Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 6
Капітал. Витрати виробництва і прибуток.
1.В економічній теорії сформувалося такі підходи до визначення сутності капіталу:
І – предметно-функціональний підхід згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею призначеною для подальшого виробництва або продажу та одержання доходу. У рамках цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власнику.
ІІ – соціально економічний підхід згідно з яким капітал трактується як економічна категорія або специфічні суспільні відносини що виникають за певних історичних умов. Розглядаючи капітал як само зростаючу вартість, що в процесі свого руху приносить додаткову вартість прихильники цього підходу ототожнюють капітал з капіталістичними виробничими відносинами експлуатації найманої праці
ІІІ – грошовий підхід згідно з яким капітал розглядається як фінансовий ресурс що приносить дохід власнику у вигляді процента
ІV – ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом, що визначає дохід підприємців, як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ
V - трактування капіталу як певного вкладення завдяки якому забезпечується одержання доходу у рамках цього підходу виділяють категорію людського капіталу як міри втіленої у людини здатності приносити дохід. Освіта, професіоналізм, здоров’я природні здібності та творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту виступаючи найважливішим джерелом зростання доходу, окремої людини і суспільства в цілому. Соціально-економічне багатство інтелекту відображає категорія інтелектуальний капітал який функціонує у чистому вигляді в таких сферах як наука освіта охорона здоров’я управління тощо. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства. Виділяють такі форми капіталу:
Власний і залучений, речовий і людський, промисловий торгівельний і позичковий, постійний і змінний, основний і оборотний, реальний і фіктивний, індивідуальний колективний і суспільний, національний і міжнародний.
2. витрати виробництва є формою руху авансованого промислового капіталу. Витрати виробництва – це вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцем задля виробництва продукції . У сучасній економічній науці витрати поділяють на зовнішні (явні) та внутрішні (неявні). Зовнішні витрати – це витрати на оплату економічних ресурсів постачальники яких не є власниками фірм. Це грошові витрати на придбання сировини, палива, трудових та транспортних послуг тощо. Внутрішні витрати – це витрати фірми на використання власних неоплачуваних ресурсів. Внутрішні витрати включають недотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів. Сучасна наука відносить до внутрішніх витрат також нормальний прибуток або мінімальну плату, необхідну для утримання підприємця у певній сфері бізнесу. З поділу витрат на зовнішні та внутрішні витікають 2 підходи: бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх витрат які оплачуються безпосередньо після отримання рахунку чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі і є бухгалтерськими витратами. Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх а й внутрішніх витрат пов’язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів. Альтернативна вартість – це вартість найвище оплачуваної альтернативної можливості виробництва чи поведінки фірми при порівняльному ступеню ризику. Таким чином економічні витрати це витрати які належать здійснити підприємцю щоб відволікти ресурси від альтернативного використання. Це дійсні витрати на виробництво товару, які відображають вартість продуктів при найкращому з можливих варіантів їхнього застосування. Витрати фірми розрізняють в довгостроковому і короткостроковому періоді. Витрати в довгостроковому періоді поділяють на постійні, що мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва, змінні пов’язані зі зміною обсягів виробництва, сукупні або валові – це сума постійних і змінних витрат, середні – це середня величина витрат на виробництво одиниці продукції і граничні це приріст витрат на виробництво ще однієї додаткової одиниці продукції.
3. Прибуток на капітал – складна економічна категорія тому існують різні погляди на його природу. Меркантилісти вважали, що прибуток виникає у зовнішній торгівлі, Сміт трактував прибуток як дохід на капітал, Рікардо визначав його як частину вартості що залишається після вирахування заробітної плати. Сей поділяв прибуток на процент та підприємницьких дохід, Мілль як винагороду підприємця за утримання від споживання. Маркс розглядав прибуток як результат неоплаченої праці найманих робітників. Сучасні західні економісти заперечують експлуататорську природу прибутку і розглядають його як плату за послуги підприємця і ініціативу поєднання економічних ресурсів як винагороду за новаторство, нововведення управлінський талант підприємця, як плату за ризик та невизначеність підприємницької діяльності, як форму доходу підприємця який здійснив капіталовкладення з метою досягнення комерційного успіху тощо. У грошовій формі прибуток розраховується як різниця між виручкою реалізації і сукупними витратами фірми, існування бухгалтерського та економічного підходів передбачає і 2 методи аналізу прибутку бухгалтерський прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізації та бухгалтерськими або зовнішніми витратами виробництва. Економічний прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізації та економічними витратами, зовнішніми, внутрішніми, що включають нормальний прибуток. Економічний прибуток – це надлишок над нормальним прибутком, породжений ініціативою підприємця його вмінням знайти найкраще застосування та комбінацію економічних ресурсів, здійснювати нововведення, ризикувати тощо. Тривале існування надлишкового прибутку на довгому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку. В результаті може існувати монопольний прибуток. Монопольний прибуток – це прибуток фірми, яка займає монопольне або виключне становище на ринку. Засобами виміру прибутку є його маса та норма. Маса прибутку – це абсолютний розмір прибутку в грошовій формі. Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу. Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях. Цими функціями є облікова, розподільча і стимулююча.
4. коли ми розглядали просте товарне виробництво то використовували таку форму ТОВАР-ГРОШІ-ТОВАР. Тут гроші виступали посередником. Гроші перетворюються в капітал, коли вони використовуються для отримання доходу. І загальною формулою капіталу є Гроші - ТОВАР-ГРОШІ’ – це загальна формула рухомого капіталу. Г' – це приріст первоначальної суми. Формула руху промислового капіталу відрізняється від загальної формули капіталу. Таким чином
Г-Т/ … В….Т’….. короче не видно было(
В процесі свого руху капітал проходить 3 стадії. Перша стадія – це стадія обігу або купівля засобів виробництва і робочої сили. Друга стадія виробнича. Третя стадія обігу, реалізація продукції. В процесі свого руху промисловий капітал змінює свої форми. Грошова – товарна – виробнича – товарна – грошова. Процес під час якого промисловий капітал проходить 3 стадії і змінює свої форми повертаючись до грошової як правило у збільшеному розмірі називають кругооборотом капіталу. кругооборот капіталу - це безперервний повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повертаються його власнику. Окремі частини промислового капіталу обертаються з різною швидкістю і по різному переносять свою вартість на створену продукцію. Основний капітал переносить свою вартість частинами по мірі зношення. Він служить довгий період часу - це засоби праці, будівлі, верстати, машини обладнання. Оборотний капітал переносить свою вартість на створювану продукцію повністю за один виробничий цикл. Цей капітал швидко обертається. До нього відносять предмети праці, сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, готову продукцію, грошові кошти, в тому числі заробітну плату. Оборот основного капіталу відбувається у формі амортизації. Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношення.