідки;
3.  тренувальні вправи у знаходженні зв’язків;
4.  самостійне пов’язання причини і наслідків, перенесення прийомів в нові умови навчання.

Причинно-наслідкові зв’язки встановлюються при роботі з географічними і топографічними планами, перегляді відеофрагментів, діапозитивів, спостереженні в природі.

 Особливо важливим є встановлення причинно-наслідкових зв’язків при вивчення природних комплексів, оскільки саме ці зв’язки становлять сутність цього поняття.

4.4. Встановлення географічних закономірностей.

Фізико-географічні закономірності відбивають найбільш істотні, повторювальні й відносно стійкі зв’язки та відносини між географічними об’єктами. В курсі загальної географії розкриваються закономірності, що допомагають зрозуміти природу нашої планети, відбивають логіку її розвитку, зокрема:

•  розміщення гірських порід і рівнинних територій у зв’язку з будовою земної кори;
•  розміщення основних поясів атмосферного тиску на Землі;
•  закономірності в температурі та кількості опадів;
•  закономірності переміщення повітряних мас;
•  закономірності поширення течій в океані;
•  закономірності поширення грунтів, рослин і тварин.

Для встановлення закономірностей використовують такі прийоми: зіставлення, порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Два шляхи первинного засвоєння закономірностей:

1.  вивчення географічних об’єктів або опора на знання про них, наявні у шестикласників.
   1.  від наведеного вчителем формулювання до наступної конкретизації і закріплення.

І в першому  в другому випадку засвоєння завершується застосуванням знань при виконанні завдань, вправ тощо.

5. Прийоми навчальної діяльності учнів.

До основних прийомів, що використовуються при вивченні курсу належать читання топографічних планів, фізичних карт, порівняння об’єктів і явищ, подорожі за картами тощо.

На перших уроках з теми „Земля на плані і карті” при користуванні умовними знаками вчитель повинен навчити учнів вмінню абстрагуватися, створювати образ умовного знаку, який відповідає дійсній формі об’єкту на місцевості. На наступних уроках вчитель організовує закріплення знання легеди карти та вміння читати її умовні знаки. Для цього можна використоувати ряд прийомів, що в ігровій формі дозволяють учням краще засвоїти навчальний матеріал, наприклад, „Географічне лото”, „Топографічний диктант тощо.  Важливо також навчити дітей описувати місцевість за топокартою. Можна застосувати завдання, в яких вимагається, навпаки, за описом накреслити топографічний план.

 Основними прийомами роботи з фізичною картою в 6 класі є читання карти та визначення географічних координат точок.

Послідовність дій учнів для формування читання карти:

1.  Прочитати назву карти.
2.  Ознайомитися з легендою:
   •  які об’єкти чи явища зображені;
   •  умовні знаки;
   •  який масштаб;
   •  знайти помічені в легенді об’єкти і явища на карті.

 На основі вміння читати карту формується вміння робити описи об’єктів за картою.

Формування вміння визначати географічні координати починається з інструктивної розповіді вчителя та виконання 3-4 завдань на визначення географічної широти (6-10 хв.) та довготи (5-8 хв.). інструктивна розповідь вчителя може одразу супроводжуватися демонстрацією прийому визначення координат та практичними діями учнів.далі проводяться тренувальні вправи, а на завершення – практична робота, яка може бути контролюючою.

Порівняння – один з традиційних і найефективніших методичних прийомів в географії. К.Д. Ушинський писав, що порівняння є основою будь-якого розуміння та мислення. Воно дозволяє не тільки закріпити знаня й уміння учнів, але й сформувати географічні поняття, засвоїти причинно-наслідкові зв’язки, знайти характерні ознаки тощо. Для порвіняння широко застосовують таблиці, графіки, діаграми. Але надзвичайно важливим є формулювання висновків про спільні та відмінні риси.

Склад прийому порівняння:

1.  відібрати ознаки для порівняння;
2.  співставити ознаки явища чи об’єкта;
3.  зробити висновок про подібність чи відмінність;
4.  пояснити причини подібності чи відмінності, якщо це необхідно.

