Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Регіон, який став іменуватися Фінляндією лише у 15 столітті, до 1150 року ще не складав ні державного, ні культурного цілого. В перші 400 років н.е. з початком розвитку землеробства, регіон міг прокормити лише кілька десятків тисяч жителів, тому що клімат и природні умови були дуже суворими. Але з 5 по 9 віки н.е. чисельність населення прибережних районів Балтійського моря стрімко зростала. До 8 ст. осіле населення було зосереджене в основному на південно-західному узбережжі, а також на родючих землях вздовж річки Кумо (Кокемяен) тта її озерної системи . В інших частинах регіону мешкало плем’я саами, яке мігрувало на великих територіях і займалося полюванням та рибальством. В середині 8 століття почався перший значний етап заселення регіону і розповсюдження культури. Цьому сприяло відносне потепління клімату в Північній Європі. Мешканці південно-західного узбережжя і області Хяме стали поступово розселятися на північний схід до північних берегів Ладозького озера. Приблизно до 1000 років на північ від Фінської затоки мешкало три племені-соми, хаме і карели, які ще не встигли злитися в єдину націю і часто ворогували між собою.
Коли вперше з’явилося на території Фінляндії шведське населення, точно невідомо, але без сумніву, ще у часи язичництва шведи мали тут свої колонії. Ерік Святий підкорив Швеції Фінляндію. З ним прибув Єпископ Генріх, який хрестив фінів і сам загинув мученицькою смертю
Достовірні відомості про країну починаються з 12 століття, коли Швеція і Данія здійснювали набіги на Фінляндію, чи як вона тоді називалася, Естерляндію (Osterland- Східна країна) – на чолі шведського короля Еріка Святого ( бл. 1157 року) та єпископа Упсали Генріха Святого. Ці набіги проходили по древньому східному шляху і влаштовувалися з метою суперництва з Новгородом. В католицький час він вважався патроном Фінляндії
В середньовічних джерелах згадується три Хрестові походи в Фінляндію, які датуються 1157, 1249-1250 та 1293-1300 роками. Перший хрестовий похід очолив, як уже згадувалося, відповідно церковної традиції британський монах Генріх. .
Близько 1220 року шведи заснували Єпископську кафедру в Фінляндії. Першим єпископом був Фома, англієць родом. При ньому шведи Спорядили сильне військо , очолюване ярла ( першого сановника) Биргера для підкорення Новгорода, але були розбиті Олександром Невським на річці Неві у 1240 році. Цей же ярл Биргер підкорив у 1249 році землю тавастів і заснував там замок Тавастгус.
Вирішальні битви за східне узбережжя Фінської затоки та внутрішніми частинами країни проходили в кінці 13 – на поч. 16 століть. Маршал Торкель Кнутссон здійснив у 1293 році похід на новгородців, завоював південний захід Карелії, заснував там Виборзький замок, а в 1300 році шведи звели фортецю Ландскрона на березі ріки Неви. Воєнні дії між шведами та новгородцями продовжувалися майже безперервно до 1323 року, коли шведський король Магнус Ерікссон заключив з новгородським князем Юрієм Даниловичем мирний договір на острові Горіховий у витоці Неви. Цією угодою були встановлені східні кордони шведських володінь.Це були не стільки політичний кордон, але й кордон, який у подальшій історії розділив дві релігії і дві культури.
В 1362 году фіни отримали право, яке раніше належало лише корінним шведам ,- брати участь у виборах короля. Таким чином, із завойованої області країна стала повноправною частиною шведської держави.
Протягом більшої частини 14 – 15 століть у швеції мали місце сварки за престол. Влада короля була слабою, у шляхти ж були дуже сильні позиції. В 1363 році король Магнус Ерікссон був скинутий з престолу шляхтою. На його місце вибрали Альбрехта Мекленбурзького91363-1389), щоб правити від його імені на власний розсуд. Час правління короля Альбрехта співпадає з періодом найбільшого спаду в Швеції королівської влади і найбільшого впливу шляхти.
Одним з представників цієї шляхти був Бу Йонссон – найбільший земельний магнат , який допоміг зійти на трон королю Альбрехту на виборах короля у 1364 році. Король залежав від економічної підтримки Йонссона, який потроху зміг викупити більшу частину королівських володінь і зробитися фактичним володарем