Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питання №67
Українська економічна думка у 90-их роках ХХ – на початку ХХІ століття
Простір для розвитку українська економічна думка отримала в 90-ті роки XX ст. — на початку XXI ст. Розвиток економічної теорії не уникнув такої вади, як маргінальність, механічне запозичення спрощених концепцій, що нерідко супроводжує суспільну думку перехідного періоду, однак вітчизняні вчені активно почали освоювати надбання світової економічної теорії, послуговуватися ними, створювати на цій основі власні теоретико-методологічні моделі (парадигми) економічної теорії, зосереджуючись здебільшого на проблемах трансформації постсоціалістичної економіки, формування ринкового середовища, інтегрування вітчизняної економіки у світовий економічний простір.
Розвиток економічної теорії у період 60-90 рр.перебував під впливом партійних настанов та ідеологічних догм.
На початку 90-х років у центрі українських політекономіків було дослідження предмету та методу політичної економії.
На відміну від авторів , які при визначені предмету політекономії за основу брали загальні положення К.Маркса, Ф.Енгельса та В.І.Леніна (Предметом політичної економії є виробничі відносини та закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном матеріальних благ у суспільстві). Ю.Пахомов, А.Чухно, М.Черненко щодо визначення предмету політичної економії зробили новий теоретико-методологічний підхід -“Політична економія вивчає виробничі відносини не лише в тісній взаємодії з виробничими відносинами але й із надбудовою”, у праці “Методологічні проблеми політекономії соціалізму”.
З”являються праці, щодо проблем розвитку економічного механізму, теоретичних підходів до використання ринкових форм за умов соціалізму.
У творах Ю.Пахомова, В.Черняка, А.Чухна, В.Логвиненка, С.Мочерного з”являються дослідження проблем соціалістичної власності.
Українська економічна теорія починає повертатись до світової економічної думки. Українська економічна наука активно почала освоювати всі надбання світової економічної думки, послуговуватися ними, зосереджуючись здебільшого на проблемах трансформації постсоціалістичної економіки, формування ринкового середовища, інтегрування вітчизняної економіки у світовий економічний простір. Однак їй не вдалося уникнути такої вади, що нерідко супроводжує суспільну думку перехідного періоду, як маргінальність (ознака певних рис свідомості чи поведінки особистостей не здатних інтегруватись в велике референтне співтовариство). Проте, загальна тенденція щодо системи поглядів у вітчизняній економічній науці спрямована на випереджальний, інноваційний тип розвитку концепцій та моделей такого розвитку.
Становлення та розвиток України як сувереної держави вимагає глибоких перетворень в економічному житі суспільства. Їх суть полягає в переході від тотально-планової та ринкової економіки. Між цими двома економічними системами протікає перехідний період, який теж потребує наукового обгрунтування та економічного дослідження. Характеризуючи загальний етап перехідної економіки України, А.Покритан вважає, що на кінець 90-х років завершується формування тільки передумов для розвинутих ринкових відносин, саме ж становлення ринкового господарства почнеться вже за межами 2000р. І.Лукінов, А.Чухно пропонують здійснювати відродження економіки на розвитку власного внутрішнього ринку за рахунок підвищення платоспроможності товаровиробників і споживачів. Основою структурної перебудови народного господарства може стати посилення інвеситційного процесу, але інвестиції в економіку мають бути мобілізовані за рахунок внутрішніх джерел (накопичення прибутку підприємств, кошти держави, амортизації, кредитні ресурси комерційних банків і т.д.)
В.Гець вважає, що перебудова можлива тільки на основі посилення інвестиційного процесу. Практика зовнішніх інвестиції та позики в економіку України є вимушеною, але не виправданою. Потрібно посилювати національні інвестиційні джерела.