Етапи формування вміння порівнювати:

1.  ознайомлення з сутністю прийому;
   1.  ознайомлення зі  складом прийому;
   2.  показ зразка порівняння;
   3.  тренувальні вправи;
   4.  самостійне використання прийому порівняння.

6. Практичні роботи в курсі загальної географії.

Практичні роботи, подані в пограмі, можуть розглядатися як форма організації навчальної діяльності школярів, спрямована на застосування, поглиблення і закріплення теоретичних знань та одержання нових у поєднанні з формуванням, розвитком і закріпленням необхідних для цього вмінь і навичок. Практичні роботи становлять частину змісту предмета, у них подаються методи дослідження, властиві певній науці. В географії головними є методами є картографічний, порівняльно-географічний, опис і спостереження.

Практичні роботи повинні мати чітку, логічну структуру. Учні повинні чітко уявляти, про що вони довідаються і чого навчаться в процесі виконання роботи.багато практичних робіт мають зразки виконання завдань. Перед виконанням роботи вчитель проводить інстуктаж з виконання завдань. Завершуються практичні роботи висновками. Сформулювати висновки під силу тільки добое підготовленим учнямю тому в 6 класі висновки формулюються всім класом.

Усі практичні роботи включають підсумкові завдання, спрямовані на перевірку рівня засвоєння знань і вмінь.багато з них мають творчий характер. Такі завдання виконуються на розсуд вчителя. Завдання також мають диференційований характер. Обсяг виконання завдань залежить від рівня підготовки класу і окремих учнів. Обов’язковими є лише завдання, що точно відбивають зміст програмної практичної роботи.

 14 правктичних робіт в курсі загальної географії передбачають: спостереження за сезонними змінами погоди, режимом водойм, рослинності, тваринного світу; систематичне використання фізичних і тематичних карт; роботу з контурними картами; визначення географічного положення об’єктів, їх опис та порівняння; використання місцевого краєзнавчого матеріалу. Отже, роботи є різноманітні за формою і змістом.

Перевіряє і оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд у всіх учнів чи вибірково. У шкільному семестрі обов’язково перевіряються 2 практичні роботи, які також обирає вчитель.  Перевірка здійснюється згідно критеріїв оцінювання, підготовлених МОН України. При цьому слід враховувати:

•  кількість і повноту виконання завдань;
•  відповідність завдань практичної роботи різним рівням складності;
•  самостійність при виконанні роботи;
•  логік в побудові відповідей;
•  повноту і глибину висновку;
•  володіння картографічним матеріалом іі раціональне їх використання;
•  використання і вільне володіння додатковими джерелами інформації;
•  час виконання роботи;
•  акуратність в оформленні результатів роботи.

1. Методические рекомендации по выполнению контрольной работы Комплексная контрольная работа индивидуально
2. Модуль Неправительственные организации и СМИ Преподаватель- Харлампьева Н
3. Исследования способов разрешения конфликтных ситуаций на предприятии
4. Тема Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин
5. тематика Модуль Алгебра содержит 11 заданий- в Части I 8 заданий с кратким ответом выбором ответа и устано
6. Философия Платона, ее объективный идеалистический характер
7. Kiwi To prepre the pork we need- The flesh of pork 600g Vegetble oil 2 tblespoons Freshly ground blck pepper Slt 2 sprigs of prsley Kiwi 1 piece
8. Региональная политика как слагаемое российского федерализма
9. Тема сочинения и ее раскрытие
10. Бюджеты субъектов РФ и приоритеты социальной политик
11. ясли общие и специализированные а также других дошкольных учреждений обеспечить наиболее благоприятные ус
12. Контрольная работа- Теория и методика развития детского изобразительного творчества
13. 2 ФАШИСТСКАЯ ДИКТАТУРА В ГЕРМАНИИ
14. Синтез цифрового конечного автомата Мили
15. Вставте пропущенное слово Теория социальной работы является социальногуманитарной по содержанию ме
16. Курсовая работа- Основы теории трактора и автомобиля
17. новому рассматривает содержание образования
18. а Разрешение Российская Федерация город .html
19. Тема 1. Концепции и теоретические вопросы курса международной торговли 1
20. В переходный период одновременно с дерегулированием государственного сектора отменой директивных метод

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе