Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Олена Пчілка і дитяча література.
Розглядаючи великий творчий доробок Олени Пчілки як дитячої
письменниці, насамперед вважаємо за необхідне звернути увагу на її
педагогічні погляди і ті принципи, які вона покладала в основу виховного
процесу.
Педагогічні здібності Олени Пчілки особливо повно розкрилися у редагуванні дитячого журналу "Молода Україна".
На той час це був перший і єдиний на Наддніпрянській Україні журнал.
для дітей українською мовою. Тому його роль у патріотичному вихованні
молодого покоління була дуже великою.
На сторінках "Молодої України" Олена Пчілка знайомить юних читачів з кращими зразками російської і світової класики. Діти отримали можливість прочитати рідною мовою твори Ч.Діккенса, С.Лагерлеф, Р.Кіплінга, В.Гауфа, Д.Свіфта, Е.Сетона-Томпсона, А.Доде, В.Гюго, Г.Андерсена, О.Уайльда, Л.Толстого, МТоголя, І.Тургенева, Д.Маміна-Сибіряка, МЛермонтова.
На історичну тему в журналі можна було прочитати оповідання
Андріана Кащенка "Мандрівка про пороги", "В гостях на Запоріжжі",
"Славні побратими" (про Данила Нечая та Івана Богуна). Ці твори разом з
розповідями про кращих представників української культури Т.Шевченка,
М.Лисенка, Б.Грінченка сприяли формуванню національної самосвідомості у
дітей.
Щодо популяризації творчості Т.Шевченка. Вона друкувала у часописі його вірші, присвятила чимало статей, промов, поезій. Письменниця прагнула, щоб діти знали і шанували спадщину великого поета.
Як досвідчений педагог Олена Пчілка надавала великого значення і природничим наукам. Тому в її "Молодій Україні" була вміщена спеціальна рубрика під назвою "Світознання". Тут діти могли почерпнути інформацію про землю та різноманітні зміни на її поверхні, про море, вулкани, повітря, сніг, вітер, "крейдяні гори", коралові острови, амебу, інфузорії, водяну крапельку, тропічні рослини, життя тварин тощо. Більшість таких розповідей написала сама Олена Пчілка.
Слід також зауважити, що кожен місячник "Молодої України" був пересипаний народною мудрістю та гумором. Були вміщені українські народні казки, дитячі пісеньки, ігри, приповістки, колисанки, жартівливі віршики, шаради, загадки, прислів'я, швидкомовки, сміховинки, колядки, щедрівки, різдвяні та великодні пісні.
Олена Пчілка була організатором і душею Гуртка Українознавства Галицької Української Шкільної Молоді. Гуртківці під керівництвом Олени Пчілки влаштовували Шевченківські свята, читали доповіді, інсценізували драматичні твори українських письменників. Для дітей початкових шкіл міста Гадяча Гурток Українознавства організовував дитячі ранки з різноманітними програмами.
У 1917 році Олена Пчілка запропонувала створити при товаристві "Просвіта" спеціальну комісію, яка б дбала про дітей, про виховання їх у національному патріотичному дусі.
Дитячі твори Олени Пчілки, починаючи з 1890 року, раз у -раз з'являлися у журналах "Дзвінок", "Молода Україна", виходили окремими збірками протягом майже тридцяти літ, були популярними серед юних читачів. У 20-х роках XX ст. вона створює низку п'єс для дітей під загальною назвою "Український дитячий театр".
Як талановитий педагог, як любляча мати, Олена Пчілка у своїх творах для дітей зуміла збагнути і передати найтонші.прояви дитячої психіки.
Засівання чистої дитячої душі прекрасним, етичним, духовним і вважала Олена Пчілка найважливішою метою своїх літературних творінь.
Твори Олени Пчілки для дітей напрочуд різноманітні за жанрами. В її творчому доробку вірші, байки, оповідання, казки, п'єси, сміховинки, ігри, спотиканки, загадки, прислів'я та приказки. У її збірках для дітей значне місце відведене фольклору - оригінальним зразкам і творам, обробленим
письменницею.
Поетичні твори Олени Пчілки, написані для дітей, сповнені радістю, оптимізмом, любов'ю до життя, навчають добру. Ліричний світ цих поезій надзвичайно образний, з відчутними народно-поетичними мотивами.
Майже у всіх віршах Олена Пчілка так чи інакше зображує природу -завжди з любов'ю, яскравими, соковитими барвами. Багато віршів присвячені порам року, і у цих творах будь-який час ввижається по-своєму гарним.
В оповіданні "Малий музика Моцарт" Олена Пчілка змалювала пригоду з життя юного композитора. Ще зовсім малий хлопчик був настільки талановитим, що чутки про його хист дійшли аж до самого короля: "Оповідано королеві, що малий Моцарт може заграти чималу річ (сонату) навіть тоді, як накрити клавіші хусткою", крім того він вже сам міг складати музичні твори. Розповідаючи таким чином про здобутки молодого композитора, Олена Пчілка ніби наводила його у приклад своїм читачам, змушуючи їх також докладати зусилля до навчання чомусь. Епізод, в якому Моцарт гнівно втікає з зали, де сидить король та його прибічні тому, що вони перестали його слухати, може розглядатися .в двох аспектах щодо його виховного змісту. По-перше, таким чином авторка намагається показати, наскільки важливо мати почуття власної гідності. Талановитий хлопчик не хоче погодитися з тим, що король може принизити його, навіть з огляду на його безперечну вищість за соціальним статусом: "Це ж зневага для мене! Коли просив, повинен слухать!.. Королів багато, а Моцарт-музика - один". Можливо, такі слова були б занадто самовпевненими, якби хлопчик не мав дійсно великого хисту. Та вирісши, він довів свою правоту. Другий виховний аспект полягає у ствердженні важливості мистецтва, у прищепленні любові до нього й пошани до митців.
Творчий доробок, залишений Оленою Пчілкою для молоді, вражає
своїм жанровим розмаїттям. Збірка її творів містить вірші, оповідання, байки,
казки, приповістки, загадки, сміховинки, скоромовки, ігри. Такою
багатогранною була вся творча діяльність цієї визначної, дивовижної жінки.
Вона залишилася вірною своєму життєвому та творчому кредо до кінця
життя:
Бажання ясне - мислити, творити,
Живиться силою думок цілюших
І правду й боротьбу благословити!
2. Цикл оповідань В.Винниченка «Намисто» проблематика і образи циклу.
Збірка “Намисто” увібрала в себе всі найкращі досягнення Винниченкової творчості і може вважатися однією з вершин майстерності письменника. Вона проникнута світлим гуманістичним пафосом, оптимістичною вірою в маленьку людину, вирішена в піднесеному романтичному дусі. Тут немає мотивів розчарованості в людях, як це ми помічаємо в його інших творах, де вони викликали зображення потворних, хворобливих явищ і характерів у творчості письменника, за що його неодноразово критикували.
Оповідання з циклу «Намисто», написані в еміграції. Позначені правдивістю в показі поведінки дітей, дослідженні їхнього внутрішнього світу.
Кожному з восьми творів дані назви народних пісень: «Віють вітри, віють буйні», «Гей, хто в лісі, обізвися...», «Гей, ти, бочечко», «Ой, випила, вихилила», «Гей, не спиться...», «Гей, чи пан, чи пропав», «Та немає гірш нікому», «За Сибіром сонце сходить». Як видно з наведених заголовків оповідань, письменник звертався до різних груп фольклорної лірики, але принцип використання народної пісенності в нього глибоко продуманий.
Мотиви пісень органічно вплелися в художню тканину оповідань, відтіняючи їхній пафос, прияючи пластичній довершеності створених дитячих характерів, мальовничості описів.
Так, пісня «Віють вітри, віють буйні», яку співає дівчинка-сирота, заспокоюючи меншенького хазяйчиного хлопчика, підкреслює невеселу долю малолітньої няньки-наймички. Пісня дівчини-служниці Хведоськи «Та немає гірш нікому, як тій сиротині» передає співчуття наймички гімназистові Льоні за страждання, які той витерпів від дядька, що бездушно бив хлопця за порушення шкільної дисципліни. Художня довершеність втілення тем в жанрово-композиційну, образну, мовно-стильову форми забезпечила творам письменника пізнавальне й естетичне значення.
Головною особливістю романтичного героїзму у збірці є саме його трактування – з точки зору дитини. Для дорослих ці вчинки й поривання можуть бути не те що не героїчними, а й просто безглуздими, шкідливими. Але Винниченко проникає саме в дитячу психологію, показує бачення дитиною героїчного і романтики, але не коментує його. Ще одна із засад неоромантизму – виділення героя з юрби, але без протистояння їй, також зображення юрби не як безликої, багатоногої і багаторукої маси, а як об’єднання незалежних особистостей – також знайшло яскраве вираження у творчості Володимира Винниченка.
3. Релігійна література у дитячому читанні. Дитяча Біблія
Релігійна література в дитячому віці є дуже важливою і вона повинна викладатися дітям тому що вона є "корінням нашої культури".
Біблія – це книга книг, високохудожня літературна, філософська та релігійна книга. Біблія – це книга, яку читають люди різного віку і різних професій. І кожен відкриває для себе мудрість та невичерпність пізнання. Святе Письмо має величезний вплив на становлення особистості дитини. Лише за допомог Біблії можна прищепити дитині любов до Бога, до ближнього свого, навчити справжнім цінностям життя.
Біблія складається із 66 окремих книг. Починається вона з книги Буття, а завершується Апокаліпсисом. Всі ці книги прийнято ділити на Старий Завіт(39 книг) і Новий Завіт (27 книг). У Старому Завіті йде розповідь про події до народження Ісуса Христа, а Новий Завіт власне і розпочинається із народження і діяння Месії.
Біблія – книга великої мудрості, важливого філософського змісту. ЇЇ основне завдання – настановити людей на правильну дорогу, допомогти їм усвідомити цінність кожної людської душі. Це дуже велика і важлива справа. Український мудрець, філософ, дослідник Біблії Григорій Сковорода писав: “Коли велика справа – панувати над тілами, тог ще більша – керувати душами”.
На прикладі Біблії виховувалось не одне покоління дітей. Розповіді із книги книг несуть насамперед важливе виховне значення, навчають мудрості, любові, людяності, добра. Уже із книги Буття дитина черпає знання про те, що не все відбувається саме по собі, а все створене Богом, який все бачить і все знає. Не сховатися від пильного Божого ока Адамові та Єві, котрі вчинили первородний гріх, за який понесли покарання. Але ми бачимо, що Творець любить людей, адже не смертю їх покарав, а навіть вигнавши з Едему, кинув їх не на лід, пісок, безплідне каміння, а дав родючу землю, всіх птахів, звірів та рослин, що жили і росли в раю, за винятком дерева знань і дерева вічного життя, споживати плоди яких Єва та Адам не мали права, бо ще не були настільки досконалими, щоб вільно користуватися усіма знаннями і жити вічно. Бог пообіцяв вигнанцям рятунок і прихід Спасителя, який у майбутньому порятує весь їхній рід.
Цікавий матеріал для виховання дитини дає і Новий Завіт. Вже саме життя Ісуса Христа на землі, Його діяння є повчальними. Чимало цікавого матеріалу черпаємо із притч Нового Завіту, зокрема “Притчі про сіяча”, “Притчі про багату вечерю”, “Притчі про загублену вівцю й загублену драхму”, “Притчі про блудного сина”, “Притчі про митника й фарисея”. Однак одним із головних розділів Біблії є “Страждання й смерть Ісуса Христа”. Бачимо, що Бог із великої любові до людей віддав свого єдинородного сина на муки, щоб спокутувати гріхи людства.
У духовному розвитку особистості школяра Біблія відіграє важливе виховне та освітнє значення. Зміст духовних цінностей викладено у Книзі Життя, в Біблії, що є словом самого Бога для людини. Це християнські чесноти: покора, щедрість, цнотливість, доброзичливість, поміркованість, лагідність, працьовитість.
Головні якості духовної людини в Біблії названі плодами Святого Духа: любов, радість, спокій, терплячість, доброта, милосердя, віра, стриманість. Єдиним мірилом моральності й духовності людини є закон Божий, що знайшов своє втілення в десяти заповідях. Перші чотири з них указують нам на наші обов’язки щодо Бога. Решта шість заповідей вчать нас любові до свого ближнього:
- Шануй батька свого і матір свою.
- Не вбивай.
- Не чини перелюбу.
- Не кради.
- Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
- Не зажадай нічого того, що є в ближнього твого.
До духовних цінностей, які має засвоїти дитина і про які йдеться в Біблії, можна віднести “Справи милосердя для душі ближнього” (навернути грішника, навернути нерозумного, подати добру пораду тому, хто сумнівається, втішити того, хто сумує, терпляче зносити кривду, прощати кривду винуватцям нашим, молитися за своїх рідних, знайомих та “Справи милосердя для тіла ближнього” (нагодувати голодного, напоїти спраглого, вдягнути того, хто має потребу в одязі, прийняти в дім подорожнього, відвідати хворого).
Роль Біблії у духовному і моральному становленні особистості дитини є надзвичайно важливою ланкою виховання, формування світоглядних орієнтирів, життєвих цінностей.